www.youtube.com/watch?v=e5BUkR0rGVE

Ощадне використання природних ресурсів

Як врятувати планету від самих себе

Чому важливо закручувати кран, коли чистите зуби, та не засинати під телевізор

Ми часто чуємо про різні види забруднення і те, що раціональне споживання ресурсів – не ціль, а реальність, до якої кожен має прийти. Але навіть озброївшись найблагороднішою метою, врятувати планету не так просто, якщо не знаєш, з чого почати.

Щоденні поради, які допоможуть маленькими кроками впоратися з різними екологічними проблемами.

40% населення планети відчуває нестачу води.

1,8 МІЛЬЯРДА людей за 10 років будуть проживати в регіонах з повною нестачею води.

Нафти і газу залишилося на 50 РОКІВ.

Вугілля залишилося на 113 РОКІВ.

Чому ми не економимо ресурси?

Протягом багатьох років комунальні послуги для населення коштували надто дешево. Крім того, будували енергонеефективне житло, яке втрачає багато тепла. Попри те, що у школі на уроках географії ми вчили, що і енергетичні ресурси, і вода є вичерпні, практично ніхто не мав мотивації їх економити. Люди не ставилися до енергоресурсів як до чогось цінного. Тому основне завдання зараз – це зміна ментальності, звичок.

Які це має наслідки для екології?

За даними міжнародних досліджень, БЛИЗЬКО 50% ТЕПЛА МИ ВИКОРИСТОВУЄМО НЕЕФЕКТИВНО – просто опалюємо повітря. Це те саме, що спалювати гроші.

ЗАБРУДНЕННЯ ВОДОЙМ. Якість поверхневих вод постійно погіршується внаслідок безпосереднього скидання у водойми господарсько-побутових або промислових стічних вод, близько 40% яких не очищують, або не відповідають санітарним вимогам.

ПАРНИКОВИЙ ЕФЕКТ може призвести до глобального потепління. По-перше – це призводить до танення льодовиків. Підвищення глобальної температури також спричиняє зміни в кількості та розподілі атмосферних опадів. У результаті можуть почастішати такі природні катаклізми, як повені, посухи, урагани й інші.

ВИМИРАННЯ ЖИВИХ ІСТОТ. Потепління клімату може призвести до зміщення ареалів видів у полярні зони і збільшити ймовірність вимирання нечисленних видів – мешканців прибережних зон та островів.

Що дає ефективне використання ресурсів у побуті?

■ Знижується кількість шкідливих викидів у довкілля

■ Знижується енергоємність економіки країни

■ Підвищується комфорт у приміщенні

■ Заощаджуються природні ресурси для наступних поколінь

Прості правила збереження ресурсів удома

На кухні:

ВОДА

· Мийте посуд у закритій пробкою раковині, а не під проточною водою. Це у 3-5 разів економить споживання води.

· Грійте в чайнику лише необхідну на даний момент кількість води.

· Встановіть на кран аре отарну насадку, що може скоротити витік води майже вдвічі. Мити руки так само зручно, а води витрачається вдвічі менше. Вони служать близько 10 років та коштують до 100 гривень.

· Якщо у вас велика родина – економніше придбати посудомийну машину. Так можливо заощадити до 12 тисяч літрів води щороку.

ЕНЕРГІЯ

· Регулярно очищайте чайник від накипу, аби він краще працював та швидше закипав, і економив електроенергію.

· Закривайте посуд кришкою, коли готуєте – це пришвидшує процес варіння та економить енергію.

· Регулярно розморожуйте холодильник.

· Не тримайте холодильник біля плити, інакше він витрачає більше енергії для підтримання низької температури.

· Купуйте техніку лише найвищих класів енергоефективності. Вона маркується латинськими літерами від А до G, де А – найвищий рівень ефективності, та G – найнижчий.

У санвузлі:

ВОДА

· Встановіть лічильник на воду і сплачуйте лише за спожите.

· Закривайте кран, коли чистите зуби чи голитеся. Інакше кожну хвилину ви витрачаєте 10 літрів води в нікуди.

· Бережіть сантехніку: якщо ваш кран протікає, ви витрачаєте до 500 літрів води на добу. Якщо це гаряча вода, то це плюс додаткові витрату газу, яким цю воду нагріли. І, звісно, більші рахунки за комунальні послуги.

· Так само і несправний бачок – за день з нього може витекти до 2 тисяч літрів води. використовувати 3-6 літри води на злив, замість 10-12.

· Приймайте душ, а не ванну – це дозволить зекономити до 60% води. Наприклад, на один прийом ванни йде 140-160 літрів води, а на п’ятихвилинний душ 30-50 літрів. Є різниця.

ЕНЕРГІЯ

· Робіть повне завантаження пральної машинки, адже при частковій завантаженості рівень споживання енергії такий самий.

· Періть речі у холодній воді – 90% енергії пральна машинка витрачає на підігрів води.

· Першими прасуйте речі, яким вистачить мінімальна температура.

У кімнаті:

· Вимикайте з розетки мобільні телефони, ноутбуки, планшети та інші гаджети як тільки вони зарядилися. Якщо не користуєтеся приладом – діставайте його з розетки.

· Замініть звичайні лампочки на енергозберігаючі (світлодіодні). Це дозволить платити менше за світло, і працюють вони довше. Наприклад, деякі лампи працюють до 50 тисяч годин. За різними даними, від 13% до 20% світового використання електроенергії припадає на освітлення.

· Встановіть двокамерні енергозберігаючі вікна – вони тримають прохолоду влітку та збережуть тепло взимку.

· Встановіть на батарею регулятор температури та контролюйте використання тепла. Іноді температура на вулиці у холодний сезон дозволяє не включати батареї на максимум.

· Ще один секрет – встановіть позаду батареї тепловідбивні екрани. Це збільшить температуру в приміщенні на один градус. А це не так мало, як ви думаєте.

· Цікаво, що батарея з одним шаром фарби має найкращу тепловіддачу.

· Залишайте батареї відкритими – не закривайте їх декором, важкими шторами, меблями. Інакше ви зігріваєте крісло, а не кімнату.

· І головне – у холодний сезон одягайтеся вдома тепліше. Економте тепло та кошти.

Важливо:

Якщо ви хочете суттєво скоротити споживання тепла у багатоквартирному будинку, то самостійно зробити це не вдасться. Потрібно спершу об’єднатися із сусідами, створити ОСББ, а тоді вже спільно впроваджувати енергозберігальні заходи.

Так, ми усі не супергерої і не можемо вирішити глобальні проблеми забруднення води та неефективного використання ресурсів, що не відновлюються. Проте маленькі кроки, помножені на тисячі містян, – мають значення.

Як підприємства впливають на планету

Світова економіка не може існувати за принципом повного використання природної сировини – у нас скоро просто нічого не залишиться.

Найімовірніше, вижити у майбутньому зможуть тільки ті бізнес-моделі, що вже трансформують своє виробництво на більш екологічне. Цього вимагає стан ресурсів на планеті та все більш свідомі й освічені споживачі.

Як економити ресурси на виробництві

Вода

За показниками «Світового форуму води», 70% усіх водних ресурсів планети використовують для потреб сільського господарства, 20% забирають індустріальні виробники, 10% йде на побутові потреби населення. Рівень забруднення природних водних резервуарів перевищує їхню здатність до самовідновлення, отже, у найближчому майбутньому є загроза

дефіциту чистої води.

YVES ROCHER вдалося скоротити використання води на виробництві на 5%, а це майже 29 тисяч кубічних метрів води. Це дорівнює середньому споживанню її у невеличкому селищі на 650 жителів за рік. Якщо рахувати на тонну продукції, то в компанії тепер використовують на 17% менше водних ресурсів.

Енергоресурси

Вугілля, нафта і газ не відновлюються. А процес їхнього спалення на електростанціях та у двигунах внутрішнього згоряння, як зазначають у Greenpeace, є одним із головних чинників глобального потепління.

Як це можна змінити? Є багато шляхів, і кожна компанія обирає свій. Наприклад, можна переходити на альтернативні джерела енергії та електроенергію з ресурсів, що відновлюються.

YVES ROCHER впроваджує скорочення використання енергії, і вже досяг зменшення споживання енергії на 6%. А 37% з усієї енергії на виробництві – з відновлюваних джерел.

Біорізноманіття

Деякі види рослин і тварин не встигають відновлюватися та існують на межі зникнення. Тому так важливо виробляти товари без застосування видів, що вимирають.

Крім того, важливо контролювати увесь цикл виробництва: від вирощування ресурсів до виготовлення упаковки. Так можна бути впевненим у тому, що на всіх етапах виготовлення продукції виконуються норми сталого, екологічного виробництва.

Всі інгредієнти тваринного походження у продукції YVES ROCHER компанія отримує лише етичним шляхом. Крім цього, у виробництві використовують лише спеціально вирощені рослини або ті частини рослин, які можна відновити. Не використовують види, занесені до Міжнародної Червоної книги.

Упаковка

Часто упаковка опиняється на смітнику за кілька хвилин після купівлі. Так забруднюються води, ґрунти та даремно витрачаються ресурси, які пішли на виробництво товару. Однак можна переходити, наприклад, на упаковки зі скла або ж пластику, який роблять з вторинної сировини.

