Поради фахівців
Як допомогти дитині, яка страждає на аутизм
У батьків є багато способів допомогти дитині з розладом аутистичного спектру. Однак при цьому важливо забезпечити собі необхідну підтримку. Коли ви виховуєте дитину з даним розладом, турбота про себе - не розкіш і не прояв егоїзму, а необхідність. Сила духу допоможе вам стати найкращими батьками. Рекомендації, запропоновані нижче, допоможуть вам полегшити життя з дитиною, яка страждає на аутизм.
Поради батькам про підтримку та лікування дитини з аутизмом
Якщо вашій дитині недавно поставили діагноз «розлад аутистичного спектру», найімовірніше, ви відчуваєте тривогу з приводу майбутнього. Ніхто не готовий почути, що його дитина нездужає й нещаслива, і діагноз «розлад аутистичного спектру» звучить загрозливо. Ви можете не знати, як найкраще допомогти дитині, або відчувати себе збитими з пантелику суперечливими порадами про лікування. Або, можливо, розмови про невиліковність аутизму переповнюють вас думками про марність будь-яких зусиль.
Хоча розлади аутистичного спектру й не можна «перерости», є багато способів допомогти дитині засвоїти нові навички та подолати труднощі розвитку. Державні програми, навчання вдома, поведінкова терапія, спеціальні програми шкільного навчання - усі ці заходи можуть задовольнити потреби дитини. Дотримуючись наміченого плану лікування, а також відчуваючи любов і підтримку, дитина зможе ефективно вчитися, рости й розвиватися.
Не чекайте, поки діагноз підтвердиться
Як батьки дитини з розладом аутистичного спектру, найкраще, що ви можете зробити, - почати лікування безпосередньо зараз. Шукайте допомогу, як тільки ви запідозрили, що з дитиною щось не так. Не чекайте, поки симптоми пройдуть самі або дитина їх переросте. Не чекайте й офіційного діагнозу. Чим раніше дитина з розладами аутистичного спектру отримає допомогу, тим більше вона отримає шансів на успішне лікування. Раннє втручання - найбільш ефективний спосіб прискорити розвиток дитини та зменшити частоту проявів аутизму протягом усього життя.
Якщо ваша дитина страждає на аутизм
Дізнайтеся більше про аутизм. Чим більше ви знаєте про розлади аутистичного спектру, тим краще будете підготовлені до прийняття рішень про лікування. Вивчайте методи лікування аутизму, ставте запитання, беріть участь в ухваленні всіх рішень про лікування.
Вивчіть усі прояви аутизму у вашої дитини. З'ясуйте, що викликає в дитини негативну поведінку, а що впливає позитивно. Що викликає стрес або лякає вашу дитину? Що заспокоює, дратує, веселить? Якщо ви розберетеся у факторах, що впливають на поведінку дитини, це допоможе в подальшому вирішувати проблеми й запобігати складним ситуаціям.
Прийміть усі особливості вашої дитини. Замість того, щоб акцентувати увагу на тому, що дитина відрізняється від інших і чого їй не вистачає, прийміть її з усіма перевагами й недоліками. Акцентуйте увагу на позитивній стороні її особистісних рис, радійте маленьким досягненням і припиніть порівнювати її з іншими дітьми. Відчуття того, що її люблять і приймають, допоможе дитині досягти максимальних результатів.
Не втрачайте надії. Неможливо передбачити розвиток розладу аутистичного спектру. Тому не робіть поспішних висновків про те, як складеться життя вашої дитини, вона, як і всі інші люди, які страждають на аутизм, здатна розвиватися та набувати нових навичок протягом усього життя.
Рекомендація 1. Створіть розпорядок і безпечну обстановку
Вивчення всієї наявної інформації про аутизм і участь в його лікуванні - тривалий процес. Для полегшення життя і собі, і дитині дотримуйтеся таких рекомендацій.
Будьте послідовні. Дітям, які страждають на розлади аутистичного спектру, важко дається навчання поза домом (в кабінеті психолога або в школі). Наприклад, дитина може використовувати для комунікації в школі мову жестів, але ніколи не робити цього вдома. Створення стабільного оточення - найкращий спосіб поліпшити навчання дитини. Дізнайтеся, які методи використовує психолог при роботі з дитиною, і використовуйте їх удома. Запропонуйте психологу проводити сеанси в різних місцях, щоб дитина звикала до навчання в різній обстановці. Також важливо бути послідовним у взаємодії з дитиною й реакції на її поведінку.
