Мета: розширити знання про значення птахів у природі, про їх роль у господарській діяльності людини, розкрити значення птахів у лісовому і сільському господарстві, показати схему заходів із охорони птахів.

І Дайте відповіді на запитання (Письмово перелічи)

— Які є екологічні групи птахів?

— Які особливості птахів лісу? Продумай приклади.

— Які особливості птахів боліт? Приклади.

— Назвати представників птахів луки та які їх особливості?

II. Опрацюй

1. Значення птахів у природі.

а) Значення птахів у житті рослин: вплив на ріст рослин, участь у запиленні, розповсюдження плодів і насіння, збільшення родючості грунтів.

б) Значення птахів у житті тварин: їжа для інших тварин, регулюють чисельність безхребетних та мишоподібних гризунів, входять у ланцюги живлення, птахи-санітари, беруть участь у процесах кругообігу речовин у природі.

в) Роль птахів у житті людини: використання для своїх потреб (м’ясо, пух, яйця, пташиний послід (гуано); роль комахоїдних і хижих птахів у зниженні чисельності шкідників сільського господарства, треновані птахи (соколи) беруть участь у полюванні, для відлякування від виноградників чи аеродромів, естетична насолода від співу, забарвлення та поведінки пташок, органічне добриво.

ПРОЧИТАЙ

Птахи, занесені до Червоної книги України: пелікан рожевий, пелікан кучерявий, баклан довгоносий, баклан малий, жовта чапля, колниця, коровайка, лелека чорний, червоновола казарка, лебідь малий, огар, чернь білоока, гоголь, гага звичайна, савка, крохаль довгоносий, скопа, шуліка рудий, лунь польовий, лунь степовий, яструб-тювик, конюк степовий, змієїд, орел-карлик, орел степовий, підорлик великий, підорлик малий, могильник, беркут, орлан-білохвіст, стерв’ятник, гриф чорний, сип білоголовий, балобан, сокіл-сапсан, боривітер степовий, глухар, журавель сірий, журавель степовий, дрофа, хохітва, лежень, зуйок морський, ходуличник, кулик-сорока, поручайник, кроншнеп тонкодзьобий, кроншнеп великий, кроншнеп середній, дерихвіст лучний, дерихвіст степовий, реготун чорноголовий, чеграва, пугач, сич волохатий, сичик-горобець, сова довгохвоста, сова бородата, сипуха, сорокопуд червоноголовий, сорокопуд сірий, шпак рожевий, зиворушка альпійська, очеретянка прудка, корольок червоноголовий, кам’яний дрізд строкатий, вівсянка чорноголова.

Переглянь відео. Спочатку посилання скопіюй і помісти в пошукову систему.

https://www.youtube.com/watch?v=cSAAxA2y_OU

Напиши твір на одну із тем:

Чим приваблюють мене птахи

За що я вдячний птахам.

Мета заняття: Поглибити знання школярів про птахів, навчати спостерігати за їх поверненням, поведінкою під час весняної міграції.

Обладнання: блокнот, ручки, камера, мікрофон.

Хід заняття

І. Чому необхідно робити спостереження за тваринами весною?

Весною активізується поведінка тварин (птахи повертаються з вирію, у ссавців активізується поведінка репродуктивна). В цей період тварини все більше знаходяться в полі зору та слуху.

ІІ. Методи спостережень

1. Маршрутні методи

Маршрутні методи (методи маршрутного обліку), пов’язані із обліками тварин на маршрутних стежках, стаціонарних або напівстаціонарних ділянках. У межах цієї групи можна виділити чотири підгрупи методів

а) сенсорні методи досліджень — група маршрутних методів, основою яких є визначення видового складу та ведення кількісних обліків тварин на слух (голоси птахів, ссавців).

