Стратегії впровадження гендерної рівності у сфері освіти до 2030 року та затвердження операційного плану заходів на 2022—2024 роки з її реалізації. Розпорядження КМУ від 20 грудня 2022 р. № 1163-р Київhttps://spilnoteka.org/wp-content/uploads/2024/04/genderna-kompetentnist-vchytelstva.pdf
Форма подання заяви про випадок булінгу(цькування)
Міжнародна акція "16 дней без насильства"
Розділ «Корисні посилання щодо теми антибулінгу» на сайті МОН.
Ресурс доступу: https://mon.gov.ua/ua/osvita/zagalna-serednya-osvita/protidiya-bulingu/korisni-posilannya-shodo-temi-antibulingu
21 серпня набрав чинності наказ МВС від 25.06.2020 №488, що вносить зміни до Інструкції з організації роботи підрозділів ювенальної превенції Національної поліції України з дітьми, що скоїли адміністративні або кримінальні правопорушення https://bit.ly/3kkbE6m. Зміни в Інструкції безпосередньо стосуються і тих здобувачів освіти, які вчинили булінг учасника освітнього процесу.
Дитина, яка вчинила булінг (цькування) учасника освітнього процесу, може братися на профілактичний облік ювенальної превенції* (пункт 2, підпункт 7, розділ 3 Інструкції https://bit.ly/2FMn5oi ). Підставою для цього є копія постанови суду про притягнення дитини, її батьків або осіб, що їх замінюють, до адміністративної відповідальності за статтею 173-4 (про відповідальність за цькування учасника освітнього процесу) Кодексу України про адміністративні правопорушення (пункт 3, підпункт 7, розділ 3 Інструкції https://bit.ly/2FMn5oi ).
Говорячи мовою офіційного документа, профілактичний облік дітей – це комплекс заходів із взяття на облік, наповнення та підтримання в актуальному стані баз даних, що входять до єдиної інформаційної системи МВС, з даними дітей, із якими здійснюється профілактична робота (пункт 5, розділ 1 Інструкції).
Якщо є згадана вище копія постанови суду, поліцейський підрозділу ювенальної превенції у триденний строк виносить постанову про те, що дитина береться на профілактичний облік, та заводить обліково-профілактичну справу, яку затверджує начальник територіального (відокремленого) підрозділу ГУНП (пункт 4, розділ 3 Інструкції https://bit.ly/2FMn5oi ).
Під час профілактичної роботи з дітьми, взятими на облік через булінг, поліцейські ювенальної превенції:
проводять ознайомлювальні, попереджувальні та виховні бесіди з дитиною за місцем проживання, навчання або роботи не рідше одного разу на місяць;
проводять ознайомлювальні, попереджувальні бесіди з батьками дитини, її законними представниками, членами сім’ї, щоб усунути причини та умови, які спонукали дитину вчинити адміністративне правопорушення;
складають план заходів з індивідуальної профілактики на основі вивчення матеріалів характеристик та індивідуально-психологічних особливостей дитини;
відвідують дитину за місцем проживання, щоб з’ясувати умови проживання дитини, а також чинники, які можуть негативно на неї впливати й спонукати до вчинення адміністративних правопорушень;
вживають інші профілактичні заходи, передбачені законодавством України (пункт 1, розділу 3 Інструкції https://bit.ly/2FMn5oi).
Якщо після останнього факту вчинення булінгу дитина впродовж року більше не вчиняла булінг – вона знімається з профілактичного обліку (пункт 10, підпункт 9, розділ 3 Інструкції https://bit.ly/2FMn5oi).
Одними із завдань ювенальної превенції є попередження вчинення правопорушень неповнолітніми та негативних явищ у дитячому середовищі.
Добірка змістовних мультфільмів про події з життя тих, хто відрізняється від більшості у спільноті, їхній емоційний стан та способи вирішення конфліктних ситуацій.
Чому одні нетерпимі до інших? Чому той, хто відрізняється від оточуючих, частіше залишається на самоті та стає об’єктом насмішок, а іноді – й проявів колективного цькування? В українському суспільстві зараз багато говорять про толерантність. Водночас найпоширенішими проблемами у колективах є булінг та мобінг. Чи можна запобігти виникненню цих явищ?