Дотримуйтеся чіткого розпорядку дня. Діти, які страждають на розлади аутистичного спектру, найкраще навчаються, дотримуючись сталого розпорядку. Це також пов'язано з необхідністю стабільного оточення й послідовності в діях. Установіть для дитини розпорядок, відведіть певний час для прийому їжі, заняття з психологом, навчання та сну. Намагайтеся звести відхилення від встановленого графіка до мінімуму. Якщо зміни в розпорядку неминучі, підготуйте дитину до цього заздалегідь.
Заохочуйте позитивну поведінку. Позитивні зміни в поведінці дитини з розладом аутистичного спектру - довгий процес, тому постарайтеся помічати маленькі кроки дитини на цьому шляху. Хваліть її, коли вона добре поводиться або набуває нової навички. Чітко говоріть про те, за що ви хвалите дитину. Шукайте нові способи відзначити її позитивну поведінку: придумайте для неї яку-небудь символічну нагороду або дозвольте пограти з улюбленою іграшкою.
Створіть удома безпечне місце для дитини. Виділіть у будинку місце, де ваша дитина зможе відпочивати й почуватися в безпеці. Так вона навчиться встановлювати межі. Позначити дане місце можна за допомогою візуальних знаків, наприклад, захистити «безпечну зону» кольоровою стрічкою або позначити предмети за допомогою картинок. Можна також зробити весь будинок безпечнішим, особливо якщо ваша дитина відчуває напади гніву або прояви іншої поведінки, яка може спричинити травми.
Рекомендація 2: Знайдіть способи невербального спілкування з дитиною
Зв'язок з дитиною, яка страждає на розлад аутистичного спектру, встановити складно. Але якщо не розмовляти або навіть не торкатися до дитини, з нею можна встановити спілкування за допомогою інших способів. Спілкування відбувається, коли ви дивитеся на дитину, коли змінюєте тон голосу або використовує мову тіла. Те, як ви торкаєтеся до малюка - важливий спосіб комунікації, навіть якщо він ніколи не говорить. Потрібно тільки вивчити мову, за допомогою якої малюк спілкується з вами.
Звертайте увагу на невербальні сигнали. Проявивши достатньо уваги, ви зможете помітити невербальні сигнали, які посилає дитина. Звертайте увагу на відтворені нею звуки, вираз обличчя, жести, які вона використовує для позначення втоми, голоду або інших потреб.
Дізнайтеся, що викликає в дитини напади істерики. Коли вас не розуміють або ігнорують, ви непокоїтеся. Те ж саме відбувається і з дітьми, які страждають на розлади аутистичного спектру. Причина поганої поведінки дитини часто буває в тому, що ви не помічаєте її невербальних сигналів. Напади істерики - це її спосіб спілкуватися, переживати фрустрацію й залучати вашу увагу.
Приділяйте час розвагам. Діти, які страждають на розлади аутистичного спектру, в першу чергу діти. І їм, і батькам більше необхідні повноцінне життя, ніж лікування. Обов'язково плануйте час для ігор. Подумайте, що змушує дитину посміхатися або сміятися й робить більш відкритою. Придумайте спільні заняття, які подарують радість вам обом. Імовірно, дитині сподобаються заняття, в яких вона не буде бачити лікування або навчання. У спільних заняттях, що приносять позитивні емоції, є маса переваг. Гра - це основна частина навчання дітей, при цьому вона не завдає труднощів.
Звертайте увагу на сенсорну чутливість вашої дитини. Багато дітей з аутизмом чутливі до світла, звуків, смаків, дотику й запахів. Деякі діти з цим захворюванням, навпаки, недостатньо чутливі до сенсорних стимулів. З'ясуйте, які погляди, звуки, запахи, рухи або тактильні відчуття викликають у вашої дитини погану поведінку, а які - позитивну. Що викликає стрес у дитини? Що її заспокоює, дратує, радує? Якщо ви зрозумієте, що впливає на малюка найсильніше - ви зможете краще справлятися з проблемами, запобігати складним ситуаціям і формувати позитивний досвід.
