Тарас Анатолійович Міщенко народився 12 липня 1979 року в місті Миргороді. Коли Тарас із сестричкою Оксаною були ще маленькими, Їх родину спіткало горе: помер батько, і мамі довелося піднімати дітей самотужки. Тарас навчався у Миргородській ЗОШ №5, де вчителем працювала його мама - Лариса Петрівна Міщенко.
Численні друзі і однокласники запам’ятали Тараса як доброзичливу людину, вірного друга, завжди готового прийти на допомогу. Змалку він мав невтомні роботящі руки і хист до техніки, тож після закінчення 9 класів обрав спеціальність машиніста-тракториста широкого профілю в Миргородському професійно-технічному училищі №44. Працював на місцевих підприємствах, будівельних майданчиках. Наполегливий і винахідливий, Тарас Анатолійович шукав себе у різних сферах. Він швидко опановував нові спеціальності і види робіт. Не було кращого спеціаліста для ремонту взуття – так про нього казали всі, хто стикався з результатами його роботи. Тарасу Міщенко на все вистачало часу - на роботу і відпочинок з друзями, на книги і футбол. Він жив спокійним, щасливим життям, як і мільйони українців, поки страшне слово «війна» не перекреслило життєві плани і змусило взяти до рук зброю. З вересня 2024 року Тарас Міщенко долучився до мужніх і вмотивованих воїнів 5-ої окремої штурмової Київської бригади. Як і у цивільному житті, він швидко опановував нове – страшну науку війни. За досягнуті успіхи у бойовій підготовці, мужність і героїзм солдат Міщенко отримав чергове звання "молодший сержант". У військовому колективі працьовитий молодший сержант Міщенко користувався авторитетом за вміння відремонтувати будь яку техніку. Побратими поважали його за надійність, зібраність, готовність прийти на допомогу та знайти вихід зі складної ситуації.
На жаль, 11 липня 2025 року, за 1 день до свого дня народження, під час виконання бойового завдання молодший сержант Тарас Анатолійович Міщенко загинув смертю хоробрих. До останнього подиху він залишився вірним своїй Батьківщині, побратимам, народові України, своїй родині.