Панченко Віктор Іванович

Старший солдат Панченко Віктор Іванович (19.06.1984 – 19.02.2023). Виконував бойові завдання у складі, 72-ї ОМБр  ім. Чорних Запорожців, військової частини А 2167, розвідник-навідник розвідувальної роти. 19 лютого 2023 року загинув  поблизу населеного пункту Вугледар Волноваського району Донецької області. Учасник російсько-української війни. Місце поховання: м. Миргород. Указом Президента України № 488/2023   нагороджений орденом «За мужність» III ступеня. (посмертно).

Рішенням 31 сесії міської ради 8 скликання від 02.03.2023 року № 65 "Про присвоєння звання "Почесний громадянин Миргородської міської територіальної громади. 

Віктор Іванович народився 19 червня 1984 року в місті Миргород. Закінчив 9 класів Миргородської школи №5. Численні шкільні друзі та вчителі пам’ятають його як життєрадісного, справедливого і щирого хлопця.

Після 9-ти класів Віктор обрав мирну будівельну професію у Миргородському професійно-технічному училищі. Потім проходив службу в збройних силах України. Пізніше працював шиномонтажником  і ця робота стала для Віктора путівкою у доросле життя. Під керівництвом Івана Григоровича Данилевського він вчився працювати у колективі, працювати на спільний результат. Згодом Віктор Іванович став частинкою дружної родини миргородського товариства «Агротехгарантія», де цінують і поважають людей праці.

Він мав безліч планів на щасливе майбутнє для себе і своєї родини. Але ці плани перекреслила підла росія. Віктор Панченко - душа компанії, завзятий рибалка, порядний сім'янин і люблячий син, змушений був полишити мирне життя. Доброволець Віктор Іванович 24 лютого 2022 року пішов захищати майбутнє рідної держави. Його побратимами стали сильні, незламні, вмотивовані військовики 72-ої окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців. «Хоробрі хлопці, відважне військо!» - з цим гімном женуть ворога з рідної землі воїни бригади. Старший солдат Панченко був вмілим розвідником, прикладом стійкості і рішучості для побратимів. Його любили за веселу вдачу і справедливість. Справжній козак, дотепний і мужній – таким він залишиться в пам’яті побратимів.

Запеклі бої під Вугледаром не вщухають цілодобово, ворог атакує з усіх видів озброєння і українські сили оборони прикладають надзусиль для стримування агресора. На жаль, під час одного з обстрілів перестало битися серце вірного сина України Віктора.  Панченка. 

Пішов у засвіти сміливий солдат, справжній друг, люблячий син, гарний чоловік, якому влітку мало виповнитися лише 39. Розділяємо горе і щиро співчуваємо родині. Нехай опіка Всевишнього полегшить гіркоту втрати найдорожчої для вас людини, а слова підтримки допоможуть перенести родинне горе. Схиляємо голови у глибокій скорботі перед світлою пам’яттю Українського Захисника, гідного сина нашого незламного народу.

Вічна пам’ять справжньому Герою, Воїну Віктору Панченку!