Позначення комутаційних пристроїв. Багато позиційні перемикачі.Реле. Поляризовані реле. З’єднувачі

Загальні відомості про креслення та схеми електрорадіотехнічних пристроїв.

Типи умовних позначень (вищого рівня, конструктивне, елементи схеми, електричного контакту, адресне). Літерна частина позначень. Цифрова частина позначень. Умовне позначення вищого рівня. Умовне позначення функціональної групи. Координатний, позиційний (послідовний) або координатно-позиційний методи побудови умовних конструктивних позначень. Позначення електричних контактів. Адресне позначення об’єктів.

Загальні відомості про електричні схеми. Умовні графічні позначення на електричних схемах.

Регульовані резистори. Терморезистори та варистори. Саморегульовані конденсатори. Конденсатори загального і спеціального призначення.

Позначення комутаційних пристроїв. Багатопозиційні перемикачі. Реле. Поляризовані реле. З’єднувачі.

Позначення електровакуумних приладів.

Позначення напівпровідникових приладів. (Діоди. Транзистори).

Позначення акустичних, п’єзоелектричних та електровимірювальних приладів.

Читання і виконання креслень з професії. Правила виконання структурних і функціональних схем. Виконання принципових схем у багато і однолінійних зображеннях. Порядок запису елементів у специфікації. Правила виконання монтажних схем і схем інших типів. Види монтажу: вільний (площинний), об’ємний, блоковий, друкований.

Правила читання електричних схем. Послідовність читання електричних схем: вивчення типу і призначення схеми; визначення елементів, що входять до складу схеми; визначення роботи пристрою в цілому; початок читання схеми із входу або з кінця пристрою; визначення окремих елементів, що входять до складу функціональних груп, установлення їх призначення в схемі і значення параметрів за специфікацією; визначення шляху проходження струму в кожному колі, починаючи від джерела живлення або від тих точок, до яких підведено напругу.

Позиційні позначення на принципових електричних схемах

Кожен елемент і (чи) пристрій, що має самостійну принципову схему і розглядається як елемент, що входять у виріб і зображений на схемі, повинен мати позиційне позначення відповідно до ГОСТ 2.710-81. Пристроям, що не мають самостійних принципових схем, і функціональним групам рекомендується привласнювати позначення відповідно до ГОСТ 2.710-81. Позиційні позначення елементам (пристроям) слід привласнювати в межах виробу (установки).

В загальному випадку позиційне позначення повинно складатися з трьох частин, що мають самостійне змістове значення і які записуються без розділових знаків і пропусків. В першій частині позиційного позначення повинен бути вказаний вид елементу або пристрою. Воно повинно містити одну або дві літери латинського алфавіту – літерний код видів елементів у відповідності табл. 8. В другій частині позиційно позначення повинен бути вказаний порядковий номер елементу (пристрою) в межах елементів (пристроїв) даного виду. Наприклад, в позначенні реле К1 перша частина є літерою латинського алфавіту (код), а цифра - порядковий номер цього реле в схемі. В третій частині позиційного позначення допускається указувати функціональне призначення даного елементу або пристрою використаного в схемі. Для цього використовуються літерні коди функцій елементів (коди функціонального призначення) у відповідності до ГОСТ 2.710-81.

Третя частина позначення в принципових електричних схемах проектів автоматизації застосовується рідко.

Для побудови позиційного позначення для коду виду елементів рекомендується застосовувати двох літерні коди.

Проте залежно від конкретного змісту схеми елемент любого типу може бути позначений і однією літерою - загальним кодом виду елементу. Наприклад, якщо в схемі магнітного пускача немає реле, то пускач можна позначити буквою К, хоча пускач має і двох літерний код (КМ).

Порядкові номери елементам (пристроям) варто привласнювати, починаючи з одиниці, у межах групи елементів (пристроїв), яким на схемі привласнене однакове літерне позиційне позначення, наприклад, D1, D2, DЗ і т.д., C1, C2, СЗ і т.д.

Порядкові номери повинні бути привласнені відповідно до послідовності розташування чи елементів пристроїв на схемі при вертикальному розміщенні зверху вниз у напрямку ліворуч праворуч, а при горизонтальному з ліва на право в напрямі зверху в низ.

При необхідності допускається змінювати послідовність присвоєння порядкових номерів у залежності від розміщення елементів у виробі, напрямку проходження чи сигналів функціональної послідовності процесу.

При внесення змін у схему послідовність присвоєння порядкових номерів може бути порушена.

Позиційні позначення проставляють на схемі поруч з умовними графічними позначеннями елементів і (чи) пристроїв із правої чи сторони над ними.

На схемі виробу, до складу якого входять функціонально або конструктивно завершені пристрої, що не мають самостійних принципових схем, допускається позиційні позначення елементам привласнювати в межах кожного пристрою.

