Embedded Files
ЯК ДОЛЯ ДОНЬКИ ЗАЛЕЖИТЬ ВІД БАТЬКА.
1. Ставлення батька до дочки.
Батько - перший і найбільш значимий зразок чоловіка в житті його доньки. Коли дочка бачить, відчуває і знає, що найбільш значимий чоловік в житті, батько, любить і приймає її такою, яка вона є, дівчинка вчиться любити і приймати себе, і що важливо - вчиться приймати любов і увагу до себе протилежної статі.
2. Ставлення батька до матері.
Дівчинці необхідно бачити, що тато любить маму. Спостерігаючи любов батька до матері, кожна дитина выдчуваэ почуття безпеки, радості, щастя і гармонії світу. Важливо у ставленні до матері показувати дочкам, яким чином чоловік проявляє любов і увагу до жінки. Так у дівчинки формується модель взаємовідносин між чоловіком і жінкою, яку вона засвоїть на все життя.
1. Пам'ятайте, дочка потребує батьківської любові не менше, ніж материнської. Проявляйте ДОВІРУ до дочки, розмовляйте з нею про її проблеми, проявляйте турботу, будьте поруч у відповідальні моменти її життя, вмійте відходити в бік, поважайте її вибір.
2. Проявляйте теплоту у відносинах з дочкою, обіймайте, говоріть компліменти, захоплюйтеся, даруєте подарунки, будьте щирим.
3. Уникайте зайвої опіки своєї дочки. При надлишку батьківської любові у дівчинки може сформуватися сильна емоційна залежність від батька, що завдає не меншої ШКОДИ, ніж недолік батьківської любові.
4. Проявляйте розуміння і щирий ІНТЕРЕС до життя дочки, проводьте час разом (відвідуйте театр, ходіть на виставки і концерти, влаштовуйте свята; слухайте музику, яку вона любить; цікавтеся тим, чим вона захоплюється; надихайте її на розвиток і розвивайтеся самі).
5. Будьте ЧІТКИМ, коли необхідно, але обов'язково - МУДРИМ і справедливим. Карайте з любов'ю, без гніву, пояснюючи свої дії. Рукоприкладство по відношенню до дітей не дозволяйте собі ніколи!
6. ПОВАЖАЙТЕ в дочці особистість, навіть, якщо вона ще дуже мала.
7. Заохочуйте ЖІНОЧНІСТЬ в дочці. Пам'ятайте, ви найважливіший і вірний чоловік в житті маленької зростаючої жінки - вашої дочки. Вона дивиться на вас пильним поглядом і приймає життєві рішення вже в ранньому віці. Не пропустіть дитинство своєї дочки!
У підсумку, ви заслужите найвищу нагороду - любов і вдячність своєї дочки і побачите її щасливою жінкою в майбутньому.
Ільдар Акбутін
Повномасштабне вторгнення рф в Україну загострило чимало проблем нашого суспільства. Соціальне напруження все частіше призводить до чвар і негараздів всередині сімей, які можуть переростати у насилля. Почастішали випадки не лише фізичного, а й психологічного, економічного, сексуального насильства. Постраждалі з різних причин не завжди наважуються звертатись по допомогу. Однак, замовчува ти факти домашнього насильства не можна. Особливо,коли від цього потерпають діти. Наша держава робить серйозні кроки у боротьбі з цим неприйнятним явищем як на законодавчому рівні, так і у практичних заходах. Зокрема, у м.Луцьку нещодавно презентували хаб "Вона". Це проект,що реалізується фондом ООН і спрямований він на захист і розвиток жінок, котрі постраждали від домашнього насильства або знаходяться у групі ризику. Пропонуємо ознайомитись із "Дорожньою картою"від Луцької міської Ради для осіб,які постраждали від домашнього насильства та інформацією від хабу "Вона".
Пам'ятайте, що насильство - це зло, з яким не варто миритися. Вихід завжди є!
В мережі останнім часом більше стає згадок про прихильників молодіжних субкультур та поширення їх серед підлітків
Іноді підліток не може самостійно реалізувати свої бажання. Він знаходить своє місце у молодіжному угрупуванні для свого самоствердження та своєї самореалізації. Задля цього підлітки об'єднуються у неформальні групи.
Деякі батьки навіть можуть не підозрювати, що її дитина належить до певної субкультури та може мати девіантну поведінку. Що ж робити батькам, у цій ситуації - читайте детально у дописі.
🔗 Спокійно, відкрито і прямо спілкуйтеся з дитиною. Надайте їй можливість говорити,
коли вона буде до цього готова. Не підганяйте її.
🔗 Якщо дитина розповідає куди вона ходить та як проводить свій час. Проявіть якомога повнішу обізнаність в обговорюваній темі; виявляйте терпіння, наполегливість, доброзичливість для уникнення емоційного дискомфорту, недовіри чи агресії з боку підлітка
🔗 Опановуйте Інтернет-технології, майте власний акаунт і станьте другом своїй дитині
в соціальних мережах;
🔗 Щотижня аналізуйте вміст сторінок дитини, уважно читайте її публікації, вивчайте групи, до яких вона приєдналася;
🔗 «Познайомтеся» з її віртуальними друзями, звертайте увагу на фото й відео, що викликають інтерес дитини, зокрема ті, що збережені, поширені або вподобані;
🔗 Покажіть дитині, що вона вам небайдужа, що ви піклуєтеся про неї та запропонуйте спільно провести час.
🔗 Зосередьтеся на тому, щоб показати дитині її переваги, знайдіть у неї сильні сторони,
допоможіть їй побачити себе унікальною особистістю.
🔗 Після встановлення контакту та виявлення підлітком довіри до вас, слід пояснити згубність і безперспективність деструктивної поведінки, підкріплюючи це фактами, які добре відомі підліткові; допомогти підлітку зрозуміти ступінь ризику від деструктивної поведінки і невідворотної відповідальності за скоєне (зокрема у випадку вчинення
булінгу або іншого правопорушення).
