Навчальні години розподіляються на вивчення таких варіативних модулів:

 1.легка атлетика;                                                                

 2.футбол;

 3.волейбол;

 4.баскетбол;

 5.гімнастика

Фізкультурно – оздоровча робота:

    В навчальному закладі щороку проводяться Дні здоров’я, змагання типу «Веселі старти», «Тато, мама, я-спортивна сім’я», «з легкої атлетики,футболу», козацькі розваги « Козацькому роду нема переводу», спортивна розвага до свята «Масляної», Олімпійськи дні та тижні, предметний тиждень з фізичної культури та інше.

 .

День вчителя в Україні.

15 листопада 2021 року розпочався Тиждень безпеки дорожнього руху. 

https://www.youtube.com/watch?v=U2BKjzjmSg8

Голодомор в Україні. 10 головних фактів

У четверту суботу листопада в Україні вшановують пам'ять мільйонів жертв голодоморів, які відбулись в Україні у XX столітті. Наймасштабніший з них був у 1932-1933 роках.

На думку більшості істориків, причиною голоду 1932-33 років стала примусова і репресивна для селян політика хлібозаготівлі, яку провадила комуністична влада.

• Скільки українців вважають Голодомор геноцидом? Нове опитування

• Історія Гарета Джонса, який розповів світу про Голодомор і надихнув Орвелла

• Мерці та канібалізм: як 1934-го парламент Британії обговорював Голодомор

• Розкриття архівів: як після Голодомору на Донбас переселяли росіян

Від голоду в Україні, відомого як Голодомор, померли щонайменше 3,9 мільйона людей. Кількість жертв у всьому СРСР оцінюють у близько сім мільйонів.

Майже 20 країн визнали голод в Україні 1932-33 років геноцидом української нації. Але це питання досі викликає запеклі дискусії серед істориків та політиків, а низка країн, зокрема Росія, заперечують геноцид.

1. Геноцид

2006 року Верховна Рада офіційно визнала Голодомор 1932-33 років геноцидом українського народу. Публічне заперечення Голодомору вважається протиправним, але покарання за такі дії не передбачене.

Серед істориків та політиків немає єдиної думки щодо того, чи можна вважати Голодомор геноцидом у юридичному значенні цього слова, закріпленому в Конвенції ООН про запобігання злочину геноциду і покарання за нього.

При цьому "батько Конвенції про геноцид", доктор Рафаель Лемкін, який власне і вигадав цей термін, у 1953 році сказав, що "винищення української нації" - це "класичний приклад геноциду".

• Як "Чорний Сталін" влаштував голодомор в найдавнішій країні Африки

• Голодомор в Україні. Як "Торгсин" викачував з голодних останнє

Голодомор визнали геноцидом українців 16 держав: Австралія, Грузія, Еквадор, Естонія, Канада, Колумбія, Латвія, Литва, Мексика, Парагвай, Перу, Польща, США, Угорщина, Португалія, а також Ватикан як окрема держава.

Ще вісім країн засудили Голодомор як акт винищення людства або вшанували пам'ять мільйонів знищених голодом українців: Андорра, Аргентина, Бразилія, Іспанія, Італія, Словаччина, Чехія та Чилі.

Росія визнала, що причиною голоду була насильницька колективізація, але від нього постраждали багато регіонів СРСР.

"Ця трагедія не має і не може мати міжнародно встановлених ознак геноциду і не повинна бути предметом сучасних політичних спекуляцій", - йдеться у заяві Державної Думи РФ.

Слова "геноцид" немає в документах ООН, ЮНЕСКО і ПАРЄ, присвячених Голодомору.

У резолюції Європарламенту від 2008 року Голодомор названо "жахливим злочином проти народу України та людяності". Документ також містить посилання на Конвенцію ООН про геноцид.

У 2010 році Апеляційний суд міста Києва у своєму рішенні оголосив про геноцидний характер Голодомору і намір керманичів СРСР Сталіна, Молотова, Кагановича, Постишева, Чубаря, Хатаєвича, Косіора знищити частину української нації.

За даними опитування групи "Рейтинг" минулого року, 82% українців вважають, що Голодомор 1932-1933 років був геноцидом українського народу.

2. Кількість жертв

Дослідники досі сперечаються щодо точної кількості жертв Голодомору.

Інститут демографії та соціальних досліджень розробив методологію оцінки втрат України внаслідок Голодомору 1932-1933 років на основі статистичних даних та сучасних методах демографічного статистичного аналізу.

Науковці реконструювали щорічні основні параметри динаміки населення України між 1926 та 1939 роками.

На основі цих оцінок інститут демографії назвав цифру загиблих від Голодомору у 3,9 мільйона людей. Саме цю цифру вважають найбільш науково доведеною.

АТакож науковці стверджують, що через падіння народжуваності під час Голодомору Україна недорахувалась 600 тисяч немовлят.

Деякі історики називають суттєво більші цифри, а Інститут національної пам'яті припускає, що загиблих в Україні близько 7 мільйонів.

