ГОТУЄМОСЯ ДО ДІАЛОГУ

У сонеті «Голосівки» Артюр Рембо пропонує новий принцип формування образу, який будується на зорових враженнях, вільній асоціації між звуком і кольором. Сонет побудовано як низку довільних асоціацій ліричного героя між голосними звуками й зоровими образами. Кольорово-звукові асоціації співвідносяться між собою за принципом контрасту: чорний — білий (смерть — життя), червоний — зелений (пристрасть — мудрий спокій). Проте поет у всьому бачить зв’язок, одне віддзеркалює й підкреслює друге: потворне — прекрасне, швидкоплинне — випадкове.

Як і більшість віршів Рембо, «Голосівки» мають безліч трактувань. Наприклад, одне з них пропонує розглядати вірш як символічну картину людського буття: від темряви (чорний колір А) до світла (білий колір Е), через бурхливі пристрасті (червоний колір І) до мудрості (зелений колір У) і пізнання таємниці Всесвіту (синій колір О). А дехто вважав, що поет просто описав свою різнокольорову дитячу абетку.

Рембо використовує форму сонета, який традиційно складається з тези, антитези та їхнього синтезу, тобто в самій його будові закладене протиріччя. Це дає змогу розглядати «Голосівки» як зразок символістського пошуку «відповідностей» між різними началами життя, як панорамну картину Всесвіту.

Одним із перших заговорив про колір музики і про звучання кольору поет Шарль Бодлер у славнозвісному сонеті «Відповідності». Підхопивши бодлерівську ідею загальних «відповідностей» у храмі природи, Рембо вписав її у свою концепцію «яснобачення». Це дало йому змогу побачити природу і світобудову позбавленими об’єктивних закономірностей, причиново-наслідкових зв’язків. Звук, ізольований від смислового контексту, набуває в нього функцію «навіювання», прямого впливу на почуття, «сугестивності», за допомогою чого й виявляється «невідоме». Подібну літературну техніку провіщав принцип Верлена «найперше — музика у слові» (який, безсумнівно, прямо вплинув на Рембо), але верленівський імпресіонізм зберігав як образ даної душі, так і конкретний природний образ, а у Рембо все просте й відчутне стає непізнаванним.

«Голосівки» вражають своєю динамікою, розмаїттям образів і почуттів, змінами інтонацій, що допомагає авторові відкрити багатогранний світ людських відчуттів, вражень, асоціацій. Експерименти Артюра Рембо продовжили наступні покоління символістів, шукаючи таємничий зміст у царині звуків і дивовижних образів.

ДІАЛОГ ІЗ ТЕКСТОМ

Якщо маєте змогу, ознайомтеся з оригіналом поезії. Прочитайте переклад вірша. Поясніть, чи вдалося перекладачеві відтворити настрій оригіналу.

Voyelles

A noir, E blanc, I rouge, U vert, O bleu: voyelles,

Je dirai quelque jour vos naissances latentes:

A, noir corset velu des mouches eclatentes

Qui bombinent autour des puanteurs cruelles,

Golfes d’ombre; E, candeurs des vapeurs et des tentes,

Lances des glaciers fiers, rois blancs, frissons d’ombelles;

I, pourpres, sang crache, rire des levres belles

Dans la colere ou les ivresses penitentes;

U, cycles, vibrements divins des mers virides,

Paix des patis semes d’animaux, paix des rides

Que l’alchimie imprime aux grands fronts studieux;

O, supremes Clairon plein des strideurs etranges,

Silences traverses des Mondes et des Anges;

— O l’Omega, rayon violet de Ses Yeux!

Голосівки

А чорне, біле Е, червоне І, зелене У,

синє О, — про вас я нині б розповів:

А — чорний мух корсет, довкола смітників

Кружляння їх прудке, дзижчання тороплене;

Е — шатра в білій млі, списи льодовиків,

Ранкових випарів тремтіння незбагненне;

І — пурпур, крові струм, прекрасних уст шалене,

Сп’яніле каяття або нестримний гнів;

У — жмури на морях божественно-глибокі,

І спокій пасовищ, і зморщок мудрий спокій —

Печать присвячених алхімії ночей;

О — неземна Сурма, де скрито скрегіт гострий,

Мовчання Янголів, Світів безмовний простір,

Омега, блиск його фіалкових Очей.

Переклад Григорія Кочура

ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ

1. Доведіть, що вірш Рембо «Голосівки» — сонет.

2. Дослідіть, чим сонет Рембо відрізняється від усіх інших творів подібного жанру.

3. Розкрийте, у чому полягає новизна твору.

4. Простежте за плином асоціацій ліричного героя. У чому їхня особливість?