62 тонни пластику вдалося зекономити від моменту запуску екоупаковки YVES ROCHER. А використання переробленого пластику дає змогу за рік зекономити близько 330 тонн нового пластику. Так можна досягти зменшення рівня викидів CO2 на 50% за рік.

Термін - це слово, або словосполучення, що є назвою поняття якої-небудь

спеціальної області науки, техніки, мистецтва”. Таким чином, термін може

служити назвою поняття і відображати зміст поняття. Терміни шкільного

курсу біології пов’язані з поняттями науки.

Термін виконує дві функції:

слугує назвою поняття та виражає зміст поняття. Поняття – це форма

мислення, що виражає певні властивості , зв’язки та відношення до

предметів та явищ у їхньому протиріччі і розвитку. Процес оволодіння

термінами та їх використання мають свої особливості та труднощі. Якщо

учні не можуть або не хочуть засвоювати біологічні терміни – це

призводить до нерозуміння мови біології, її перекручування і

невпізнанності. Особливо це стосується іншомовних термінів. Робота над

кожним терміном, його формулювання та визначення дозволяє

перевірити правильність розуміння сутності біологічних понять.

Дуже важливо, щоб терміни запам’ятовувалися не механічно, а усвідомлено.

Відомо, що термін – це член конкретної термінологічної системи, а

термінологія – це не випадкова сукупність слів, а система взаємопов’язаних

термінів, які позначають систему понять будь – якої області знань. Терміни

можна класифікувати з урахуванням їх лінгвістичного значення, а також

відносно категорій тих спеціальних понять, які вони позначають.

Серед термінів можна виділити морфологічні, фізіологічні, анатомічні,

екологічні, систематичні, еволюційні, генетичні та інші терміни.

Для уявлення про предмет про його зовнішність існують : обриси, форма , поверхня ,забарвлення , розмір

Обриси- загальний вигляд предмета, окреслений лінією, що обмежує його поверхню; контур, силует.

Форма- накреслення чого-небудь.

Поверхня- зверхній, зовнішній бік чого-небудь.

Забарвлення - колір або відтінок кольору чого-небудь

Розмір — термін, який має кілька значень.

Опис ромашки лікарської

Ромашка аптечна являє собою однорічну трав'янисту рослину з сильним ароматним запахом. Стебло гіллясте. Листки почергові, двічіперисторозсічені на лінійні часточки. Квітки зібрані в кошики з конічним порожнистим квітколожем. Крайові квітки - білі, язичкові, жіночі; серединні квітки - жовті, трубчасті, двостатеві. Плід - довгаста сім'янка з 3 ребрами, яка не має чубка.

Опис м’яти

Трави однорічні або багаторічні, ароматичні, часто з кореневищами або зі столонами. Верхнє листя сидяче або майже сидяче, краї зубчасті, дрібнозубчасті або округлозубчасті; приквітки від ланцетних до лінійних. Суцвіття від 2–6 до багатоквіткових. Чашечка від лійкоподібної до дзвоноподібної, 10-13-жильна, горло голе або волосисте, кінцівка однаково 5-зубчаста або 2-губна, верхня губа 3-зубчаста, нижня губа 2-зубчаста. Віночок воронкоподібний, ± рівний або майже рівний, кінцівка 4-лопатева; часточки рівні, цілі, верхня частка трохи ширша. Тичинки 4. Горішки малі, яйцюваті чи кулясті, сухі, гладкі або злегка горбчасті, верхівка округла, рідко волосиста

Додаткова інформація:

https://ru.osvita.ua/vnz/reports/biolog/22698/

Підготовка насіння до сівби

Правильна підготовка насіння до сівби має велике значення для підвищення врожайності сільськогосподарських культур. Вона включає такі основні прийоми: очищення, сушіння, сортування, калібрування, протруювання, дражування, повітряно-теплове обігрівання та інші, залежно від культури й стану насіння. Зерно, що надходить на тік після обмолоту, містить багато домішок. Щоб зберегти високі якості насіння важливо відразу після обмолоту очистити його від зелених частин рослин, більш вологого насіння бур'янів, полови, грудочок землі, пошкодженого насіння основної культури. Тому проводять первинне очищення посівного матеріалу, при цьому знижується на 1 -3% вологість насіння.

Якщо вологість насіння після очищення залишається вищою за норми стандарту, то його обов’язково підсушують в сушарках або активним вентилюванням.

Після сушіння здійснюють вторинну очистку насіння. При цьому від насіння основної культури відділяється дрібне, щупле, легке насіння з низькими посівними якостями. Такого насіння у врожаї в середньому 20-30%, Сортування дає можливість відібрати для сівби вирівняне, ваговите насіння. Таке насіння має великий зародок, містить багато поживних речовин, швидко проростає і дає дружні сходи, здатні краще засвоювати поживні речовини і воду.

Очищення і сортування насіння проводять за такими його ознаками, як розмір, маса, форма, парусність, особливості поверхні, наявність придатків. Легкі домішки з насіння видаляються повітряним потоком. Дрібне насіння основної культури і насіння бур’янів виділяють за допомогою решіт і трієрів. Очищення і сортування проводять на зерноочисних машинах різних марок.

При підготовці до сівби насіння кукурудзи, цукрових буряків, соняшнику тощо культур, застосовують калібрування, тобто сортування на окремі фракції, вирівняні за величиною і формою насіння. Цей захід необхідний для точного висіву, що зменшує затрати праці на догляд, заощаджує насіння, рослини розвиваються рівномірніше, підвищується урожай.

Очищене та відсортоване насіння засипають на зберігання в сухі з доброю вентиляцією зерносховища. Для кожної культури і сорту треба мати ізольовані засіки. Перед засипкою насіння зерносховище дезінфікують. Добазове та базове насіння зберігають в мішках з етикетками де вказані результати аналізу.

Насіння в період зберігання продовжує жити, дихає і чим кращі умови, тим довше воно зберігає високі посівні якості. Тому під час зберігання насіння проводять нагляд за вологістю, температурою, кольором і запахом, появою шкідників і при потребі вживають відповідних заходів.

Перед сівбою насінний матеріал обов’язково знезаражують проти грибкових та бактеріальних хвороб. Для цього використовують такі препарати, як байтан, вітавакс, байлетон, фундозол тощо, з розрахунку 150-300 г на 1 ц насіння.

Застосовують різні способи протруювання — сухе, напівсухе, мокре і термічне знезараження насіння. Непротруєне насіння висіювати забороняється.

Перед сівбою насіння обробляють мікроелементами і бактеріальними препаратами, стимуляторами росту. Щоб протруєне насіння не поїдалось птахами, до нього додають репеленти-барвники, які відлякують птахів.

Одним із способів передпосівної підготовки насіння є дражування, під час якого на насінні утворюється спеціальна оболонка, яка поліпшує форму і поверхню насіння і сприяє рівномірному висіванню його. До складу оболонки входять: мінеральні поживні суміші, мікродобрива, пестициди, ретарданти залежно від потреби і змішуваності. Дражують насіння буряків, моркви, огірків та інших культур.

Для підвищення енергії проростання і схожості насіння застосовують повітряно- теплове обігрівання. В сонячну теплу погоду на відкритих площадках його проводять протягом 5-7 днів.

Зерно зернових бобових культур перед висіванням інокулюють — обробляють бактеріальними добривами, які містять азотофіксуючі бактерії.

У стадії вивчення підготовки насіння є ще багато інших прийомів, таких як: інкрустація, скарифікація, шліфування, стимуляція проростання насіння з допомогою електричних імпульсів високої напруги, ультразвуку, магнітного поля та іонізуючого випромінювання.

ПЕРЕДПОСІВНА СТРАТИФІКАЦІЯ НАСІННЯ

Кожен досвідчений городник знає, що непідготовлене насіння навіть у родючому і добре зволоженому грунті рідко дає дружні сходи. Є й такі культури, посівний матеріал яких може пролежати в землі кілька років і не зійти, а потім дасть паростки, коли їх уже ніхто не очікує, на ділянці, засіяній іншою культурою. Для того, щоб уникнути подібних “казусів” і вчасно отримати сходи, фахівці радять штучно стратифікувати посівний матеріал.

Вчимося у природи

Що ж означає цей не всім зрозумілий термін? У ботаніці стратифікація – це тривале витримування насіння при певній температурі для прискорення появи сходів. Цей процес цілком природний. Аби в цьому переконатися, достатньо восени прогулятися лісом. На землі о цій порі можна знайти багато насіння – каштана, клена, кісточкових культур тощо. Незважаючи на достатню кількість тепла й вологи, воно не проростає, бо ще не готове дати сходи. Про це подбала природа. Тільки через певний час шкаралупа достатньо розм’якне, щоб пропустити назовні паросток, і під нею всередині зернятка завершаться підготовчі процеси.

Так відбувається природна стратифікація. Вона дає добрі результати, але в непрогнозований час. Для прискорення проростання, так би мовити, до певної дати й проводиться штучна обробка насіння. Щоб вона пройшла успішно, бажано дотримуватися певних правил.

