Історія розвитку освіти в Ярмолинцях

До кінця першої половини минулого століття, тобто 130 років тому, на Ярмолинеччині не діяв жоден навчальний заклад. Хто мав кошти, наймав приватних учителів чи віддавав дітей у гімназію. Тому число неграмотних стояло дуже близько ста відсотків. 

У 60-х роках XIX століття в сільській місцевості розгортається просвітницька робота по організації початкових навчальних закладів. Основою ставали церковно-парафіяльні та школи грамоти. 

Другі стояли нижче церковно - парафіяльних, їх мета — прилучити якомога більше дітей села до вміння писати і читати. Навчання в них велося один-два роки (по п'ять МІСЯЦІВ), В основному взимку і пізньої осені. Головними предметами були закон божий, інші церковні дисципліни. Вели їх, як правило, дяки. 

Царський уряд був ворогом народної освіти. З 1864 року в містечку діяло однокласне сільське училище. Через шість років у ньому працювали 2 вчителі, а навчались 61 учень і 20 учениць. У 1901-му з 92 учнів закінчили повний курс 12. Того ж року цей заклад став дворічним строком навчання. 

    Після завершення громадянської війни у рівень з економічними питаннями ставиться освіта. Дорослих запрошують у лікнеп, а виборний актив і призовників навіть примушують взятися за ручку і буквар. В 1867р. в Ярмолинцях була відкрита так звана міністерська школа. В ній було 4 класи, був один учитель, навчалась невелика к-ть учнів. До того часу на кошти церкви невелика кількість учнів навчалась грамоти в церковно-приходських школах. Серед населення був незначний відсоток письменних. 

У 80-х роках XIX століття взято курс на відкриття церковно-приходських шкіл, їх діяльність регулювалася "Правилами про церковно-приходські школи" (1884р.). У перелік навчальних предметів, крім вивчення початкових арифметичних відомостей, значилися такі, що не мали ніякого відношення ні до наукових знань, ні до розумового розвитку учнів, працювали ці заклади в примітивних умовах, з мізерним фінансуванням або перебували на утриманні громад. 

Крім цього, з 1897 року існували школа грамоти для дівчат та з 1883-го - церковно-парафіальна школа. Власті асигновували на утримання шкіл 226 карбованців на рік.

Ґрунтовну освіту можна було одержати в одно - двокласному училищі (школі). В них вивчалися чистописання і правопис, польська, латинська, німецька, французька і російська мови; географія, стародавня і вітчизняна історія. Введено курси фізико-математичних наук, мінералогії і ботаніки (стосовно землеробства і садівництва), в деяких — ще й малювання і музика. В Ярмолинцях такий заклад був спершу як однокласне сільське училище, а з 1901р. — двокласне. В усіх школах навчання велося російською або польською. Українська мова не визнавалася. Але завдяки окремим викладачам українська поезія і проза звучали на уроках і позаурочний час. Радянська влада визначила одним з провідних завдань дати народу можливість навчитися писати і читати, а всім бажаючим учитися далі — набути початкову чи семирічну освіту, а в наступному — стати кваліфікованим фахівцем в освіті, медицині, промисловості чи сільському господарстві. 

Навчання організовується у дві зміни: зранку — для дітей шкільного віку, увечері — для дорослих. Кожна з цих категорій, однак, мала проблеми. Селянським дітям не вистачало одягу і взуття, а окремим батькам — і твердого усвідомлення, що наука потрібна. Не всім дорослим хотілося сісти за книгу, віддаючи перевагу повноцінній участі у веденні хазяйства. Тому впродовж наступних двадцяти років не вдалося досягти 100-відсоткової грамотності серед дорослих і навіть серед дітей. 

У цілому ж до освіти тягнулися в районі з неприхованим завзяттям. І влада працювала по максимуму щодо розширення мережі навчальних закладів, впроваджувала реорганізацію діючої. 

