Робота з батьками

Поради батькам дітей з особливими освітніми потребами щодо поведінки під час війни:

Слідкуйте за власною реакцією на те, що сталося - діти виробляють власну модель поведінки, спостерігаючи за дорослими, які відіграють важливу роль в їх житті. Тому намагайтеся зберігати спокій і вселяти його дитині, наскільки це можливо.
Приділяйте дитині більше уваги - чуйність та увага з вашого боку дозволять дитині висловити свої думки та відчути власну захищеність, особливо у важких ситуаціях. Якщо дитина хоче поговорити з вами про свої почуття, заохочуйте її до розмови, виявіть розуміння того, що вона вам скаже, і поясніть, що такі почуття, як страх, гнів, сум є цілком нормальною реакцією на події. Обіймайте дитину, тримайте за руку. Це заспокоює навіть дорослих.
Говоріть з дитиною на зрозумілій їй мові - будь-яка інформація має бути розказана дитині відповідно до її віку та рівня розвитку. Надлишок відомостей може заплутати маленьких дітей і викликати в них нові страхи та почуття незахищеності. З іншого боку, додаткова інформація допоможе дитині правильно зрозуміти, що ж насправді відбувається. Проговорюйте кожен крок та ваші плани і дії. Якщо ви прямуєте в бомбосховище, або евакуюєтеся з міста, поясніть дитині, що вдома небезпечно і що вам необхідно взяти необхідніше. Особливо важливо пояснити дітям, як зараз важливо, щоб вони робили все, що просять батьки, без суперечок.
Обмежте доступ дитини до засобів масової інформації - намагайтеся захистити дитину від перегляду фотографій та прямих репортажів з місця трагічних подій. Це особливо важливо для дітей дошкільного та молодшого віку.
Намагайтеся підтримувати звичайний розпорядок життя, переконайте дитину в тому, що вона знаходиться в безпеці - підтримка звичайного способу життя дуже переконливо діє на дитину та є для неї чітким, що не вимагає слів, доказом власної безпеки та стабільності. Відволікайте дитину доступними іграми, жартами, розмальовками тощо. Спробуйте дудлінг. Це просто малювання візернків або зображень. Можна намалювати рибок, кружечки, квадрати, листочки чи щось інше, і разом з дитиною заповнювати кожен елемент різними візерунками, лініями і т.п. якщо ви знаходитесь у бомбосховищі, підвалі, без доступу олівців/ручок/ігор/розмальовок і т.п., можна рахувати дітей навколо, шукати кольори (наприклад на одязі людей), обводити пальчиком свою руку. Читайте книжки, вірші або розповідайте ті, які пам'ятаєте. Намагайтесь говорити спокійним і розміреним голосом. Якщо у вашої дитини є улюблена книга (вірш, казка) і вона просить весь час саме її, то повторюйте її хоч і 100 разів! Бо передбачуваність - це безпека, це заспокоює.
Не забувайте про власний душевний стан - оскільки ви є головним джерелом допомоги та підтримки дитини, ви повинні дбати про себе. Спілкуйтеся з сім'єю та друзями, діліться своїми почуттями та переживаннями з іншими дорослими, особливо з тими, хто переживав щось подібне. Намагайтеся дотриматися збалансованого режиму харчування. Практикуйте разом з дітьми "квадратне" дихання, яке застосовують в стресових ситуаціях і за панічних атак: вдих (4секунди) - затримка дихання (4секунди) -видих (4 секунди) - затримка дихання (4 секунди).
Базові потреби - вода, їжа, сон.

БЕЗПЕКА ДІТЕЙ ПІД ЧАС ВІЙНИ

ВІЙНА І ДІТИ: ЩО ВАРТО ЗНАТИ БАТЬКАМ ПРО БЕЗПЕКУ ДІТЕЙ

Поради батькам під час війни

Надзвичайні ситуації завжди пов'язані з високим рівнем стресу та тривоги, але водночас вимагають від людей сфокусованості та зібраності, мати відповіді на всі питання завчасно неможливо, але добре знати, де ці відповіді можна знайти, щоб створити безпечне середовище для себе та своїх дітей.

Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ) в Україні розробив поради щодо піклування дитини під час війни. У цій рубриці ви знайдете вичерпну інформацію про харчування, гігієну, безпеку та психологічну підтримку дитини.

Зазвичай у кризових ситуаціях батьки найбільше переживають за дітей. У ваших цілях підготувати дитину до різних сценаріїв і допомогти їй бути в безпеці, навіть якщо вас не буде поруч.

Цей розділ містить поради про те, що потрібно покласти до дитячої "валізи безпеки", важливі моменти, які варто проговорити з дитиною, щоб мінімізувати додатковий стрес та мати план дій на різні випадки.

Зберіть для своєї дитини валізу із мінімальним набором речей.

Він має включати:

фото з батьками, із написаними на звороті телефонами родичів, повною адресою, ПІБ дитини та групою крові (додатково можна нашити на одяг дитини бірку з цією інформацією або покласти в кишеню записку)
дві пляшки води
шоколад, печиво, хлібці, сухофрукти
потрібні лікарські препарати, лейкопластир, антисептики, захисну маску для обличчя
вологі та сухі сухі серветки, невеликий рушник, зубну пасту та щітку, мило
ліхтарик
одну дві улюблені іграшки дитини (вони забезпечать мінімальний психологічний комфорт)
комплект змінного одягу
також у дитячу "валізу безпеки" можна покласти телефон, якщо дитина вміє ним користуватись, та трохи грошей.

ПРАВИЛА БЕЗПЕЧНОЇ ПОВЕДІНКИ В НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ

При загрозі ураження стрілецькою зброєю.

Закрийте штори або жалюзі (заклейте вікна паперовою стрічкою) для зниження ураження уламками скла.
Вимкніть світло, закрийте вікна та двері.
Займіть місце на підлозі в приміщенні, що не має вікон на вулицю (комора, ванна, передпокій).
Інформуйте можливими звсобами про небезпеку близьких і знайомих.

При загрозі бойових дій.

Закрийте штори або жалюзі (заклейте вікна паперовою стрічкою) для зниження ураження осколками скла. Вимкніть джерело живлення, закрийте воду і газ, загасіть пічне опалення.
Візьміть документи, гроші і продукти, предмети першої необхідності, медичну аптечку.
Негайно покиньте житлове приміщення, сховайтесь в підготовленому підвалі або найближчому укритті.
Порадьте про небезпеку сусідів. Надайте допомогу старим і дітям.
Без крайньї необхідності не залишайте безпечного місця перебування.
Проявляйте крайню обережність, не піддавайтесь паніці.

Якщо стався вибух.

Переконайтеся в тому, що ви не отримали значних травм.
Заспокойтеся і уважно озирніться навколо, чи не існує загрози подальших обвалів і вибухів, чи не звисає з руїн бите скло, чи не потрібна комусь ваша допомога.
Якщо є можливість спокійно вийдіть з місця події. Якщо ви опинилися в завалі - періодично подавайте звукові сигнали. Пам'ятайте, що при низькій активності людина може протриматися без води п'ять діб.
Виконуйте всі розпорядження рятувальника.

При повітряній небезпеці.

Вимкніть джерело живлення, закрийте воду і газ.
Погасіть пічне опалення.
Візьміть документи, гроші і продукти, предмети першої необхідності, медичну аптечку.
Попередьте про небезпеку сусідів і при необхідності надайте допомогу старим і хворим.
Якнайшвидше дійдіть до захисної споруди або сховайтеся на місцевості. Дотримуйтесь спокою і порядку. Без крайньої необїідності не залишайте безпечного місця перебування. Слідкуйте за офіційними повідомленнями.

Якщо вас захопили злочинці як заручника і вашому життю і здоров'ю загрожує небезпека.

