Село у долині р. Арса – лівої притоки р. Сака
Село було утворене на місці колишнього турецького поселення Арса. Тут оселялися біглі кріпаки, розкольники старообрядці, переселенці з Німеччини та Болгарії (з Твардіци, Молдова), у період 1809-1812 рр. Окремо повідомляється, що село було утворене переселенцями болгарами у 1909 році (на подвір’ї вул.Дімітрова,77 зберігся хрест, який за оповіданнями мешканців від предків було встановлено у цій частині села болгарськими переселенцями з Твардіци, Молдова).
Сучасне село Євгенівка розташоване на території двох окремих сіл - Арса (колишнє володіння княгині Гагаріної-Стурдза Анни Григорівни) та Персіанівка (Долинське) (колишнє володіння чиновника, дійсного статського радника та бессарабського землевласника Персіані Івана Еммануїловича).
У 1930 р. за панування Румун село отримало назву Євгеніца, а у 1945 у складі УРСР було перйменовано на Євгенівку й «поглинуло Персіанівку.
У селі Євгенівка традиційно печуть міліну, домашній хліб, коровайчики. На щодень готують пиляну кашу, манджю з помідорів та цибулі, які їдять руками, макаючи свіжий хліб. Як приправу використовують мірудію – суміш пряних трав, без якої не можна уявити собі буденний і святковий стіл болгар.
Народний колектив "Арса" +38 (096) 715 10 77
Технологія в’язання «сідушок»
Дбайливі господині села Євгенівка демонструють спосіб екологічного поводження з одягом, що вже не вживається. Тканину розрізають на стрічки, скручують в клубки і, за допомогою спеціального крючка в’яжуть круглі вироби – «сідушки», починаючи з центру і вив’язуючи до бажаного діаметру. Вправно та швидко роблячи це майстриня встигала оповідати нам про особливості болгарської кухні Євгенівки. За її словами це заняття допомагає їй розслабитись та заспокоїтись. Тобто Євгенівські «сидушки» - це корисна в господарстві річ, яку роблять майстрині у абсолютно медитативному та позитивному стані.