5. Поясніть, як у сонеті «Голосівки» поєднано риси імпресіонізму й символізму.

6. Поміркуйте, чому Артюра Рембо вважають символом поетичного авангарду.

7. Розгляньте картину художника-імпресіоніста Клода Моне «Венеція. Сутінки». Що об’єднує цю картину й сонет Рембо?

8. Запропонуйте власну ілюстрацію до сонету «Голосівки».

ГОТУЄМОСЯ ДО ДІАЛОГУ

Настроєм сп’янілої насолоди мистецтвом та анархічного бунту проти дійсності просякнуті рядки сонета Рембо «Моя циганерія». Цей імпресіоністичний твір відзначається поєднанням сонетної форми та «земного» сюжету, сповненого анархічного виклику, характерним для сонетів Артюра Рембо. Слово «циганерія» в перекладі означає «богема», людина богеми. «Моя циганерія» — справжній гімн богемі, гімн людині, яка відірвалась від суспільства й залишилася наодинці з небом і зорями.

Ліричний герой вірша — поет. Він вільний мандрівник, його не бентежать голод і холод, бо в нього є найвище щастя для поета — творити, злившись із прекрасною природою.

У перекладі Василя Стуса ліричний герой Рембо — «типовий представник» паризької богеми — більше нагадує українського бурсака. Стус свідомо орієнтується на українську національну традицію. Водночас переклад Стуса передає головне в поезії Рембо: поєднання класичної форми сонета зі зниженою лексикою та образу вірного служителя Музи («ленника») — з лахміттям волоцюги, для якого має значення тільки свобода й поетичне натхнення.

Загальний тон «Моєї циганерії» доволі оптимістичний, на відміну від інших поезій Рембо, де протистояння ліричного героя з дійсністю набуває драматичного, а подекуди й трагічного характеру.

Фертиком іти — мати хвацький, франтуватий вигляд.

Ленник — васал, підданий.

Капарити — писати потай.

Копати — бити ногою.

ДІАЛОГ ІЗ ТЕКСТОМ

Моя циганерія

Руками по кишенях обмацуючи діри

І ліктями світивши, я фертиком ішов,

Бо з неба сяла Муза! Її я ленник вірний,

Ото собі розкішну вигадував любов!

Штани нінащо стерті? Та по коліно море!

Адже котигорошку лиш рими в голові.

Як зозулясті кури, сокочуть в небі зорі,

А під Чумацьким Возом — бенкети дарові.

Розсівшись при дорозі, ті гомони лелію,

Роса на мене впала, а я собі хмелію,

Бо вересневий вечір — немов вино густе.

І все капарю вірші, згорнувшись у калачик.

Мов струни ліри — тіні (їх копаю, як м’ячик).

Штиблети каші просять? Овва, і це пусте!

Переклад Василя Стуса

Моя богема

В кишені руки вклав, ішов собі бульваром,

Одягнений в самий лиш спогад про пальто,

Та вірний був тобі, о Музо, як ніхто,

I повний — о-ля-ля! палким кохання жаром!

Хлопчак замріяний, я рими добирав,

А з дірки у штанах світило голе тіло,

I небо зоряне тихенько шелестіло —

Ген на Ведмедиці у корчмі я бував.

В осінні вечори сидів я край дороги,

Прислухавшись до зір, і крапельки вологи

На чолі відчував, немов хмільне пиття;

Між тіней-привидів складав я вірші щирі,

Коліном в груди вперсь і грав, немов на лірі,

На гумі, видертій з розбитого взуття.

Переклад Юрія Покальчука

ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ

1. Поясніть, як ви зрозуміли зміст сонета.

2. Який його настрій?

3. Простежте, як змальовані в сонеті картини природи.

4. Наведіть приклади художніх засобів, які застосовує поет.

5. Поміркуйте, що об’єднує ліричного героя твору «Моя циганерія» з його автором.

6. Порівняйте переклади Василя Стуса та Юрія Покальчука. Що їх об’єднує й чим вони різняться?

7. Запропонуйте музичний супровід до сонета «Моя циганерія».

8. Розгляньте картину художника-постімпресіоніста Ван Гога «Зоряна ніч». Що спільного в зображеному на картині із сонетом Рембо?

Коротке і яскраве життя Артюра Рембо, його творча спадщина стали темою дискусій як сучасників, так і наступників поета. В історії світової літератури він залишиться юним поетом, генієм, вільним від побуту й суспільства, відданим тільки мистецтву, палко закоханим у Музу, задерикуватим і відчайдушним. Не дивно, що впродовж усього XX століття молоді поети подібної вдачі наслідували образ, створений Рембо, — образ людини «богеми».