Таблиця строків стратифікації

Рослина

Кількість днів стратифікації

Суниця садова

20-30

Лаванда

30-40

Аконіт, анемона, водозбір, бузок, хоста, черемха

30-50

Волоський горіх

50-80

Мигдаль

50-70, 120-140 (залежить від сорту)

Ялина блакитна

60-90

Айва

70-90

Барбарис, жимолость, кизильник, шипшина

75-90

Груша

75-100

Абрикос

80-100, 120-150 (залежить від сорту)

Лимонник китайський

90-120

Повстяна вишня, персик

100-120

Виноград, княжик, магонія

120-140

Алича

120-180, 130-150 (залежить від сорту)

Горобина, слива, терен

120-180, 150-180 (залежить від сорту)

Аронія, вишня

150-180

Глід, калина

210-240

Місцеві культури – в грунт, екзоти – у підвал

Стратифікація різних рослин має свої відмінності. Наприклад, насіння деревоподібної півонії готують до висіву протягом всієї зими, піддаючи впливу перемінних температур, а лавандові зернятка досить всього 4–5 тижнів потримати в холоді, й вони швидко дадуть дружні сходи.

Ще один важливий момент – місцеві рослини стратифікують у відкритому грунті, а екзоти – в підвалі або холодильнику. Так, посівний матеріал моркви, буряка, зелені можна сіяти під зиму, підготувавши грядки. Насіння пройде природний відбір і навесні дружно проросте. Якщо ж його мало і воно – від рідкісних рослин, то краще посіяти в контейнери або касети і розмістити в умовах, що імітують природні.

Чотири основних правила

Правило 1. Температурні межі холодної стратифікації – від 1°С до 5°С, теплої – від 18°С до 28°С.

Правило 2. Тривалість процесу – від одного до трьох місяців.

Правило 3. Субстрату потрібно брати в три рази більше, ніж насіння.

Правило 4. Підтримуйте земляну суміш або серветку, в якій стратифікуються зернятка, завжди зволоженими.

І ще – кілька важливих порад. Так, при правильній стратифікації насіння неприпустима температура нижче 0°С, інакше воно просто вимерзне. Підвищення тепла понад норму при холодному способі підготовки насіннєвого матеріалу спровокує раннє проростання зернят. Навіть якщо ви забезпечите рослинам усі необхідні умови надалі, вони будуть кволими.

Не варто скорочувати тривалість “холодного” процесу – паростки будуть недорозвиненими. Для окремих культур тривалість охолодження – до 2 років, а тепла стратифікація може завершитися і за 2 дні.

Яке насіння потрібно “підганяти”

Стратифікація обов’язкова для кісточкових, багаторічників, окремих квіткових культур – лаванди, анемони, петунії, зернових та овочевих. Без стратифікації не обійтися й при вирощуванні женьшеню, клематису, примули, прострілу, сосни. А от для материнки, майорану, розмарину, чебрецю, шавлії вона необов’язкова.

Існує кілька методів стратифікації: холодна, тепла, ступінчаста. Холодна стратифікація проводиться при температурі від 1°С до 5°С і вологості до 75% для зерняткових, кісточкових культур, багаторічної цибулі та квітів. Процес складається з двох етапів: набрякання садивного матеріалу і його подальшого охолодження. Спочатку насіння необхідно замочити в талій воді, нагрітій до 15–20°С. Туди ж можна додати гумінові або протигрибкові препарати. Кількість води залежить від величини зерняток. Для дрібних співвідношення маси насіння і води – 1:0,5, для великих – 1:1. Тривалість замочування також залежить від “калібру” зерняток: великих – до 2 годин (гарбузове насіння); середніх – 10–12 годин (перець, томати); дрібних – до 48 годин (мак).

Після набубнявіння насіння потрібно охолодити. Дрібне розкладають у пакетики із “зіп”-застібками, попередньо насипавши туди перліт або вологий сфагнум. Закривати пакети треба нещільно.

Можна стратифікувати таке насіння і в пластикових кришках з-під сметани. Покладіть на кожну з них складену в кілька шарів марлю або ватний диск, на якому буде “зимувати” насіння. Кришки складіть стопкою і – в холодильник. Протягом періоду обробки холодом не забувайте посадковий матеріал зволожувати.

Максимально наближений до природного спосіб стратифікації – на снігу. В контейнер насипають субстрат, прикривають його снігом і зверху розкладають зернятка. Відтанувши в холодильнику, сніг “потягне” зернятка в ґрунт.

Для крупнішого насіння можна застосовувати й інші способи. Спочатку підготуйте субстрат – грубий пісок, торф, вермикуліт. Для знезараження полийте його темним розчином перманганату калію або рідкими протигрибковими препаратами. Ще знадобиться пластикова ємність з отворами для стоку води або квітковий горщик. Далі варіантів може бути кілька: ретельно змішати насіння зі зволоженим субстратом у пропорції 1:3; укладати шарами: пісок/торф (1–3 см) – насіння – волога тканина – пісок; посіяти зернятка звичайним способом у вологий ґрунт. Далі контейнери з посадковим матеріалом слід помістити у холодильник на нижню полицю.

Стратифікація в снігу – альтернатива підготовки попереднім способом. Посадковий матеріал розкладають у контейнери із субстратом, як розказано вище, а потім їх зверху вкривають товстим шаром снігу і тримають на незаскленому балконі або закопують у кучугуру на присадибній ділянці. Сніговий шар повинен бути не менше

30 см.

При сухому способі стратифікації насіння просто змішують із сухим субстратом (піском, садовим ґрунтом) у закритому контейнері. Для доступу повітря необхідно залишити отвори. Потім посудину виносять на ділянку і вкривають великим ящиком, а далі сама природа зробить все, що потрібно, тобто вкриє снігом і створить необхідний мікроклімат.

Обробка мінусовими температурами і теплом

Дехто помилково вважає обробку посадкового матеріалу мінусовими температурами теж стратифікацією. Насправді ж для цього процесу існує інша назва – проморожування. Воно дозволяє скоротити терміни стратифікації. Його застосовують до насіння примули, аквілегії, аконіту. Для цього насіння висипають у ємність, наливають туди стільки води, щоб вона повністю вкрила посадковий матеріал, кілька годин тримають контейнер при кімнатній температурі, а потім поміщають ємність в морозилку до повного замерзання води. Далі необхідно вийняти звідти контейнер і дати рідині відтанути. Процедуру слід повторити 5–7 разів.

Тепла стратифікація годиться для передпосівної обробки насіння помідора, перцю, огірка, баклажана. Потрібна температура +18–22°С, вологість – 70%. Насіння треба покласти на зволожену серветку і перенести у світле приміщення до появи паростків.

Скарифікація поверхневе ушкодження твердих оболонок насіння для прискорення їх проростання. Цей спосіб застосовують для особливої групи рослин, зародкам насіння яких не властивий період спокою.

Потенційно це насіння можуть проростати в будь-який час після дозрівання. Щоб цього не сталося в несприятливий період (в кінці літа восени), вони покриті щільною, твердою, водонепроникною оболонкою. У природі опале восени насіння піддаються впливу зимових змінних температур, від низьких позитивних до великих негативних. Оболонка насіння поступово руйнується, всередину проникає волога, і навесні, при настанні постійних позитивних температур, насіння проростає. У культурі доводиться застосовувати штучну скарифікацію.

Наприклад, насіння можна обробити окропом. Хороші результати дає поперемінне вплив низьких і високих температур. Насіння поміщають в тканинний або марлевий мішечок і опускають на кілька секунд спочатку в окріп, потім у крижану воду. Процедуру повторюють 2-3 рази. Насіння з розірваної оболонкою видаляють з мішечка, а з рештою продовжують працювати. Такий спосіб називається термічної скарифікація.

https://floristics.info/ru/stati/ogorod/3210-stratifikatsiya-v-domashnikh-usloviyakh.html

https://kvitkainfo.com/romnoj/stratifikaciya-v-domashnih-umovah-sposobi-statefikacii-nasinnya.html

При механічній скарифікації насіння перетирають з великим річковим піском або обережно надрізають, надпилюють, проколюють.

Є і хімічна скарифікація: оболонку розм'якшують, впливаючи на неї концентрованими кислотами. Цей спосіб підказаний самою природою: насіння деяких культур (шипшина, глід та ін) в природі проростають після того, як пройдуть травний тракт птахів, тобто після впливу на них травної кислоти. Але без певних навичок і професійних знань використовувати концентровані кислоти в домашніх умовах не варто.

Скарифікації вимагають насіння буркунів - білого і жовтого, пеларгонії, акації, гледечії, запашного горошку. Однак у продаж насіння надходять вже без оболонки, "роздягати" потрібно тільки насіння, зібране самостійно.

ЧАС ПРОРОСТАННЯ НАСІННЯ

Сама природа піклується про збереження та різноманітність генетичного матеріалу.

За довгі роки еволюції вона здійснила безліч різних методів, які захищають насіння від проростання без часу, що допомагають пережити заморозки, небувалу посуху, повені та інші кліматичні сюрпризи. Наприклад, деяким (гіацинтові боби, запашний горошок і конюшина) дана міцна оболонка, яку в змозі зруйнувати лише час і багаторазові перепади температури або шлунковий сік птахів, які розносять їх на великі відстані. Якщо ж ми хочемо, щоб ці насіння зійшло тоді, коли потрібно нам, то доведеться вдатися до методу скарифікації – штучного порушення оболонки термічним, хімічним або механічним способом.

