Правила читання розмірних чисел на розмірних лініях. Геометричні побудови

Урок №6

Тема: Правила читання розмірних чисел на розмірних лініях. Геометричні побудови на площині. Нахил і конусність. Виконання простих креслень деталей. Поняття про побудову лекальних кривих.

Тематичне оцінювання. Тест. Основи креслення

Елементи лінійного розміру креслення

Правила читання розмірних чисел на розмірних лініях.

Розміри на кресленнях позначаються за допомогою виносної та розмірної лінії, розмірного числа. Виносна лінія виходить за стрілку на 1-5 мм. Стрілочка повинна дотикатися до виносної лінії. Якщо стрілочка перекриває контурні лінії то лінії розривають, щоб показати стрілочку. Розмірні лінії повинні розміщуватися паралельно до контуру деталі. При малій відстані між виносними лініями стрілки розміщують ззовні.

Взаємне розміщення виносних і розмірної ліній

Розміри елементів стрілки

Розмірна лінія розміщується на відстані приблизно 10 мм від контуру деталі. Розмірне число пишеться над розмірною лінією. Якщо розмірна лінія вертикальна, то розмірне число пишеться зліва від лінії.

Розмірне число може ставитися між виносними лініями при внутрішньому та зовнішньому розташуванні стрілок, ззовні при зовнішньому розташуванні стрілок або на лінії виносці.

Розміщення стрілок зовні виносних ліній: а - для одного розміру; б - для декількох розмірів

При розміщенні під нахилом розмірних ліній є зони в 30⁰, в яких розмірне число наноситься на лінії виносці.

При великій кількості розмірів розмірні числа наносять в шаховому порядку для зручності читання.

Розміщення розмірних чисел при різних положеннях

Нанесення стрілок при недостатній довжині розмірної лінії

Розміщення розмірних чисел кутових

Нанесення паралельних розмірних ліній

Розміщення розмірних чисел на паралельних розмірних лініях

Нанесення розміру дуги кола

Умовне позначення кутового розміру

Нанесення розмірних чисел кутових розмірів при різному положенні розмірних ліній

Якщо деталь зображена з розривом, то розмірну лінію не розривають.

У випадку, коли виносні лінії знаходяться дуже близько одна від одної, то дозволяється ставити штрихи або точки.

Розмірна лінія на зображенні з розривом

Кутові розміри позначають у "°" або градусах, мінутах та секундах. Розмірна лінія у вигляді дуги. Розмірне число пишеться над розмірною лінією або на лінії виносці. Розмір дуги кола наноситься з позначкою у вигляді дуги над числом.

2. Нанесення розмірів отворів, округлень, квадратів, товщини.

Розміри кола наносять зі значком діаметра. Розмірна лінія повинна проходити через центр кола. Якщо використовують виносні лінії то розмірна лінія повинна бути паралельна до центрової лінії.

Різні варіанти нанесення розмірів кола.

При неповному зображенні кола розмірна лінія обривається за центром. Дозволяється обривати розмірну лінію при повному зображенні кола. Радіуси наносять з позначенням R. Розмірна лінія має лише одну стрілку та проходить . При великій кількості однакових елементів (найчастіше отворів) вказують кількість отворів та діаметр отвору. Відстань між отворами позначають як відстані між центрами отворами. Якщо декілька інженерів виконають креслення однакових деталей, то розміри кожен нанесе по різному. Тому розміри наносять на вільному місці.

Якщо деталь має однакову товщину, тобто плоска, то товщину показують за допомогою малої латинської літери s перед розмірним числом

При кресленні профільної деталі без додаткових елементів (отворів, вирізів) зображують профіль та показують довжину за допомогою малої латинської літери l (рис. 45) перед розмірним числом.

Квадратні елементи позначають з відповідним символом □

Приклад нанесення розмірів на деталі наведено

Геометричні побудови на кресленнях

Контури зображень предметів на кресленнях являють собою плоскі фігури, утворені прямолінійними та криволінійними відрізками. Прямолінійні відрізки можуть зображувати сторони різних геометричних фігур і бути паралельними, перпендикулярними чи утворювати між собою різні кути. Криволінійні відрізки найчастіше є дугами кіл.