Намагайтеся запам'ятовувати будь-яку інформацію (вік, зріст, голос, манеру розмовляти, звички і т.п.) про злочинців, що надалі може допомогти встановити їх місцезнаходження.
При першій можливості намагайтеся повідомити про місце свого перебування рідним чи в поліцію.
Намагайтеся бути розважливими, спокійними, по можливості миролюбними, оберігайте себе від непотрібного ризику.
Якщо злочинці перебувають у стані алкогольного або наркотичного сп'яніня, то намагайтеся максимально обмежити себе від спілкування ними, так як їх дії можуть бути непередбачувані.
Не підсилюйте агресивність злочинців непокорою, сваркою, зайвим опором.
Виконуйте вимоги терористів, не створюючи конфліктних ситуацій, запитуйте дозволу переміщатися, сходити в туалет, відкрити сумочку і т.д.
Уникайте будь-яких дискусій, особливо політичних, зі злочинцями, будьте, насамперед, уважними слухачами.
Зберігайте свою честь і нічого не просіть, намагайтеся з'їдати все, що дають, незважаючи на те, що їжа може бути непривабливою.
Якщо ви тривалий час перебуваєте поруч із злочинцями, постарайтеся встановити з ними контакт,викликати гуманні почуття і почати розмову, не наводячи їх до думки про те, що ви хочете щось вивідати.
Не дозволяйте собі падати духом, використовуйте будь-яку можливість поговорити з самим собою про свої надії, проблеми, які трапляються в житті, постарайтеся заспокоїтися і розслабитися за допомогою медитації, читайте різні тексти, постарайтеся згадати вірші.
Уважно стежте за поведінкою злочинців та їх намірами, будьте готові до втечі, якщо ви абсолютно впевнені в безпеці такої спроби.
Постарайтеся знайти найбільш безпечне місце в приміщенні, де вас тримають і де можна було б захиститися під час штурму терористів (приміщення, стіни і вікна яких не виходять на вулицю - ванна кімната або комора), у разі відсітності такого місця падайте на підлогу при будь-якому шумі або стрілянині.
При застосуванні спеціальними підрозділами сльозоточивого газу дихайте через мокру тканину, швидко і часто моргайте,викликаючи сльози.
Під час штурму ні в якому разі не беріть в руки зброю терористів, щоб не постраждати від штурмуючих, які стріляють по озброєним людям.
При звільненні виходьте швидше, речі залишайте там, де вони лежать, оскільки можливі вибухи або пожежа, беззаперечно виконуйте команди групи захоплення.

При проведенні тимчасової евакуації цивільного населення з небезпечного району.

Візьміть документи, гроші і продукти, необхідні речі, медикаменти.
По можливості надайте допомогу громадянам похилого віку, людям з фізичними вадами.
Дітям дошкільного віку вкладайться в кишеню або пришивається до одягу записка, де вказується прізвище, ім'я,по батькові, домашня адреса, а також ім'я та по батькові матері та батька.
Дотримуйтесь вказаного маршруту. При необхідності зверніться за дапомогою до правоохоронців та медичних працівників.

"Екстрена валіза"

"Екстрена валіза" - це узагальнене визначення базового набору речей, необхідного кожній цивільній людині, щоб вижити в будь-якій екстреній ситуації.

Сьогодні "екстрена валіза" (тривожний чемодан) повинна бути в кожній родині. Цивільний тривожний чемоданчик, як правило, являє собою укомплектований рюкзак об'ємом від 30 і більше літрів, що містить необхідний індевідуальний мінімум одягу, предметів гігієни, медикаментів, інструментів, засобів індивідуального захисту та продуктів харчування.

Цивільний тривожний чемоданчик призначений для максимально швидкої евакуації із зони надзвичайних події, будь то землетрус, повінь, пожежа, загострена криміногенна обстановка, епіцентр військових дій і т.д.

Укладайте валізу так, щоб можна було швидко і без ускладнень знайти потрібну річ. Добре, якщо валіза укомплектована спеціальною накидкою від дощу. Перевагу треба віддавати валізі, яка зручно розташовується на спині, не сковує рухів і не розійдеться по швах в перші 30 хвилин.

