БУЛІНГ: ПОРАДИ БАТЬКАМ, УЧИТЕЛЯМ ТА ДІТЯМ

Згідно з дослідженнями, 24% українських дітей хоча б раз стикались із цькуванням у школі. З них менше половини розповідало про цей досвід батькам, рідним та друзям. Дуже часто булінг призводить до непоправних наслідків, а тому останнім часом у світі активно говорять про те, як зупинити шкільне насилля.

Як побороти булінг: інструкція для дітей, батьків та вчителів

Центр інформації про права людини на основі матеріалів ЮНІСЕФ підготував інструкцію для дітей та дорослих, аби правильно та своєчасно реагувати на прояви цькування.

ЩО ТАКЕ БУЛІНГ ТА ЯКІ ЙОГО ПРИЧИНИ

Булінг – це агресивна і вкрай неприємна поведінка однієї дитини або групи дітей по відношенню до іншої дитини, що супроводжується постійним фізичним і психологічним впливом.

Кривдники можуть знайти безліч причин щоб цькувати дитину: зовнішність, що не вписується у загальноприйняті рамки, поведінка, думки, які не збігаються з думкою більшості, тощо.

Яскравими прикладами булінгу є словесні образи, навмисне неприйняття дитини до колективу, шантаж та навіть побиття.

"Успіхи у навчанні, матеріальні можливості та навіть особливості характеру можуть стати основою для булінгу. Крім того, жертвою булінгу може стати також той, кому складно спілкуватися з однолітками, хто поводиться відлюдкувато чи, навпаки, провокативно", – зауважують психологи.

Частіше за все люди, що цькують, вважають, що це смішно і в цьому немає великої проблеми чи трагедії, а також, що дорослі не будуть звертати на це увагу.

ЯК ВІДРІЗНИТИ БУЛІНГ ТА СВАРКУ МІЖ ДІТЬМИ

Булінг супроводжується реальним фізичним чи психологічним насиллям: жертву висміюють, залякують, дражнять, шантажують, б'ють, псують речі, розповсюджують плітки, бойкотують, оприлюднюють особисту інформацію та фото в соціальних мережах.

У ситуації булінгу завжди беруть участь три сторони: той, хто переслідує, той, кого переслідують та ті, хто спостерігають.

Якщо булінг відбувся, він може повторюватися багато разів.

ЯК ЗРОЗУМІТИ, ЩО ВАШУ ДИТИНУ ПІДДАЮТЬ ЦЬКУВАННЮ

Перше, що треба зрозуміти – діти неохоче розповідають про цькування у школі, а тому не слід думати, що у перший же раз, коли ви спитаєте її про це, вона відповість вам чесно. Тому головна порада для батьків – бути більш уважними до проявів булінгу.

Якщо ваша дитина стала замкнутою, вигадує приводи, щоб не йти до школи, перестала вчитись, то поговоріть з нею. Причина такої поведінки може бути не у банальних лінощах. Також до видимих наслідків булінгу відносять розлади сну, втрату апетиту, тривожність, низьку самооцінку. Якщо дитину шантажують у школі, вона може почати просити додаткові гроші на кишенькові витрати, щоб відкупитись від агресора.

Якщо цькуванню піддають вашу дитину, то обережно почніть з нею розмову. Дайте зрозуміти, що вам можна довіряти, що ви не будете звинувачувати її у тому, що вона стала жертвою булінгу.

Розкажіть дитині, що немає нічого поганого у тому, щоб повідомити про агресивну поведінку щодо когось учителю або принаймні друзям. Поясніть різницю між “пліткуванням” та “піклуванням” про своє життя чи життя друга/подруги.

Також не слід у розмові з дитиною використовувати такі сексистські кліше, як "хлопчик має бути сильним та вміти постояти за себе", "дівчинка не повинна сама захищатись" та інші. Це тільки погіршить ситуацію.

ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ТИ СТАВ ЖЕРТВОЮ БУЛІНГУ

Перше і найголовніше правило – не тримати це у секреті. Розкажи друзям, знайомим чи рідним про те, що тебе ображають у школі, цього не слід соромитись.

Інколи допомогти з вирішенням складної ситуації у школі може абсолютно не пов’язана з цим людина: тренер у секції, куди ти ходиш після школи, або вчитель, до якого ти ходиш на додаткові заняття.

Також не слід звинувачувати себе у тому, що тебе цькують. Ми говорили раніше, що кривдникам легко знайти жертву булінгу, адже для цього слід просто якось відрізнятись від оточуючих.

