ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ ПРО СХЕМИ ТА ЇХНЮ КЛАСИФІКАЦІЮ

Схемою називають конструкторський документ, на якому показані у вигляді умовних позначень складові частини виробу і зв’язки між ними.

Схемами користуються в багатьох галузях промисловості як робочою конструкторською документацією при монтажі виробів радіотехніки і радіоелектроніки, електричних мереж, в інструкціях з експлуатації та ремонту, для пояснення принципу дії різних пристроїв, їх налаштування і регулювання, усунення несправностей, розрахунках виробів і в багатьох інших випадках.

Згідно ГОСТ 2.701-84 схеми залежно від елементів, що входять до складу виробу і зв’язків між ними, розділяються на наступні види, що позначаються прописними літерами: електричні — Е, гідравлічні — Г, пневматичні — П, кінематичні — К, оптичні — Л, комбіновані — С, вакуумні — В, газові — X, автоматизації — А.

Залежно від основного призначення схеми поділяються на наступні типи, що позначаються цифрами: структурні — 1; функціональні — 2; принципові — 3; з’єднань — 4; підключення — 5; загальні — 6; розташування — 7; інші — 8; об’єднані — 0.

Перераховані типи схем можна розділити на дві основні групи:

• схеми, що відображають хід робочого процесу в пристрої з більш-менш детальним роз’ясненням засобів, які забезпечують необхідний процес (1, 2, 3);

• схеми, що відображають взаємне розташування окремих частин пристрою, а також наявність і характер зв’язку між ними (4, 5, 6, 7).

У наведених методичних вказівках розглядається тільки електрична принципова схема з деякими подробицями, достатніми для виконання навчального завдання

Умовні літерно-цифрові позначення елементів і пристроїв принципових електричних схем

Система умовних літерно-цифрових позначень, що передбачається вимогами ГОСТ 2.710-81, дозволяє приводити в скороченій формі запис відомостей про елементи, пристрої, функціональні групи (в подальшому разом з цими поняттями також застосовуватиметься слово «об'єкт»), показаних на схемі в графічній формі, і робити посилання на відповідні об'єкти в переліках елементів, пояснювальній записці і т.п.

Ці ж літерно-цифрові позначення можуть наноситися безпосередньо і на виріб, якщо це передбачено в його конструкції.

ГОСТ 2.710-81 передбачає наступні типи умовних позначень: вищого рівня, функціональної групи, конструктивного розташування, позиційне, електричного контакту, адресне, складове. Під цими термінами розуміється наступне :

• позначення вищого рівня - умовне позначення, привласнене об'єкту, що має схему і перелік елементів ; позначення вищого рівня застосовують тільки в складових позначеннях;

• позначення функціональної групи - умовне позначення, привласнене функціональній групі, яке передає, як правило, інформацію про функціональне призначення функціональної групи;

• позначення конструктивного розміщення умовне позначення, що вказуює місце розташування елементу або пристрою у виробі;

• позиційне позначення — умовне позначення, привласнене кожному елементу і пристрою, що входить до складу виробу, і що містить інформацію про вид елементу (пристрою), його порядковий номер серед елементів (пристроїв) даного виду і, при необхідності, вказівку про функцію, виконувану даним елементом (пристроєм) у виробі;

• позначення електричного контакту - умовне позначення, привласнене електричному контакту (виводу) елементу або пристрою, призначеному для здійснення електричних з'єднань або контролю;

• адресне позначення - умовне позначення, яке включає місце на документі, в якому міститься зображення (на схемі) або опис (в таблиці) відповідного елементу (пристрою, функціональної групи); адресне позначення застосовують тільки в складових позначеннях;

• складове позначення - умовне позначення, що складається з двох і більше умовних позначень різного типу і передає сукупність відомостей, що містяться в умовних позначеннях, які входять в його склад.

Вказані типи умовних позначень дозволяють передавати комплексну інформацію про об'єкт: приналежність до складу пристрою (позначення вищого рівня), приналежність елементу у функціональну групу (позначення функціональної групи), місце розташування елементу (конструктивне позначення), позиційні позначення елементів і позначення електричних контактів, а також місце зображення елементу в документації (адресне позначення). Необхідність вживання тих або інших, видів позначень, а також необхідності вживання складового позначення визначається розробником схеми.

Складове позначення утворюється як правило, з позначення функціональної групи і позиційного позначення. В складове позначення може бути включено і позначення електричного контакту.

Складове позначення вводиться в складних схемах, коли доцільно різні схеми згрупувати у функціональні групи і (або) виділити які-небудь пристрої. Наприклад, в схемі за умовні позначення елементів прийнято складове позначення, утворене з позначень функціональної групи ≠75 і позиційного позначення різних елементів схем (=К1,=5SВ1 і ін.). Таким чином, умовне позначення, наприклад, реле в цій схемі записано: ≠75-К1 (про кваліфікуючі символи - див. нижче). Крім того, в даній схемі є складове позначення, утворене з позначення функціональної групи (≠75) і позначення пристрою (А1) Символом А1 тут позначений стандартний блок управління електродвигуном М75.

Як видно з приведених прикладів, складове позначення утворюється послідовним записом умовних позначень різних типів в тому порядку, в якому ці типи умовних позначень записані в ГОСТ 2.710—81. Допускається змінювати встановлену послідовність запису різних типів, коли необхідно, наприклад, передати повнішу інформацію про входження елементів, пристроїв або функціональних груп в пристрої, функціональні групи вищого рівня

Наприклад, може бути наступне складове позначення: ≠75-А1-КІ (реле К1 входить до складу пристрою А1, який входить до функціональної групи 75). Перед кожним умовним позначенням, що входить в складове позначення, повинен бути вказаний так званий кваліфікуючий символ - спеціальний, встановлений стандартом знак, який указує тип умовного позначення

Тип умовного позначення Кваліфікаційний символ Найменування застосовуваного знаку

Вищий рівень = = Рівно

Функціональна група ≠ Не рівно

Конструктивне розташування + Плюс

Позиційне - Мінус

Електричний контакт : Двокрапка

Адресне () Круглі дужки

Запис умовного позначення з кваліфікуючим символом, якщо воно не входить в складове, не потрібен, хоча стандарт і допускає записувати його з кваліфікуючим символом, якщо це необхідно для уточнення типу умовного позначення.

+ Розглянемо докладніше правила побудови умовних позначень найбільше широко вживаних в принципових електричних схемах проектів автоматизації: функціональної групи, позиційного, електричного контакту.

Позначення функціональної групи утворюють з літер, в скороченій формі вказуючих функціональне призначення (функцію) групи, і порядкового номера. Допускається застосовувати цифрове позначення функціональної групи, в цьому випадку його про потрібно записувати з кваліфікуючим символом, наприклад ≠75 Позначення функціональної групи указують біля її зображення зверху або справа. Однаковим функціональним групам (групам, що мають тотожні принципові схеми) слід привласнювати одне і те ж умовне позначення. Допускається в умовні позначення однакових функціональних груп включати порядкові номери, відділяючи їх від основного позначення.

Зробити конспект

https://bodyandface.ru/uk/circulatory/gost-na-elementy-shemy-elektricheskoi-principialnoi-obzor.html