Embedded Files
Як позначається зварне з'єднання на кресленні?
Залежно від взаємного розташування зварюваних деталей розрізняють такі види зварних з'єднань: стикові (рис. , а), що позначаються літерою С; кутові (рис. , б) - буквою У; таврові (рис. в) - буквою Г, внахлестку (рис. , г) - буквою Я.
Шви зварних з'єднань незалежно від способу зварювання умовно зображують: видимі - суцільними основними лініями, невидимі - штриховими лініями (рис. д). При точкового зварювання видиму одиночну зварену точку умовно зображують знаком "+", який виконують суцільними основними лініями. Невидимі поодинокі точки не зображують.
Умовне зображення шва обов'язково супроводжують позначенням, розташованим над або під полицею лінії-винесення, яка закінчується односторонньої стрілкою, що вказує місце розташування шва (рис. д). Товщина лінії-винесення і полки s / 3-s / 2.
У випадку, якщо стрілка лінії-винесення вказує лицьову сторону шва [1], позначення наносять над полицею, якщо зворотний бік, позначення наносять під полицею. Лінію- виноску переважно проводити від зображення видимого шва.
Умовне позначення зварного шва на кресленнях в загальному вигляді має складатися з:
1) допоміжного знака, якщо шов виконують при монтажі вироби, і (або) допоміжного знака, якщо шов виконують по замкнутій лінії. Допоміжні знаки повинні бути однакової висоти з цифрами, що входять в позначення шва, і виконані суцільними тонкими лініями;
2) позначення стандарту на типи і конструктивні елементи швів;
3) буквено-цифрового позначення шва за стандартом на типи і конструктивні елементи швів;
4) умовного позначення способу зварювання (допускається не вказувати);
5) знака та розміру катета відповідно до стандарту на типи і конструктивні елементи швів зварних з'єднань;
6) даних, що відносяться до розміру шва, наприклад для переривчастого шва - розмір довжини проварюють ділянки, розмір кроку;
7) допоміжного знака (посилення шва зняти) або (нерівності шва обробити з плавним переходом до основного металу).
Приклад умовного позначення зварного шва:
Це позначення розшифровують так: - шов по замкнутій лінії; ГОСТ 14806-80-Т5 - шов таврового з'єднання без скосу кромок, двосторонній; Різ - шов виконати дугового ручним зварюванням у захисних газах неплавким металевим електродом; 6 - катет шва 6 мм; 50 - довжина проварюють ділянки; - шов переривчастий із шаховим розташуванням; 100 - крок шва.
Якщо необхідно вказати шорсткість поверхні механічно обробленого шва, то позначення проставляють над або під полицею лінії-винесення після умовного позначення шва (рис. , а) або наводять у технічних вимогах креслення. Якщо на кресленні виконують таблицю швів, то позначення шорсткості вказують у цій таблиці.
Якщо на кресленні є кілька однакових зварних швів, тобто одного типу і однакових розмірів конструктивних елементів в поперечному перерізі, і до них пред'явлені одні й ті ж технічні вимоги, то швах привласнюють одне порядковий номер, який наносять на лінії-виносці, що має полицю з нанесеним позначенням шва (рис. , б), від зображень інших однакових швів проводять лінії-винесення з полками, але умовне позначення не завдають, а записують той самий порядковий номер (рис. в). На лінії-виносці допускається вказувати кількість однакових швів (на рис. , в число 12). Якщо всі шви на цьому кресленні однакові і зображені з одного боку, допускається не присвоювати їм порядковий номер. При цьому шви, що не мають позначення, вказують лініями-виносками без полиць.
Порядок читання складальних креслень
Прочитати складальне креслення — це значить з'ясувати будову зображеного виробу. При цьому визначають взаємодію та способи з'єднання деталей у виробі, форму кожної з них.
Читання складальних креслень виконують у певній послідовності.
1. Ознайомлення з основним написом. З нього дізнаються про назву виробу. Іноді вона дає уявлення не тільки про призначення, а й певною мірою про його будову.