- Визначте, звідки чути голоси тварин (птахів, ссавців);

- Спостереження активності та елементів поведінки цих тварин (харчова, характер переміщень)

2) Фотографії та відео. фото є таким самим науковим документом, як і запис у польовому щоденнику, карта чи колекційний екземпляр. У деяких випадках фотографія чи відео місцезнаходження тварини може замінити довгий його опис і дати при цьому. Запишіть час.

3) Методи-експерименти, коли потрібні стеження, організація засад, разом із застосуванням підманювання тварин на їжу, голос, де використовують не лише свист чи будь-який інший клик, але і спеціальні пищики, звуки яких схожі на голос зайця, на приклад, підманювання лисиць і козуль. Так, дятли у більшості випадків відгукуються на стукіт палицею по сухому дереву.

4) Влаштування кормових столиків, наприклад для дрібних птахів (особливо зимуючих).

ІІ. Дистанційні методи

Дистанційні методи включають прийоми, спрямовані на збір інформації щодо об’єкту:

1. Досліджень шляхом анкетування, інтерв’ювання, опитування, аналізу літературних джерел;

2. Вивчення музейних колекцій, фотографії, відеозйомка;

3) Методи вивчення тварин за слідами життєдіяльності, які дозволяють вивчати за

відбитками лап (взимку на снігу, або в теплі сезони року на ґрунті), наявністю посліду, погризами, їх місцезнаходження у зимовий період часу, характер розміщення тварин за сезонами, розподіл індивідуальних ділянок, тип житла ( нора, хатка, барлога).

Переглянь відео. Спочатку посилання скопіюй і помісти в пошукову систему.

https://www.youtube.com/watch?v=Qd3dM41x29I

ІІІ. Ведення щоденника спостережень

1. Записати дату спостереження, час.

2. Що спостерігаєте (переліт, де саме відбувається, на якій висоті, в якому напрямку, споживання корму, будівля гнізд).

3. В якому середовищі мешкає тварина (дерева, кущі, будівлі), на якій висоті.

4. Дані бажано занести до таблиці, яку можна оформити на власний розсуд.

ІV. Висновки до проведеної роботи слід зробити обов'язково, відповідно до мети та завдань

Мета: Узагальнити знання про птахів, отримані під час вивчення курсу зоології. Поглибити знання про птахів, що утримуються у Менському зоопарку.

Хід заняття

Менський зоопарк — зоологічний парк загальнодержавного значення у місті Мена, Чернігівська область. Площа становить 9 га. Єдиний зоопарк в Україні, який розташований в райцентрі, є візитною карткою міста Мена.

Птахи Менського зоопарку

Страус африканський (Struthio camelus), поширений у степах і пустелях Африки та Аравійського півосторова. Як і інші безкільові птахи, втратили здатність до польоту і пересуваються за допомогою задніх кінцівок. Крила короткі, недорозвинені. Грудина невелика, без кіля. Грудні м'язи розвинені погано. Оперення нещільне, оскільки на борідках немає гачків. Задні кінцівки масивні, сильні, кількість пальців у зв'язку зі швидким бігом скоротилася до двох. Птахи виводкові. Живляться рослинною їжею та дрібними наземними тваринами. Здатний до швидкого бігу (до 70 км/год при довжині кроку 4-5 м). З одним самцем тримається 2-5 самок, які відкладають яйця (масою близько 1,5 кг) в одне спільне гніздо. Самець насиджує кладку вночі, самки - по черзі вдень.

Пелікан рожевий (Pelecanus onocrotalus) – великий птах масою 10-12 кілограм, довжина крила у самців 70-75 см, у самиць – 64-69 см, розмах крил 1.7-2 метри. Пір'я дорослого птаха біле з рожевим відтінком. Махові пера крил чорні з білими стрижнями, при цьому другорядні махові світліші за першорядні. Навколо ока є неоперене кільце жовтого або сірого кольору, що змикається з неопереною вуздечкою. Окрім навколоочного кільця та вуздечки, неоперені також лоб та основа нижньої щелепи, а також, як у всіх пеліканів, горловий міхур. На голові в рожевого пелікана є гребінець з видовжених та загострених пер, але не такий великий, як у кучерявого пелікана. Статевий диморфізм в цього виду виражений слабо – самці та самиці зовні майже не відрізняються, тільки дещо за розміром (самці трохи крупніші). Молоді птахи (на першому році життя) сірувато-бурі з блакитним відливом на спині, без рожевих тонів в оперенні. У 2015 році Українське товариство охорони птахів оголосило пелікана рожевого Птахом року.

