Ваш малюк зовсім скоро вперше піде в дитячий садок. Звичайно, ви дуже хвилюєтеся, як він відреагує на зміни в його житті, чи сподобається йому в садочку, чи швидко він звикне. Ви уявляєте масу проблем і намагаєтеся їх вирішити в своїй уяві. З якими реальними проблемами можливо доведеться зіткнутися вам і малюкові і як зробити процес адаптації більш м’яким?

Адаптація — це пристосування організму до мінливих зовнішніх умов. Цей процес вимагає великих витрат психічної енергії і часто проходить з напругою, а то й перенапруженням психічних і фізичних сил організму.

Дітям будь-якого віку дуже непросто починати відвідувати садок, адже все їхнє життя змінюється кардинальним чином. У звичне життя дитини буквально вриваються такі зміни:

• чіткий режим дня;

• відсутність рідних поруч;

• постійний контакт з однолітками;

• необхідність слухатися і підкорятися незнайомій до цього людині;

• різке зменшення персональної уваги.

Частина дітей адаптуються відносно легко, і негативні моменти у них зникають протягом 1-3 тижнів. Іншим трохи складніше, і адаптація може тривати близько 2 місяців, після закінчення яких їх тривога значно знижується. Якщо ж дитина не адаптувався після закінчення 3 місяців, така адаптація вважається важкою і вимагає допомоги фахівця-психолога.

Кому адаптуватися легше?

• Дітям, чиї батьки готували їх до відвідування садка заздалегідь, за кілька місяців до цієї події. Ця підготовка могла полягати в тому, що батьки читали казкові історії про відвідування садочка, грали «в садок» з іграшками, гуляли біля садка або на його території, розповідаючи малюкові, що буде туди ходити. Якщо батьки використовували можливість і познайомили дитину з вихователями заздалегідь, то маляті буде значно легше (особливо, якщо він не просто бачив цю «тьотю» кілька хвилин, а зміг поспілкуватися з нею і пройти в групу, поки мама була поруч).

• Дітям, фізично здоровим, тобто які не мають ні хронічних захворювань, ні схильності до частих простудних захворювань. В адаптаційний період всі сили організму напружені, і коли можна направити їх на звикання до нового, не витрачаючи ще й на боротьбу з хворобою, це добрий «старт». Дітям, які мають навички самостійності. Це вдягання (хоча б у невеликому обсязі), «горшковий» етикет, самостійне прийняття їжі. Якщо дитина це все вміє, вона не витрачає сили на те, щоб терміново цьому вчитися, а користується уже сформованими навичками.

• Дітям, чий режим близький до режиму садочка. За місяць до відвідування садка батьки повинні почати привчати дитину до режим, який його чекає в садочку. Для того щоб легко встати вранці, краще лягти не пізніше 20:30.

Дітям, чий раціон харчування наближений до такого, як у садку. Якщо дитина бачить на тарілці більш-менш звичну їжу, вона швидше починає їсти, а — це запорука більш врівноваженого стану. Основу раціону складають каші, сирні запіканки і сирники, омлет, різні котлети (м’ясні, курячі та рибні), тушковані овочі і, звичайно, супи.

Важко доводиться дітям, у яких не дотримано одне або декілька умов (чим більше, тим буде складніше). Особливо важко малюкам, які сприймають похід в садок як несподіванку через те, що батьки не вважали за потрібне розмовляти про це. Бувають ситуації, коли відвідування садочка починається несподівано з об’єктивних причин (наприклад, внаслідок важкої хвороби бабусі, яка до цього доглядала за дитиною вдома). І, як не дивно, часто важко буває тим дітям, чиї мами (або інші родичі) працюють в садочку.

Чому він так себе веде?

Багато особливостей поведінки дитини в період адаптації до садочка лякають батьків настільки, що вони замислюються: а чи зможе дитина взагалі адаптуватися, чи закінчиться коли-небудь цей «жах»? З упевненістю можна сказати: ті особливості поведінки, які дуже турбують батьків, в основному є типовими для всіх дітей, що знаходяться в процесі адаптації. У цей період майже всі мами думають, що саме їхня дитина належить до категорії дітей, яким протипоказано відвідування садочка, а решта малюків нібито ведуть і відчувають себе краще. Але це не так. Ось найпоширеніші зміни в поведінці дитини в період адаптації.

