Аби добре розуміти сучасного школяра, треба визнати, що його світ вже зовсім не такий, яким був у школі вашого дитинства. Тепер, аби сказати однокласниці, що в неї гарні очі, не обов’язково передавати через весь клас зігнуту в кілька разів записку. Секунда, і SMSка або повідомлення в месенджері відправлені.
Проте, поява мобільних та інтернет-технологій не тільки спростила комунікацію, але й породила нові загрози.
Ми вчимо дітей як правильно поводитись на дорозі, як користуватися кухонним приладдям та що робити у випадку пожежі. Так само важливо не залишати дітей наодинці з потоком інтернет-інформації, не попереджаючи про можливі загрози.
Говорити з дитиною про загальні правила поводження в інтернеті необхідно ще в початковій школі.
Відповідно до Державного стандарту початкової школи, однією з ключових навичок, яку має опанувати учень НУШ є інформаційно-комунікаційна компетентність.
Через інтегрований курс "Я досліджую світ", учень вчиться усвідомлено використовувати інформаційні та комунікаційні технології та цифрові пристрої для доступу до інформації.
Опанувавши ці навички, дитина відповідально використовує комп’ютер чи мобільний телефон у повсякденному житті, вміє захищати себе та свій інформаційний простір, дотримується правил безпечної роботи.
З другого класу учні НУШ знайомляться з цифровими пристроями та організацією інформаційного середовища вдома, у школі та на вулиці.
Одним із найпотужніших напрямів освітніх інновацій, в межах яких створено інструменти розв’язання проблеми кібербулінгу, є медіаосвіта.
У програмі мовно-літературної галузі Нової української школи є змістова лінія "Досліджуємо медіа".
Вона передбачає роботу з доступними медіа- продуктами, а саме: аналіз, інтерпретацію, критичне оцінювання інформації у медіа-текстах та її використання, створення простих медіа-продуктів.
Якщо від булінгу можна сховатись хоча б у стінах дому чи на канікулах, то його кіберверсія може продовжувати травмувати учня 24 години на добу. Тим більше, що діти, особливо молодшого віку, найчастіше користуються інтернетом саме з домашніх девайсів.
Найчастіше інтернет-цькування відбувається через соціальні мережі, зокрема Instagram та Facebook.
Не завжди безпечний для дітей контент можна знайти і на новому тренді, застосунку для відео Tik Tok.
Вікові обмеження для цих платформ передбачають, що діти до 13 років не можуть користуватися сервісами, що може ввести в оману батьків найменших учнів.
Якщо вам одразу спадає на думку забрати телефон чи поставити пароль на комп’ютері – цього робити не варто. Не можна забороняти дитині користуватись інтернетом, ним користуються всі її однолітки.
"Відлучення" від інтернету створить ізоляцію, що може негативно вплинути на її емоційний стан.
Відеоблоги чи форуми дають дітям відчуття спільноти, у наш час вони частково заміняють клуби за інтересами. А вміння користуватися навчальними платформами та онлайн-бібліотеками піде лише на користь розвитку дитини.
Діти часто воліють не розповідати про кіберцькування своїм батькам, адже бояться, що вони просто заберуть в них можливість виходити в мережу. Запитайте дітей, чому їм подобається ця гра чи блогер, нехай вони самі вам покажуть як працює додаток, яким вони люблять користуватись.
Впевніться, що вони можуть вам довіряти і розказувати про те, що їх засмучує, зокрема, в інтернеті. Розкажіть дитині про цифровий слід, який залишає кожен із користувачів інтернету. Поясніть яку особисту інформацію в жодному разі не можна розголошувати в мережі, а також чого не можна писати людям, навіть якщо вони їй не подобаються.
Дуже важливим у молодшому віці є обмеження часу на користування комп’ютером чи іншими девайсами.
Знання кіберетикету є так само важливим, як вміння поводитись у громадському транспорті.
Те, що дорослим здається очевидним (наприклад, не натискати на підозрілі банери, не відкривати листи від невідомих відправників, не скачувати файли з неперевірених сайтів чи відправляти гроші невизнаному принцу Зімбабве), для дітей – нова інформація, яку обов’язково треба проговорити.
