Всесвітній день гігієни рук – 5 травня
Нас оточує багато смертельних та небезпечних захворювань, викликаних різними мікроорганізмами. Всі вони намагаються проникнути всередину нашого організму. Одним із методів потрапляння бактерій всередину нас є – брудні руки. Гігієна рук – це найкращий захист!
Якщо не дотримуватися гігієни рук, то у ваш організм можуть потрапити такі збудники інфекції, як COVID-19, холера, вірусна пневмонія, гепатит, грип та ін. Саме пандемія COVID-19 нагадала нам наскільки важливим та ефективним способом запобіганню інфекції є миття рук з милом.
5 ФАКТІВ про мікроби на наших руках:
Мікроби на наших руках можуть жити до 3 год., а деякі навіть довше, на кінчиках наших пальців міститься понад 2 млн. бактерій та інших мікроорганізмів, мікроби можуть розмножуватись так швидко, що вони здатні подвоїти свою популяцію за декілька хвилин, близько 80% хвороботворних бактерій передаються через наші руки, наші руки поширюють у 1000 р. більше мікробів, коли вони спітнілі та брудні.
Коли СЛІД обов’язково мити руки:
після перебування у громадських місцях (транспорт, ринки); після висмаркування носа, кашлю або чхання; після дотику до поверхонь за межами вашої домівки; після користування туалетом; ДО та ПІСЛЯ прийому їжі; після викидання сміття; коли руки помітно забруднені.
Якщо у вас немає можливості помити руки з водою і милом, CDC рекомендує використовувати дезінфектанти, зроблені на спиртовмісній основі 60-95%. Коли у вас з’явиться можливість, то обов’язково помийте руки з милом та водою.
РЕГУЛЯРНЕ МИТТЯ РУК ‒ це проста звичка, яка допоможе вам запобігти поширенню інфекційних захворювань та збереже ваше здоров'я.
Кліщі: що робити, якщо вони вкусили:
Розпізнати кліща не складно, адже він має характерний бурий або коричневий колір, витягнутий тулуб діаметром від 2 до 5 мм з темною плямою на голові.
Деякі кліщі не мають ніякої прив’язки до лісу, тому вони легко можуть атакувати навіть на коротко стриженому газоні. Природнім середовищем для цих комах є – ґрунт та трава.
В Україні живе декілька видів іксодових кліщів. Не всі вони переносять збудників небезпечних хвороб, проте їхні укуси можуть загрожувати людині хворобами Лайма та Міямото, кліщовим вірусним енцефалітом тощо.
Отож, що ж таке хвороба Лайма:
Інша назва – іксодовий кліщовий бореліоз. Це найпоширеніша кліщова інфекція у світі.
Початкові симптоми хвороби Лайма проявляються протягом 5-11 днів після моменту укусу або навіть через місяць.
Перші ознаки можуть нагадати вам симптоми грипу:
підвищення температури тіла; головні болі; біль у м’язах; втома; аритмія; алергічні реакції.
Аби на прогулянці не стати жертвою кліща:
Подбайте про відповідний одяг: оберіть світлий одяг із довгим рукавом, що щільно прилягає до тіла, зав’яжіть навколо шиї хустку, куртку чи сорочку заправте у штани, а їх у шкарпетки, черевики або чоботи. Залиште мінімально відкритий шкірний покрив.
Використовуйте репеленти (засоби для відлякування кліщів). На прогулянці періодично проводьте самоогляд (що 2 год.) або попросіть кого-небудь з друзів, близьких оглянути вас. Обробляйте одяг та взуття захисним засобом (можна зсередини).
У своєму дворі вдома або на дачній ділянці регулярно косіть траву (як правило, кліщі живуть неподалік лісів та полів). Оглядайте себе, дітей та тварин після прогулянок, прийміть душ.
Якщо кліщ присмоктався до тіла, слід якнайшвидше видалити його і краще зробити це в найближчому медичному закладі! У жодному випадку не мажте місце укусу олією, лаком або вазеліном. Не крутіть його руками!
Якщо кліщ був присмоктаний менше, ніж 36 год., має маленьке пузо і вам самостійно вдалось витягнути його повністю, то ризики інфікування хворобою Лайма - мінімальні
Протягом 3 тижнів спостерігайте за своїм станом, щоденно вимірюйте температуру тіла. У разі її підвищення чи виникнення почервоніння на шкірі, яке продовжує збільшуватись, негайно зверніться до лікаря.
Пам’ятайте, що єдине захворювання, яке переносять кліщі – кліщовий енцефаліт! Його можна запобігти за допомогою вакцинації!
Наказом Міністерства охорони здоров’я від 08.11.2023 № 1925 «Про внесення змін до наказу Міністерства охорони здоров'я України від 23 липня 2002 року N 280» зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2023 р. за N 2012/41068 набула чинності 1 жовтня 2024 року регулюються нові вимоги до організації та проведення обов’язкових профілактичних медичних оглядів працівників закладів освіти. Передбачено проведення наступних лабораторних досліджень:
✅загальний аналіз крові (включно з лейкоцитарною формулою);
✅глюкоза крові;
✅загальний аналіз сечі;
✅серологічні дослідження крові на інфекційні хвороби;
✅дослідження калу на виявлення гіменолепідозу та ентеробіозу;
✅бактеріологічні дослідження (лише для окремих категорій працівників).
Обстеження лікарями-спеціалістами:
✅терапевт або лікар загальної практики — сімейний лікар;
✅дерматовенеролог;
✅отоларинголог;
✅стоматолог;
✅психіатр.
Інструментальні дослідження:
✅вимірювання артеріального тиску;
✅електрокардіограма;
✅інші дослідження.