Побудова фігури контура зображення на кресленні зводиться до виконання окремих геометричних побудов. Кожна геометрична побудова визначає взаємне положення кількох елементів контура зображення. Найчастіше на кресленнях виконують побудову геометричних фігур, поділ відрізків прямих, кутів і кола на рівні частини, побудову відрізків прямих при заданому їх взаємному розміщенні. Деякі з цих побудов вам уже відомі з уроків математики (наприклад, побудова геометричних фігур), тому в цьому підручнику вони не розглядаються. Пізніше ви ознайомитесь з деякими більш складними побудовами.

Перш ніж почати виконувати креслення, треба з’ясувати, які геометричні побудови слід застосувати на ньому. Визначення геометричних побудов, необхідних для виконання креслення, називають аналізом графічного складу зображення. В основу цього аналізу покладено розчленування процесу побудови контура зображення на окремі геометричні побудови.

Розглянемо приклад. На рисунку показано зображення контура плоского предмета. Щоб накреслити його, необхідно виконати такі побудови:

провести дві взаємно перпендикулярні центрові лінії;
провести два концентричних кола діаметром 32 і 50 мм;
провести дві вертикальні лінії на відстані 28 мм одна від одної;
провести лінію, паралельну горизонтальній центровій лінії на відстані 45 мм від неї;
поділити коло діаметром 32 мм на три рівні частини;
провести три кола Ø 10 мм з центрами в одержаних точках.

Визначення побудов, з яких складається контур зображення, полегшує виконання креслення.

ЗАПИТАННЯ

1. Які геометричні побудови ви знаєте?
2. Як називається розчленування процесу побудови контура зображення на окремі графічні побудови?
3. Для чого потрібний аналіз графічного складу зображень?

ЗАВДАННЯ

На рисунку показано зображення контурів предметів. Уважно роздивіться їх і визначте, які геометричні побудови потрібно виконати, щоб накреслити кожний із зображених контурів.

Проведення прямих при заданому їх розміщенні. Виконання креслень потребує проведення значної кількості паралельних і перпендикулярних ліній. Тому ці лінії потрібно вміти проводити не тільки точно, а й швидко. Щоб витрачати якомога менше часу на проведення паралельних і перпендикулярних ліній, слід користуватися лінійкою і косинцем (бажано рівнобедреним).

Найчастіше паралельні лінії (горизонтальні, вертикальні і похилі) проводять так, як показано на рисунку . Відстань між паралельними лініями встановлюють за шкалою на лінійці.

Взаємне розміщення лінійки і косинця під час проведення паралельних ліній може бути й іншим. Нехай через точку С потрібно провести пряму, паралельну заданій прямій АВ . Для цього суміщують гіпотенузу косинця з заданою прямою АВ, розташувавши вершину прямого кута внизу. Притримуючи однією рукою косинець, другою присувають до одного з катетів лінійку . Лінійку в такому положенні міцно притискують до креслення, а другою рукою посувають косинець угору до точки С так, щоб катет не відставав від лінійки. Сумістивши з точкою С гіпотенузу косинця, проводять по ній шукану пряму

Щоб накреслити ще кілька паралельних ліній, косинець пересувають вище або нижче точки С, не змінюючи положення лінійки, і проводять паралельні лінії .

Перпендикулярність ліній визначається наявністю прямого кута між ними. Тому найпростіше виконати побудову двох взаємно перпендикулярних відрізків за допомогою косинця й лінійки . Спочатку проводять горизонтальний відрізок, а потім за допомогою косинця проводять до нього перпендикуляр.

Якщо на одній з прямих задано точку, через яку повинен пройти перпендикуляр, то його побудову виконують так. Нехай на прямій АВ є точка С (рис.). З даною прямою суміщують гіпотенузу косинця і до одного з його катетів прикладають лінійку (рис. , а). Лінійку в такому положенні притискують до креслення, а косинець перевертають і ставлять на лінійку другим катетом так, щоб його гіпотенуза сумістилася з точкою С. Проводять шукану пряму лінію, яка буде перпендикуляром до АВ (рис. , б). Якщо на прямій АВ ще є точки, через які потрібно провести перпендикуляри, то гіпотенузу косинця знову суміщують з ними і проводять ці перпендикуляри (рис. . в).