Ряд Гусеподібні – (Anseriformes) обєднує водоплавних птахів масою від 200 г до 13,5 кг, при довжині тіла від 38 до 150 см. Оперення щільне, добре розвинений пух. Оперення щедро змащується виділеннями з куприкової залози. Дзьоб плескатий, має по краях зубчики, які допомагають проціджувати воду під час добування їжі. Ноги короткі, плавального типу. Три передні пальці з'єднані плавальною перетинкою. Живляться рослинною і тваринною їжею. Серед гусеподібних є полігами і моногами. У деяких видів (лебеді, гуси) пари зберігаються до загибелі одного із партнерів. Насиджує яйця самка, а самець охороняє гніздо. Водять пташенят самець і самка. А от у багатьох качок пари утворюються лише на період розмноження. Насиджує і охороняє виводок лише самка. Гніздяться гусеподібні здебільшого на землі, рідше в дуплах, норах, але завжди поблизу води. Виводкові.

На території Менського зоопарку можна бачити лебідя-шипуна. Птах великого розміру. Маса тіла 8,0 — 12,5 кг, довжина тіла 145—160 см, розмах крил 208—238 см. Дорослий самець білий, вуздечка чорна, біля основи верхньої щелепи великий чорний виріст, дзьоб червоний; ноги чорні. У дорослої самки виріст біля основи верхньої щелепи менший. У молодих птахів оперення в перший рік життя сірувато-буре (зрідка трапляються білі особини); виросту біля основи верхньої щелепи нема; дзьоб бурий; наступного року після линяння майже цілком білий; голова, верх шиї і покривні пера крил бурувато-сірі; на третій рік життя оперення, як у дорослого птаха.

Чорний лебідь досягає росту від 110 до 140 см і є небагато меншими за лебедя-шипуна, а маса становить від 4 до 8 кг. Шия чорного лебедя найдовша серед лебедів завдяки 31 шийним хребцям, завдяки чому він може полювати під водою в глибших водоймах. У польоті шия складає більше половини всієї довжини птаха. Оперення і лапи чорного кольору, білим є лише окреме пір'я, заховане в глибині. На краях крил у чорних лебедів кучеряве пір'я. Дзьоб яскравого червоного кольору, прикрашений білим кільцем біля краю. Колір очей варіює між оранжевим і світло-коричневим. На відміну від лебедів-шипунів, у чорних лебедів гучний голос, яким вони вітають один одного, супроводжуючи це підняттям і опусканням голови. Іноді вони випливають на середину водойми, кладуть голову на воду і далеко чутно сурмлять.

Чорний лебідь в природі зустрічається по всій території Австралії і на Тасманії. В середині 19 століття його інтродукували до Нової Зеландії, де він швидко прижився. У Європі і Північній Америці його іноді тримають в парках. Чорний лебідь віддає перевагу неглибоким водоймам з прісною водою. Поза шлюбним періодом його іноді можна зустріти і біля берегів річок.

Гуска сіра (Anser anser) гніздиться на великих ставках і болотах у степовій та лісостеповій зонах України. Гнізда влаштовує серед очерету на невеликих острівцях чи на берегах великих мілководних заболочених водойм. Живиться переважно рослинною їжею. Зимує на морському узбережжі нашої країни, а також у дельтах рік Чорного, Азовського і Середземного морів та у плавнях Дунаю.

Лебеді та гуси у Менському зоопарку взимку утримуються в зимівниках, якщо водойма не замерзає перебувають біля неї.