Якщо до складу принципової схеми входить функціонально або конструктивно завершений пристрій, який має самостійну принципову схему, то він виділяється суцільною тонкою лінією, рівною за товщиною лінії зв’язку.

Елементи, що складають функціональну групу або пристрій, але не мають самостійної принципової схеми, можуть на схемі виділятися штрих пунктирними лініями, рівними за товщиною лінії зв’язку.

На схемах можна також розмежовувати штрих пунктирними лініями, рівними за товщиною лініям зв'язку, елементи і пристрої, розташовані в різних приміщеннях, із вказівкою найменування і (або) номера приміщень.

На принципових електричних схемах при необхідності можуть показуватися елементи схем іншого виду, наприклад елементи пневматичних, гідравлічних або кінематичних схем, а також елементи, що не входять в дану установку, але необхідні для пояснення принципу її роботи. Графічне позначення таких елементів і пристроїв відокремлюють на схемі штрих пунктирними лініями, рівними по товщині лініям зв'язку, і поміщають написи, вказуючи в них місцезнаходження цих елементів, а також необхідні дані. Так, на рис. 14 показані пристрої SK1 I SK2, що представляють собою технологічні контакти само пишучого реєструючого пристрою типу РП160. Його дані і вказівки про місцезнаходження приводяться в переліку елементів даної схеми.

Якщо до складу виробу входить кілька однакових пристроїв, то позиційні позначення елементам варто привласнювати в межах цих пристроїв.

При зображенні на схемі елементів пристрою рознесеним способом позиційне позначення окремим елементам пристрою проставляють біля кожної складової частини

При вказуванні біля умовних графічних позначень номіналів резисторів і конденсаторів допускається застосовувати спрощений спосіб позначення одиниць вимірів:

- для резисторів:

від 0 до 999Ом - без вказівки одиниць виміру,

від 1• 10³ до 999• 10³ Ом - у кілоомах з позначенням одиниці виміру малою літерою к,

від 1• 10⁶ до 999• 10⁶ Ом - у мегомах з позначенням одиниці виміру прописною буквою М,

більше 1• 10⁹Ом - у гігаомах з позначенням одиниці виміру прописною буквою Г;

для конденсаторів

від 0 до 9999 • 12^-12 Ф - у пікофарадах без вказівки одиниці виміру,

від 1• 10^-8 до 9999• 10^-6 Ф - у мікрофарадах з позначенням одиниці виміру малими літерами мк.

Позначення виводів та контактів елементів на принципових електричних схемах

Біля всіх виводів (контактів) елементів і пристроїв повинні бути вказані їх позначення, написані на виробі при виготовленні або прийнятті в проекті. Звично позначення виводів графічно позначають крапкою, щоб відрізняти позиційне позначення виводів від інших позначень.

Також застосовують прийняті в стандарті позначення розбірних і нерозбірних з’єднань. На схемі варто вказувати позначення виводів (контактів) елементів (пристроїв), нанесені на виріб чи прийняті в їхній документації.

Якщо в конструкції елемента (пристрою) і в його документації позначення виводів (контактів) не зазначені, то допускається умовно привласнювати їм позначення на схемі, повторюючи їх надалі у відповідних конструкторських документах.

При рознесеному способі зображення однакових елементів (пристроїв), позначення виводів (контактів) указують на кожній складовій частині елемента (пристрою).

Для прикладу на приведеній на рис.21. схемі вимикачам S1 і S2 номера контактів присвоєні на полі цього креслення, вони нерозбірні, наприклад під пайку. Контакти застосованих в схемі реле позначені згідно заводського маркування, вони розбірні, наприклад під гвинт.

Для відмінності на схемі позначень виводів (контактів) від інших позначень (позначень кіл і т.п.) допускається записувати позначення виводів (контактів) із кваліфікуючим символом відповідно до вимог ДСТ .2.710-81.

Перелік апаратури

Дані про елементи, що входять до складу принципової електричної схеми – апарати, прилади і т.п., повинні бути записані в перелік елементів, що оформляється у вигляді таблиці. Зазначений перелік переважно розміщають на електричних схемах автоматизації над штампом основних написів, але допускається при дуже насичених кресленнях ці переліки приводити на окремих аркушах формату А4 , привласнюючи їм номер креслення схеми із вказівкою наступного номера листа комплекту цієї схеми.

Якщо електрична схема виконана на декількох кресленнях, то перелік розміщається на першому листі, а на наступних кресленнях дається примітка: "Перелік на електроустаткування наведений на кресленні № ..."

У перелік заносяться всі апарати (прилади, пристрої), основний елемент (струмоприймач) яких зображений на даному кресленні, у тому числі електроустаткування, запозичене з інших частин проекту. В останньому випадку в графі "Примітка" переліку вказується, у якій частині проекту воно включене в заказну специфікацію. У перелік також заносяться прилади, контакти яких обведені пунктиром, але в графі "Примітка" дається вказівка: "Див. специфікацію приладів і засобів автоматизації" з посиланням на номер позиції.