Якщо цькування у школі перетворились зі словесних на фізичні – йди до директора школи або завуча та докладно розкажи їм про це. Також повідом про ситуацію батьків.

Якщо у школі є психолог, то можна сміливо звернутись до нього, щоб відновити відчуття впевненості у своїх силах та зрозуміти, як діяти далі.

ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ВИ СТАЛИ СВІДКОМ ЦЬКУВАННЯ

Якщо цькують твого друга чи подругу, то одразу звернись до дорослих: вчителя, старших товаришів, родичів, батьків тощо.

Якщо твій друг чи подруга поділилися з тобою, що вони потрапили у ситуацію булінгу, обов’язково говори з ними про це — вони потребують твоєї підтримки.

У жодному разі не слід приєднуватись до групи, що цькує, та висміювати проблеми свого друга чи подруги.

Якщо ви дорослий, який потерпав від булінгу колись, то не проходьте повз. Спробуйте захистити дитину, яку ображають. При цьому не слід ображати дітей, які цькують, адже деякі роблять це, тому що самі постраждали від насильства (вдома, у спортивній секції, в іншій школі тощо). У таких випадках вони можуть виміщати свій біль через знущання і приниження слабших за себе.

Деякі діти булять, щоб ловити на собі захоплені погляди оточуючих, а відчуття переваги над іншими приносить їм задоволення. До того ж, нападаючи на когось вони захищаються від цькування. Іноді такі діти дуже імпульсивні і не можуть контролювати свій гнів. У таких випадках справа нерідко доходить і до фізичного насильства.

Спробуйте повідомити про булінг людей зі школи, де це відбувається, або батьків дитини.

ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ІНШИХ ЦЬКУЄШ ТИ

Зрозумій, булінг – це твої дії, а не твоя особистість. Ти можеш ними керувати та змінювати на краще. Пам’ятай, що булінг завдає фізичного та емоційного болю іншому, а тому подумай, чи дійсно ти цього прагнеш? Деякі речі можуть здаватися смішними та невинними, проте вони можуть завдати шкоди іншій людині.

ЯК ДОПОМОГТИ ДИТИНІ, ЯКА ЦЬКУЄ ІНШИХ

Ми вже казали, що в ситуації булінгу завжди беруть участь три сторони, а тому, коли ви дізнались про цькування у школі, не слід забувати про тих, хто ображає. Психологи зауважують, що дитині, яка булить інших, увага та допомога потрібна не менше, ніж тій, яка страждає від булінгу.

Відверто поговоріть з нею про те, що відбувається, з'ясуйте як вона ставиться до своїх дій і як реагують інші діти. Ви можете почути, що "всі так роблять", або "він заслуговує на це". Уважно вислухайте і зосередтеся на пошуці фактів, а не на своїх припущеннях.

Не применшуйте серйозність ситуації такими кліше, як "хлопчики завжди будуть хлопчиками" або "глузування, бійки та інші форми агресивної поведінки — просто дитячі жарти і цілком природна частина дитинства".

Ретельно поясніть, які дії ви вважаєте переслідуванням інших. До них відносяться: цькування, образливі прізвиська, загрози фізичного насильства, залякування, висміювання, коментарі з сексуальним підтекстом, бойкот іншої дитини або підбурювання до ігнорування, плітки, публічні приниження, штовхання, плювки, псування особистих речей, принизливі висловлювання або жести.

Спокійно поясніть дитині, що її поведінка може завдати шкоди не тільки жертві, а й усім оточуючим. І щодалі це заходитиме, тим гірше булінг впливатиме на всіх учасників.

Дайте зрозуміти дитині, що агресивна поведінка є дуже серйозною проблемою, і ви не будете терпіти це в майбутньому. Чітко і наполегливо, але без гніву, попросіть дитину зупинити насильство. Скажіть дитині, що їй потрібна допомога, а тому ви тимчасово триматимете зв'язок з учителями, щоб упевнитись — дитина намагається змінити ситуацію.

Загрози і покарання не спрацюють. Можливо, на якийсь час це припинить булінг, та в перспективі це може тільки посилити агресію і невдоволення. Буде зайвим концентрувати увагу на відчуттях дитини, яку булять. Той, хто виявляє агресію, як правило відсторонюється від почуттів іншої людини.

Пам'ятайте, що агресивна поведінка та прояви насильства можуть вказувати на емоційні проблеми вашої дитини та розлади поведінки.

