Специфікація

Специфікація – це текстовий конструкторський документ, який визначає зміст складальної одиниці, комплексу, комплекту.

Специфікацію виконують на аркушах формату А4 (ГОСТ 2.108-68) (табл. 1.1).

Специфікація містить наступні розділи: документація, комплекси, складальні одиниці, деталі, стандартні вироби, матеріали, комплекти.

Назву кожного розділу зазначають у графі «Найменування» і підкреслюють суцільною тонкою лінією. Під кожним заголовком залишають вільний рядок, а в кінці кожного розділу не менше ніж один вільний рядок для додаткових записів.

Документація – основний комплект конструкторської документації (складальне креслення, схема структурна). Складальні одиниці – елементи, які входять у специфікований виріб. На складальні одиниці виготовляють самостійні креслення з відповідною специфікацією.

Деталі – нестандартні деталі, що входять у виріб. Складальні одиниці та деталі записують у порядку зростання цифр їхніх позначень.

Стандартні вироби – вироби, регламентовані державними, галузевими стандартами та стандартами підприємства. Запис виконується згідно з групами виробів, що об’єднуються за функціональним призначенням (кріпильні вироби, підшипники тощо). У межах кожної групи виконують запис в алфавітному порядку (болти, гайки, шайби), у межах найменування – в порядку зростання позначення стандартів, в межах кожного позначення – в порядку зростання основних параметрів або розмірів.

Матеріали – це ті матеріали, що входять до специфікованого виробу. В цей розділ заносять всі матеріали у вигляді дроту, листів, смуг, труб, стрічок тощо. Матеріали записують в наступній послідовності: метали чорні, метали 10 кольорові, інші матеріали (пластмаси, паперові матеріали, текстильні матеріали).

Графи специфікації заповнюють зверху вниз. Специфікація містить наступні графи:

«Формат» – формат документа (аркуша, на якому виконано креслення).

«Зона» – позначення зони, в якій вказано номер позиції складової частини виробу.

«Поз.» – порядкові номери складових частин виробу в послідовності запису їх у специфікацію.

«Позначення» в розділі Документація – це позначення документів, що записують; у розділах Складальні одиниці і Деталі – це позначення основних конструкторських документів на них; в розділах Стандартні вироби та Матеріали – графу «Позначення» не заповнюють.

«Найменування» для документів основного комплекту конструкторської документації – це тільки їх найменування («Складальне креслення»); для складальних одиниць і деталей – найменування їх відповідно до основних написів на їхніх кресленнях; для деталей, для яких не виконані креслення, – це найменування матеріалів і розмірів, необхідних для виготовлення; для стандартних виробів і матеріалів – найменування і позначення їх відповідно до стандартів.

«Кільк.» - кількість складових частин на один виріб. У розділі Матеріали – це загальна кількість матеріалу на один виріб із зазначенням одиниць фізичних величин.

Після кожного розділу специфікації слід лишати кілька вільних рядків та резервувати номер позицій.

Наприклад:

Болт М24 × 200.56.026 ГОСТ 7811-70.

Гайка Μ24.6.029 ГОСТ 2524-70.

Коли виробів одного найменування декілька, запис проводиться в порядку зростання номерів стандартів:

Гайка М12.5.019 ГОСТ 5918-73.

Гайка т.5.029 ГОСТ 5927-70.

Гайка М10.5.019 ГОСТ 5931-70.

При записи виробів, що відрізняються тільки розмірами, допускається загальну частину найменувань цих виробів і позначення документа, за яким вони виготовляються, записувати в специфікації один раз у вигляді загального заголовка, під яким записують тільки розміри виробів в порядку наростання їх розмірів.

Основний напис специфікації відрізняється від основної напису креслення і виконується за формами 2 і 2 а по ГОСТ 2.104-68. Розміри і форми цих основних написів наведено на рис. 9.5 і 9.6. Коли специфікація виконується на кількох аркушах, основна напис подальших листів відрізняється від помещаемой на першому

Якщо складальне креслення розміщений на аркуші формату А4, специфікацію суміщають зі складальним кресленням.