❗️ ПАМ’ЯТАЙТЕ, що в зону ризику проявів деструктивної поведінки потрапляють підлітки, яким бракує батьківської уваги і підтримки, а також ті, чиє перебування в мережі Інтернет не контролюється.
БУЛІНГ: ПОРАДИ БАТЬКАМ, УЧИТЕЛЯМ ТА ДІТЯМ
Згідно з дослідженнями, 24% українських дітей хоча б раз стикались із цькуванням у школі. З них менше половини розповідало про цей досвід батькам, рідним та друзям. Дуже часто булінг призводить до непоправних наслідків, а тому останнім часом у світі активно говорять про те, як зупинити шкільне насилля.
Як побороти булінг: інструкція для дітей, батьків та вчителів
Центр інформації про права людини на основі матеріалів ЮНІСЕФ підготував інструкцію для дітей та дорослих, аби правильно та своєчасно реагувати на прояви цькування.
ЩО ТАКЕ БУЛІНГ ТА ЯКІ ЙОГО ПРИЧИНИ
Булінг – це агресивна і вкрай неприємна поведінка однієї дитини або групи дітей по відношенню до іншої дитини, що супроводжується постійним фізичним і психологічним впливом.
Кривдники можуть знайти безліч причин щоб цькувати дитину: зовнішність, що не вписується у загальноприйняті рамки, поведінка, думки, які не збігаються з думкою більшості, тощо.
Яскравими прикладами булінгу є словесні образи, навмисне неприйняття дитини до колективу, шантаж та навіть побиття.
"Успіхи у навчанні, матеріальні можливості та навіть особливості характеру можуть стати основою для булінгу. Крім того, жертвою булінгу може стати також той, кому складно спілкуватися з однолітками, хто поводиться відлюдкувато чи, навпаки, провокативно", – зауважують психологи.
Частіше за все люди, що цькують, вважають, що це смішно і в цьому немає великої проблеми чи трагедії, а також, що дорослі не будуть звертати на це увагу.
ЯК ВІДРІЗНИТИ БУЛІНГ ТА СВАРКУ МІЖ ДІТЬМИ
Булінг супроводжується реальним фізичним чи психологічним насиллям: жертву висміюють, залякують, дражнять, шантажують, б'ють, псують речі, розповсюджують плітки, бойкотують, оприлюднюють особисту інформацію та фото в соціальних мережах.
У ситуації булінгу завжди беруть участь три сторони: той, хто переслідує, той, кого переслідують та ті, хто спостерігають.
Якщо булінг відбувся, він може повторюватися багато разів.
ЯК ЗРОЗУМІТИ, ЩО ВАШУ ДИТИНУ ПІДДАЮТЬ ЦЬКУВАННЮ
Перше, що треба зрозуміти – діти неохоче розповідають про цькування у школі, а тому не слід думати, що у перший же раз, коли ви спитаєте її про це, вона відповість вам чесно. Тому головна порада для батьків – бути більш уважними до проявів булінгу.
Якщо ваша дитина стала замкнутою, вигадує приводи, щоб не йти до школи, перестала вчитись, то поговоріть з нею. Причина такої поведінки може бути не у банальних лінощах. Також до видимих наслідків булінгу відносять розлади сну, втрату апетиту, тривожність, низьку самооцінку. Якщо дитину шантажують у школі, вона може почати просити додаткові гроші на кишенькові витрати, щоб відкупитись від агресора.
Якщо цькуванню піддають вашу дитину, то обережно почніть з нею розмову. Дайте зрозуміти, що вам можна довіряти, що ви не будете звинувачувати її у тому, що вона стала жертвою булінгу.
Розкажіть дитині, що немає нічого поганого у тому, щоб повідомити про агресивну поведінку щодо когось учителю або принаймні друзям. Поясніть різницю між “пліткуванням” та “піклуванням” про своє життя чи життя друга/подруги.
Також не слід у розмові з дитиною використовувати такі сексистські кліше, як "хлопчик має бути сильним та вміти постояти за себе", "дівчинка не повинна сама захищатись" та інші. Це тільки погіршить ситуацію.
ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ТИ СТАВ ЖЕРТВОЮ БУЛІНГУ
Перше і найголовніше правило – не тримати це у секреті. Розкажи друзям, знайомим чи рідним про те, що тебе ображають у школі, цього не слід соромитись.
Інколи допомогти з вирішенням складної ситуації у школі може абсолютно не пов’язана з цим людина: тренер у секції, куди ти ходиш після школи, або вчитель, до якого ти ходиш на додаткові заняття.
Також не слід звинувачувати себе у тому, що тебе цькують. Ми говорили раніше, що кривдникам легко знайти жертву булінгу, адже для цього слід просто якось відрізнятись від оточуючих.
Якщо цькування у школі перетворились зі словесних на фізичні – йди до директора школи або завуча та докладно розкажи їм про це. Також повідом про ситуацію батьків.
Якщо у школі є психолог, то можна сміливо звернутись до нього, щоб відновити відчуття впевненості у своїх силах та зрозуміти, як діяти далі.
ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ВИ СТАЛИ СВІДКОМ ЦЬКУВАННЯ
Якщо цькують твого друга чи подругу, то одразу звернись до дорослих: вчителя, старших товаришів, родичів, батьків тощо.
Якщо твій друг чи подруга поділилися з тобою, що вони потрапили у ситуацію булінгу, обов’язково говори з ними про це — вони потребують твоєї підтримки.
У жодному разі не слід приєднуватись до групи, що цькує, та висміювати проблеми свого друга чи подруги.
Якщо ви дорослий, який потерпав від булінгу колись, то не проходьте повз. Спробуйте захистити дитину, яку ображають. При цьому не слід ображати дітей, які цькують, адже деякі роблять це, тому що самі постраждали від насильства (вдома, у спортивній секції, в іншій школі тощо). У таких випадках вони можуть виміщати свій біль через знущання і приниження слабших за себе.