• Голодомор: 1,6 млн померлих і ненароджених дітей

У рішенні Київського апеляційного суду щодо винуватців Голодомору від 2010 року вказано число 3,9 млн.

В Україні ведуть Єдиний реєстр жертв Голодомору.

3. Географія голоду

Дослідники дискутують щодо загальної кількості смертей від голоду в СРСР у 1932-33 рр.

Деякі іноземні історики говорять про 5,5-8 мільйонів загиблих, стверджуючи, що більше половини з них були українцями.

Український інститут демографії надав оцінку демографічних втрат внаслідок Голодомору у всьому СРСР та у колишніх республіках.

Втрати через надсмертність в результаті голоду за той період в СРСР становили 8,7 млн осіб. Серед республік колишнього СРСР Україна посідає перше місце за абсолютними обсягами втрат через надсмертність, а Казахстан має найвищі показники втрат відносно чисельності населення.

Українські вчені встановили, що відносні втрати через надсмертність в Україні у 1932-1934 роках у чотири рази вищі, ніж у Росії.

Масовий голод був також на Поволжі і Кубані (де жило багато етнічних українців), у Білорусі, на Південному Уралі, в Західному Сибіру і Казахстан. Інститут демографії стверджує, що у Росії на регіони з найвищими втратами від голоду припадає 6% чисельності сільського населення та 1% території, тоді як в Україні - 41% населення та 34% території.

Найвища інтенсивність втрат від голоду була у центральних лісостепових регіонах України, що не відігравали головної ролі у заготівлі зерна, а в Росії - у її ключових зернових регіонах.

Найбільше українців загинули у сучасних Харківській, Київській, Полтавській, Сумській, Черкаській, Дніпропетровській, Житомирській, Вінницькій, Одеській області, Молдові (частина якої тоді була в УРСР) та Чернігівській області.

Інститут демографії оцінює втрати населення в українських регіонах від 20% до 10% від загальної кількості.

Близько 81% загиблих від голоду в Україні були українцями, 4,5% - росіянами, 1,4% - євреями та 1,1% - поляками. Серед жертв було також багато білорусів, болгар та угорців.

Дослідники відзначають, що розподіл жертв Голодомору за національністю відповідає національному розподілу сільського населення України.

4. Де не було Голодомору

За даними історика Станіслава Кульчицького, восени 1932 року в Україні було майже 25 000 колгоспів, яким влада висунула завищені плани хлібозаготівлі.

Попри це, 1500 колективних господарств зуміли виконати ці плани і не потрапили під каральні санкції, тому смертельного голоду на їхніх територіях не було.

У 1920-30-х роках газети регулярно публікували списки районів, сіл, колгоспів, підприємств чи навіть окремих осіб, які не виконували планів із заготівлі продовольства.

АГолоду практично не було в регіонах, які не належали до УРСР. На карті місця найбільшої кількості масових поховань

На боржників, які потрапили на ці "чорні дошки" (на противагу до "червоних дощок" - списків пошани), накладали різноманітні штрафи і санкції, аж до прямих репресій проти цілих трудових колективів.

У роки голоду потрапляння села на "чорну дошку" означало вирок його жителям.

Право вносити села і колективи до такого списку мали обласні представництва ЦК Компартії України за поданням районних і сільських осередків. Іншими словами, формально це була ініціатива знизу.

Система "чорних дошок", окрім України, діяла також на Кубані, Поволжі, Донщині, Казахстані - територіях, де жило багато українців.

Список населених пунктів, занесених на "чорні дошки" в 1932-33 рр.

Голоду зовсім не було на українських землях Галичини, Волині, Західного Поділля, які у 1932-1933 роках входили до складу Польщі, а також Буковині, яка була в Румунії, та у чехословацькому на тоді Закарпатті. Голод мало торкнувся Криму, який тоді належав до РСФСР.

5. Дюранті та перша згадка в пресі

Одним з перших про голод в СРСР повідомив англійський журналіст Малкольм Маґерідж у грудні 1933 року, пише дослідник Станіслав Кульчицький. У трьох статтях в газеті Manchester Guardian журналіст описав свої гнітючі враження від поїздок Україною та Кубанню, розповівши про голод серед селян.

Маґерідж засвідчив масову загибель селян, однак не назвав конкретних цифр.

Після першої ж його статті радянська влада заборонила іноземним журналістам їздити по вражених голодом територіях країни.

АГоловну роль у фільмі "Містер Джонс" зіграв британський актор Джеймс Нортон, відомий за серіалами "Війна і мир" і "Макмафія"

У березні 1933 року 27-річний британський журналіст Гарет Джонс поїхав до СРСР, аби взяти інтерв'ю у Сталіна. Врешті він проїхав Україною та зафіксував жахіття, які там коїлись.

Наприкінці березня 1933 року Джонс опублікував статтю "Тут немає хліба" про голод в Україні, яку передрукували у газетах Manchester Guardian і New York Evening Post.

У 2019 році вийшов фільм Агнешки Холланд "Ціна правди" про трагічну долю Гарета Джонса та голод.

У 1934 році у Британському парламенті відбулись спеціальні дебати щодо Голодомору.