На кресленнях паралельні лінії не завжди розміщені горизонтально, а перпендикулярні — вертикально. Часто зображення на кресленні займає похиле положення. З рисунка видно, що способи проведення паралельних і перпендикулярних ліній від цього не змінюються.

Оскільки під час креслення паралельних і перпендикулярних ліній лінійка повинна залишатись нерухомою, а рухатись має тільки косинець, то користуватись потрібно лінійкою дерев’яною, а косинцем пластмасовим, щоб полегшити пересування одного інструмента відносно іншого.

Побудувати перпендикуляр в кінці відрізка прямої можна за допомогою циркуля. Для цього з довільної точки О, розміщеної над відрізком АВ , описують коло так, щоб воно пройшло через точку А (кінець відрізка) і перетнуло пряму в точці М. Через точку М і центр кола О проводять пряму до зустрічі з протилежною стороною кола в точці N. Точку N з’єднують прямою з точкою А. Відрізок AN і буде перпендикуляром до АВ.

Побудова кутів. Як побудувати заданий кут за допомогою транспортира, вам відомо з уроків математики. Маючи у своєму розпорядженні косинець з кутами 30°, 60°, 90° та 45°, 45° і 90°, можна без транспортира будувати кути 15°, 30°, 45°, 60°, 75°, 120°, 135°, 150°. Раціональні прийоми побудови цих кутів показано на рисунку 21.

ЗАПИТАННЯ

1. Які креслярські інструменти можна застосувати для проведення паралельних і перпендикулярних відрізків прямих?
2. Які способи проведення паралельних і перпендикулярних відрізків прямих ви знаєте?
3. За допомогою якого креслярського інструмента можна побудувати будь-який кут на кресленні?
4. Які кути можна побудувати за допомогою косинця і лінійки?

Зображення плоских предметів

Багато предметів мають незначну товщину (висоту), яка у багато разів менша за їх довжину і ширину. Такі предмети називають плоскими — це різні пластини, прокладки, підкладки, кутники тощо. Найчастіше їх виготовляють з листових матеріалів: картону, жерсті, фанери та інших.

Креслення плоского предмета (рис.) містить одне зображення, яке являє собою фронтальну проекцію (згадайте, чому її так називають). Воно дає повне уявлення про форму зображеного предмета та його частин. Товщину плоского предмета на кресленні вказують умовним позначенням. Для цього застосовують літеру s, котру пишуть перед числовим значенням товщини. Умовне позначення наносять на поличку лінії-виноски

Зображення предмета на кресленні вибирають такими, щоб якнайповніше використовувалось поле креслення. Вам відомо, що перевагу слід віддавати зображенням предметів у натуральну величину. Але при цьому зображення може бути занадто малим і на полі креслення залишиться багато вільного місця. Занадто велике зображення не залишить місця для нанесення розмірів та інших позначень на кресленні. Тому великі предмети зображують зменшеними, а малі — збільшеними.

Щоб збільшити чи зменшити зображення на кресленні, застосовують масштаб. На кресленнях зображення предметів збільшують чи зменшують не в довільну кількість разів. Масштаби зображень визначені державними стандартами. їх значення такі:

масштаби зменшення — 1:2; 1:2,5; 1:4; 1:5; 1:10 та ін.;
масштаби збільшення — 2:1; 2,5:1; 4:1; 5:1; 10:1 та ін.

Треба пам’ятати, що в якому б масштабі не виконувалося зображення, розміри на кресленні наносять дійсні.

Вказують масштаб креслення у призначеній для цього графі основного напису (див. рис). На полі креслення масштаби записують так: М 2:1; М 1:5; М 1:10 і т.д. В основному написі перед позначенням масштабу літеру М не пишуть.

Багато плоских предметів мають форму правильних многокутників: трикутників, чотирикутників, шестикутників і т.ін. Зображення правильних многокутників з непарною кількістю вершин мають одну вісь симетрії (рис. а), а з парною — дві (рис. , б).