Емоції дитини.

У перші дні перебування в садочку набагато сильніше виражені негативні емоції: від пхикання, «плачу за компанію» до постійного нападу плачу. Особливо яскравими є прояви страху (крихітка явно боїться йти в садочок, боїться вихователя або того, що мама за ним не повернеться), гніву (коли малюк виривається, не даючи себе роздягнути, або навіть може вдарити дорослого, що збирається залишити його), депресивні реакції і «загальмованість», як ніби емоцій немає взагалі.

У перші дні дитина відчуває мало позитивних емоцій. Вона дуже засмучена розставанням з мамою і звичним середовищем. Якщо малюк і посміхається, то в основному це реакція на новизну або на яскравий стимул (незвичайна іграшка, «одухотворена» дорослим, весела гра). Наберіться терпіння! На зміну негативним емоціям обов’язково прийдуть позитивні, що свідчать про завершення адаптаційного періоду. А ось плакати при розлученні малюк може ще довго, і це не говорить про те, що адаптація йде погано. Якщо дитина заспокоюється протягом декількох хвилин, то все в порядку.

Контакти з однолітками і вихователем.

У перші дні у дитини знижується соціальна активність. Навіть товариські, оптимістичні діти стають напруженими, замкнутими, неспокійними, не спілкуються.

Потрібно пам’ятати, що малюки 2-3 років грають не разом, а поруч. У них ще не розвинена сюжетна гра, в яку включалися б кілька дітей. Тому не варто засмучуватися, якщо ваша дитина поки не взаємодіє з іншими малюками.

Про те, що адаптація йде успішно, можна судити з того, що малюк все охочіше взаємодіє з вихователем в групі, відгукується на його прохання, спокійно сприймає режимні моменти.

Пізнавальна активність.

Перший час пізнавальна активність може бути знижена або навіть зовсім відсутня на тлі стресових реакцій. Іноді дитина не цікавиться навіть іграшками. Багатьом дітям потрібно посидіти на самоті, щоб зорієнтуватися в навколишньому оточенні. В процесі успішної адаптації малюк поступово починає освоювати простір групи, його «вилазки» до іграшок стануть більш частими і сміливими, дитина стане задавати питання пізнавального плану вихователю.

Навики

Під впливом нових зовнішніх впливів у перший час малюк може на короткий час «розгубити» навички самообслуговування (уміння користуватися ложкою, носовою хусткою, горщиком і т.д.).

Успішність адаптації залежить від того, що дитина не тільки «згадує» забуте, але ви, із подивом і радістю, відзначаєте нові досягнення, яким вона навчився в садку.

Особливості мови.

У деяких дітей словниковий запас бідніє або з’являються «полегшені» слова і речення. Не хвилюйтеся! Мова відновиться і збагатиться, коли адаптація буде завершена.

Рухова активність.

Деякі діти стають «загальмованими», а деякі — некеровано активними. Це залежить від темпераменту дитини. Змінюється також і домашня активність. Хорошим знаком є відновлення нормальної активності вдома, а потім і в садочку.

Сон.

Якщо дитину залишити на денний сон, то перші дні вона буде засипати погано. Малюк може схоплюватися або, заснувши, незабаром прокидатися з плачем. Вдома також може відзначатися неспокійний денний і нічний сон. До моменту завершення адаптації сон і вдома, і в садку обов’язково нормалізується.

Апетит.

У перший час у дитини може бути знижений апетит. Це пов’язано з незвичною їжею (незвичний і вигляд, і смак), а також зі стресовими реакціями — малюку просто не хочеться їсти. Хорошою ознакою вважається відновлення апетиту. Нехай малюк з’їдає не все, що є на тарілці, але він починає їсти.

Здоров’я.

В цей час знижується стійкість організму до інфекцій, і дитина може захворіти в перший місяць (а то й раніше) відвідування садка.

Звичайно, багато мам чекають, що негативні моменти поведінки і реагування малюка пройдуть в перші ж дні. І засмучуються або навіть сердяться, коли цього не відбувається. Зазвичай адаптація проходить за 3-4 тижні, але може розтягнутися на 3-4 місяці. Не квапте час, не все відразу!