За даними численних досліджень, на вміння знаходити спільну мову з оточуючими впливає розвинутість емоційного інтелекту і, зокрема, емпатії – здатності розуміти емоційні стани іншої людини, бачити світ «її очима» та скеровувати власну поведінку відповідно до цього.
Розвиток цих навичок дозволить навчити школярів більш терпимо ставитись один до одного та попередити виникнення булінгу. Як саме можна розвинути ці здібності? Допоможуть у цьому спеціальні вправи та перегляд відповідних тематичних мультфільмів з обов’язковим сумісним обговоренням.
Мультфільм «Жив собі чорний кіт»
Мультфільм про те, як живеться чорному коту. Через людські забобони з ним ніхто не спілкується, тому він опинився у повній ізоляції. Всьому причина – чорний колір його шерсті.
Що відчуває кошеня, наскільки йому сумно і самотньо? Про це ніхто навіть не замислюється. Щоб не мати клопіту, всі його намагаються обійти десятою дорогою. Однак варто котові забруднитися у білу фарбу – ставлення до нього вмить змінюється.
Анімацію створено на студії «Укранімафільм» у 2006 році, режисер – Юрій Марченко.
Перегляньте цей мультфільм з учнями та проаналізуйте, чи справедливе було ставлення інших до кошеняти? Чи розумно будувати відносини з оточуючими, ґрунтуючись на їхніх вроджених особливостях чи зовнішності?
Мультфільм «Про пташок»
Історія про зграю горобчиків, які спілкуються між собою, сидячи на дротах. До них прилетіла доброзичлива чуднувата пташка, зовсім не схожа на них, тому горобці не прийняли її до гурту, хоча вона цього хотіла.
Щоб позбутися настирної гості, спільнота горобців спочатку її ігнорує. Потім закльовує, намагаючися зігнати зі спільного дроту, не розуміючи, які саме наслідки це може мати для них самих.
Анімацію створено компанією Pixar у 2000 році. У 2002 році мультфільм було відзначено премією «Оскар» у номінації «Найкращий анімаційний короткометражний фільм».
Цей мультфільм демонструє, що будь-які конфлікти впливають на кожного, незалежно від того, гурт це чи одна особа.
Мультфільм «Вірте у любов, вірте у Різдво»
Це історія про їжачка на ім’я Генріх, який уперше прийшов до нового класу. Він би з радістю подружився з однолітками, однак спілкуватися і гратися йому заважають колючки, через які він і сам страждає.
Минає час, і напередодні Різдва Генріх помічає, що однолітки шепочуться і сміються за його спиною. Коли засмучений їжачок виходить на шкільне подвір’я, його чекає несподіванка – подарунок від однокласників, завдяки якому вони зможуть дружити і гратися!
Анімацію створено у 2018 році австрійською компанією Jung von Matt/DONAU на замовлення Erste Group.
Подивіться цей зворушливий мультфільм з учнями та поясніть, що абсолютно з кожним можна знайти спільну мову, якими різними, на перший погляд, ви б не були.
Мультфільм-казка «Гидке каченя»
«Гидке каченя» – всесвітньо відома казка данського письменника Ганса Крістіана Андерсена. Вперше вона була опублікована у 1843 році.
Це історія про маленьке лебеденя, яке з незрозумілих причин потрапило до родини качок. Тільки-но вилупившись із яйця, воно отримало прізвисько Гидке каченя за свою непоказну зовнішність, відмінну від «родичів».
Ця казка допоможе пояснити учням молодшого шкільного віку те, що за непоказною зовнішністю насправді може ховатися яскрава непересічна особистість.
Кожний прагне, щоб його розуміли і любили таким, який він є! Однак у шкільному, і навіть у колективі дорослих, люди поєднуються за певними об’єднуювальними принципами. Тому, якщо у цій спільноті є хтось, хто відрізняється від інших, він часто опиняється на самоті. Однак чи є це приводом для його цькування?
Навчіть своїх учнів знаходити спільну мову з кожним та бачити в оточуючих найкращі риси характеру, не оцінюючи інших виключно за зовнішністю. Це допоможе із вашого класу зробити справжній колектив та попередити одну із головних проблем у спілкуванні підлітків – булінг.