В основі побудови зображення правильного многокутника лежить поділ кола на рівні частини, з правилами якого ви вже знайомі. З’єднані між собою прямими лініями точки поділу кола утворюють відповідний многокутник. Многокутник, побудований на основі поділу кола на рівні частини, називають вписаним.

Зверніть увагу, що вибір початкової точки для поділу кола впливає на положення осі симетрії зображення многокутника.

Плоскі предмети бувають симетричні і несиметричні. Ви вже знаєте, що симетричність предметів на кресленнях вказують осями симетрії, які проводять штрихпунктирною лінією. Зображення симетричних предметів можуть мати одну (рис. а, б) чи дві (рис. в) осі симетрії. Одна вісь симетрії може бути вертикальною (рис. а) або горизонтальною (рис. б). Несиметричні предмети осей симетрії на зображеннях не мають (рис. г, д).

Симетричність форми плоского предмета визначає послідовність побудови його зображення.

Побудову зображення предмета з двома осями симетрії (рис. а) починають з визначення центру поля креслення. Його знаходять на перетині діагоналей прямокутника, обмеженого рамкою креслення (рис.б). Через знайдений центр проводять осі симетрії (рис. в).

Від точки перетину осей симетрії будують габаритний прямокутник, який обмежує контур зображення предмета по його довжині і висоті (рис. г). Габаритний прямокутник вибирають таким, щоб зображення якнайповніше зайняло місце на полі креслення.

Усередині габаритного прямокутника розмічають положення центрів і проводять кола й півкола заданих розмірів (рис. д). Далі розмічають і обводять призматичні елементи контура зображення — прямокутні й гострокутні вирізи, пази тощо (рис. ). Вважається доцільним будувати елементи контура зображення спочатку по його довжині, а потім — по висоті.

В останню чергу розмічають і обводять прямолінійні ділянки контура зображення (рис. , є).

Якщо зображення плоского предмета має одну вісь симетрії (рис. а), то його побудову починають з проведення цієї осі. Вертикальну вісь розміщують посередині ширини поля аркуша (рис. б), а горизонтальну — посередині його висоти (див. рис. в). Орієнтиром для правильного розміщення осі на полі аркуша слід брати його центр, визначений за допомогою діагоналей прямокутника, обмеженого рамкою креслення. Відносно осі симетрії будують габаритний прямокутник. Його положення на полі аркуша визначають однаковими проміжками зліва і справа (l₁), а також зверху і знизу (l₂) між самим прямокутником і рамкою креслення (рис. в).

Усередині габаритного прямокутника розмічають положення центрів і проводять кола й півкола заданих розмірів. Причому спочатку будують ті елементи, що знаходяться на осі симетрії, а потім — ті, що поза нею (рис., г, д). Далі розмічають і обводять призматичні елементи і в останню чергу — прямолінійні ділянки контура зображення (рис., е, є). Тобто останні побудови виконують так само, як і в попередньому випадку.

Зображення несиметричного предмета (рис. а) починають будувати безпосередньо з габаритного прямокутника. Його положення на полі креслення визначають однаковими проміжками між самим прямокутником і рамкою по ширині і висоті формату (рис. б). Усередині габаритного прямокутника розмічають загальний контур предмета без деталізації його елементів (рис. в). Далі розмічають положення центрів і проводять кола й півкола заданих розмірів (рис., г, д). В останню чергу розмічають і обводять прямолінійні ділянки контура зображення (рис., е, є).

ЗАПИТАННЯ

1. Які предмети слід вважати плоскими?
2. Як на кресленнях позначають товщину плоских предметів?
3. Як відрізнити зображення плоского симетричного предмета від несиметричного?
4. Якою лінією проводять на кресленнях осі симетрії?
5. Як побудувати правильний вписаний у коло многокутник?

Для чого застосовують масштаби при виконанні креслень?
7. Що означає виконати креслення в масштабі М 1:1? М 1:2? М 5:1?
8. Чи залежать числові значення розмірних чисел на кресленні від його масштабу?
9. Як знайти положення центра поля креслення?
10. Що таке габаритний прямокутник? Як його розміщують на полі креслення?

Page updated

Report abuse