Я пишу, щоб пізнати те, чого не знаю, аби стати тим, ким я не є.

Ромен Гарі

Життя французького письменника Ромена Гарі (справжнє ім’я Роман Кацев, також відомий як Еміль Ажар) було дуже насичене подіями. Легендами овіяно його місце народження (Вільно, нині м. Вільнюс, Литва, чи Москва, РФ), невідомим залишається батько письменника (зірка німого кіно Іван Мозжухін чи комерсант Лейб Кацев).

У роки Другої світової війни Ромен Гарі був військовим льотчиком, потім — дипломатом, письменником, кінорежисером. Але найзагадковішим письменником його зробила літературна містифікація. Він єдиний у світі письменник, який отримав Ґонкурівську літературну премію двічі, що заборонено правилами. Перший раз — у 1956 р. під іменем Ромена Гарі, а вдруге — у 1975 р. як Еміль Ажар. Навіть фатальний постріл у 1980 р., який обірвав життя письменника, був подібний до добре продуманого сценарію автора. Чому таким незвичайним було все, що пов’язане з Роменом Гарі? Чому він свідомо створював про себе міф, у якому відчував себе героєм?

Пам’ятник герою митця

Дитинство письменника до приїзду у Францію пройшло у Вільнюсі. У 2007 р. на будинку, де мешкала М. Овчинська із сином Романом, була відкрита меморіальна дошка, а поруч установлений пам’ятник, споруджений литовським скульптором Р. Квінтасом. Бронзова скульптура зображує героя роману Ромена Гарі «Обіцяння на світанку». Маленький хлопчик дивиться в небо чи на повітряних зміїв, що розвивають уяву та живлять кохання. Він здатен на справжнє кохання протягом життя.

Творити життя-легенду ромену гарі допомагала мати — донька годинникаря, провінційна актриса міна овчинська, натура романтична та творча, яка іноді ставала міцнішою за сталь. Тікаючи від революцій та громадянської війни спочатку в Польщу до батьків, а потім у францію, у Иіццу, вона думала лише про майбутнє сина, якого хотіла бачити справжнім лицарем і блискучим дипломатом. мати робила все, щоб син здобув найкращу освіту, вивчив мови, навчився їздити верхи, фехтувати. З чотирнадцяти років роман відчув себе справжнім французом. «У мене немає ані краплі французької крові, — зазначав письменник, — але в моїх жилах тече кров франції». Він навчався в найкращому колежі, готувався до кар’єри дипломата, потім — військового льотчика й головне — почав писати романи. Його рідними мовами була польська, російська, французька й англійська.

Коли розпочалася Друга світова війна і Франція була окупована, мати та син сприйняли це як особисту трагедію. Ромен Гарі вступив до сформованих Ш. де Голлем французьких військ і здійснював вильоти до Європи й Африки в складі ескадрильї «Лотарингія». Письменник був учасником битви за Англію, військових дій у Чаді, Лівії, Сирії. З далекої батьківщини він постійно отримував материнські листи. Після війни повернувся до Франції з Хрестом за визволення, орденом Почесного легіону й новим романом «Європейське виховання» у військовому рюкзаку, але його ніхто не зустрів. Матері не було в живих уже три роки.

Ромен Гарі втілив у життя всі материнські мрії: він став дипломатом (генеральним консулом Франції в Лос-Анджелесі) і відомим на весь світ французьким письменником. Починаючи з 1945 р. митець щороку видавав по роману, викликаючи читацький ажіотаж щирістю почуттів і сміливістю вирішення «вічних» проблем. За роман «Коріння неба» (1956), присвячений порятунку африканських слонів, письменник отримав Ґонкурівську премію.

