Стать — це сукупність ознак, які забезпечують статеве розмноження й відрізняють особин різної статі одного виду. Особини різної статі продукують у процесі розмноження різні типи гамет, що забезпечує збільшення генетичного різноманіття їхніх нащадків.
Між собою особини різної статі відрізняються за первинними і вториними статевими ознаками. Первинні статеві ознаки — це анатомо-морфологічні особливості організму, які забезпечують утворення відповідних гамет і запліднення. До первинних статевих ознак відносять статеві залози, статеві провідні шляхи, зовнішні статеві органи. Вторинні статеві ознаки — це анатомо-морфологічні особливості організму, що відіграють певну роль у процесах розвитку організму й регуляції фізіологічних процесів, які в особин різної статі відбуваються по-різному.
Статеві органи людини
Статеві органи людини поділяють на чоловічі та жіночі. І в чоловіків, і в жінок виділяють зовнішні та внутрішні статеві органи. Їхньою основною функцією є забезпечення процесу розмноження, тобто утворення чоловічих і жіночих статевих клітин, виношування плоду в жінок та виділення специфічних секретів у чоловіків.
Внутрішні статеві органи чоловіків — це яєчка з придатками, статеві канали (сім’явиносні й придаткові протоки), придаткові статеві залози (сім’яні міхурці, передміхурова залоза, залози цибулини сечівника), сечівник.
Яєчка — овальні парні статеві залози, що містяться поза черевною порожниною у шкірному мішку (мошонці). Вони належать до залоз змішаної секреції: зовнішня функція — це утворення сперматозоїдів, а внутрішня — виділення гормону тестостерону. Кожне яєчко складається приблизно з 1000 звивистих сім’яних канальців загальною довжиною до 300–400 м.
Придаток яєчка — це згорнута спіраллю трубка, що проходить по задній частині кожного яєчка. Секрети придаткових статевих залоз разом зі сперматозоїдами утворюють сперму.
До зовнішніх чоловічих статевих органів відносять статевий член (пеніс) та мошонку.
Статевий член (пеніс) — орган циліндричної форми, призначений для виведення сечі та сім’яної рідини (сперми). У цьому органі розрізняють головку, на якій розташоване зовнішнє вічко сечівника, корінь (місце фіксації члена до кісток таза) та тіло (частину органа, яка лежить між коренем і головкою).
Мошонка — шкірний мішечкоподібний утвір, в якому розміщені яєчка з придатками та початкові відділи сім’яних канатиків. Шари мошонки подібні до шарів передньої черевної стінки, тому що мошонка утворилася шляхом випинання стінки живота.
До внутрішніх жіночих статевих органів належать яєчники, маткові труби, матка й піхва.
Яєчники — парні статеві залози мигдалеподібної форми, в яких утворюються й дозрівають жіночі статеві клітини — яйцеклітини та статеві гормони, основні з яких — естрадіол і прогестерон.
Маткові труби — трубчасті утворення, що з’єднують порожнину матки з черевною порожниною, завдовжки близько 10 см. Кожна труба воронкою відкривається в черевну порожнину.
Матка складається з тіла, шийки й перешийка. Матка має грушоподібну форму, сплощену в передньозадньому напрямку. Тіло її складається з гладком’язових волокон, між якими розташовані сполучнотканинні й еластичні волокна.
Піхва — сполучнотканинний канал завдовжки від 7–8 до 9–10 см. Він прикріплюється до місця переходу шийки матки в її тіло.
До зовнішніх жіночих статевих органів належать великі й малі соромітні губи та клітор.
Великі соромітні губи — парні, масивні складки шкіри, досить пружні, які йдуть паралельно одна одній і обмежують з боків соромітну щілину.
Малі соромітні губи — парні, тонкі складки шкіри, розміщені до середини від великих соромітних губ, паралельно їм, але тонші та коротші.
Клітор — невелике пальцеподібне випинання, яке за своїм розвитком відповідає статевому члену. Клітор розміщується між передньою спайкою губ та зовнішнім отвором жіночого сечівника і складається з головки, тіла та ніжки.
ЯК ПРАЦЮЄ РЕПРОДУКТИВНА СИСТЕМА?