Інше насіння «оснащене» блокаторами росту (інгібіторами), які захищають від передчасного проростання молодих рослин по осені перед прийдешніми холодами. Взимку під впливом мінусових температур вміст інгібіторів в насінні поступово знижується, а кількість стимуляторів росту, навпаки, збільшується. Як тільки рівень блокаторів і стимуляторів досягає необхідного балансу, насіння рушає у ріст.

У домашніх умовах таке насіння потребує стратифікації, тобто перед посівом їх тримають у вологому стані в грунті (піску або тирсі) при низьких плюсових температурах. Термін стратифікації залежно від рослини може бути від одного місяця до року.

Деяке насіння багаторічних і дворічних культур (морква, селера, петрушка, чебрець) настільки мале і сухе, що для проростання повинно дуже добре набрякнути, а це можливо тільки навесні в землі, рясно напоєній талими водами. Тому для прискорення проростання його заздалегідь замочують і прогрівають.

А те насіння, що сходить дуже швидко, належить, як правило, рослинам з коротким терміном вегетації (редис, гірчиця, рукола, кінза), здатним дати кілька врожаїв за сезон. Але і в насінні цих культур, що дозрівають вже наприкінці літа, накопичуються інгібітори росту, що дозволяють їм перезимувати в грунті.

Як бачимо, всі ці пушинки, порошинки, макові зернятка, насіння та боби – справжнє диво природи, що несе у своєму крихітному тілі складний біохімічний склад і непрості механізми росту, розвитку і гальмування. Люди ж винайшли безліч способів змусити їх включатися в будь-який час і працювати дружно та активно.

РОЗБУДИТИ НАСІННЯ ДЛЯ РОЗСАДИ

Кинуте в землю насіння будить весняне сонце, талі води і теплі дощі. Але якщо ми хочемо, щоб воно прокинулося, коли за вікном ще лежить сніг, а відлиги змінюються морозами, то доведеться трошки постаратися.

Перевірені домашні засоби не сильно відрізняються від природних, і садівники ними користуються здавна. Насамперед це, звичайно, замочування і прогрівання насіння (протягом декількох годин або діб при температурі 40 °С). Деяке особливо чутливе до світла, наприклад, насіння кукурудзи прогрівають на сонці.

Ще один спосіб – барботування, або насичення насіння киснем. Справа в тому, що не тільки тепло і вода, але і кисень – один з найважливіших чинників зростання. Він сприяє біохімічним реакціям, що протікає в клітинах рослин. Достатній вміст кисню прискорює процеси, а відсутність може їх зупинити, і тоді про насіння кажуть: вони задихнулися.

Щоб цього не сталося, замочують насіння в невеликій кількості води – в фільтрувальному папері (або в паперових серветках), а при посіві рихлять грунт і стежать за тим, щоб не було надмірного зволоження, оскільки застій води може витіснити кисень з грунту і рослини загинуть ще в зародку.

Втім, є й безліч інших методів, що роблять процес проростання насіння дружним та активним. Так, наприклад, у книзі П. Штейнберга «Повсякденна рецептура садівника», написаної 100 років тому, для стимуляції насіння рекомендується замочувати їх в талій сніговій або дощовій воді або сіяти прямо по снігу. Якщо вірити спостереженням вченого практика, така волога особливо добре впливає на схожість твердого насіння.

Ставив Штейнберг і досліди з пророщування хлібних зерен, оброблених у відварі крохмалю, мідного купоросу і вапна, і стверджував, що це надає збудливу дію на проростання та знезараження посівного матеріалу. Цей метод дуже нагадує сучасне дражування насіння.

Серед інших стимуляторів він називає камфару, гліцерин, перекис водню і хлорну воду. Причому камфора і хлорна вода, за його твердженням, особливо добре діють на старе лежале насіння.

У народній практиці природні стимулятори часто відкривали «методом тику», а потім перевіряли досвідченим шляхом протягом довгих років, зараз ефективність багатьох доморощених зсобів доводить наука. Так, раніше в селах перед посівом насіння вимочували ... в 30-50% -му розчині сечі великої рогатої худоби.

Сьогодні фахівці підтверджують успішність цього методу, мотивуючи його чарівну силу тим, що в цьому продукті життєдіяльності домашніх тварин утримуються фітогормони – ауксин та гетероауксин, що стимулюють ріст рослин.

А передпосівна обробка насіння в розчинах пічної золи насичує його мікроелементами, необхідними для росту і швидкого розвитку. Цей же ефект одержують і від протруювання (знезараження) насіння в розчинах синьки (метиленова синь), соди, борної, нікотинової чи бурштинової кислоти. Сприяють швидким і дружним сходам метод замочування насіння (або вкорінення живців) в соку алое і пророщеної картоплі або у воді від пророщених вівсяних і пшеничних зерен. Всі ці підручні засоби діють на насіння як природні біостимулятори.

Бурштинова кислота є активною енергетичною речовиною, яка додатково забезпечує паросток вільною енергією, вкрай необхідною для оптимального функціонування дихальної, транспіраційної та енергетичної систем молодої рослини.

При несприятливих умовах середовища будь-який організм помітно збільшує виробництво бурштинової кислоти. І отримання її ззовні забезпечує ефективне функціонування рослини в умовах заморозків, спеки, посухи, надлишкової або недостатньої вологості повітря. Тобто бурштинова кислота виступає як антистресовий фактор.

Арахідонова кислота потрапляючи в рослину «активізує» її захисні реакції, що підвищує стійкість до стресових факторів. Іншими словами, у рослин прискорюється підвищення імунітету. Діє арахідонова кислота в надзвичайно малих концентраціях і швидко трансформується в інші сполуки (простагландини), не завдаючи шкоди ні рослинам, ні людям. Ефект від обробки зберігається не менше місяця. У певних концентраціях арахідонова кислота стимулює синтез фіто олексинів, що сприяють підвищенню локальної стійкості рослин до пошкоджень фітопатогенними організмами. Потрапляючи на насіння або на вегетуючі рослини, вона має стимулюючий вплив на всі аспекти зростання — розподіл і розтягнення клітин, ріст стебла, листя і коріння, утворення квіток і розвиток плодів, а також сприяє виробленню імунітету до грибних і вірусних хвороб. З цього випливає, що застосування препарату, який містить арахідонову кислоту, завчасно (тобто до початку дії стресового чинника) дозволяє сформувати у рослини стійкий імунітет не тільки до несприятливих факторів навколишнього середовища, а й виробити локальний імунітет до впливу фіто патогенів, до того ж стимулювати протікання всіх життєвих процесів, що відбуваються в організмі, на момент внесення і в подальший час.

Використання мікродобрив під час передпосівної підготовки насамперед позитивно впливає на схожість насіння. Згідно з дослідженнями, обробка насіння мікродобривами покращує всі показники розвитку рослин на перших етапах. Оброблений насіннєвий матеріал швидше поглинає воду і набухає, тож й швидше проростає.

Мікроелементи, які присутні в добривах, дозволяють насінню отримувати більш збалансоване живлення, краще засвоювати інші важливі елементи з ґрунту, стимулюють активність ферментів. Наприклад, активність фотосинтезу підвищується при наявності бору, цинку, молібдену.

Доведено також, що мікродобрива підвищують стійкість озимих сортів злаків до стресових чинників, посіви стають більш холодостійкими, посухостійкими, збільшується утворення стебел при кущінні. Крім того застосування мікродобрив дозволяє протистояти хворобам, наприклад, бурої листкової іржі.

Основні мікроелементи, які застосовуються для обробки насіння

Мідь. Сприяє активізації фотосинтезу і синтезу білка, підвищує стійкість рослин до стресових чинників, таких як холод, посуха, грибкові захворювання. Якщо немає достатньої кількості міді в ґрунті, у злаків біліють і підсихають кінчики листя, сповільнюється фаза колосіння. Сильна нестача міді може стати причиною низької врожайності вашої культури.

• Цинк. Цей елемент бере участь у синтезі білка, покращує надходження інших мінералів. Якщо в ґрунтах мало доступного цинку, то може виникати затримка росту рослин.

• Бор. Необхідний для того, щоб рослина поглинала з ґрунту кальцій. Брак бору впливає на синтез вуглеводів, призводить до уповільнення росту і гальмує утворення насіння. В результаті це позначається як на обсягах врожаю, так і на якості зерна.

• Молібден. Його присутність важлива для фосфорного й азотного обміну. Також він стимулює синтез хлорофілу. При нестачі молібдену на листках пшениці виникають жовті плями, листя скручуються.

Мікродобрива можуть складатися з одного компонента або ж містити композицію з декількох елементів. Також сьогодні є препарати комплексної дії, що включають одночасно необхідні елементи і протруйники. Їх використання під час передпосівної обробки дає найбільш позитивні результати та демонструє відчутні переваги при вирощуванні пшениці і ячменю.