У нього рекомендується покласти наступне:

Копії важливих документів в водонепроникній упаковці. заздалегідь зробіть копії всіх важливих документів - паспота, автомобільних прав, документів на нерухомість, автомобіль і т.д. Документи треба укладати так, щоб у разі необхідності їх можна було швидко дістати. Серед документів варто тримати кілька фотографій рідних і близьких, з написаними на звороті адресами та номерами телефонів.
Кредитні картки та готівку. Необхідно мати при собі невеликий запас грошей.
Дублікати ключів від будинку та автомобіля.
Карту місцевості, а також інформацію про спосіб зв'язку і обумовлене місце зустрічі вашої родини.
Засоби зв'язку та інформації. Невеликий радіоприймач з можливістю прийому в УКХ і FM діапазоні дозволить бути в курсі ситуації. Запасні батарейки до радіоприймача та мобільний телефон з зарядним пристроєм.
Ліхтарик (краще кілька) і запасні батарейки до нього.
Компас, годинник (перевагу надавайте водонепроникним).
Мультитул - багатофункціональний інструмент, зазвичай у вигляді складних пасатижів з порожнистими ручками, в яких заховані додаткові інструменти (лезо ножа, шило, пила, викрутка, ножиці і т.п.)
Ніж, сокирка.
Сигнальні засоби.
Штук п'ять пакетів для сміття, об'ємом 120 літрів. Може замінити намет або тент, якщо розрізати.
Рулон широкого скотча.
Шнур синтетичний 4-5мм, близько 20 м.
Блокнот і олівець.
Нитки та голки.
Аптечка першої допомоги. Аптечка повинна включати в себе: бинт, лейкопластир, вата, йод, активоване вугілля(інтоксикація), парацетамол (жарознижувальний), пенталгін (знеболююче),супрастин (алергія), імодиум (діарея), фталазол (шлункова інфекція), альбуцид (очні краплі).
Ліки, які ви приймаєте (мінімум на тиждень) з описом способу застосування та дози; рецепти; прізвища та мобільні телефони ваших лікарів (слідкуйте за терміном придатності ліків).
Одяг: комплект нижньої білизни (2 пари), шкарпетки бавовняні (2 пари) і вовняні, запасні штани, сорочка та кофта, плащ-дощовик, в'язана шапочка, рукавички, шарф (може знадобитися в найнесподіваніших ситуаціях). Зручне, надійне взуття.
Засоби гігієни: зубна щітка та паста, шматок мила, рушкик, туалетний папір, кілька упаковок сухих хусток або серветок, кілька носових хусток, вологі серветки. Жінкам - засоби інтимної гігієни.
Приналежності для дітей (якщо необхідні).
Посуд: казанок, фляга, ложка, кріжка (краще амти металеву 0,5 л), розкладний стаканчик.
Сірники (бажано, туристичні), запальничка.
Запас їжі на кілька днів - все, що можна їсти без попередньої обробки і не займає багато місця та довго зберігається. Запас питної води на 1-2 дні, який треба періодично оновлювати (вода не повинна бути застояною). Висококалорійні солодощі : кілька батончиків "Шок" або "Snickers", жменю льодяників. Набір продуктів: пару банок тушонки, галети, суп-пакети, м'ясні та рибні консерви. Якщо дозволяє місце: крупа перлова, гречана, рис, пшоно, макарони, вермишель, сухі овочеві напівфабрикати і т.п.

Цей список доповнюється і корегується за вашими потребами. Приблизний обсяг валізи становить близько 30 літрів. Вага валізи не повинна перевищувати 50 кг.

Не залишайте дітей самих вдома!

Нещасні випадки з дітьми трапляються саме тоді, коли вони залишаються без нагляду дорослих. Діти стають заручниками обставин, а їхнє легковажне ставлення до вогню та води часто є першопричинами сумних і трагічних наслідків. Однією з основних причин стає недбале ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов’язків. Виховуйте у дітей навички культури безпечної поведінки, демонструючи на власному прикладі обережність у поводженні з вогнем, газом, водою, побутовою хімією, ліками, бродячими тваринами. Знайдіть декілька хвилин на відверту розмову з дітьми про це. Пам’ятайте, що вимірюватимуться ці хвилини ціною життя. А щоб неждана мить не стала початком великої біди — потрібно давати дітям чіткі рекомендації, як діяти в тій чи іншій ситуації.

Пам’ятайте, що життя наших дітей залежить тільки від нас самих!

