22 вересня 2025 року Миргородська громада попрощалася з нашим земляком, захисником України — Юрієм Петровичем Пилипенком. Він віддав своє життя за свободу та незалежність рідної країни, залишивши по собі добру пам’ять і щирий приклад мужності.

Юрій народився 31 травня 1978 року у селі Показове в багатодітній родині. Змалку був добрим і працьовитим хлопцем, любив спорт і завжди допомагав близьким. Після навчання у Дібрівській школі здобув фах електрозварювальника в ПТУ №44. Спершу працював у місцевому господарстві, а згодом поїхав до Києва, де став будівельником. Саме там розкрився його талант майстра, який умів створювати міцне й корисне своїми руками.

У 2003 році у Юрія народився син Єгор — найбільша його гордість і любов. Попри життєві труднощі, він завжди залишався турботливим батьком. Для нього родина була найбільшою цінністю, джерелом сили та натхнення.

Коли в Україну прийшла війна, Юрій не зміг залишитися осторонь. Він вступив до лав Збройних Сил України та став на захист рідної землі. 15 вересня 2025 року, виконуючи бойове завдання в Запорізькій області, він до останнього залишався поруч із побратимами. У тому бою Юрій проявив незламність і відвагу, віддавши своє життя за Україну — за майбутнє свого сина і всієї країни.

Усі, хто знав Юрія Пилипенка, згадують його як щиру й доброзичливу людину. Він завжди знаходив слова підтримки, ніколи не проходив повз чужий біль, умів дружити й цінував людяність. Для рідних він назавжди залишиться люблячим сином, братом і відданим батьком.

Юрія поховали на кладовищі у селі Стовбине. Попрощатися з ним прийшли рідні, друзі та мешканці громади, аби віддати шану його подвигу.

Світла пам’ять про Юрія Пилипенка житиме у серцях усіх, хто його знав. Його доброта, усмішка та сила духу залишаться прикладом для громади й наступних поколінь.

Вічна слава і пам’ять Герою!