Дражування насіння - надання насінню форми гранул нашаруванням на нього суміші поживних, захисних і стимулюючих речовин. Цей спосіб обробки насіння передбачає нанесення на нього одно- або багатошарової оболонки, що складається з макро- і мікроелементів, регуляторів росту, пестицидів тощо. Дражування проводять у спеціальних машинах-дражираторах. У процесі дражування навколо насіння формується штучна оболонка, яка надає йому кулеподібної форми, вирівнює масу і розміри окремих насінин. Введення в оболонку відповідних пестицидів забезпечує захист насіння та його сходів від ураження збудниками хвороб і шкідниками. За рахунок змінення форми і збільшення в розмірі в кілька разів оболонки насіння забезпечується зручний та більш точний його висів. Так обробляти можна насіння практично всіх рослин, але найчастіше цю процедуру проводять із дрібнонасіннєвими культурами.

Але для дражованого насіння дуже важлива правильна підтримка рівня вологості ґрунту, бо саме завдяки волозі оболонка розчиняється і дає насінині можливіть прорости.

Також дражоване насіння краще використовувати максимально «свіжим» - не більше 2-ох років після дати, зазначеній на упаковці.

Інкрустування насіння - спосіб обробки насіння, який передбачає нанесення на оболонку насінин полімерної плівки, до складу якої входять необхідні для активізації проростання насіння речовини та пестициди для захисту його від ураження ґрунтовими збудниками хвороб і шкідниками.

Інкрустація вирішує дві проблеми:

· доставка поживних речовин та засобів захисту у насінину;

· забезпечення рівномірності висіву.

Інкрустоване насіння відрізняються від дражованого лише тим, що оболонка в нього дуже тонка, практично непомітна. Тому, щоб його не поплутати зі звичайним насінням, до складу оболонки додають барвник.

Після обробки інкрустоване насіння практично не змінюється в розмірі, тому такий спосіб обробки застосовується тільки для досить великих насінин.

Під впливом ґрунтової вологи полімерна плівка набрякає і пропускає воду до насіння. Використання розчинів полімерів передбачає надійне закріплення пестицидів на поверхні насіння, значно зменшує пестицидне навантаження на навколишнє середовище. При інкрустуванні насіння робоча суміш проникає у місця мікротравм, особливо в межах зародка, що формує сприятливе середовище для інтенсивного росту і розвитку проростків.

Інкрустоване насіння має тонку водорозчинну оболонку, збагачену росторегулюючими знезаражуючими речовинами. На відміну від дражування, інкрустоване насіння зберігає натуральну величину, тільки фарбується в різні кольори. Інкрустація насіння підвищує схожість, сходи стають більш міцними і стійкими.

Необхідно звернути увагу на той факт, що дражоване та інкрустоване насіння більше захищене від несприятливих ґрунтових умов, у тому числі від коливань вологості. Однак, разом з цим йому необхідно і більше вологи для проростання(адже оболонка спочатку повинна розчинитися). Але в цьому і полягає її корисна якість – насіння зійде нешвидко, а саме тоді, коли ґрунт буде оптимально зволожений.

І наостанок, сучасна передпосівна обробка насіннєвого матеріалу є більш комплексним заходом ніж звичайне протруєння. На насіннєвий матеріал, окрім фунгіцидних чи інсекто-фунгіцидних протруйників наносяться захисно-стимулюючі речовини, що містять стимулятори росту рослин, комплексні мікродобрива, мікроелементи та плівкоутворюючі речовини. Все це в комплексі забезпечує захист і стимуляцію процесів росту рослин.

Основне завдання прогрівання - це знезараження насінного матеріалу та підвищення схожості теплолюбивих культур. Наприклад, проти кили і грибкових захворювань капусти насіння прогрівають 20 хв у воді за температури 50°С. З цією ж метою сухе насіння огірків, гороху, кавунів та динь прогрівають протягом 4-5 год. за температури 40-60°С у сушильних шафах. Для підвищення схожості насіння огірків, його протягом 2 годин прогрівають у воді за температури 50-60°С. Після 2-годинного охолодження прогрів повторюють.

В наш час розроблено кілька десятків методів передпосівної підготовки насіння. Всі вони умовно поділяються на три класи: фізичні, хімічні та механічні

Фізичні

1.Гідротермічнаобробка

2. Обробка ультрадисперснимипорошками

3. Загартовуванн

4. Дражування

5. Прогрівання

6. Барботування

7. Інші методи обробки (використання електромагнітного випромінювання,ультрафіолетових та лазерних променів, коронногорозряду

Хімічні

1. Протруювання

2. Осмообробка

3. Інкрустація

4. Замочування насіння в розчині мікроелементів

5. Використання стимуляторів росту

Механічні

1. Сортування

2. Калібрування

Механічні методи обробки насіння (очистка, сортування на фракції за щільністю, розмірами, електросепарування тощо) використовуються у всіх без винятку технологіях перед фізичними і хімічними методами впливу. Під час вирощування окремих дрібнонасіннєвих культур важливу роль відіграє закалювання насіння. Його суть полягає в тому, що після замочування насіння піддають впливу низьких температур, завдяки чому підвищується стійкість насіння до низьких температур в осінньо-зимовий період та досягається висока дружність сходів. Прогрівання насіння сприяє завершенню дозрівання насіння та підвищенню його посівних і урожайних якостей. Протруювання насіння рекомендується виконувати для знезараження насіння за допомогою пестицидів. Позитивна дія протруювання полягає в захисті насіння в період «посів-проростання» від негативного впливу власних патогенів та токсичної дії патогенівґрунту. Інкрустація – це технологічний процес, під час якого на поверхню насінин наносять розчин на основі плівкоутворювача, який утворює захисне середовище завдяки введеним в нього речовин, що стимулюють ріст і розвиток рослини. Завдяки інкрустації відбувається знезараження насіння, закриваються місця мікротравм, зменшуються втрати біологічно активних речовин з насінини та здійснюється захист від впливу середовища ґрунту. В якості плівкоутворювачів використовують водорозчинні полімери. Дражування – це процес створення навколо насінини штучної оболонки. Найчастіше його виконують для вирівнювання форми насінин, збільшення їх форми та маси, покращення їх сипучості, що суттєво покращує точність висіву насіння. В наш час велика увага приділяється обробці насіння такими методами фізичного впливу, як застосування електромагнітних випромінювань, ультрафіолетових та лазерних променів, коронного розряду та інших. Використання позитивного впливу факторів фізичного впливу, як стимулятора життєздатності насінин з одночасним нищівним впливом на збудників хвороб насіння і рослин, базується на різній їх чутливості до цих факторів. Слід зауважити, що стимуляція насіння методами фізичного впливу в 60…70% випадків дає позитивні результати. Тому можна констатувати, що з метою підвищення посівних якостей насіннєвого матеріалу, таку передпосівну обробку доцільно застосовувати для насіння низьких посівних кондицій. Для насіння з високими посівними кондиціями така обробка відіграватиме роль стимулятора фізіологічних процесів. Під час реалізації комплексу заходів з покращення посівних якостей насіннєвого матеріалу важливе місце відводиться його передпосівній обробці, зокрема методам електрофізичного впливу: обробка іонними потоками в полі коронного розряду, ультрафіолетовими та інфрачервоними променями, ультразвуковим електричним полем змінного струму різних частот. Одним з найбільш простих і ефективних методів передпосівної обробки насіння є вплив на нього електричним полем коронного розряду. Його суть полягає в тому, що насіннєвий матеріал пропускають між двома електродами, до яких підводиться висока напруга постійного струму. Проходження струму супроводжується явищем електрофорезу - переносу електрично заряджених частинок. В результаті змінюється концентрація речовин в міжклітинній рідині, виникають зміни в напрямі і швидкості руху води та живильних речовин при обміні їх між клітинного і зовнішнім середовищем.