Як уникнути танців під дитячу дудку, або 7 технік протидії дитячим маніпуляціям

Не сумнівайтеся: діти — найліпші маніпулятори. Чи чули ви від своєї дитини фрази на кшталт «ой, щось мені недобре…», «а мені тато дозволив», «ну будь ласочкааа…, я тебе так люблю…», «ну ще трошечки, ну п’ять хвилиночок», «це востаннє — чесно-чесно»? Завдяки таким вдало дібраним до кожного з батьків звертань дитина часто домагається свого, а дорослі лише дивуються, чому знову поступилися їй. Діти майстерно володіють різними техніками маніпуляцій і чітко розуміють, де й коли яка з них стовідсотково спрацює. Скористайтеся техніками, які врятують вас від дитячого тиску

Нескінченні уточнення —

«... тобто ти вважаєш, що я була не права, коли заборонила тобі вмикати телевізор? ... але ж хіба ти дотримався своєї обіцянки? … то чому ж вважаєш покарання не справедливим? … як, на твою думку, я мала вчинити? …» Завдяки постійним уточненням ви зрозумієте, що є об’єктом нападу або критики. А також ви граєте час, який дитина витратить, щоб обміркувати відповіді.

Зовнішня згода —

«... так, ти маєш рацію, я дійсно вчинила погано, коли пообіцяла тобі разом пограти в м’яч, але так і не пограла ...» Коли ви погоджуєтеся з дитиною, то потрапляєте в атмосферу тепла, прийняття, навіть щастя. Це обеззброює. Дитина, з якою погоджуються, захоче, щоб із нею погоджувалися й надалі.

Межі свободи —

Подумки визначте чіткі межі між «добре» і «погано», «дозволено» і «неприйнятно». Ці межі допоможуть вам приймати рішення. Встановіть для дитини лише основні й найважливіші межі. Усередині них надавайте їй свободу — не варто забороняти все підряд. Дотримання встановлених меж — вагомий аргумент протидії маніпулюванню.

Інформаційний діалог —

«... ти хочеш, щоб я зрозуміла тебе?» Поговоріть із дитиною про суть справи чи хоча б спробуйте завести таку розмову. Якщо дитина схиляється до обговорення питання по суті, поступово відмовляючись від маніпуляції, вважайте, що протистояння ви успішно завершили.

Зіпсована платівка —

«... спочатку прибери іграшки, спочатку прибери іграшки, спочатку прибери іграшки ...» Багаторазово повторюйте ту саму фразу, яка містить важливе повідомлення маніпулятору. І обов’язково з тієї самою інтонацією — на однійноті. Використовуйте цю техніку для відмови в проханні.

Конструктивна критика —

«... меніздається, це не найліпша ідея ...», «... я не впевнена, що буде краще, якщо ти підеш гуляти без шапки ...» Підкріплюйте фактами обговорення намірів або дій дитини й обґрунтовуйте їхне відповідності намірам і вимогам дорослого. При цьому оцінюйте вчинки та їх наслідки, а не особистість. І обов’язково «без емоцій» та підвищення голосу.

Контроль емоцій —

контролюйтесвоїемоції та завждизберігайтеспокійпід час спілкування з дитиною. Визнавайте право дитини на негативніемоції, коли вона не отримує того, щохоче, — не лайте за істерики, але при цьому не йдіть на поступки. Іноді вам легшепоступитисядитині, щоб вона заспокоїлася й «відчепилася», особливо в гостях чи в людному місці. Проте, абипоставити на дитячихманіпуляціяхжирнукрапку, проявітьтерпіння й непохитність.

Запам’ятайте: діти маніпулюють дорослими лише тоді, коли їм це дозволяють. Дитинамає знати, що може відкритого ворити з батьками. Довіряйте дитині, адже будь-які її маніпуляції — це спроби привернути вашу увагу. Будьте щирими, даруйте дітям позитивні емоції та проводьте більше часу разом — і їхня потреба в маніпулюванні відпаде сама собою!

Згідно плану роботи закладу проведено Моніторинг обізнаності батьків щодо діяльності КЗДО "Зернятко" та його філій. В ході моніторингу було отримано ряд запитань на які далі даємо відповіді. Результати вивчення дають можливість обєктивно визначити рівень відкритості та обізнаності про діяльність закладу в умовах карантину.

