Рекомендації фахівця (консультанта) вчителя-дефектолога
Рекомендації фахівця (консультанта) вчителя-дефектолога
Embedded Files
Сучасний підхід до організації навчання та виховання ліворуких дітей
Сучасний підхід до організації навчання та виховання ліворуких дітей
„Витоки здібностей і дарувань
дітей на кінчиках їхніх пальців”.
В.О.Сухомлинський
Ліворукість — не забаганка, не дивацтво окремої людини й не порок розвитку, а трохи інша організація роботи півкуль головного мозку, коли домінує права (у правшів — ліва) півкуля. Сьогодні про це знають, напевно, всі. Як і про те, що лівші досить часто відчувають себе незатишно в світі праворуких.
Статистика свідчить, що з кожним роком кількість ліворуких людей на земній кулі збільшується. Сьогодні близько 90% всіх людей має ведучу праву руку, 10% - це ліворукі і амбидекстри ("оборукі").
Завдання вчителів і батьків – створити максимально комфортні умови для навчання та виховання ліворукої дитини з метою збереження її здоров’я й реалізації її можливостей і здібностей.
Ліворукі люди характеризуються певними емоційно-психологічними особливостями, такими як підвищена емоційна чутливість, вразливість, швидка втомлюваність, як наслідок цього – обмежена працездатність, високий рівень креативності, яскраво виражені здібності до оригінальної художньої творчості, дратливість і уразливість, схильність до різних страхів (боязкість), низький рівень самоконтролю, знижений емоційний фон (перевага поганого настрою), конформність (схильність до пасивного сприйняття дійсності), совісність, підвищений рівень тривожності.
Психофізіологічні особливості ліворуких дітей:
погана зорово-рухова координація. Це може виражатися в поганому почерку, у труднощах при змальовуванні різних графічних зображень;
різні мовні порушення. Найбільш часто виявляються в помилках при звуковому аналізі. І.Макар’єв у своїй книзі «Якщо ваша дитина лівша» наводить дані про те, що заїкається кожна третя ліворука дитина;
особливості просторового сприйняття. Це перекручування форм і пропорцій фігур, дзеркальність рухів (письма), погана зорова пам’ять;
складності концентрації і переключення уваги.
Насправді, називаючи всіх людей, що надають перевагу в користуванні лівою рукою, лівшами, ми виявляємося не зовсім праві. У справжнього лівші ведучими будуть не тільки рука, але й нога, око, вухо.
Іноді деякі ознаки цього феномена можна помітити вже в ранньому віці, але на думку більшості психологів і фізіологів, до 4-5 років робити які-небудь остаточні висновки неправильно.
Для виявлення ліворукості можна провести тестування. При цьому необхідно дотримуватись певних правил:
кожне завдання пропонувати дитині в ігровій формі;
не фіксувати увагу на тому, якою рукою діє дитина;
усі предмети перед виконанням завдання розміщувати чітко перед дитиною.
1. Малювання.
Покласти перед дитиною аркуш паперу й олівець, запропонувати намалювати будь-що за бажанням. Коли дитина закінчить, попросити намалювати те саме іншою рукою. У цьому завданні враховується якість виконання малюнка кожною рукою.
2. Відкривання коробочки.
Дитині дають кілька сірникових коробочок, пропонують знайти сірник в одній із них. Ведучою вважається та рука, якою дитина буде здійснювати активні рухи: закривання, відкривання коробочки, виймання сірника.
3. Побудова кринички із сірників.
Дитині пропонується із кількох сірників побудувати криничку. Активні дії виконує ведуча рука.
4. Обертальні рухи.
Дитині пропонують відкрити і закрутити кришечки у двох-трьох пластикових пляшках. Ведучою вважається та рука, якою дитина крутила кришечку.
5. Розв’язування вузликів.
Пропонується кілька вузликів, зав’язаних нещільно на шнурі середньої товщини. Ведучою вважається рука, яка розв’язує вузол (інша тримає вузол).
6. Піднімання предметів.
Дитину просять підняти по черзі кілька предметів, які лежать на підлозі. Правші, як правило, беруть предмети правою, а лівші – лівою рукою.
7. Гра з м’ячем.
Дитині пропонується якнайточніше кинути м’яч однією рукою кілька разів. Ведучою буде та рука, якою дитина кидатиме м’яч.
Результати тестування заносяться в таблицю.
Ліворукою вважатиметься та дитина, у якої в графі «ліва рука» буде більше плюсів. Якщо дитина однаково добре володіє і правою, і лівою рукою, то вибір руки для письма визначатиметься якістю малюнків правою і лівою рукою.
Якщо ви помітили, що ваша дитина у процесі діяльності віддає перевагу лівій руці, пам’ятайте, що ця перевага – лише найпомітніша зовнішня ознака організації мозку дитини (інші ознаки – домінуюче око, домінуюча нога тощо). Значна кількість учених погоджуються із тим, що не слід примушувати дитину використовувати лише праву руку у зв’язку з тим, що організація мозку обумовлена генетично, а насильна її зміна суперечить природній організації мозку.
Наслідками переучування лівші на правшу можуть бути: заїкання, посилення симптомів дислексії, шкільні негаразди, неврози та невротичні реакції.
Важливо зазначити, що хвилювання і страхи збуджують праву півкулю головного мозку, яка у ліворуких дітей і так є більш активною, і, як наслідок, навіть незначна подія може стати приводом для страху, адже така дитина заздалегідь сповнена тривоги та поганих передчуттів. Такий високий рівень активізації правої півкулі викликає гальмування діяльності лівої півкулі. У результаті дитина не в силах приймати правильні рішення, знаходити раціональний вихід зі складної ситуації.
Дуже важливо, щоб батьки приходили на допомогу дитині.
Під час навчання ліворуких дітей зустрічається явище, що носить назву «феномена дзеркальних рухів», який найчастіше проявляється у дзеркальному письмі. За даними досліджень, частота дзеркального письма у ліворуких дітей складає 85%. Елементи дзеркального письма спостерігаються і у дітей з нестійкою праворукістю: після оволодіння звичайним письмом дзеркальне письмо в них може проявитись раптово, коли діти втомлені чи неуважні. Щоб попередити дзеркальне відображення, необхідно включати в попередню роботу такі методи, як зоровий аналіз літери, конструювання літери з її елементів, письмо в повітрі, обведення по контуру, використання таблиць із зображенням літер, одна з яких зображена дзеркально (дитині необхідно знайти її та обвести). Уникнути подібних проблем допомагають вправи на розширення зони зорово-просторового сприйняття.
Якщо дитині не вдається правильно писати літери, якщо вони не запам’ятовуються, якщо вони криві і «скачуть» у різні боки, - необхідно проводити заняття із розвитку моторики руки і координації руки та очей. Ці заняття необхідно проводити щодня, але не більше 15-20 хвилин. Добре допомагають заняття з ліплення, малювання, вишивання та в’язання, складання мозаїки і в’язання вузликів на шнурку.
Посадка під час письма. Ліворукі діти повинні сидіти прямо, не торкаючись грудьми столу. Ноги всією ступнею мають стояти на підлозі або підставці, голова трохи нахилена вправо або тримати голову прямо.
Положення зошита. Зошит лежить з нахилом вправо так, аби правий нижній кут сторінки, на якій пише дитина, був направлений до середини її грудей.
Положення рук, кисті руки та способи утримування ручки. Руки при письмі мають лежати на робочому столі так, щоб лікоть лівої руки трохи виходив за край столу і ліва рука вільно рухалась, права ж лежала на столі і знизу притримувала б зошит. Кисть лівої руки більшою частиною долоні має бути повернена до поверхні столу. Точками опори для кисті слугують нігтьова фаланга дещо зігнутого мізинця та нижня частина долоні. Ручка кладеться на середній палець, на його верхню нігтьову частину. Нігтьова фаланга великого пальця притримує ручку, а вказівний палець легко кладеться зверху ручки на проміжок 1,5--2 см від пишучої кульки та керує рухом пальців. В процесі письма триває рух зліва направо (напрямок ручки при письмі лівою рукою - вліво, а рух кисті і пальців - вправо).
Не вимагайте, щоб рука ліворукої дитини лежала на зошиті відповідно до положення правої руки праворукої дитини. Писати в такому положенні ліворука дитина або зовсім не зможе, або ж письмо через короткий час викличе у дитини почуття втоми, відчуття роздратованості, страху, а інколи й істерики.
Важливим є правильне розташування графічного матеріалу, що дозволяє дитині спокійно, без зайвих рухів наслідувати зразок, адже він постійно перебуває у полі її зору. Це особливо стосується письма літер, складів та коротких односкладових слів. З метою полегшення процесу навчання письма можна використовувати прописи, у яких зразок дублюється наприкінці рядка.
Дорослим, які оточують дитину-лівшу, в жодному разі не слід підкреслювати цю її властивість. Краще взагалі не намагатися будь-що змінити. Більш того, варто показати, що ви вважаєте ліворукість навіть перевагою. Не потрібно переучувати дитину, природа все одно візьме своє. Поговоріть з учителем про вашу позицію з цього питання. Враховуючи підвищену емоційність і велику вразливість такої дитини, будьте дуже чуйними і доброзичливими з нею. Хваліть за найменші успіхи і заохочуйте її художній або музичний дар, але не намагайтеся зробити з дитини вундеркінда.
