Герасименко Олександр Іванович

6 липня 2024 року мешканці села Білики прощалися зі своїм героєм –  Олександром Івановичем Герасименком. Страшна звістка про його загибель 1 липня чорним крилом накрила громаду. Олександр загинув смертю хоробрих, залишивши глибоку рану у серцях своїх рідних, друзів та земляків.

На церемонії прощання з нашим земляком зібралося багато людей - рідні, друзі, односельці, бойові побратими. Кожен з них, стоячи поруч з труною, не міг стримати сліз. Вони ділилися своїми спогадами про цю чудову людину, яка завжди була готова прийти на допомогу, щиро любила свою родину та свою рідну Батьківщину.

Олександр народився 9 вересня 1976 року у Біликах. З дитинства він вирізнявся добротою і працьовитістю. Після закінчення місцевої школи та навчання у Миргородському ПТУ №44 він здобув спеціальність майстра сільськогосподарського виробництва. Відслуживши строкову службу в армії, Олександр повернувся до рідного села, де працював трактористом-комбайнером. Його любов до землі та праці приносила чудові врожаї, а його родина - дружина та двоє дітей - були сенсом його життя. Безліч друзів і односельців зверталися до нього за порадами щодо вирощування винограду, просили допомоги та ділилися з ним радістю і бідами.

З початком повномасштабної війни проти російських загарбників Олександр не зміг залишитися осторонь. Без вагань він вступив до лав територіальної оборони Миргорода, щоб захищати свою землю та своїх близьких. На фронті він проявив себе як мужній, витривалий і надійний боєць. Його поважали як побратими, так і командири. Олександр завжди був зібраним і сміливим, залишаючись прикладом для інших.

Траурна церемонія була наповнена болем і скорботою. Люди, які прийшли попрощатися з Олександром, говорили про нього з великою шаною і повагою. У спогадах звучали слова про його доброту, силу духу та незламну волю. Олександр залишив глибокий слід у серцях усіх, хто його знав. Його смерть стала величезною втратою для громади.

Життєвий шлях Олександра Герасименка – символ невичерпної сили українського народу та його прагнення до свободи і незалежності. Кожен з нас, хто сьогодні живе у вільній Україні, має пам'ятати про ціну, яку платять наші герої за наш мир і спокій. Схиляємо голови у глибокій скорботі перед його родиною та висловлюємо щирі співчуття дружині і дітям. Олександр залишиться у нашій пам'яті назавжди.

Рішенням 52 сесії Миргородської міської ради присвоєно почесне звання "Почесний громадянин Миргородської громади" (посмертно).