Явище підвищеної активності у дітей в медицині називається гіперактивністю.

Звичайно, більшість дітей від року до двох років перебувають у постійному русі.

Більше того, коли дорослі люди перебувають у стресовому стані, то їх внутрішнє напруження теж проявляється у формі фізичної активності.

Гіперактивність звичайно включає в себе схильність швидко відволікатися, перебувати в постійному неспокійному стані, в нездатності довго концентрувати свою увагу. Такий стан часто супроводжується порушенням центральної нервової системи, але може виникнути і в результаті емоційного стресу або перевтоми.

Гіперактивна дитина стикається з трьома типами труднощів.

По-перше, її енергія стає причиною подразнення не тільки дорослих, а й дітей. Вона може отримати репутацію людини, від якої одні неприємності.

Гіперактивна дитина нестабільна в емоційному відношенні. Вона легко переходить від сліз до сміху. Тому дитина може стати жертвою своїх відчуттів у зв'язку з власними потрясіннями та емоційної неповноцінністю. Якщо Ви помітили, що у Вашої дитини існує така проблема, то зверніться до лікаря. Він допоможе правильно підібрати препарат для регулювання цієї аномалії.

По-друге, їй важко спокійно всидіти на стільці і виконати вимоги, які пред'являються до дитини. Це призводить до того, що в момент пояснення нового матеріалу дошкільник відволікається на щось стороннє.

По-третє, у таких дітей існує складність візуального сприйняття. Вона не здатний правильно сприймати зміст символу і друкованого матеріалу. Зір нормальний, але мозок не може обробляти сигнали, що надходять. Тому дитина бачить інформацію в перевернутому або спотвореному вигляді.

У багатьох гіперактивних дітей не сформований неврологічний апарат, що призводить до невдач.

Доктор Д. Реншоу дає ряд корисних порад для батьків гіперактивних дітей.

По-перше, говоріть завжди повільно, спокійним голосом.

По-друге, проявляйте послідовність у дотриманні встановлених правил і у застосуванні мір покарання. Відмовтеся від фізичних покарань. Для цього Вам належить навчитися контролювати свої емоції. Тримайте емоції в охолодженому стані! Обов'язково реагуйте на будь-які прояви позитивного поводження дітей. Намагайтеся рідше говорити "ні", "припини", "не можна".

По-третє, складайте разом з дитиною режим дня. Слідкуйте за його чітким дотриманням.

Четверта порада - виділіть частину кімнати для дитини. Поставте робочий стіл так, щоб дитина бачила гладку порожню стіну, на якій немає сторонніх картинок, здатних відволікти її. Дитина не здатна сама фільтрувати зовнішні подразники. Тому підбирайте спокійні тони для шпалер у дитячу.

Намагайтеся бути уважними до поведінки дитини, щоб вчасно помітити можливість емоційного вибуху в поведінці. Постарайтеся відвернути її увагу і спокійно обговорити виниклу конфліктну ситуацію, не виявляючи при цьому своїх страхів.

Обмежуйте кількість друзів до одного - двох. Краще запрошувати її товаришів до себе в будинок, щоб мати можливість контролювати поведінку дитини. Пояснюйте маленьким гостям правила, які діють в будинку.

У процесі розвитку дитини часто трапляється, що у віці між 12 і 18 роками з гіперактивної дитини виростає спокійна молода людина. Правда, у це важко повірити батькам, яким щодня доводиться вислуховувати скарги на свою дитину і терпіти бурхливе життя свого малюка.

Література: Доктор Дж. Добсон, "Не бійтеся бути строгими".