Інформацію взято на сайті :http://www.highschool32.com.uа
2 квітня - Світовий день поширення інформації про аутизм.
2 квітня - Світовий день поширення інформації про аутизм.
ЩО ТРЕБА ЗНАТИ ПРО АУТИЗМ
ЩО ТРЕБА ЗНАТИ ПРО АУТИЗМ
Аутизм (розлади аутистичного спектру (РАС) – це стан, який виникає внаслідок порушення розвитку головного мозку і характеризується вродженим та всебічним дефіцитом соціальної взаємодії та спілкування. Його неможливо вилікувати, проте з часом можна скоригувати і адаптувати людину до соціального життя.
Розлади аутистичного спектру починаються у дитинстві, проте зберігаються у підлітковому і дорослому віці. У більшості випадків ці стани проявляються у перші 5 років життя.
Люди з аутизмом можуть бути надзвичайно обдарованими, проте їм потрібно набагато більше часу, щоб навчитися чомусь дуже простому.
Рівні розумової діяльності у людей з РАС варіюють в надзвичайно широких межах – від важкого порушення функцій до чудових невербальних когнітивних навичок. Такі діти проявляють здібності – іноді просто геніальні – до малювання, музики, конструювання, математики тощо. При цьому інші сфери життя не будуть цікавити дитину.
Якщо говорити про причини аутизму, є багато факторів, які підвищують вірогідність появи у дитини РАС, в тому числі фактори навколишнього середовища і генетики. Достеменно відомо, що вакцинація не може спричинити розвиток аутистичних розладів у дітей, оскільки ураження мозку відбувається ще на етапі внутрішньоутробного розвитку плода.
Зверніть увагу і повідомте лікаря, якщо у вашої дитини відчутне порушення мови, немає емоційного контакту з людьми (передусім - з батьками), дитина усамітнена,а серед інших людей відчуває тривогу, невдачі викликають в неї сплалахи гніву, а поведінка загалом є стереотипною (дитина здійснює одні й ті ж дії протягом довгого часу: повторює одне і те ж слово, бігає по колу, розгойдується з боку в бік тощо). Наявність окремих симптомів не означає, що у вашої дитини аутизм. Водночас, повідомте про це вашого лікаря, щоби отримати кваліфіковану відповідь.
Інформацію взято на сайті :https://moz.gov.ua/article/health/5-mifiv-pro-autizm
Види інтелекту дитини та, як його розвивати.
Види інтелекту дитини та, як його розвивати.
Не претендуючи на сувору академічність, пропонуємо взяти за відправну точку позицію психолога й освітнього консультанта Тоні Бьюзена, докладно викладену в його книзі «Розумні батьки — геніальний дитина». Модель, запропонована в цій книзі, передбачає наявність у дитини цілого набору різних видів інтелекту. Ми поговоримо про їх особливості та практичні підходи до їх розвитку в руслі природного способу життя.
Отже, згідно з Тоні Бьюзеном, ось які види інтелекту наявні у вашої дитини:
Вербальний (словесний)
Логічний (числовий)
Конструктивний (просторовий)
Чуттєвий (емоційний)
Кінестетичний (тілесний)
Творчий
Особистісний
Соціальний
Духовний
1. Вербальний інтелект
Окрім безпосереднього лексичного запасу людей у кожен момент їх життя, цей вид допомагає розібратися в складних зв'язках слів усередині мови.
Способи розвитку:
▪ Із раннього віку, краще — від народження, розмовляйте з малечею, співайте їй. Саме завдяки розмовам близьких людей малюки засвоюють мелодику та структуру рідної мови, можуть накопичити інформацію про різноманітні мовні ситуації і формувати словниковий запас — спершу пасивний, а пізніше активний. Чим швидше розпочнеться цей процес, тим краще.
▪ Заохочуйте малюка до спільних бесід.
▪ Емоційно розказуйте з дитиною забавлянки і скоромовки; придумуйте мовні вправи, наприклад, з римуванням імені малюка з кумедними словами.
▪ Постановка перед дітьми таких мовних завдань, що провокують їх на перенос слів із пасивного словника до активного. Наприклад, якщо діти вимогливо чи з криком просять пити, не поспішайте виконувати це бажання, а попросіть сказати, що вони хочуть: «Скажіть, ми хочемо пити! Мамо, дай води!»
▪ Зі старшими дітьми вирішуйте словесні головоломки, до прикладу, коли потрібно закінчити послідовність «корова-теля, курка- ...».
2. Логічний інтелект
Допомагає людям маніпулювати числами від простих рахунків до складних усних обчислень.
Способи розвитку:
▪ Навчання рахунку має бути часткою повсякденних ігор з молодшого віку. Наприклад, разом рахуйте дерева під час прогулянок, вагони поїзда чи метро. У домашній грі застосовуйте рахункові матеріали, аби числа асоціювалися з об'єктами.
▪ Грайтеся з цифрами. Наприклад, підраховуйте кількість зустрітих білих машин, діти старшого віку нехай додають чи навіть перемножують цифри номерів автомобілів.
▪ Розв’язуйте разом з малюком числові головоломки.
3. Конструктивний інтелект
Цей вид допомагає нам визначити взаємне положення предметів у просторі. Навички архітектора, інженера, хірурга, художника тісно пов'язані з цим видом інтелекту.
Способи розвитку:
▪ Грайтеся з пазлами, використовуйте для дітей іграшки та ігри, у котрих активно використані всі три виміри (наприклад, конструктори, лабіринти).
▪ З раннього віку, коли діти починають проявляти зацікавлення, розбирайте разом, а потім збирайте ті предмети, з якими можна це зробити, звертаючи увагу дітей на їх внутрішній уклад.
▪ Привертайте увагу малечі на напрямки руху, говорячи, наприклад, що ви йдете вправо чи вліво, що та чи інша річ залишилася позаду, а інша знаходиться попереду. Заохочуйте активність в освоєнні простору дитиною.
4. Емоційний інтелект
Він включає в себе 5 органів чуття (зір, нюх, смак, слух і дотик).
Способи розвитку:
▪ Демонструйте малюку з раннього віку різницю між різними фактурами, проговорюйте їхні особливі риси.
▪ Активно залучайте дітей до повсякденного життя, даючи їм можливості, наприклад, помацати ті продукти, які ви використовуєте на кухні, тканини, з якими ви працюєте, а старших діток і допомогти вам — замісити тісто, помити крупи тощо.
▪ Додавайте в їжу, яку готуєте для малечі, негострі спеції. Грайтеся зі смаковими характеристиками їжі, експериментуйте, створюйте різні смакові враження.
▪ Пограйтеся: спочатку разом понюхайте різні продукти (каву, молоко, лимони і т.д.), а потім намалюйте колір кожного запаху.
▪ Давайте дітям слухати музику різноманітних стилів і напрямів.
5. Кінестетичний інтелект
Включає здатність тіла реагувати на місце в навколишньому світі, проводить аналіз власної швидкості руху й оточуючих об'єктів, їх відносне місцезнаходження.
Способи розвитку:
▪ Повна свобода рухів дітей від народження. Якщо відсутні медичні показання, не варто використовувати пелюшки, ходунки й інші схожі пристосування. Не обмежуйте малюка в руховій активності, натомість дозвольте йому методом спроб і помилок набрати якомога більший багаж знань про можливості власного тіла.
▪ Застосовуйте рухливі ігри, вестибулярну гімнастику, динамічну гімнастику, що є прекрасним джерелом кінестетичного досвіду малюка.
▪ Довіряйте своїм дітям. Не зловживайте пристосуваннями безпеки, а дозвольте малюкам необхідну кількість разів упасти чи вдаритися, щоб набути власного досвіду у проживанні цих ситуацій.
6. Творчий інтелект
Цей вид, на відміну від логічного інтелекту, основується на непередбачуваній асоціації та допомагає у створенні нових ідей, нестандартним чином вирішувати поставлені задачі. Безпосередньо має вплив на нашу продуктивність, зокрема в умовах інтенсивного інформаційного обміну.
Способи розвитку:
▪ Створіть довкола малюка середовище, яке буде сприяти розвитку його творчих здібностей. Забезпечте йому доступ до засобів для малювання та ліплення, щоб малюк міг цим займатися будь-коли. Слухайте разом музику і виражайте власні емоції від почутого. Відбивайте ритм відповідно до такту музики, допомагаючи дитині фіксувати ритми мелодій.
▪ Заохочуйте дітей до побутової праці, яка вимагає прояву творчих здібностей. Наприклад, разом створюйте орнаменти на домашній випічці, щоб жоден із них не повторювався. Запропонуйте старшим дітям разом з вами вибрати тканини для іграшок чи новорічних костюмів (якщо ви шиєте їх самостійно). Імпровізуйте!