Насіння квіткових рослин дуже різне за формою і розмірами, останні можуть коливатися від кількох міліметрів (орхідні, макові) до десятків сантиметрів (пальми). За формою насіння може бути кулястим, циліндричним, овальним, його поверхня різноманітно забарвлена, гладка, шорстка, Сформований ендосперм складається з великих паренхімних клітин, заповнених різними поживними речовинами. За способом розвитку розрізняють три типи ендосперму: нуклеарний (ядерний), целюлярний (клітинний) та гелобіальний (базальний). Нуклеарний тип розвитку ендосперму характеризується запізнілою появою клітинних перетинок між ядрами, що діляться. Після поділу ядер клітинні перетинки не утворюються, тому з'являється велика кількість ядер, які вільно плавають у плазмі. Пізніше утворюються клітинні оболонки. Нуклеарний тип ендосперму властивий родинам макових, лаврових, розоцвітих, гречкових тощо. Целюлярний тип характеризується тим, що після кожного поділу ядра утворюються клітинні перетинки. Цей тип розвитку ендосперму властивий також багатьом рослинам, зокрема магнолієвим, губоцвітим, дзвониковим, айстровим та деяким однодольним. При розвитку ендосперму з гелобіальним типом після першого поділу центральної клітини утворюється дві клітини: більша (мікропілярна) та менша (халазальна). В мікропілярній частині ендосперму спочатку утворюється багато вільних ядер і лише потім між ними виникають клітинні перетинки; в халазальній частині утворюється або дві клітини, або багато вільних ядер Халазальна частина ендосперму не бере участі в його побудові. Вона виконує функцію гаусторія. Цей тип ендосперму властивий більшості однодольних рослин. У процесі розвитку зародкового мішка, а потім і зародка частина тканини стінки нуцелуса зберігається, заповнюючись поживними речовинами, і перетворюється на зовнішню запасаючу тканину — перисперм. Перисперм властивий перцевим, гвоздиковим. У багатьох рослин насінина містить ендосперм, оточений периспермом (чорний перець). Ендосперм у цьому випадку при проростанні насінини добуває з перисперму поживні речовини і передає їх ростучому зародку шкірочка, як відомо, утворюється з інтегументів насінного зачатка. Важливою частиною насінини є зародок. За формою він може бути прямим, зігнутим, спіральним, підковоподібним тощо. В деяких рослин зародок займає центральну частину насінини з усіх боків він оточений ендоспермом; в інших рослин зародок розміщений збоку, але при цьому кінчик кореня зародка завжди розміщується ближче до мікропіле. Типи насіння: § насінина без ендосперму і перисперму — зародок займає всю порожнину зародкового мішка, а запасні поживні речовини накопичуються в сім'ядолях зародка. При цьому насінина складається з двох частин: шкірочки і зародка. Зародок чітко диференційований на корінець, стебельце та брунечку. Така будова насінини властива бобовим, гарбузовим, розоцвітим, горіховим, буковим та ін.; § насінина з ендоспермом — насінина складається з трьох частин: шкірочки, ендосперму і зародка. Ендосперм формується з триплоїдних клітин і містить велику кількість запасних поживних речовин: білки, крохмаль, олію тощо. Насіння з ендоспермом більш властиве однодольним, але може траплятися і в дводольних — макових, пасльонових, зонтичних; § насінина з периспермом — ендосперм витрачається на формування зародка, але одночасно клітини нуцелуса заповнюються поживними речовинами і утворюється перисперм. Насіння такого типу властиве гвоздиковим, лободовим, німфейним; § насінина з ендоспермом і периспермом — досить рідкісний тип будови, коли в насінині є зародок, ендосперм та перисперм. Він характер ний для лотоса, мускатного горіха. Оскільки насіння містить багато поживних речовин, то воно є для людини джерелом одержання харчових (борошно, крупи, олія), лікарських і технічних продуктів. Залежно від того, яких поживних речовин у насінні більше, рослини поділяють на продовольчі (злаки), білкові (бобові), олійні (соняшник, льон, арахіс), круп'яні (гречка, просо) культури. Насіння багатьох рослин може тривалий час перебувати в стані спокою і проростати тільки за сприятливих умов

ХАРАКТЕРИСТИКА ПЛОДІВ НАЙБІЛЬШ ПОШИРЕНІШИХ ЛІКАРСЬКИХ РОСЛИН

Родина Макові (Papaveraceae)

Чистотіл великий (Chelidonium maJus)

Плід стручкоподібна коробочка

Родина Селерові (Apiaceae)

Любисток лікарський (Levisticum officinale Koch.)

Плід – двосім’янка, довгастий, жовто-бурий.

Родина Селерові (Apicaeae)

Аніс звичайний (Anisum vulgare Gaertn.)

Плід – двохсім’янка, зеленувато-сіра, з коротким пушком.

Родина Розові (Rosaceae)

Суниця лісова (Fragaria vesca.)

Плоди- чисельні сім’янки.,розташ овано на м’ясистому квітколожі.’

Родина Розові (Rosaceae)

Малина звичайна (Rubus idaeus)

Плід- червона або жовна збірна кістянка

Родина Жимолостеві (Caprifoliaceae)

Калина звичайна (Viburnum opulus L.)

плоди з плоскою кісточкою.

Родина Губоцвіті (Laminaceae)

Материнка звичайна (Origanum vulgare L.)

Плід - чотири округлих горішка, укладених у чашечку

Родина Губоцвіті (Laminaceae)

Чебрець плазкий (Thymus sepryllum L.)

Плід - чотиригорішок, що знаходиться на дні чашечки

Родина Губоцвіті (Laminaceae)

Шавлія лікарська (Salvia officinalis)

Плід - 4 кулеподібні чорні горішки.

Родина Айстрові (Asteraceae)

Ромашка лікарська (Matricaria recutita L.)

Плід - дрібна довгаста сім'янка.

ПЛОДИ АНІСУ — FRUCTUSANISI VULGARIS

Плоди грушеподібні, трохи сплюснуті з боків двосім'янки, вкриті короткими волосками, при достиганні розпадаються на два маленьких напівплодики зеленкувато-сірого кольору. Смак плодів пряний, трохи солодкуватий, запах сильний, ароматний

ПЛОДИ ФЕНХЕЛЮ — FRUCTUS FOENICULI

плоди великі, майже циліндричні, частіш за все трохи вигнуті двосім 'янки завдовжки 4-Ю та завширшки 2-4 мм. Після достигання легко розпадаються на два напівплодики, кожний з яких маї п 'ять ребер: три —. на опуклому боці і два — по боках, між якими помітні ефіроолійні канальці.

Складання характеристики насіння найбільш поширених лікарських рослин.

Мета : Дати характеристику насіння ромашки лікарської , лаванди .

Ромашка лікарська

Плід - довгаста сім'янка з 3 ребрами, яка не має чубка.

Від інших видів ромашки ромашка лікарська відрізняється тим, що квітколоже у її квіткових кошиках не має щетинок і плівок, голе і порожнисте всередині. Цвіте вона з травня до пізньої осені. Маса 1000 насінин — 0,04–0,06 г.

Ромашка лікарська є волого- і світлолюбною рослиною з коротким вегетаційним періодом (60–70 днів). У культурі під ромашку лікарську відводять незабур’янені поля, бо невисокі сходи ромашки легко приглушує бур’ян, особливо багаторічний. Високі врожаї лікарської сировини (квіткових кошиків) отримують на суглинкових чорноземах. Найкращими попередниками є просапні та зернобобові культури, чистий пар або озимі по чистому пару.

На полях, відведених під ромашку лікарську, оранку проводять на глибину 25 см з боронуванням (після зернових попередньо дискують), потім, з появою сходів бур’яну, культивують на глибину 5–7 см. Після просапних культур орють одразу по їх збиранні. Щоб одержати дружні, рівномірні сходи ромашки, грунт треба готувати дуже ретельно.

Під оранку вносять 30 т/га перегною, або 15–20 т/га гною та 45 кг/га д.р. фосфорних добрив. Весною підживлюють азотними добривами по 25–30 кг/га д.р.

Сіють ромашку лікарську в три строки: рано навесні, за місяць-півтора до настання морозів (озимий висів) та за кілька днів до настання морозів (підзимовий висів). Весняні посіви ущільнюють прикотковуванням, щоб прискорити появу сходів. Найвищі врожаї збирають з озимих посівів.

Сіють ромашку лікарську за нормою 2–2,5 кг насіння на 1 га (для озимих посівів — 3 кг/га) на глибину 0,5–1,0 см з міжряддям 45 см. За підзимової сівби насіння не загортають. За глибиною висіву слід стежити особливо ретельно, адже заглиблені посіви не дають сходів. За достатньої вологості грунту ромашку можна висівати просто на його поверхню з прикотковуванням.

Навесні сіяти потрібно якнайраніше. Після появи сходів провадять культивацію (шарування) лапами або бритвами, стежачи, щоб не засипати землею дрібні сходи ромашки. Коли сходи досягають висоти 10 см, міжряддя прополюють вручну, через 10–15 днів грунт знову розпушують: постійно стежать, щоб поле було без бур’яну. Це сприяє поліпшенню якості сировини в разі механізованого збирання врожаю (мінімальне засмічення домішками бур’яну).

Збирають квітки ромашки вручну на початку цвітіння: розчепіреними пальцями правої руки захоплюють квіти, пропускаючи їх між пальцями, і одночасно лівою рукою обривають довгі стебла та квітконіжки. Можна використовувати і совок-гребінку: рядки ромашки прочісують помахами руки із совком, при цьому кошики квітів потрапляють між прорізи совка й обриваються. Зібрані квіти зсипають у заплічні мішки із жорсткою дугою у верхній його частині (щоб мішок завжди був відкритий), не зупиняючись у русі, як це роблять під час збирання чорниць та журавлини.

Існує й механізований (хоча і кустарно) спосіб збирання. На двох велосипедних колесах встановлюють вісь, до якої кріплять гребінку-чесалку; позаду прив’язують мішок ( з такого матеріалу, щоб не протирався при терті об траву) для збирання квітів. На цьому механізмі можна встановити легкий бензиновий двигун і сидіння; можна приладнати гребінку з колесом до велосипеда чи мотоцикла. Ще за часів СРСР на Лубенській дослідній станції Всесоюзного інституту лікарських і ароматичних рослин було сконструйовано машину для збирання квіток ромашки та календули. Однак слід пам’ятати, що найвища якість лікарської сировини, а також найвища врожайність ромашки — лише за ручного збирання квіток. До того ж, за невеликої пропускної спроможності сушарок урожай доцільніше збирати малими порціями.

