1. Завести тоненький зошит в клітинку та в ньому зробити конспект цього уроку
2. ТЕСТ
3. Придбати на уроки з креслення сдідуюче приладддя:
папка для креслення вормат А4 ( так і називається, туди входить папір спеціальний)
Прості олівці Н, В, НВ ( якщо не знайдете три олівця з таким маркуванням то один НВ)
2 лінійки ( 10 см та 30 см)
Циркуль
гумка та точилка
4. Передивитись відео до уроку
Для сучасної людини мовне та письмове спілкування є звичною і постійною життєвою потребою. Проте ще набагато раніше, ніж з'явилася писемність, люди навчилися виконуватиграфічні зображення. Складністьархітектурипалаців, храмів, укріплень таінших споруд у країнах стародавньої культури (Стародавній Єгипет, Вавилон, Греція) дають підставивважати,щовонибудувалисьнаоснові креслень.
Життя сучасної людини насичене найрізноманітнішими графічними зображеннями: рисунками, кресленнями,схемами, планами, картами,графіками, діаграмами тощо. В цих умовах словесна форма передачі та збереження інформації втратила свою універсальність.
Мова графічних зображень не знає кордонів, адже вона однаково зрозуміла всім людям, незалежно від того, якою мовою вони розмовляють. Графічну мову набагато легше призвичаїти для її розуміння електронно-обчислювальною машиною. Будь-яка графічна інформація відрізняється відсловесноїбільшоюконкретністю, виразністюі лаконічністю.
Роль креслень у житті й сучасному виробництві не можливо переоцінити. Все або майже все, що створене людством: будівлі, в яких ми живемо, працюємо і проводимо дозвілля; засоби транспорту, на яких ми їздимо;одягі взуття, які ми носимо;телевізорі радіо, з яких ми отримуємо інформацію,тощо - створювалося за кресленнями, розробленими раніше. Креслення є основними конструкторськими документами. Окремо або у поєднанні з іншими графічними і текстовими документами вони визначають будову виробу і містять, як правило, всі дані, необхідні для розробки і виготовлення виробів, а також для їх контролю, приймання, експлуатації і ремонту.
Креслення є найважливішим засобом, що сприяє технічному прогресу. Тому знання основних правил креслення, вміння читати креслення і виконувати нескладні графічні роботи є неодмінними умовами високої загальноїта технічної культури і необхідні кожній освіченій людині.
Креслення – графічне зображення виробу або його частини – є основним конструкторським документом за допомогою якого створюється, контролюється, установлюється та ремонтується виріб.
Креслення є міжнародною мовою техніки. Фахівець, що вміло виконує та може грамотно прочитати креслення, здатний висловити свою інженерну думку, втілити в кресленнях конструкторські рішення.
Будівлі та споруди зводять за будівельними кресленнями, їх поділяють на архітектурно будівельні (креслення житлових, громадських і виробничих будівель) та інженерно будівельні (креслення інженерних споруд: мостів,шляхопроводів, залізниць,гідротехнічних споруд тощо).
За призначенням будівельні креслення ділять на креслення будівельних виробів і на будівельно-монтажні креслення. За кресленнями будівельних виробів на підприємствах будіндустрії виготовляють окремі частини і деталі будівель і споруд. За будівельно монтажними кресленнями на будівельних майданчиках здійснюють складання і зведення будівель іспоруд. Виконують будівельні креслення за правилами прямокутного проекціювання на основні площини проекцій (фронтальну,горизонтальну і профільну) із застосуванням розрізів.
Креслення–це графічний конструкторський документ,що визначає конструкцію виробу,а також містить відомості, необхідні для розроблення, виготовлення, контролю, монтажу й експлуатації виробу, включаючи його ремонт. У технічному кресленні, об'єктами якого є прилади,устаткування,окремі електро-,радіоелементи,використовують різні види креслень у виглядіокремих конструкторських документів. Під час виконання та оформлення креслень й інших конструкторських документів слід керуватися правилами, встановленими міждержавними стандартами.
