Для вивчення цієї теми необхідно:
Ембріотехнології та стовбурові клітини
Термін «стовбурова клітина» (СК) був уведений у біологію О. О. Максимовим 1908 р. Досліджуючи процеси кровотворення, він дійшов висновку: у нашому організмі протягом усього життя зберігаються недиференційовані клітини, які можуть перетворюватися на лімфоцити та інші спеціалізовані клітини сполучної тканини й крові. Пізніше О. О. Максимов назвав ці клітини стовбуровими.
СК розмножуються шляхом поділу, як і всі інші клітини. Відмінність полягає в тому, що вони можуть ділитися необмежено, а зрілі клітини зазвичай мають обмежену кількість циклів поділу. Тож говорять, що СК здатна до проліферації, тобто до тривалого розмноження і репродукції великої кількості клітин.
Вони здатні до диференціювання — процесу необоротної спеціалізації клітин. Сили, що дають поштовх початку диференціювання, очевидно, можуть бути внутрішніми й зовнішніми. Внутрішні сигнали управляються генами клітини, а зовнішні — хімічними речовинами, які виділяють інші клітини, фізичним контактом із сусідніми клітинами, а також деякими молекулами навколишнього середовища. У всіх випадках ці впливи мають по суті інформаційний характер, а не фізичний, хімічний чи характер середовища.
Надзвичайно привабливі для використання в медицині є ембріональні стовбурові клітини (ЕСК) людини: з них можна отримувати будь-які типи клітин організму. Але багато властивостей і клітинні механізми, пов’язані з наявністю у клітини так званої «стовбурової», ставлять її дуже близько до трансформованої ракової клітини. Саме тому так важливо сьогодні вивчати характеристики самих ембріональних клітин.
Незважаючи на дебати про етичність чи неетичність роботи з ЕСК людини, очевидно, що питання вже не в тому, чи проводити дослідження в області ЕСК людини, а в тому, як будуть проводитися дослідження в цій сфері. За останні два роки у великій кількості країн уже було прийнято закони, які дозволяють дослідження ембріональних стовбурових клітин людини.
Клонування
Клонування — це метод розмноження статевороздільних істот (тварин та людей), за допомогою якого в нестатевий спосіб можна отримати новий організм, що буде генетично ідентичним організму, який мають на меті клонувати. Клонування є відомим явищем у рослинному світі. Перші спроби клонування тварин припадають на 30-ті роки ХХ століття. Велику роль у цьому зіграв технічний прогрес у сфері молекулярної біології, генетики і штучного запліднення.
Новий етап у клонуванні визначають експерименти шотландських учених, які завершилися народженням вівці Доллі (27 лютого 1997 року). Це досягнення відкриває шлях до клонування людини.
Генетична інженерія
Суть генної інженерії полягає у штучному створенні (хімічний синтез, перекомбінації відомих структур) генів з конкретними необхідними для людини властивостями і введення його у відповідну клітину (на сьогодні це частіше за все бактеріальні клітини, наприклад кишкова паличка) — створення «штучної» бактерії — лабораторії з виготовлення необхідного для людини продукту.
Порівняння технологій
Дуже цікаво провести порівняння технологій створення ГМО-організмів і технологій класичної селекції.