▪ Надавайте перевагу іграшкам, котрі можуть стимулювати уяву, а не позбавляють малюків ініціативи. Баночка з-під йогурта, коробка з-під молока, картонна упаковка від яєць, велика картонна коробка — всьому цьому знайдеться сотня й одне застосування в іграх, котрі розвивають фантазію.
7. Особистісний інтелект
Визначає стосунки людей із самими собою. Високий рівень його розвитку допомагає у комфортному відчутті себе на самоті і в колективі незалежно від ситуацій.
Способи розвитку:
▪ Приділіть увагу на самостійні заняття дітей, вчіть їх знаходити радість на самоті й одночасно любити перебування з іншими людьми.
▪ Заохочуйте бажання дитини до самопізнання, наприклад, розказуйте про особливості розвитку її інтелекту, про унікальні риси особистості тощо.
8. Соціальний інтелект
Визначає наші здібності ладнати з іншими. Найчастіше люди з розвиненим саме цим видом інтелекту досягають великих успіхів в житті, не відрізняючись при цьому, до прикладу, розвиненими творчими чи логічними якостями.
Способи розвитку:
▪ Збільшіть комунікативне коло свого малюка, забезпечивши йому спілкування не лише з однолітками, але й із людьми різних вікових груп, національностей, професій тощо. Варто також познайомити дитину з якомога більшим рядом соціальних ролей.
▪ Заохочуйте публічні виступи дітей — декламування, виконання пісень, танці. Окрім досвіду у виконанні різних ролей, це підвищить їхню впевненість у собі, що є необхідним для розвитку соціального інтелекту.
9. Духовний інтелект
Його основи закладаються з дитинства. Цей вид інтелекту визначає духовний розвиток, ступені позитивного відношення до світу, відчуття себе як його частини, прагнення до самопізнання.
Способи розвитку:
▪ Демонструйте дітям розмаїття довколишнього світу, розказуйте про устрій та взаємозв'язки у ньому, про внесок усіх живих організмів. Навчайте дитину дбайливому ставленню до природи наче до рідному дому. Відвідуйте народознавчі і природничі музеї, зоопарки, планетарії тощо.
▪ Стимулюйте у дитині розвиток почуття гумору та самоіронії. Не бійтеся посміятися над собою і дати зрозуміти малечі, що це нормально.
посилання на сторінку: https://stykit.com.ua/interesting/statti/vyd-intelku-a-ja-joh-rz
Особливості розвитку дитини 3–4-х років
Особливості розвитку дитини 3–4-х років
Вітаємо, ви пережили «кризу двох років». Будемо сподіватися, вам вистачить сил на те, щоб насолоджуватися подальшим ростом вашої дитини. Наступні роки називають «чарівними» частково тому, що ваша дитина нарешті стала вас слухатись, але також і тому, що в неї починає активно розвиватись фантазія.
Мовленнєвий розвиток
Якщо ваша дитина не дуже балакуча, це незабаром зміниться. У період від 3 до 4-х років дитина навчиться:
Називати своє ім'я й вік.
Вимовляти 250–500 слів.
Відповідати на прості запитання.
Складати речення із п'яти-шести слів (повними речення стануть до чотирьох років).
Розмовляти чітко.
Розповідати історії.
Когнітивний розвиток
Ваш малюк почне ставити масу запитань: «Чому небо блакитне? Чому у птахів є пір'я?». Запитання, запитання й тільки запитання! Іноді це може трохи дратувати, але така поведінка нормальна й характерна для цього віку. Крім постійних «чому?» ваша дитина зможе:
Називати знайомі кольори.
Розуміти що таке «однаковий» і «різний».
Мати творчу уяву.
Дотримуватися вказівок із трьох складових.
Запам'ятовувати історії частинами.
Розуміти, що таке час доби (наприклад, ранок, день, вечір).
Рахувати й розуміти, що таке рахунок.
Сортувати речі за кольором і формою.
Збирати пазли, що відповідають її віку.
Упізнавати й називати повсякденні предмети та картинки.
Руховий розвиток
Зараз у вас справжній непосида. У період від 3 до 4-х років ваша дитина зможе:
Ходити вгору та вниз по сходах, чергуючи кроки.
Бити по м'ячу, кидати й ловити його.
Добре лазити.
Більш упевнено бігати й кататись на триколісному велосипеді.
Стрибати та стояти на одній нозі протягом п'яти секунд.
Пересуватися вперед і назад.
Нахилятись, не падаючи.
Розвиток моторики
Ваша дитина стає більш спритною. У цей період розвитку ваш малюк навчиться:
Легко брати дрібні предмети й перегортати сторінки книги.
Використовувати дитячі ножиці.
Перемальовувати кола та квадрати.
Малювати частини тіла людини.
Писати деякі великі літери.
Будувати вежу з чотирьох і більше кубиків.
Одягатись і роздягатися самостійно.
Відкривати й закривати банки.
Повертати дверні ручки.
Емоційний і соціальний розвиток
Ваш малюк стає не тільки фізично, а й емоційно самостійним. Ви помітите, що він уже менше вдається до істерики, коли його залишають з нянею або в дитячому садку.
До того ж ваш малюк стане більше спілкуватись. Ваша дитина буде взаємодіяти зі своїми друзями. Саме в цьому віці проявляється перша здатність вирішувати проблеми.
У цей період розвитку ваша дитина зможе:
Наслідувати батьків і друзів.
Проявляти знаки уваги родичам і друзям.
Розуміти, що таке «моє» й «чуже».
Проявляти широкий спектр емоцій, наприклад, смуток, злість, щастя, нудьгу.
Ви також можете помітити, що в дитини дуже активна уява. У цьому є свої плюси й мінуси. Уявні ситуації та гра можуть стати для неї більш цікавими, ніж гра з іншими дітьми. Також у дитини можуть розвиватися страхи, наприклад, того, що під ліжком ховається чудовисько.
Коли варто непокоїтись
Усі діти ростуть і розвиваються по-різному. Не хвилюйтесь, якщо ваш малюк не оволодів якимись пунктами в цих списках. Ви повинні помічати поступовий прогрес у розвитку своєї дитини. Якщо прогрес не спостерігається або дитина подає ознаки можливого відставання в розвитку, вам варто звернутись до педіатра.
Ознаки відставання в розвитку дитини в період від 3 до 4-х років:
Дитина не може кидати м'яч, стрибати на місці або їздити на триколісному велосипеді.
Дитина часто падає, їй складно ходити по сходах.
Вона не може тримати олівець між великим і рештою пальців, не може перемалювати коло.
У реченні використовує не більше трьох слів, плутає займенники.
У неї часте слиновиділення та проблеми з вимовою.
Дитина не може побудувати пірамідку з чотирьох кубиків і їй важко брати невеликі предмети.
Боїться розлуки з батьками.
Не цікавиться неструктурованими іграми, не грає в ігри «уявні».
Не грає з іншими дітьми, спілкується тільки із членами сім'ї.
Погано заспокоюється, коли гнівається чи засмучується.
Не розуміє простих вказівок.
Уникає візуального контакту.
Противиться вдяганню, сну й відвідуванню туалету.
Також якщо ви помітили, що дитині важко справлятися з тим, що раніше в неї виходило, повідомте про це лікарю. Можливо, це перші симптоми порушення розвитку. Якщо ваша дитина відстає в розвитку, не хвилюйтесь, є багато доступних методик, щоб допомогти своїй дитині.
Вікові особливості дітей 4-5 років
Вікові особливості дітей 4-5 років
Вік від 4 до 5 років — це час, коли в дитини закінчився кризовий період, вона стала спокійнішою та слухнянішою. Крім того, у цьому віці дитина активно починає прагнути бути самостійною. Сьогодні ми розповімо про основні зміни в характері дитини цього віку та дамо поради з виховання.
Дитина у віці від 4 до 5 років може:
визначати розташування предметів: праворуч, ліворуч, посередині, вгорі, внизу, позаду, попереду;
знати основні геометричні фігури (коло, овал, квадрат, трикутник і прямокутник);
знати цифри від 0 до 10. Рахувати предмети в межах десяти, співвідносити кількість предметів із потрібною цифрою;
розставляти цифри від 1 до 5 у правильній послідовності та в зворотному порядку;
порівнювати кількість предметів, розуміти значення: більше/менше, порівну;
знаходити відмінності й подібності між двома картинками (або між двома іграшками);
складати за зразком споруди з конструктора;
складати розрізану картинку з 8-10 частин;
будувати речення з 10-12 слів;
знаходити предмет за описом (яблуко — кругле, солодке, жовте);
самостійно складати опис предмета;
розуміти значення прийменників (в, на, під, за, між, перед, близько);
знати, які бувають професії, чим займаються люди цих професій;
відповідати на питання й правильно їх задавати;
переказувати зміст почутої казки чи оповідання;
розповідати напам'ять кілька віршів;
розрізняти праву й ліву руку.
Важливо знати, що прагнучи бути самостійною, дитина намагається встановити свої правила в навколишньому світі та заявити про них. Для неї важливо майже все робити самостійно, вона менше потребує опіки дорослих і вже більше здатна подбати про себе.
Крім того, у дитини розширюються свідомі емоції, вона стає здатною співпереживати, співчувати, розуміти почуття інших людей.