Деякі діти булять, щоб ловити на собі захоплені погляди оточуючих, а відчуття переваги над іншими приносить їм задоволення. До того ж, нападаючи на когось вони захищаються від цькування. Іноді такі діти дуже імпульсивні і не можуть контролювати свій гнів. У таких випадках справа нерідко доходить і до фізичного насильства.
Спробуйте повідомити про булінг людей зі школи, де це відбувається, або батьків дитини.
ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ІНШИХ ЦЬКУЄШ ТИ
Зрозумій, булінг – це твої дії, а не твоя особистість. Ти можеш ними керувати та змінювати на краще. Пам’ятай, що булінг завдає фізичного та емоційного болю іншому, а тому подумай, чи дійсно ти цього прагнеш? Деякі речі можуть здаватися смішними та невинними, проте вони можуть завдати шкоди іншій людині.
ЯК ДОПОМОГТИ ДИТИНІ, ЯКА ЦЬКУЄ ІНШИХ
Ми вже казали, що в ситуації булінгу завжди беруть участь три сторони, а тому, коли ви дізнались про цькування у школі, не слід забувати про тих, хто ображає. Психологи зауважують, що дитині, яка булить інших, увага та допомога потрібна не менше, ніж тій, яка страждає від булінгу.
Відверто поговоріть з нею про те, що відбувається, з'ясуйте як вона ставиться до своїх дій і як реагують інші діти. Ви можете почути, що "всі так роблять", або "він заслуговує на це". Уважно вислухайте і зосередтеся на пошуці фактів, а не на своїх припущеннях.
Не применшуйте серйозність ситуації такими кліше, як "хлопчики завжди будуть хлопчиками" або "глузування, бійки та інші форми агресивної поведінки — просто дитячі жарти і цілком природна частина дитинства".
Ретельно поясніть, які дії ви вважаєте переслідуванням інших. До них відносяться: цькування, образливі прізвиська, загрози фізичного насильства, залякування, висміювання, коментарі з сексуальним підтекстом, бойкот іншої дитини або підбурювання до ігнорування, плітки, публічні приниження, штовхання, плювки, псування особистих речей, принизливі висловлювання або жести.
Спокійно поясніть дитині, що її поведінка може завдати шкоди не тільки жертві, а й усім оточуючим. І щодалі це заходитиме, тим гірше булінг впливатиме на всіх учасників.
Дайте зрозуміти дитині, що агресивна поведінка є дуже серйозною проблемою, і ви не будете терпіти це в майбутньому. Чітко і наполегливо, але без гніву, попросіть дитину зупинити насильство. Скажіть дитині, що їй потрібна допомога, а тому ви тимчасово триматимете зв'язок з учителями, щоб упевнитись — дитина намагається змінити ситуацію.
Загрози і покарання не спрацюють. Можливо, на якийсь час це припинить булінг, та в перспективі це може тільки посилити агресію і невдоволення. Буде зайвим концентрувати увагу на відчуттях дитини, яку булять. Той, хто виявляє агресію, як правило відсторонюється від почуттів іншої людини.
Пам'ятайте, що агресивна поведінка та прояви насильства можуть вказувати на емоційні проблеми вашої дитини та розлади поведінки.
Як допомогти дитині витримувати стреси та відновлюватись після них
Перше, що ми, дорослі, прагнемо зробити – максимально убезпечити дітей від стресів та травм. Однак, на жаль, незважаючи на все бажання, неможливо ростити дітлахів у тепличних умовах, і раніше чи пізніше настануть обставини, в яких малюк зазнає стресу. Адже життя триває, діти хворіють і потребують лікування, дорослі розлучаються, вирішують переїхати, час від часу небо блискає і гримить, вихователі, вчителі та тренери бувають різними, а шкільне навчання вимагає напруги та складання іспитів.
Саме тому важливе доросле завдання – не стільки захистити дітей від щоденних та випадкових стресів, скільки навчити, допомогти, створити умови, в яких ті могли б впоратися зі стресами, долати їхні наслідки, відновлюватись та рухатись далі.
Сальваторе Мадді провів масштабне дослідження, в якому встановив чіткий і однозначний зв’язок між життєстійкістю та умовами зростання (Maddi, 2006). Так найстійкішими виявилися люди, які, по-перше, мали в дитинстві досвід важких стресових ситуацій, але не один, а в парі з досвідом підтримки близьких людей та подолання проблем. Тобто дитина, яка стикнулася з трудністю, навіть такою складною, як розлучення батьків чи смерть близької людини, і за допомоги дорослих впоралася з нею – буде стійкішою, ніж та, котра не мала підтримки (що очевидно), але так само вона буде стійкішою за ту, котра не мала самих труднощів.
По-друге, життєстійкими виявились люди, яких в дитинстві спрямовували на пошук цілей, свого призначення, дозволяти пробувати себе в багатьох діяльностях та не карали за помилки, а, навпаки, вчили виправляти їх. Вразливими ж до стресу та криз у дорослості стали ті діти, які у свій час недоотримали підтримки, схвалення, підбадьорювання та не мали емоційного зв’язку з дорослими.
Психологічна відновлюваність залежить насамперед від ресурсів, які має людина, а також вміння бачити їх і користуватися ними. Саме ресурси – а це все, що додає в життя якості та позитиву – і підтримка друзів та рідних, наявність хобі, вміння підтримати свій настрій піснею, танцем, медитацією, спогляданням сходу сонця чи смачною їжею… – посилюють здатність до психологічного відновлення. Важливо, що за браку одних ресурсів, їх можна поповнити іншими, а отже – підтримати свою відновлюваність та стимулювати її.
У керівництві для батьків та вчителів щодо психологічної відновлюваності дітей Американської психологічної асоціації містяться 10 підказок на щодень, спрямованих на те, аби допомогти дітям та підліткам побудувати психологічну відновлюваність:
✅Навчайте дітей будувати дружні стосунки та дружити, зокрема бути співчутливими та розуміти біль інших.