Рекомендація 3. Розробіть персональний план лікування
Сьогодні є так багато методів лікування аутизму, що іноді буває складно вибрати той, що підходить саме вашій дитині. Ви почуєте безліч різних, іноді навіть суперечливих порад від батьків, учителів і лікарів. Розробляючи для дитини план лікування, пам'ятайте про те, що немає єдиного засобу, який підійшов би всім. Кожна людина, яка страждає на розлад аутистичного спектру, унікальна, зі своїми слабкостями й сильними сторонами.
Ефективний план лікування:
ґрунтується на інтересах дитини;
передбачає чіткий розпорядок;
будує навчання на послідовності простих завдань;
передбачає ретельно сплановані заняття;
зміцнює позитивну поведінку дитини;
залучає батьків до процесу лікування.
Лікування дитини повинно відповідати її індивідуальним потребам. Ви знаєте свою дитину краще, ніж будь-хто інший, тому краще за інших розбираєтеся в її потребах. Поставте собі такі запитання:
У чому полягають сильні сторони моєї дитини, а в чому слабкі?
Яка поведінка дитини викликає проблеми, яких важливих навичок їй не вистачає?
Яким способом моя дитина найкраще вчиться - спостерігаючи, слухаючи або роблячи?
Що приносить задоволення моїй дитині і як ці заняття використовувати в її лікуванні та навчанні?
Нарешті, запам'ятайте: неважливо, який план лікування ви виберете, важливо те, наскільки ви самі будете брати участь у цьому процесі. Ви дуже допоможете дитині, якщо братимете участь у лікуванні разом із психологом, дотримуючись його рекомендації вдома. Тому для позитивного результату важливе й ваше хороше самопочуття.
Увага! Дуже важливо!
Похваліть дитину зранку, якомога раніше! І похвала на ніч (або просто поцілунок) теж не зашкодить…
10 золотих правил виховання щасливих дітей
1. Формуйте самоповагу
2. Навчіть дитину спілкуватися
3. Пильнуйте, щоб дитина не стала "телеманом"
4. Виховуйте відповідальність і порядність
5. Навчіть дитину шанувати сім'ю
6. Живіть у хорошому оточенні
7. Будьте вимогливими
8. Привчайте дитину до праці
9. Не робіть за дітей те, що вони можуть самі
10. Розвивайте інтелект дитини
ДИТЯЧІ ЗАПОВІДІ ДЛЯ БАТЬКІВ, БАБУСІВ І ДІДУСІВ
1. Дорогі батьки, пам'ятайте, що ви самі запросили мене до своєї родини. Колись я залишу батьківську оселю, але до того часу навчіть мене, будь ласка, мистецтва бути людиною.
2. У моїх очах світ виглядає інакше, ніж у ваших. Прошу вас, поясніть мені: Що? Коли? Чому?- кожен із нас у ньому має робити.
3. Мої ручки ще маленькі - не очікуйте від мене досконалості, коли я застилаю ліжко, малюю, пишу або кидаю м'яча.
4. Мої почуття ще недозрілі - прошу, будьте чуйними до моїх потреб.
5. Щоб розвиватися, мені потрібне ваше заохочення, а не тиск. Лагідно критикуйте і оцінюйте, але не мене - лише мої вчинки.
6. Дайте мені трохи самостійності, дозвольте робити помилки, щоб я на них учився. Тоді я зможу самостійно приймати рішення у дорослому житті.
7. Прошу, не робіть усього за мене, бо я виросту переконаним у своїй неспроможності виконувати завдання згідно з вашим очікуванням.
8. Я вчусь у вас усього: слів, інтонацій голосу, манер. Ваші слова, почуття і вчинки повертатимуться до вас через мене. Тому навчіть мене, будь ласка, найкращого. Пам'ятайте що ми разом не випадково: ми маємо допомагати один одному.
9. Я хочу відчути вашу любов, хочу, щоб ви частіше брали мене на руки, пригортали, цілували. Але будьте уважні, щоб ваша любов не перетворилася на милиці, які заважатимуть мені робити самостійні кроки.
10. Любі мої, я вас дуже люблю! Покажіть мені, що ви також мене любите.
АДАПТАЦІЯ ДО ДИТЯЧОГО САДКА
Багатьом із нас знайома ситуація: малюк починає відвідувати дитячий садок, і ця подія стає справжнім випробуванням для всієї родини. Дитина плаче, вередує, відмовляється їсти й залишатися в групі.
