Група № 12. Записуємо в зошит:

19.05.2025. Урок № 40. Тематичне оцінювання № 5. Контрольний тест  10.40. Німецьке Просвітництво. Гете "Фауст". 

Результат:

Домашнє завдання на літо: читати 

• Франц Кафка «Перевтілення»

• Альбер Камю «Чума» 

• Джордж Оруелл «Скотоферма» 

• Бертольт Брехт «Матінка Кураж та її діти» 

• Генріх Белль  «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…» 

• Ернест Міллер Гемінґвей «Старий і море» 

• Ґабріель Ґарсіа Маркес «Стариган із крилами» 

• Ясунарі Кавабата «Тисяча журавлів» 

• Ежен Йонеско «Носороги» 

• Хуліо Кортасар «Менади» 

Книга "Резервація гоблінів"

Кліффорд Сімак

— У оголошенні написано, що у вас можна взяти квест, — сказав Напівельф бургомістру. — Але там не пояснюється, у чому суть. Не могли б ви уточнити?

— Та все просто, — знизав плечима бургомістр. — Бачиш он той пагорб? На ньому засів гоблін із гранатометом. І час від часу обстрілює місто. Ось, власне, і вся проблема.

— Ага, зрозумів. Треба вбити гобліна...

— Що ви, що ви?! — бургомістр витріщив очі й замахав руками. — Його ні в якому разі не можна вбивати!

— Чому? — здивувався Гном. — Це ж гоблін!

— От саме! Якщо ми його вб’ємо, світова спільнота скаже, що це геноцид, а ми расисти.

— Ну і що? Нехай говорить, що хоче.

— І введе війська, — похмуро закінчив свою думку бургомістр.

— Хм... — задумався Напівельф. — Тобто, цей негідник стріляє по вас із гранатомета, а ви терпіть і не смієте дати здачі?

— Не сміємо, — розвів руками бургомістр. — Інакше нас назвуть агресорами.

— Гаразд, а якщо, припустимо, не вбивати гобліна, а прогнати його кудись подалі?

— З його пагорба? Неможливо. Тоді нас назвуть окупантами.

— Спіймати і відібрати гранатомет?

— Експропріаторами.

— Посадити під замок разом із гранатометом?.. Гаразд-гаразд, не відповідайте, — швидко промовив Напівельф, коли бургомістр відкрив був рота. — Я все зрозумів. Дійсно, цікавий випадок.

— Ну то чого ж ви від нас хочете? — не витримала Принцеса. — Вбивати не можна, роззброювати не можна, ловити й проганяти теж не можна, то що тоді лишається? Перевиховувати? Це не наш профіль.

— Ні, що ви... Для такої роботи ми б покликали психолога. Але, до речі, тоді світова спільнота звинуватила б нас у психологічному тиску.

— І в оскверненні самобутніх традицій, — додав Гном, поважно кивнувши головою. — Постріляти з гранатомета по людях — це ж для гоблінів святе!

— От-от, — радісно вигукнув бургомістр, — ви мене розумієте.

— Ну а від нас-то що потрібно? — знову втрутилася Принцеса.

— Віднести посилку, — зітхнув бургомістр.

— Кому? Гобліну?

— Ну так. Бо там, на пагорбі, немає жодних запасів їжі. За годину гоблін зголодніє, оголосить перемир’я і почне переговори. Він так щодня робить. Вимагає, щоб йому приносили їжу, вино, зброю, інколи ще щось... А потім, коли наїсться, заявляє, що мирні переговори зайшли в глухий кут, і він змушений відновити вогонь. Світова спільнота йому дуже співчуває. Вважає, що він принциповий.

— А якщо ви відмовитеся давати йому їжу й зброю...

— Тоді про нас скажуть, що...

— Гаразд-гаразд, ми зрозуміли, — замахав руками Напівельф.

— ...і введуть війська, — пробурмотів бургомістр.

— Ну добре, а ми вам навіщо? Послали б когось зі своїх віднести мішок.

— Посилали вже. Ніхто не повернувся.

— Що, гоблін їх усіх убив?

— Він стверджує, що ні.

— А...

— А світова спільнота йому вірить.

— А...

— А тоді скажуть, що ми провокатори. Розумієте, це ж він, гоблін, виявляє мирну ініціативу, це його жест доброї волі. І якщо щось пішло не так, то тільки з нашої вини. Очевидно ж! А ви... ну, наче сторонні, вас він, може, й не чіпатиме.

— Ну добре, — підсумував Напівельф. — Якщо відкинути всю цю політичну лушпиння, то від нас потрібно взяти посилку в замовника і віднести її клієнту, так? Звичайний поштовий квест. А все інше — це лише ваші проблеми. Правильно?

— Усе вірно, — підтвердив бургомістр, — то домовилися?

— По руках, — кивнув Напівельф. Бургомістр полегшено зітхнув.

— Можна запитання? — підняла руку Принцеса. — Ось ви так боїтеся, що світова спільнота назве вас агресорами, чи мілітаристами, чи ще чим гірше — а як вона вас називає зараз?

— Ідіотами, — сумно відповів бургомістр.