Питання моралі і моральності людини – одне з найскладніших питань сучасного світу. І це надзвичайно важливо в обставинах сучасного світу. Сучасний світ влаштований так, що тут панують гроші, за які сьогодні можна практично все. А моральність при цьому відходить на другий план. Моральність – це категорія, яка забезпечує духовні взаємини між людьми, в той час як сьогодні найголовнішим вважається матеріальне, воно займає більш високе місце в ієрархії цінностей людини.

Питання моралі піднімаються не тільки звичайними людьми, але і самими відомими письменниками, які розбиралися в житті набагато краще звичайних людей, обивателів. І дослідження питань моралі – це одне з найголовніших завдань багатьох письменників, про що б конкретно вони не писали. Оскар Уайльд – визначний письменник свого часу. Він чудово розумів як суспільство в цілому, так і настрої деяких членів цього суспільства окремо. Чудово обізнаний він був і про умонастрої представників вищого суспільства того часу, в якому він жив. Він написав відомий роман «Портрет Доріана Грея», у якому досліджував деякі питання моралі.

З одного боку, даний роман описує аморальну людини. Доріан Грей був гедоністом, тобто людиною, яка по суті не має ніякої моралі. Для гедоніста найголовніше – це отримання задоволень, чого б це не коштувало. До інших людей гедоніст відноситься споживацьки, тобто він дивиться на них як на предмет, з якого повинна бути користь. Ні про яку мораль у таких людей не може і йтися. А людські задоволення або навіть шлях у напрямку до них дуже часто лежать поза рамками суспільної моралі. В деяких життєвих випадках ми бачимо, що мораль і суцільні задоволення від життя не є сумісними.

Втім, з іншого боку, ми бачимо як гедоніст Доріан Грей, який вимірював все виключно власною вигодою, був за це жорстоко покараний. Як правило, людина, яка виходить за рамки моралі, несе за це відповідальність. У випадку з Доріаном Греем відповідальність за свої дії деякий час вдавалися відкласти, адже вся відповідальність покладалася не на молодого чоловіка, а на його портрет. Але навіть це не змогло тривати вічно. Поступово молодий чоловік виходив з себе, він переживав серйозний вплив на свою психіку. Зрештою, він не витримав – зруйнував портрет і самого себе.

Я думаю, що все ж цей роман є в більшій мірі моральним. У ньому показана аморальна людина, але в той же час за цю аморальність їй доводиться платити надзвичайно високу ціну. Якби Доріан Грей зміг жити і відчувати себе чудово, а його портрет виносив би всі його злодіяння вічно, лише тоді можна було б сказати, що цей роман був би аморальним. 

Оскар Уайльд – відомий письменник, який порушує у своїх творах досить складні філософсько-етичні і моральні проблеми. Одним з найвідоміших його творів є роман “Портрет Доріана Грея”, написаний у 1890 році. Цю книгу деякі люди вважають аморальною, а інші навпаки.

Це ще раз доводить всю парадоксальність твору і дає читачу можливість самостійно обрати для себе те, що він почерпне з прочитаного.

Після виходу роману друком, навколо нього розгорнулась велика дискусія. Критики почали звинувачувати автора у неправильному світобаченні

і порушенні давно встановлених у суспільстві моральних норм, на що Оскар Уайльд відповів, що кожен читач бачить у ліричному герої не його гріхи, а в першу чергу свої: “Які в Доріана гріхи – ніхто не знає. Той, хто знаходить їх, – приносить їх з собою”.

Таким чином автор звернув увагу на головний конфлікт роману, та на можливість його розв’язання.

Особливу роль у вирішенні цього конфлікту відіграє портрет Доріана, який можна вважати рівноправним головним героєм роману, так як вся сюжетна лінія розгортається навколо нього. Саме портрет відображає у собі процес морального падіння Доріана. Погані вчинки

та думки головного героя руйнують його неймовірну красу, але це, за щасливим випадком, відображається до певного часу тільки на портреті, що залишає Доріана безкарним і розв’язує йому руки до наступних проступків. Але поряд із цією явною аморальністю у творі яскраво простежується і роль спостерігача, яку не можна вважати більш виваженою і правильною в порівнянні з головним героєм. Мова йде про лорда Генрі, який постійно говорить речі, що суперечать здоровому глузду та моралі, і ми не можемо вважати, що його виправданням є бездіяльність.

Саме під впливом цієї людини Доріан став на слизьку стежку і перетворив все своє життя на низку аморальних вчинків. Головний герой твору намагається поставити себе над усіма іншими людьми, користуючись нагодою, що його краса “вічна”. Але ж не забуваймо, що його душа від цього з кожним днем стає все потворнішою, і портрет разом з нею.

Таким чином Оскар Уайльд на прикладі історії життя та смерті Доріана Грея, а також його “вчителя” лорда Генрі засуджує індивідуалізм, гедонізм та моральний нігілізм, що надає нам підставу стверджувати саме про високу мораль твору. І про це ще раз свідчить головна думка твору – вбивати совість безкарно не можна.