На початку цвітіння квітки збирають через один-два дні, а коли їх меншає — через чотири-п’ять. Протягом літа врожай збирають разів шість.

Сушать зібрані квіти на горищах, краще під залізними дахами або в сушарках з опаленням за температури 45°С. Квітки розкладають тонким шаром: 1 кг на 1 м2. Краще й швидше сохне сировина, якщо товщина шару — в 1 квітку. Середній урожай ромашки лікарської у перерахунку на сухі квітки становить 5–10 ц/га.

Пакують висушену сировину в сиру погоду (бо сухі квіти дуже кришаться). Зважаючи на те, що квітки ромашки гігроскопічні, їх зберігають у сухому добре провітрюваному приміщенні. Згідно з нормативами Державної фармакопеї, для ромашки лікарської якість сировини визначають за такими параметрами: вологість — 14%, вміст ефірної олії — 0,3, бурих квіток — 5, подрібнених квіток, що проходять крізь сито з отворами діаметром 1 мм, — 20, квіткових кошиків з хвостиками до 3 см — 8, листя та стебел — 1, органічних домішок — 1, мінеральних — 0,5%.

Ромашку лікарську на насіння вирощують з елітного посівного матеріалу на спеціалізованих ділянках з високим рівнем агрофону або ж вибирають найкращі ділянки товарних посівів з рівномірним розміщенням рослин у рядках (у разі потреби їх слід прорідити), без бур’яну. Стиглим насіння вважають за умови, якщо більшість крайніх на стеблі квіток з білими пелюстками опустяться донизу, а квітколоже набуде витягнутої форми. Частина квіток при цьому починає осипатися. Стебла насінних рослин зрізають уранці, зв’язують у снопики (до 10 см у діаметрі) і сушать під дахом. Сушені суцвіття обмолочують і просівать на решетах з вічками діаметром 1,5–2 мм. Урожайність насіння ромашки лікарської — 0,8–1 ц/га

Лаванда лікарська

Для покращення схожості насіння лаванди потрібно провести фізичну обробку

( замочування стратифікацію)хімічну обробку

Плід — цинобій, що розпадається на 4 ереми (еліпсоподібні темно-бурі горішки)

Вирощування лаванди з насіння — з чого починати?

Для початку обговоримо, де брати посадковий матеріал, щоб посадити лаванду? Найкраще віддавати перевагу купленому насінню, яке продають сьогодні у всіх спеціалізованих магазинах. Перед тим, як посадити його у ґрунт, важливо провести стратифікацію або знезараження,

Що включає в себе ця процедура?

• Замочування посадкового матеріалу у воді. Насіння лаванди зовсім невелике, тому варто проявляти обережність і уважність.

• Після цього насіння перекладається на вологу серветку і відправляються в холодильник на деякий час. Така процедура збільшить проростання насіння.

• Після холодильника рекомендується потримати його кілька годин в слабкому розчині марганцівки.

Після цього, насіння лаванди готове до посіву. Але оскільки воно погано сходить, потрібно створити максимально сприятливі умови для росту квітки.

• Для початку необхідно підібрати живильну і пухку землю. найкращий варіант — придбати вже готовий субстрат в спеціалізованому магазині. Якщо такої можливості немає, можна змішати ґрунт своїми руками: торф, садовий ґрунт, пісок і перегній. Також можна внести невелику кількість добрив або золи.

• На дно горщика важливо укласти дренажну систему з керамзиту або крупного щебня.

• Насінина не опускається в ґрунт, а злегка присипається землею і поливається.

• Для збереження ідеального мікроклімату рекомендується накрити горщик плівкою і поставити його тихе, темне місце.

Вже через кілька тижнів ви побачите перші сходження. Після їх появи плівку можна зняти. Як тільки ви виявите шість пар листочків, знайте — пора зрізати або прищеплювати верхівку, щоб рослина краще кущилась. Якщо ви посадили в один горщик одразу кілька насінин лаванди, тоді можна пересадити саджанці у різні горщики, однак робити це слід дуже акуратно.

Інформація про насіння

Сухі нерозкривні плоди Зернівка — однонасінний плід, шкірка насінини щільно зростається з оплоднем. Властивий родині злакових.

Сім'янка — однонасінний плід, в якого оплодень не зростається з шкірочкою насінини. Сім'янка зустрічається в представників родини айстрових (складноцвітих). Часто сім'янка має різноманітні придатки у вигляді волосків, чубка, летючок.

Горіх — однонасінний плід з твердим дерев'янистим оплоднем (ліщина, дуб). Часто плоди-горіхи дуба називають жолудем.

Горішок – від горіха відрізняється меншими розмірами і меншою твердістю оплодня (гречка, липа, бук, граб).

Крилатка — плід, в якого оплодень має крилоподібний виріст (ясен).

Сухі розпади і членисті плоди розкриваються вздовж площини зростання плодолистиків або розламуються поперечними перетинками на окремі однонасінні частки після дозрівання. Кількість частин плода (мерикарпіїв) здебільшого залежить від кількості плодолистиків.

Двокрилатка — розпадини плід з двома крилоподібними виростами, властивий кленам. Члениста коробочка — при дозріванні розпадається на окремі гнізда, трапляється в мальвових, молочайних.

Двосім'янка — плід, що складається з двох мерикарпіїв, котрі деякий час тримаються на довгих двороздільних нитках, що являють собою ділянки швів сусідніх плодолистиків. Двосім'янка властива представникам родини зонтичних. Чотиригорішок — плід, утворений двома плодолистиками, але при дозріванні розпадається на чотири мерикарпії, що виникають унаслідок утворення другої несправжньої перетинки в зав'язі. Властивий представникам родини губоцвітих.

Членистий стручок— нерозкривний стручок, який при дозріванні розпадається на окремі однонасінні членики (редька).

Плоди і насіння рослин здавна привертають увагу не тільки ботаніків. Біологічні особливості насіння і плодів досліджуються у зв'язку з вивченням корисних властивостей рослин, з тим, що вони сприяють розселенню і розмноженню рослин, забезпечуючи тим самим безперервність і стабільність усіх біогеоценозів. Дані по плодам і насінню можуть представляти інтерес для систематики рослин, а також для вирішення проблем з еволюції і філогенії рослин. У зв'язку з цим публікується багатотомне видання «Сравнительная анатомия семян», а також атласи з описової морфології вищих рослин. Для багатьох видів рослин природної флори наводяться морфологічні особливості насіння і плодів в регіональних флорах, монографіях і статтях. Вивчається насіння бур'янів , декоративних і лікарських рослин. Морфологічна термінологія і схема опису насіння наводиться відповідно до атласів з описової морфології вищих рослин – розміри (довжина, ширина), положення в просторі по відношенню до своєї осі, форма поверхні, колір насіння; розмір, положення, форма рубчика; наявність ендосперму; розмір, положення в насінині, положення щодо своєї вертикальної осі, форма зародка.

Об'єктом нашого дослідження є види луків, що культивуються в колекції ботботанічного саду Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна

До роду Allium (сем. Amaryllidaceae J. St.-Hil.) віднесено 700 видів луків, що зростають в Північній півкулі. Багато видів луків є економічно важливими – харчовими, лікарськими, вітаміноносними, медоносними, ефіроолійними, фарбувальними і декоративними .

Для всіх досліджених видів характерні загальні ознаки: плід коробочка, насіння з ендоспермом, колір насіння чорний, проростання насіння надземне, тому в тексті опису насіння ці ознаки відсутні.

Результати досліджень.

Allium altaicum – цибуля алтайська. Зростає на скелях, кам'янистих місцях у Західному і Східному Сибіру, Середній Азії. Вітаміноносна, харчова, декоративна рослина. Насіння (рис.1) 0,28-0,29 см довжини, 0,20-0,21 см ширини; зігнуте; гранчасте (тригранне): одна з граней опукла, складчаста; дві інші – увігнуті: одна широка (з загнутим всередину краєм), інша вузька (поперечноскладчаста), в базальній частини грані вигнуті; голе. Насіннєвий рубчик маленький, розташований на ребрі увігнутих граней в їх базальній, зігнутій частині, поздовжньо-шпариновидний. Зародок маленький, вузький, вигнутий (вигнута сім'ядоля), гачковидний. Насіння не має періоду спокою. У лабораторних умовах при температурі 20°С проростання починається на 3- 4 день і протягом 25-40 днів проростає 65-80% насіння. Після трьох років зберігання схожість насіння зменшується на 50%. Польова схожість 55-60%.

Allium angulosum L. – цибуля гранчаста. Зростає на луках в Східній Європі, Західному і Східному Сибіру. Вітаміноносна, харчова рослина, іноді бур'ян. Насіння 0,29-0,30 см довжини, 0,20-0,21 см ширини; зігнуте; гранчасте чотирьохгранне: дві грані вузькі (одна опукла, інша посередині втиснута); дві інші бічні – широкі, в зоні рубчика вдавлені і вигнуті; зморшкувате. Насіннєвий рубчик маленький, розташований на ребрі широких граней в їх базальній частині. Зародок маленький, вигнутий (вигнута сім'ядоля), спіральний. Насіння відноситься до категорії насіння з ускладненим проростанням. Свіжозібране насіння не проростає. Після 8 місяців стратифікації при + 5°С проростає 45- 55% насіння. Польова схожість 25-30%.

