Вихователь-методист:
Тамара Іванівна МАРЧУК
Тамара Іванівна МАРЧУК
Спеціаліст вищої категорії.
Закінчила Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет ім.Г.Сковороди, спеціальність "Дошкільне виховання".
Має звання "старший вихователь".
Лише уважне і поважливе ставлення до дитини під час спілкування сприятиме стимулюванню її мовленнєвої активності. Завжди задовольняйте цікавість малюків і заохочуйте їх пізнавальну активність схваленням.
Не можна принижувати дитину. Приниження руйнують позитивну самооцінку. Малюк починає відчувати провину за те, що він живе на світі. У результаті може вирости глибоко нещасна людина.
Не треба погрожувати. Погрози змушують дитину боятися й ненавидіти дорослого, який їй погрожує. Від погроз дитина не перестане поводитися абияк, а якщо навіть і перестане, то лише в присутності дорослого, але потім обов’язково «відіграється».
Не слід вимагати обіцянку погрозами. Обіцянка, як і погроза, відноситься до майбутнього — коли ще вона здійсниться? А дитина живе сьогодні, в теперішньому часі. Насильне вимагання обіцянок розвине в ній почуття провини, або цинічність у словах та справах.
Нерозумно вимагати негайної покірності . Дитина не робот і не зомбі, їй потрібен час, щоб зрозуміти й прийняти чи не прийняти вашу настанову. Попереджайте малюка, що час гри скоро закінчиться. Навіть у беззастережних обов’язках має лишатися ілюзія самостійності.
Не слід допікати опікуючись. Інакше дитина ніколи не відчує, що може зробити щось сама. А це знижує самооцінку й призводить до формування психологічних комплексів. Окрім цього, зайва опіка привчає дитину до думки, що можна не напружуватися — й так усе для тебе зроблять.
Не можна сліпо потурати дитині. Чим конкретніші «так» і «ні», тим простіше дитині зрозуміти, чого хоче від неї дорослий. Деякі правила малюк засвоюватиме швидко, інші ж потребуватимуть більше часу й терпіння.
Слід бути послідовним, аби досягнути розуміння. Дитина не в змозі зрозуміти дорослі «інколи», «можливо», «подекуди» й «лише на свята». Чи можна навчитися переходити дорогу, якби в понеділок, вівторок і четвер червоний колір означав «стоп», а в середу й суботу — «можна перейти»?
Економіка й дошкільник - поняття несумісні, зазвичай вважають дорослі, навіть не замислюючись над тим, що дитина вже з перших років свого життя потрапляє в економічне середовище. Адже професії батьків, купівля і продаж різних товарів, реклама по телевізору, інформація з інтернету – це далеко не весь перелік того, із чим щодня доводиться зустрічатися дошкільнику.
Як же допомогти дитині розібратися у складних економічних поняттях й набути першого економічного досвіду? Питання економічного виховання дошкільників дуже складне й неоднозначне.
Економічне виховання це – цілеспрямований процес взаємодіїт дорослого і дитини, спрямований на засвоєння доступних віку елементарних економічних понять, формування моральних почуттів, якостей, навичок соціально-економічної поведінки.
Звернімося до досвіду країн світу. У США, Німеччині, Японії, Англії економічному вихованню дітей приділяється велика увага. Там розроблені спеціальні економічні програми, які знайомлять дітей з основами домашнього господарства і елементарними навичками орієнтації в економічному житті суспільства. Також багато уваги економічному вихованню дітей приділяється і в родині. Наприклад, у Німеччині дітей вже з чотирирічного віку цілеспрямовано знайомлять з призначенням грошей і їх розумної тратою. Батьки дають дітям (залежно від віку та можливостей сім'ї) деяку суму - кишенькові гроші на певний період часу. Вони привчають використовувати їх розумно, не витрачати дарма, пояснюють, що потрібно обережно ставитися до реклами, не довіряти їй беззастережно. Витоки дитячої ощадливості та ощадливості взагалі виникають в німецькій родині не самі по собі. Німці генетично знають, що здатність розпоряджатися грошима - необхідний життєвий навик, такий же, як уміння переходити вулицю, і його треба придбати до того часу коли дитина піде до школи. В Японії та США батьки намагаються долучити дітей до роботи на власних підприємствах. Наукова та популярна література заповнена матеріалами типу: «Якщо ви хочете мати свою справу», «Як робити гроші», «Як стати багатим». З нашої точки зору, в таких публікаціях, не завжди дотримується почуття міри і це, насторожує. В них надмірно наполегливий заклик «робити гроші». Моральна сторона проблеми при цьому майже не зачіпається: як заробляти, чому слід чесно «робити бізнес» та інші. У цьому плані великий інтерес представляє досвід виховання дітей в Англії. З дитячих років в культ вводиться така якість, як працьовитість, дитині вселяють важливість придбання гарної професії, яка дозволить в майбутньому створити сім'ю і забезпечити її достаток. Саме проектна діяльність дає можливість цілісно підійти до розвитку, навчання та виховання дошкільників з питань економічного виховання, інтегрувати економічні знання з різними видами діяльності: комунікативною, трудовою, пізнавальною, художньо-творчою, іншими. Для повної реалізації економічних завдань в ДНЗ створене сприятливе та відповідне насиче¬не розвивальне предметно-ігрове середовище, розроблено методичний проект «Економічне виховання в ДНЗ – вирішуємо спільно», який сприяв активізації роботи з педагогами, дітьми та їх батьками, пошуку інноваційних освітніх технологій, нових форм та методів роботи економічного спрямування.
Особливої актуальності набули проекти «Сімейна економіка», Щоб добробут мати треба добре працювати», «Вода – наше багатство», «Ліс – наше багатство», «Моя сім'я», «Потреби та можливості», «Ресурси та виробництво товарів», «Обмін та торгівля», «Цікаво про гроші», «Світ професій», «Правила чесного бізнесу», «Ощадливість», інші розроблені та реалізовані в ДНЗ. Результатом даної роботи стали розроблені інтегровані заняття, інтелектуальні карти, картки-схеми, ігри, інше. Привчаючи старших дошкільнят до ощадливості, насамперед, педагоги дбають про те, щоб вони сприймали речі як загальне надбання, багатство, усвідомлювали необхідність бережливого ставлення до речей, оскільки вони є результатом праці багатьох людей, а ресурси для виготовлення предметів побуту обмежені. Такий приклад дбайливого ставлення до особистої та суспільної власності дошкільникам, мають давати дорослі у сім’ї та ДНЗ. Однак сьогодні це виявляється проблематичним. Результати анкетування показали, що загалом батьки теоретично визнають необхідність і корисність економічного виховання, що є вимогою часу, але практично не сприяють залученню дітей до світу економіки. Лише спільна діяльність педагогів і сім'ї з цього питання буде ефективною і сприятиме формуванню відповідальнішого ставлення дорослих до економічного виховання власних дітей.