Внутрішній водопровід являє собою систему інженерних пристроїв з труб, приладів, установок та арматури, призначену для подачі води від зовнішньої мережі водопостачання або від джерела споживачеві всередині будівлі. Кордоном між зовнішньою мережею і внутрішнім водопроводом служить фланець у першій засувки на вводі після перетину зовнішньої стіни будівлі.
Внутрішній водопровід будівель складається з наступних основних елементів: введення або декількох введень); водомірного вузла; розподільних магістралей; стояків і підводок до санітарних приладів; водорозбірної, запірної і регулюючої арматури; пристроїв для створення напорів (насосів, баків); пристроїв для гасіння пожеж, поливання та ін.
Введення являє собою трубопровід, що з'єднує зовнішню водопровідну мережу з водомерным вузлом, встановленим в будівлі або в спеціальному приміщенні (центральному тепловому пункті - ЦТП).
Водомірний вузол служить для вимірювання кількості води, що поданої в будівлю, і складається з водолічильника і арматури, необхідної для його відключення.
До складу водомірного вузла може входити також обвідний лінія з запірною арматурою.
Установки для створення напорів (насосні, гідропневматичні) призначені для підвищення напору в мережах, внутрішнього водопроводу постійно або в окремі проміжки часу протягом їх експлуатації.
Запасні та регулюючі ємності забезпечують запас води в системі, необхідний для безперебійного постачання споживачів при аварії або у разі невідповідності режимів подачі води зовнішньою мережею та водоспоживання в будівлі.
Водопровідна мережа служить для розподілу води між споживачами. При постачанні водою групи будівель, що живляться від одного вводу водопровідні мережі ділять на внутрішні і внутрішньоквартальні.
Водозабірна арматура призначена для регулювання подання витрати води споживачам.
Трубопровідна арматура (запірна та регулююча) використовується для управління потоком води.
Внутрішній водопровід може бути обладнаний так само пристроями для регулювання тиску в трубах, приладами автоматичного контролю за його роботою та ін
Кількість елементів внутрішнього водопроводу і їх взаємне розташування залежать від прийнятої системи водопостачання і визначаються вимогами до безперебійної подачі води, співвідношенню тиску в зовнішній і внутрішньої мережах.
В житлових і громадських будівлях з урахуванням якості споживаної води, а також санітарно-гігієнічних, технологічних та техніко-економічних вимог застосовуються такі системи внутрішнього водопроводу:
господарсько-питна, призначена для подачі води тільки на господарсько-питні потреби (для пиття, приготування їжі, умивання, миття продуктів, прання, промивання унітазів, прибирання приміщення і т. д.);
об'єднана х о з я й с т в е н н о-питна та протипожежна, за якою подається вода як на господарсько-питні потреби, так і для локалізації, попередження розповсюдження та гасіння вогню в будівлях;
роздільна господарсько-питний і протипожежний, в цій системі витрата води на внутрішнє пожежогасіння подається за окремим водопроводу;
роздільна питна і господарсько-протипожежна, призначена для подачі води непитьевого якості до писсуарам, зливних бачків унітазів, до внутрішнім і зовнішнім поливальних і пожежних кранів по одному трубопроводу, а питного якості - з іншого. При влаштуванні до будинку такої системи водопостачання у місцях установки водорозбірної арматури на господарсько-протипожежному водопроводі щоб уникнути інфекційних захворювань встановлюють вказівники, які застерігали людей від використання води для питних цілей. В цій системі не допускаються ніякі з'єднання трубопроводів для питного і непитьевого якості води;
технологічна - для подачі води в окремих громадських будівлях і спорудах на спеціальні технологічні потреби (водопостачання басейнів, водолікарень та ін).
У житлових будинках заввишки до 12 поверхів влаштовують тільки господарсько-питну систему Внутрішнього водопроводу, від 12 до 16 - об'єднану господарсько-питну та протипожежну, а при висоті будівель понад 16 поверхів, як правило, передбачають роздільні господарсько-питну та протипожежну системи.
В залежності від величини тиску і витрати в зовнішніх водопровідних мережах і режиму водоспоживання в житлових і громадських будівлях застосовуються різні схеми водопостачання.
Проста схема застосовується у випадках, коли тиск в зовнішньої мережі достатньо для створення перед водорозбірною арматурою напору, необхідного для її нормальної роботи. Завдяки своїй простоті ця схема є найбільш поширеною для будівель заввишки до 5-6 поверхів.
Схема з регулюючою ємністю рименяется, коли тиск в зовнішньої мережі буває протягом кількох годин у добу менше необхідного для подачі води до найбільш віддаленої і високорозташованих водорозбірної точки будівлі. У цьому випадку в період підвищення тиску в зовнішній мережі, наприклад вночі, вода накопичується в баку, а в години зменшення тиску нижче необхідного живлення системи здійснюється від бака. Схема з регулюючою ємністю застосовується так само для забезпечення запасу води і рівномірних напорів на підводках до змішувальної водорозбірної арматури, наприклад, у лазнях, душових павільйонах, пралень.
Схема з постійною або періодичною підкачкою води використовується при постійній або тривалій нестачі тиску в зовнішній водопровідної мережі.
Схема з регулюючою - ємністю і підвищите льони мі насосами застосовується, якщо тиск у зовнішній мережі недостатньо для роботи внутрішнього водопроводу, а постійна робота підвищувальних насосів недоцільна через нерівномірності водоспоживання. Пуск і зупинка насоса виробляються автоматично в залежності від рівня води в баку.
Схема з розривом струменя, з запасними місткостями і повысительными насосами застосовується у випадках, коли потрібно отримати велика витрата води, який не може забезпечити зовнішня мережа, і необхідно забезпечити обмін води в резервуарах.
Схема з повысительными насосами і гидропневматическими установками застосовується у протипожежних та об'єднаних господарсько-протипожежних системах багатоповерхових будівель для зберігання регулює та протипожежного запасу води.
Водопостачання висотних будівель (17 і більше поверхів) влаштовують по зонній схемі. Зонированная система водопостачання являє кілька самостійних систем, які поділяють будівлю по висоті на окремі зони (приблизно за 12...16 поверхів в кожній зоні).
Перша зона, що включає нижні поверхи, зазвичай забезпечується напором зовнішньої водопровідної мережі ,а наступні - повысительными насосними установками.
Схеми зонного водопостачання можуть бути з послідовною подачею води з більш низькою зони в більш високу, з подачею води у всі зони однією групою насосів, з паралельною подачею води у всі зони насосами різних груп.
В даний час в якості основної форми забудови міст прийнята система житлових мікрорайонів. Постачання водою таких мікрорайонів забезпечується через центральні теплові пункти (ЦТП) мікрорайонної мережі. Микрорайбнная мережа складається з введення з'єднує зовнішню водопровідну мережу з будівлею ЦТП та квартальної мережі 6, що транспортує воду від ЦТП до внутрішніх мереж окремих будівель. На великих квартальних мережах мікрорайонів розміщують також пожежні гідранти на відстані не більше 150 м один від одного. Мікрорайонні мережі прокладають по внутрішньо-квартальних проїздів паралельно будівель на відстані 5-10 м. Для зменшення витрат на ремонт і обслуговування інженерних комунікацій труби мікрорайонної мережі прокладають ст. прохідних або непрохідних каналах і тунелях. Такі канали влаштовують від ЦТП до будинків так, щоб мінімальна відстань між стінами каналу і будівлею було не менше 5 м.