Цей день встановлений резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 14 жовтня 1992 року.
Генеральна Асамблея закликала держави проводити подальшу інтеграцію в життя суспільства осіб з інвалідністю.
Цей день є нагадуванням людству про його обов’язок виявляти турботу і милосердя до найбільш незахищеної частини суспільства – людей з інвалідністю.
На їхню долю випали нелегкі випробування, однак вони, долаючи труднощі, проявляють виняткову силу духу і непохитну віру в життя.
Від того, як суспільство ставиться до людей, кому з тих чи інших причин важко або неможливо самостійно подбати про себе, залежить рівень цивілізованості цього суспільства. Люди з інвалідністю стають повноцінними і ефективними членами суспільства, відмінними фахівцями, політиками, економістами, соціально активними людьми, які надихають багатьох, у тому числі і абсолютно здорових членів нашого суспільства.
Відзначення цього дня – це нагода пригадати усім, що допомога, рівні можливості, гідність, увага, людяність і турбота – це не порожні слова. Від них залежить рівень цивілізованості нашого суспільства.
Переймаючись буденними проблемами, ми повинні замислитися над непростою долею людей з вадами здоров’я. І не тільки у день 3 грудня, а й кожного дня не забувати про те, що поруч з нами живуть люди, які потребують нашої допомоги і уваги.
Кожен з нас в своєму серці повинен плекати любов, добро, розуміння до ближнього. А милосердя – це добро, яке неможливо побачити, але можна відчути в наших справах, вчинках, думках.