Сенсаційні відкриття журналістів спробував заперечити кореспондент New York Times у Москві Волтер Дюранті. Його замітка називалася: "Росіяни голодують, але не вмирають від голоду".

Підпис до фото,

Заголовок - "Тут немає хліба", підзаголовок - "Гарет Джонс почув плач голоду по всій Україні, яка колись була морем хліба Росії"

Коли про проблему почали писати інші американські газети, Дюранті підтвердив факт масових смертей від голоду.

Дюранті відомий також тим, що єдиний з іноземних журналістів взяв інтерв'ю в Йосипа Сталіна та отримав Пулітцерівську премію за свою діяльність.

В Україні деякі активісти вимагали, щоб Пулітцерівський комітет посмертно відібрав у Дюранті цю престижну журналістську нагороду, однак цього не відбулося.

6. Офіційне визнання

Саме слово "Голодомор" вперше з'явилося в друкованих працях українських емігрантів у Канаді та США в 1978 році. У СРСР на той час історикам дозволяли лише говорити про "труднощі з продовольством", але не про голод.

Із вуст партійного високопосадовця слово "Голодомор" вперше прозвучало в грудні 1987 року. Тоді перший секретар ЦК КПРС Володимир Шербицький, виступаючи на урочистостях з нагоди 70-ліття УРСР, визнав факт голоду 1932-33 рр.

Коли про цю тему почали дискутувати дедалі відвертіше, у 1990 році ЦК Компартії України дозволив публікацію книжки "Голод 1932-1933 рр. в Україні: очима істориків, мовою документів".

АЗа словами історика Станіслава Кульчицького, справжній тираж видання був усього 2,5 тис. примірників і воно стала бібліотечним раритетом.

Першим професійним літературним твором про голод був "Жовтий князь" Василя Барки, який вийшов у діаспорі в 1962 році.

У 1981 році у США вийшли мемуари українського дисидента та радянського генерала Петра Григоренка, в яких він дуже детально описав жахи голоду та механізми його впровадження на Херсонщині та всій Україні.

У 2006 році, за часів президента Ющенка, СБУ розсекретила понад 5 тисяч сторінок державних архівів про Голодомор.

Згодом у Києві звели великий музей Голодомору та меморіальний комплекс.

Вшановування пам'яті жертв Голодомору є частиною офіційної програми під час візитів іноземних делегацій до України.

7. Натуральні штрафи

У селян, які не вкладалися в плани хлібозаготівель і боргували державі зерно, конфісковували все інше продовольство.

Воно не зараховувалося як сплата боргу і було лише каральним заходом та способом збагачення представників радянської влади.

Політика натуральних штрафів мала змусити селян здати державі начебто приховане від неї зерно, якого насправді не було. Діти збирають мерзлу картоплю на колгоспному полі села Удачне Донецької області. 1933 рік

Спочатку каральним органам дозволяли відбирати лише м'ясо, сало і картоплю, однак згодом вони взялися і за інші продукти тривалого зберігання.

Федір Коваленко з села Лютенька Гадяцького району на Полтавщині розповідав: "У листопаді і грудні 1932 року забрали все зерно, картоплю, все забрали, навіть квасолю, і все те, що було на горищі. Такі дрібні були сушені груші, яблука, вишні - все забрали".

Ніна Карпенко з села Мацківці, Лубенського району Полтавщини, розповідала, що в селі досі пам'ятали людей, які від імені влади відбирали в своїх сусідів харчі.

Спеціальні загони за допомогою металевих "щупів" обшукували навіть городи селян й шукали закопані продукти.

У грудні 1932 року другий генсек ЦК КП(б)У Станіслав Косіор доповідав Сталіну: "Найбільший результат дає застосування натурштрафів. За корову і свиню нині колгоспник і навіть одноосібник міцно тримаються".

На Поволжі та Північному Кавказі натуральні штрафи застосовувалися лише епізодично.

8. Закон "про п'ять колосків"

У серпні 1932 року під приводом того, що розкуркулені селяни та "інші антисоціальні елементи" розкрадають вантажі з товарних поїздів та колгоспне і кооперативне майно, Сталін запропонував новий репресивний закон про охорону державного майна.

Закон передбачав за такі порушення розстріл з конфіскацією майна, а за пом'якшувальних обставин - 10 років ув'язнення. Засуджені не підлягали амністії.

АФотознімки років Голодомору авторства Миколи Боканя, який переживав геноцид у селі Батурин Бахмацького району Чернігівської області. На свій фотоапарат він зафіксував страждання від голоду родини та голодну смерть одного із синів - Костянтина

За каральним документом закріпилася народна назва "закон про п'ять колосків", оскільки винним у розкраданні державного майна фактично був кожен, хто без дозволу зібрав на колгоспному полі кілька колосків пшениці.

За перший рік дії нового закону за ним засудили 150 000 осіб.

Закон діяв до 1947 року, однак пік його застосування припав саме на 1932-33 рр.