Поговоримо про адаптацію дитини

до умов закладу дошкільної освіти

Адаптація (з лат. «пристосування») – пристосування організму, що відбувається на різних рівнях: фізіологічному, соціальному, психологічному.

Розрізняють три ступені адаптації: легкий, середній і важкий.

Легкий ступінь адаптації

За легкої адаптації впродовж місяця у дитини нормалізується поведінка. Малюк починає спокійно чи радісно ставитися до дитячої групи. Настрій бадьорий, проявляє зацікавленість довколишнім, у поєднанні з незначним ранковим плачем. Апетит погіршується, проте не дуже і на кінець першого тижня стає звичайним, сон поновлюється протягом 10-15 днів.

Стосунки з рідними за легкої адаптації у дитини не порушуються, малюк легко прощається вранці, швидко відволікається, його цікавлять й інші дорослі, він доволі активний, але не збуджений. До дітей в групі може бути байдужим або зацікавленим. Інтерес до навколишнього поновлюється впродовж 2-3 тижнів з допомогою дорослого.

Мова загальмовується, але дитина відгукується і виконує певні прохання чи вказівки дорослого. До кінця першого місяця поновлюється активне мовлення.

Зниження захисних сил організму значно не виражено і до кінця 2-3 тижня відновлюється. Хворіє не більше разу на місяць, тривалістю не більше десяти днів, без ускладнень.

Середній ступінь адаптації

Під час адаптації середнього ступеня порушення в поведінці і загальному стані дитини виражені виразніше і триваліше. Сон нормалізується лише через 20-40 днів, якість сну теж незадовільна. Апетит поновлюється в такі самі строки. Настрій нестійкий впродовж всього місяця, значно знижується активність: малюк стає плаксивим, малорухливим, не намагається досліджувати нове оточення, не використовує набутих раніше побутових навичок. Мова або не використовується, або знижується. У грі дитина також не застосовує набутих навичок, гра ситуативна. Всі ці зміни тримаються протягом 5-6 тижнів.

Ставлення дитини до близьких – емоційно-збуджене (плач, крик під час розлучення). Ставлення до дорослих вибіркове. Ставлення до дітей, як правило, байдуже, проте може бути й зацікавленим.

Захворюваність – до двох разів, терміном не більше 12 днів, без ускладнень. Вага не змінюється або дещо знижується. З'являються ознаки невротичних реакцій: вибірковість у ставленні до дорослих і однолітків, спілкування лише за певних умов.

Важкий ступінь адаптації

Особливу тривогу викликає стан важкої адаптації. Дитина починає тривалий час і важко хворіти, одне захворювання майже без перерви змінює інше, захисні сили організму підірвані і вже не виконують своєї ролі – не запобігають численним інфекційним захворюванням, з якими постійно доводиться стикатися малюку. Це несприятливо позначається на його фізичному і психічному розвиткові.

Інша форма перебігу важкої адаптації – неадекватна поведінка дитини, яка межує з невротичним станом. Дитина погано засинає, сон короткий, скрикує, плаче уві сні, прокидається зі слізьми. Сон чутливий, короткий. Апетит погіршується сильно і надовго, дитина може відмовлятися від їжі або блювати за спроби її нагодувати, можуть виникати функціональні порушення випорожнень, безконтрольні випорожнення.

Під час періоду неспання дитина пригнічена, не цікавиться оточенням. Ставлення до дітей відчужене, однолітків уникає або проявляє агресію. Ставлення до близьких емоційно-збуджене, позбавлене практичної взаємодії. Не реагує на запрошення взяти участь у будь-якій діяльності. Мовою не користується або простежується затримка мовленнєвого розвитку на значний період. Немає настрою, дитина тривалий час плаче, напружено стискає у кулачку носову хустинку чи домашню іграшку. Нам, дорослим, важко усвідомити ступінь її страждань.

Слід пам’ятати, що дитина, яка бурхливо виражає свій протест проти нових умов криком, голосним плачем, вередуванням, чіпляється за маму, падає в сльозах на підлогу, незручна і бентежлива для батьків і вихователів, проте викликає менше хвилювань у дитячих психологів і психіатрів, ніж дитина, яка ціпеніє, стає байдужою до того, що з нею відбувається, до їжі, мокрих штанців, навіть холоду. Така апатія є типовим проявом дитячої депресії.