На початку 1970-х років Ромен Гарі вигадав новий псевдонім — Еміль Ажар. Успіх цього імені був величезний. Критика порівнювала письменників, і перевагу надавала юному Ажарові. Роман «Життя попереду» (1975), написаний від імені хлопчика-араба, був висунутий на найвищу французьку літературну премію й одностайно її виборов. Ця книжка вражає контрастом темного дна життя та світлого почуття любові. Таємницю письменника Еміля Ажара було розкрито лише після смерті Ромена Гарі.

«ПОВІТРЯНІ ЗМІЇ» (1980). Повітряні змії як символ духовних цінностей: культури, надії, миру. Назва роману має буквальне значення, бо виготовленням цих дитячих забавок займається один із центральних персонажів твору — поштар Амбруаз Флері, який замінив батьків головному герою-розповідачу — хлопчику Людвігу. Завдяки вмінню майструвати зміїв Амбруаз флері став місцевою знаменитістю. Кожен із повітряних зміїв дядька Амбруаза мав ім’я та втілював певну ідею. Чого варті назви його летючих створінь: «Віктор Гюго у хмарах», «Блакитний Птах», «Дон Кіхот», «Роланд Ронсевальський», «Жан Жак Руссо». Повітряні змії в романі символізують життєві ідеї-переконання, одні з яких піднімаються вгору й ширяють у небесному просторі, другі — летять і втрачають зв’язок із людиною, яка їх створила, а треті — падають на землю, перетворюючись на уламки з дерева й паперу.

Лейтмотивом роману є тема шкільного твору, яка вразила Людвіга своєю двозначністю. Необхідно було зіставити два життєві правила: «зберігати здоровий глузд» і «зберігати сенс життя». Пізніше юнак переконався, що життя досить часто ставить людину перед вибором між розумом і серцем, між збереженням життя та духовних цінностей. Прикладом був дядько Амбруаз, котрий у роки окупації франції підняв у небо сім жовтих повітряних зміїв у формі шестикутних зірок — «сім зірок ганьби», протестуючи проти облав на євреїв.

Історія кохання в романі. Провідною сюжетною лінією твору Ромена Гарі є кохання, яке нагадує стрімкий потік, пронизує й живить усі сюжетні події, образи та теми. Кохання головного героя-розповідача Людвіга (Людо) до польської аристократки Елізабет (Ліли) захоплює читача з першої зустрічі дітей у лісовому «вігвамі». Дівчинка з’їла полуниці та попросила цукру. Чотири роки Людвіг чекав на маленьку красуню, він приходив з полуницями й цукром, горіхами, грибами й нарешті був нагороджений за свою мужність і терплячість. Непередбачуваність юної красуні, яка звикла керувати й бути в центрі уваги, миттєво підкорила Людо. Перші труднощі, що долає хлопчик, — це суперники. У романі утворюється любовний чотирикутник, оскільки в Лілу, крім Людвіга, закохані німецький барон Ханс і музикант Бруно. Усі вони розуміють, що для Ліли не мають значення багатство та титули, вона не могла встояти лише перед талантом і геніальністю. За силою таланту перемога належала музиканту Бруно, за аристократизмом виховання — німцеві Хансу. Але дівчина, сама не розуміючи чому, обрала Людо. Двобої та дуелі, у центрі яких опиняється Людвіг, не вирішили суперечки за красуню. Улюблене заняття дівчини — це «мрії про себе» — про майбутню славу, коли мріяла про ролі актриси, ученої, лікарки, художниці, співачки. Усе змінила війна, яка ввірвалася в мирне життя героїв.

ЛІТЕРАТУРНА ПРОГУЛЯНКА

Поезія без перекладу

У романі Ромена Гарі повітряні змії були присвячені різним літературним творам і періодам. Тут згадуються імена В. Шекспіра, Л. Толстого, Ф. Купера, Р М. Рільке, Ф. Рабле, А. Рембо, Ґійома Аполлінера, Дон Кіхота, Роланда. Драматичний момент останньої зустрічі двох героїв — француза Людо й німця Ханса — супроводжується музикою поетичного слова. Остання дуель закоханих в одну дівчину сповнена глибоких почуттів, які кожен висловлює рідною мовою та рідною поезією. Ханс прочитав вірш Г. Гейне, том якого постійно носив із собою:

Не знаю, що стало зо мною,

Сумує серце моє, —

Мені ні сну, ні спокою Казка стара не дає...

