Електронна адреса або Viber для зворотного зв’язку: oblsuncn@ukr.net , phedorenkotm2201@gmail.com
У 1985 році у Відні (Австрія) 22 країни підписали Конвенцію про охорону озонового шару. Через два роки 16 вересня в Монреалі (Канада) був підписаний Протокол про речовини, які руйнують озоновий шар. Основною метою цих двох угод є запобігання руйнуванню озонового шару внаслідок антропогенних дій. Озон фільтрує сонячне проміння і перешкоджає проникненню шкідливого ультрафіолетового проміння на поверхню Землі, тим самим зберігаючи життя на планеті. У рамках Монреальського протоколу вдалося заборонити виробництво і застосування 100 видів хімічних речовин, що руйнують озоновий шар. Багато з них зумовлюють глобальне потепління. В цілому, використання таких сполук скоротилося у світі більше ніж на 95%. Саме тому 19 грудня 1994 року Генеральна Асамблея ООН проголосила 16 вересня Міжнародним днем охорони озонового шару планети. Озон міститься в атмосфері до висоти 100 км, але в дуже незначній кількості (до 0,001%), однак без нього життя на Землі було б зовсім не таким, яке ми спостерігаємо зараз. На процеси руйнування озонового шару, як з’ясувалося, може істотно впливати людина. В середині 70-х років XX століття стало відомо, що деякі речовини можуть зумовлювати зменшення вмісту стратосферного озону. Це – фреони (гази, що використовують в холодильниках і аерозольних балончиках) і продукти, що утворюються під час польотів висотної авіації, запусків ракет, а також багато інших азотистих речовин, які використовують на земній поверхні. Останніми роками області дефіциту озону були зареєстровані над Північною півкулею. Площа цих областей є істотно меншою, ніж антарктична озонова діра, і оскільки вони можуть утворюватися над різними регіонами Північної півкулі, їх прийнято називати локальними озоновими дірами. Проблема втрати озонового шару може призвести до зростання ультрафіолетової радіації Сонця, що впливатиме не лише на все населення планети, а й на все живе на Землі. У 1985 році Україна підписала, а в 1996 році ратифікувала Віденську конвенцію про охорону озонового шару. На основі Віденської конвенції 20 вересня 1988 року Україна приєдналася до Монреальського протоколу по речовинах, що руйнують озоновий шар. Ураховуючи те, що озоноруйнівні речовини та фторовані парникові гази, які здебільшого використовуються в якості замінників озоноруйнівних речовин, в Україні сьогодні використовуються як спінювачі, розчинники та охолоджувачі у виробництві будівельних матеріалів, оборонній промисловості, атомній промисловості, секторах цивільної та промислової авіації, медичних та залізничних об’єктах, автомобільній промисловості, тощо, а їхнє виробництво в країні відсутне, імпорт цих речовин та товарів, що їх місять, а також їх споживання, потребують врегулювання на законодавчому рівні.
Таким чином, з метою адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, Мінприроди розроблено законопроект
«Про озоноруйнівні речовини та фторовані парникові гази», який створює передумови для зменшення споживання та виведення з обігу цих речовин.
Міжнародний день дій проти ядерних випробувань.
Створення ядерної зброї дозволило людству відверто заявити про нову для себе, але дуже катастрофічну можливість - можливість свого повного самознищення. Холодна війна другої половини XX століття внесла остаточну ясність у цьому питанні і змусила нас замислитися про своє «примарне» майбутнє.
Міжнародний день дій проти ядерних випробувань був затверджений в грудні 2009 року на 64-й сесії Генеральної асамблеї ООН та має на меті активізувати зусилля ООН, світових держав, міжнародних та неурядових організацій щодо припинення ядерних випробувань.
У преамбулі резолюції Генасамблеї ООН йдеться, що «слід покласти кінець ядерним випробуванням, аби попередити їх спустошливі та смертоносні наслідки для життя та здоров’я людей». Ініціатором прийняття цієї резолюції виступила Республіка Казахстан, яка 29 серпня 1991 року закрила Семипалатинський ядерний полігон. Упродовж багатьох років Казахстан (тоді ще союзна республіка) потерпав від ядерних випробувань та їхніх наслідків. З 1945 року в світі здійснили понад 2 тисячі випробувань ядерної та термоядерної зброї. На території України таких випробувальних вибухів було два – у 1972 році (Красноградський район Харківської області) та в 1979 році (шахта Юнком на Донеччині).
Вперше Міжнародний день дій проти ядерних випробувань був проведений 2010 році. Саме 29 серпня у різних куточках планети відбуваються семінари, конференції, кінопокази та демонстрації, покликані зупинити ядерні випробування.
І хоча людство робить значний поступ у справі ядерного роззброєння, небезпека, на жаль, все ще надто актуальна. Ми хочемо нагадати, що ядерна зброя – не метод вирішення конфліктів будь-якого рівня. Перемогу у ядерній війні святкувати буде нікому. Пропонуємо переглянуту фільм «Чому ядерна зброя є найбільшою загрозою ХХІ століття»
https://www.youtube.com/watch?v=7c2yKzSLmS4
12 серпня відзначається всесвітній День Слонів. Він був встановлений у 2012 році для привернення уваги світової спільноти до важливості охорони та збереження Азійських та Африканських слонів як в дикій природі так і в неволі. World Elephant Day закликає у ці дні ділитися інформацією про цих чудових тварин, підтримувати рішення про їх охорону, вивчення їх популяцій.