У 1980-1981рр. було введено в дію нові стандарти на умовні графічні позначення в електричних схемах з урахуванням рекомендацій Міжнародної організації зі стандартизації (ІSО), Міжнародної електротехнічної комісії (ІЕС) та ін. ЄСКД (Єдина система конструкторської документації) – це комплекс стандартів, що встановлюють для всіх галузей промисловості, наукових установ та інших організацій єдині правила і положення щодо розроблення, оформлення та обігу конструкторської документації. При виконанні будівельної проектної документації слід керуватися СПДБ - «Система проектної документації для будівництва». СПДБ встановлює єдині правила виконання, оформлення та звернення проектної документації для будівництва будівель і споруд усіх галузей промисловості та народногогосподарства, включаючи житлове та цивільне будівництво. Ці правила забезпечують: уніфікацію складу та оформлення проектної документації, яка виключає дублювання і розробку зайвих документів; зниження трудомісткості виконання проектних документів шляхом спрощення форм і графічних зображень; можливість виконання машинно-орієнтованих проектних документів для використання в автоматизованій системі управління (АСУ); повторне використання проектної документації без переоформлення її.
Ремонтні документи. Документи, що містять дані для проведення ремонтних робіт на спеціалізованих підприємствах. Ремонтні креслення розробляють на додаток до ремонтних документів. Для простих виробів допускається розроблення ремонтних креслень замість керівництва з ремонту і (або) технічних умов на ремонт. Ремонтні габаритні та монтажні креслення, ремонтні схеми і специфікації та інші документи виконують згідно з вимогами стандартів Єдиної системи конструкторської документації. На ремонтних кресленнях, ремонтних габаритних і монтажних кресленнях, ремонтних схемах, що входять до комплекту документів для ремонту, вміщують тільки ті дані, які відмінні від даних відповідних документів, що входять укомплект робочої конструкторської документації.
Креслення загального вигляду - це графічний документ, що визначає конструкцію виробу, взаємодію його основних складових частин і пояснює принцип роботи виробу, називається кресленням загального вигляду. Креслення загального виду розробляється на перших стадіях проектування, тобто на стадії технічної пропозиції, ескізного і технічного проектів.
Креслярські матеріали та інструменти
Якість виконання креслень залежить від креслярського приладдя та від того, як користуватися ним. Для виконання графічних робіт застосовується наступне креслярське приладдя:
а) креслярські дошки, виготовлені з м'яких порід деревини або із спеціальних пластмас розмірами 500х700,700х1000,1000х1300ммтаін.;
б)лінійки і косинці,призначені для проведення коротких ліній та побудови кутів;
в)рейсшина–довга лінійка з короткою планкою,що прикріплюється під прямим кутом до одного кінця лінійки;
г)лекало–фігурна пластина з криволінійними окресленнями для креслення кривих ліній;
д) транспортир – півкруг, поділений на 180°, нижню частину якого з'єднано з лінійкою, на якій центр позначено рискою. Транспортир призначений для побудови та вимірювання кутів;
е) готовальня–набір креслярських інструментів,розміщених у спеціальному футлярі зі спеціальними гніздами.Рейсфедер—креслярський інструмент для проведення ліній на папері тушю або фарбою.
є)креслярський прилад–пристрій,що складається зі стола з дошкою,на якому закріплено механічний пристрій для проведення паралельних ліній. За конструкцією останній може бути пантографної системи,стрічковим або координатної системи.
Креслярський папір – цупкий білий папір, який виготовляють з біленої деревної целюлози. На папері з гладкою поверхнею виконують креслення тушшю, а на папері з шорсткою поверхнею – олівцем. Кращим креслярським папером є ватман.
Міліметровий папір–це папір з нанесеною сіткою взаємно перпендикулярних ліній, що знаходяться на відстані одна від одної 1мм. Такий папір застосовують для виконання діаграм, графіків, ескізів.
Калька–це прозорий водонепроникний аркуш паперу або іншого матеріалу з гладкою поверхнею, її використовують для зняття копій тушшю з креслень. Зняття копій олівцем виконують на прозорому креслярському папері з матовою поверхнею (олівцевій кальці).
Для креслення вам будуть потрібні різні матеріали, інструменти та приладдя, які буде необхідно підготувати до роботи.
Папір є основним матеріалом, на якому виконуються графічні і текстові конструкторські документи. Залежно від призначення і терміну зберігання креслення можуть виконувати на креслярському папері, кальці, міліметрівці, письмовому папері вклітинку. Перед виконанням графічної роботи папір необхідно перевірити: чистий білий лист не повинен містити складок, замятин, зморшок; не слід використовувати папір, який куйовдиться під дією гумки (ластику).
1.1. Формати і основний напис
Відповідно до ГОСТ 2.301-68, формат аркуша креслень визначається розмірами його сторін. Кожний стандартний формат має позначення, наприклад, А0. Основні формати визначаються послідовним діленням навпіл довгих сторін формату А0 (1189×841мм), площа якого дорівнює 1 м. Розміри основних форматів подані у табл. 1.
