Турбуючись про дітей, які страждають від наслідків війни в Україні, Міністерство освіти і науки у співпраці з дитячим психологом підготувало серію інформаційних матеріалів «Психологічна турбота від Світлани Ройз».

Під час військових дій діти є однією з найбільш вразливих категорій і потребують психологічної підтримки. На допомогу батькам та вчителям створено відеоінструкції та інфографіки, які містять рекомендації та практичні поради для батьків, що наразі:


Ці відео – швидка «психологічна» допомога для дітей. Для них створено окрему сторінку на офіційному сайті МОН та на Youtube-каналі МОН.


Навчальне навантаження та вибір форм і методів навчання в умовах війни

          Найбільш оптимальна та безпечна форма організації освітнього процесу в умовах воєнного стану — дистанційна. Корисними у цій ситуації будуть напрацьовані під час пандемії коронавірусу моделі змішаного та дистанційного навчання у синхронному й асинхронному режимах.

Під час онлайн-занять педагогам варто проводити консультації з дітьми, інтегровані уроки, навчальні заняття-бесіди, полілоги та творчі заняття.

Водночас в умовах війни варто оптимізувати навчальне навантаження. Заняття у синхронному режимі важливі для учнів, проте більше в соціально-психологічному аспекті, ніж у навчальному. Тому їх кількість на день має бути принаймні вдвічі меншою, ніж під час дистанційного навчання в мирний час. Решту часу варто присвятити роботі в асинхронному режимі:

Завдання можуть передбачати читання літератури, перегляд фільмів, малювання, ліплення, інші творчі заняття, що можуть допомогти зняти психічне та емоційне напруження.

Методи роботи з учнями слід добирати відповідно до навчального предмета, віку дітей та їхніх інтересів. Перевагу варто надавати проблемним, пошуковим, творчим методам роботи. В умовах війни бесіда або діалог кращі за інструкції чи розповіді, а творче завдання — за вправи. Онлайн-ігри, як можна використовувати під час навчання: «365° за шкалою медіаграмотності», «Пригоди Літератуса» і «Медіазнайко».

Оскільки використання групових, колективних форм роботи є ускладненим в умовах дистанційного навчання, варто робити акцент на дискусійних, партнерських варіантах і формах актуалізації опорних знань та закріплення теоретичного матеріалу, що сприятимуть розвитку актуальних соціальної та громадянської ключових компетентностей.

Обираючи методи роботи, важливо пам’ятати, що діти обмежені в ресурсах. Тому досліди, проєкти, творчі завдання варто застосовувати обережно, враховуючи наявність в учнів необхідного обладнання.

Домашні завдання, що передбачають виконання навчальних завдань із предметів, варто звести до мінімуму. Втім школи та вчителі можуть це регулювати залежно від ситуації, емоційного стану та потреб дітей.

Розклад занять

Розклад занять в умовах війни має бути гнучким та регулюватися залежно від поточної ситуації. Час початку першого уроку варто змістити принаймні на годину пізніше, оскільки діти можуть погано спати вночі через повітряні тривоги або психологічно нестабільний стан.

Робота педагогів

Учитель має академічну свободу й може самостійно визначати кількість годин на вивчення тієї чи іншої теми, обирати програмне забезпечення, методи та форми організації навчальної діяльності учнів.

В умовах війни вчителям варто переглянути календарні плани до кінця навчального року і спланувати вивчення предмета у найбільш зручний для учнів спосіб, створюючи для дітей комфортну, довірливу обстановку.

Оскільки освітній процес здійснюється переважно із застосуванням технологій дистанційного навчання, не зайвим буде повторити з дітьми правила роботи з онлайн-платформами, взаємодії у хмарних сервісах, інструменти спільної роботи з документами та засоби групової діяльності й комунікації.

Під час проведення онлайн-занять бажано залучати учнів до активної роботи, висловлювання своїх ідей та пропозицій, надавати можливість їм спілкуватися між собою.

Доцільним також буде проведення індивідуальних зустрічей з новоприбулими учнями з метою представлення закладу освіти як ефективного та безпечного освітнього простору і/або створення стислих інформаційних листів аналогічного змісту.