Як в Україні карають за зберігання та збут наркотиків

Поради психолога для учнів

Як зосередитися на головному? Поради психолога УЧНЯМ під час дистанційного навчання.

Навчання вдома або дистанційно з будь-якого іншого місця може бути дуже ефективним, головне – самоорганізація. Прості поради допоможуть впоратися з великим обсягом роботи і навіть навчитися отримувати задоволення від занять.

Перед початком заняття захистіться від усього, що вас відволікатиме. Передусім – мобільний телефон, навіть якщо він на вібродзвінку, навіть якщо ви плануєте тільки відповідати на СМС. Телефон треба прибрати чимдалі й діставати тільки під час перерв, про які пізніше. Також слід створити навколо себе зону тиші й спокою. Будь-яка незапланована перерва на спілкування зіб’є вас з думки й порушить той порядок запам’ятовування, який ви так довго вибудовували.

Фізіологічні потреби теж не мають відволікати. Під час заняття вам, звичайно, захочеться пити – адже інтенсивна розумова діяльність викликає спрагу. Заздалегідь потурбуйтеся про запас свого улюбленого напою або ще краще – води. Уникайте енергетичних напоїв, якщо ваша мета – саме заняття. Перекус теж має бути приготований заздалегідь: проста і поживна їжа, наприклад, фрукти чи овочі. Уникайте їсти тільки солодке, залиште шоколадному батончику роль десерту – тоді й настрій підвищиться, і з травленням все буде гаразд. Зручний одяг, що не стримує рухів, комфортна температура в кімнаті – усе це теж дуже важливо.

Оберіть відповідний час. Кожен знає, сова він чи жайворонок, тож для дистанційного навчання онлайн можна самому вибрати оптимальну годину для заняття: або рано-вранці, або пізно ввечері. Краще сконцентруватися й ефективно позайматися годину, ніж кілька годин боротися з утомою і вдавати активну діяльність.

Під час занять, якщо вони тривають понад годину, робіть заплановані перерви: після кожних 45 хвилин перемикайтеся на щось інше. Краще за все походити, порухатися, можна зарядитися позитивними емоціями від спілкування з друзями (ось тут і виручить телефон), подивитися коротке відео, перекусити. Довше, ніж на 20 хвилин, відволікатися не варто – адже так можна і забути про головну мету.

До речі, про мету. Дайте відповідь собі на ті запитання, які вас турбують і відволікають від занять. Ось вони, стукаються у ваш мозок: “Як я складу іспит? Подзвонить чи не подзвонить? Вступлю чи не вступлю? Яка в мене буде професія? Скільки я зможу заробляти? Як стати краще за всіх?». На ці запитання необхідно відповісти, інакше мозок буде весь час до них повертатися. Можете навіть виписати їх на папір або обмежитися усними відповідями, головне – щоб вони були логічними, а не емоційними. Наприклад:

«Як я складу іспит?» – «Якщо вивчу ось цей матеріал і ось той, то здам добре, все від залежить від мене».

«Подзвонить чи не подзвонить?» – «Поки що займатимуся й відключу телефон, а потім подивлюся на дзвінки й дізнаюся точно. В усякому разі невдахи нікому не цікаві, тобто іспит – передусім».

Позбавтеся будь-якого внутрішнього негативу, пов’язаного з навчанням. Відстежте свої думки з цього приводу. Наприклад, «Я ненавиджу математику» варто замінити на «Я розумію, що математику треба здати, і я з цим впораюся». Замість «Це надто складно для мене» варто казати «Так, це складно, але я молодець і я впораюся». Улюблене пояснення «Я не можу займатися, тому що…» – далі йде виправдання: гамірно, загубилася улюблена ручка, немає підручників, закінчилася кава. Замість цього варто говорити собі й іншим: «Так, я хотів би, щоб у мене були інші умови для занять, але поки це не так, я займатимуся в будь-якій ситуації».

Буває, що усі умови дотримані, уся родина ходить навшпиньки, найкращі онлайн-курси готові допомогти в підготовці до іспиту, улюблена ручка на столі, зошити і книжки розкладені навкруги. А ось посидючості бракує. Хочеться бігати й стрибати, але час іде, іспит усе ближче. Що ж робити? По-перше, усвідомити, що ви належите до кінестетичного типу і потреба в русі – така ж важлива для вас, як їжа і сон, тільки треба правильно використати її в навчанні. Спробуйте такі прийоми:

– Коли читаєте матеріал – підкреслюйте, конспектуйте, робіть таблиці. Поєднання руху з розумовою діяльністю допоможе запам’ятати матеріал, краще його систематизувати.