На форматі виконують рамку суцільною товстою основною лінією (рис. 1), на відстані 5 мм від краю з трьох сторін аркуша і на відстані 20 мм з четвертого лівого краю (для підшивання документів). Основний напис розташовують у правому нижньому куті формату. Його форма і зміст для креслень визначені Державним стандартом. Основний напис (рис. 2), відповідно до ГОСТ 2.104-68, призначений для всіх типів креслень, за винятком будівельних.
У графах основного напису зазначають:
1 - назву виробу;
2 - позначення документа відповідно до ГОСТ 2.202-80;
3 - позначення матеріалу деталі (графу заповнюють тільки на кресленнях деталей);
4 - літеру, яку присвоєно документу відповідно до ГОСТ 2.103-68 (на навчальних кресленнях - «Н»);
5 - масу виробу відповідно до ГОСТ 2.109-73;
6 - масштаб відповідно до ГОСТ 2.302-68;
7 - порядковий номер аркуша (на документах, що складаються з одного аркуша, графу не заповнюють);
8 - загальну кількість аркушів (графу заповнюють лише на першому аркуші);
9 - назву або розпізнавальний індекс підприємства, на якому виготовлено документ (графу не заповнюють, якщо розпізнавальний індекс є в позначенні документа);
10 - особливість роботи, яку виконують особи, котрі підписують документ;
11 - прізвища осіб, котрі підписали документ;
12 - підписи осіб, прізвища котрих зазначені у графі 11;
13 - дату підписання документа;
14...18 – зміни, які вносять відповідно до вимог ГОСТ 2.503-74
1.2. Масштаби креслень
Зображення предмета на кресленні обирають так, щоб якнайкраще передати його будову і раціонально використати поле креслення. Перевагу завжди слід віддавати зображенням предметів у натуральну величину. Але не всі предмети можуть так викреслюватися. Тому при виконанні креслень предметів їх зображення умовно зменшують або збільшують. Відношення розмірів зображення предмета на кресленні до його дійсних розмірів називають масштабом креслення. Масштаб креслення показує, у скільки разів його зображення зменшені чи збільшені порівняно зі самим предметом.
Зображення на кресленнях можуть бути виконані в натуральну величину (тобто за дійсними розмірами предмета), у масштабі зменшення або збільшення.
Значення масштабів стандартизоване:
масштаби зменшення - 1:2; 1:2,5; 1:4; 1:5; 1:10; 1:15; 1:20; 1:40; 1:50; 1:75; 1:100 тощо;
масштаби збільшення - 2:1; 2,5:1; 4:1; 5:1; 10:1; 15:1; 20:1; 40:1; 50:1; 75:1; 10:1 тощо.
Перевагу завжди віддають масштабу натуральної величини 1:1.
Наприклад, масштаб 1:2 означає, що розміри зображення на кресленні в 2 рази менші від розмірів самого предмета. Масштаб 5:1 показує, що лінійні розміри зображення в 5 разів більші від дійсних розмірів зображеного на креслення предмета.
Довільні масштаби при виконанні креслень не застосовуються.
Позначення масштабу може вноситись у призначену для нього графу основного напису або вказуватись на полі креслення біля відповідного зображення. В основному написі вказують числове значення масштабу під написом «Масштаб», наприклад, 1:2; 5:1 (літеру М при цьому не пишуть). Коли якесь окреме зображення на кресленні виконано в іншому масштабі, ніж це вказано в основному написі, біля нього або біля його позначення в дужках (також без літери М) записують масштаб, наприклад: (2,5:1).
Завжди слід пам'ятати, що при будь-якому масштабі на кресленні мусять проставлятися дійсні розміри, тобто розмірні числа повинні вказувати натуральні розміри зображеного предмета. Для порівняння на рис. 3 наведено креслення деталі «Вушко», виконані в різних масштабах.
В усіх трьох випадках на кресленнях нанесено натуральні розміри деталі, незалежно від того, в якому масштабі її зображено.
Запам'ятайте:
1.Графічні зображення виконуються на гладкій стороні паперу.
2. Під час виконання креслень необхідно стежити за чистотою рук, щоб не забруднити креслення.
3.Вільне поле креслення рекомендується закривати чистим аркушем паперу, щоб графітний пил не бруднив креслярський папір.
