КОВТУН Лілія Олександрівна

Вчитель - логопед, освіта повна вища, «спеціаліст вищої категорії»,

педагогічне звання "старший учитель"

педагогічний стаж - 36 років

роб. тел.: (0456) 39-21-91

Поради батькам щодо розвитку мовлення дітей

Правильне мовлення є однією з важливих передумов повноцінного розвитку дитини, процесу її соціальної адаптації, а тому виявлення та подолання  мовленнєвих порушень є першочерговим завданням як  педагогів, так і батьків.

Різні за ступенем тяжкості відхилення від вікових норм розвитку мовлення дитини визначаються причинами, що мають біологічну, або соціальну  природу, які впливають на дитину безпосередньо, або опосередковано, починаючи з вагітності матері, дитинства. Причини відхилень від норми  бувають органічними та функціональними. До органічних належать серйозні анатомо-фізіологічні порушення механізму мовлення. 

Вони можуть бути зумовлені:

• недостатнім ступенем зрілості кори головного мозку;

• відхилення в будові органів артикуляції (укорочена під’язикова зв’язка, масивний або занадто маленький язик, недоліки зубощелепної системи:  неправильний прикус, недоліки будови піднебінної вуздечки тощо).

Причинами цього можуть бути несприятливі чинники, що впливають у період внутрішньоутробного розвитку, дитячому або ранньому  дошкільному віці, як:

• внутрішньоутробна патологія (токсикози, вірусні та ендокринні захворювання матері, прийом лікарських препаратів, несумісність по резус-фактору, алкоголізм, наркоманія, куріння); 

• травми під час пологів;

• захворювання, перенесені в перші роки життя дитини;

• спадкові чинники.

Функціональні порушення виникають унаслідок впливу соціальних причин:

• наслідування старших;

• поганих соціально-побутових умов;

• за неправильного виховання (гіперопіка);

• стресів і психічних захворювань; 

• за недоліків емоційного стану, мовленнєвого спілкування і контактів із дорослими.

Знання закономірностей нормального розвитку мовлення дитини дає Вам можливість формувати правильну звуковимову, починаючи з раннього віку, збагачувати словниковий запас, розвивати зв’язне мовлення, своєчасно виявляти та усувати недоліки мовлення.

Протягом першого-другого року життя дитину слід навчити гуліти, лепетати, наслідувати звуки і склади, коротенькі слова, розуміти звернену мову.  Намагатися часто викликати у дитини позитивні емоції. Вчити малюка розуміти мову дорослих, формувати власне мовлення, широко використовуючи  звуконаслідування (топ-топ, гав-гав, м’яу-мяу і т.д.) ігри-забави. Мова дорослого повинна бути виразна, чітка і зрозуміла. У цьому віці відбувається  найбільш інтенсивний розвиток кіркових мовленнєвих зон, тому будь-які, навіть незначні несприятливі чинники, що діють у цьому періоді, можуть позначитися на розвитку мовлення дитини.

З трьох років інтенсивно розвивається зв’язне мовлення, що вимагає великої узгодженості в роботі центральної нервової системи. Виникає деяка  неузгодженість в її роботі, що призводить до зміни поведінки, спостері гається впертість. Усе це визначає більшу вразливість мовленнєвої системи. Можуть виникати заїкання, відставання мовленнєвого розвитку, відмова від спілкування взагалі. Якщо виникає на цьому етапі заїкання, воно може бути зумовлене віковою нерівномірністю дозрівання окремих ланок мовленнєвої системи та різних психічних функцій (уваги, пам’яті, мислення тощо).

На четвертому році життя малюк може навчитися вимовляти правильно всі звуки мови. У цьому віці недоліки звуковимови виправляються ефектив ніше, ніж у дітей старшого віку.

На п’ятому році життя необхідно продовжувати роботу над збагаченням словника, розвивати зв’язне мовлення; вчити дитину переказувати, складати  коротенькі оповідання, вживаючи речення складної структури.

6-7 років – початок розвитку писемного мовлення. Зростає навантаження на центральну нервову систему дитини. Під час пред’явлення підвищених  вимог можуть відбуватися "зриви" нервової діяльності з виникненням заїкання.

У цьому віці дитина досягає досить високого рівня в мовленнєвому розвитку. Слід домогтись, щоб висловлювання дитини були змістовними та  виразними, граматично правильними.

Відхилення мовленнєвого розвитку має свої особливості в кожному віковому періоді. Оцінюючи недоліки в мовленнєвому розвитку, важливо  враховувати: вік, у якому  з’явилися розлади; причини, що безпосередньо викликали відхилення, а також наявність певних умов життя дитини.
Мовлення дитини розвивається шляхом наслідування мовлення людей, що її оточують. Тому малюк повинен чути лише правильне мовлення в сім’ї. Батько, мама, усі члени сім’ї – це перший зразок, який наслідує дитина. Завжди підтримуйте прагнення дитини до спілкування, уважно її вислуховуйте, не перебивайте. Відповідайте на всі запитання спокійно, неквапливо, чітко, виразно, середньої сили голосом, чітко вимовляйте звуки і слова – це  допоможе малюку швидше опанувати правильне мовлення.

Поважайте дитину! У ті моменти, коли малюк говорить, вимикайте гучну музику, дайте йому можливість чути себе та Вас. Не наслідуйте неправильне  мовлення дитини, не "сюсюкайте" з нею. Говоріть простими словами, короткими фразами, дотримуйтесь паузи між фразами, тоді й діти, наслідуючи  Ваше мовлення, навчаться правильно говорити. Не допускайте, щоб діти говорили швидко. Некваплива, правильна, чітка вимова запобігає дефектам  мовлення.

Не перевантажуйте дитину мовленнєвим матеріалом, під час вибору книжок користуйтесь порадами вчителів, вихователів, логопедів.

Звертайте особливі увагу на розвиток дрібної моторики – точних рухів пальців рук. Моторика тісно пов’язана з розвитком мовлення. Ліплення, малювання, ігри з дрібними предметами – усе це допоможе мовленню і в опануванні письма.

Якщо хочемо позитивної динаміки в мовленні, то терміново ізолюйте дитину від гаджетів, щоб її психіка не стикалася з віртуальним світом. Ви  побачите, як зміниться дитина! Пам’ятайте: лише Ви та Ваша віра в сили і здібності дитини можуть допомогти їй. Активно радійте успіхам малюка,  частіше хваліть його!

Шановні батьки! Якщо Ваша дитина відвідує заняття з учителем-логопедом, знайте, що погане мовлення не можна виправити за одне чи два заняття. Для цього потрібен час і спільні зусилля логопеда, дитини та її батьків.

Дитина не реагує на звуки і слова! До якого спеціаліста звертатися?  переглянути...

Рекомендації по попередженню виникнення заїкання у дітей  переглянути...

Моя дитина не розмовляє. Що робити: бити тривогу чи чекати далі?  переглянути...

Навчиться сам: 9 міфів про логопедію  переглянути...

Кінезіологічні вправи для розвитку мовлення та інтелектуальних здібностей дітей з ООП  переглянути...