У малюка формуються основні етичні поняття, творчі здібності. У фазу активності вступає розвиток уяви. Дитина живе в світі казок і фантазій — у цей період вона здатна створювати цілі світи на папері або в своїй уяві. У мріях і фантазіях дитина отримує можливість стати головною дійовою особою. Але, як наслідок розвиненої уяви, з’являються страхи, тому що знань і життєвого досвіду ще дуже мало. Дитина може почуватись недостатньо захищеною в світі.
Також у цей період дитина прагне мати друзів серед однолітків. Ігри, в які дітям подобається грати, стають складнішими та набирають сюжетно-рольового наповнення (ігри в лікарню, в магазин, в улюблених героїв казок). Діти 4-5 років починають дружити один з одним, сваритися, миритися, ображатися, ревнувати, допомагати один одному.
Активна допитливість у цей період розвитку змушує дітей постійно ставити питання про все, що вони бачать. Розширюється кругозір дитини, вона прагне пізнавальних бесід. Діти часто ставлять питання: «чому?», тому що їм дуже цікаво пізнавати навколишній світ, обговорювати побачене. Слухати розповіді дорослих про моря, океани, тварин, історії з життя людей. Відповідати на запитання дітей потрібно, щоб дитина не набула психологічного комплексу відчуженості. Але, відповідаючи на питання дітей, пояснення повинні бути не науково обґрунтовані, а сформульовані простою та доступною для дітей мовою.
У віці 4-5 років набирає обертів розвиток свідомості в дітей. Діти здатні в своєму пізнанні виходити за межі того, з чим безпосередньо стикаються — вони можуть поступово нагромаджувати фактичні знання про різні предмети та явища, про яких знають лише зі слів дорослого (про тварин і машини, міста й країни тощо). Коли дитина має такі уявлення, то в неї природно виникає ставлення до нових сфер життя, з якими її знайомлять: симпатія до дельфінів і боязке відношення до акул, співчуття до людей, які місяцями живуть в умовах полярної ночі, і пошана до їх здатності пристосовуватися до складних природних умов. Це означає, що дитина не лише отримувала знання від дорослого, а й розширювала коло подій та предметів, що викликали в неї певний емоційний стан: співчуття, пошана, інтерес.
Також важливо, щоб відчуття які переживає дитина з приводу чужих їй людей та незнайомих істот чи подій, виводили її за межі вузьких і егоїстичних інтересів. Щоб робили певні дії в формуванні майбутнього громадянина суспільства, якому людське горе або переживання не буде чужим.
ПОРАДИ БАТЬКАМ
Дуже важливо, щоб дитина дотримувалась всіх режимних моментів.
У вихованні дитини застосовуйте почуття гумору — це допоможе вам налагоджувати стосунки з дитиною, так ви будете краще розуміти один одного.
Намагайтесь не говорити слово «ні». Якщо вам потрібно його сказати — обов’язково обґрунтуйте свою відмову.
Намагайтесь вчити дітей на своїх прикладах, демонструйте те, що ви робите в повсякденному житті, будьте завжди для них прикладом, тому що діти наслідують поведінку своїх батьків.
Батькам важливо пам'ятати, що законів і заборон не повинно бути занадто багато. Замість заборон, якщо це можливо, пропонувати альтернативу, наприклад: «Тобі не можна малювати на стіні, але можна на папері». Заборони породжують у дитині почуття провини, злість і протест. Якщо ви щось однозначно забороняєте дитині, то будьте готові витримати його справедливу образу з цього приводу.
Обов’язково дотримуйтесь тих етичних принципів, які ви пропонуєте дитині.
Не перевантажуйте совість дитини. Пам'ятайте — надмірне покарання за незначні проступки та помилки викликають постійне відчуття своєї провини, страх перед покаранням.
Надайте дитині можливості прояву її творчості та можливість самореалізації.
Обов’язково хваліть за творчу роботу (малюнки та сувеніри, виготовлені в садочку чи вдома). Цікавтесь будь-якою подією, про яку розповідає ваш малюк та вчинком, який він зробив. Старайтесь оцінити дитину позитивно та підбадьорити її.
Забезпечте дитині можливість гратися з іншими дітьми — така гра розвиває уяву, образне мислення, вона необхідна для здорового емоційного розвитку.
Пам'ятайте, що дитина вже здатна досить довго і з захопленням займатися тим, що їй подобається, тому, щоб не перервати її дії, визначте заздалегідь, коли дитина повинна закінчити свою гру або творчу справу.
Слід пам’ятати, що у віці 4-5-ти років всі недоліки виховання дитини переходять у стійкі негативні риси характеру.
Ваша основна мета — допомогти своїй дитині всебічно й безперешкодно розвиватись і досліджувати навколишній світ.
Що повинна знати і вміти дитина 6 - 7 років
Що повинна знати і вміти дитина 6 - 7 років
Математика.
Математика.
Дитина повинна знати:
1. Цифри 0, 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9; знаки «+», «-», «=».
2. Як складати і вирішувати завдання в одну дію на додавання і віднімання.
3. Як користуватися арифметичними знаками дій.
4. Як розділити коло, квадрат на дві і чотири рівні частини.
5. Склад чисел першого десятка.
6. Прямий і зворотний порядок числового ряду.
7. Як отримати кожне число першого десятка, додаючи одиницю до попереднього і віднімаючи одиницю з наступного за ним в ряду.
8. Назва поточного місяця, послідовність днів тижня.
Розвиток мови.
Розвиток мови.
1. Будувати складні пропозиції різних видів. Наприклад, складати речення із запропонованих слів: малюнок, дівчинка, малювати, фарбами, хлопці, гірка, санки, кататися, с, на і т.д.
2. Швидко утворювати нові словосполучення. Наприклад: шапка з хутра - хутряна шапка і т.д.
3. Пояснювати зміст прислів'їв. Наприклад, прислів'я: «Без праці не витягнеш і рибку зі ставка».
4. Складати розповіді по одній картинці, по серії картинок, з життя.
5. Виразно виконувати вірші, з різною інтонацією передавати рядки, що містять радість, захоплення, смуток і т.д.
Основи грамоти.
1. Складати пропозиції з 3-4 слів.
2 Складати схему пропозиції.
3. Розділяти прості речення на слова.
4. Розділяти слова на склади (частини).
5. Розрізняти голосні і приголосні звуки.
6. Визначати, на який склад падає наголос.
7. Визначати на слух м'якість і твердість звуку в словах.
8. Визначати кількість звуків і букв у слові.
9. Визначати за інтонацією, яку пропозицію: оповідної, восклицательное, питальне.
Навколишній світ.
Навколишній світ.
1. Називати своє ім'я та прізвище.
2. Називати ім'я та прізвище своїх батьків.
3. Знати назву свого міста.
4. Знати назва столиці Батьківщини.
5. Знати назву нашої планети.
6. Знати назви основних професій людей. Пояснити, чим характерні ці професії, яку приносять користь людям.
7. Називати пори року, частини доби, дні тижня в їх послідовності.
8. Називати весняні, літні, осінні і зимові місяці.
9. Відрізняти хижих від травоїдних.
10. Відрізняти перелітних птахів від зимуючих.
11. Відрізняти садові квіти від польових.
12. Відрізняти дерева від чагарників.
13. Називати всі явища природи.
Увага.
Увага.
1. Виконувати завдання, не відволікаючись, близько 15 хвилин.
2. Знаходити 5-6 відмінностей між предметами і між двома малюнками.
3. Утримувати в полі зору 8-10 предметів.
4. Копіювати в точності візерунок або рух.
5. Легко грати в ігри на уважність і швидкість реакції. Наприклад, називайте іменники, але перед грою домовтеся: якщо почув назву іграшки - хлопнути в долоні; якщо інший предмет - скласти руки на столі.
Пам'ять.
Пам'ять.
1. Запам'ятовувати 8-10 картинок.
2. Запам'ятовувати лічилки (наприклад: «Три гусака летять над нами, три гуски - над хмарами, два спустилися за 3. струмок. Скільки було всіх гусей?») Та скоромовки (наприклад: «Курча з куркою п'ють чай на вулиці»).
4. Запам'ятовувати фрази (наприклад: «Юля і Оля малюють кольоровими олівцями»; «Восени часто йде дощ»).
5. Розповідати по пам'яті розповіді, казки, вірші, зміст картинок.
6. Повторювати в точності текст, що складається з 3-4 речень.
Мислення.
Мислення.
1. Закінчити речення: «Якщо стіл вище стільця, то стілець ...», «Якщо два більше одного, то один ...», «Якщо річка глибше струмка, то струмок ...».
2. Знаходити зайве слово серед групи слів, наприклад: «Василь, Федір, Семен, Іванов, Євген»; «Гніздо, нора, мурашник, курник, барліг»; «Сміливий, хоробрий, відважний, злий, рішучий».
3. Відповідати на хитромудрі питання, наприклад: «Коли гусак стоїть на одній нозі, він важить 2 кілограми.
4. Скільки буде важити гусак, якщо постане на дві ноги? »
5. Визначати послідовність подій.
6. Знаходити і пояснювати невідповідності на малюнках.
