Поради логопеда

Поради логопеда

10 ПРОСТИХ ПОРАД ЛОГОПЕДА БАТЬКАМ

Мова дитини розвивається під впливом мови дорослих і значною мірою залежить від достатньої мовної практики, нормального соціального і мовного оточення, від виховання і навчання, які починаються з перших днів її життя.

• Розмовляйте зі своєю дитиною під час всіх видів діяльності, таких як приготування їжі, прибирання, одягання-роздягання, гра, прогулянка і т.д. Говоріть про те, що ви бачите, що робить дитина, що роблять інші люди і що бачить ваша дитина.

• Говоріть, використовуючи ПРАВИЛЬНО побудовані фрази, речення. Ваше речення повинне бути на 1-2 слова довше, ніж у дитини. Якщо ваша дитина поки що висловлюється тільки однослівними реченнями, то ваша фраза повинна складатися з 2 слів.

• Задавайте ВІДКРИТІ питання. Це стимулюватиме вашу дитину використовувати декілька слів для відповіді. Наприклад, говоріть «Що він робить?» замість «Він грає?»

• Витримуйте паузу, щоб у дитини була можливість говорити і відповідати на питання.

• Слухайте звуки і шуми. Запитайте «Що це?» Це може бути гавкіт собаки, шум вітру, мотор літака і т.д.

• Розкажіть коротку розповідь, історію. Потім допоможіть дитині розказати цю ж історію вам або кому-небудь ще.

• Якщо ваша дитина вживає всього лише декілька слів у мові, допомагайте їй збагатити свою мову новими словами. Виберіть 5-6 слів (частини тіла, іграшки, продукти) і назвіть їх дитині. Дайте їй можливість повторити ці слова. Не чекайте, що дитина вимовить їх відмінно. Надихніть дитину і продовжуйте їх заучувати. Після того, як дитина вимовила ці слова, введіть ще 5-6 нових слів. Продовжуйте додавати слова до тих пір, поки дитина не взнає більшість предметів навколишнього світу. Займайтеся щодня.

• Якщо дитина називає тільки одне слово, почніть учити його коротким фразам. Використовуйте слова, які ваша дитина знає. Додайте колір, розмір, дію. Наприклад, якщо дитина говорить «м’яч», послідовно навчите її говорити «Великий м’яч», «Тетянин м’яч», «круглий м’яч» і т.д.

• Більшість занять проводьте в ігровій формі. Робота з дитиною повинна активізувати мовне наслідування, формувати елементи зв’язного мовлення, розвивати пам’ять і увагу.

• Дуже важливо вже у ранньому віці звернути увагу на мовний розвиток дитини, а не чекати, коли вона «сама заговорить»

Скоромовки - логопедичні чистомовки

Одна з порад логопеда – віршовані чистомовки (скоромовки) на вимову проблемних звуків. Хотілося б зауважити, що до цих вправ можна переходити лише тоді, коли у дитини вільно виходить правильне вимовляння окремого звуку, представленого у вправі.

Окрім даного матеріалу ви можете імпровізувати.

Наприклад, промовити, як дзижчить бджілка (Дж-ж-ж-ж-ж), як гуде поїзд (У-у-у-у-у-у), як мати колисає дитину (А-а-а-а-а-а), як пищіть комар (Дз-з-з-з-з-з) і т.п.

Також можна різноманітнити вправу зміною гучності або тембру голосу, тобто одні й ті самі рядки промовляти по різному: голосно, тихо, швидко або повільно.

Щоб заняття було більш ефективним, пропоную таку його послідовність:

1. Гімнастика для пальчиків

2. Вправи для дихання та артикуляційна гімнастика (губи, язик)

3. Голосові вправи

4. Вправи з мовним матеріалом

Але майте на увазі: дитині має бути цікаво, тоді вона буде більш уважною і не так швидко втомиться, частіше хваліть дитину і вона буде більш старанною. Бажаю успіхів!

***

Ла-ла-ла: Алла дівчинка мала.

Ли-ли-ли: В гості ми до неї йшли.

Ло-ло-ло: В Алли тісто підійшло.

Ла-ла-ла: Пирогів вона спекла.

Л’є-л’є-л’є: Чаю Аллочка наллє.

Лі-лі-лі: Ось лимони на столі.

Лю-лю-лю: Дуже кисле не люблю.

***

Ра-ра-ра: Дуже рада дітвора.

Ар-ар-ар: Ми поїдем в зоопарк.

Ро-ро-ро: Доберемось на метро.

Ру-ру-ру: В зоопарку кенгуру.

Ру-ру-ру: Риє кріт собі нору.

Ру-ру-ру: Заєць обдира кору.

Ра-ра-ра: Закінчилася в нас гра.

***

Жужжить у Жені

Жук у жмені.

"Жу-жу-жу, жу-жу-жу!

Я з тобою не дружу!"

***

Соня смажила млинці,

Ось і тісто на руці.

Як з роботи прийде тато –

Хай він з’їсть млинців багато.