– Слухаєте лекцію і від нерухомості починаєте дрімати? Віджимайте еспандер або розтягуйте гумову стрічку. Можна також робити вправи на футболі. Звичайно, в класі чи в бібліотеці так не вдасться, зате з онлайн-лекціями – скільки завгодно.

– Доки вчите, сидіть нерухомо й зосереджено, а коли повторюєте чи відповідаєте – можна пострибати або покидати м’ячем у стінку. Ви здивуєтеся, але запам’ятати вийде набагато більше.

Звичайно, це не всі корисні поради, але найголовніші, які допоможуть підготуватися до будь-якого іспиту і впоратися з будь-яким обсягом матеріалу.

7 порад, як зосередитись на виконанні завдань:

1. Відгородити себе від усього, що може відволікати

2. Завчасно потурбуватися про фізіологічні потреби

3. Займатися у свій улюблений час – вранці або ввечері

4. Робити перерви по 15 хвилин між великими порціями матеріалу

5. Звільнити свій розум від зайвих питань

6. Перевести негатив у позитив

7. Дозволити собі рухатись

Протидія шкільному булінгу

(Пам’ятка для учнів)

БУЛІНГ (від англ. bully— хуліган, залякувати) – форма насильства у вигляді цькування, бойкоту, насмішок, дезінформації, псування особистих речей, фізичної розправи. 89% молоді вважає булінг проблемою українських шкіл. Кожен другий школяр є жертвою булінгу. Більшість із них соромляться, тому нікому про булінг не розповідають.

1. НАЙПОШИРЕНІШИМИ ФОРМАМИ БУЛІНҐУ Є: •Словесні образи, глузування, обзивання, погрози. •Образливі жести або дії, наприклад, плювки. •Залякування за допомогою слів, загрозливих інтонацій з метою змусити жертву щось зробити чи не зробити. •Ігнорування, відмова від спілкування, виключення з гри, бойкот. •Вимагання грошей, їжі, речей, умисне пошкодження особистого майна жертви. •Фізичне насилля (удари, щипки, штовхання, підніжки, викручування рук, будь-які інші дії, що заподіюють біль і навіть тілесні ушкодження). •Приниження за допомогою мобільних телефонів та Інтернету (СМС- повідомлення, електронні листи, образливі репліки й коментарі в чатах і т.д.), поширення чуток і пліток.

2. ХАРАКТЕРИСТИКА БУЛІНГУ: •здійснюється навмисно; •відбувається регулярно; •нерівність сил; •груповий процес; •не закінчується сам по собі; •негативний психологічний вплив на всіх.

3. ЯК ВПОРАТИСЯ З СИТУАЦІЄЮ САМОСТІЙНО (ПОРАДИ УЧНЕВІ) •Ігноруйте кривдника. Якщо є можливість, намагайтесь уникнути сварки, зробіть вигляд, що вам байдуже і йдіть геть. Така поведінка не свідчить про боягузтво, адже навпаки, іноді зробити це набагато складніше, ніж дати волю емоціям. •Якщо ситуація не дозволяє вам піти, зберігаючи самовладання, використайте гумор. Цим ви можете спантеличити кривдника/кривдників, відволікти його/їх від наміру дошкулити вам. •Стримуйте гнів і злість. Адже це - саме те, чого домагається кривдник. Говоріть спокійно і впевнено, покажіть силу духу. •Не вступайте в бійку. Кривдник тільки й чекає приводу, щоб застосувати силу. Чим агресивніше ви реагуєте, тим більше шансів опинитися в загрозливій для вашої безпеки і здоров'я ситуації. •Не соромтеся обговорювати такі загрозливі ситуації з людьми, яким ви довіряєте. Це допоможе вибудувати правильну лінію поведінки і припинити насилля.

4. ПОРАДИ “ЯК СПРАВИТИСЯ З БУЛІНГОМ» • Зберігай спокій. • Розкажи дорослому, якому ти довіряєш, про те, що трапилося, або повідом дорослим про це анонімно. • Поговори про це зі своїми братами чи сестрами, або з друзями, щоб тобі не здавалося, що ти самотній. • Зателефонуй на «гарячу лінію»

Ти також можеш звернутися до:

дорослого, кому довіряєш;

вчителя;

класного керівника;

заступника директора;

психолога;

соціального педагога;

медичного працівника;

батьків.