Обстеження лікарями-спеціалістами: терапевт або лікар загальної практики – сімейний лікар; дерматовенеролог; отоларинголог; стоматолог; психіатр.Флюорографія проводиться при проведенні попереднього медогляду та надалі 1 раз на рік при належності до груп підвищеного ризику розвитку туберкульозу, в тому числі діагностики латентної туберкульозної інфекції, відповідно до галузевих стандартів у сфері охорони здоров’я.Щорічна флюорографія для працівників закладів освіти, які не входять до груп підвищеного ризику розвитку туберкульозу, не є обов’язковою.Щеплення стало обов’язковою умовою для роботи із 1 жовтня 2024 року в силу вступив оновлений перелік обов’язкових щеплень для працівників освіти, відповідно до якого вони не будуть допущені до роботи без вакцинації проти певних інфекційних хвороб. Періодичність і перелік щеплень визначені чинним законодавством. Роботодавцям надано право вимагати від працівника проходження позачергового огляду у разі підозри на психічний розлад.
СКАЗ
Сказ — це гостре інфекційне захворювання тварин і людини, спричинене нейротропним вірусом. Характеризується розвитком своєрідного енцефаліту зі
стрімким ушкодженням центральної нервової системи. У разі зволікання з наданням кваліфікованої медичної допомоги смерть неминуча.
Причини сказу і шляхи передавання інфекції
Людина може заразитися сказом від інфікованої тварини через:
укус; подряпину та мікроушкодження шкіри; потрапляння зараженої слини на слизові оболонки.
У контактний спосіб людей найчастіше інфікують коти й собаки — з-поміж свійської фауни, а в дикій природі — лисиці та вовки. Особливу небезпеку становлять безпритульні тварини, зокрема собаки, для яких укус є інстинктивною реакцією для захисту території, членів зграї або здобуття їжі. Якщо вас укусила чи лизнула безпритульна або дика тварина, негайно зверніться до лікаря! Зволікання може коштувати життя!
Симптоми сказу
У людини інкубаційний період сказу, як правило, триває 1–3 місяці, але може варіюватися від одного тижня до року, залежно від низки факторів:
місця, кількості й глибини укусів (найнебезпечніші укуси в обличчя та голову загалом); кількості й активності вірусу, що потрапив у рану; віку постраждалого (діти вразливіші за дорослих).
Початкові симптоми сказу — підвищення температури та біль, а також незвичні або незрозумілі відчуття поколювання, пощипування чи печіння у місці пошкодження. Після появи симптомів захворювання практично завжди закінчується летально. У процесі поширення вірусу центральною нервовою системою розвивається прогресивне смертельне запалення головного і спинного мозку.
Є дві форми цього захворювання: активний і паралітичний сказ. Для людей з активним сказом характерні гіперактивність, гідрофобія (боязнь води) та
інколи аерофобія (боязнь протягів або свіжого повітря). Смерть настає за кілька днів у результаті кардіореспіраторної зупинки.
На паралітичний сказ припадає близько 30% усіх випадків захворювання у людей. Ця форма сказу триває довше за попередню із легшим перебігом. М’язи поступово паралізуються, починаючи з місця укусу чи подряпини. Повільно розвивається кома, і настає смерть.
Симптоми сказу у тварин залежать від стадії захворювання.
Початкова стадія (триває до п’яти днів):
наявні сліди від укусів; гризуть місце укусу; ласкаві, примхливі, насторожені одночасно; слабкий апетит; їдять неїстівне; слинотеча; блювота.
Збуджена стадія (2–3 дні):
агресивні; збуджені; нападають; намагаються утекти; гризуть землю; їдять неїстівне; конвульсії; блювота; параліч; косоокість.
Паралітична стадія (2–4 дні):
виснаження; повний параліч; смерть.
Лікування сказу
У разі інфікування людини показані негайна госпіталізація і введення антирабічної вакцини. Таких щеплень має бути п’ять: у день звернення до лікаря (0-й день), а потім на 3-й, 7-й, 14-й і 28-й дні. Антирабічна вакцина запобігає виникненню захворювання у 96–99% випадків. Вона ефективна у разі початку курсу не пізніше 14-го дня з моменту укусу чи обслинення. Утім, курс імунізації призначають навіть через кілька місяців після контакту із хворою або ж підозрілою на сказ твариною. Антитіла у людини з’являються тільки на 12–14-й день, а максимальні їхні рівні досягаються лише через 30–40 днів. Імунітет стає дієвим приблизно через два тижні після закінчення курсу вакцинації та залишається таким упродовж року.
Профілактика сказу
Для профілактики сказу необхідно: регулярно вакцинувати свійських тварин; уникати контактів із потенційно небезпечними тваринами. Стережіться безпритульних, а тим більше диких тварин, які не бояться самі до вас підійти.
Перша медична допомога після укусу
Якщо вас укусила тварина негайно зверніться до лікаря! Коли лікар недоступний, ретельно промийте рану протягом щонайменше 15 хв мильною водою, мийними засобами, дезінфектантами для обробки ран у хірургічній практиці або іншими засобами (70%-м спиртом або 5%-м розчином йоду), що
нейтралізують вірус. Після цього неодмінно зверніться по медичну допомогу.
Обов’язковому щепленню підлягають люди:
яких покусали скажені чи підозрілі на сказ тварини безпосередньо або через одяг навіть за найменших ушкоджень шкіри; покусані будь-якими дикими тваринами (навіть без підозри на сказ); подряпані підозрілими на сказ тваринами або в разі забризкування подряпин слиною таких тварин, потрапляння її на слизові оболонки; які зазнали будь-якого мікроушкодження шкіри під час роботи з хворими на сказ тваринами, патологічним матеріалом або транспортування трупів тварин для дослідження.