Коли потрібна допомога логопеда при порушенні писання та читання

Навчити дітей читати і писати - завдання не з легких. І не всім дітям легко і просто даються ці, на думку дорослих, елементарні речі. Дитина може бути багато в чому розумніше і талановитіші однолітків - і робити самі неймовірні, з точки зору батьків або вчителя, помилки при читанні і писанні. Оскільки письмо і читання тісним образом взаємозалежні, порушення письма, як правило, супроводжуються порушеннями читання. Щоб контролювати своє письмо, дитина повинна читати написане, і, навпаки, при читанні вона користується написаним нею або іншим текстом. Процес письма, який у дорослої людини автоматизований, викликає у дитини безліч проблем. Письмо - це складна форма мовної діяльності, багаторівневий процес. Письмо тісно пов'язане з усним мовленням, ступенем його розвитку. Воно ґрунтується на вмінні розрізняти звуки мови, виокремлювати їх у потоці мовлення і з'єднувати, правильно вимовляти.

Щоб написати слово, дитині необхідно:

- визначити його звукову структуру, послідовність і місце кожного звуку;

- відтворити за допомогою рухів руки букву.

Щоб написати речення, необхідно його збудувати в умі, проговорити, зберегти потрібний порядок написання, розбити речення на складові його слова, позначити межі кожного слова.

У цей час установлено, що порушення письма й читання в дітей найчастіше виникають у результаті загального недорозвинення всіх компонентів мовлення: фонетико-фонематичного й лексико-граматичного. Це пояснюється тим, що діти недостатньо розрізняють на слух фонеми, близькі по артикуляційних або акустичних ознаках. Крім того, володіючи вкрай обмеженим словниковим запасом, дитина не розуміє значень деяких навіть най простіших слів і тому спотворює їх, пропускає, заміняє. Недостатня сформованість граматичного порядку мовлення приведе до пропусків, замін або перекручувань речень, до помилок у керуванні і узгодженні й ін. Вчителі початкових класів з досвіду своєї роботи знають, що в класі може бути до 30% учнів, що мають різні порушення письма.

Наявність стійких помилок такого типу говорить про те, що у дитини частково порушений процес писання – дисграфія. Дисграфія (від грец. dis - префікс, який означає розлад, і grapho - пишу) це часткові специфічні розлади процесу письма. Проявляються в нестійких оптико-просторових образах букв, у перекрученнях звуко-складового наповнення слова і структури речення. В основі дисграфії у дітей лежить недорозвиненість усної мови (крім оптичної форми), зокрема неповноцінність фонематичного слуху, і недоліки вимовлення, які перешкоджають оволодінню фонетичним (звуковим) складом слова. Найскладніший ступінь цього порушення -аграфія - являє собою повну нездатність до оволодіння навичками письма.

На жаль, багато батьків, а іноді і вчителі відносять ці помилки до неуважності. У кращому випадку вчитель рекомендує батькам писати з дитиною більше диктантів. І тоді настає важкий період і для батьків, і для дітей. У дитини виникає негативне ставлення до письма, до предмета, до школи. Щоб уникнути цього, проаналізуйте помилки дитини. Якщо такі «безглузді» помилки не випадкові, а повторюються регулярно, то дитині необхідно звернутися за консультацією до логопеда.

ЯК ПОДОЛАТИ ЗАЇКУВАТІСТЬ

Консультація для батьків

Заїкуватість — не лише порушення звуковимови, а й захворювання всього організму. Тому поряд з логопедичною корекційною роботою цей феномен потребує спеціального загальнозміцнювального лікування. Як показують наукові дослідження, заїкуватість можна розглядати як частковий вид неврозу — логоневроз: порушення темпу, ритму, плинності мови, викликане судомами м'язів мовного апарату. При заїкуватості у мовленні спостерігаються вимушені зупинки або повторення окремих звуків та складів унаслідок функціонального порушення діяльності вищої нервової системи. Порушення взаємодії та рівноваги процесів збудження і гальмування в головному мозку викликають неконтрольовані імпульси, які діють на весь організм та на зони звуковідтворення.

Будьте уважні! Не пропустіть перших ознак заїкуватості. Відразу ж зверніться до спеціаліста, якщо ваш малюк:

♦ вживає перед окремими словами зайві звуки (а,і);

♦ повторює перші склади та цілі слова на початку фрази;

♦ робить вимушені зупинки в середині слова, фрази;

♦ зазнає труднощів на початку мовлення.

Заїкуватість виникає, зазвичай, у віці від 2 до 5 років, коли відбувається інтенсивне становлення мовлення дитини. У системі інших нервових процесів мовлення як таке найбільш уразливе, тож різні навантаження на нервову систему так чи інакше впливають на мовлення дитини.

Малюк легко збуджується, а збудження призводить до виникнення судом.

Хлопчики заїкаються утричі частіше, ніж дівчатка.

Профілактика заїкуватості

♦ Мовлення людей, серед яких перебуває малюк, має бути неквапним, правильним, повільним та чітким.

♦ На мовленні дитини негативно позначаються несприятливі умови в родині (конфлікти, сварки).

♦ Стежте за дитиною! Уникайте психічних травм (часто-густо мами називають причиною заїкання переляк), фізичних травм (особливо голови).

♦ Не перевантажуйте дитину інформацією, зайвими емоціями.

♦ Не намагайтеся зробити з дитини вундеркінда, не форсуйте її розвитку.

♦ Не читайте страшних казок на ніч. Не лякайте бабаєм, дідьком тощо.

♦ Не карайте дитину надто суворо, не бийте, не залишайте в темній кімнаті тощо.

Заїкуватість виразніше проявляється на тлі втоми дитячого організму, загальної слабкості. Відтак у першій половині дня ця вада менш виражена, ніж у другій його половині.

Наодинці із собою діти не заїкаються, не роблять вони цього й під час співу.