Від густини середовища залежать способи руху, вона визначає і особливості будови тварин. Температура середовища певною мірою впливає на температуру організму тварини, цей вплив може призвести до його перегріву або переохолодження. Від зволоженості середовища залежить збереження вмісту води в організмі тварини. З освітленістю і прозорістю середовища, з його звукопровідністю пов'язані способи орієнтування тварин у зовнішньому світі. За всіма переліченими ознаками водне, наземно-повітряне середовище і ґрунт суттєво різняться між собою.
Пристосування до середовища проживання
Як пристосовані тварини до особливостей середовищ, де вони мешкають?
Водне середовище (мал.). Внаслідок високої густини води на тіло, що в ній рухається, діє велика сила опору. Полегшує рух водних тварин, зменшуючи опір середовища, обтічна форма тіла і слиз, який виділяють їх покриви. До пересування у воді пристосовані і подібні до лопастей кінцівки багатьох видів водних тварин.
У тварин, що перемішуються в товщі води, густина тіла внаслідок накопичень жиру, наявності міхура, наповненого газами, наближена до густини води. Силу тяжіння, яка діє на них, урівноважує виштовхуюча сила: вода є своєрідною подушкою, що «підпирає» тіла цих тварин.
Мал. Мешканці водного середовища:
акула (а), медуза (б), дельфін (в).
Отже, для підтримки внутрішніх органів їм непотрібна потужна опорна система: зазвичай скелет становить невелику частку маси тіла тварини або зовсім відсутній.
У водному середовищі, як правило, не існує небезпеки втрати води організмом тварини. Тому в багатьох водних тварин покриви тіла тонкі (медузи, черви, одноклітинні). Газообмін у них відбувається через усю поверхню тіла. У водних тварин зі щільнішими покривами за газообмін відповідають органи дихання. У риб це зябра, поверхня газообміну яких постійно омивається потоком води. Він постачає кисень і виносить вуглекислий газ, що виділився. Водні ссавці (дельфіни, кити) дихають за допомогою легенів, і за кожною порцією кисню їм доводиться виринати на поверхню.
Наземно-повітряне середовище. Сама назва цього середовища свідчить про його неоднорідність. Серед його мешканців є такі, що пристосовані лише до наземного переміщення — вони плазують, бігають, стрибають, лазять, обпираючись на земну поверхню або на рослини (мал.). Інші тварини можуть пересуватися і в повітрі — літати.
Мал. Тварини, що освоїли наземно-повітряне середовище:
бджола (а), ящірка (б), тигр (в)
Тому органи руху в мешканців наземно-повітряного середовища різноманітні. Так, вуж пересувається по землі завдяки роботі м'язів тулуба, пантера, кінь, мавпа використовують для цього всі чотири кінцівки, павук — вісім, а голуб і орел — тільки дві задні. У голуба і орла передні кінцівки — крила — пристосовані для польоту.
Вода — життєво важлива складова організму тварини. Для мешканців наземно-повітряного середовища є проблемою затримування її в організмі. Уберегтися від висихання їм допомагають щільні покриви тіла: це хітиновий покрив у комах, луска в ящірок, раковини в наземних молюсків, щільна шкіра у ссавців. Органи дихання наземних тварин «сховані» в середину тіла — це запобігає випаровуванню води через їх тонкі поверхні.
Наземні тварини помірних широт вимушені пристосовуватися до значних коливань температури в їх середовищі проживання. Від спеки тварини рятуються в нірках, у тіні дерев. Ссавці охолоджують своє тіло, випаровуючи воду через епітелій ротової порожнини (собака) або під час потіння (людина). З наближенням холодів шерсть звірів густішає, вони накопичують під шкірою запаси жиру. З настанням зими деякі з них, наприклад бабаки і їжаки, впадають у сплячку, що допомагає їм пережити зимову нестачу їжі. Рятуючись від зимового голоду, деякі птахи (журавлі, шпаки) відлітають до теплих країв.
Ґрунт як середовище проживання. Коливання температури в ґрунті невеликі, у ньому достатньо органічних речовин (коріння рослин, інші організми), проміжки між його частинками заповнені вологою і повітрям. Проте вміст кисню в ньому значно менший, ніж у наземно-повітряному середовищі, а вуглекислого газу набагато більше. Ґрунт дуже щільний, і пересуватися в ньому складно. Тому в цьому середовищі переважають одноклітинні і дрібні багатоклітинні тварини, у яких газообмін відбувається через усю поверхню тіла. Видів тварин, що дихають легенями, у ґрунті мало (кроти, польові миші).
У кротів кінцівки пристосовані для риття ходів і нірок, а дощовий черв'як просто «проїдає» ходи в ґрунті.
Мал. Дощовий черв’як (а), кріт (б).
Середовище проживання — інший організм. Нестача кисню є проблемою й для тварин-симбіонтів. Тому в деяких червів-паразитів хімічні реакції, що забезпечують тварину енергією, відбуваються без участі кисню. Але «енергетичний ефект» таких реакцій невисокий, тому й тварини не виявляють великої активності. Та й куди їм поспішати? Мешканцям чужого організму їжі завжди достатньо. Черв'якам-паразитам важливо лише міцно закріпитися на місці проживання. Тому багато з них мають гачки, шипики, присоски, за допомогою яких прикріпляються до тканин організму хазяїна
Взаємодія між тваринами та іншими компонентами екосистеми
Хоч би де мешкала тварина, її життя неможливе без інших організмів, адже тварини є гетеротрофами і їм необхідне джерело органічних речовин. Серед тварин є рослиноїдні (степова черепаха, травневий хрущ, корова), хижаки (тигр, сова, щука), падлоїди (деякі комахи, шакали, грифи). Тварини виділяють у навколишнє середовище вуглекислий газ, що використовують у процесі живлення рослини та інші фотосинтезу-ючі автотрофи.
Основна форма взаємодії організмів в екосистемі — утворення ланцюгів живлення (мал.). Започатковують їх рослини і деякі бактерії, що є виробниками органічних речовин з неорганічних. Наступні ланки в ланцюгах представлені споживачами органічних речовин — тваринами. Завершальною ланкою є організми-руйнівники (гриби, гетеротрофні бактерії), які розщеплюють органічні речовини до неорганічних, що надходять у навколишнє середовище. Ці речовини знову використовують організми-автотрофи. Отже, тварини в екосистемі є ланкою в кругообігу речовин, а разом із ними і енергії.
У більшості екосистем тварини виконують і деякі інші функції. Так, вони запилюють покритонасінні рослини, беруть участь у розповсюдженні їх плодів і насіння.
Мал. Ланцюги живлення в екосистемі степу (а), моря (б):
1 – виробники ; 2, 3, 4, 5 – споживачі.