Новгоро́дка — селище міського типу в Україні, центр Новгородківського району Кіровоградської області. Населення 5,8 тисяч осіб.

Історія

Землі Куцівки (Новгородки) входили до складу Запорозької Січі. Після ліквідації Запорозької Січі Куцівка стала державним поселенням.

Історична хронологія селища починається з 1768 року. Тоді цей населений пункт був запорозькою слободою Куцівкою, заснований запорізьким полковником Бугогардівської паланки Афанасієм (Панасом) Івановичем Куцим. Перші мешканці — запорозькі козаки Дядьківського куреня, згодом також переселялися вихідці з Полтавської губернії.

З 1821 року Куцівка — військове поселення, центр округу. У 1822 року Куцівка перейменована на село Новгородку на честь Новгородського полку, що тут квартирував.

Після ліквідації військових поселень Новгородка — державне село, яке в 1860 року отримало статус містечка і стало центром волості. Східну околицю Новгородки, де розташовувався Новгородський полк, жителі селища і тепер називають «штабом», а заглибину річки Кам'янки, де стояла лазня для військових — «банею».

На початок XIX століття Новгородка була вже великим поселенням, що розміщувалося на берегах річки Кам'янки та на схилах балок Тернової та Котенкової. Простягалася Новгородка на 10 верств у довжину. Містечко було волосним центром. Хати здебільшого глиняні, вкриті соломою або очеретом. Лише наприкінці дев'яностих років сюди прибув фельдшер, почала працювати аптека, а в 1909 році — лікарня на 20 ліжок. Серед селян лютували хвороби. Так під час епідемії шигельозу (цю хворобу тоді називали дизентерією) і скарлатини в 1899 року загинуло 11 % населення, з кожних 100 новонароджених помирало 40. У 1873 році відкрилася земська школа, згодом — 2 церковно-парафіяльні школи. З 6129 жителів у 1886 році грамоту знало 463, з них — 42 жінки.

Станом на 1886 рік у містечку, центрі Новгородківської волості Олександрійського повіту Херсонської губернії, мешкало 4928 осіб, налічувалось 819 дворових господарств, існувала православна церква — Церква Святої Трійці, єврейський молитовний будинок, школа, 17 лавок, винний склад, постоялий двір, винний склад, відбувались 4 ярмарки на рік: Олексіївська 17 березня, Вознесенська, Іллінська 20 липня та 8 листопада, базари по п'ятницях та неділях.

В Новгородці був військовий цвинтар, який вже на поч. ХХ ст. запустів, про одну з могил відомо з єлисавеградських газет — підполковника Богуміла Баумгартена (*13.06.1804-†14.06.1855).

На 1914 рік сільський староста — Л. А. Ховрюта.

На початок ХХ століття в містечку діяло 3 церкви — Святої Трійці (з 1779 р.), Успенська та Архістрато-Михайлівська (на 1910 рік).

У 1917 році село входить до складу Української Народної Республіки.

Внаслідок поразки визвольних змагань на початку лютого 1918 року в містечку встановлено радянську владу. Почалася чорна смуга в історії села і її жителів — репресії 1918—1921, голод 1921—1922, знищення церкви і земської освіти, розкуркулення і колективізація 1929—1931, Голодомор 1932—1933, репресії 1937—1938, Друга світова війна 1941—1944, репресії 1944—1952, голод 1946—1947 років. Після такого геноциду українського народу, населення Новгородки зменшилось в рази.

Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років помер щонайменше 131 житель селища

7 серпня 1941 року німецькі війська захопили Новгородку. Німці розстріляли 32 радянських активістів, вивезли до Німеччини понад 400 юнаків і дівчат, грабували населення. Під час боїв за Новгородку з боку Червоної Армії загинули 1720 радянських бійців і офіцерів. 10 березня 1944 року в Новгородці відновлено окупаційну радянську владу. Під час ІІ Світової війни як силами Червоної Армії так і Вермахтом були знищені школи, громадські будівлі, приміщення сільськогосподарського технікуму, житлові будинки, міст на шляху Кропивницький — Кривий Ріг. У таких важких умовах починалася відбудова села. Будувалися заклади освіти, культури. Було побудовано молокозавод, завод мінеральних вод, будувалися житлові будинки. Значна увага приділялася розвитку сільського господарства.

З 1991 року районний центр Новгородка в складі незалежної України. Побудована нова церква.

Пам'ятки

На території Новгородківського району досліджено пам'ятку скіфського часу (Таранова могила поблизу села Інгуло-Кам'янка). Всього на державному обліку знаходиться 93 археологічні пам'ятки, одна з яких має статус національної (Курган 1, с. Козирівка).

Серед архітектурних пам'яток на території селища розташована пам'ятка місцевого значення — навчальний корпус державного професійно-технічного училища № 36.

У селищі є встановлені за радянських часів пам'ятники солдатам окупаційної Червоної Армії, що загинули в 1943—1944 роках під час ІІ Світової війни.

Експонати з історії селища зберігаються в Новгородківському районному краєзнавчому музеї.

На південь від Новгородки знаходиться заповідне урочище місцевого значення Терник, біля західної околиці селища — ботанічний заказник місцевого значення Квітуча балка.

Відомі люди

• Куций Афанасій — засновник поселення, полковник Бугогардівської паланки.
• Агапов Олександр Леонідович (1987—2014) — солдат Збройних сил України, учасник АТО.
• о. Легейда Микола Іліч (*1895 р., Новгородка — †12.02.1940 р., табір «Сиблаг») — служив священиком в церквах Митрофанівки, Варварівки, Новгородки, с. Коломна, Вишневолоцького р-ну, Тверської обл. 9 лютого 1938 р. арештований, 13 лютого його засуджено на 10 років «виправних таборів». Покарання відбував в «Сиблагу».
• Кравцов Іван Савелійович (1914—2005) — радянський військово-морський льотчик-винищувач, Герой Радянського Союзу.
• Невпряга Микола Тимофійович (1925) — Герой Радянського Союзу.
• Новак Василь Васильович (1985—2015) — старший лейтенант Збройних сил України, учасник АТО.
• Семенов Дмитро Іванович (1913—2006) — Герой Радянського Союзу, заслужений меліоратор УРСР.
• Скопенко Віктор Васильович — Герой України, доктор хімічних наук, професор, академік НАН України, ректор Київського національного університету імені Тараса Шевченка (1985 — 2008).
• Яновська (Здориченко) Марія Мусіївна (*01.04.1882, Новгородка-†?) — мати видатного українського письменика Юрія Яновського.