2. Ознайомлення з зображеннями. Визначають, які є на кресленні вигляди, розрізи і перерізи, яке призначення кожного з них. З'ясовують положення січних площин, за допомогою яких виконано розрізи й перерізи, а при наявності додаткових та місцевих виглядів — напрями проеціювання, за якими вони виконані. В результаті аналізу зображень складається загальне враження про виріб.
3. Вивчення складових частин виробу. За специфікацією визначають назви деталей. Далі знаходять зображення деталей за номерами їх позицій, причому спочатку це роблять на тому вигляді чи розрізі, на якому вказаний номер позиції, а потім на інших. Порівнюючи всі зображення кожної деталі, подані на кресленні, визначають її форму. Так роблять послідовно з усіма деталями за порядком їх номерів (позицій) у специфікації, починаючи з першої.
4. Вивчення конструкції виробу. З'ясовують, як з'єднані між собою деталі. Для нерознімних з'єднань визначають місця з'єднання. Для рознімних з'єднань знаходять кріпильні деталі. Якщо є рухомі з'єднання, то визначають, які деталі переміщуються та по яких поверхнях здійснюється спряження їх з іншими деталями.
5. Ознайомлення з іншими відомостями, наведеними на кресленні (розмірами, написами, умовними позначеннями тощо).
Головним під час читання складального креслення є вивчення форми кожної окремої деталі.
Спробуємо прочитати складальне креслення, наведене .
З основного напису дізнаємось, що на складальному кресленні зображено домкрат.
Знаючи назву, можемо зробити висновок, що на кресленні показано механічний пристрій для піднімання вантажів.
Креслення містить чотири зображення: головний вигляд, суміщений з половиною фронтального розрізу, вигляд зверху, вигляд зліва з місцевим розрізом та місцевий вигляд.
Домкрат складається з чотирьох деталей та шести кріпильних елементів — двох гвинтів М6 і чотирьох М12.
Корпус 1 показано на всіх зображеннях. Його нижня частина прямокутна, верхня циліндрична. Порожнина всередині нижньої частини корпуса прямокутна — на це вказує місцевий вигляд А. Отвори на циліндричній частині мають різьбу під гвинти 5.
Форма втулки 2 повністю визначається половиною фронтального розрізу. Всередині втулки є різьба.
Гвинт З являє собою стержень, утворений трьома циліндричними поверхнями різних діаметрів. На найдовшій частіші гвинта нарізано різьбу МІ2. За допомогою розрізу показано, що у головці гвинта перпендикулярно до осі просвердлено наскрізний циліндричний отвір. На наступній за головкою циліндричній частині є кільцева канавка.
Головка 4 показана на всіх основних зображеннях — вона кругла. її плоска опорна поверхня має насічку (це видно з вигляду зверху). За допомогою фронтального розрізу показано осьовий глухий циліндричний отвір. Перпендикулярно до його осі виконано отвори з різьбою під гвинти 6.
Втулка 2 вставляється в корпус 1 і нерухомо закріплюється гвинтами 5.
Гвинт 3 і втулка 2 утворюють рухоме різьбове з'єднання. Оскільки втулка закріплена в корпусі домкрата нерухомо, гвинт 3 під час обертання переміщується вниз або вгору уздовж своєї осі. Обертають гвинт стержнем, вставленим в отвір на його головці.
Головка 4 з'єднана з гвинтом З завдяки канавці на ньому таким чином, що коли гвинт обертається, то головка залишається нерухомою і передає зусилля від гвинта на вантаж, який піднімають.
Лабораторна робота.
Розгляньте складальне креслення та наочне зображення, прочитайте його за планом.
1. Ознайомлення з основним написом.
2. Ознайомлення з зображеннями.
3. Вивчення складових частин виробу.
4. Вивчення конструкції виробу.
5. Ознайомлення з іншими відомостями, наведеними на кресленні (розмірами, написами, умовними позначеннями тощо).
Page updated
Report abuse