Як полегшити адаптацію малюка до дошкільного закладу? У якому віці дитина готова ходити в дитсадок? Яких фраз варто уникати в розмові з дошкільником, аби звикання до нових умов відбулося легко й безболісно?
Пропонуємо розібратися разом.
Як почувається дитина в процесі адаптації до дитячого садка?
В період звикання до нових обставин психіка та організм малюка перебувають у сильному напруженні. Дитина переживає стрес, що проявляється у вигляді:
негативних емоцій (гнів, сум, страх);
сліз, капризів, агресії; «втрати навичок» — деякі діти можуть «забути», як це користуватися виделкою, ходити «на горщик» тощо;
зниження соціальної активності;
погіршення мовлення;
змін у руховій активності (деякі діти стають надміру активними, інші — уповільненими);
погіршення або втрати апетиту;
нічних жахіть;
ослаблення імунітету.
До того ж, у період адаптації до садочка, як правило, в дітей виникає багато страхів. Найбільш поширеними є:
1. Страх розлучатися з мамою.
2. Тривога й дискомфорт від перебування в нових умовах.
3. Страх залишатися з незнайомими, чужими людьми.
4. Тривога, що батьки можуть не прийти.
Ці страхи дитини є обґрунтованими, але ресурс на подолання тривог — у кожного дошкільника різний.
Скільки триває адаптаційний період?
Тривалість адаптаційного періоду залежить від багатьох факторів:
1. Підготовки до відвідування садка (розповіді про нього, знайомство з вихователями тощо).
2. Фізичного здоров’я (відсутність хронічних хвороб, схильності до застуд).
3. Навичок самостійності (одягання, ходіння «на горщик», володіння виделкою).
4. Режиму дня.
Та в середньому терміни звикання становлять:
у яслах — 7-10 днів;
у дитячому садку в 3-річному віці — 2-3 тижні;
у старшому дошкільному віці — трохи більше 1 місяця.
Однак варто пам’ятати, що кожна дитина — унікальна, й штучно вводити її в заздалегідь встановлені рамки непотрібно. Можливо, вашій дитині знадобиться більше часу, аби звикнути до умов садочка. Якщо ж адаптаційний період затягнувся (триває більше трьох місяців), варто звернутися до дитячого психолога.
Як полегшити адаптацію дитини до садочка?
Саме від батьків залежить те, як дитина буде сприймати дошкільний заклад і наскільки швидко пройде адаптація до нього. Рекомендуємо вам такі кроки:
1. Насамперед вгамуйте власну тривогу й докори сумління через рішення вийти на роботу. Якщо мама впевнена, що з її дитиною в дитсадку все буде гаразд, — так і буде.
2. Поясніть дитині, що таке дитячий садочок і навіщо туди ходять діти:
намагайтеся створити позитивний образ закладу (наприклад, «У дитсадок приходять такі ж діти, як і ти, вони там разом граються, навчаються, їдять»);
пограйте з дитиною «в садочок», розкажіть казку про нього. В нагоді вам стануть книги Ліани Шнайдер і Єви Венцель-Бюрґер «Софійка йде до дитячого садочка» та Люсі Каузенс «Мыша в детском саду». Ці маленькі оповідання допоможуть дитині уявити ситуацію першого походу в дошкільний заклад, приміряти її на себе та поставити батькам питання, які хвилюють.
3. Познайомте дитину з обраним дитячим садком під час прогулянки. Можна спочатку ненадовго заходити з малюком на територію закладу, в групу, щоб він поступово звикав до садочка.
4. Завчасно ознайомтеся з розпорядком дня в дитсадку й поступово вводьте цей режим дня вдома, а також навчайте дитину тому, що може знадобитися в садочку (самостійно одягатися, умиватися, їсти).
5. Заздалегідь познайомте дитину з вихователем групи, до якої ходитиме ваш малюк. Повідомте лікаря й вихователів про особливості стану його здоров’я та характеру.
6. У перші два-три тижні залишайте дитину лише на кілька годин в дитячому садочку, поступово збільшуючи цей час. Якщо у вас є така можливість, перші кілька днів ви можете разом з дитиною ходити в дошкільний заклад (залишайтеся там на 2-3 години).
