Військово-топографічна карта Російської імперії (1868 р.)
Млин, виробництво - Німеччина (1930 р.)
с. Міняйлівка (раніше Монжа/рум.Манжя)
Вважається, що село засноване поневоленими молдавськими селянами, що тікали від своїх господарів у 1860-ті. Місцеві мешканці свідчать, що після приєднання до Російської імперії тут селилися й відставні офіцери Російської армії. Певний час поселення відоме під назвою Хутір графині Едлінг (при народженні Роксана Струдза).
Водночас, після входження земель Бесарабії у склад Російської імперії відбувалася активна колонізація, у тому числі німцями. Північна частина нинішнього села була німецькою колонією Анновка – Annowka (румунською Aninoasa - Аніноса) з населенням близько 200 меншканців наприкінці 1940 р. Донині у селі виокремлюють «німецький» й «не-німецький» береги р.Сарата, адже такий характер розселення зберігався тривалий час. Будинки зведені німецькими колоністами збереглися, й нині на вулиці очевидні дім «багатого» й «бідного» німця. У селі працює млин збудовани за тих часів й обладнаний приладдям, виробленим у Німеччині у 1930-ті роки.
З 27 березня 1918 року село Монжа входило до складу Румунії. На той час більшість населення складали румуни/молдовани, а також була велика громада росіян. За переписом 1930 року було встановлено, що з 788 мешканців села 635 були румунами (80,58%), 123 росіянами (15,61%), 10 болгарами (1,27%), 6 євреями та 5 німцями.
Після пакту Ріббентропа-Молотова (1939 р.), восени 1940 р. Молдавська РСР ініціювала звернення до Верховної Ради СРСР щодо передачі села Манжя, оскільки його населення складають молдавани і близько міжсоюзний кордон, що було відхилено.
У січні 1941 року німців вивезли до Вартегау (райхсгау Вартеланд або Імперська область Країна Варти, первісно Райхсгау Позен). Тоді на ці землі заселили українців із села Милків (Любачівський р-н Львівської обл), місцеві мешканці – з розповідей пращурів – згадують їх як «поляків», до речі, не дуже схвально з огляду на неакуратність, зухвалість у поведінці тощо.
Протягом 1941-1944 років ці території увійшли до складу Румунії, а вже у листопаді 1945 Указом Президії Верховної Ради УРСР колишню німецьку колонію Аніноса переменували на село Михайлівка, а село Монжа — на село Міняйлівка, яка у 1946 прийняла й переселенців з с.Фрумушика-Нова История Бессарабского края - Фрумушика-Нова, Бессарабское село. (frumushika.com). Нових односельців мешканці називали “красавчиками”, що є російськомовним перекладом з молдовської “Фрумушика”.
На теренах Міняйлівської сільської ради виявлено прадавні кургани й зони ймовірних поховань, які віднесено до охоронних зон пам’яток археології місцевого значення.
Свято-Архангело-Михайлівська церква у селі належить до УПЦ.
На кладовищі села встановлено пам’ятний знак на вшанування похованих тут німецьких колоністів.
В селі Міняйлівка у вас є можливість потрапити на старий німецький млин 1933 року!
Робітники млина розкажуть та покажуть як тут все працює. Ви дізнаєтесь, як потрапляє зерно до гори, побачите, як воно пересипається до спеціальних машин які його просіюють та перемелюють. Звісно, що техніка яка працює на млині вже оновлена, але деякі механізми збереглися з тих далеких часів!
Тут же можна придбати сувенірної щойнозмеленої муки вищого гатунку та висівків, з яких місцеві жителі роблять квас під назвою “борщ”, яку використовують для закислення борщу та зами – молодовського супу із м’яса птиці з домашньою локшиною. До речі, замою вас обов’язково пригостять в садибі “У Попових”.
Пам’ять й традиції, що поєднали в с. Міняйлівка німецьке й молдовське за походженням населення, зберігає Лариса Попова – господиня садиби "У Лариси" с. Міняйлівка, вул. Шевченко, буд. 11, Тел: 096 10 74 317
Родина Попових дуже хлібосольна, талановита та працьовита. Господиня - Лариса Попова знає кілька мов: німецьку, молдовську, українську, російську. Діти - Лазар та Ірина, вивчають англійську.
А ще, Лариса володіє секретами приготування блюд молдовської та німецької кухонь: вертут, пирогів, зами, голубців, борщу та зовсім несподіваних для нас німецьких штрудлів. До речі, всі мучні вироби – зроблені саме з місцевої муки, яку мелють на давньому німецькому млині, про який ми вже вам розповідали. Мука виходить ніжною, з високою кількістю клейковини і гарантує гарну випічку. Немає муки краще за цю, впевнена господиня. А до всіх цих смаколиків тут подають місцеве домашнє вино сорту Зібер (Зайбер).
Саме тому ця родина стала однією з локацій нашого екотуристичного маршруту. На нашій мапі ви можете знайти її під назвою Садиба “У Попових”.