7. Знаходити і пояснювати відмінності між предметами і явищами.
8. Знаходити серед запропонованих предметів зайвий, пояснювати свій вибір.
Дрібна моторика.
Дрібна моторика.
1. Скласти з конструктора за зразком будь-яку фігуру. Скласти з паперу, по показаному дорослим зразком, простий предмет (кораблик, човник і т.д.)
2. Вирізати ножицями складну фігуру по контуру, намальованому на аркуші паперу.
3. Виконувати аплікації на папері як самостійно, так і за зразком.
4. Складати пазли без сторонньої допомоги.
5. Регулювати силу тиску на олівець і пензель і змінювати напрямки руху руки в залежності від форми зображеного предмета.
6. Розташовувати зображення на всьому аркуші, на одній лінії, на широкій смузі.
7. Штрихувати малюнки, не виходячи за їх контури. Акуратно розфарбовувати складні малюнки.
8. Орієнтуватися в зошиті в клітинку або в лінійку.
Якщо ваш малюк ще не все може, позаймайтеся з ним додатково. І пам`ятайте, що кожна дитини індивідуальна і вивчений матеріал може засвоювати не так швидко як нам цього хочеться. У вас все вийде! Бажаємо успіхів!
Якщо ваш малюк ще не все може, позаймайтеся з ним додатково. І пам`ятайте, що кожна дитини індивідуальна і вивчений матеріал може засвоювати не так швидко як нам цього хочеться. У вас все вийде! Бажаємо успіхів!
Розвиваємо дрібну моторику у дітей: чому це важливо?
Розвиваємо дрібну моторику у дітей: чому це важливо?
Ще в давні часи древні китайці заявляли про те, що активні вправи за участі рук і пальців позитивно впливають на розвиток і діяльність головного мозку будь-якої людини. І діти – не виняток. Шнурування черевиків, застібання ґудзиків, збирання дрібних деталей – цей список можна продовжувати безкінечно. Всі ці дії передбачають акуратну і точну роботу пальців рук, якої важливо навчитися. Саме тому, розвитку дрібної моторики у дітей сьогодні приділяється особлива увага. З цією метою вихователі в дитячих садах, вчителі в школах і навіть багато мам вдома включають в повсякденність різні вправи та ігри на розвиток у дітей дрібної моторики. Однак далеко не всі роблять це правильно. А значить, наша інформація буде для них корисною.
Дрібна моторика: що це таке і навіщо її розвивати?
Отже, дрібна моторика – це здатність дітей і дорослих виконувати точні і дрібні рухи не тільки кистями, але і пальцями рук і ніг, завдяки скоординованим діям таких систем організму, як: кісткова, нервова і м’язова. Добре розвинена дрібна моторика рук і пальців дозволяє дітям виконувати величезну кількість різноманітних процесів: від елементарних жестів в ранньому дитинстві (скажімо, захоплення іграшки) до більш складних рухів в старшому віці (зокрема письмо та малювання).
Виходячи з цього, питання: чи потрібно займатися розвитком дрібної моторики у дітей або ні, відпадає саме собою. Тим більше що вона безпосередньо пов’язана з розвитком всіх пізнавальних процесів: пам’яті, уваги, мислення й мови. Так, наприклад, якщо батьки бажають, щоб їхнє дитя швидше навчилося говорити, необхідно займатися не тільки тренуванням його апарату артикуляції, але і розвитком його дрібної моторики, використовуючи спеціальні вправи та іграшки.
Втім, як уже зазначалося, щоденні заняття на формування скоординованих і точних рухів пальців і рук сприяють не тільки становленню мови у дітей. Вони є прекрасним фундаментом для тренування уяви, спостережливості і навіть координації. А значить, займатися розвитком дрібної моторики у дітей важливо і потрібно, а особливо, якщо мова йде про дошкільників і молодших школярів.
Дрібна моторика: що це таке і навіщо її розвивати?
Дрібна моторика: що це таке і навіщо її розвивати?
Отже, дрібна моторика – це здатність дітей і дорослих виконувати точні і дрібні рухи не тільки кистями, але і пальцями рук і ніг, завдяки скоординованим діям таких систем організму, як: кісткова, нервова і м’язова. Добре розвинена дрібна моторика рук і пальців дозволяє дітям виконувати величезну кількість різноманітних процесів: від елементарних жестів в ранньому дитинстві (скажімо, захоплення іграшки) до більш складних рухів в старшому віці (зокрема письмо та малювання).
Виходячи з цього, питання: чи потрібно займатися розвитком дрібної моторики у дітей або ні, відпадає саме собою. Тим більше що вона безпосередньо пов’язана з розвитком всіх пізнавальних процесів: пам’яті, уваги, мислення й мови. Так, наприклад, якщо батьки бажають, щоб їхнє дитя швидше навчилося говорити, необхідно займатися не тільки тренуванням його апарату артикуляції, але і розвитком його дрібної моторики, використовуючи спеціальні вправи та іграшки.
Втім, як уже зазначалося, щоденні заняття на формування скоординованих і точних рухів пальців і рук сприяють не тільки становленню мови у дітей. Вони є прекрасним фундаментом для тренування уяви, спостережливості і навіть координації. А значить, займатися розвитком дрібної моторики у дітей важливо і потрібно, а особливо, якщо мова йде про дошкільників і молодших школярів.
Розвиток дрібної моторики у дітей: які іграшки використовувати?
Розвиток дрібної моторики у дітей: які іграшки використовувати?
Чудово стимулює розвиток дрібної моторики у дитини створення разом з ним всіляких виробів, малювання «пальчиковими» фарбами, ліплення, конструювання, ігри з мозаїкою і крупами. Однак це далеко не повний список занять, які сприяють розвитку дрібної моторики у дітей дошкільного та молодшого шкільного віку. У тому числі цьому допомагають такі іграшки:
набір «балансуюча дошка + дошка з цифрами»: він підходить для молодших школярів, які, використовуючи спеціальний м’ячик, повинні збити ним цифри, які стоять на дошці;
набір будівельних блоків: він ґрунтується на принципі балансування деталей і прекрасно стимулює у дошкільнят дрібну моторику;
рамка-вкладиш «види транспорту»: з її допомогою можна не тільки розвивати моторику рук і пальців у дітей, а й тренувати у них координацію рухів, а також тактильні відчуття. Головний принцип, якого мають притримуватися дорослі – допомагати, але не заважати.
А купити всі ці та багато інших іграшок на розвиток дрібної моторики можна в інтернет-магазині Inkluzia. Ми працюємо для того, щоб забезпечити вас усім необхідним обладнанням, в тому числі і іграшками, а також посібниками, які здатні створити позитивні умови для повноцінного розвитку підростаючого покоління. І на завершення, майте на увазі: розвивати дрібну моторику рук і пальців корисно дітям в будь-якому віці. Тому сміливо заглядайте до нас, щоб підібрати для свого шибеника розвиваючі іграшки, які принесуть користь йому і його маленьким пальчикам.
Вправи для старших дошкільників і школярів
Вправи для старших дошкільників і школярів
«Змійка»
Схрестити руки долонями одна до одної, зчепити пальці «в замок», вивернути руки до себе. Рухати пальцем, дотримуючи вказівок ведучого. Палець має рухатися точно і чітко. Торкатися його не можна (тільки на початку навчання, якщо не вдається виконати вправу на зоровому рівні). Послідовно у вправі мають брати участь усі пальці обох рук.
Надалі вправу можна виконувати в парах.
Вправи для старших дошкільників і школярів
Вправи для старших дошкільників і школярів
«Лезгинка»
Ліву руку стиснути в кулак, великий палець відставити у сторону, кулак розвернути пальцями до себе. Прямою долонею правої руки в горизонтальному положенні торкнутися мізинця лівої. Після цього одночасно змінити положення правої та лівої рук (6–8 змін позицій). Необхідно прагнути швидкості зміни положень.
Вправи для найменших дітей і початківців
Вправи для найменших дітей і початківців
«Кільця»
По черзі якомога швидше перебирати пальцями рук, з’єднуючи в кільце з великим пальцем послідовно вказівний, середній і т. ін. Вправу виконувати у прямому (від вказівного пальця до мізинця) і в зворотному (від мізинця до вказівного пальця) порядку.
У роботі зі старшими дітьми вправа «Кільця» може бути використана в ускладненому варіанті: ліва рука змикає вказівний і великий пальці, права — великий і мізинець. У такт рахунку ліва і права руки роблять одночасні різноспрямовані рухи: ліва рука змикає великий палець по черзі з середнім, безіменним і мізинцем, а права відповідно — з безіменним, середнім і вказівним.
«Ліхтарики-зірочки»
Руки витягнути перед собою. Одну долоню стиснути в кулак, пальці другої розчепірені. Ритмічно змінювати позицію («зірочки запалилися і згасли»).
Кінезіологія як засіб розвитку мовлення та інтелектуальних здібностей дітей з особливими освітніми потребами.
Кінезіологія як засіб розвитку мовлення та інтелектуальних здібностей дітей з особливими освітніми потребами.