✅Допомагайте дітям допомагати іншим, пропонуйте їм волонтерську роботу для інших та просіть про допомогу для себе.
✅Тримайте режим: структура важлива для дітей.
✅Робіть паузи, допомагайте дітям перемикатись з того, що їх турбує та засмучує, дозволяйте відпочинок.
✅Навчайте дітей турботи про себе, важливості гарно харчуватись, відпочивати, веселитись та займатись спортом.
✅Допомагайте дітям встановлювати досяжні цілі та рухатись до них впевнено і поступово, підтримуйте в доланні перешкод.
✅Підтримуйте в дітей позитивне самосприйняття, нагадуйте про успіхи та допомагайте зрозуміти, які саме дії призвели до них.
✅Будуйте перспективу, показуйте дітям віддалені наслідки сьогоднішніх зусиль, а також допомагайте бачити речі ширше, особливо в ситуаціях неуспіху.
✅Показуйте дітям можливості для самопізнання, показуйте, що кожна подія – це можливість дізнатись, “на що я здатний”.
✅Допомагайте дітям приймати зміни як звичайну частину життя, ставити нові цілі, передбачати наслідки, прогнозувати дії.
Сучасне життя – стрімке і непередбачуване, його темп, а також інформаційна та подієва насиченість повсякчасно провокують стреси.
Власне, стреси поступово стають його невід’ємною частиною.
Заховатися неможливо, але цілком можливо навчити дітлахів життєстійкості й психологічної відновлюваності, а заразом навчитись і самим.
American Psychological Association/APA. Resilience Guide for Parents & Teachers
Вікторія Горбунова/НУШ
Коли діти переживають стрес, батьки можуть допомогти їм знайти спосіб подолати цей стан. Найперше, що ви можете зробити, нагадати, що треба бути добрими до себе.
1️⃣ Виявіть тригери. Допоможіть дитині розпізнати та почати відстежувати моменти, коли вона відчуває стрес, а також відшукати закономірності в її реакції. Що відбувалося в цей час? Що дитина думала, відчувала або робила перед тим, як відчула стрес? Після цього ви зможете разом дослідити, як запобігти таким ситуаціям або швидко розв’язати проблему.
2️⃣ Відповідайте любов’ю. Приділяйте дитині більше любові, часу та уваги. Слідкуйте за тим, чи впливає стрес на її здоров’я, поведінку, думки чи почуття. Не забувайте слухати її, говорити ласкаво та заспокоювати.
3️⃣ Будьте зразком для наслідування. Розкажіть дитині, як ви давали раду стресовим ситуаціям. Ваш досвід може надихнути дитину на пошук корисних звичок для подолання стресу.
4️⃣ Сприяйте позитивному мисленню. Дітям, особливо підліткам, легко почати думати про себе погано. Якщо ви чуєте від дитини фрази на кшталт «Я нічого не вмію», «Я не люблю себе» або «Я боюся виходити на вулицю», запитайте, що змушує її почуватися так, і нагадайте про те, чого вона досягла та як це зробила. Позитивне підкріплення від вас додасть дитині розуміння та впевненості в тому, що вона може впоратися зі стресовими ситуаціями.
5️⃣ Підтримуйте здорові звички. Сон і правильне харчування є вирішальними для зменшення стресу. Фахівці рекомендують дітям від 6 до 12 років спати від 9 до 12 годин на добу. Підліткам потрібно від 8 до 10 годин сну за ніч. Щоб захистити сон, обмежте використання гаджетів у темну пору доби та не тримайте їх у спальні. Що краще ваша дитина харчується та відпочиває, то легше вона зможе впоратися зі стресом.
🙏Заохочуйте дитину проводити час на свіжому повітрі, грати та зустрічатися з друзями. Фізичні вправи, медитація та вправи на дихання корисні та допомагають зменшити рівень стресу.
©UNICEF
Техніки на заземлення при наявності травмуючих переживань
Заземлення є терапевтичним інструментом для зменшення симптомів тривоги та паніки, а також подолання дисоціації або флешбеків. Мета заземлення - вивести людину з травмуючого переживання, в яке вона занурена. В такий спосіб клієнт зможе переорієнтувати свою свідомість і сфокусувати увагу на тому, що відбувається зараз, а не в минулому.
🔹Техніки на заземлення можуть допомогти людині відновити зв'язок:
• з поточним моментом;
• з власним тілом і повернути втрачений власний контроль;
• з безпечним оточенням кімнати, де вона знаходиться.
🔹Вони:
• Заземлюють людину, звертаючи увагу на тіло, дозволяючи відновити зв'язок з реальністю.
• Зосереджують на диханні, збільшуючи її увагу до того, що відбувається тут і зараз.
• Розслаблюють, створюючи спокій.
• Зміцнюють тіло і пробуджують від оніміння і слабкості.
🔹🔹Заземлення тіла
Ця техніка допоможе вийти зі стану перезбудження та знайти більш врівноважений емоційний стан. ЇЇ також можна використати для фокусування уваги уцілілої, яка знаходиться в "замороженому стані".
Сядьте на стілець. Відчуйте, як ваші ноги торкаються землі. Поставте ліву ногу на землю, потім праву. Робіть це поволі: ліва, права, ліва. Повторіть кілька разів. Відчуйте, як стегна та сідниці торкаються сидіння крісла (5 секунд). Зверніть увагу, чи ви зараз краще відчуваєте ваші ноги та сідниці, ніж до того, як звернули на них увагу.
Тепер змістіть увагу на хребет. Відчуйте хребет як середню лінію. Повільно витягніть хребет і зверніть увагу, як це впливає на дихання (10 секунд). Зверніть увагу на руки. Складіть руки разом. Робіть це так, щоб вам було зручно. Стисніть руки та відчуйте свою силу і температуру. Розслабтесь і зробіть паузу, потім знову стисніть руки. Розслабте та опустіть руки.