9. Канібалізм

Свідки Голодомору розповідають про випадки, коли доведені до відчаю селяни їли тіла своїх чи сусідських померлих дітей.

"Цей канібалізм сягнув межі, коли радянський уряд… почав друкувати плакати з такою пересторогою: "Їсти власних дітей - це варварство", - пишуть угорські дослідники Аґнес Варді та Стівен Варді з Дюкейнського університету.

АЗа деякими даними, за канібалізм під час Голодомору засудили понад 2500 людей.

Доктор історичних наук Василь Марочко вказує, що у першій половині 1932 року були поодинокі факти людожерства, а у другій половині 1932-го і в 1933-му - це стало масовим явищем в усіх областях України, де лютував голод.

"Зазвичай до людожерства найчастіше вдавалися жінки, можливо, щоб зберегти сім'ю, коли в жертву приносили меншу дитину, щоб вижили старші. Особливо це було у весняний період", - розповідає пан Марочко.

Часто жертвами канібалізму ставали безпритульні діти, які в пошуках їжі ходили селами. Також за ці роки з'їли кілька мільйонів собак і котів.

10. Переселення з Росії

Після Голодомору до спустошених сіл спробували завезти селян з інших регіонів Радянського Союзу. Це передбачалось секретною постановою Ради народних комісарів СРСР "Про переселення на Україну 21 тисячі сімей колгоспників" від 25 жовтня 1933 року.

На їхнє переселення виділили 15 мільйонів 500 тисяч рублів.

Згідно з архівними документами, до Донецької (тоді поширювалася і на територію нинішньої Луганської області), Дніпропетровської (до якої частково належала і нинішня Запорізька область) і Харківської областей мали переселити колгоспників з Росії, а до Одеської (тоді поширювалася і на територію нинішніх Миколаївської та Херсонської областей) - із Білорусі та Росії.

АВРозкуркулена сім'я біля свого колишнього будинку в селі Удачне Донецької області. 30-ті роки

До кінця 1933 року із Західної області РРФСР до Дніпропетровщини відправили 109 ешелонів з переселенцями та їхнім майном, з Центрально-чорноземної області Росії до Харківської області - 80 ешелонів, з Іванівської до Донецької - 44 ешелони.

З Білоруської РСР до Одеської області направили 61 ешелон, з Горьківської області - 35 ешелонів з людьми.

Хоча науковці вказують, що левова частка переселенців не прижилась на новому місці.

"Усе ж таки цифри про переселенців з Росії і Білорусі не дуже великі. Тисячі господарств у масштабі таких великих регіонів як Донбас і Слобожанщина - не надто вражаючі", - вважає історик Станіслав Кульчицький.

Він також розповів, що, згідно з дослідженнями Інституту історії НАН України, більше половини з тих, хто переселився з Росії на територію України у 1933-1934 роках, повернулися назад до Росії через погані умови у спустошених тоді селах.

Змагання з шахів серед учнів КЗ"Гусинополянської гімназії"

Змагання з шашок серед учнів КЗ"Гусинополянської гімназії"

15.03.2022Техніка безпеки життя при виявленні вибухонебезпечних предметів.

https://www.youtube.com/watch?v=ztEXYOWJF38

Правила безпеки з вибухонебезпечними предметами

Види боєприпасів, методи їх розпізнаван­ня. Небезпечні предмети (знахідки) та дії у разі їх виявлення

Минуло вже понад 60 років після завершен­ня Великої Вітчизняної війни, але й досі багато­страждальна українська земля приховує в собі страшні залишки того часу. Час від часу в землі знаходять небезпечні знахідки — вибухові пред­мети, що й до сьогодні становлять велику загрозу життю і здоров'ю людей. А в теперішній час такі «подарунки» можна знайти і в себе вдома, в тих родинах, батьки яких повернулися з зони проведення АТО.

Вибухонебезпечними предметами в наші дні можна вважати будь-яку речовину або предмет, що здатні вибухати й завдавати чимало біди тим, хто не вміє з ними поводитися.

До вибухонебезпечних предметів належать:

•   вибухові речовини — хімічні з'єднання або суміші, здатні під впливом певних зовнішніх дій (нагрівання, удар, тертя, вибух іншого вибухового пристрою) до швидкого хімічного перетворення, що самопоширюється, з виді­ленням великої кількості енергії та утворен­ням газів;

•   боєприпаси — вироби військової техніки одно­разового вживання, призначені для ураження живої сили супротивника.

До боєприпасів належать:

•   бойові частки ракет; авіаційні бомби; артиле­рійські боєприпаси (снаряди, міни); інженер­ні боєприпаси (протитанкові та протипіхотні міни); ручні гранати; стрілецькі боєприпаси (патрони до пістолетів, карабінів, автоматів та ін.);

•   піротехнічні засоби: патрони (сигнальні, освітлювальні, імітаційні, спеціальні); вибу­хові пакети; петарди.

•   ракети (освітлювальні, сигнальні); гранати; димові шашки.

•   саморобні вибухові пристрої — це пристрої, у яких застосований хоча б один елемент кон­струкції саморобного виготовлення: самороб­ні міни-пастки; міни-сюрпризи, що імітують предмети хатнього побуту, дитячі іграшки або речі, що привертають увагу.