Останнім часом спостерігається збільшення кількості дітей з різними порушеннями в розвитку, труднощами в навчанні та в адаптації, також збільшилася кількість дітей із загальним недорозвиненням мовлення та дізартрією. Для подолання у таких дітей мовленнєвих порушень та попередження розвитку патологічних станів необхідно зміцнювати їхнє психічного здоров’я і проводити комплексну психокорекційну роботу. Однією зі складових елементів такої роботи є кінезіологічна корекція. Знаходячись на межі педагогіки, психології та медицини, логопедія використовує у своїй практиці нетрадиційні для неї методи і прийоми суміжних наук, що допомагають оптимізувати, роботу вчителя-логопеда. Кінезіологія належить до здоров’язбережувальних технологій. Її вправи спрямовані на збереження здоров’я дітей, корекцію та профілактику відхилень у їхньому розвитку.
Кінезіологія актуальна ще й тому, що на сьогодні значну увагу приділяють дітям з особливими освітніми потребами. У них обмежені можливості пізнавальної діяльності. Діти відстають у розвитку словесно-логічного мислення, не опановують аналізу і синтезу, порівняння й узагальнення. У них недостатньо розвинена ручна моторика, часто порушена координація рухів.
Кінезіологія — це наука про розвиток головного мозку через рух. Її використовують у всьому світі. Засновником наукової кінезіології в Стародавній Греції вважався Асклепіад, який жив понад 2000 років тому. Елементи кінезіології містила давньоіндійська йога, Конфуцій та Гіппократ також застосовували кінезіотерапією. Фундаментальні роботи В. М. Бехтерева, А. Р. Лурії, Б. Н. Анохіна, І. М. Сечєнова довели вплив маніпуляції рук на функції вищої нервової діяльності та розвиток мовлення. Саме такий зв’язок головного мозку і рухів узяли за основу засновники кінезіології. Вони стверджують, що обидві півкулі головного мозку можуть ефективно розвиватися через виконання спеціальних рухів — кінезіологічних вправ. Василь Олександрович Сухомлинський уважав, що рух пальців сприяє активізації мовленнєвих центрів головного мозку і посиленню діяльності мовленнєвих зон.
Кінезіологія — це наука про розвиток розумових здібностей і фізичного здоров’я через певні рухові вправи. Це своєрідна «гімнастика мозку». З її допомогою процес навчання і виконання будь-якого виду діяльності стає ефективнішим. Завдяки «гімнастиці мозку» організм координує роботу правої та лівої півкуль, розвиває взаємодію тіла й інтелекту. Півкулі мозку людини відповідають за певні функції:
права півкуля головного мозку — гуманітарна, образна, творча — відповідає за тіло, координацію рухів, просторове і кінестетичне сприйняття;
ліва півкуля головного мозку — математична, знакова, мовленнєва, логічна, аналітична — відповідає за сприйняття слухової інформації, постановку мети і побудову програм.
Для того щоб творчо осмислити будь-яку проблему, недостатньо лише задіяти обидві півкулі, необхідні їхня взаємодія й синхронізація між ними. Кожна з півкуль є не дзеркальним відображенням іншої, а необхідним доповненням.
Основна мета кінезіології: розвиток міжпівкульної взаємодії та синхронізація роботи півкуль головного мозку, що сприяє активізації розумової діяльності.
Завдання кінезіології:
розвиток міжпівкульної взаємодії;
синхронізація роботи півкуль;
розвиток дрібної моторики;
розвиток здібностей;
розвиток пам’яті, уваги, мислення;
розвиток мовлення.
Кінезіологічні вправи допомагають подолати стресові ситуації, поліпшити роботу мозку і всього тіла, сприяють гармонійному розвитку особистості та її творчої самореалізації.
Розтягування, дихальні вправи, окорухові вправи, вправи для розвитку дрібної моторики, масаж, вправи на релаксацію поліпшують розумову діяльність, синхронізують роботу півкуль, сприяють запам’ятовуванню, підвищують стійкість уваги, допомагають відновленню мовленнєвих функцій, полегшують процеси читання і письма. Новий навчальний матеріал сприймається дітьми більш цілісно та природно, нібито розумом і тілом, а тому краще запам’ятовується.
Кінезіологічні вправи вдосконалюють механізми адаптації дитячого організму до зовнішнього середовища, знижують захворюваність і роблять життя дитини безпечнішим завдяки розвитку таких якостей, як спритність, сила, гнучкість; вони готують дитину до школи, поступово привчають її витримувати навантаження, проявляти волю; здатні допомогти дитині впоратися зі стресовими ситуаціями і постояти за себе в непростому житті.
Як проводити вправи?
Як проводити вправи?
Вправи можна проводити у будь-який час як динамічні паузи або як частину заняття. Час проведення — 3–5 хвилин, у цілому це може становити до 25–30 хвилин на день. Діти мають точно виконувати рухи і прийоми. Вправи проводять у доброзичливій обстановці стоячи або сидячи за столом.
Для поступового ускладнення вправ можна використовувати:
прискорення темпу виконання;
виконання з легко прикушеним язиком і заплющеними очима;
долучення рухів очей і мовлення до рухів рук;
долучення дихальних вправ і методу візуалізації.
Хотілося б звернути увагу ще на кілька важливих моментів щодо проведення кінезіологічних вправ:
проводити кінезіологічні вправи можна лише під час «стандартного» навчання, творчу діяльність переривати кінезіологічними вправами недоцільно;
якщо діти мають інтенсивне розумове навантаження, то комплекс вправ краще проводити перед заняттям;
кінезіологічні вправи мають як негайний, так і кумулятивний, тобто накопичувальний ефект;
під впливом кінезіологічних тренувань в організмі відбуваються позитивні структурні зміни, у разі інтенсивнішого навантаження — значні зміни.
Рекомендації батькам
щодо взаємин з дитиною із особливими потребами
Дитина із особливими потребами потребує постійної батьківської підтримки. Підпорядкувати таку дитину загальноприйнятим правилам поведінки в суспільстві неможливо, тому треба навчитися взаємодіяти і спілкуватися з нею.
Пам’ятайте, що дитина не винна в тому, що вона особлива. Особливості такої поведінки в кожному конкретному випадку зумовлені певними причинами: проблемами під час вагітності матері, ускладненням під час пологів, психосоціальними причинами (стиль виховання в сім’ї).
Усвідомте, що виховання та навчання дитини з особливими потебами– це довготривалий, складний процес, що потребує Вашого уміння, терпіння, знання.
Навчіться давати інструкції: вони повинні бути короткими, не більше 3-4 слів. В іншому разі дитина просто «виключиться» і не почує Вас.
У взаєминах з дитиною не допускайте «вседозволеності», інакше дитина буде маніпулювати Вами. Чітко визначіть і обговоріть з дитиною, що можна, а що не можна робити вдома, в дошкільному закладі.
Для підняття самооцінки, віри дитини в свої можливості – хваліть її за успіхи і досягнення, навіть самі незначні.
У повсякденному спілкуванні з дитиною із особливими потребами уникайте різких заперечень, тому що такі діти є імпульсивними і відразу ж відреагують на заборону непослухом або вербальною агресією. В цьому випадку треба говорити з дитиною спокійно і стримано, бажано дати можливість вибору для малюка.
Разом з дитиною визначте систему заохочень і покарань за хорошу і погану поведінку. Визначіть систему правил поведінки дитини в групі дошкільного закладу, вдома. Просіть дитину вголос промовляти ці правила.
Старанно, своєчасно виконуйте побажання і завдання педагогів. Не нехтуйте порадами педагогів щодо необхідності консультування та лікування у лікарів–фахівців.
Намагайтеся щоденно закріплювати завдання, по можливості, в ігровій формі. Допомагайте дитині, але не виконуйте завдання за неї.
Якщо дитина втомилася – дайте їй невеликий відпочинок, або займіть її іншою діяльністю.
Не вимагайте від дитини більше, ніж вона може.
Гіперактивність — суттєва проблема в педагогіці.
Гіперактивність — суттєва проблема в педагогіці.
Синдром дефіциту увага (СДУГ) — неврологічно-поведінковий розлад розвитку, який починається в дитячому віці.
Найбільш яскраво гіперактивність проявляється в дітей старшого дошкільного і молодшого шкільного віку. У цей період здійснюється перехід до навчальної діяльності й збільшується інтелектуальне навантаження: від дітей вимагається вміння концентрувати увагу на більш тривалий проміжок часу, доводити розпочату справу до кінця, досягати якогось результату. Саме в умовах довгострокової і систематичної діяльності гіперактивність заявляє про себе дуже переконливо. Батьки бачать негативні наслідки непосидючості, неорганізованості, непомірної рухливості своєї дитини, чують зауваження з боку вчителів.
Діагностичні симптоми гіперактивності у дітей:
1) непосидючість, непотрібні рухи рук, ніг;
2) не може спокійно сидіти, коли цього вимагають обставини;
3) легко відволікається на сторонні предмети;
4) не може почекати черги під час гри з дітьми і в інших ситуаціях (на заняттях, під час екскурсій, свят);
5) на запитання часто відповідає не думаючи, не дослухавши ´їх до кінця; дитині тяжко бути уважною під час виконання завдань або гри;
6) часто переходить від однієї незавершеної справи до іншої, які теж не завжди доводить до кінця;
7) не може грати тихо, спокійно;
8) балакливість;
9) заважає іншим (утручається в справи, ігри інших, заважаючи їм);
10) складається враження, що дитина не чує того, що їй кажуть;
11) часто губить речі;
12) іноді робить небезпечні вчинки, не задумуючись про наслідки (вибігає на вулицю, не озираючись по сторонах).