На початковому етапі розвитку освіти запрацьовували й школи для національних меншин. В 6 райцентрах відкрили єврейські семирічки, у Проскурівці — початкову школу. Була можливість навчатися і в польських школах. 

В 1904р. В Ярмолинцях була побудована і відкрита двохкласна міністерська школа. В ній було 5 класів і 4 вчителі; навчанням була охоплена незначна кількість учнів. 

З вересня 1907р. школи грамоти перестали існувати. На їх базі відкриваються церковно - парафіяльні. На зарплату вчителям добавлялося по 150 крб. До роботи в них прилучалися фахівці з відповідною освітою. З початковою освітою приймали тільки на посади вчителів співів, фізкультури і рукоділля. 

Більше ніж двохтисячне єврейське населення Ярмолинець до Жовтневої революції було позбавлене можливості вчитись, але мало шість молитовних шкіл. З 1917 року була відкрита єврейська початкова школа, а потім семирічна школа, що існувала з 1928 року до 1938 року. 

Починаючи з 1920р., вводиться семирічна єдина трудова школа. ЇЇ основою стають усі 4-річні початкові школи. До дворічок прибавляли по два роки — і вони ставали початковими. В подальшому ті теж переводилися на неповну середню освіту. Першими семирічками стали школи у волостях — Ярмолинцях, Солобківцях, Михайлівці, Шарівці.

У 1925 році створюється Буринецька початкова школа, яка переросла в семирічну, з введенням у дію двопорехового приміщення – в середню.

А головним навчальним закладом у 20-і роки була семирічка. З веденням у дію двоповерхового приміщення на 250 місць (1937 рік) неповно середня школа перетворюється в середню. У 1940 році в ній, а також у другій неповно середній школі працювало 30 вчителів, училося 722 учні. 

Волосним комітетом при реалізації завдання по подоланню неписьменності довелося долати величезні труднощі. Причина цих негараздів викликана загальноекономічною розрухою в державі, матеріальним зубожінням населення, голодом, епідеміями, нестачею підручників, зошитів, олівців, приміщень тощо, і найгостріше постала проблема кадрів освітам. 

Нова влада, відвела під школи конфісковані панські будинки, розпорядилася пристосувати під них жилі будинки, допоміжні споруди. До слова, досьогодні в селах Буйволівці, Вербка - Мурована, Баранівка, Соколівка та ще кількох селах панські будинки продовжують служити освітянській справі. 

Щоб згорнути проблеми з учительськими кадрами або ж хоч їх звузити, в губернії, а потім і в області відкривається мережа курсів, в які набирають юнаків і дівчат з 7-річною освітою і, як виняток, з нижчою. Для нашого району головними постачальниками молодих фахівців стають Кам'янець-Подільський і Проскурів. Саме в цей період дуже помітно побільшало вчителів з числа євреїв, загальний освітній рівень яких стояв нище українського населення 

Головний тягар по налагодженню освітянської роботи ліг на старі педагогічні кадри, а організуючий на відділ освіти новостворених райвиконкомів. Вже тоді почали виникати сім'ї, з яких по 2-3 дорослих визначали свій шлях на ниві освіти.

30-ті роки — це крок до першого вищого ступеня освіти. Так як в Ярмолинцях у 1935р. на базі семирічки створюється середня школа, на Буринцях діяла семирічка, на Грабині початкова. Була й Босняцько - Писарівська початкова школа, яка працювала в приміщенні колишнього волосного правління. В Солобківцях і Михайлівці середні школи запрацювали в 1934р. Доповненням до них стали початкова в Солобківцях і семирічка в Михайлівці. Держава асигнує кошти для придбання меблів, обладнання, відкриття бібліотек при навчальних закладах. В Ярмолинцях, інших населених пунктах зводяться типові приміщення шкіл. Кожного року поповнюються педагогічними кадрами і більш кваліфікованими в порівнянні з тими, що випускалися в 20-ті роки. 