Чим може допомогти мама.

Кожна мама, бачачи, наскільки дитині непросто, бажає допомогти їй швидше адаптуватися. І це чудово. Комплекс заходів полягає в тому, щоб створити вдома дбайливу атмосферу, що оберігає нервову систему малюка, яка і так працює на повну потужність.

У присутності дитини завжди відгукуйтеся позитивно про вихователів та садочок. Навіть в тому випадку, якщо вам щось не сподобалося. Якщо дитині доведеться ходити в цей садок і цю групу, йому буде легше це робити, поважаючи вихователів. Розмовляйте про це не тільки з крихіткою. Розкажіть кому-небудь в його присутності, в який гарний садочок тепер ходить малюк і які чудові вихователі там працюють.

У вихідні дні не міняйте режим дня дитини. Можна дозволити поспати їй трохи довше, але не потрібно дозволяти «відсипатися» занадто довго, що суттєво може порушити розпорядок дня. Якщо дитині потрібно «відіспатися», значить, режим сну у вас організований невірно, і, можливо, малюк занадто пізно лягає ввечері.

Не відучуйте дитину від «поганих» звичок (наприклад, від соски) в період адаптації, щоб не перевантажувати нервову систему малюка. У нього в житті зараз занадто багато змін, і зайва напруга ні до чого.

Постарайтеся, щоб удома малюка оточувала спокійна і безконфліктна атмосфера. Частіше обіймайте малюка, гладьте по голівці, говоріть ласкаві слова. Відзначайте його успіхи, поліпшення в поведінці. Більше хваліть, ніж лайте. Йому так зараз потрібна ваша підтримка!

Будьте терпимими до примх. Вони виникають через перевантаження нервової системи. Обніміть крихітку, допоможіть їй заспокоїтися і перемкніть на іншу діяльність (гру).

Дайте в садок невелику іграшку (краще м’яку). Малюки цього віку можуть потребувати іграшку — замінника мами. Притискаючи до себе щось м’яке, яке є частинкою її дому, дитині буде набагато спокійніше.

Покличте на допомогу казку або гру. Ви можете придумати свою казку про те, як маленький ведмедик вперше пішов у садок, і як йому спочатку було незатишно і трохи страшно, і як потім він потоваришував з дітьми та вихователями. Цю казку ви можете «програти» з іграшками. І в казці, і в грі ключовим моментом є повернення мами за дитиною, тому ні в якому разі не переривайте розповіді, поки не настане цей момент. Власне все це і затівається, щоб малюк зрозумів: мама обов’язково за ним повернеться.

Спокійний ранок.

Найбільше мама і дитина засмучується при розставанні. Як потрібно організувати ранок, щоб день і в мами, і у малюка пройшов спокійно? Головне правило таке: спокійна мама — спокійний малюк. Він «зчитує» вашу невпевненість і ще більше турбується.

І вдома, і в садку говоріть з малюком спокійно, впевнено. Проявляйте доброзичливу наполегливість при пробудженні, одяганні, а в садку — роздяганні. Розмовляйте з дитиною не надто гучним, але впевненим голосом, озвучуючи все, що ви робите. Іноді хорошим помічником при пробудженні і збиранні є та сама іграшка, яку малюк бере з собою в садок. Бачачи, що зайчик «так хоче в садок», малюк заразиться його впевненістю і хорошим настроєм.

Нехай малюка відводить той батько або родич, з яким йому легше розлучитися. Вихователі давно помітили, що з одним з батьків дитина розлучається відносно спокійно, а іншого ніяк не може відпустити від себе, продовжуючи переживати після його відходу.

Обов’язково скажіть, що ви прийдете, і позначте коли (після прогулянки, або після обіду, або після того, як він поспить і поїсть). Малюкові легше знати, що мама прийде після якоїсь події, ніж чекати її кожну хвилину. Не затримуйтесь, виконуйте свої обіцянки!

У вас повинен бути свій ритуал прощання (наприклад, поцілувати, помахати рукою, сказати «пока»). Після цього відразу йдіть: впевнено і не обертаючись. Чим довше ви тупцяєте в нерішучості, тим сильніше переживає малюк.

Не робіть помилок.