Тепер перемістіть увагу на свої очі. Огляньте кімнату. Знайдіть будь що, що скаже вам, що ви тут. Нагадайте собі, що ви тут, зараз, і що ви в безпеці. Зверніть увагу, як ця вправа впливає на ваше дихання, вашу присутність, ваш настрій і вашу силу.
🔹🔹Повернення в теперішній час
Ця вправа допомагає людям в "замороженому стані", які відчувають себе занімілими та завмерлими.
• Озирніться навколо і назвіть 3 речі, які ви бачите. Подивіться на будь-що (предмет, колір і т.д.). Скажіть, що ви бачите.
• Назвіть 3 речі, які ви чуєте. Прислухайтеся до звуків (музика, голоси, інші звуки). Скажіть, що ви чуєте.
• Назвіть 3 речі, яких ви торкаєтесь. Доторкніться до чого-небудь (різні текстури, різні об'єкти). Розкажіть, чого ви торкнулися.
• Зверніть увагу на свій стан. Чи відчуваєте, що після виконання вправи ви більше присутні в кімнаті або менше? Чи відчуваєте себе спокійнішою або більш енергійною?
🔹🔹Відчуття ваги свого тіла
Ця вправа допомагає людям, які почуваються онімілими або заціпенілими, зосередитися на теперішньому моменті.
Вона активує м'язи тулуба та ніг, що дозволяє відчути фізичну структуру. Коли ми переповнені емоціями, стан наших м'язів часто змінюється від вкрай напруженого до безсилля. Він змінюється від стану активного захисту (бий або біжи) до покірності, при цьому м'язи розслаблюються більше, ніж зазвичай (гіпотонія). Коли ми відчуваємо свою силу та тіло, нам простіше дати раду почуттям. Нам краще вдається справлятися зі своїми переживаннями та контролювати відчуття руйнування (потрясіння).
• Відчуйте, як ваші ноги торкаються землі. Зупиніться на п'ять секунд.
• Відчуйте важкість ваших ніг. Замріть на п'ять секунд.
• Спробуйте обережно і повільно потопати ногами: лівою, правою, лівою, правою, лівою, правою. Відчуйте, як ваші сідниці і стегна торкаються сидіння стільця. Залишайтеся так протягом п'яти секунд.
• Відчуйте, як ваша спина торкається спинки стільця, залишайтеся в цьому положенні та поспостерігайте, чи відбуваються якісь зміни.
🔹🔹Дихання по квадрату
Сядьте зручно. Опустіть плечі.
• Подивіться на квадрат або уявіть його, заплющивши очі.
• Вдихніть, рахуючи до 4. Підніміть очі вгору лівою стороною квадрата.
• Затримайте дихання, рахуючи до 4. Пробіжіть очима вздовж верхньої сторони квадрата.
• Видихніть, рахуючи до 4. Опустіть очі вниз правою стороною квадрата.
• Затримайте дихання, рахуючи до 4. Пробіжіться очима верхньою частиною квадрата. Повторіть 4 рази
🔹🔹Рахування видихів
Сядьте в зручне положення, випрямивши спину та нахиливши голову злегка вперед. Заплющіть очі і зробіть кілька глибоких вдихів.
• Щоб почати вправу, скажіть подумки «один» при видиху.
• Під час наступного видиху промовте «два» і далі до «п'яти».
• Потім почніть новий цикл, сказав «один» під час наступного видиху.
Повторіть 5 разів.
🔹🔹Обійми
Це техніка поглиблює та закріплює позитивні почуття і сигнали. Вона взята з EMDR (десенсибілізація та переробка через переміщення очей), метода роботи з травмою. Метод використовує подвійну фізичну стимуляцію (в даному випадку постукування), яка в поєднанні з позитивними повідомленнями покликана поглибити та закріпити позитивні почуття. Речення також можна проговорювати подумки.
Покладіть праву долоню на ліве плече. Покладіть ліву долоню на праве плече. Подумки виберіть речення, яке підсилить вас. Скажіть речення вголос і поплескайте правою рукою по лівому плечі, потім лівою рукою по правому плечі. Тепер поплескайте по-іншому. Зробіть десять поплескувань (по п'ять з кожної сторони), кожного разу повторюючи речення вголос.
© Центр практичної психології та психотерапії "Інсайт"
Поради психолога батькам
Безпека дитини в інтернеті: про що необхідно говорити
Пам’ятайте:
Покарання – це моральний замах на здоров’я: фізичне і психічне.
Покарання не повинно бути за рахунок любові. Не залишайте дитину без заслуженої похвали і нагороди. Ніколи не відбирайте подарованого вами чи кимось іншим.
Краще не карати, ніж карати із запізненням. Запізнілі покарання нагадують дитині про минуле, не дають змоги стати іншою.
Покараний – значить вибачений. Інцидент вичерпано – сторінка перегорнута. Наче нічого й не трапилось. Про старі гріхи ні слова. Не заважайте починати життя спочатку!
Хоч би що там трапилось, хоч би якою була провина, покарання не повинно сприйматися дитиною як перевага вашої сили над її слабкістю, як приниження.
Дитина не повинна боятися покарання. Найвразливіше для неї — ваше засмучення.
Не забувайте, що ключ до серця дитини лежить через гру. Саме в процесі гри Ви зможете передати їй необхідні навички, знання, поняття про життєві правила та цінності, навчите краще розуміти один одного.
Частіше розмовляйте з дитиною, пояснюйте їй незрозумілі явища, ситуації, суть заборон та обмежень. Допоможіть дитині навчитись вербально висловлювати свої бажання, почуття та переживання, інтерпретувати свою поведінку та поведінку інших людей.
Як уникнути помилок, працюючи з учнями початкової школи над виконанням домашніх завдань? (Пам’ятка для батьків)
Виховувати звичку виконувати домашнi завдання систематично.