Серед качиних найбільш поширеним і численним видом є крижень (Anas platyrhynchos) гніздиться по всій території України. Гнізда влаштовує найчастіше на землі, поблизу заболочених мілких водойм, а іноді і на деревах - у дуплах чи використовує залишені гнізда великих птахів. Гніздо, як і інші качки, вистилає власним пухом. У кладці - 8-10 яєць. Живиться рослинною їжею, рідше - дрібними водними безхребетними. Частина крижнів зимує на незамерзаючих водоймах нашої країни, проте більшість відлітає в Західну Європу, Африку, на Середземне море.

Ряд Голінасті або Лелекоподібні (Ciconiiformes) об'єднує великих і середніх птахів (довжина тіла - 50-160 см, маса -130-5500 г) з довгими ногами та шиєю, з гострим міцним дзьобом (у більшості видів). Нижня частина гомілки гола. Крила довгі і широкі, хвіст короткий, прямий або заокруглений. Живуть біля води, живляться різноманітною тваринною їжею. Птахи перелітні. Моногами. Гніздяться часто колоніями; рідше - поодиноко.

В колекції зоопарку представлений лелека білий, або чорногуз (Сісоnіа сісоnіа), поширений у Європі, Азії, Америці. В Україні гніздиться по всій території, крім південного Cходу та Криму. Тримається в антропогенних ландшафтах. Гніздиться окремими парами. Зимує у Південній Африці та Південній Азії. Особливістю поведінки лелек у Менському зоопарку є те, що один із самців не відлітає в теплі краї, а чекає свою самку з вирію.

В зоопарку проводиться дослідницька робота. Наукові працівники вивчають утримання та поведінку тварин. За підтримки та допомоги спеціалістів зоопарку учениця Менського ОЗЗСО ім. Т.Г. Шевченка Чаус Анастасія два роки досліджувала особливості поведінки лелеки білого у Менському зоопарку та стала дипломантом ХVII Всеукраїнського конкурсу юних зоологів і тваринників 2021.

До ряду Куроподібних (Galliformes) належить понад 250 видів птахів, поширених в усіх частинах світу, з них в Україні - 7. Птахи великого та середнього розміру, рідше дрібні (довжина тіла - 12-125 см, маса - від 45 г до 6-8 кг). Особливості зовнішньої морфології пов'язані з наземним способом життя. Тіло компактне, крила короткі й широкі; дзьоб короткий, опуклий; ноги сильні, з довгими, злегка зігнутими кігтями, пристосованими до розгрібання ґрунту. Рослиноїдні, проте у літній період споживають безхребетних. Більшість куриних - полігами. Самці більших розмірів і яскравіше забарвлені. Про пташенят турбуються здебільшого самки. Гніздяться на землі. У кладці - від 6 до 24 яєць. Виводкові птахи.

Курині представлені в зоопарку фазанами, павами, куріпками. Відвідувачі милуються красою пав. Можна бачити золотистого фазана. Вивчалися особливості годівлі фазана, вплив кормів на репродукцію птахів.

В Менському зоопарку створенні умови для забезпечення фізіологічних потреб фазана золотого. Раціон складений відповідно до рекомендацій науковців і включає компоненти, що забезпечують ріст, розвиток та репродукцію фазанів. Основу раціону фазанів складають зернові, крупи, мука, хліб. Птахи отримують тваринні білки, овочі, зелень, мінеральні добавки. Частка комбікормів та преміксу складає 14.45 % взимку та 11.51% влітку від загальної кількості кормів. За підтримки спеціалістів зоопарку Остапенко Костянтин проводив дослідження на тему «Вплив компонентів кормів на репродукцію фазана золотого в Менському зоопарку».

