Тема: "ТРАВЛЕННЯ"

Травна система людини — це шлунково-кишковий тракт, до складу якого входять органи травлення і травні залози .

Органи травлення — це ротова порожнина, глотка, стравохід, шлунок, тонкий і товстий кишечники. До травних залоз належать: слинні залози, печінка із жовчним міхуром, підшлункова залоза.

РОТОВА ПОРОЖНИНА. Травна система людини починається з ротової порожнини. Саме в ній відбувається смакове оцінювання їжі, її механічне подрібнення, зволоження слиною, перемішування та формування харчової маси для наступного її просування у стравохід.

Ротову порожнину формують губи, щоки, піднебіння та дно роту. У ротовій порожнині розташовані зуби та язик.

Зуби виконують функцію подрібнення їжі. Вони розташовані в комірках верхньої та нижньої щелепи. Загальна кількість зубів у дорослої людини — 32. У дітей (до 10-12 років) лише 20 тимчасових, або молочних, зубів.

За формою та функціями зуби поділяють на різці, ікла, малі та великі кутні.

Кожний зуб має типову будову. Основу зуба складає речовина дентин.

Коронкою називається верхня частина зуба, що виступає з ясен.

Коронка вкрита емаллю, руйнування якої можуть спричинити залишки їжі між зубами, вживання цукерок й одночасне споживання гарячої та холодної їжі.

Нижня частина зуба — корінь — укрита цементом. Великі корінні зуби на нижній щелепі мають по 2, а на верхній — по 3 корені. Решта зубів мають один корінь.

Коронка і корінь зуба складаються із твердих тканин, а його порожнина — з м’якої сполучної тканини, яка називається пульпою. У пульпу через кореневий канал входять кровоносні судини та нерви. Тут відбувається інтенсивний обмін речовин.

Емаль зуба — найміцніша тканина в організмі людини, але й вона може стиратись і тріскатися. Після того, як зуб виростає, тканина, що виробляє емаль, гине. Тому якщо емаль тріснула або її частина відкололася, то самостійно вона не відновлюється.

У новонародженої дитини немає зубів. Лише на 6-8 місяці життя починають прорізатися тимчасові, або молочні, зуби. Молочні зуби поступово випадають і до 10— 12 років замінюються постійними.

У ротовій порожнині відбувається подрібнення їжі та формування харчової грудочки. У цьому допомагає язик людини.

Язик — м’язовий орган, який вкритий слизовою оболонкою з розташованими в ній рецепторами. Язик бере участь у процесах перемішування їжі, ковтання, сприйняття смаку їжі, а також (разом із губами, щелепами та гортанню) — у відтворюванні різних звуків (мовленні).

Язик вкритий рецепторами та сосочками, за допомогою яких людина відчуває смак їжі.

Глотка — це м’язовий, лійкоподібний канал завдовжки від 12 до 14 см, у якому відбувається перехрест травних і дихальних шляхів.

М’язи глотки забезпечують ковтання їжі та її надходження у стравохід. Глотка бере участь у формуванні звуків.

Стравохід — це м’язова трубка, яка в дорослої людини має довжину близько 25 см. Він вкритий слизовою оболонкою, а його стінки утворені двома шарами м’язів. Завдяки хвилеподібним скороченням цих м’язів їжа надходить до шлунку. Рідка їжа проходить стравоходом за 1-2 секунди, а тверда — за 8-9 секунд.

Шлунок — це розширена частина травного тракту, в який їжа надходить зі стравоходу. Він має вигляд мішечка, що вміщує до 1,5—2 л харчової маси.

У шлунку виділяють малу й велику кривизну, вхід, дно, тіло та вихід. Вхідною частиною шлунок з’єднаний зі стравоходом. Між шлунком і наступним відділом травного тракту (дванадцятипалою кишкою) є затискач із кільцевих м’язів, який називається воротарем або сфінктером, шлунка.

Стінки шлунка складаються з трьох оболонок: слизової, м’язової та серозної. Серозна оболонка вкриває шлунок зовні. Вона утворена очеревиною. М'язову оболонку утворюють повздовжні, косі та кільцеві м’язи. Вони забезпечують перемішування харчової маси та її подальше просування в дванадцятипалу кишку.

У слизовій оболонці, що вистилає внутрішню поверхню шлунка, є безліч залоз. Одні з них виробляють травні ферменти, інші — соляну кислоту, а ще інші — слиз. Травні ферменти та соляна кислота шлунку складають шлунковий сік. Слиз захищає слизову оболонку шлунка від механічних і хімічних пошкоджень. Соляна кислота шлункового соку виконує кілька функцій: знищує бактерії, що потрапили з їжею до травного тракту, розм’якшує волокнисту їжу, сприяє активізації травних ферментів.

Вміст шлунку переміщується в наступний відділ травного тракту — тонкий кишечник. При виході зі шлунку також є сфінктер, що періодично розмикається та замикається, пропускаючи харчову масу в тонкий кишечник невеликими порціями.

Тонкий кишечник поділяється на три відділи: дванадцятипалу, тонку та клубову кишки.

Він називається тонким, оскільки в діаметрі становить близько 2,5 см.

Довжина тонкого кишечника в дорослої людини — від 4 до 7 метрів.

У дванадцятипалу кишку впадають протоки підшлункової залози та печінки. Тут відбуваються процеси розщеплення їжі на поживні речовини. У тонкій та клубовій кишках розщеплення продуктів харчування продовжується, але основна функція тонкого кишечника — це всмоктування поживних речовин у кров.

Цей процес забезпечують мільйони маленьких пальцеподібних ворсинок, якими вкрита внутрішня поверхня тонкої кишки. Кожна ворсинка має кровоносну судину та безліч виростів — мікроворсинок. Загальна площа поверхні мікроворсинок тонкого кишечника людини становить близько 140 м².

У стінках тонкої кишки є поздовжні та кільцеві м’язи, скорочення яких спричинюють хвилеподібні (перистальтичні) та маятникоподібні рухи, що поліпшує контакт харчової маси з травними соками і сприяє її переміщенню до товстого кишечника.

Товстий кишечник — останній відділ травного тракту, в якому відбувається всмоктування води та розчинених у ній мінеральних речовин, процеси гниття та бродіння, формуються калові маси. Його довжина становить від 1 до 1,5 м.

У товстому кишечнику виділяють сліпу кишку з червоподібним відростком (апендиксом), ободову та пряму кишку, яка закінчується анальним отвором (мал. 27).

Товстий кишечник — останній відділ травного тракту, в якому відбувається всмоктування води та розчинених у ній мінеральних речовин, процеси гниття та бродіння, формуються калові маси. Його довжина становить від 1 до 1,5 м.

У товстому кишечнику виділяють сліпу кишку з червоподібним відростком (апендиксом), ободову та пряму кишку, яка закінчується анальним отвором.

Травна система людини складається з таких органів, як: ротова порожнина, глотка, стравохід, шлунок, тонкий і товстий кишечники.

Ці органи виконують травну, механічну, секреторну, всмоктувальну функції та виводять неперетравлені залишки їжі з організму.