(Переклад Леоніда Первомайського)

А від імені Людо прозвучали рядки П. Верлена:

Так тихо серце плаче,

Як дощ шумить над містом.

Нема причин неначе,

А серце ревно плаче!

(Переклад Максима Рильського)

Шедеври світової лірики, однакові за силою вираження ліричного почуття, неможливо перекласти буквально. Як точно сказав Ханс, «перекладу не треба». Ромен Гарі за допомогою поетичного діалогу-прощання наголосив на силі мистецтва, що єднає непоєднуване.

Тема війни й захисту рідної землі. Це одна з провідних ліній у творі, бо перевіряє всіх героїв на міцність. З особливою гостротою в умовах війни постає вибір між духовними цінностями й цінністю життя. Людвіг вірив, що, постійно уявляючи свою кохану поруч, він рятує її від смерті. Цінність життя для нього стала вдвічі важливішою, але поняття національної гідності, людської честі, захисту батьківщини виявилися не абстрактними поняттями, а сенсом життя. Повітряні змії ще вище, ніж до війни, підняли над францією ідеї гуманізму та Просвітництва. Вони допомагали безпосередньо — у них ховали секретну інформацію, листівки, але, головне, повітряні змії демонстрували «не- переможену надію».

Людо став французьким партизаном, а головний суперник у коханні німець Ханс — відвертим ворогом — фашистом. Вони залишилися в стані двобою, як у далекому дитинстві. Війна поставила їх у ситуації, коли життя одного, як нитку повітряного змія, тримає в руках інший. Ханс урятував Людо від гестапо, а той зробив усе, щоб сховати німця після невдалого замаху на Гітлера. Ідейним натхненником зухвалої операції була Ліла, яка знайшла нову «мрію про себе» у підготовці найгучнішого, на її думку, убивства.

З перших днів війни Ліла потрапила в епіцентр подій, пройшла крізь бідність і приниження. Лише кохання Людо повернуло її до життя. Долю Ліли автор порівнює з долею франції, яка була в окупації чотири роки. До своєї країни Людо теж міг звернутися словами, якими він зустрів кохану: «Ти була не з ними. Ти завжди була зі мною...»

Авторські роздуми про фашизм подано значно ширше, ніж розповідь про боротьбу франції з окупантами. Письменника хвилюють проблеми минулого й майбутнього ідей фашизму, що не обмежуються роками Другої світової війни. Автор згадує образ Дон Кіхота, який у звичному й затишному світі постійно відчував і часом бачив страшних потвор і чарівників. Ці істоти навчилися маскуватися під «своїх хлопців», і тільки вічний лицар бачив за пристойними обличчями-масками їхню істинну сутність. так і фашизм, на думку Яюдо, ховається за буденністю, за звичайними обличчями. А якщо фашизм — це не аномалія, а закономірність людського розвитку? Якщо в замаскованому вигляді він є частиною людства? ці запитання у творі «Повітряні змії» автор залишає на роздум читачів. власну позицію він висловив, створивши героїв, які за складом думок і почуттів є донкіхотами, для яких головне — вірність почуттям та ідеалам.

Переклади творів Ромена Гарі українською мовою

Твори Ромена Гарі українською переклала М. Марченко: «Життя попереду» (за редакцією Олександра Телемка) у 2009 р. і «Обіцяння на світанку» (за редакцією М. Приходи) у 2011 р. Переклади романів Ромена Гарі були нагороджені премією «Сковорода» (Премія ім. Г. Сковороди), яку присуджує Посольство Франції в Україні за популяризацію французької мови та літератури.