         10 рекомендацій як стати щасливою людиною

     1. Вдячність.Завжди акцентуйте увагу на тому хорошому, що вже є у вашому житті. Перед сном можна помолитися та подякувати Богу за все, що у вас є – рідних, близьких, роботу, та все, що трапилося за день. Іноді ми просто не помічаємо, скільки прекрасного уже є в нашому житті. Це – один із найпростіших способів, як стати щасливою. Крім того,постійно висловлюйте вдячність іншим людям. Доведено, що це дуже сильно покращує стосунки. Наприклад, аби налагодити відносини з чоловіком, психологи радять вести блокнот, де записувати, за що ви йому сьогодні вдячні. І висловлювати все це. Часто дякуйте рідним і близьким. Подякуйте дитині, яка поприбирала та чемно поводилася. Дякуйте друзям і навіть незнайомим людям (продавцям, таксистам і т.д.). Крім того, на думку езотериків,саме вдячність притягує в наше життя все більше благополуччя.

     2.Щоденник успіху. Щодня ввечері записуйте свої успіхи та приємні речі, що трапилися за день. Це теж допоможе зосередитися на позитиві та відчути додаткову радість від сьогоднішніх перемог. Навіть якщо вам просто вдалося встати сьогодні трохи раніше чи встояти перед певною спокусою – це все одно маленький успіх, тож похваліть себе і запишіть це.

      3. Визначте параметри свого щастя.У кожного щастя – своє. Комусь подобається багато подорожувати, а комусь – проводити побільше часу вдома, у затишку. Продумайте всі нюанси. Скільки часу ви хочете присвячувати роботі, для того, щоб бути щасливою? Яка це має бути робота? Скільки часу ви хочете присвячувати собі, а скільки – сім’ї? Якими мають бути ваші стосунки з близькими, щоб ви були щасливими? Який розпорядок дня вам потрібен для щастя? Чітко визначте все це для себе і розпишіть.

     4. Визначте, що приносить вам радість. Ви можете написати довгий список всього, що вам приносить радість і регуляно переглядати це. Наприклад, шоколад, прогулянки, зустрічі з друзями в кафе, перегляд романтичного кіно з коханим, ванна з піною, і т.д.

     5. Плануйте радість.Радісні події деколи бувають спонтанними. Проте, якщо хочете стати по-справжньому щасливими –плануйте свою радість! Наприклад, внесіть у свій розпорядок дня пункти із попереднього списку радісних для вас речей. І вставляйте у свій розпорядок. Таких пунктів у вас має бути не менше п’яти за день. Поставтеся до цього відповідально: якщо вирішили прийняти ванну, то більше ніякі насущні проблеми не мають вас відволікати.

      6. Контролюйте своє життя.Психологи за численними дослідженнями виявили, що один з головних способів,як стати щасливою людиною – це відчувати, що ви самі контролюєте своє життя. Тож «плисти за течією» — не ваш варіант. Не варто впадати у крайність та намагатися контролювати абсолютно все. Але ви повинні знати, що в загальному керуєте своїм життям самі: у вас є ціль та план, як її досягнути, ви знаєте, до чого прагнете та робите щось для цього.

       7. Акцентуйте увагу на хорошому.Це – дуже важливо. Якщо ви будете постійно думати про погане, то відповідно почуватиметеся. Насправді ж щастя – це такий же навик, як біг та сила волі, тож його можна і треба тренувати. Спочатку вам доведеться змушувати себе вірити в краще і концентруватися на позитиві – бути вдячними, цінувати успіхи та робити для себе приємні речі. Проте згодом це стане хорошою звичкою.

      8. Оточуйте себе приємними людьми та речами.Навколо вас завжди має бути гарна атмосфера. На робочому місці мають бути ті речі, які вас радують та надихають. Вдома – чисто та затишно. Виглядайте гарно самі. У вашому оточенні краще залишити щасливих людей, які заряджають вас позитивом і цілеспрямованістю.

      9. Майте ціль. За тими ж дослідженнями психологів, люди, які мають ціль, почуваються щасливішими. Це – один з головних елементів контролю за власним життям. Якщо ви до чогось прагнете, отже, ви живете, рухаєтеся вперед та вдосконалюєтесь.

      10.Робіть добро.Насправді робити приємні речі варто не лише для себе, а й для інших. Відомо, що це дає дуже сильний заряд щастя та радості. Пожертвуйте непотрібний одяг дитячому будинку. Порадуйте коханого романтичною вечерею-сюрпризом. Зробіть невеликий подарунок подрузі. Все це вернеться до вас сторицею у вигляді позитивних емоцій та загального відчуття щастя!