Пропонуємо переглянути презентацію щодо цього питання:
17 червня відзначається Міжнародною спільнотою як Всесвітній день боротьби з опустелюванням та посухами.
Цього року він проходить під гаслом: «Землі належать майбутньому! Дозволь клімату підтвердити це!».
Деградація земель та опустелювання вже давно набули глобального виміру та є одними з найбільших викликів для сталого розвитку людства, спричиняючи серйозні проблеми як екологічного, так і соціально-економічного характеру, включаючи голод та вимушену міграцію населення.
Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 19.12.2007 № 62/195 було проголошено Декаду ООН щодо пустель та опустелювання (2010 – 2020 роки).
За даними міжнародних організацій та експертів за період з 1981 по 2003 роки було деградовано 24% ґрунтів планети.
Щорічно людство втрачає 12 мільйонів гектарів земель та 75 мільярдів тон родючих ґрунтів.
На землях, які втрачаються щорічно, можна було б отримувати 20 млн. тон зерна.
Кожну хвилину в світі від голоду вмирає 16 людей, з яких 12 дітей.
Біля 40% населення земної кулі страждає від нестачі води.
До 2030 року потреби у продовольстві, енергії та воді збільшиться щонайменше на 50%, 45% та 30% відповідно.
На необхідності нагальних заходів для збереження земель та підвищення родючості ґрунтів в умовах стрімкого росту чисельності населення планети наголосив у своєму посланні з нагоди 17 червня Генеральний секретар ООН Бан Гі Мун.
Землі України також зазнають суттєвого впливу деградаційних процесів, серед яких найбільш масштабними є ерозія (близько 57,5% земель країни), забруднення (біля 20% земель країни), підтоплення територій (близько 12% земель країни).
Щорічно фіксується біля 23 тис. одиниць зсувів.
Внаслідок абразії руйнується до 60% узбережжя Азовського і Чорного морів, протяжність якого, з урахуванням берегової лінії лиманів, становить 2870 км.
Кількість підземних і поверхневих карстопроявів складає близько 27 тисяч.
Не дивлячись на наявність більш ніж 63 тисяч річок (з них 9 – великі, 81 – середня, а решта – малі), Україна належить до вододефіцитних країн.
З метою забезпечення населення та галузей економіки необхідною кількістю води в Україні збудовано 1122 водосховищ загальним об’ємом понад 56 млрд. куб. м та близько 40 тис. ставків, 7 великих каналів довжиною 1021 км та 10 водоводів великого діаметра, якими вода надходить у маловодні регіони України.
Разом з тим, ситуація продовжує загострюватися, серед іншого через зміни клімату. Як зазначила у своєму посланні з нагоди 17 червня Виконавчий секретар Конвенції ООН про боротьбу з опустелюванням Монік Барбю, зміни клімату підштовхують наші екосистеми до межі руйнування, а за неспроможність боротися з деградацією земель ми розплачуємося своєю безпекою.
Конвенцію ООН про боротьбу з опустелюванням було прийнято 17 червня 1994 року в м. Париж, Франція, для консолідації світових зусиль у подоланні проблем деградації земель, а 26 грудня 1996 року вона набула чинності.
КБО є однією з найбільших міжнародних угод природоохоронного спрямування поряд з Конвенцією ООН про біологічне різноманіття та Рамковою конвенцією ООН про зміну клімату. Разом вони складають три так звані Ріо – Конвенції, що були узгоджені під час Всесвітнього саміту зі сталого розвитку, який проходив у 1992 році в місті Ріо-де-Жанейро, Бразилія.
В рамках КБО, опустелювання розглядається не як процес утворення пустель, а як будь-яка деградація земель під впливом природних чи антропогенних чинників.
Саме тому, сторонами Конвенції на сьогодні є 193 країни світу, у тому числі і ті, на території яких природні пустелі взагалі відсутні.
Україна приєдналася до КБО згідно із Законом від 4 липня 2002 року №61-IV, отримавши додаткову можливість для використання світового досвіду і міжнародних ресурсів у відповідній сфері та взявши на себе зобов’язання щодо впровадження цієї Конвенції.
Нагальність проблем деградації земель та опустелювання, а також роль КБО, як ключової міжнародної угоди, спрямованої на їх подолання, і зобов’язання щодо впровадження цієї Конвенції були ще раз підтверджені главами держав та представниками найвищого рівня під час Всесвітнього саміту зі сталого розвитку «Ріо+20», який проходив у 2012 році, та знайшли відображення у підсумковому документі цього саміту «Майбутнє, до якого ми прагнемо».
Згаданою Стратегією визначено чотири стратегічні цілі:
1) покращити умови життя населення уражених територій;
2) покращити стан уражених екосистем;
3) генерувати глобальні вигоди через ефективне впровадження КБО;
4) мобілізувати ресурси в підтримку впровадження КБО шляхом налагодження ефективного партнерства між національними та міжнародними суб’єктами.
На сьогодні, кількість землевласників та землекористувачів в Україні перевищує 25 млн. осіб.