Сперматогенез — це процес розвитку сперматозоїдів у людини. Сперматогенез відбувається в сім’яних канальцях чоловічої гонади — сім’янику. Процес сперматогенезу складний, він завершується в період статевої зрілості утворенням сперматозоїдів — зрілих чоловічих статевих клітин, здатних до запліднення. Повному дозріванню передує дворазовий (такий, що швидко настає один за одним) поділ, у результаті якого в ядрі статевої клітини залишається половина хромосом (23 замість 46).
Зрілий сперматозоїд людини складається з голівки, шийки і хвоста. У результаті коливальних рухів хвоста сперматозоїд може самостійно рухатися голівкою вперед зі швидкістю 2–3 мм за хвилину.
Оогенез — це процес розвитку яйцеклітин у людини. Процес розвитку яйцеклітин пов’язаний з ростом і розвитком первинних фолікулів, розміщених у корковому шарі яєчника. Первинний фолікул складається з незрілої яйцеклітини, оточеної шаром епітеліальних клітин і сполучною тканиною.
У першу (фолікулярну) фазу менструального циклу починається ріст одного або кількох первинних фолікулів, але стадії повного дозрівання досягає зазвичай один фолікул; інші зазнають регресу. Процес дозрівання фолікула за 28-денного менструального циклу вкладається в 14 днів (за 21-денного — у 10–11 днів).
Менструальний цикл
Менструальний цикл — це закономірні циклічні зміни в організмі жінки, що повторюються через певні проміжки часу й зовні виявляються менструацією.
Менструація — періодична поява нерясних і нетривалих кров’яних виділень зі статевих шляхів, характерна для здорової невагітної жінки. Перша менструація настає частіше за все у віці 12–14 років. Протягом подальших 1,5–2 років завершується становлення менструальної функції, яка здійснюється надалі протягом 23–28 років репродуктивного періоду життя жінки. Припинення менструацій, так звана фізіологічна аменорея, спостерігається у жінок під час вагітності й у багатьох з них — після пологів у період годування дитини грудьми. Протягом перехідного, пременопаузального, періоду життя жінки починається поступове згасання менструальної функції, яка повністю вичерпується, — настає клімакс.
Кожен нормальний менструальний цикл є підготовкою організму жінки до вагітності. Початком менструального циклу прийнято вважати перший день кров’яних виділень, а тривалість кожного циклу визначають від початку однієї й до початку подальшої менструації. Менструальна кровотеча є наслідком відторгнення слизової оболонки матки — ендометрію.
Запліднення
Заплідненням називають процес з’єднання (злиття) зрілої чоловічої (сперматозоїд) і жіночої (яйцеклітина) статевих клітин, у результаті якого утворюється одна клітина (зигота), що є початком нового організму.
Сперматозоїди мають властивість рухатися проти течії рідини. Із піхви вони переміщуються в матку і з неї в маткові труби, хоча рідина (секрет) у статевих шляхах тече в протилежному напрямі. Суміш сперматозоїдів із секретом сім’яних пухирців, передміхурової та куперової залоз називається сім’яною рідиною, або спермою. Під час статевих зносин у піхву випорскується 3–5 мл сперми, в якій міститься 200–500 млн сперматозоїдів.
Сперматозоїди, які самостійно рухаються, через 0,5–1 год досягають порожнини матки, через 1,5–2 год потрапляють у маткові труби, де й зустрічаються з яйцеклітиною.
Вагітність
Вагітність — це фізіологічний стан організму жінки, пов’язаний із заплідненням яйцеклітини й розвитком зародка і плоду. Ознаки вагітності: посилення виділення гормонів яєчників, а потім плаценти; припинення менструацій; збільшення розмірів матки; збільшення молочних залоз; посилення обміну речовин; сонливість; нудота (токсикоз) тощо. Вагітність у жінки триває 270–280 днів.
Пологи
Пологи — це фізіологічний процес, яким закінчується вагітність, вихід з тіла матері зрілого плоду й посліду (плаценти та зародкових оболонок).
Родовий акт забезпечується в основному родовими зганяючими силами, які включають: 1) скорочення м’язів матки, що періодично повторюються, — перейми; 2) ритмічні скорочення м’язів черевного преса, які приєднуються до перейм, — потуги.