Галич Ярослав Миколайович 

3 квітня 2025 року в громаді попрощалися із полеглим від рук російських окупантів Ярославом Галичем. Солдат Ярослав Миколайович Галич був водієм-електриком відділення ударних безпілотних комплексів підрозділу 63-ої окремої механізованої бригади. Воїн загинув 29 березня 2025 року під час виконання бойового завдання в Краматорському районі. 

Ярослав Миколайович Галич народився 21 листопада 1990 року в селі Венслави Лохвицького району. Згодом родина переїхала в Миргород. Ярослав народився водночас із сестричкою, тож для мами, Тетяни Петрівни, це було наче одне велике дитя – Ярослав і Вікторія.  Діти змалку навчилися допомагати одне одному, навчилися любити і дружити. У Миргородській загальноосвітній школі №3 промайнуло щасливе шкільне дитинство. Численні друзі запам’ятали Ярослава товариським і веселим однокласником, завжди готовим прийти на допомогу. Він любив техніку, автомобілі, любив майструвати. Його невтомні руки завжди шукали роботу, тож Ярослав вирішив здобути робітничий фах.

Спочатку опанував спеціальність робітника з комплексного обслуговування та ремонту будинків у Полтавському вищому професійному училищі  імені Чепіги. Згодом отримав фах слюсаря з ремонту автомобілів і водія автотракторних засобів у Полтавському вищому міжрегіональному професійному училищі. Життя дарувало позитивні емоції та впевненість у майбутті. Робота, одруження, народження синочка Максима - Ярослав жив повноцінним щасливим життям. Працював у ТОВ «М-термо», Аграрній елеваторній компанії.

З мріями про заробіток для родини поїхав на роботу у Польщу. Повномасштабна війна застала його за кордоном. Ярослав повернувся в Україну і згодом підписав контракт із Збройними Силами. Ярослав Миколайович, який в мирному житті з легкістю вмів відремонтувати комп’ютер, автомобіль чи будь-яку техніку, став водієм-електриком відділення ударних безпілотних комплексів. Солдат Галич відразу став користуватися повагою у військовому колективі за відповідальність, наполегливість і золоті руки майстра. Він безперечно додав би свій вагомий внесок у нашу перемогу, якби не ворожий безпілотник.

Серце відважного воїна перестало битися на позиції в Краматорському районі. 29 березня 2025 року дрон-камікадзе влучив у бліндаж, в якому знаходився солдат Галич.

До останнього подиху він залишився вірним своїй Батьківщині, побратимам, народові України, своїй родині.

Зупинилося серце щирого патріота, сміливого воїна, вірного побратима, люблячого  сина, брата, чоловіка і батька, якому навіки лише 34.

Щиро поділяємо горе і співчуваємо рідним загиблого та побратимам. У наших серцях Ярослав Миколайович Галич навічно залишиться незламним героєм, який з честю виконав свій чоловічий, громадянський,  військовий обов’язок.