Кібербулінг або інтернет-мобінг – це сучасна форма агресії, яка набула поширення з появою мобільних телефонів, інтернету. Будь-які її форми мають на меті дошкулити, нашкодити чи принизити людину дистанційно, без фізичного насильства (на відміну від булінгу). «Зброєю» булера стають соціальні мережі, форуми, чати, мобільні телефони тощо.
На жаль, така форма цькування набирає все більших обертів. Часто діти не розуміють, як можуть захиститися від кібербулінгу. Більш того, батьки самі часто не розуміють, як себе поводити і яким чином захистити дитину. А якщо врахувати швидкість поширення негативу в інтернеті, декому може здатися, що з проблемою нереально впоратися.
Причини кібербулінгу
Причин у агресії безліч, вона може бути вмотивованою чи непередбачуваною. У реальності чи в інтернеті практично однаково розкриваються стосунки «агресор-жертва». Механізм їх взаємодії фактично ідентичний. Так само часто ворожнеча з реального світу переходить у віртуальний. Діти можуть знати, хто знущається над ними в інтернеті. Булінг сьогодні стає кібербулінгом.
Але найстрашніше те, що нападати можуть незнайомці, які переслідують свої мерзенні цілі. В інтернеті дуже просто бути анонімним, що підвищує шанси стати жертвою знущання, бо анонімність передбачає безкарність.
Залякування може відбуватися у будь-яку годину доби та в будь-якому місці. Найгірший сценарій, коли це трапилось у момент самотності дитини. Адже може здатися, що виходу немає.
Різновиди кібербулінгу
Використання особистої інформації – викрадення паролів від приватних сторінок, електронної пошти для подальших погроз чи розповсюдження спаму.
Анонімні погрози – анонім надсилає листи погрозливого змісту довільного або цілеспрямованого характеру, особлива ознака – наявність ненормативної лексики та груба мова.
Телефонні дзвінки з мовчанням. Не тільки погрози лякають. Мовчання чи жахання в слухавку бентежать дитину, вона не знає як і, головне, від чого потрібно захищатись.
Переслідування – це може бути елемент фізичного переслідування, залякування досягається шляхом розсилки повідомлень на електронну пошту чи телефон. Шкідники можуть збирати інформацію про жертву, слідкуючи за її повідомленнями в соцмережах – фото, селфі з місця подій, розповіді про своє життя.
Увага! Свідомо та відповідально оцінюйте все, що викладаєте до мережі! Все може бути використаним проти вас.
Тролінг – розміщення провокаційних повідомлень в мережі для привернення уваги та збудження активності, що може спричинити конфлікт (флеймінг).
Хепі-слепінг (happy slapping) – насильство заради розваги, актуальне здебільшого для фізичного цькування, проте в інтернеті також актуально, коли мова йде про моральне насильство. Яскрава особливість – звичка знімати насильство на камеру для подальшого розповсюдження в мережі.
Сексуальні посягання – з появою інтернету сексуальні збочення вийшли на новий рівень. Педофіл, замаскувавшись під фейковим ім’ям чи прикинувшись другом батьків, може запросити дитину на зустріч чи вивідати в неї час та місце, коли вона буде сама.
Як виявити ознаки кібербулінгу
Кібермоббінг має декілька проявів, жоден з яких не можна ігнорувати:
відправка погрозливих та образливого змісту текстових повідомлень;
розповсюдження (спам) відео та фото порнографічного характеру;
троллінг (надсилання погрозливих, грубих повідомлень у соціальних мережах, чатах чи онлайн-іграх);
демонстративне видалення дітей зі спільнот у соцмережах, з онлайн-ігор;
створення груп ненависті до конкретної дитини;
пропозиція проголосувати за чи проти когось в образливому опитуванні;
провокування підлітків до самогубства чи понівечення себе (групи смерті типу “Синій кит”);
створення підробних сторінок у соцмережах, викрадення даних для формування онлайн-клону;
надсилання фотографій із відвертим зображенням (як правило, дорослі надсилають дітям);
пропозиції до дітей надсилати їх особисті фотографії відвертого характеру та заклик до сексуальних розмов чи переписок за допомогою месенджерів.
Пам’ятка для захисту від кібербулінгу
Здійснюйте батьківський контроль. Робіть це обережно з огляду на вікові особливості дітей (для молодших – обмежте доступ до сумнівних сайтів, для старших – час від часу переглядайте історію браузеру).