Вибухонебезпечні предмети, що залишилися після Великої Вітчизняної війни, проведення антитерористичної операції, можна знайти у водоймах, у лісі, у полі, на городі, у руїнах буді­вель, під час розкопок. Найчастіше їх знаходять у місцях колишніх бойових дій. Земля приховує багато небезпечних знахідок, на які можна натра­пити й стати їх жертвами, навіть не підозрюючи про це. Ніхто не може гарантувати, що в землі під багаттям, розведеним на лісовій галявині, не при­чаїлися снаряди часів війни.

Вибухонебезпечні предмети становлять смер­тельну загрозу. Навіть після тривалого перебу­вання у воді або землі ці речовини не втрачають здатності вибухати.

Зазвичай, знаходячи серійні міни, снаряди, гранати, дорослі негайно викликають фахівців, які убезпечують район і знешкоджують небез­печні знахідки в установленому порядку. Інша справа — діти. Природна цікавість спонукає їх на страшні експерименти. Діти підкладають боє­припаси у багаття, випробують їх на міцність уда­рами, намагаються розібрати, приносять додому, у двір та школу. Тому так важливо пояснити на­слідки подібних дій, навчити правил поведінки у таких ситуаціях.

Зовні небезпечні предмети нагадують безформ­ні шматки металу. Зовнішній вигляд боєприпа­сів від тривалого перебування в ґрунті або у воді значно змінюється: під впливом вологи вони де­формуються, іржавіють і від найменшого дотику можуть вибухнути. Ця зброя може розірватися в руці. Відомо чимало випадків, коли діти, не підозрюючи про небезпеку, гралися знайденими предметами.

Зазвичай, такі предмети характеризуються видовженою формою; наявністю дротів, що стир­чать або тягнуться в усі боки; дивними звуками (цокання годинника, шипіння, виділення газу та ін.); світловими сигналами (блимання лампочки тощо).

Майже всі вибухові речовини отруйні, чутливі до механічних дій та нагрівання. Маючи справу з вибуховими речовинами, слід бути дуже уваж­ними й обережними. Одна з основних причин не­щасних випадків із вибуховими пристроями — порушення елементарних правил безпеки.

 Правила поводження з ВНП, невизначеними предметами та речовинами

Забороняється роздивлятися вибухонебезпечні предмети та кидати їх у вогонь, адже це може призвести до нещасного випадку. Гра з вибухонебезпечними предметами загрожує втратою здоров'я не лише тому, хто вирішив по­гратися, але й товаришеві, який перебуває поруч. Знайшовши небезпечний предмет, сповістіть про це дорослих.

Невиконання цих вимог і правил може при­звести до тяжких наслідків, що, на жаль, трапля­ється дуже часто.

Пам'ятайте, що знешкоджувати вибухонебез­печні предмети мають лише спеціально підготов­лені фахівці піротехнічних груп, які пройшли фа­хову підготовку та мають навички роботи з такими предметами.

Запам'ятайте!

У разі виявлення незнайомих предметів або схожих на вибухонебезпечні:

1.  У жодному разі не можна наближатися до предмета, торкатися знахідок власноруч і до­зволяти це робити іншим.

2.  Про знайдені підозрілі предмети слід негайно повідомити дорослих (Козельщинський РС ДСНС в Полтавській області, Козельщинське ВП ГУНП в Полтавській області, у школі, найближчій установі).

3.  Не можна розпалювати багаття поблизу зна­хідки.

4.  Не можна розряджати, кидати, ударяти по ньому.

5.  Приносити предмет додому, у табір або у школу.

6. Слід запам'ятати дорогу до того місця, де бу­ла виявлена знахідка, й поставити застереж­ний знак.

Категорично заборонено!

•   Брати вибухонебезпечний предмет до рук, збе­рігати його, нагрівати та ударяти по ньому;

•   переносити, перекладати, перекочувати його з місця на місце;

•   намагатися розібрати;

•   використовувати для розведення вогню, кида­ти, класти у вогонь;

•   заносити в приміщення;

•   закопувати в землю;

•   кидати в криницю або річку;

•   здавати на металобрухт;

•   використовувати для виготовлення самороб­них піротехнічних засобів — петард чи вибу­хових пакетів.

Необхідно бути дуже обережними та уважни­ми. Під час прогулянок в лісі або в туристичному поході:

1.  Ретельно вибирати місце для багаття. Воно повинно бути на достатній відстані від тран­шей і окопів, що залишилися з війни.

2.  Перед розведенням багаття в радіусі п'яти метрів перевірити ґрунт на наявність вибу­хонебезпечних предметів щупом (або лопатою обережно знімати верхній шар ґрунту, пере­копати землю завглибшки 40-50 см).

3.  Користуватися старими багаттями не завжди безпечно. Там можуть виявитися підкинуті військові «трофеї» або такі, що не вибухнули.

4.  У жодному випадку не наближатися до зна­йдених багать, що горять (особливо вночі). У цьому багатті може виявитися предмет, що може вибухнути.

