Місце шани та вдячності
24 лютого 2022 року розпочалася повномасштабна війна українського народу проти російського агресора. О 04.00 ранку 24 лютого на світ з’явилася нова нація. Нація, яка не втекла, не здалася та не забула.
З перших днів російсько-української війни українці стали на захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.
Російські війська обстрілювали та знищували об’єкти інфраструктури, проводили масовані обстріли житлових районів українських міст та сіл, які тимчасово зайняли.
Захисники і захисниці щоденно проявляють небачений героїзм і неймовірну звитягу у боротьбі з ворогом. У кривавих боях народжуються нові герої, люди, які сьогодні творять історію своїми вчинками, віддаючи своє життя за вільну, єдину, незалежну Україну.
24 лютого 2022 року розпочалася повномасштабна війна українського народу проти російського агресора. О 04.00 ранку 24 лютого на світ з’явилася нова нація. Нація, яка не втекла, не здалася та не забула.
З перших днів російсько-української війни українці стали на захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.
Російські війська обстрілювали та знищували об’єкти інфраструктури, проводили масовані обстріли житлових районів українських міст та сіл, які тимчасово зайняли.
Захисники і захисниці щоденно проявляють небачений героїзм і неймовірну звитягу у боротьбі з ворогом. У кривавих боях народжуються нові герої, люди, які сьогодні творять історію своїми вчинками, віддаючи своє життя за вільну, єдину, незалежну Україну.
24 лютого 2022 року розпочалася повномасштабна війна українського народу проти російського агресора. О 04.00 ранку 24 лютого на світ з’явилася нова нація. Нація, яка не втекла, не здалася та не забула.
З перших днів російсько-української війни українці стали на захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.
Російські війська обстрілювали та знищували об’єкти інфраструктури, проводили масовані обстріли житлових районів українських міст та сіл, які тимчасово зайняли.
Захисники і захисниці щоденно проявляють небачений героїзм і неймовірну звитягу у боротьбі з ворогом. У кривавих боях народжуються нові герої, люди, які сьогодні творять історію своїми вчинками, віддаючи своє життя за вільну, єдину, незалежну Україну.
Воїни ЗСУ стали героями нової епохи, які прагнуть не тільки повернутися додому з перемогою, а ще й відбудувати Україну, зробити її інакшою. Але не всім доведеться повернутися у рідну домівку до своїх родин.
Напередодні Дня Захисників та Захисниць України, з болем у серці, учні 4-А ЗОШ № 8 вшанували пам’ять загиблих героїв і побажали витримки і терпіння всім захисникам і захисницям.
Війна увірвалася у нашу Батьківщину, постукала біда і нашу шкільну родину. Загинув батько нашого Артемчика.
Олександр Інякін віддав життя за Україну.
Маленьким хлопчиком прийшов Сашко до ЗОШ № 8. Роки навчання промайнули швидко. Все було: і радість, і сварки, і успіхи, і розчарування... Все в житті робив з посмішкою, задоволенням і радістю. Виріс трудолюбивим, чесним,добрим, ввічливим юнаком. Мав почуття гумору, вмів розвеселити і підбадьорити .
Після навчання в школі обрав шахтарську професію, мріяв про щасливе і забезпечене майбутнє. І в нього все вийшло: чудова родина,красуня дружина,чарівні синочки. Він робив все для благополуччя своїх найрідніших.
ВІЙНА. У перші дні – на фронт. Із шахти викликали до військомату.
Збентежилась родина,захвилювались:
- Та як же це????? У нього немає досвіду.
- Я навчуся, я зможу, я буду вас захищати, - заспокоював чоловік.
54ОМБр зустріла молодого бійця. Всі стали рідними. Тяжкі бої під Мар’янкою….. Поранення. Шпиталь.
Пташечкою полетіла дружина до пораненого чоловіка, була щохвилини поруч. Разом з лікарями виходила мужнього воїна.
- Може щось потрібно робити? Може не потрібно повертатися на передову,- благала дружина.
- Ні, люба! Я ховатися не буду. Там мої побратими. Ворог топче українську землю. Я потрібен там,- утішав чоловік.
Вдруге, з болем проводжали на передову. Кожна звісточка, кожен дзвінок був найбільшим щастям.
Раптом тяжка звістка: загинув під селом Верхнєкам’янське Донецької області. Більше його немає. Тривожні чутки містом…. Однокласники, друзі, товариші по роботі : «Саня ? Інякін? Та цього не може бути. Ми не хочемо в це вірити. Це помилка! Не віриться!!!!!!»
Потьмянів світ. Згасло сонце для всієї родини, для всього міста. Так не повинно бути! Це несправедливо. Молоді не повинні помирати!
Згорьована сім,я, друзі,знайомі - низько схиляємо голови у смутку. Доземно кланяємося Герою – Олександру Інякіну! Будемо пам’ятати вічно.