4. Які відомості містить основний напис креслення?
5. Які розміри форматів А4, А3, А2, А1? 3. Для чого при виконанні креслень застосовують масштаби?
6. Якою буде величина зображення предмета по відношенню до його справжньої величини, якщо креслення виконане у масштабі 1:1, 2:1, 5:1?
7. Яку довжину предмета слід вказати на кресленні, якщо його справжня довжина дорівнює 450 мм, а масштаб зображення 1:5?
8. Скільки форматів А4 міститься у форматі А3? У форматі А2? Як про це дізнатися?
9. Які відомості містить основний напис креслення?
2. Лінії креслення. Нанесення розмірів та граничних відхилень
2.1. Лінії креслення
Для виконання креслень застосовують лінії різної товщини й начерку. Як видно з рис. 4, кожна лінія на кресленні має своє призначення. Застосування різних ліній на кресленнях робить їх більш виразними і зрозумілими для тих, хто ними користується. Державним стандартом встановлено 9 типів ліній креслення. При виконанні технічних креслень найчастіше застосовують 8 типів ліній (табл. 2).
Розглянемо, у чому полягають особливості начерку і призначення основних типів ліній креслення.
Суцільна товста основна лінія призначена для показу видимих контурів предметів. Нею виконують також рамку креслення, графи основного напису. Її товщина може бути у межах від 0,5 до 1,4 мм (залежно від розмірів і складності зображень на кресленні, від формату креслення). Обрана товщина лінії має бути однаковою для всіх зображень на одному кресленні.
Запам'ятайте, що від товщини суцільної товстої основної лінії (її позначають s) залежить товщина інших ліній.
Суцільна тонка лінія використовується для проведення виносних і розмірних ліній. Товщина суцільної тонкої лінії в 2-3 рази менша від товщини суцільної товстої.
Штрихова лінія застосовується для показу на зображеннях невидимих контурів предметів. Вона складається з окремих штрихів (рисочок) приблизно однакової довжини - у межах від 2 до 8 мм (на учнівських кресленнях доцільно брати 4 мм). Відстань між штрихами повинна бути приблизно однаковою по усій лінії і становити 1-2 мм. Товщину штрихів слід брати в 2-3 рази меншу за товщину суцільної товстої основної лінії. Штрихова лінія на контурах зображення повинна починатись і закінчуватись тільки штрихами. Не можна називати штрихову лінію пунктирною, тому що ця назва не відповідає характеру лінії.
Штрихпунктирна тонка лінія призначена для показу осьових і центрових ліній. Вона складається з довгих тонких штрихів (довжиною від 5 до 30 мм) і точок (коротких штрихів) між ними. На учнівських кресленнях довжина штрихів рекомендується 20 мм. Відстань між довгими штрихами від 3 до 5 мм. Товщина штрихів у 2-3 рази менша від товщини суцільної товстої лінії.
Штрихпунктирні лінії мають починатися і закінчуватися тільки штрихами. Якщо штрихпунктирна лінія показує вісь, вона повинна виступати за контур зображення на 3-5 мм.
Центрові лінії проводять так, щоб вони обов'язково перетиналися між собою штрихами. Перетин двох штрихів визначає центр фігури. Центрові лінії виводять за зображення на 3-5 мм. Якщо діаметр кола на кресленні менший ніж 12 мм, центрові лінії проводять суцільними тонкими.
Штрихпунктирна потовщена лінія призначена для позначення поверхонь деталей, які підлягають термічній обробці або коли на них слід наносити покриття. Штрихи цієї лінії коротші (їх довжина від 3 до 8 мм), ніж у штрихпунктирної тонкої. Товщина штрихів штрихпунктирної потовщеної лінії перебуває у межах від S/.23…2/3S.
Штрихпунктирна з двома точками лінія показує лінії згину на розгортках. Ця лінія відрізняється від штрихпунктирної тонкої трохи більшими проміжками між штрихами - від 4 до 6 мм. Товщина штрихів так само в 2-3 рази менша від товщини суцільної товстої лінії.
Розімкнута лінія призначена для показу того місця, де проходять лінії умовного перерізу предметів. Її товщина вибирається в межах від 8 до 1,55, а довжина штрихів - від 8 до 20 мм. На навчальних кресленнях товщину штрихів слід брати в 1,5 раза товщою від суцільної товстої основної лінії, а їх довжину - близько 12 мм. Штрихи розімкнутої лінії не повинні перетинати чи перетинатися іншими лініями на кресленні.