Починати виконувати завдання можна вже через 1,5 – 2 години пiсля шкiльних занять. Оптимальний час — з 15.00 до 17.00.
Привчати дитину сiдати до роботи без нагадувань.
Навчити дитину користуватися годинником. Показати, як за годинником робити перерви (10 – 15 хв) для активного вiдпочинку i знову сiдати до роботи. Усе це дитина має виконувати незалежно вiд того, можете ви їй придiлити увагу чи нi.
Навчити дитину спочатку складати орiєнтовний план майбутнiх дiй, радитися з вами та обговорювати, як виконати завдання, а потiм самостiйно братися до роботи.
Навчити видiляти головне й другорядне, умiти зосередитись на головному.
Не забувати нагадувати учневi повторити правила, якi вивчали на уроках.
Виховувати у дитини самоконтроль, самоаналiз та самооцiнювання. Найпростiший спосiб — порiвняння сьогоднiшнього рiвня виконання з учорашнiм. Акцентувати увагу навiть на незначних перемогах, щоб дитина помiчала їх і намагалася досягати бiльших результатiв.
Не порiвнювати результати навчання своєї дитини з результатами iнших дiтей, а тiльки з її власними!
Не забувати вiдзначити стараннiсть дитини. Не створювати “хронiчний дефiцит похвал” через те, що дитина одержує нижчий бал замiсть очiкуваного високого.
На початку навчального року корисно контролювати, як дитина виконує домашнi завдання. Перевіряти, чи правильно вона зрозумiла пройдений матерiал. У І семестрi краще це робити щовечора, а у ІІ — контроль можна зменшити до 2 – 3 разiв на тиждень.
Перевiряти — не значить “робити замiсть”: нiколи не пiдказуйте дитинi готових рiшень.
Примiтка. Пам’ятайте, що телевiзор, інтернет, гаджети — ворог № 1 успiшного навчання. Не потрiбно давати користуватися їми ранiше, нiж будуть виконанi усi завдання. Якщо дитина перебуває «в їх компанії» пiд час денного вiдпочинку, то їй буде важко зосередитися. Бажано контролювати використання.
Стилі батьківського впливу
ВЛАДНИЙ СТИЛЬ
Високий контроль, низька підтримка. Батьки недосяжні, викликають страх, вимагають беззаперечної покори. Однобічне спілкування: батьки-діти. Негнучкі, часто безпідставні стандарти. Жорсткі, часто безпідставні наслідки. Уникання виявлення любові, негнучкі покарання. Зламані воля й характер, переважаючий і черствий.
ВПЛИВ НА ДИТИНУ: Низька самоповага і самоконтроль, прояви бунтівливості, депресія, погані відносини, посередня успішність в школі.
ОСНОВНА УВАГА: Підвищити рівень підтримки і турботи, слухати дитину.
ПОБЛАЖЛИВИЙ СТИЛЬ
Низький контроль, високий рівень підтримки, дитина керує. Двостороннє спілкування. Мало уявлення про наслідки. Постійне виявлення любові, слабка дисципліна. Неприборкана воля і егоцентричний характер, дозволяючий і теплий.
ВПЛИВ НА ДИТИНУ: Низький самоконтроль, низька самоповага, нешанобливе ставлення, незахищеність, нездатність пристосовуватися до меж, низька відповідальність, низька успішність у школі
ОСНОВНА УВАГА: Підвищити рівень контролю.
УСУНУТИЙ СТИЛЬ
Низький контроль, низький рівень підтримки. Батьки недосяжні. Мінімум спілкування. Лише декілька нечітко висловлених стандартів. Непередбачувані наслідки. Мінлива любов і дисципліна. Деформована воля і характер, віддалений і відсутній
ВПЛИВ НА ДИТИНУ: Низька самоповага та мотивація, труднощі у формуванні стосунків, бунтівливість, незахищеність, погана успішність у школі.
ОСНОВНА УВАГА: Більше часу приділяти дитині (підвищити як підтримку, так і контроль).
СПРЯМОВУЮЧИЙ СТИЛЬ
Високий рівень контролю і підтримки. Батьки досяжні, доброзичливе керування дитиною. Двостороннє ефективне спілкування. Чіткі стандарти, що ґрунтуються на правильних цінностях. Логічний аналіз проявів поганої поведінки. Постійна любов і дисципліна. Добре сформована воля і сильний характер, люблячий і стійкий.
ВПЛИВ НА ДИТИНУ: Висока самоповага, самоконтроль, самостійність, здорові взаємини, хороша успішність в школі.
ОСНОВНА УВАГА: Підтримувати баланс та покращувати підтримку і контроль.
Рекомендації батькам
Якщо ви бажаєте здоров’я своїм дітям, необхідно побудувати весь побут у сім’ї за принципами здорового способу життя:
живіть у певному режимі праці, відпочинку, харчування, а саме: вчасно лягайте спати, харчуйтеся;
починайте день з посмішкою та фіззарядки;
облиште курити, вживати алкоголь при дитині;
залишайте за порогом дому роздратованість цінами, урядом, керівниками і підлеглими, невдачами і поганим самопочуттям, бо все це непомітно передається членам вашої родини. Відбувається поступове накопичення стресової енергії, яка виснажує нервову систему, порушує роботу всіх систем організму, знижує його захисні функції;
не ставайте рабами телевізора, особливо у вихідні. Знаходьте час для спілкування з природою. Це допоможе відновити нервову енергію, підвищити імунітет. Пам’ятайте, що вигляд хворобливої людини пробиває біоенергетичний та психологічний захист інших;
дуже добре, якщо ви захоплюєтесь спортом, це допоможе залучити до здорового способу життя і дитину;
пам’ятайте, що всі ваші звички – це не більш ніж стереотипи, що створюють оманливе відчуття комфорту. Ваші нові звички, для набуття яких потрібні вольові зусилля, принесуть вам і вашим дітям щастя повнокровного, здорового життя, подарують комплекс нових відчуттів.