4. Помста. Так, дитина може почати мститися батькам, якщо вважає, що в якійсь ситуації її права та інтереси були порушені. Причини можуть бути найрізноманітнішими: народження другої дитини, розлучення або сварки батьків, тимчасове вимушене проживання далеко від інших членів сім 'ї та ін. Це може бути і помста за "разові" образи, якщо підлітка різко розкритикували, несправедливо (на його думку) образили, заборонили зробити щось важливе і значуще для нього. У глибині душі підліток усвідомлює, що чинить неправильно і відчуває докори сумління, але насправді може демонструвати непослух, небажання вчитися, починає грубо спілкуватися з дорослими, ігнорувати їхні вимоги тощо.

5. Втрата віри в себе. Трапляється, що дитина, зазнавши невдачі в одній з областей життя, починає відчувати проблеми і в інших сферах. Так, стосунки з однолітками, що не склалися, можуть стати причиною поганої успішності, а труднощі в навчанні можуть викликати часті конфлікти вдома, ініціатором яких виступає, до речі, сам підліток. Справа тут у низькій самооцінці дитини. Зазнавши труднощів в одній зі сфер життя, він починає думати, що "зовсім ні на що не придатний", втрачає впевненість у собі і віру у власний успіх.

6. Таким чином, щоб скоригувати поведінку підлітка, необхідно знайти саме ті причини, які вплинули на його порушення. Тут не допоможуть навіювання, довгі лекції або залякування. Тільки знайшовши корінь проблеми, можна шукати шляхи її вирішення.

7. Проаналізуйте свої стосунки з підлітком. Подумайте, чи все ви зробили для того, щоб усунути названі вище 4 основні причини його поганої поведінки. Зробити це без допомоги фахівця часом буває непросто. Зверніться за консультацією до сімейного або підліткового психолога, який допоможе вам розібратися в ситуації.


Інструкція

1. Переконання, що діти народжуються "важкими", глибоко невірно. Звичайно, відіграють роль і особливості характеру, і травми, отримані під час внутрішньоутробного розвитку, під час пологів і в період немовляти. Але по-справжньому "важкими" дітей і підлітків робить та атмосфера, в якій вони ростуть і виховуються. Психологи виділяють чотири основні причини, через які діти можуть демонструвати дорослим неадекватну поведінку.

2. Брак уваги з боку близьких і значущих дорослих. Увага - це те, що життєво необхідно дитині з перших днів життя. Це важлива складова його успішного психічного та емоційного розвитку. І, якщо дитина не отримує її в достатній мірі звичайним способом, вона починає порушувати правила і заборони, встановлені дорослими. Так, реакція, яку викликає подібна поведінка, найчастіше негативна, але, тим не менш, увагу на неї звернули, і одна з основних потреб задоволена, нехай навіть таким способом.

3. Протест проти батьківської гіперопеки і авторитарного виховання. Свідомість власного "я" формується у дитини в період кризи 3-х років, а до підліткового віку досягає свого апогею. Саме тоді підлітку потрібна можливість і простір для самоствердження. Якщо батьки звикли спілкуватися з дитиною в категоричній формі, вселяти їй "прописні істини" у вигляді вказівок і зауважень, вони ризикують отримати від підлітка реакцію протесту у вигляді проявів впертості, дій наперекір порадам і настановам. При цьому підлітка не надто турбує, наскільки правильні його дії, які їх наслідки. Головне для нього в даний момент - показати, що він сам здатний вирішувати, як йому чинити, довести, що він "не тварюка тремтяча, а право має".


8. Якщо корінь проблеми знайдено, напрацюйте стратегію поведінки зі своїм "важким підлітком". Будьте послідовні, терплячі і не чекайте швидких результатів. Тільки заслуживши довіру дитини, можна очікувати, що її поведінка і ставлення до вас, до ситуації і до життя в цілому зміниться.

9. Уважно відстежуйте будь-які зміни в поведінці підлітка. При необхідності будьте готові скоригувати свою тактику спілкування з дитиною.

10. Пам 'ятайте, що найбільш ефективна форма взаємодії - це співпраця. Бажані зміни відбуватимуться тільки в тому випадку, якщо підліток довіряє вам, бачить у вас не людину, яка переважає і "виховує" його, а близьку, яка прагне допомогти.