Куріпка сіра (Perdix perdix) поширена повсюди, за винятком Крайньої Півночі і зони тайги, але останнім часом у зв'язку з розвитком землеробства подекуди зустрічається і там. В Україні найчисленніша в степовій та лісостеповій зонах, де заселяє поля, луки, яри. Гніздиться парами. Самка відкладає від 12 до 22 яєць, насиджує 20-22 дні. Пташенят водять і самець, і самка. Куріпка сіра поїдає шкідливих черепашок, колорадських жуків, слизнів а також насіння бур'янів.

До ряду Журавлеподібні (Gruiformes) належать птахи, поширені повсюди (крім полярних областей), однак більшість має обмежений ареал. Птахи від дрібних до великих розмірів. Переважно наземні, пов'язані з болотами чи навколоводними біотопами, деякі живуть у сухих степах і лише окремі - водні чи лісові.

Основна причина скорочення чисельності журавеля сірого (Grus leucogeranus). - руйнування людиною середовища: розорювання степів, осушення боліт тощо. Багато птахів гине, розбиваючись об лінії електропередач. Журавлі дуже полохливі і при насиджуванні яєць залишають кладку, якщо людина з'явиться у полі їх зору за кілька сотень метрів від гнізда.

До ряду Голубоподібних (Columbiformes). Належить понад 300 видів птахів, поширених по всьому світу, крім Арктики; в Україні - 9 видів. Довжина тіла - до 75 см, маса - від 30 г до 1 кг. Оперення мають щільне, крила загост-рені, видовжені. Хороші літуни. Переважно рослиноїдні, тому розвинені во-ло та м'язовий шлу¬нок. Моногами. Насиджують яйця обидва партнери.

До родини голубині (Columbiformes) належать птахи середнього розміру з невеликою головою, короткими шиєю і ногами. Біля основи дзьоба є восковиця - м'яка шкіра, що прикриває ніздрі. Куприкова залоза недорозвинена або відсутня. Поширені у помірних і жарких широтах. Живляться переважно рослинною їжею, частково тваринною. Моногами. Гніздяться на деревах, кущах, у дуплах. Протягом сезону буває 2-3 кладки з 1-2-х яєць. Насиджують обидва партнери. Нагніздні птахи. Перші дні батьки вигодовують малят «пташиним молоком» - відторгнутим епітелієм стінок вола. У післягніздовий період утворюють зграї. Більшість видів осілі.

Голуб сизий (Columba livia) гніздовий осілий птах гірського Криму. Голуб сизий є родоначальником усіх порід домашніх голубів. Його напівдика форма поширена у населених пунктах. Можуть збиратися у великі зграї і шкодити посівам зернових, забруднювати вулиці, будівлі, розносити деякі інфекційні захворювання (орнітози).

До ряду Совоподібних (Strigiformes) належить близько 140 видів, поширених по всій земній кулі, за винятком Антарктиди; з них в Україні - 13. Нічні хижі птахи різних розмірів (довжина тіла - від 12 до 84 см, маса - від 50 г до 4,5 кг). Оперення м'яке, але нещільне; політ безшумний. Дрібне пір'я, що променями розходиться від очей, утворює характерний лицьовий диск. Дзьоб невеликий, гачкуватий; очі розташовані фронтально (бінокулярний зір), добре бачать у темряві. Вушні отвори великі, слух - гострий. Ноги сильні, пальці закінчуються міцними зігнутими кігтями. Живляться переважно мишовидними гризунами і комахами. Яйця (від 1 до 11) відкладають у дуплах, між корінням дерев, у норах або використовують гнізда воронових птахів. Насиджує самка, самець носить їй корм. Гніздові птахи. Ведуть осілий або кочовий спосіб життя.

Можна милуватися в зоопарку рожевим фламінго, папугами різних видів, цесарками.

Мета: Розглянути основні ряди класу птахи, їх біологічні особливості, поведінку, поширеність.

Клас Птахи має три надряди – Пінгвіни, Безкільові й Кільогруді, які поділяються на 40 рядів, а ті, у свою чергу, – на відповідні родини, роди й види.

