Тема: Призначення, будову систем центрального водопостачання

Система водопостачання у будинках — комплекс водорозбірних пристроїв і обладнання, що забезпечує водою з міського водопроводу всіх споживачів у потрібній кількості з необхідним напором.

Склад системи

Система об'єднує:

· ввід (трубопровід, який з'єднує внутрішній водопровід із зовнішнім (міським)),

· водомірний вузол,

· внутрішні мережі труб (магістральні труби, стояки, підводки до санітарних приборів),

· водорозбірну, запірну та регулювальну арматури,

· насосні установки, водонапірні баки або інше обладнання — залежно від конкретних місцевих умов.

Ввід водопроводу

Ввід водопроводу — це трубопровід, який з'єднує внутрішній водопровід із зовнішнім (міським).

Водомірний вузол

Схема водомірного вузла

Знаходиться в підвалі будинку або спеціальному приміщенні та складається з двох вентильних засувок(на вході і виході) та розташованого після вводу лічильника (водоміра), який вимірює кількість спожитої води.

Водопровідна мережа будинку

Від водомірного вузла вода поступає в горизонтальну живильну магістраль в підвалі. В неї врізані стояки, які піднімаються по всій висоті будівлі та проходять по всіх квартирах поблизу сантехнічних приладів кухні та санвузлів.

У місцях врізки в магістраль на стояк встановлюють вентильний кран, який дозволяє відключити воду у випадку аварії або ремонту.

Стояки виконують з металопластикових (або сталевих оцинкованих) труб внутрішнім ø20 мм або ø16 мм.

Схема водопровідної мережі

Залежно від конструктивних рішень є декілька схем водопровідної мережі, які застосовуються у жилих, громадських і виробничих будинках:

· тупикова,

· кільцева,

· схеми з нижнім і верхнім розведенням магістралей,

· прямоточна,

· оборотна

· інші.

Тупикові мережі застосовують головним чином у будинках, де допускається перерва в подачі води у разі виходу з ладу частини або всієї мережі водопроводу. Це можуть бути житлові, адміністративні, а іноді і виробничі будівлі.

Кільцеві мережі застосовують в будівлях при необхідності забезпечення безперебійного постачання водою споживачів у багатоповерхових будинках), в будинках з протипожежним водопроводом, у виробничих будівлях і т. п.). Кільцеві мережі приєднують до зовнішнього водопроводу кількома вводами, так що в разі відключення одного з них подача води в будинок не припиняється.

Господарсько-питні системи водопостачання призначені для подачі води, що задовольняє встановленим державою гігієнічним вимогам до якості води централізованих систем питного водопостачання для пиття, приготування їжі та забезпечення санітарно-гігієнічних процедур.

Комбіновані мережі, які з кільцевих і тупикових магістральних трубопроводів, застосовують у великих будинках з великим розкидом водорозбірних пристроїв.

Зонні мережі являють собою кілька мереж в одній будівлі, з'єднаних один з одним або роздільних. Мережі окремих зон можуть мати самостійні вводи та установки для підвищення напору. Нижня зона може працювати під натиском зовнішнього водопроводу, а верхня від підвищувальних насосів. Висота зони визначається максимально допустимим гідростатичним напором у найнижчій точці мережі У нижній точці мережі (у арматури) кожної зони з метою забезпечення її міцності гідростатичний напір не повинен перевищувати 45 м.

При нижньому розведенні магістральні трубопроводи розміщують у нижній частині будівлі, а при верхній розводці на горищі або під стелею верхнього поверху. Мережі з нижньої і верхньої розводкою мають свої переваги і недоліки. Облаштування мережі з верхньою розводкою може бути дешевшим, ніж з нижньою. В той же час при прокладці магістралей на неопалюваному горищі потрібні додаткові витрати на утеплення трубопроводів. У виробничих будівлях, де є можливість прокладки магістральних трубопроводів по стінах під стелею верхнього поверху, а не на горищі, верхня розводка зручніше нижньої в експлуатаційному відношенні.