Тому розв’язання проблем деградації земель та опустелювання можливе лише за умови поєднання зусиль органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, наукових установ та експертів, неурядових організацій з тими, хто безпосередньо господарює на землі.
https://docs.google.com/presentation/d/1tAUcaqHmeBCTOfcRxnIE8qEgPvYdcFYz/edit#slide=id.p1
Щороку 5 червня світова громадськість відзначає Всесвітній день навколишнього середовища (World Environment Day). Головна мета свята — стимулювати активну діяльність світового співтовариства, спрямовану на збереження балансу в природі та навколишньому середовищі.
Вибір цієї дати обґрунтовано тим, що саме в цей день відкрилася Конференція ООН із проблем навколишнього середовища (Стокгольм, 1972), за результатами якої створено Програму ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП). Приводом до проведення цієї всесвітньої акції послужило звернення, що надійшло 11 травня 1971 року генеральному секретареві ООН. На конференції були присутні повноважні представники 113 держав світу. Звернення підписали 2200 діячів науки й культури з 23 країн світу.
У 2000 р. в цей день розпочато програму ООН “Тисячоліття довкілля – приступити до дій”. Програма є ще одним нагадуванням людству про його роль в охороні довкілля.
В ООН стверджують, що тільки міжнародне співробітництво може гарантувати подальший безпечний розвиток планети. Важливо також реалізовувати ці ідеї локально, щоб кожна людина, що посадила дерево, взяла участь у прибиранні території, змогла усвідомити всю важливість охорони навколишнього світу. Заходи до Всесвітнього дня охорони навколишнього середовища проводяться в більшості країн світу як на державному рівні, так і на рівні невеликих колективів, шкіл, дворів, кварталів.
Святкування цього Дня розраховане на те, щоб привнести людський фактор у питання охорони навколишнього середовища, дати народам світу можливість активно сприяти стійкому й справедливому розвитку, сприяти розумінню того, що основною рушійною силою зміни підходів до природоохоронних питань є громади, а також роз’яснити корисність партнерських відносин, щоб у всіх країн і народів було більш безпечне й благополучне майбутнє.
Всесвітній день навколишнього середовища відзначається по-різному, у тому числі вуличними мітингами, велопробігами, “зеленими” концертами, конкурсами творів і плакатів у школах, посадкою дерев, кампаніями по утилізації відходів і прибиранню території, а також безліччю інших способів.
Давайте згадаємо, що ми всі живемо на одній планеті і забруднюючи природу ми шкодимо у першу чергу самим собі та своїм нащадкам. Тому з такої прекрасної нагоди зробимо хоча б один крок на покращення стану довкілля. Кожен для себе повинен знайти шляхи, для покращання навколишнього середовища. Можливо, хтось прибере сміття в своєму дворі, а дехто просто не залишить слідів свого перебування на природі. Але разом ми зробимо навколишнє середовище кращим, і надалі не забуватимемо про його охорону та збереження природних скарбів.
Презентація: До Всесвітнього дня охорони навколишнього середовища https://vseosvita.ua/library/prezentacia-vsesvitnij-den-ohoroni-navkolisnogo-seredovisa-296828.html
Презентація: Проблеми забруднення навколишнього середовища https://www.youtube.com/watch?v=GPIoKvb8tVU
МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ЕКОЛОГІЧНОЇ ОСВІТИ
Щорічно 12 травня у багатьох країнах світу відзначається День екологічної освіти. Він веде свою історію з 1992 року, коли на Конференції ООН в Ріо-де-Жанейро, де обговорювалися проблеми навколишнього середовища, було підкреслено величезне значення екологічної освіти населення всіх країн світу в реалізації стратегії виживання і для сталого розвитку людства.
Сьогодні екологічна освіта є одним з провідних напрямків світової системи освіти. Західні держави все більше уваги приділяють питанням екології і не випадково. Кліматичні зміни, скорочення популяцій диких тварин та вимирання окремих видів, деградація природних ареалів – все це наслідки людської діяльності. Тому для збереження життя на Землі необхідна консолідація всіх країн та зусилля кожного з нас.
Коріння екологічної освіти можна простежити в творчості просвітників XVIII ст., зокрема, у трактаті Жана-Жака Руссо «Еміль, або Про виховання». Декількома роками пізніше, Луї Агасіс, швейцарець за походженням, що сповідував філософію Руссо, заохочував студентів до «вивчення природи, а не книжок». Ці дві впливові програми допомогли започаткуванню чітких екологічно-навчальних програм з вивчення природи, котрі з'явилися наприкінці XIX — початку XX століття.
Екологічна освіта у США
Провідною фігурою у екологічному русі була Анна Бодсворд Комсток, голова відділу природних досліджень Корнельського університету (США), авторка Довідника з вивчення природи, у якому природа використовувалась для виховання культурних цінностей у дітей. Анна Комсток та інші ентузіасти зробили величезний внесок у розвиток екологічної освіти, допомогли вивченню природи отримати величезну підтримку від лідерів громад, вчителів та вчених, щоб змінити навчальну програму для дітей у США.
Новий тип екологічної освіти у США – освіти з питань охорони природи – з’явився після Великої депресії та «Пилового казана» – періоду сильних пилових бурь у 1930-х роках, які завдали великої шкоди природі та сільському господарству Північної Америки. Нова стратегія зосереджувалась на серйозній науковій підготовці з дослідження природи, а не лише вивчення природної історії; вона стала головним науковим інструментом управління та планування, який допомагав вирішувати соціальні, економічні та екологічні проблеми протягом 1920-30-х років.
