Для вивчення цієї теми необхідно:
Біосфера як цілісна система
Поняття «біосфера» (від грец. біос — життя) запропонував 1875 року австрійський геолог Е. Зюсс. Учення про біосферу, як особливу частину Землі, населену живими організмами, створив український учений В. І. Вернадський, хоча, на його думку, вперше до цієї ідеї наблизився французький біолог Ж. Б. Ламарк.
Біосфера не утворює окремої оболонки Землі, а є частиною геологічних оболонок земної кулі, заселених живими організмами. Вона займає верхню частину літосфери, всю гідросферу та нижній шар атмосфери. Це сукупність усіх біогеоценозів землі, єдина глобальна екосистема вищого порядку.
Всю сукупність організмів на планеті Земля В. І. Вернадський називав живою речовиною. Основними її характеристиками є сумарна більшість, хімічний склад та енергія.
Енергія живої речовини біосфери насамперед проявляється у здатності організмів до розмноження і поширення. Життя на планеті має значну стійкість до змін інтенсивності різних екологічних факторів, що визначає межі біосфери. У стані анабіозу організми можуть витримувати значні коливання температури та тиску. Тож організмів немає лише в товщі льодовиків та у кратерах діючих вулканів.
Захист та збереження біосфери
За визначенням, даним Всесвітнім фондом дикої природи (1989), біологічне різноманіття — це «все різноманіття форм життя на землі, мільйонів видів рослин, тварин, мікроорганізмів з їх наборами генів і складних екосистем, що утворюють живу природу».
Необхідні терміни й поняття
Червона книга — затверджений перелік рідкісних видів і таких, що зникають, який містить короткі відомості про їхню біологію, поширення та вжиті заходи з охорони.
Зоологічні музеї — наукові установи, в яких зберігаються колекції тварин, як сучасних, так і тих, що зникли з певної території.
Зоологічні парки (зоопарки) — науково-просвітницькі установи, які, крім освітніх функцій, виконують ще й функції збереження та наукового дослідження рідкісних та зникаючих видів тварин.