Майже щодня ми чуємо про вчинення теро­ристичних актів, у яких гинуть люди. Більшість цих актів відбувається з використанням вибухо­вих пристроїв. Це, зазвичай, саморобні, нестан­дартні пристрої, що складно знайти, знешкодити або ліквідувати. Злочинці, зазвичай, поміщають їх у звичайні портфелі, сумки, банки, пакети і потім, нібито випадково, залишають у багато­людних місцях. У такому разі важко відрізнити сумку з вибухівкою від такої самої сумки, справді забутої неуважним пасажиром у трамваї, тролей­бусі або автобусі. Часто такі міни-пастки мають досить привабливий вигляд. Відомі випадки за­стосування таких мін у авторучках, мобільних телефонах, гаманцях, дитячих іграшках.

Саме тому вимагають на особливу уваги бездо­глядні предмети в транспорті, кінотеатрі, магази­ні, на вокзалі або мітингу.

Люди часто гублять свої речі і, на щастя, не кож­на з них приховує небезпеку, проте є кілька ознак, що дають змогу запідозрити вибуховий пристрій.

Слід звертати увагу на:

•   припарковані біля будівель автомашини, власник яких невідомий або державні номери якого не знайомі мешканцям, а також коли здається, що автомобіль не має власника;

•   наявність у знайденому механізмі антени або приєднаних до нього дротів;

•   звуки, що лунають від предмета (цокання годинника, сигнали через певний проміжок часу), мигтіння індикаторної лампочки;

•   наявність джерел живлення на механізмі або поряд із ним (батарейки, акумулятори та ін.);

•   наявність розтяжки дротів, або дротів, що тягнуться від механізму на велику відстань;

•   специфічний запах.

Якщо знайдений предмет не повинен, на вашу думку, знаходитися «в цьому місці й у цей час», не залишайте цей факт без уваги.

Інколи ви можете натрапити на незнайомі предмети. У жодному разі не беріть їх до рук, як би цікаво вам не було. Вони можуть виявитися небезпечними.

Ідучи вулицею, звертайте увагу на підозрілі предмети. Наприклад:

•   невідомий згорток або деталь, що знаходиться у салоні машини чи прикріплена зовні;

•   залишки різних матеріалів, що не повинні перебувати в цьому місці (мішки, згортки, пакети, дроти);

•   дроти, що висять, або ізоляційна стрічка;

•   сумка, портфель, коробка.

Помітивши річ без господаря, обов'язково зверніться до працівника поліції або іншої поса­дової особи, повідомте водія автобуса (тролейбуса, трамвая).

Не чіпайте знахідки, відійдіть від неї якнай­далі!

Якщо ви знайшли забуту річ у громадському транспорті, запитайте людей, які перебувають по­ряд. Намагайтеся з'ясувати, чия вона або хто міг її залишити. Якщо власник не встановлений, не­гайно повідомте про знахідку водія (кондуктора).

У разі знаходження підозрілого предмета в під'їзді свого будинку, запитайте сусідів, мож­ливо, він належить їм. За неможливості встанов­лення власника — негайно повідомте про знахід­ку до найближчого відділення поліції.

Дистанційне навчання.

19.05.2022.День вишиванки.

Незвичайні літні канікули 2022. Як уберегтися дітям під час війни. Інструктаж ТБ для учнів.

 https://www.youtube.com/watch?v=jI-BhPlCzYU

Як безпечно провести літні канікули

Незабаром закінченням навчального року, але перед початком канікул важливо нагадати про елементарні правила безпеки дітям, адже це запорука того, що діти добре відпочинуть і повернуться до навчання здоровими.

Як провести безпечно літні канікули в умовах воєнного стану

• Гулятися й гратися можна в місцях, які призначені для цього. Не нехтуйте сигналами тривоги.

• Небезпечними для ігор можуть бути сходи, підвали, горища, будівельні майданчики, ліфти. Під час ігор у небезпечних місцях можна одержати травми різного ступеня тяжкості.

• Якщо під час “повітряної тривоги” ви самі вдома, одразу знайдіть безпечне місце та перечекайте небезпеку. Якщо маєте можливість зателефонуйте близьким та повідомте, що ви вдома.

• Тримайтеся якомога далі від вікон. Поранення від уламків скла можуть бути дуже небезпечними.

• У жодному разі не фільмуйте обстріли на мобільний телефон, щоб потім похизуватися у соцмережах – небезпечно публікувати цю інформацію.

• Бажано тримати вдома тривожну валізу. Прослідкуйте, щоб батьки зібрали усе необхідне. (свідоцтво або закордонний паспорт, пляшку води, їжа тривалого зберігання, комплект змінної білизни та одягу, записку, у який вказано данні дитини та контакти батьків та сімейні фото).

Правила пожежної безпеки, електробезпеки

• Заборонено брати з собою вогненебезпечні предмети, які можуть спричинити пожежу (запальнички, сірники, петарди, бенгальські вогні, феєрверки, цигарки, легкозаймисті речовини, вогнезаймисту рідину тощо).