Безкільові – надряд птахів, які не здатні до польоту. У цих тварин довга шия, недорозвинені крила, грудина без кіля і добре розвинені задні кінцівки. Нанду американський

• ряд Страуси африканські з єдиною родиною – Страусові і одним видом – страусом африканським. Це найбільший сучасний птах (висота – до 2,7 м, маса – до 90 кг). На міцних ногах цього птаха є лише два пальці;

• ряд Страуси американські з родиною Нандові 2 видами – нанду північний і довгодзьобий;

• ряд Ему і казуари з двома родинами: Казуарові з 3 видами (наприклад, казуар звичайний) та Ему з одним видом – ему;

• ряд Ківі з родиною Ківі та трьома видами: ківі звичайний, малий та ін.

Пінгвіни – надряд птахів, які втратили здатність до польоту і пристосовані до плавання та пірнання. У цих птахів тіло обтічне з лускоподібним оперенням, крила перетворилися на ласти, пальці з плавальною перетинкою, грудина має розвинений кіль, кістки важкі і містять маслянистий кістковий мозок та ін. Пінгвіни поширені в південній півкулі, від берегів Антарктиди до Австралії, Африки і Південної Америки. Ряд Пінгвіноподібні представлений однією родиною Пінгвінові з 18 видами: пінгвіни імператорський, королівський, галапагоський, очковий, малий, золотоволосий та ін. Найбільшим серед пінгвінів є пінгвін імператорський, який досягає 120 см у висоту і 45 кг ваги, а найменшим – пінгвін малий з довжиною тіла до 40 см.

Кільові (Новопіднебінні, або Типові птахи) – надряд птахів, які зберегли здатність до польоту. Ці птахи становлять основну масу сучасних видів. У них грудина має добре розвинений кіль, кістки пневматичні, пір'я має зімкнуті опахала, розвинена куприкова кістка та ін. Надряд Кільові об'єднує близько 35 рядів птахів, з яких найбільше значення в умовах України мають Куроподібні, Гусеподібні, Дятли, Соколоподібні, Совоподібні, Лелекоподібні, Журавлеподібні і Горобцеподібні.

Куроподібні – це птахи лісів та полів, у яких короткі дзьоб і крила, сильні ноги з міцними пальцями, виводковий тип розвитку. Більшість із них рослиноїдні. Ряд Куроподібні об'єднує близько 250 видів, поділених на родини Гоацини, Смітні кури, Деревні кури (або гоко), Тетереви ні (білі куріпки, тетеруки, рябчики, глухарі), Фазанові (індики, цесарки, павичі, фазани, перепели, сірі куріпки, кеклики). В Україні поширеними є 8 видів куриних: фазан звичайний, куріпка сіра, куріпка біла, тетерев звичайний, глухар звичайний, рябчик, перепел, кеклик (акліматизований у Криму).

Гусеподібні – це птахи водойм і боліт, у яких водний спосіб життя спричинив групу адаптацій: широкий з роговими пластинками дзьоб, довга шия, середні крила, короткі ноги з плавальною перетинкою між пальцями. Ці птахи мають куприкову залозу, секретом якої вони змащують оперення. Поширені по всій земній кулі, за винятком Антарктиди. Живляться рослинною і тваринною їжею, тип розвитку виводковий. Ряд Гусеподібні об'єднує близько 150 видів, поділених на родини Качачі (лебеді, гуси, качки, казарки) та Паламедеї. В Україні трапляються 33 види, зокрема качка-крижень, лебідь шипун, гуска сіра, шилохвіст, чирок-свистунок, чирок-тріскунок. Маса найбільшого представника ряду – лебедя шипуна сягає 12 кг.

Дятли – це птахи, що пристосувалися жити на деревах. У них долотоподібний дзьоб, крила – широкі і тупі, ноги короткі чотирипалі з міцними загнутими кігтями, жорсткий хвіст. Живляться ці птахи комахами, яких знаходять у деревині. Тип розвитку нагніздний.