Застерігайте від передачі інформації у мережі. Поясніть, що є речі, про які не говорять зі сторонніми: прізвище, номер телефону, адреса, місце та час роботи батьків, відвідування школи та гуртків – мають бути збережені у секреті.
Навчіть критично ставитися до інформації в інтернеті. Не все, що написано в мережі – правда. Якщо є сумніви в достовірності – хай запитує у старших.
Розкажіть про правила поведінки в мережі. В інтернеті вони такі самі, як і в реальності, зокрема, повага до співрозмовників.
Станьте прикладом. Оволодійте навичками безпечного користування інтернетом, використовуйте його за призначенням, і ваші діти робитимуть так само.
Якщо дитина потерпає від знущань кібербулера, їй буде дуже складно зізнатися у цьому батькам чи ще комусь. На це є декілька причин:
страх, що дорослі не зрозуміють сенсу проблеми;
страх бути висміяним через буцімто незначну проблему;
страх бути покараним чи що постраждає хтось рідний за «донос» на булера, особливо, якщо цькування зайшли далеко і дитина під контролем агресора;
страх з’ясувати, що «сам винен» і знущання цілком справедливі.
Як бачите, в основі всіх причин мовчання лежить страх за себе чи близьких. У свою чергу це є наслідком заниженої самооцінки.
Боротьбу з кібербулінгом ускладнює безкарність в інтернет-просторі, коли кожен може видати себе за будь-кого, не відповідаючи за наслідки дій. Найкраще що можуть зробити батьки та вчителі – виховувати в дитині упевненість в собі, розказувати їй про небезпеку, будувати довірливі відносини. Тоді у разі виникнення такої негативної ситуації хлопчик чи дівчинка одразу ж звертались по допомогу дорослих, або ж не реагували на негатив.
Важливо проговорювати можливість таких ситуацій з дитиною. Пояснити небезпеку. Запевнити, що перша її дія у випадку загрози – повідомити про це батькам.
Діти в боротьбі за справедливість (як їм здається) не бачать різниці між з’ясовуваннями відносин за законом і «за поняттями» і частіше вибирають друге. І тут великий ризик плавного і ненав’язливого переходу жертви в агресора.
Діти можуть боятися того, що їх вважатимуть слабкими. Важливо пояснити, що найдорожче, що у них є – це життя і здоров’я. Змінити громадську думку можна. Знайти іншу компанію, де до тебе будуть ставитися добре – можна. А здоров’я (психічне в тому числі) відновити можна далеко не завжди. Важливо пояснити, що звернення по допомогу до тих, хто сильніший, розумніший і досвідченіший – це ознака не слабкості, а, навпаки, зрілості.
Діти можуть боятися, що «буде гірше» – саме цим загрожують агресори, попереджаючи жертву про те, що скаржитися не можна. Важливо пояснити, що гірше буде, якщо він залишається один на один з тими, хто сильніший. Що перемагає закон. Що завжди є той, хто сильніший кривдників, і на кожного агресора є управа. Що почавши одного разу і відчувши безкарність, агресори не зупиняться. Що мама і тато – це люди, які знають вихід з будь-якої ситуації і обов’язково зроблять так, щоб було краще, тому що вони сильніші кривдників.
Необхідно окреслити коло людей, до яких можна звернутися за допомогою, якщо з якихось причин не виходить це зробити з батьками.
Пояснити дітям, що відповідальність за подібні вчинки неминуче настане. Якщо немає 14, її будуть нести батьки. Вселити, що подібні дії – караються!
Пояснити дітям, що все, що потрапляє в мережу, може бути використано проти них. Використовуйте інформацію з соціальних мереж як доказ в правоохоронних органах.
Якщо виникає ситуація загрози, негайно вживайте заходів по її усуненню! В ту ж хвилину! Не можна чекати, що саме пройде. Не можна думати, що «вони ж діти, самі розберуться». Не можна розмовляти з іншими дітьми за відсутності законних представників. У вас немає завдання виховати чужу дитину, у вас є завдання захистити свою!
Небажано розмовляти з законними представниками дитини без свідків.
Запевніть дитину в тому, що у будь-якому випадку діяти необхідно згідно закону – це єдиний виграшний варіант!