Усі ці ознаки можна згрупувати:
* надмірна гіперактивність;
* погано керована імпульсивність;
* неуважність, труднощі концентрації уваги.
Гіперактивні діти швидко збуджуються. Крик, істеричні нотки в голосі дорослого лише підбурюють їх активність.
Кількість гіперактивних дітей збільшується. Проблема для суспільства суттєва. У класі такі діти заважають іншим. Доведено, що розміри головного мозку в гіперактивних дітей на 3-4 % менше норми.
Чим менший мозок, тим сильніші прояви гіперактивності. Спеціалісти вважають, що гіперактивність не є наслідком поганого виховання, а має біологічну природу.
Поради для батьків гіперактивних дітей
Поради для батьків гіперактивних дітей
* Усі зусилля батьків мають бути спрямовані на зміцнення здоров’я дитини та правильне поводження з нею.
* У взаєминах із дитиною підтримуйте її щоразу, коли вона цього заслуговує, помічайте її успіхи. Уникайте повторення слів «не треба», «не можна». Розмовляйте спокійно, стримано, м’яко. Давайте дитині тільки одне завдання на певний проміжок часу, щоб вона могла його завершити. Для підкріплення усних інструкцій використовуйте зорову стимуляцію.
* Заохочуйте дитину до видів діяльності, що потребують концентрації уваги.
* Дотримуйтеся чіткого розпорядку дня.
* Уникайте скупчення людей.
* Під час ігор обмежуйте дитину лише одним партнером. Уникайте неспокійних, галасливих друзів. Оберігайте дитину від утоми, оскільки це призводить до зниження самоконтролю й зростання гіперактивності.
* Давайте дитині можливість витрачати надмірну енергію. Корисно: щоденна фізична активність на свіжому повітрі, тривалі прогулянки, біг, спортивні заняття.
* Спілкуйтеся з іншими батьками, які мають таку саму проблему.
* Зробіть усе можливе для підвищення самооцінки дитини, адже через дефіцит уваги вона може неправильно розуміти вказівки та іншу інформацію, тому всі безупинно їй роблять зауваження. Через це в неї занижена самооцінка. Шукайте, за що можна похвалити. Відразу хваліть і винагороджуйте за хорошу поведінку. Будьте послідовними в питаннях дисципліни.
* Підтримуйте дитину в усьому, у чому вона сильна, особливо в спорті й позашкільних заняттях. Не припускайте, щоб уроки займали весь вільний час дитини. Гратися й рухатися для неї не менш важливо.
* Коли дитина виконує домашнє завдання, поруч не повинно бути іграшок, щоб вони не відволікали уваги.
* Пам’ятайте, що гіперактивність властива дітям із синдромом дефіциту уваги та низьким рівнем саморегуляції. Процеси збудження та гальмування «зірвані», послаблені.
* Необхідні заохочення до потрібних дій, постійна похвала за бажану поведінку. Дуже часто і батьки, і вчителі забувають чи не хочуть хвалити дитину, а використовують лише один спосіб педагогічної корекції, що на їх думку є найефективнішим, — покарання. До словесного покарання слід вдаватися дуже обережно й ніколи не використовувати фізичне.
* Для гіперактивної дитини дуже важливим фактором оздоровлення є сон та повноцінне харчування. Сон для дітей до 12 років повинен становити = 12-14 годин на добу. Денний відпочинок — обов’язковий. Якщо дитина не може заснути вдень, то бажано, щоб вона хоча б полежала в затемненій кімнаті. Це теж відпочинок для нервової системи. У дитини можуть бути проблеми через постійне недосипання, втому.
* Якщо дитина виявляє неадекватну реакцію на підняту руку (боїться, що її вдарять), це красномовно свідчить про те, що батьки поводяться з нею жорстоко. Енурез, проблеми зі сном, страх перед темною кімнатою найчастіше є наслідками неправильного поводження дорослих із гіперактивною дитиною. Дитина не винна в гіперактивності. Тому завдання батьків та педагогів допомогти їй, не принижуючи її гідності, не травмуючи психологічно.
* Погляди батьків на проблему гіперактивності дуже різні: деякі борються правильно, зміцнюючи нервову систему дитини, а інші вважають, що з роками все пройде само собою. Щось 30-35 років по тому стане краще, але втрачено буде основне — навчання в школі не дасть потрібних результатів, а занижена самооцінка, асоціальність накладуть страшні відбитки на психіку такої людини.
* Уже спостерігається міграція гіперактивних учнів зі школи в школу. Зміна оточення надає нервовій системі додаткового навантаження. Треба боротися з проблемою, а не тікати від неї. Стан здоров’я та поведінка дитини не покращаться від зміни оточення. А рішення батьків перевести дитину в іншу школу говорить про те, що вони вважають, ніби саме школа винна в усьому. Треба бути реалістами і розуміти, що все далеко не так. Адже батьки спостерігають за особливостями поведінки своєї дитини змалечку і знають, що і як було, і як є...
* Дитина повинна якомога менше дивитися телевізор. Відомо, що телевізор негативно впливає на нервову систему дітей. День без телевізора— і дитина більш врівноважена, спокійна.
* Учіть дитину аналізувати, що для неї є небезпечним, які можуть бути наслідки. Не намагайтеся керувати дитиною за допомогою крику та сили.
Дефектолог – фахівець, який працює з дітьми з обмеженими можливостями здоров’я.
Фахівців прийнято розділяти на дві категорії: тих, хто навчає і виховує дітей з обмеженими можливостями здоров’я та тих, хто працює в галузі корекційної педагогіки.
Дефектологія – це досить складна наука, що поєднує в собі медицину, психологію і педагогіку.
Сучасний фахівець не тільки безпосередньо працює з дітьми, а й вивчає особливості та закономірності тих чи інших відхилень.
Фахівців у галузі дефектології є кілька:
Учитель-дефектолог (тифлопедагог) – фахівець, який працює з дітьми, що мають проблеми із зором (тотально сліпі, слабозорі, з порушеннями (вадами) зору).
Учитель – дефектолог (сурдопедагог) – фахівець, який працює з дітьми, що мають проблеми зі слухом (тотально глухі, слабочуючі та з вадами слуху).
Учитель – дефектолог (олігофренопедагог) – фахівець, який працює з дітьми з інтелектуальними порушеннями (розумовими вадами).
Учитель-дефектолог (логопед) – фахівець, який працює з усіма видами мовних порушень.
Учитель дефектолог (ортопедагог) фахівець, який працює з усіма видами порушень постави та дітьми з вадами опорно-рухового апарату, хворими на дитячий церебральний параліч.
Вчитель– дефектолог (корекційний педагог) планує і здійснює навчальну, виховну, корекційну, компенсаційну, реабілітаційну роботу з дітьми, які мають порушення у розумовому розвитку; забезпечує умови для засвоєння ними відповідних навчальних та компенсаційно-корекційних програм з урахуванням порушень, вікових індивідуальних особливостей дітей, сприяє їх соціальній реабілітації та адаптації, профорієнтації. Корекційний педагог вивчає і фіксує динаміку розвитку дітей, виробляє оптимальну педагогічну стратегію, проектує шляхи навчання, виховання, реабілітації та соціальної адаптації кожної дитини, обирає ефективні форми, методи, засоби навчально-виховного, корекційно-реабілітаційного процесу.
Основні завдання роботи вчителя-дефектолога:
виправлення чи послаблення порушень психофізичного розвитку дитини;
профілактика ускладнень структури розладу;
створення умов для розвитку дитини з порушеннями інтелекту;
цілісне формування особистості дитини;
навчання батьків прийомів організації ігрової та навчальної діяльності дитини, окремих корекційних прийомів та методів.
Основні напрями корекційної роботи вчителя-дефектолога:
встановлення емоційного контакту;
сенсорний розвиток;
формування уявлень про оточуючий світ;
розвиток мовлення, комунікативних навичок;
формування навичок орієнтування у просторі;
формування елементарних математичних уявлень (логіко-математичний розвиток – для дітей шкільного віку) ;
корекція пізнавальної діяльності.
Батькам потрібно пам'ятати, що більшу частину часу дитина проводить не в дитячому садку, школі, а в родині. Тому лише заняття дефектолога з дитиною не дадуть такого результату, який можна отримати при тривалій і цілеспрямованій роботі спеціалістів разом з батьками.
Що потрібно знати майбутньому першокласнику!?
Що саме має знати дитина перед тим, як йти в перший клас, та як не перевантажити й не знищити бажання вчитися?
У початковій школі дитина починає досліджувати, за якими правилами живе суспільство. Вона вчиться керувати своїми поведінковими реакціями, робити вибір, спілкуватися як з однолітками, так і з іншими дорослими.