Якщо ви бажаєте бачити вашу дитину працьовитою (а лише це дає змогу реалізувати себе вжитті і претендувати на успіх), то:
ніколи не позбавляйте своїх дітей участі у сімейній праці. Це не тільки виховує навички, а й формує звичку робити щось у сім’ї;
ніколи не говоріть погано про наслідки діяльності дитини, прогнозуйте результат. Страх невдачі не повинен обмежувати творчість і ініціативу;
ніколи не виносьте «сміття з хати»;
не поділяйте працю в сім’ї на «жіночу» і «чоловічу». У цьому запорука виховання почуття обов’язку стосовно будь-якої праці, необхідність якої висуває життя.
Якщо ви хочете бачити своїх дітей здатними збудувати міцну сім’ю, бути щасливим у ній, подарувати вам вдячних і культурних онуків, то:
будьте витримані та спокійні у родинному колі, зберігайте доброзичливий, інтелігентний тон спілкування;
приділяйте своїм дітям максимум уваги у вільний від роботи час, співпереживайте разом з ними, створюйте атмосферу єдності інтересів у сім’ї;
з підкресленою повагою ставтесь до дружини (чоловіка) постійно підносячи в очах своїх дітей культ жінки, матері (батька – глави сім’ї, добувача). Уникайте суперечок, конфліктів, скандалів, навіть критики в присутності дітей;
обов’язково проводьте сімейні свята – це психологічне обґрунтування сім’ї як джерела єдності і радості!
Якщо ви хочете бачити своїх дітей культурно розвиненими особистостями, то:
не шкодуйте часу, коштів для спільного культурного відпочинку зі своїх дітьми. Людьми багата насамперед у своїй емоційній сфері. Не збіднюйте життя обмеження матеріальних та фізіологічних потреб, адже життя дається лише один раз;
знаходьте час читати самі і залучайте до книжкової премудрості дітей. Діліться враженнями з дітьми;
цікавтесь успіхами дитини в образотворчому мистецтві, хореографії, співах;
було б погано, якби у дитини з’явилося хобі. Дуже добре, якщо захоплення дитини успадковується від батьків, тоді ваш син або донька – назавжди ваш друг і спільник, а ви для них – високий авторитет.
Якщо ви не бажаєте бачити своїх дітей безпринципними, то: в жодному разі не дозволяйте собі займатися в присутності ваших дітей плітками, критиканством на адресу своїх родичів, знайомих, клієнтів, учителів. У дитини виникає підсвідоме, а тому неймовірно стійке переконання, що світ складається з обдурювачів і кретинів. Нігілізм і дворушництво увійдуть у плоть і кров ваших дітей, і цього вони ніколи не зможуть приховати та будуть позбавлені любові і підтримки оточення, бо набудуть слави жовчних і неприємних людей, а у підсумку – людей нещасних. Звичайно, ілюзії небезпечні, однак зневіра у людях – страшніше, бо ілюзії нас підводять іноді, а зневіра отруює життя щохвилини.
Особливо неприпустиме розвінчування учителя, який з усіма своїми недоліками намагається навчити хорошого. Якщо батьки навіюють своїй дитині недовіру до вчителя, дитина робитиме протилежні висновки навіть з того, що є правильним з усіх точок зору.
Якщо ви бажаєте, щоб ваша дитина зростала милосердною, приділяйте максимум уваги власним батькам, особливо коли вони хворіють або заслабли: не залишайте їх без турботи і допомоги, прикрашайте їхню самітність своєю присутністю, ласкою. Робіть це разом з дітьми.
Таким чином, вся система виховання в сім’ї повинна будуватись лише за двома принципами:
ваш власний стиль і поведінка мають відповідати вашому ідеалу у вихованні;
відповідно до вашого ідеалу ви повинні забезпечити такі умови, за яких різні види корисної діяльності поступово сформують особистість з вашої дитини.
Інформація для батьків
Шановні батьки!
У 5-му класі діти переходять до нової системи навчання: «класний керівник – учителі-предметники», уроки проходять у різних кабінетах. Інколи діти навіть змінюють школу, у них з’являються нові однокласники. До того ж перехід з початкової школи у середню співпадає зі своєрідною віковою кризою – початком переходу від дитинства, що є досить стабільним періодом розвитку, до молодшого підліткового віку.
Більшість дітей переживає цю подію як важливий крок у своєму житті. Деякі пишаються тим, що вони подорослішали, інші мріють розпочати «нове життя». Адаптація у 5-му класі багато в чому схожа з адаптацією у 1-му класі.
Що викликає стрес у п’ятикласників? Різкі зміни умов навчання, різноманітні та більш ускладнені вимоги, які ставлять до дітей середньої навчальної ланки, навіть зміна «статусу» у початковій школі на «наймолодшого» у середній – все це є досить серйозним випробуванням. У цей період діти можуть стати невпізнанними: тривога, боязкість чи, навпаки, розв’язність, надмірна метушливість, збудження охоплюють їх. У зв’язку з цим у них може знизитись працездатність, вони можуть стати забудькуватими, неорганізованими. Іноді порушуються сон, апетит.
ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ
Що ускладнює адаптацію дитини до нових умов навчання?
1. Протиріччя та неузгодженість вимог різних педагогів. До школяра вперше ставлять багато вимог. І він повинен навчитися враховувати ці вимоги, співвідносити їх одне з одним, долаючи пов’язані із цим труднощі, тому що ці вміння необхідні у дорослому житті.
2. На п’ятикласника обрушується потік інформації, насичений термінами, незрозумілими словами. Вихід простий; поясніть дитині, що неповне, неточне розуміння слів нерідко лежить в основі нерозуміння шкільного матеріалу і в зв’язку з цим необхідно звертатися до довідників, слов
ників.