До ряду Дятли належить близько 380 видів. Із представників ряду, що зустрічаються в Україні, можна назвати таких: дятел зелений, дятел сивий, дятел трипалий, дятел великий строкатий, дятел сірійський, дятел білоспинний, дятел середній, дятел малий, дятел чорний (жовна), крутиголовка. Найбільшим за розмірами є дятел чорний, довжина тіла якого досягає 45 см, а маса – 300 г.

Соколоподібні – це денні хижі птахи лісів, степів, боліт. їх особливостями є короткий гачкуватий дзьоб, добре розвинені крила, короткі чотирипалі з довгими загнутими кігтями ноги, добре розвинений зір та ін. Живляться тваринною їжею. Тип розвитку нагніздний. До ряду Соколоподібні належить близько 270 видів, які утворюють родини: грифи американські, секретарі, соколині, яструбині (шуліки, орли, орлани, сипи, осоїди, луні), скопині. Найбільшим представником ряду є кондор американський з розмахом крил 2,75 см, а найменшим – сокіл карликовий. В умовах України найменшим є кібчик (маса 150-200 г), найбільшим – гриф чорний (pp 12,5 кг). Найпоширенішими видами в нашій країні є боривітер звичайний, яструб великий, яструб малий, шуліка чорний, канюк звичайний, лунь болотяний.

Совоподібні – це нічні хижі птахи, які пристосувалися до присмеркового та нічного способу життя. Вони мають дуже великі очі з розширеними зіницями, добре розвинений зір і слух, короткий гачкуватий дзьоб, короткі чотирипалі з довгими загнутими кігтями ноги, добре розвинені крила з м'якими опахалами та ін. Живляться тваринною їжею. Тип розвитку нагніздний. Справжнє місцеперебування сов – ліси, але вони живуть також і в степах, пустелях, населених місцевостях і містах. У світі налічують понад 130 видів сов, які належать до двох родин: сови нормальні (сова полярна, сова болотяна, сова вухата, пугач звичайний, сич хатній, сичик горобиний) та сипухові (сипуха звичайна). Найбільшим серед птахів ряду є пугач звичайний з довжиною тіла до 1 м і масою до 3, 2 кг.

Лелекоподібні, або голінасті, – це птахи водойм, боліт, які добре ходять у воді, але не плавають. Полюють на дрібних тварин, стоячи у воді, або повільно ходять по воді та вологих ділянках суші. Тому основними адаптаціями голінастих птахів є довгий списоподібний дзьоб, яким ловлять здобич, цівка та гомілка, позбавлені пір'я, довга шия і довгі ноги та ін. Тип розвитку нагніздний. До ряду належить 112 видів і 5 родин: Лелекові (лелека білий, лелека чорний), Чаплеві (чаплі сіра, руда, жовта, біла, бугай, бугайчик), Ібісові (косарі, коровайки), Китоглави і Молотоглави.

Журавлеподібні – це птахи боліт і степів, які добре ходять і бігають. Вони великі, вагою від 2 до 10 кг, з довгими ногами і шиєю та коротким хвостом. Крила у них широкі й великі. У багатьох видів трахея видовжена і утворює кілька петель, що сприяє утворенню гучних трубних звуків. Живляться рослинною і тваринною їжею. Тип розвитку виводковий. До ряду Журавлеподібні входять три родини, що включають 17 видів: Журавлині (журавлі сірий, білий, степовий, японський), Арамові, Трубачі.

Горобцеподібні, або горобині, – це дрібні і середні за розмірами птахи, більшість з яких пов'язані з деревною та кущовою рослинністю. Це найчисленніший і найрізноманітніший ряд птахів, який налічує близько 5100 видів. Живляться різноманітною їжею. Усі горобині мають нагніздний тип розвитку. Багато представників – мігруючі птахи (ластівки, солов'ї, вівчарики), але серед них є також кочові (синиці, сойки, деякі дрозди) та осілі (хатній горобець). Найбільшою групою ряду є підряд співочі (близько 4000 видів) з такими родинами: Воронові (крук, ворона сіра, галка, сорока, грак, сойка), Шпакові (звичайний, рожевий, малий), Ластівкові (міська, берегова, сільська), Жайворонкові (польовий, лісовий, чубатий), Синицеві (велика, голуба, біла, чорна), Дроздові (дрізд співочий, омелюх, дрізд чорний, соловейки, малинівка, чекан), ткачикові (горобці хатній, польовий, пустинний), Сорокопудові, оляпкові та ін. Найбільшим представником ряду є крук (маса тіла до 1,6 кг).

