Для вивчення нової теми необхідно:
ТЕМА: "Проблеми акліматизації та реакліматизації видів.
Збереження біорізноманіття як необхідна умова стабільності біосфери"
Акліматизація — пристосування організмів до нових, не звичних для них кліматично-географічних умов існування після територіального, штучного чи природного переміщення з утворенням стабільних відтворювальних груп організмів.
Реакліматизація — пристосування організмів до місцевості, з якої вони з певних причин зникли.
Акліматизація можлива двома шляхами:
1) Зміною обміну речовин організмів. Такі зміни (модифікації) не успадковуються і визначаються нормою реакції організму. В цьому випадку відбувається натуралізація. Приклад: багато злісних і карантинних бур’янів і шкідників, що мають широку норму реакції генотипу і що вільно поширюються по планеті. При цьому генетична структура популяції або виду не змінюється.
2) Зміною генетичної структури виду. Це — справжня акліматизація. Чинником, що визначає генетичну структуру виду та обумовлює акліматизацію, є природний відбір. В онтогенезі акліматизація визначається багатством генофонду популяції. Деяке значення при акліматизації мають спонтанні мутації, але частота їх невелика.
Інтродукція нового виду — втручання у біогеоценоз — супроводжується здебільшого негативними наслідками. Новий вид змінює у ньому кормові зв’язки, спричиняє перебудову структури екосистеми, порушує рівновагу біоценозу. Інтродуковані особини нового виду змушені знаходити екологічну нішу для існування, вступати у конкуренцію з місцевими екологічно близькими видами.
Реакліматизація ж має велике значення, оскільки сприяє збагаченню біоценозів та повнішому використанню продуктивності екосистем.
Збереження біорізноманіття як необхідна умова стабільності біосфери
Біорізноманіття поділяють на три категорії:
1) Генетичне різноманіття — це різноманіття генів усередині одного виду. Воно пов’язане з тим, що особини зазвичай мають гени, що дещо різняться. До генетичного різноманіття відносять існування в межах одного виду підвидів, рас, сортів, штамів, клонів, різновидів, форм тощо.
2) Видове різноманіття — це різноманіття всередині одного регіону. За оцінками спеціалістів, сьогодні на Землі відомо приблизно 1,5 млн видів різних живих організмів, Кількість видів тварин набагато більша за кількість видів рослин, грибів та бактерій. Серед тварин за числом видів на першому місці комахи. Серед рослин найбільш чисельними є покритонасінні (квіткові).
3) Екосистемне різноманіття — це різноманіття видів усередині екосистеми. Зниження екосистемного різноманіття — це не тільки зменшення числа видів, але й якісні зміни екосистем. Вони відбуваються переважно через діяльність людини і становлять серйозну небезпеку.
Скорочення біорізноманіття є однією з екологічних проблем сучасності. Причини, з яких необхідно зберігати біорізноманіття, полягають тому, що воно виконує провідну роль у забезпеченні стійкості екосистем та біосфери в цілому (поглинання забруднень, стабілізація клімату, забезпечення придатних для життя умов). Кожен вид, навіть якщо він здається незначним, робить свій внесок у забезпечення стійкості не тільки локальної екосистеми, але й біосфери в цілому.