Електроапарати, що не мають явно вираженого основного елемента, наприклад ключі або перемикачі керування, заносяться в перелік того креслення, на якому були зайняті перші номери контактів цих ключів і перемикачів. Готові вироби, серійно виготовлені на заводах, заносяться в перелік комплектно без розчленовування на окремі елементи, наприклад "станції керування", "блоки сигналізації" і т.п..

Перелік апаратури заповнюється зверху вниз із розбивкою апаратури по ознаці місця її встановлення, а саме: "щит нагнітачів", "щит релейний", „апаратура по місцю" і т.п. , переліки яких у свою чергу можуть мати свою розбивку за ознаками функціональних груп, наприклад "керування двигуном", "аварійна сигналізація" і т.п. , а також по найменуваннях пристроїв, до складу яких входять перераховані елементи "пристрій миготливого світла" і т.п. Переліки без розбивки на функціональні групи й найменування пристроїв складаються за формою, що приведена на , а, а при наявності їх - за формою що відрізняється від першою додатковою графою "Зона". Розміри й найменування граф дані на зазначених рисунках.

У кожному підрозділі переліку апаратура розташовується залежно від її значимості в схемі. Рекомендується наступний порядок розташування найменування апаратури в переліку:

1) апаратура керування основним механізмом, агрегатом або керуючим пристроєм – станції керування, магнітні пускачі, контактори;

2) командні прилади, контакти яких є елементами автоматики;

3) вся проміжна апаратура - проміжні реле, реле часу й т.п. ;

4) апаратура ручного керування - ключі й перемикачі;

5) апаратура світлозвукової сигналізації - арматури сигнальних ламп, дзвінки, сирени, сигнальні реле й т.п. ;

6) допоміжна апаратура - вимикачі, запобіжники, стабілізатори напруги, перетворювачі й т.п..

У кожній графі переліку після назви щита приводяться наступні відомості.

Перша графа („Зона”) - вказується літерно-цифрове позначення, що характеризує приналежність виробів, що перераховують, до функціональних груп.

Друга графа ("Позиційне позначення") - містить умовні літерно-цифрові позначення, розміщені в алфавітному порядку, привласнені елементам відповідно до схеми. Однотипні елементи, що мають однакові літерні позначення, можуть бути згруповані для одного запису, як це зазначено нижче.

Третя графа ("Найменування") - вказується коротке найменування елемента схеми із вказівкою його типу й основної характеристики для замовлення. При цьому слід пам’ятати що в один рядок можуть бути записані всі елементи (виробу) одної функціональної групи які мають однакову назву і технічні характеристики, що мають однакові літерні позначення, але різняться цифровою приставкою позначення, наприклад сигнальні лампи EL1-EL3 або резистори R1-R5. Якщо елементи мають розходження по одному якому-небудь параметрі, то в перелік на початку заноситься його повне найменування й технічна характеристика (без зазначеного параметра) без вказівки в другій графі позначення, а далі напроти кожного позначення даються відомості по цьому параметрі, наприклад: запобіжники трубчасті - напроти позначень FU1-FU5 приводиться струм плавлення 4А або навпроти FU6 - 1А и т.п.; реле вказівне - після загального найменування й характеристики в кожному рядку напроти позначення приводиться паспорт цієї групи реле й т.п..

У тих випадках, коли заноситься в перелік контакт теплотехнічного приладу або сигналізатора, напроти позначення приводяться найменування й коротка його характеристика з одночасною вказівкою в примітці переліку номера його позиції з посиланням на специфікацію приладів і засобів автоматизації

У тому випадку, коли схема виконана на декількох аркушах, а перелік апаратури приводиться на першому аркуші, дається загальна примітка: "Перелік апаратури складений для креслень № .;."

У п'ятій графі ("Примітка") приводяться такі відомості, які полегшують встановлення обсягу устаткування, що замовляється, за даною схемою, а також визначення адреси документів по устаткуванню, не включеному в специфікацію дійсним проектом. "

Поляризоване електромагнітне реле — комутаційний пристрій з трьома положеннями, відрізняється від нейтрального реле наявністю постійного магніту. У реле два магнітних потоки: робочий, створюваний обмотками, по яких протікає струм, і поляризуючий, створюваний постійним магнітом.

Поляризоване реле складається з сталевого сердечника (ярма) з двома котушками, рухомого сталевого якоря, що має контакти ліворуч і праворуч, двох рухомих контактів і постійного магніту.