Сучасний рух екологічної освіти, що почав розвиватися в кінці 1960-х і початку 1970-х років, виникає з вивчення природи та освіти задля збереження ресурсів. Люди почали побоюватися радіаційних опадів, значного забруднення повітря, тож турбота громадськості про здоров'я та довкілля сприяли уніфікації такого явища як охорона довкілля. Екологічна освіта виникла внаслідок усвідомлення того, що вирішення складних місцевих і глобальних проблем не може бути здійснено лише політиками і експертами, а вимагає «підтримки і активної участі інформованої громадськості в їх різних ролях як споживачів, виборців, роботодавців, бізнесу і громад, лідерів».
Одна з перших статей про екологічне навчання як новий рух з'явилася в «Phi Delta Kappan» в 1969 році, автором якої став James A. Swan. Визначення «екологічна освіта» вперше з'явилося в журналі «The Journal of Environmental Education» в 1969 році, автором якого є William B. Stapp, який став першим директором з екологічної освіти при ЮНЕСКО, а потім –Global Rivers International Network.
Врешті-решт, перший День Землі, що відбувся 22 квітня 1970 року – національне навчання про екологічні проблеми – заклав шлях до сучасного екологічно-освітнього руху. Пізніше, того самого року, президент Річард Ніксон прийнявакт про національну екологічну освіту, котрим було додано екологічну освіту до шкільної програми K-12.
В 1970 році була створена Національна Асоціація Екологічного навчання (зараз Північна Асоціація Екологічної освіти) задля покращення екологічної грамотності шляхом надання ресурсів вчителям та просування екологічних навчальних програм.
На міжнародному рівні екологічна освіта отримала визнання, коли на Конференція ООН із проблем довкілля в 1972 році у Стокгольмі було зроблено заяву про те, що екологічна освіта мусить бути використана як інструмент задля вирішення глобальних екологічних проблем. На підставі рекомендацій, вироблених вищезгаданою конференцією, ГА ООН тоді ж, у 1972, створила Програму ООН з довкілля (ЮНЕП) як орган ГА ООН, що здійснює нагляд за змінами стану довкілля, заохочує і координує міжнародне співробітництво у галузі охорони довкілля.
ЮНЕСКО та ЮНЕП створили три головні декларації, які становлять напрями екологічної освіти: Стокгольмська декларація (1971 р.), Белградська хартія (1975 р.), Тбіліська декларація (1977 р.).
Екологічна освіта в Україні
На сьогодні в Україні зволікають з прийняттям закону «Про екологічну освіту» (хоча проект Закону існує ще з 2002 року), розробленням та прийняттям Концепції освіти для сталого розвитку. Досі екологічна освіта України продовжує базуватись на засадах підходу до природи, як до невичерпного ресурсу без врахування катастрофічних наслідків такого підходу. А ці наслідки вже призвели до незворотних змін і потребують докорінної перебудови підходів до формування як загальних засад екологічної освіти, так і до підготовки «екологів-професіоналів» для всіх ланок і систем господарювання та забезпечення належного рівня техногенно-екологічної безпеки життєдіяльності.
На сучасному етапі реформування освіти має утвердитися нова позиція стосовно екологічної освіти, як до інструменту соціалізації індивідуума, його адаптації до життя в урбанізованому середовищі в умовах розвитку громадянського, інформаційного суспільства. Такий підхід до розуміння екологічної освіти дає змогу представити її як нову освітню галузь з надпредметними функціями, спрямованими на формування ціннісних орієнтацій ставлення до довкілля: природного і штучного – перетвореного людською діяльністю, та внутрішнього світу самої людини, її здоров'я, духовних і матеріальних потреб. Екологічна освіта повинна отримати статус стратегічної, масштабної, важливої пріоритетної галузі, з розширеним і оновленим змістом, формою та методами навчання.
15 квітня традиційно світова спільнота відзначає День екологічних знань. Історія цього дня розпочалася 1992 року на Конференції ООН у Ріо-де-Жанейро. На цій конференції вперше активно обговорювалося питання ролі екологічної освіти задля сталого розвитку людства та його виживання.
Головною метою є — популяризація екологічних знань, формування екологічної культури населення, надання інформації про стан екологічної безпеки та навколишнього середовища, виховання у дітей і дорослих екологічного мислення.
Кожна людина повинна володіти запасом елементарних екологічних знань та вміти взаємодіяти з навколишнім світом. Важливість екологічної освіти в сучасному світі вже ні в кого не викликає сумнівів і в багатьох країнах є пріоритетним напрямом навчання і виховання. Діяльність по формуванню екологічної культури населення та дбайливого ставлення до навколишнього природного середовища — це запорука безпечного майбутнього для всього людства.
Варто розуміти, що День екологічних знань значимий не тільки для тих, хто працює в сфері екологічної освіти, а й для всіх нас, адже лише від нашої поведінки залежить безпечне життя людства.
Термін «екологія» (від грецького «oikos» — будинок, притулок і «logos» — наука, вчення) був вперше введений в 1866 році німецьким біологом Ернстом Геккелем. У сучасному розумінні екологія — це наука про зв’язки організмів між собою та з навколишнім середовищем. Тому, щоб досягти розумної рівноваги між зростаючими потребами людства і можливостями планети, які постійно зменшуються, при цьому зберігаючи і без того незадовільний стан природи, кожен у наш час повинен володіти мінімальним набором екологічних знань та способів дбайливої взаємодії з навколишнім світом.