Війна боляче вдарила і по шкільній мережі: військовозобов'язані вчителі пішли на фронт, під час окупації майно шкіл було спалене або розтягнуте, приміщення зруйновані. 

По війні до Ярмолинецької середньої, Буринецької неповно середньої, Грабинецької початкової шкіл, добавилися вечірня, заочна і російська школи. Це був період штурму атестатів зрілості, суцільного обману в загальному потягу населення до середньої освіти.

Після визволення району від фашистських загарбників постало завдання розпочати навчальний рік у строк — 1 вересня. А умови? Один підручник на клас, писали чорнилами, виготовленими з бузини, розчинних барвників. Зошити робили з паперових мішків, макулатури, бланкової продукції, призначеної для користування окупаційними установами. Не вистачало парт, тому на двомісній сиділо троє учнів. Впроваджується двозмінка. Деяке полегшення відчула школа в 50-ті роки. Тоді бралися за спорудження нових шкільних приміщень, виділялися кошти на придбання обладнання тощо. Відкривають двері нові семирічки перші середні школи. 

В 60-80-ті роки будуються нові школи (Ярмолинецька №2, Савинецька, Ясенівська, Сутковецька, Шарівська, Антоновецька, Проскурівська, Глушковецька, Баламутівська та ін.), інтенсивно проводиться заміна педкадрів випускниками вузів і педучилищ. У більшості навчальних закладах добротно задіяла кабінетна система навчання, впроваджуються інші прогресивні форми педроботи. І хоч до кінця не вдалося виконати державну програму — кожній молодій людині — середню освіту (в школі, ПТУ, технікумі), проте переважна більшість молодих людей мала змогу навчатися (безплатно і без хабарів), мати роботу за вибором, стати на позачергову чергу на квартиру (як молодий фахівець з вищою освітою).

З роками приміщення середньої школи № 1 стає затісним, а класи страждали переповненістю. У 80-х роках вдається "вибити" кошти на типову школу, розраховану більше як на тисячу учнемісць. 1988 року на подвір’ї прекрасного нового приміщення пролунав шкільний дзвоник. Майже все 2-поверхове приміщення разом з будинком колишнього монастиря було віддане для технічної підготовки учнівської молоді. 

З проголошенням незалежності освітяни впритул зіткнулися з низкою негараздів: перехід на нові програми, нестача підручників, невчасна виплата зарплати, втрата пільг. Практично коштом батьків підтримувалися класи. Більше десяти років стоять недобудовані школи в Новому Селі, Скаржинцях, Монастирку, і не видно світлих перспектив. 

Але в освіті з'явилися світлі промені. Йдеться про відкриття в райцентрі професійного і технічного ліцеїв, навчально-виховного комплексу на базі ЗОСШ №1, аналогічного закладу в Шарівці. Десятки педагогів вибороли призові місця в обласних конкурсах з актуальних питань викладання предметів, виховання.

В 2000-х роках у Ярмолинецькій середній школі №1 навчається більше 700 учнів, працює більше 50 учителів. Школа має добре обладнані фізичний, хімічний кабінети, механізовану майстерню по обробці дерева і металу, велику бібліотеку.

Навчально-виховний комплекс "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 1 і гімназія" Ярмолинецької районної Ради знаходиться за адресою смт. Ярмолинці, вул. Пушкіна, 6.  

Станом на сьогодні в школі є 33 класи, з них 6 гімназійних. Загальне число учнів у ЗЗСО №1 більше 700 учнів. Педагогічний колектив становить 82. Загальна кількість працівників 102. Загальна площа всіх приміщень 6520 кв. м.  

Площа землі на якій розташований НВК – 3,1 га. 

У січня 2021 року Ярмолинецький НВК №1 став частиною громади та змінив назву на Ярмолинецький заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №1 Ярмолинецької селищної ради Хмельницької області.