ЩО БАЖАНО ЗНАТИ І ВМІТИ ДИТИНІ ДЛЯ ОПАНУВАННЯ ОКРЕМИХ ПРЕДМЕТІВ
- розвивати в дитини вміння виділяти суттєві ознаки та властивості предметів;
- вчити порівнювати предмети на око за величиною / висотою, використовуючи слова “більше”, “менше”, “однакові”. Це розвине вміння точно характеризувати об’єкти;
- групувати предмети за кольором, формою, розміром та акцентувати на розумінні слів “один”, “усі”, “кожен”;
- тренувати в дитини просторове мислення, вказуючи на верхню/нижню, праву/ліву частину сторінки, малюнка, використовувати вирази зі словами “вище”, “нижче”, “ліворуч”, “праворуч”;
- вправлятися в лічбі різних предметів, рухів, звуків. Важливо, щоб дитина запам’ятала послідовність чисел від 1 до 10. Переконайтеся, що вона може співвідносити число з відповідною кількістю об’єктів;
- показувати дитині, як правильно відповісти на питання “Скільки?” (треба перелічити об’єкти й останній названий числівник вкаже на кількість). Вживайте порядкові назви чисел (“перший”, “другий”, “третій”…);
- порівнювати групи предметів, визначаючи більшу/меншу кількість або рівність без лічби та за допомогою лічби;
пояснювати вирази, які відображають порядкові відношення – “прямує за”, “стоїть перед”, “перебуває між”;
- базове ознайомлення з літерами;
- формувати правильне утримання олівця/ ручки;
- вчити писати прописи, з'єднувати пунктири;
- розфарбувати зображення, дотримуючись контуру.
ФІЗИЧНІ ТА СОЦІАЛЬНІ НАВИЧКИ ЯКІ ВАРТО ОПАНУВАТИ
1. Вміння спілкуватися та співпрацювати.
Батьки мають розвивати в дитини навички спілкування, як-от активне слухання, висловлення своїх думок та почуттів, розвʼязання конфліктів, продовжує Тетяна Бондаренко.
2. “Самообслуговування”.
Варто навчити дитину виконувати прості побутові завдання, наприклад, прибирати за собою іграшки, складати свої речі, самостійно одягатися та роздягатися, застібати ґудзики, зав’язувати шнурки.
Допоможіть дитині навчитися збирати шкільний рюкзак, підбирати одяг на завтра. Це дає майбутнім першокласникам/цям відчуття безпеки, впевненості та знижує рівень тривоги. Водночас дайте можливість самостійно ухвалювати рішення та робити вибір, радить вчителька.
3. Розуміти та дотримуватися правил гігієни.
Навчіть дитину мити руки, чистити зуби, користуватися туалетом.
4. Дрібна моторика.
Розвивайте дрібну моторику рук за допомогою малювання, ліплення, ігор із дрібними предметами.
5. Емоційна регуляція.
Важливо навчити дитину розпізнавати та розуміти свої емоції.
Як розвивати дрібну моторику у дітей?!
Дрібна моторика – це здатність здійснювати дрібні рухи руками. Добре розвинена дрібна моторика дозволяє не тільки впевнено брати предмети, виконувати нескладні побутові завдання, але також красиво писати, малювати, шити та ін.
Навіщо розвивати дрібну моторику?!
Крім того, що дрібна моторика гарантує акуратне виконання більшості побутових, навчальних і творчих завдань, вона також безпосередньо пов’язана з розвитком мови. Тому, якщо батьки хочуть, щоб їх дитина не мала проблем з говорінням, недостатньо тренувати артикуляцію і мовленнєвий апарат. Важливо також звертати увагу і на роботу з рухом кистей, пальців. Крім мови, моторика рук також активізує пам’ять та увагу.
Ще дрібна моторика рук – те, що оцінюють перед прийомом дитини до школи. Якщо її рухи злагоджені, можна зробити висновок, що вона подужає письмо, буде уважною і сконцентрованою на заняттях.
Як розвивати дрібну моторику?
Як і все інше, розвиток дрібної моторики відбувається у дітей в своєму особливому темпі (у когось швидше, у когось – повільніше). Щоб допомогти дитині удосконалювати навички, використовують різноманітні ігри та іграшки.
Ігри на розвиток дрібної моторики рук для дітей
Коли малюк зовсім маленький (з 7-8 місяців), розвивати моторику можна масажами долоньок, пальчиків. Потирайте їх, погладжуйте тощо.
Щоб у дитини розвивався хапальний рефлекс, давайте іграшки після того, як вона потягне за них, докладе зусилля. Ще одна гра, яку пропонують з раннього віку – розривання паперу. Нехай дитина мацає паперовий листок, мне, рве на шматочки.
З віком (з 2 років або 3 років) ускладнюйте ігри на розвиток моторики. Ознайомлюйте малюка з текстурами. Наприклад, підійдуть крупи. Зшийте саморобні тканинні м’ячики з наповнювачами з різних круп. Такі м’ячі розвивають тактильні відчуття.
Допомагайте перекладати предмети з однієї посудини в іншу. Навчіть виконувати нескладні «домашні» завдання: відкручування кришок, використання прищіпок, перебирання круп. Це прості способи поліпшити координацію рухів рук.
Як результат, виконуючи подібні вправи, вже в 4 роки – 5 років дитина зможе без допомоги батьків малювати чіткі лінії, збирати іграшки, вирізати, застібати одяг.
Які є ще нескладні ігри, що розвивають дрібну моторику:
• малювання олівцями, фарбами, крейдою;
• зав’язування і розв’язування бантів, вузлів;
• поробки з природних матеріалів;
• плетіння прикрас з бісеру;
• ліплення;
• малювання на піску;
• розфарбовування малюнків;
• пришивання ґудзиків, тощо.
Спритність рук можна легко розвивати за допомогою підручних засобів, які є у кожного вдома. Щоб урізноманітнити дітям дозвілля, використовуйте також розвиваючі іграшки для моторики. Вони повинні бути в арсеналі кожного з батьків.
Які є іграшки для розвитку дрібної моторики?
Перерахуємо деякі подібні іграшки, які можна придбати або змайструвати для дітей:
• сортер;
• пазли;
• конструктор;
• бізіборд;
• мозаїка;
• м’які книжки;
• брязкальця;
• кінетичний пісок;• кубики, пірамідки та ін.
Розвиток дрібної моторики у дітей дошкільного віку!!!
Важливо сказати, що дорослим потрібно намагатися займатися з дитиною регулярно. Особливо, якщо у малюка складнощі зі спритністю рухів. Але не перестарайтеся, виховання повинно бути усвідомленим. Обирайте іграшки, що розвивають моторику, які відповідають віку малюка. Пальчикові ігри, масажі поступово змінюйте на більш складні заняття.
Звертайте увагу на настрій дитини. Займайтеся з нею тоді, коли вона в спокійному настрої. Спочатку гімнастика/масаж/ігри можуть тривати до 7 хвилин, потім починайте і більш тривалі вправи. Придивіться, які заняття дитині більше до душі і наддавайте перевагу їм, адже ігри повинні бути в радість і викликати зацікавленість.
Щоб паралельно розвивати і мову дитини, говоріть з нею в процесі ігор. Проговорюйте, які іграшки для моторики рук вона бере, ведіть діалоги, придумуйте історії та ігрові сюжети. Також важливо не оцінювати малюка, не обмежувати в творчості. Зайві заборони і правила можуть «вбити» дитячу фантазію і креативність. Навпаки, хваліть дитини за досягнення.
Ну і, звичайно, не залишайте маленьку дитину з дрібними іграшками без нагляду.
Формування культурно - гігієнічних навичок у дітей.
Закріпити на все життя звичку до чистоти і акуратності найкраще в дошкільному віці. Дошкільник може успішно освоїти всі основні гігієнічні навички, зрозуміти їх важливість і звикнути систематично виконувати їх правильно і швидко.
Виховання культурно - гігієнічних навичок направлено на зміцнення здоров'я дитини. Разом з тим воно включає важливу задачу - виховання культури поведінки. Турбота про здоров'я дітей, їх фізичний розвиток починається з виховання у них любові до чистоти, охайності, порядку.
Для формування культурно-гігієнічних навичок потрібно виробити загальні критерії в оцінці окремих дій, чітко визначити місце розташування речей, іграшок, порядок їх збирання і зберігання. Для дітей особливе значення має сталість умов, знання призначення і місця кожної потрібної йому протягом дня речі. Даний напрямок формується під керівництвом дорослих ( батьків або законних представників, вихователів).
Культурно-гігієнічні навички включать в себе:
- особиста гігієна;
- догляд за особистими речами, забезпечення належного стану;
- дотримання культурно-гігієнічних правил споживання їжі;
- дотримання правил поведінки в громадських місцях;
- дотримання правил поведінки в колективних заняттях;
Культурно-гігієнічні навички - важлива складова частина культури поведінки. Педагоги і батьки повинні постійно пам'ятати, що привиті в дитинстві навички, в тому числі культурно-гігієнічні, приносять людині величезну користь в подальшому житті.
Page updated
Report abuse