• Використовувати газову плиту вдома слід тільки зі спеціалізованим електричним приладом для вмикання і під наглядом дорослих.

• У жодному разі не можна брати на вулиці чи в іншому місці незнайомі чи чужі предмети, зокрема побутову техніку, не вмикати їх у розетку вдома чи в інших установах – це може призвести до надзвичайної ситуації.

• Користуватися електроприладами тільки сухими руками і у присутності батьків. У разі виявлення обірваних проводів, неізольованої проводки, її іскріння, слід негайно повідомити дорослих.

• Не збиратися біля проходів у громадських установах, на входах та виходах, у приміщеннях вестибюлю.

• У разі пожежної небезпеки накшталтнаявності вогню, іскріння, диму потрібно негайно вийти на повітря (за двері, на балкон) та покликати на допомогу. Також необхідно подзвонити у службу пожежної охорони за номером 101, назвати своє ім’я, прізвище, коротко описати ситуацію (наявність вогню, диму, кількість людей у приміщенні) також свій номер телефону.

• При появі запаху газу у приміщенні у жодному разі не вмикати електроприлади, не користуватися стаціонарним чи мобільним телефоном, відчинити вікна, двері, перевірити приміщення, вимкнути газову плиту, якщо вона була ввімкнена та вийти з приміщення; покликати на допомогу дорослих, негайно повідомити у газову службу за номером 104 чи у пожежну охорону 101; назвати своє ім’я, прізвище, коротко описати ситуацію й залишити свій номер телефону.

Правила безпеки дорожнього руху

• Необхідно рухатися тротуарами і пішохідними доріжками з правого боку.

• За межами населених пунктів, рухаючись узбіччям чи краєм проїжджої частини, обов’язково йти назустріч руху транспортних засобів.

• Необхідно користуватись виключно пішохідними переходами, зокрема підземними і наземними.

• У місцях із регулюваними рухами слід керуватися тільки сигналами регулювальника чи світлофора.

• Необхідно виходити на проїжджу частину позаду транспортних засобів, упевнившись, що не наближаються інші транспортні засоби.

• Чекати на транспортний засіб потрібно тільки на посадкових майданчиках (зупинках), тротуарах, узбіччях, не створюючи перешкод для дорожнього руху.

• На трамвайних зупинках, не обладнаних посадковими майданчиками, можна виходити на проїжджу частину лише з боку дверей і тільки після зупинки трамвая.

• У разі наближення транспортного засобу з увімкненим проблисковим маячком червоного або синього кольору чи спеціальним звуковим сигналом, потрібно утриматися від переходу проїжджої частини або негайно залишити її.

• Категорично заборонено вибігати на проїжджу частину, влаштовувати на ній або поблизу неї ігри.

• Водіям велосипедів заборонено: керувати транспортом з несправним гальмом і звуковим сигналом, у темну пору доби; рухатися автомагістралями, коли поряд є велосипедна доріжка; рухатися тротуарами і пішохідниит доріжками; їздити, не тримаючись за кермо, та знімати ноги з педалей; перевозити пасажирів; буксирувати інші транспортні засоби.

• Заборонено виїжджати на проїжджу частину на інших засобах для катання (скейтборд, самокат, ролики тощо); обирати місце для катання слід на дитячих майданчиках.

• Учні повинні виконувати зазначені правила, а також інші Правила дорожнього руху України, із якими вони ознайомилися на уроках основ здоров’я, виховних годинах, інших навчальних спеціалізованих установах освіти, на предметних уроках.

• Дітям заборонено перебувати поблизу залізничних колій без супроводу дорослих.

• Учні, які користуються транспортним засобом, повинні сидіти або стояти тільки у призначених для цього місцях, тримаючись за поручні або інші пристосування.

Рекомендації щодо поводження з незнайомими людьми

• Не можна розмовляти чи вступати у контакт з незнайомцями, а особливо – не можна передавати їм цінні речі, ключі від дому, навіть якщо вони назвалися представниками поліції. Слід одразу кликати на допомогу й швидко йти до людей.

• Не підходити до автомобілів з незнайомцями, навіть якщо ці люди запитують дорогу. Потрібно сказати, що не знаєте, і швидко йти геть.

• Перебувати без супроводу дорослих на вулиці дітям до 10-ти років можна до 20:00, до 14-ти років – до 21:00, до 18-ти років – до 22:00.

• Діти мають право не відчиняти дверей дому навіть представникам правоохоронних органів. Якщо незнайомець запитує, чи скоро прийдуть батьки, варто повідомити, що вони скоро повернуться, наприклад сказати, що вони у сусідів, а в цей час зателефонувати їм. Двері незнайомцям не можна відчиняти у жодному разі.

• Перебувати подалі від тих, хто влаштовує бійки, не брати участі у суперечках дорослих і не провокувати словами чи діями агресивну поведінку, що може призвести до бійки або травми.