Формуючи екологічну культуру сьогодні — зберігаємо здоров’я майбутніх поколінь!
Презентація: "Країна екологічних знань"
https://drive.google.com/file/d/1sA-mHCFk5wTXRV_gSdFRefnIsX2dR3Bw/view?usp=sharing
Всесвітній день Землі
Так буде не завжди. Наші суїцидальні настрої коли-небудь припиняться. Суспільний настрій потрібно і можна міняти. Це доводять багато подій, які виникають іноді зовсім спонтанно, але мають позитивний настрій і добру волю. Одна з подібних подій, за даними проекту DilovaMova.com, сталася на початку 70-х років минулого сторіччя. Це була акція, котра пройшла 22-го квітня 1970-го року і була організована відомим американським активістом і політиком, сенатором Конгресу Сполучених Штатів Америки Гейлордом Нельсоном і групою студентів Гарвардського університету під керівництвом Денніса Хайеса. Метою цієї акції було привернення уваги широкої громадськості до крихкості екосистеми нашої планети. Акція мала несподіваний успіх на хвилі численних студентських рухів тих років, переросла в щорічну популярну подію і поширилася по всій Землі. У багатьох країнах вона стала відзначатися в день весняного рівнодення, який в залежності від календаря випадає на 20-е або 21-е березня.
У багатьох країнах стали прийматися відповідні закони і державні акти, котрі безпосередньо стосуються вирішенню екологічних проблем та охорони навколишнього середовища. Надалі до Дня Землі була приурочена ще одна щорічна подія - голос Дзвонів Миру, який вперше був встановлений в Нью-Йорку, в штаб-квартирі Організації Об’єднаних Націй у 1954-му році. «Хай живе загальний мир у всьому світі», засвідчує напис на цих дзвонах, відлитих із зібраних монет, які пожертвувані дітьми з усіх континентів нашої планети і нагородних знаків - почесних орденів і медалей багатьох країн світу. Дзвін став своєрідним символом нашої глобальної солідарності і став встановлюватися в багатьох великих містах і країнах по всій Землі.
Ми всі відповідальні за мир і гармонію, без якої життя на нашій планеті знаходиться під великим питанням. Добра воля і добрий дух в силах зупинити всякий наш помилковий напрямок і не будемо забувати про це. Будемо використовувати цю можливість, щоб зберегти перспективу життя! З Днем Землі!
В 2021 році Всесвітній день Землі припадає на 20 березня.
Презентація: "Всесвітній день землі"
https://drive.google.com/file/d/1kjScwtGfmqRjPn7lQS3v2LF-Z8l4tRRK/view?usp=sharing
14 березня, відзначається Всесвітній день дій проти гребель, на захист річок, води і життя (International Day of Actions against Dams, for Rivers, Water and Life).
Цей день започаткований у 1997 р. за ініціативою громадської організації «Міжнародна мережа річок» (США) з метою об’єднання зусиль людей всього світу в боротьбі проти гребель, а також здійснення просвітництва щодо впливу гребель на річкові екосистеми.
Будівництво дамб і гребель на річках загрожує природі всієї планети. Греблі є тромбами, що знищують річки. Вони перекривають вільну течію, фрагментують річки, руйнують екосистеми. Греблі представляють техногенну загрозу, їх руйнування призводить до катастрофічних наслідків. Минулого місяця весь світ спостерігав за руйнуванням греблі Оровілл в Каліфорнії, що загрожувала 200 тис. чоловік.
В Україні проблема гребель – надзвичанйо гостра. Сучасні плани гідроенергетиків подальшого перекриття річок України греблями – як для будівництва міні ГЕС так і великих ГЕС та ГАЕС, несуть загрозу знищення наших річок, позбавлення українців питної води, знищення ландшафтів і екосистем, здорового довкілля. Під загрозою опинилися Дністер, Південний Буг, Дніпро і сотні малих річок Карпат.
Побудова гребель на Дніпрі вже призвела до деградації найбільшої річки України та нашого національного символу. Зведення гребель призвело до затоплення більш ніж 700 тис. га та знищення ряду населених пунктів. Дніпро втратив рибне різноманіття, звичайним стало «цвітіння» води, викликають все-більшу небезпеку старіючі дамби.
НЕЦУ закликає українських громадян бути небайдужими до стану річок, стати на їх захист, вимагати урядових структур полишити плани подальшого знущання над річками і перейти до планування ліквідації гребель та вивільнення вільних течій річок.
Презентація: Що ми знаємо про Десну https://drive.google.com/file/d/15J1eSAtYlMY7c5v8LbGtDage0QQKyKk2/view?usp=sharing
Цей День з’явився у наших календарях порівняно недавно, у 2014-му році. Це насамперед акція, спрямована на вирішення нагальних екологічних проблем. Міжнародний день полярного ведмедя виник за підтримки організації Polar Bears International.
Метою цього Дня є підвищення обізнаності широкої громадськості про катастрофічні впливи глобального потепління на площу льодового покриття вод, де знаходиться природне середовище проживання полярного ведмедя. Якщо не вжити заходів зі скорочення шкідливих викидів вуглецю, які викликають глобальне потепління, то вже в найближчому майбутньому ми можемо стати свідками загрози зникнення цих прекрасних тварин з нашої планети.