Отже, ви вже зрозуміли, що адаптація дитини до нових для неї умов середовища – важкий та болючий процес. Тепер ви знаєте, що відбувається з дитиною, з її поведінкою.

Звикання до дошкільного навчального закладу залежить також від типу темпераменту. Гірше за інших почуваються діти з флегматичним темпераментом. Вони не встигають за темпом життя дитячого садка: не можуть швидко одягнутися, зібратися на прогулянку, поїсти. Найлегше пристосовуються діти-сангвініки.

Ускладнюючим чинником адаптації слід також назвати і конфлікти в сім’ї, нетовариськість батьків. Діти мимоволі засвоюють негативні риси поведінки батьків, що ускладнює їхні стосунки з однолітками. Вони поводяться невпевнено і нерішуче, багато хвилюються, тому не можуть бути легко прийнятими в групі.

Отже, соціально-психологічна адаптація до дитячого садка відбувається неоднаково у різних дітей, відповідно до віку, типу вищої нервової системи, стану здоров’я, стилю виховання в сім’ї, родинних взаємин, рівня розвитку в дитини ігрових навичок, її контактності, доброзичливості, емоційної залежності від матері.

Як допомогти дитині пережити період адаптації?

В перші дні перебування в дитячому садку залишайте дитину на 2-3 години, поступово збільшуючи час знаходження в дитсадку. Не запізнюйтесь, хоча б у перші дні забирайте дитину вчасно.
Не поспішайте відразу забрати дитину додому. Побудьте з дитиною на ігровому майданчику, разом подивіться, як гуляють діти, чим займаються, як спілкуються один з одним та вихователем.
Відводячи малюка до дитячого садка, дайте йому улюблену іграшку, сказавши при цьому: «Якщо ти захочеш, щоб я про тебе подумала, візьми і притисни її до себе. І я відразу про тебе подумаю». Ілюзія керування батьками дуже важлива для малюка. Вона знижує реакцію стресу на нову ситуацію. Нехай іграшка ходить із дитиною кожен день і знайомиться з іншими, розпитуйте, що з іграшкою сталося в дитячому садку. Хто з нею дружить, хто ображав, чи не було їй сумно. Таким чином ви багато дізнаєтеся про те, як ваша дитина звикає до садочка.
Пограйтесь з дитиною домашніми іграшками в дитячий садок, де якась з них буде самою дитиною. Поспостерігайте, що робить ця іграшка, що говорить, допоможіть разом з дитиною знайти їй друзів і вирішіть проблеми дитини через неї, орієнтуючи гру на позитивні результати.
Не хвилюйтесь і не показуйте своє хвилювання дитині. Не забувайте надавати дитині емоційну підтримку і показувати значимість для вас її нового статусу.
Утримуйтесь від шумних масових вистав, аби зменшити емоційне навантаження.
Частіше говоріть дитині про свої почуття і проявляйте їх.
Завжди знаходьте час вислухати, що непокоїть вашу дитину, які у неї труднощі, чого вона досягла.
Створіть спокійний, безконфліктний клімат для дитини в сім'ї та оптимальний режим дня. Оберігайте нервову систему дитини!
Повідомте вихователів про особливі звички дитини, що вона любить, що ні, які має захоплення.
Придумайте ритуал «прощання» й зустрічайте дитину з посмішкою.
Дитина має відчувати повне розуміння між батьками та вихователями, тоді вона швидше звикає. Ніколи не з’ясовуйте відносин з вихователем (щоб не трапилось!) у присутності дитини.
Відвідувати дитячий садок дитині треба лише здоровою.
Найголовніше — почувайтеся компетентними батьками, тобто вірте, що з будь-якою складною ситуацією можна справитись, якщо її вирішувати, а не відкладати!

Головною умовою успішної адаптації дитини до дитячого садочка є єдність вимог до малюка в сім'ї та дитсадку.

Відновили роботу закладу в умовах карантину!