В залежності від стану контактів за відсутності струму в котушках поляризовані реле поділяються на:

двопозиційні — контакти лишаються в стані, який був встановлений останньою подачею сигналу перемикання на одну з котушок реле;
трипозиційні — контакти реле роз'єднуються після зняття сигналу перемикання з котушок реле.

Якір цього реле може займати два (в двопозиційному) або три (в трипозиційному) положення:

Якщо струму в обмотках електромагніту немає, якір знаходиться в нейтральному, середньому положенні; так як це положення нестійке, якір утримується в ньому спеціальними пружинами. Якщо зняти пружини, то реле перетвориться в двопозиційне.
При проходженні постійного струму визначеного напрямку магнітний потік електромагніту в одній частині сердечника буде складатися з магнітним потоком постійного магніту, а інший — відніматися з нього, якір притягується до полюса, в якому магнітний потік більший.

Поляризовані реле мають високу чутливість, великий коефіцієнт посилення і малий час спрацьовування, тому їх застосовують у схемах малопотужної автоматики в випадках, коли потрібна велика чутливість або швидкодія.

Реле́ (від фр. relai, пов'язаного з relayer — «змінювати, перепрягати»)^[1] — елемент автоматичних пристроїв, який при впливі на нього зовнішніх фізичних явищ стрибкоподібно приймає кінцеве число значень вихідної величини. Найчастіше — електричний комутаційний апарат, який автоматично виконує певні перемикання контрольованого ним електричного кола.

Реле — пристрій, у якому за досягнення певного значення вхідної величини X, вихідна величина Y змінюється стрибкоподібно та приймає скінченне число значень. Найчастіше, це автоматичний пристрій, який реагує на зміни параметру (температури, тиску, освітленості тощо) і який, у разі досягнення параметром заданої величини, замикає або розмикає електричне коло.

Реле застосовуються там, де потрібно контролювати електричне коло за допомогою сигналу з низьким енергоспоживанням з повною гальванічною розв'язкою, або де кілька схем повинні керуватися одним сигналом. Реле широко використовувалися на телефонних станціях й перших комп'ютерах для виконання логічних операцій.

Вид реле, яке може обробляти велику потужність, потрібну для безпосереднього керування електродвигунами або іншими навантаженнями, називається контактор.

Реле класифікують за такими ознаками: роду вхідних фізичних величин, на які вони реагують; завдань, які вони виконують у системах керування; будови, тощо.

За видом фізичних величин, розрізняють електричні, механічні, теплові, оптичні, магнітні, акустичні та інші реле. Слід зазначити, що реле також, може реагувати не лише на значення певної величини, але і на різницю значень (диференційне реле), зміну знаку величини (поляризоване реле) або швидкість зміни вхідної величини.

Реле зазвичай, складається з трьох основних складових: сприймального, проміжного та виконавчого елементів.

Сприймальний (первинний) елемент, визначає контрольовану величину та перетворює її на іншу фізичну величину. Проміжний елемент, порівнює значення цієї величини із заданим значенням і, у разі його перевищення, передає первинний вплив, на виконавчий елемент. Виконавчий елемент передає вплив від реле у керовані електричні кола. Ці елементи може бути виконано самостійно, або об'єднано між собою.

За улаштуванням виконавчого елементу, розрізняють контактні та безконтактні реле. Контактні реле впливають на кероване коло, за допомогою електричних контактів, замкнений або розімкнений стан яких, дозволяє забезпечити або повне замикання, або повний механічний розрив вихідного електричного кола. Безконтактні реле впливають на кероване коло, шляхом різкої (стрибкоподібної) зміни параметрів вихідних, електричних кіл (опору, індуктивності, ємності) або зміни рівня напруги (струму).

Сприймальний елемент у залежності від призначення реле та роду фізичної величини, на яку він реагує, може мати різні виконання як за принципом дії, так і за улаштуванням. Наприклад, у реле максимального струму або реле напруги, сприймальний елемент виконано у вигляді електромагніту, а у реле тиску — у вигляді мембрани або сильфона, у реле рівня — у вигляді поплавця тощо.

Реле складається з релейного елементу (з двома станами стійкої рівноваги) і групи електричних контактів, які замикаються (розмикаються) у разі зміни стану релейного елементу. Реле на базі електронних, магнітних, оптичних або інших складників без механічно рухомих частин, носить назву твердотільне реле (англ. solid-state relay, SSR)^[3].

Розрізняють теплові, механічні, електричні, оптичні, акустичні реле, які застосовують в системах автоматичного керування, контролю, сигналізації, захисту, комунікації та інше.

Реле з каліброваними експлуатаційними характеристиками і іноді з кількома операційними котушками, використовуються для захисту електричних кіл від перевантажень і збоїв; у сучасних електроенергетичних системах ці функції виконуються за допомогою цифрових інструментів, які досі називають захисними реле.

Зробити конспект

Page updated

Report abuse