• Не заходити у під’їзд, ліфт із незнайомими людьми; одразу кликати на допомогу, якщо незнайомець здійснює якісь дії щодо вас. Потрідно бути уважними, озиратися й перевіряти, чи не слідує за вами хтось. Якщо за вами хтось іде, зупиніться й відійдіть у сторону, щоб потенційний переслідувач пройшов повз вас.

• Під час перебування на дискотеці слід завчасно попередити батьків, щоб зустріли вас після закінчення заходу; керуватися загальними правилами етикету й нормами поведінки, не провокувати оточуючих на агресивну поведінку діями чи словами. У разі небезпечної ситуації потрібно звертатися до служби охорони закладу, викликати поліцію за номером 102, зателефонувати батькам.

Правила поведінки на річках та водоймах

Першою умовою безпечного відпочинку на воді є вміння плавати. Людина, яка добре плаває, почуває себе на воді спокійно, упевнено та у разі необхідності може надати допомогу товаришу, який потрапив у біду. Навіть той, хто добре плаває, повинен постійно бути обережним, дисциплінованим і суворо дотримуватись правил поведінки на воді:

1. Діти повинні купатися виключно під наглядом дорослих.

2. Вчитися плавати потрібно під керівництвом інструктора або батьків.

3. Не купайтеся i не пірнайте у незнайомих місцях.

4. Не можна запливати за обмежувальні знаки.

5. Слід дуже обережно поводитися на надувних матрацах та іграшках, особливо коли є вітер або сильна течія.

6. Якщо підхопила течія, варто не панікувати, а просто пливти за течією, поступово i плавно повертаючи до берега.

7. Не купайтеся в холодній воді, щоб не сталося переохолодження, оптимальний період перебування у воді – 20-30 хв.

8. Без потреби не подавайте сигналів про допомогу.

9. Не підпливайте до коловоротів, пароплавів i катерів.

10. Не стрибати головою вниз у місцях, глибина яких невідома.

Важливо, аби діти дотримувались усіх перерахованих правил техніки безпеки під час канікул, адже ці рекомендації можуть захистити дитину від травматизму та нещасних випадків. Небезпечно нехтувати проведенням інструктажів як у закладах освіти, так і в дома. 

 Зі святом, Останнього дзвоника! 03.06.2022.

Привітання з першим вересня та з Днем знань 2022  

Всеукраїнський олімпійський урок та Олімпійський тиждень  2022

05-11 Вересеня 2022

ОЛІМПІЙСЬКА ВІКТОРИНА

„Знавець олімпійського спорту”

1. В якій країні було започатковано Олімпійські ігри ?

1). Індія;     2). Греція;         3). Франція.

2. Чим нагороджували переможців Олімпійських ігор у Стародавній Греції?

1). вінком із гілок оливи; 2). вінком із гілок лавра;

3). золотою прикрасою з зображенням Зевса.

3. Як звучить олімпійське гасло ?

1). „ Головне не перемога, а участь ”;      2). „ Боротися, Боротися, Боротися ”;

3). „ Швидше, Вище, Сильніше ”.

4. Олімпійський чемпіон, п’ятиразовий чемпіон та 35-ти разовий рекордсмен світу Сергій Бубка здобу нагороду у:

1). стрибках з жердиною;           2). стрибках у висоту;            3). стрибках на батуті.

5. Як запалюють олімпійський смолоскип ?

1). від вогню, що палає у вівтарі храми Гери;

2). від вічно палаючого вогню в храмі Зевса;    

3). від дзеркала, що фокусує сонячні промені.

6. Як часто проводились Олімпійські ігри у Стародавній Греції ?

1). відповідно до рішення жреців храму;   2). 1 раз у два роки;   3). 1 раз у чотири роки.

7. Який предмет з предметів є спортивним знаряддям у художній гімнастиці:

1). булава; 2). жердина;  3). диск.

8. Диск – це спортивне знаряддя:

1). боксера;    2). легкоатлета;         3). гімнастки.

9. У змаганнях з якого виду спорту не потрібні ковзани ?

1). бобслей;   2). шорт – трек;  3). фігурне катання.

10. Символом Олімпійських ігор є:

1). олімпійський вогонь; 2). олімпійські кільця;   3). олімпійський прапор.

11. Наймасовішими міжнародними спортивними змаганнями є :

1). Універсіади; 2). Олімпійські ігри;     3). Чемпіонат світу.

12. Хто здобув перше олімпійське золото для команди незалежної України ?

1). Сергій Бубка (легка атлетика);         2). Яна Клочкова (плавання);

3). Оксана Баюл (фігурне катання).

13. Яка з наведених спортивних дисциплін не входить до олімпійкої програми легкоатлетичних змагань:

1). десятиборство;      2). метання спису;  3). стрибки на батуті.

14. Триатлон – це:

1). метання спису, молота та диска;          2). бадмінтон, гандбол та теніс;

3). плавання, велоспорт та біг.

15. Оберіть вид спорту у якому на Олімпійських іграх змагаються лише жінки:

1). гімнастика спортивна; 2). стрибки у воду; 3). синхронне плавання.

З Днем працівників освіти України ⋆ День вчителя 

02.10.2022