7. Дайте малюку із собою «талісман»: улюблену іграшку тощо. Вигадайте ритуали прощання (адже все, що відбувається регулярно, — заспокоює). Поцілуйте в кожну щічку, обійміть, дайте «п’ять» чи вигадайте щось особливе й тільки ваше.
8. На честь важливої події в житті дитини (першого походу в садочок) влаштуйте домашнє свято, дозвольте їй відчути радість від дорослішання.
9. Щовечора запитуйте в дитини про те, як пройшов день, що сталося нового й цікавого. Обговорюйте з нею останні події в садочку, розпитуйте про друзів, ігри, заняття, екскурсії.
10. У період адаптації проводьте більше часу разом з малюком, намагайтеся після дитсадка погуляти, почитати книгу разом. Дитина отримає нові враження й зможе відволіктися від негативних переживань. Дуже важливо обіймати дитину (тісний контакт в період адаптації є обов’язковим), говорити, як ви її любите й сумуєте під час розлуки
Що не можна говорити дитині, яка йде в дитячий садок?
Дитячий психолог Ольга Крамаревич радить звернути увагу на фрази, здатні посилити стрес від перебування дитини в дитячому садку:
«Не плач, інакше віддам тебе в дитячий садок!»
Такі слова формують у дитини негативне ставлення до дошкільного навчального закладу як до місця, куди її віддадуть, якщо вона буде поводитися неналежним чином.«Там не страшно! Не бійся! Вихователька не буде тебе ображати»
Говорячи подібні слова, батьки забувають, що ми не сприймаємо частку «не». Краще сказати: «У дитячому садочку добре», «Тобі там сподобається» тощо.«Їж сам, тому що в садочку ніхто годувати тебе не буде»
Ця фраза здатна сформувати установку, що садочок — це те місце, де малюк буде нікому не потрібним і позбавленим турботи. Краще скажіть своїй дитині, яка вона доросла й самостійна, і що вам дуже подобається спостерігати за тим, як вона їсть сама.«Я куплю тобі нову іграшку, якщо ти підеш у садок»
Малюк дуже швидко звикне до того, що йому кожен раз щось купують, почне маніпулювати й вимагати заохочення за кожен свій вчинок.«Не плач! Он інші дітки не плачуть!»
Ні в якому разі не порівнюйте свого малюка з іншими дітьми. Почуття вашої дитини унікальні, як і вона сама. Замість того, щоб порівнювати малюка з кимось, підтримайте його, зазначивши, що ви розумієте його почуття й теж будете сумувати за ним.«Я буду поруч!»
Якщо ви насправді не збираєтеся якийсь час провести в садочку, не варто обманювати свою дитину. Інакше вона може припинити вам довіряти, а згодом може й сама почати казати неправду .«Заспокойся, інакше залишу тебе тут надовго!»
Ще один приклад батьківської маніпуляції, яка травмує дитячу психіку. Ні в якому разі не лякайте дитину, що ви її покинете, не будете любити тощо. Ці слова лякають дитину тим, що мама може її позбутися в будь-який момент і зовсім її не любить.«Поділися іграшкою. У дитячому садку тобі доведеться це робити постійно»
Для того, щоб дитина змогла взаємодіяти з іншими дітьми, її треба цьому навчити. Спробуйте пояснити: «Подивись, як хлопчик хоче погратися твоєю машинкою. Давай дамо її йому на деякий час, а потім він нам її поверне.» Можна запропонувати також обмін.«У садочку так весело! Ти будеш там гратися, співати, танцювати цілий день»
Не варто штучно захоплюватися садочком чи формувати завищені очікування, адже дитина може запідозрити вас у нещирості. Краще спокійно перерахуйте те, що їй точно там сподобається.Будь-який негатив про вихователів, помічників вихователя чи садочок.
Не критикуйте персонал садочка в присутності дитини, адже вона формує враження з ваших слів: якщо ви негативно висловлюєтеся про виховательку, дитина почне вважати, що вона — погана, і з нею небезпечно.
Думаю, ви погодитеся, що відвідування дитячого садка — важливий етап у житті дитини. І, звісно, вашому малюку знадобиться час для прийняття змін, що сталися з ним. Тому будьте терплячі та уважні, підтримуйте свою дитину й пам’ятайте, що адаптаційний період — тимчасове явище, і ви здатні допомогти дитині його подолати.