Презентація: Білий ведмідь
https://drive.google.com/file/d/1-t6Vn_8OmwhtqmLHsGNqUugAxWPtfp_g/view?usp=sharing
Учасники гри-квесту розгадують складні інтелектуальні завдання і головоломки, відгадують загадки про рослинний і тваринний світ, збирають пазли, просуваючись від однієї екологічної станції до іншої. За успішне виконання завдань на кожній станції гри учасники отримують бали.
Ціле заняття веселощів, азарту, гарного спортивного настрою, духу співпереживання, лідерства, перемоги – ось результат гри-подорожі екологічного квесту «Світ в твоїх руках».
Тема: Екологічна гра – квест «Світ в твоїх руках»
Мета: Сформувати у дітей основи екологічної культури, правильне ставлення дитини до навколишньої природи, до себе і до людей.
Завдання:
– освітні (учасники засвоюють нові знання і закріплюють наявні, ознайомити з глобальними проблемами забруднення планети Земля; прищепити екологічне мислення; сформувати основи екологічної культури; навчити вирішувати екологічні завдання і проблеми);
– розвиваючі (в процесі гри відбувається підвищення освітньої мотивації, розвиток творчих здібностей та індивідуальних позитивних психологічних якостей, формування дослідницьких навичок, самореалізація дітей);
– виховні (навчити дітей взаємодіяти в колективі однолітків, підвищити атмосферу згуртованості і дружби, розвивати самостійність, активність та ініціативність; формувати навички толерантності, взаємодопомоги та інші)
Форма організації заходу: квест
Матеріально-технічне забезпечення заходу: Назви станцій, дороговказні листи, фліпчар, матеріали для виконання завдань (насіння, інвентар для посадки квітів, інвентар для прибирання території,) пазли з малюнком Землі.
Тривалість заходу: 1 година.
Попередня робота: знайомство з екологічними ситуаціями, складання назв команд і девізів.
Хід гри:
Вступне слово: Добрий день, шановні друзі! Всі ми зобов’язані своїм життям планеті – прекрасної і єдиної Землі-матері. Зеленої від лісів, синьої від океанів, жовтої від пісків. Наша планета – найбільша таємниця і диво. Вона зберігає в собі найпотаємніші загадки від зародження життя до прийдешніх доль людства.
Наука екологія вивчає наш будинок – планету. Все в нашому будинку взаємопов’язане, все залежать один від одного: якщо згасне сонце – все замерзне і покриється мороком; якщо зникнуть повітря і вода – не буде чим дихати і нічого буде пити; якщо зникнуть рослини – нічого буде їсти тваринам і людині … Тому, зберегти природу означає зберегти життя.
Подання команд:
1. Золоті рибки
2. Джерело
3. Гаряче серце
4. Юні екологи
5. Мурашки
6. Охоронці природи
7. Зелені долоньки
8. Господарі планети
Правила гри:
Квест – це ігрова пригода, під час якої учасникам потрібно пройти 8 станцій для досягнення мети.
Переможцем Квесту стає команда, яка пройде всі станції максимально швидко і набере найбільшу кількість балів. Та команда, яка швидше за всіх впоралася із завданнями перемагає і приносить пазл з малюнком.
Команди отримують дороговказні листи з назвою пунктів: Квіткова, Логічні ланцюжки, Рециркуляція, Золоті розсипи смітників, Екологічна розминка, Екологічні ситуації, Похідн., Завдання для проходження станцій.
Станція “Логічний ланцюжок”
Потрібно підкреслити зайве в цьому ланцюжку слово.
1. Корінь, стебло, квітка, букет, лист – це частини рослин.
2. Сонце, камінь, дуб, небо, сніг – це нежива природа.
3. В’яз, вільха, ялиця, ясен, клен – це листяні дерева.
4. Глід, бересклет, ліщина, жимолость, липа, – це чагарники.
5. Поповзень, сойка, дятел, дрізд, корольок – зимуючі птахи.
6. Ведмідь, бурундук, борсук, білка – впадають в сплячку.
7. Ялина, сосна, ялиця, береза, модрина, туя, ялівець – це хвойні дерева.
8. Соловей, ластівка, стриж, ворона, зозуля, жайворонки – це перелітні птахи.
9. Горобець, соловей, жайворонок, дрізд – це птахи співучі.
10. Мати-й-мачуха, ромашка, деревій, кропива, кульбаба, вовче лико – це лікарські рослини.
Станція “Золоті розсипи смітників”
Потрібно підкреслити правильну відповідь.
1. Більшу частину сміття, що забруднює Землю, становлять:
А) Пластмаса
Б) Скло.
В) Метал.
2. Перш ніж почати утилізацію відходів, їх необхідно:
А) Розсортувати.
Б) Зібрати в одному місці.
В) Розкришити.
3. Для того щоб переробити пластмасу, її необхідно:
А) Компостувати.
Б) Спалити у спеціальних умовах.
В) Переплавити.
4. Першочергова турбота при виборі звалища:
А) Захист поверхні землі і ґрунтових вод.
Б) Огорожа місця звалища.
В) Укомплектування відповідною технікою.
5. Шкідливі викиди впливають:
А) Тільки на ті регіони, де з’явилося забруднення.
Б) На прилеглі регіони.
В) Навіть на території, віддалені від місця, де забруднення “побачило світ”.
6. Пляшка або банка з пластмаси, кинута в лісі, пролежить без зміни:
7. 10 років.
8. 50 років.
9. 100 років і більше.
