Страх гучних звуків.Як підримати дитину?

У будь-який час дня або ночі можуть залунати повітряна тривога, робота ППО чи звуки вибухів. Існує хибна думка, що дітям не потрібно пояснювати, що відбувається, а достатньо просто їх відволікти та сказати «не бійся». Насправді дітям важливі і пояснення, і підтримка дорослих.

Аби підтримати дитину та допомогти їй впоратися зі страхом вибухів, дитяча психологиня Світлана Ройз радить діяти за певним алгоритмом.

Як виховати стійкість у воєнний час? 10 порад батькам та вчителям.

🔸Війна принесла страх прям додому. Через те, ви можете вдаватися в питання, як навчити свою дитину виходити за межі страхів, які приносить час війни. 

🔸Хороша новина полягає в тому, що так само як ваша дитина вчиться читати та писати, вона може навчитися навичок стійкості — здатності добре адаптуватися перед обличчям біди, травми, трагедії, загроз чи навіть значних джерел стресу.

Які поради можуть допомогти вам навчити своїх дітей стійкості? 

1️⃣Говоріть з дітьми. Якщо у дітей виникають запитання, відповідайте на них чесно, але просто та впевнено. Запитайте їх, що, на їхню думку, відбувається, і послухайте відповіді. Не ігноруйте їхні почуття — вони можуть сказати, що бояться, і ви повинні бути готові відповісти, що це нормально боятися. Використовуйте чорно-білу мову, яка не залишає місця для сумнівів: «Я завжди буду піклуватися про тебе».

2️⃣Створіть емоційно безпечним простір. Проводьте значно більше часу зі своєю дитиною. Грайте в ігри, читайте або просто тримайте дитину поруч.

3️⃣Обмежте кількість новин, які дитина дивиться. Вимкніть телевізор або радіо, коли увімкнено висвітлення війни. Вам не потрібно приховувати те, що відбувається у країні від дітей, але й ви не повинні піддавати їх постійним картинкам трагедій. Приберіть журнали та газети, які мають страшні обкладинки, обмежте перегляд новин в соцмережах. 

4️⃣Усвідомте, що стреси війни посилює щоденні стреси. Зазвичай ваша дитина може впоратися з невдалим тестом або насмішками серед школярів, але розумійте, що зараз  діти можуть реагувати гнівом або поганою поведінкою на стрес, який зазвичай не дратує їх. Запевніть дитину, що ви впевнені, що він/вона старається якнайкраще.

5️⃣Складіть розпорядок дня і дотримуйтесь його. Дітей заспокоюють звичайні розклади. Відведіть час на виконання домашнього завдання, зараз можливо це потребувати більше часу, аніж зазвичай. По можливості збережіть графік дитини близьким до мирного часу. 

6️⃣Подбайте про себе. Якщо ви цього не зробите, у вас буде менше терпіння і менше креативності, коли дитина потребуватиме і те, й інше. Подбайте про себе, щоб ви могли піклуватися про дитину, коли та прийде за відчуттям безпеки до вас.

7️⃣Повторюйте дітям, що з ними все буде добре. Запевніть їх, що вони будуть захищені. Складіть план на випадок ситуацій евакуації для сім’ї та поділіться всіма його частинами, які, на вашу думку, може зрозуміти дитина. Якщо хтось з батьків, чи родичів в армії чи теробороні, допоможіть дитині зрозуміти, що це робота члена їхньої сім’ї, як і робота дитини – продовжувати навчатися.

8️⃣Спостерігайте за ознаками страху та тривоги, які діти можуть не передати словами. Дитина стала дуже прив’язаною до вас, потребує більше обіймів і поцілунків, ніж зазвичай? Оцінки дитини раптово впали? Заохочуйте дитину писати історії або малювати картинки, які показують відчуття, якщо дитина не може передати словами.

9️⃣Зверніться за допомогою до дитини. Те, що дитина маленька, не означає, що вона не може виконувати відповідні віку роботи. Переконайтеся, що дитина знає, як її дії сприяють гаразду всієї родини. Якщо дитина знає, що у неї є роль і що вона може допомогти, вона буде відчувати себе більш впевненою.

1️⃣0️⃣Описуйте дитині позитивні перспективи майбутнього. Ні ви, ні ваша дитина раніше не проходили через війну, але ви повинні пояснити дитині, що війни закінчуються. Коли ви говорите про погані часи, переконайтеся, що ви згадуєте і про хороші часи в майбутньому.

Панічна атака у дитини. Як діяти?

Способи допомоги собі та близьким у стресових   ситуаціях.

Сама людина, яка перебуває у негативному психоемоційному стані - надати собі допомогу не взмозі

Якщо ви знаходитесь поряд з людиною, яка отримала психічну травму у результаті дії екстремальних чинників (при теракті, аварії, втраті близьких, пораненні, трагічній звістці тощо), не втрачайте самовладання.

Поведінка потерпілого не повинна вас лякати, дратувати або дивувати. ЇЇ стан, вчинки, емоції - це нормальна реакція на ненормальні обставини.

Потурбуйтесь про свою психологічну і фізичну безпеку. Не намагайтесь допомогти людині, якщо ви цього не хочете, або це може становити загрозу для вашого життя. Знайдіть того, хто може це зробити.

Дотримуйтесь принципу "Не зашкодь". Не робіть того, в користі чого ви не впевнені. Обмежтеся співчуттям і якомога швидше зверніться по допомогу до фахівця (приверніть його увагу до цієї людини).

Подолати тривогу не так просто але дуже важливо. Це дасть змогу самостійно керувати своїми емоціями та вчинками.

В кризових ситуаціях глибоке дихання і спокійні медитації не допомагають, але нормалізувати дихання, особливо з увагою до довгого видиху – можна. Це дуже проста, важлива і ефективна техніка. Корисно при будь-якому прояві сильних емоцій.

Також корисні будь-які техніки «заземлення»: повертаємо зв’язок з реальністю відповідаючи на прості питання, говорячи вголос, торкаючись до предметів тощо.

Обов’язковою вправою є м’язове розслаблення: спочатку ми примусово ще більше напружуємо м’язи всього організму, а потім розслаблюємося. І так декілька разів.

Також чудовим помічником у подоланні тривоги та зниженню стресу є фізична активність. Це може бути будь-що до чого у вас зараз є доступ: потанцювати, пострибати, зробити прибирання в будинку/ на вулиці, волонтерство у місті/селищі тощо.

Деяким людям для заспокоєння вистачає усамітнення та тимчасової бездіяльності. Це також один із варіантів зниження рівня тривожності.