Поезії Лідії Бережної

Народилася я 10 серпня 1955 року в с. Спасово. Але так склалася доля, що виросла в Узбекистані, в восьмидесяти кілометрах від Ташкента, куди переїхали батьки. В Спасово жили бабуся, дядьки і ми часто приїжджали до них у гості. Із раннього дитинства мені полюбилися дороги. Я милувалася різноманітними пейзажами, які мелькали за вікном потяга. Під монотонний стук коліс легко думається. Від Ташкента до Харкова три доби в дорозі, але це мене не стомлювало. Навпаки я насолоджувалася дорогою і мені дуже хотілося, щоб цій дорозі не було кінця.

В 1986 році я повернулася на Батьківщину. Вірші пишу із шкільних років.Вірші друкувалися на сторінках газет: «Чорноморский гудок», «Ленінський прапор», «Комуніст», «Екологічний вісник Кіровоградщини», «Кіровоградська правда», «Новгородківські вісті». В творчих планах – видання двох поетичних збірок, українською та російською мовами.

Лідія Бережна

Оберіг

Радіє літо васильками,

Бузки під вікнами цвітуть.

І десь ще світиться вогнями

Моя життєва первопуть.

Садок частує вишеньками,

У річки сонце золотить.

Співа дубрава солов’ями,

А їй підспівує блакить.

Танцює кропива під тином,

І ряст знімає втому з ніг…

Цілунки шле мені в хатину

Мій калиновий оберіг.

Серпень святкує обжинки

Серпень святкує обжинки-

Яблуком пахнуть сади.

Бджоли не знають спочинку

Ген від зорі до зорі.

Сонечко з ранком вітає,

Росами вмились лани

І животи на баштані

Гріють рясні кавуни.

Понад густим очеретом

Дихають парко ставки.

В хвильках, немов каравелки,

Плавають дикі качки.

Мліють у лузі копички-

Сіно таке запашне.

Літо в червоній спідничці

Жовте колосся несе.

Квітування

Під віконцем розквіта калина,

Вишеньки – подруженьки цвітуть

А під ними бавиться дитина.

Ще свою не знає первопуть.

Їй так любо слухать соловейка,

І в долоні сонечко ловить …

Прийде час і полетить далеко.

Пізнавать прекрасне слово: «ЖИТЬ!»

Земле, земле, я ж твоя дитина,

Промінець з далекого села:

Віра в мене чесна і єдина.

Я ж квітую від твого тепла.