Бородіно

Село розташоване над р. Сака. Неподалік від центральної частини смт Бородіно до р.Сака впадає її ліва притока р. Арса.

Бородіно засноване у 1814 німецькими колоністами. Номерна назва Село №1. Також мало назви Сак й Александрівська. Назву отримало на честь перемоги військ російської імперії над французькою армією Наполеона І у Бородінський битві (Вітчизняна війна 1812 р.). З 1961 року селище міського типу.

Місцевість освоювалася з прадавніх часів. В околицях винайдено курган (4821), зона ймовірного поховання, XVI-XIV ст. до н.е., розкопки якого, за різними відомостями відповідають інформації про розкопаний у 1912 р. Бородінський/Бессарабський скарб, який є однією з найцікавіших пам'яток матеріальної культури доби бронзи (XVІ-XIV століття до н. ери); складається із золотих, срібних, бронзових виробів, має зразки рідкісних порід нефриту і тальку. Нині зберігається в державному Історичному музеї у м. Москва, Російська Федерація.

Поселення доби пізньої бронзи Бородіно І, зона ймовірного розповсюдження культурного шару пам’ятки археології, ІІ тис. до н.е., розміри 300*200 м; 1 км на південь від смт, на лівому березі р. Сака – права притока р. Чага (на перехресті дороги на с. Весела Долина та просіл. дороги на відділення «колгоспу»; в поймі та на схилі), відкрито у 1976 р., охоронний № 3603, рішення облвиконкому від 21.06.1988, №241;

Поселення доби пізньої бронзи Бородіно ІІ, зона ймовірного розповсюдження культурного шару пам’ятки археології, ІІ тис. до н.е., розміри 200*150м; 1,4 км на південний схід від села, на лівому березі р. Сака (в 0,4 км на південний схід від перетину дороги на бригаду, в поймі), відкрито у 1976 р., охоронний № 3604, рішення облвиконкому від 21.06.1988, №241;

Поселення доби пізньої бронзи Бородіно ІІІ, зона ймовірного розповсюдження культурного шару пам’ятки археології, ІІ тис. до н.е., розміри 100*100м; 2 км на північний захід від села; на лівому березі р. Сака (на невисокому мисі, поступальний перехід у пойму; зліва від дороги); відкрито у 1976 р., охоронний № 3605, рішення облвиконкому від 21.06.1988, №241;

Поселення двошарове Бородіно IV: доби пізньої бронзи та римського часу, зона ймовірного розповсюдження культурного шару пам’ятки археології, ІІ тис. до н.е., I-IV ст. н.е., розміри 150*80 м; 5,5 км на північний захід від села приблизно 1,5 км на південь-південний схід в південної околиці с.Іванчанка), на лівому березі р.Сака (на невисокому мисі, утвореному меандром річки); відкрито у 1976 р., охоронний № 3606 рішення облвиконкому від 21.06.1988, №241;. Усі місцевого значення.

Зановники – 115 родин з Вюртемберга (у 1803 Виїхали до Польщі), Західної Пруссії, Мекленбурга, Саксонії. Центр пиєтизма - рух усередині лютеранства, що характеризується наданням особливої значимості особовому благочестю, релігійним переживанням віруючих, відчуттю живого спілкування з Богом, а також відчуттю постійного перебування під суворим і пильним «Божим оком» - в Бессарабії. У XIX столітті Бородіно досить швидко розвивалося, від 594 мешканців у 1818 до 2027, з яких 1947 - німці, у 1897. Колоністи сіяли поля, займались городництвом, садівництвом, виноградарством. В селі була школа (1814, залишки будівлі є донині), поштова станція та крамниці.

Будинок культури, прибудували до неї попереду додаткове приміщення), зберігся розпис приміщення, колони, дерев’яна огорожа на хорах.

На початку ХХ ст. (1917, 1924) у селі відбувалися селянські заворушення, останнє, зокрема, було жорстоко придушене румунською жандармерією.

Характерно для усієї Бессарабії територія входила до складу Румунії з 1918 р. У 1939 з 2719 мешканців 2675 – німці. У 1940 році (після приєднання до СРСР) мешканці селища пережили виїзд німців (у серпні 2021 вдалося взяти інтерв’ю у єдиної живої на той час жительки німецького походження - Наталії Дондової), протягом 1941-1944 знову були у складі Румунії, після 2-ї світової війни повернулися до складу УРСР. У роки Другої світової війни 157 жителів Бородіно брали участь у боях з нацистськими окупантами, 58 з них загинули. У селі встановлено пам’ятник на братській могилі 22 загиблих воїнів. В центрі села споруджено пам'ятник-обеліск воїнам-визволителям, що віддали своє життя в боях за село.

У повоєнні роки у смт Бородіно оселялися й переселенці з Фрумушики-Нової, близько 100 родин. Після виселення німців-колоністів тут було багато порожніх добротних будівель. Хто бажав побудувати своє житло, отримував земельну ділянку у цій же частині села, яка згодом отримала назву «Молдованка», що зберіглася й донині.