На жаль, іноді батьки здійснюють серйозні помилки, які ускладнюють адаптацію дитини. Чого не можна робити ні в якому разі:

Не можна карати або сердитися на малюка за те, що він плаче при розставанні або вдома при згадці необхідності йти в садок! Пам’ятайте, він має право на таку реакцію. Суворе нагадування про те, що «він обіцяв не плакати», — теж абсолютно не ефективне. Діти цього віку ще не вміють «тримати слово». Краще ще раз нагадайте, що ви обов’язково прийдете.

Не можна лякати дитячим садом («От будеш себе погано вести, знову в дитячий садок підеш!»). Місце, яким лякають, ніколи не стане ні коханим, ні безпечним.

Не можна погано озиватися про вихователів та садок при дитині. Це може навести малюка на думку, що садочок — це нехороше місце і його оточують погані люди. Тоді тривога не пройде взагалі.

Не можна обманювати дитину, кажучи, що ви прийдете дуже скоро, якщо малюкові, наприклад, належить залишатися в садку півдня або навіть повний день. Нехай краще він знає, що мама прийде не скоро, ніж буде чекати її цілий день і може втратити довіру до самої близької людини.

Допомога потрібна ще й мамі!

Коли мова йде про адаптацію дитини до садка, дуже багато говорять про те, як важко малюкові і яка йому потрібна допомога. Але «за кадром» залишається одна дуже важлива людина — мама, яка знаходиться в не меншому стресі і переживанні! Вона теж гостро потребує допомоги і майже ніколи її не отримує.

Часто мами не розуміють, що з ними відбувається, і намагаються ігнорувати свої емоції. Але не варто цього робити. Ви маєте право на всі свої почуття, і в даному випадку вони є природними. Початок відвідування в садка — це момент відділення мами від дитини, і це випробування для обох. У мами теж «рветься» серце, коли вона бачить, як переживає малюк. Щоб допомогти собі, потрібно:

Бути впевненою, що відвідування садка дійсно потрібно родині. Наприклад, коли мамі просто необхідно працювати, щоб вносити свій вклад (часом єдиний) в дохід сім’ї. Іноді мами віддають дитину в садок раніше, ніж виходять на роботу, щоб допомогти їй адаптуватися, забираючи раніше, якщо це буде потрібно. Чим менше у мами сумнівів у доцільності відвідування садка, тим більше впевненості, що дитина рано чи пізно обов’язково справиться. І малюк, реагуючи саме на цю впевнену позицію мами, адаптується набагато швидше.

Повірити, що малюк насправді зовсім не «слабке» створіння. Адаптаційна система дитини досить сильна, щоб це випробування витримати, навіть якщо сльози течуть рікою. Парадоксально, але факт: добре, що крихітка плаче! Повірте, у неї справжнє горе, адже вона розлучається з найдорожчою людиною — з вами! Вона поки не знає, що ви обов’язково прийдете, ще не встановився режим. Але ви знаєте, що відбувається, і впевнені, що заберете малюка із садка. Гірше, коли дитина настільки затиснута лещатами стресу, що не може плакати. Плач — це помічник нервової системи, він не дає їй перевантажуватися. Тому не бійтеся дитячого плачу, не гнівайтесь на дитину за «ниття». Звичайно, дитячі сльози змушують вас переживати, але ви теж обов’язково впораєтеся.

Скористатися допомогою. Якщо в садку є психолог, то цей фахівець може допомогти не тільки (і не стільки!) Дитині, скільки його мамі, розповівши про те, як проходить адаптація, і запевнивши, що в садку дійсно працюють люди, уважні до дітей.

Заручитися підтримкою. Навколо вас мами, переживають ті ж почуття в цей період. Підтримуйте один одного, дізнайтеся, які «ноу-хау» є в кожної з вас в справі допомоги дитині. Разом відзначайте і радійте успіхам дітей і самих себе.

Тепер, коли ви знаєте, що більшість негативних проявів в поведінці дитини є нормальним проявом процесу адаптації, вам потрібно зрозуміти: дуже скоро вони почнуть зменшуватися, а потім і зовсім зійдуть нанівець. Через деякий час ви з подивом, а потім і гордістю почнете відзначати, що малюк став набагато самостійніше і придбав багато корисних навичок.