Перегляньте фото птахів за посиланням http://teacherjournal.in.ua/blog/articles/4609/---.pdf

та відео

https://www.youtube.com/watch?v=JDvFpqx26Ag

Мета: Розглянути особливості зовнішньої будови птахів та скелету, виявити риси їхньої пристосованості до польоту.

Обладнання: опудала птахів, пір'я птахів, лупи.

Хід роботи

1. Розгляньте опудало голуба. З яких відділів складається його тіло?

Тіло птаха складається з голови, шиї, тулуба, кінцівок.

2. Розгляньте голову птаха. Які органи розміщені на ній?

3. Розгляньте тулуб голуба. Які органи містяться на ньому? Відповідь

4. Зверніть увагу на покриви тіла птаха. Як розташовано пір'я? Яке це має значення?

Розрізняють контурне, пухове пера й пух. Пір'я налягає одне на одне, як черепиця, та створюють обтічну форму тіла, що полегшує політ.

5. Розгляньте контурне перо. Знайдіть колодочку, стрижень, опахало. За допомогою лупи знайдіть на опахалі борідки першого та другого порядків.

6. Зверніть увагу на крила й хвіст птаха.

7. Розгляньте задні кінцівки птаха. Чим вони вкриті? Скільки на них пальців? Яка частина ноги не вкрита пір'ям?

8. Замалюйте в зошитах будову контурного й пухового пір'я.

9. Яка будова скелета птаха?

Заповніть таблицю «Скелет птаха»

Висновки.

Мета заняття: продовжити вивчення процесів життєдіяльності птахів, особливості будови їх внутрішніх органів у зв’язку з польотом; продовжити формування вмінь аналізувати навчальний матеріал, робити висновки; формувати вміння встановлювати взаємозв’язок між будовою й функціями органів; продовжити ознайомлювати учнів із професією орнітолога; здійснювати екологічне виховання.

Обладнання: презентація «Особливості будови птахів, пов'язані з польотом

1. Історія вивчення польоту птахів

- Початок дослідження польоту птахів заклав Аристотель у роботі «Про частини тварин», Леонардо да Вінчі, робота «Кодекс про політ птахів», Дж. Альфонсо Бореллі «Про рух тварин», опублікованій 1680 р., запропоновано модель утворення піднімальної сили крила.

У 1880-х роках Етьєн Маре вперше зняв кінофільми польоту птахів, в 1960-х роках дослідження польоту птахів розпочалися заради вивчення самих птахів.

2. Органи, що забезпечують політ птахів ; А) М’язи, які рухають крила. Б) Будова крила

3.Особливості харчування й травлення птахів

4. Пристосування птахів до польоту 1. Форма тулуба. 2. перетворені передні кінцівки в орган польоту (крила) і 3. Специфічна будова задніх кінцівок.

4.Позбавлена залоз, суха і тонка шкіра. Вона має пір’я, яке забезпечує можливість літати і зберігає тепло.

5. Міцні і тонкі кістки скелета, які полегшують масу тіла завдяки наявності повітряних порожнин

6. Подвійне дихання: в легенях газообмін здійснюється і при вдиху, і при видиху, що виходить з повітряних мішків

7. Відсутній сечовий міхур для полегшення маси тіла.

8.Політ не рятує птахів:• від загибелі в сезон полювання;• від зіткнень із літаками;

• від загибелі під час тривалих перельотів.

Висновки.