10. Викинутий папір «з’їдять” невидимки – мікроби за:
А) 1-2 роки.
Б) 5-8 років.
В) 20 і більше.
8. Найбільш ефективний шлях боротьби з наростаючою кількістю відходів, що потрапляють у навколишнє середовище:
А) Їх поховання.
Б) Розробка правових механізмів регулювання процесу.
В) Рециркуляція (повторне використання)
Станція “Екологічна розминка”
Відгадати загадки
1. Хто подорожує по повітрю на нитці?
(Павук).
2. У кого на сучку комора?
(У білки).
3. Яку птицю називають “білобока”?
(Сорока).
4. Пташенята, якої птахи не знають своєї матері?
(Зозулі).
5. Є на річках лісоруби
У сріблясто-бурих шубах
З дерев, гілок, глини
Будують міцні греблі.
(Бобри).
6. Скаче звірятко:
Чи не рот, а пастка.
Потраплять в пастку
І комар, і мушка.
(Жаба).
7. Над рікою він в польоті,
Цей диво-літачок.
Над водою літає він гладкою,
На квітці його посадка.
(Бабка).
8. На спині я будинок ношу,
Але гостей не запрошу:
У кістяному моєму будинку
Місце тільки одному.
(Черепаха).
9. Лежить мотузка,
Шипіт шахрайка,
Брати її небезпечно –
Вкусить.
(Змія).
10. Хвилі до берега несуть
Парашут – чи ні
Чи не пливе він, не пірнає,
Тільки торкнешся – обпікає.
(Медуза).
«Похідна»
Порахуйте, скільки помилок зробили хлопці, які прийшли відпочити на річку. Назвіть помилки у вірші С. Міхалкова «Прогулянка».
Ми приїхали річку неділю провести,
А вільного містечка біля річки не найти.
Тут сидять і там сидять, загоряють і їдять,
Відпочивають, як хочуть, сотні дорослих і дітей.
Ми по бережку пройшли і галявину знайшли,
Але на сонячній галявині тут і там порожні банки
І, як ніби нам на зло, навіть бите скло.
Ми по бережку пройшли, місце нове знайшли,
Але і тут до нас сиділи: теж пили, теж їли,
Палили багаття, папір палили, насмітили і пішли.
Ми пройшли, звичайно, повз.
Ей, хлопці, – крикнув Діма, –
Ось містечко хоч куди!
Джерельна вода, чудовий вид, прекрасний пляж.
Розпаковувати багаж!
Ми купалися, засмагали, палили багаття, в футбол грали,
Веселилися, як могли: хороводом пісні співали …
Відпочили і пішли.
І залишилися на галявині біля погаслого багаття:
Дві розбитих нами склянки, дві розмоклих бублика,
Словом, сміття гора …
Ми приїхали на річку понеділок провести,
Тільки чистого містечка біля річки не найти.
«Рециркуляція»
Назвати що таке рециркуляція і для чого вона потрібна.
Назвати які продукти відходу можуть пройти рециркуляцію.
Станція “Екологічні ситуації”
Відповісти на запитання
1. Ваш молодший брат приніс з лісу їжачка. Що ви порадите брату?
2. Ти побачив надломлені гілочки дерева. Що ти зробиш?
3. Навесні ви пішли до лісу і побачили, що на галявині розпустилися перші конвалії. Що ви будете робити?
4. Збираючи гриби в лісі ви побачили мухомори. Ваші дії.
5. Ви побачили гніздо в траві. Ваші дії.
6. Пташеня стрибає стежкою. Твої дії.
7. Ви побачили гарного жука на дорозі. Що ви будете робити?
8. Діти знайшли в дуплі лісові горіхи і гриби. Що вони повинні зробити?
9. Хлопчик стоїть біля берези. Він збирається поласувати березовим соком. Чи правильно він робить?
10. Після походу залишилося сміття. Ваші дії.
Заключне слово.
Дорогі діти, ви сьогодні дружно попрацювали. В результаті вийшла з пазлів наша чудова планета. Подивіться, якою ошатною, красивою, життєрадісною стала планета Земля! Спробуємо зробити все, щоб вона стала такою в реальному житті. Ми – рятівники і охоронці нашого величезного будинку під назвою «Земля». Світ у наших руках.
Учасникам гри довелося чимало попрацювати – розгадувати складні інтелектуальні завдання і головоломки, відгадувати загадки про рослинний і тваринний світ, збирати пазли, просуваючись від однієї станції до іншої. За успішне виконання завдань на кожній станції гри учасники отримували бали.
Нагородження
За активну участь в екологічному квесті «Світ в твоїх руках» нагороджуються команди …
Вітаємо всіх переможців і сподіваємося, що не тільки учасники екологічного квесту «Світ в твоїх руках», але і всі люди на планеті Земля будуть жити, дотримуючись законів природи!
Двісті років тому, наприкінці січня 1820-го року, здогадки про те, що на самісінькому південному полюсі Землі є ще один континент, підтвердилися — відкрили Антарктиду. Офіційно її першовідкривачами вважають учасників російської експедиції Фабіана Беллінсгаузена і Михайла Лазарєва. Та, насправді, на такий статус претендують дослідники ще щонайменше двох країн — Великої Британії та США, які майже одночасно прибули до берегів Антарктиди.