2.2. Правила нанесення розмірів
Креслення дає уявлення не тільки про форму зображеного предмета, а й про його розміри чи розміри його частин. Розміри на кресленнях позначають розмірними числами на розмірних лініях.
Лінійні розміри на кресленнях, які визначають величини прямолінійних елементів предмета (довжину, ширину, товщину тощо), подають у міліметрах, але позначення одиниці вимірювання не наносять.
Межі вимірювання розміру вказують виносними лініями, які проводять перпендикулярно до відрізка контуру зображення, розмір якого зазначають (рис. 5). Розмірні лінії проводять паралельно до тих відрізків, розміри яких визначають
Розмірну лінію з обох боків обмежують стрілками, які впираються у виносні лінії. Розміри елементів стрілки залежать від товщини прийнятої на кресленні суцільної товстої основної лінії. У межах всього креслення стрілки повинні бути приблизно однаковими, незалежно від довжини розмірної лінії. Якщо місця для стрілки недостатньо через близьке розташування контурної або виносної ліній, то їх потрібно переривати (рис. 6).
Виносні й розмірні лінії проводять суцільною тонкою лінією. Виносні лінії обов'язково виходять за кінці стрілок розмірної лінії на 1 ...5 мм. Відстань між розмірною лінією і контуром зображення повинна бути не менше 10 мм.
Якщо розмірна лінія не дає змоги розмістити на ній стрілки, то лінію продовжують і стрілки наносять зі зовнішнього боку від виносних ліній (рис. 7)
Розмірне число наносять зверху розмірної лінії ближче до її середини, якщо вона розташована горизонтально або похило, і зліва від неї, якщо вона розташована вертикально (рис. 8, а). Якщо місця для написання розмірного числа недостатньо, його наносять на продовженні розмірної лінії (рис. 8, б) або на поличці лінії-виноски (рис. 8, в).
Якщо довжина розмірної лінії недостатня для розміщення на ній стрілок, то їх дозволяється заміняти засіками, що наносяться під кутом 45° до розмірної лінії (рис. 6, а) або чітко нанесеними точками (рис. 9, б).
Кутові розміри (розміри кутів) на кресленнях вказують у градусах, мінутах і секундах умовними позначеннями (рис. 10). Виносні лінії кутового розміру є подовженням сторін вимірюваного кута, а розмірну лінію проводять у вигляді дуги а з центром у вершині кута. Розмірні числа кутових розмірів наносять так, як показано на рис.11.
Розміри діаметрів. Про розміри округлих частин предметів (круглі отвори) свідчать їх діаметри. Для позначення діаметра перед розмірним числом наносять умовний знак Ø. Розмір діаметра пишуть над розмірною лінією усередині кола (рис. 12) або за його межами (рис. 13)
Розміри радіусів. Заокруглені частини предметів, обмежені дугами кіл, меншимі від 180°, позначають радіусами. Для позначення радіуса перед розмірним число наносять умовний знак у вигляді літери R. Висота цього знака повинна дорівнювати висоті розмірного числа. Розмірну лінію проводять з центру дуги і закінчують стрілкою яка впирається у точку дуги кола (розмір R18 на рис. 14). Якщо розмірна лінія радіуса занадто коротка і на ній не можна розмістити умовний знак і розмірне число, то їх наносять на продовженні розмірної лінії з зовнішнього боку дуги (розмір R6 на рис. 14)
При проведенні декількох радіусів з одного центру розмірні лінії двох радіусів не повинні розміщуватися на одній прямій (рис. 15)
Зображення предмета може мати кілька однакових елементів. їх розміри наносять лише раз, але зазначають кількість цих елементів. Наприклад, напис 4 отв. Ø12» означає, що предмет має чотири однакових отвори діаметром 12 мм
Питання для самоконтролю
1. Яку лінію називають суцільною товстою основною? Якої товщини вона повинна бути?
2. Для чого призначена штрихпунктирна лінія?
3. Якою лінією на розгортці показують лінію згину?
4. На підставі чого можна дістати уявлення про розміри предмета, зображеного на кресленні?
5. В яких одиницях вказують на кресленнях лінійні, а в яких кутові розміри?
6. Якою має бути відстань між контуром зображення і розмірною лінією?
7. На що вказує знак Ø, поставлений перед розмірним числом?
8. Коли перед розмірним числом може стояти знак R?
9. Як наносять розміри кількох однакових елементів зображення?