3. У п’ятому класі багато дітей відчувають самотність, тому що улюбленої першої вчительки немає поруч, а класному керівникові часто не вистачає часу приділяти їм увагу в тій же мірі. А інші «шаленіють» від свободи та носяться по всій школі, задираючись навіть до старшокласників. Дорослим у цій ситуації важливо зрозуміти, що все це – природні переживання, які необхідні для розвитку школяра, бо вони допомагають йому стати дорослим. Якщо відчуваєте, що адаптація затягується, зверніться до шкільного психолога. Ми маємо стати більш уважними, доброзичливими, таким чином допомагаючи школяру освоїти цю позицію.
Як забезпечити гармонійне навчання дитини?
У цьому періоді батькам можна скористатися рекомендаціями фахівців Філадельфійського дитячого центру по забезпеченню «гармонії між домашнім та шкільним життям дитини» :
1. Надихніть дитину на розповідь про свої шкільні справи. Кожного тижня вибирайте час, вільний від домашніх справ, та уважно розмовляємо з дитиною про школу. Запам’ятовуйте окремі імена, події та деталі, які дитина сповіщає вам, використовуйте їх у подальшому для того, щоб розпочати подібні бесіди про школу. Обов’язково запитуйте вашу дитину про його однокласників, справи у класі, шкільні предмети, педагогів.
2. Регулярно розмовляйте з учителями вашої дитини про її успішність, поведінку та взаємостосунки з іншими дітьми. Навіть якщо немає особливих причин для занепокоєння, консультуйтеся з учителем вашої дитини не рідше, ніж раз у два місяці. Під час бесіди виразіть своє прагнення покращити шкільне життя дитини. Якщо між вами та вчителем виникають серйозні розбіжності, докладіть усіх зусиль, щоб мирно розв’язати їх, навіть якщо доведеться спілкуватися для цього з директором школи. Інакше ви можете випадково поставити дитину у незручне положення вибору між відданістю вам і повагою до свого вчителя.
3. Не пов’язуйте оцінки за успішність дитини зі своєю системою покарань та заохочень.
Знайте програму та особливості школи, де навчається ваша дитина. Вам необхідно знати, яке шкільне життя вашої дитини, та бути впевненим, що вона отримує гарну освіту. Відвідуйте всі заходи та зустрічі, які організують для батьків, використовуйте будь-які можливості, щоб дізнатись, як ваша дитина навчається та як її навчають.
4. Допомагайте дитині виконувати домашні завдання, але не робіть їх самі. Встановіть разом із дитиною спеціальний час, коли слід виконувати домашні завдання, і слідкуйте за виконанням цих установок. Це допоможе вам сформувати хороші звички до навчання. Продемонструйте свій інтерес до цих завдань та впевніться, що в дитини є все необхідне, щоб виконати їх найкращим чином. Але якщо дитина звертається до вас із питаннями, пов’язаними з домашніми завданнями, допоможіть їй знайти відповіді самостійно, а не підказуйте їх.
5. Допоможіть дитині відчути інтерес до того, що викладають у школі. З’ясуйте, що взагалі цікавить вашу дитину, а потім встановіть зв’язок між її інтересами та предметами, які вивчають у школі. Наприклад: любить фільми – купіть книгу, по якій поставлений фільм, так виникне любов до читання; любить гратися – купуйте довідники, так виникне прагнення дізнаватись про що-небудь нове. Шукайте будь-які можливості, щоб дитина могла застосувати свої знання, отримані в школі, у домашній діяльності.
6. Особливі зусилля прикладайте для того, щоб підтримати спокійну та стабільну атмосферу в домі, коли у шкільному житті дитини відбуваються зміни.
ПРОБЛЕМИ У НАВЧАННІ П’ЯТИКЛАСНИКІВ
П’ятикласники пристрасно бажають добре вчитися, щоб радувати оточуючих. Але, зіткнувшись з першими труднощами, часто розчаровуються.
Декілька слів про навчальні проблеми п’ятикласників:
1) Слабка навчальна підготовка у початкових класах.
2) Несформованість вміння аналізувати та синтезувати (нерозвинені розумові дії та операції), поганий мовленнєвий розвиток, слабкі увага та пам’ять.
3) Нерозвинута воля – небажання, «неможливість», за словами учнів, примусити себе постійно займатися навчанням. Таких дітей не приваблює мета, тому що для п’ятикласників характерне переважно емоційне ставлення до своєї діяльності.
КОРИСНІ ПОРАДИ
Допомагайте школяру у навчанні, домагайтеся, щоб він досконально зрозумів навіть найдрібніші деталі виконання важкого завдання. Хай навіть дитина виконає одне-два подібних завдання і детально пояснить, що та як вона робить.
2. Розвивайте увагу, мислення та пам’ять дитини, грайте з нею в ігри на розвиток спостережливості (у розвідників, мисливців, індійців на полюванні тощо), вирішуйте посильні головоломки, розв’язуйте кросворди, шаради. Робіть усе це якомога частіше.
3. Розвивайте волю дитини, привчайте її до режиму дня, емоційно забарвлюйте її навчальну діяльність, але не перестарайтеся, інакше може виникнути так зване «емоційне стомлення»: дитина може стати капризною, роздратованою, плаксивою. Використовуйте гумор, але не сарказм
та насмішки! Терпіть дитячі жарти, якими б безглуздими вони не були, використовуйте гумор з метою розрядки та привернення дитини на свій бік.
4. Дуже важливо у навчальних та у всіх інших заняттях допомогти школяреві виробити об’єктивні критерії власної успішності та неуспішності; з допомогою дорослих слід розвинути у нього прагнення вдосконалювати свої здібності. Почніть з вироблення звички добре виконувати домашні завдання.
Активна батьківська допомога школі – обов’язкова умова підвищення ефективності навчальної і виховної роботи педагогічного колективу, важлива ланка у здійсненні належної освіти підростаючого покоління.
Page updated
Report abuse