Отже, історія висвітлена у романі Оскара Уайльда є повчальною. Усі вчинки Доріана Грея для читача є справжніми уроками і застереженнями. Тому я погоджуюсь із словами Оскара Уайльда, що знаходяться у передмові до роману: “Немає книг моральних, або аморальних. Є книги добре написані або погано написані. Ото й усе”.

У відомого англійського письменника, поета і драматурга Оскара Уайльда було недовге і трагічне життя. У його творчості талановито і найбільш повно відобразився вплив популярної у ті часи художньо-філософської течії – естетизму. Ця течія виникла в Англії у другій половині XIX століття. Послідовники естетизму відстоювали у своїй творчості принципи “мистецтва для мистецтва” і щиро вважали, що літературні твори обов’язково повинні виконувати місію морального розвитку, вчити справедливості і добру сучасників, які стали зовсім байдужими

до питань добра і зла. За їхніми думками мистецтво у всі часи повинне служити красі.

Достатньо яскраво теоретичні принципи естетизму відображені у романі “Портрет Доріана Грея”. В центрі цього твору три головних персонажі. Це художник Базіл Холлуорд, який понад усе цінує мистецтво, його кращий друг лорд Генрі, цинічний і порочний аристократ та молодий, дуже вродливий юнак Доріан Грей.

Усе починається з того, що лорд Генрі одного разу приходить у майстерню Холлуорда і застає там художника, який працює над портретом красеня Доріана. Незабаром у майстерню приходить і сам натурник. З часом роботу над

портретом, який вражає усіх своєю досконалістю, майстер закінчує. Із незвичайним захопленням дивиться на свій портрет Доріан Грей і каже: “Якби портрет змінювався, а я міг залишатися таким, як я є”. Розчулений враженням юнака від портрета, автор дарує юнаку свою роботу.

А ось лорда Генрі вражає не портрет, а краса самого хлопця. Захопившись цією красою, він пропонує юнакові разом з ним взяти участь у розвагах тогочасної аристократії. Художник усіма силами намагається захистити юнака від падіння у моральну прірву, але той його не слухає і з головою поринає у круговерть світського життя. Доріан закохується у молоду актрису Сібіл Вейн, яка на той час талановито виконує ролі у відомих п’єсах, але грає у бідному театрі. З часом молоді закохані вирішують одружитися і для того, щоб познайомити своїх друзів з нареченою, юнак запрошує їх на виставу з участю Сібіл. Дівчина захоплена своїм почуттям до Доріана, але вона вважає, що грати кохання на сцені немає ніякого сенсу. І виходить так, що роль Джульєтти актриса повністю провалює. Художник від щирого серця співчуває Доріану, а ось лорд Генрі цинічно з нього жартує. У запалі юнак кричить своїй нареченій: “Ви вбили мою любов!”, бо він вважає, що мистецтво та реальне життя повинні бути між собою нерозривно пов’язані.

Всю ніч Доріан Грей блукає пустельними вулицями Лондона, а на ранок все ж таки вирішує помиритися з Сесіл. Та виявляється, що зопалу сказані ним слова на учорашній виставі привели до самогубства його коханої. А дивлячись на свій портрет, юнак з жахом помічає, що на ньому з’явилася різка зморшка, якої до того там точно не було.

Після цього О. Уайльд розповідає про наступні двадцять років життя Доріана Грея, які пройшли у безрозсудній круговерті постійних розваг та привели героя до морального падіння, до закоханості у особисту красу та повного занепаду душі. Портрет Доріана Грея вже давно опинився захованим, бо вродливе обличчя юнака перетворилося на ньому у потворне обличчя сластолюбного старця. Та Доріан не бачить своєї провини, у тому, що з ним сталося, він звинувачує лише художника та його роботу. У припадку люті Доріан Грей вбиває Базіла Холлуорда, а свого компаньйона, шантажуючи страшною таємницею, примушує розчинити тіло художника в азотній кислоті. На портреті відбивається слід і від цього страшного злочину. Доріан заздрить всім, навіть своєму компаньйонові, який після участі у жахливому злочину знайшов у собі сили покінчити життя самогубством, навіть лорду Генрі, циніку, який потопає у пороках, але при тому вважає, що будь-який злочин – це вже занадто. Грей кидається на портрет, прагнучи знищити його. Згодом слуги знаходять тіло потворного старця, одягненого в одяг Доріана, поруч із портретом, на якому зображений прекрасний юнак.

Незважаючи на те, що деяким читачам роман О. Уайльда “Портрет Доріана Грея” може здатися аморальним, бо він пронизаний аморальністю життя представників тогочасного вищого суспільства. Але насправді він має набагато більший схований зміст, бо на тлі пороків автор відстоює надзвичайну силу мистецтва і доводить нам, що хоча реальне життя може бути огидним, людину завжди здатне врятувати мистецтво, яке відтворює красу і яке непідвласне ні моральним законам, ні часу. Отже, на мій погляд, сумна історія життя Доріана Грея – це глибоко моральна та повчальна оповідь, яка є актуальною і сьогодні.