Гіпотези про існування континету «Terra Australis» («Південна Земля») висловлювалась ще в часи Арістотеля (IV ст. до н.е.) виключно з міркувань симетрії світопобудови і не мали жодних наукових підтверджень ні в часи Ератосфена (III ст. до н.е.), прихильника теорії про сферичність Землі і першого хто визначив її розмір, ні Клавдія Потолемея, який у II столітті опублікував свою знамениту карту, на якій Африка на півдні переходила у гіпотетичний континент, а Індійський океан був зображений у вигляді гігантського озера.
Численні експедиції, здійснені в епоху Великих географічних відкриттів, довели, що Африка з усіх боків омивається морями і в різні часи північним краєм «Terra Australis» вважались острів Цейлон, Вогняна Земля і острів Естадос біля неї, узбережжя Нової Гвінеї, архіпелаги Туамоту і Вануату, а сам континент, існування якого ні в кого не викликало сумнівів, географами поміщався все більш південніше.
У 1642 році, коли голландський мореплавець Абель Тасман відкрив групу островів у південній частині Тихого океану, відому сьогодні як Нова Зеландія, стало зрозумілим, що Terra Australis знаходиться далеко на південь від Південного полярного кола, яке було вперше перетнуто 17 січня 1773 року під час другої експедиції англійця Джеймса Кука, котрий досгягнув 67°15' південної широти і був зупинений льодами. Він ще тричі перетинав Південне полярне коло в Атлантичному і Тихому океані, досягнувши 71°10' південної широти, що дало йому підстави стверджувати, що, якщо далі на південь й існує якийсь континент, то він недоступний і не має жодної економічної цінності.
Перші землі, південніше 60°, були відкриті англійцем Вільямом Смітом, який 19 лютого 1819 року оголосив власністю британської корони острів Кінг-Джордж, найбільший в архіпелазі Південні Шетландські острови, а перші материкові землі давно розшукуваного континенту відкрила російська експедиція на чолі із капітаном Фабіаном Готлібом Беллінсгаузеном під час кругосвітнього плавання — 28 січня 1820 року шлюпи «Мирний» і «Восток» впритул наблизились до шельфового льодовика в районі, відомому сьогодні як Берег Принцеси Марти (Земля Королеви Мод).
Тривалий час першість відкриття Антарктиди (назва «Австралія» у 1770-х роках закріпилась за відкритою в 1606 році голландцем Віллемом Янсзоном територією, названою ним «Нова Голландія», після того як Куку вдалось проплисти між нею і Новою Гвінеєю) належала експедиції британців Едварда Брансфілда і Вільяма Сміта, які під час картографування Південних Шетландських островів 30 січня 1820 року (на два дні пізніше Беллінсгаузена) нанесли на карту узбережжя, назване ними Земля Трійці, — сьогодні це півострів Трініті, найпівпівнічніша частина Антарктичного півострова.
Першою людиною, що зійшла на берег Антарктиди, вважається американець Джон Девіс, який 7 лютого 1821 року в пошуках колоній тюленів на годину висадився на узбережжі затоки Хьюза на півострові Трініті, хоча його пріоритет оскаржується деякими істориками, які вважають, що першим це зробив інший американець, капітан китобійного судна Меркатор Купер, який висадився на Землю Вікторії 26 січня 1853 року.
Справжнє наукове дослідження Антарктиди почалось у 1890-х роках і протягом наступних двадцяти років шостий континент намагалось підкорити 17 експедицій з 10 країн — найуспішнішою з них стала експедиція норвежця Руальда Амундсена, якому в 1911 році вдалось першим досягнути Південого полюсу землі.
Нині Антарктида — унікальний материк. Він найменш заселений, найхолодніший і найвищий. Середня висота — 2 тис метрів, десь як українська Говерла. У 1959-му році держави домовились, що антарктичні землі офіційно нікому не належать. Тут не можна видобувати корисні копалини чи розташовувати озброєння, дозволена тільки наукова діяльність. Близько 30 країн мають дослідні станції в Антарктиді. З 1996-го року серед них і Україна.
Від «Фарадея» до «Вернадського»
Про українців в Антарктиді згадують переважно з моменту передачі британської антарктичної станції «Фарадей» на острові Галіндез Україні за символічну плату — один фунт стерлінгів. Після цього станцію перейменували на «Академік Вернадський». Тоді, у 1996-му році, головним конкурентом України на такий «подарунок» була Південна Корея.
Після розпаду СРСР Україна претендувала на одну-дві антарктичні станції. Це мало б бути пропорційно внеску українців у дослідження Антарктиди у складі радянських експедицій, однак не отримала жодної. Українці були у складі всіх радянських експедицій з 1956-го року. Тоді головним транспортним засобом для антарктичних просторів був «гібрид танка з будинком», який виготовляв Харківський тракторний завод. У ньому дослідники мешкали місяцями і, траплялося, навіть робили хірургічні операції.
Але є дані про українців і в найперших експедиціях до антарктичного континенту. Разом із Беллінсгаузеном до Антарктиди прибув Іван Завадовський. У його дворянській грамоті було написано: «козацького роду, з міста Гадяча, полтавський дворянин». А першим українцем, який власне ступив на землю, тобто кригу, Антарктиди, був Антон Омельченко. Він взяв участь в експедиції британця Роберта Скотта до Південного полюсу.
Презентація: Цікаві факи про Антрактиду
https://drive.google.com/file/d/1cOl25OeYgigHd6_ufY0hplhilOvntG19/view?usp=sharing