Залишити повідомлення у «Скриньці довіри», зателефонувати:

Школа: 26-45-61;

Дитяча лінія: 116 111 або 0 800 500 225 (з 12.00 до 16.00)

Гаряча телефонна лінія щодо булінгу 116 000;

Гаряча лінія з питань запобігання насильству 116 123 або 0 800 500 335;

Національна поліція України 102.

П’ять кроків до психічного благополуччя

Науковці вказують на п’ять кроків, які ми можемо зробити, щоб поліпшити наше психічне благополуччя. Завдяки цим простим крокам людина почуватиметься щасливішою та зможе отримувати максимум позитивних емоцій від життя. Психічне здоров’я має важливе значення. Деякі психічні захворювання, такі як депресія і тривожність, є досить поширеними у нашому суспільстві. А отже, варто попіклуватись про себе аби уникнути психічних хвороб та несприятливих психологічних станів.

Чому психічне благополуччя є важливим?

По-перше, всі хочуть почуватися добре та бути у гарному настрої. Дослідження також свідчать, що психологічне благополуччя важливе для фізичного здоров’я; сприяє досягненню цілей та самореалізації.

Що таке психічне благополуччя?

Сара Стюарт-Браун, професор кафедри охорони громадського здоров’я в Університеті Уорвіка, говорить, що, коли ми говоримо про психічне благополуччя, то маємо на увазі більше, ніж просто щастя.

«Корисно пам’ятати про ідею, що добробут і благополуччя включають у себе як розум так і тіло. Ми знаємо, що психічне та фізичне здоров’я тісно пов’язані. Але це далеко не все. Існує більш глибоке розуміння благополуччя, що означає добробут людини та комфорт її оточення. Почуття задоволення, насолоди, довіри до світу є частинами психічного благополуччя. Самоповага та впевненість у собі – також».

«Звичайно, психічне благополуччя не означає, що людина ніколи не відчуває сум або складнощі у переживанні життєвих ситуацій. Навпаки, це означає стійкість, можливість впоратися із ситуацією.

За останні 50 років люди стали багатшими та набагато більше забезпеченими комфортними умовами проживання. Незважаючи на це, дані опитувань у Великій Британії свідчать, що психічне благополуччя населення не покращилось. Це свідчить про те, що багато речей, які ми вважаємо, можуть поліпшити наш настрій та добробут – такі як майно, гроші – самі по собі не призводять до тривалого поліпшення настрою та психічного благополуччя. Важливо те, як ми ставимося до життя загалом. Ідея зрозуміла: час переосмислити поняття добробуту. За останні 20 років з’явилися нові дані про те, що дійсно викликає стійке поліпшення психічного благополуччя.

Багато факторів впливають на наше самопочуття. Досвід показує, що наші дії та думки мають найбільший вплив. Може навіть допомогти просто думка, що «все буде добре». Те про що людина думає, відображає її справжні прагнення та позначається на щоденній діяльності. «Перше, що ви можете зробити для власного самопочуття – це зацікавитись ним», – говорить Стюарт-Браун. “Почніть думати про те, що ви зробили в минулому для зміцнення психічного благополуччя, і чи це спрацювало. Потім подумайте про нові підходи, які ви можете спробувати. “Пам’ятайте, що ніхто не може зробити вас щасливим окрім вас самих”.

П’ять кроків до психічного благополуччя

1) Налагодити контакт. Налагодити стосунки із вашим оточенням: ваша сім’я, друзі, колеги й сусіди. Витрачати час на розвиток цих відносин.

2) Будьте активні. Вам не потрібно йти в спортзал. Гуляйте, катайтеся на велосипеді, грайте у футбол. Знайдіть діяльність, яка вам подобається, і зробіть її частиною вашого життя.

3) Продовжуйте вчитися. Здобуття нових знань може дати вам відчуття успіху та впевненості у собі. Чому б не піти на кулінарні курси або почати грати на музичному інструменті?

4) Допомагайте іншим. Навіть найменший акт милосердя може зробити вас щасливішим, хоча б посмішка, спасибі або добре слово. Волонтерство у місцевому громадському центрі може поліпшити ваше психічне благополуччя і допомогти вам побудувати нові стосунки.

5) Звертайте увагу. Гарно орієнтуватися у новинах, теперішньому моменті, в тому числі знати про свої почуття, думки, тіло, світ навколо – є надзвичайно важливим. Дехто називає це «усвідомленість», і це може позитивно змінити ваше ставлення до життя.