Allium karataviense Regel – цибуля каратавська. Зростає на рухомих вапнякових осипах в нижньому поясі гір Середньої Азії (Алтайський хребет, Тянь-Шанський р-н). Ендем. Рослина лікарська, медоносна, фарбувальна, декоративна. Насіння 0,22-0,28 см довжини, 0,30-0,35 см ширини; зігнуте; ниркоподібне; голе, складчасте. Насіннєвий рубчик маленький, базальний, округлий. Зародок маленький, вузький, латеральний, спіральний. Насіння відноситься до категорії насіння з ускладненим проростанням, що вимагає для свого проростання низьких (+ 5°С) температур. Абсолютна вага насіння 5,3 г. Польова схожість 60-65%.

Висновки.

Вивчення морфологічних особливостей насіння роду Allium показало, що розміри насіння у всіх досліджених видів майже однакові, колір насіння чорний. За формою насіння гранчасте, сплощене, ниркоподібне, по відношенню до своєї осі вигнуте. Поверхня насіння гола, зморшкувата, складчаста. Насіннєвий рубчик маленький, базальний, округлий, шпариновидний, трикутний. Зародок: за розміром – маленький або середній; по положенню в насінині – центральний, латеральний; по відношенню до своєї осі – вигнутий; за формою – вузький, гачковидний, лінійний, спіралевидний. Насіння з ендоспермом.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. Сравнительная анатомия семян / Под ред.А.Л. Тахтаджяна. – Л.: Наука, Т.1, 1985. – 317 с.; Т.2, 1988. – 256 с.; Т.3, 1991. – 251 с.; Т.4, 1992. – 447 с.; Т.5, 1996. – 512с.; Т.6, 1985. – 248 с.

2. Артюшенко З.Т., Федоров Ал.А. Атлас по описательной морфологии высших растений. Плод. - М.-Л.: Изд-во АН СССР, 1986. - 390 с.

3. Артюшенко З.Т. Атлас по описательной морфологии высших растений. Семя. - Л.: Наука, 1990. - 204 с.

4. Пидотти О.А. Определитель семян декоративных растений. – М.-Л.: Изд-во АН СССР, 1952. –116 с.

(Додаткова інформація)

МОРФОЛОГІЧНІ ВІДМІННОСТІ НАСІННЯ

1. Біологічні особливості насіння

2. Морфологічна різноякісність насіння

3. Форма насіння

4. Поверхня насіння

Гармонійний розвиток організму зумовлюється генотипово, однак внаслідок дії різних факторів деякі елементи йо­го структури або окремі функції порушуються. Мінливість будь-якої її ланки організму призводить до зміни суміжних еле­ментів. Ці зміни можуть бути глибокими (генотиповими) або менш глибокими (модифікаційними).

Будова насіння

Насіння квіткових рослин різноманітне за формою і розмірами. Насінина може досягати кількох десятків сантиметрів (пальми) і бути майже непомітною (орхідні, вовчок), мати кулясту, видовжено-кулясту, циліндричну або іншу форму. Завдяки такій формі забезпечується мінімальний контакт поверхні насінини з навколишнім середовищем. Це полегшує їм витримувати несприятливі умови.

Зовні насінина вкрита насіннєвою шкіркою. Поверхня насінини зазвичай гладенька, але може бути і шорсткою, з шипами, ребрами, волосками, горбиками та іншими виростами шкірки. Всі ці утвори - пристосування насіння до поширення.

На поверхні насінини помітні рубчик і пилковхід. Рубчик - слід від насіннєвої ніжки, за допомогою якої насіннєвий зародок кріпиться до стінки зав'язі, пилковхід зберігається у вигляді маленького отвору в шкірці насінини.

Під шкірою розміщена головна частина насінини - зародок. У багатьох рослин (однодольні) у насінні є спеціалізована запаслива тканина - ендосперм. У насіння, де ендосперму немає (дводольні), поживні речовини відкладаються в сім'ядолях зародка.

Будова насінин у дводольних і однодольних рослин неоднакова. Типовою дводольною рослиною є квасоля, однодольною - жито. Головною відмінністю в будові насінин є наявність двох сім'ядоль у зародку дводольних і однієї - у однодольних рослин. Функції їх різні: в насінні дводольних у товстих, м'ясистих сім'ядолях містяться поживні речовини (квасоля).

У однодольних єдина сім'ядоля - щиток - тоненька пластиночка, розміщена між зародком і ендоспермом насінини і щільно притиснена до ендосперму (жито). При проростанні насінини клітини щитка поглинають поживні речовини з ендосперму і передають їх до зародка. Друга сім'ядоля редукована або відсутня.

1. Біологічні особливості насіння

Для багатьох культур встановлені критерії різноякісності. Відомо, що плоди і насіння головних, або первинних, осей здебільшого бувають крупніші і кращі від плодів і насіння, що утворилися на вторинних осях, а насіння вто­ринних осей більше від насіння осей третинних. У ка­пустяних і бобових на головному стеблі насінників і його перших найсильніших бічних пагонах утворюється більш раннє і крупні­ше насіння найкращої якості. Насіння, яке утворилося на материнській рослині раніше порівняно з іншим таким самим насінням є більш життєздатним. І, навпаки: чим пізніше насіння сформувалося на материнсьісій рослині, тим меншою буде його життєздатність.

У різних сільськогосподарських культур, відповідно до особ­ливостей їх плодоутворення, краще за якостями насіння містить­ся в різних частинах суцвіття: у пшениці, жита і ячменю - в серед­ній частині колоса; у вівса і проса - в верхній частині; у кукуру­дзи - у середній частині качана; моркви, кропу - на суцвіттях го­ловного пагона і пагонах першого порядку або на периферійній частині зонтика, у бобових - у нижніх плодах; у коренеплідних і стебловидних - внизу на головкому пагоні і пагонах першого по­рядку, у соняшнику - на периферійній частині кошика.

Разом з тим мають місце окремі випадки, пов'язані з біологіч­ними особливостями тієї або іншої рослини. Наприклад, у тома­тів насіння другої китиці краще, ніж першої і третьої, а третьої - краще ніж першої і четвертої. У огірків насіння плодів головних осей гірше, ніж у осей другого порядку. Крім того, найкрупніші плоди: боби, стручки, сім'янки, коробочки - мають велике та біо­логічно більш цінне насіння. Тому насіння необхідно використо­вувати з найкрупніших томатів у межах відповідної китиці, струч­ків капустяних - з нижньої частини суцвіття тощо.

2. Морфологічна різноякісність насіння.

Насіння розрізняється за масою, діаметром та щільністю. Маса і щільність більш важливі порівняно з об'ємом та іншими параметрами.

Згідно із законом гомологічної мінливості Н.І. Вавілова, у ме­жах одного виду (чи сорту) завжди наявне насіння, ознаки якого від­мінні від характеристик даного сорту. Так, плід гречки - горішок, як правило, трикутної форми. Але зустрічаються аномальні плоди, що мають від 2 до 12 граней. Як наслідок, у посівних партіях є насіння зі зниженою здатністю до про­ростання

Тому в польових умовах 20-30% насіння не проростає, деяка частина насіння дає зріджені сходи та є екологічно нестійкою. Наявність у посівній партії біологічно малоцінного насіння призво­дить до щорічних втрат великої кількості посівного матеріалу.

Різноякісність насіння спричиняє поліморфізм рослин: не­дружні, невирівняні сходи, неоднаковий ріст і розвиток, неодно­часне проходження етапів органогенезу.

Негативні прояви різноякісності:

- втрата цінних ознак рослин;

- зниження врожайності та погіршення якості про­дукції рослинництва;

- втрата некондиційного насіння, що міститься в посівній партії;

- зниження ефективності добрив;

- зниження точності показників фізичних методів, які засто­совуються при визначенні якості насіння.

Велике за розмірами насіння на початкових етапах росту і розвитку рослин має пере­ваги порівняно з дрібним. Важливе значення має не тільки розміри насіння, але і його щільність.

3. Форма насіння.

Насіння розрізняють за зовнішніми ознаками. Зовнішня форма насіння є досить стійким параметром та характеризується довжиною, шириною і товщиною.

Форма насіння може бути округла, яйцеподібна, оберненояйцеподібна, грушеподібна, овальна, еліптична, ниркоподібна, серцеподібна, ланцетовидна, кулеподібна, плоско-куляста, еліптична, видовжена, трикутна та інша.

Насіння деяких культур не має правильної форми. Відповідно до форми насіння підбираються решетні комплекти для очищення та сортування.

Форма насіння визначається співвідношенням його лінійних розмірів, тобто шириною, довжиною та товщиною.

Найбільш стійкою ознакою насіння вважається його довжи­на, оскільки вона формується раніше за всі інші лінійні розміри, і тому на неї найменше впли­вають несприятливі умови.

Між довжиною та шириною відсутня значна залежність, але між шириною та товщиною спостерігається досить тісний зв'язок. Товщина насіння найбільш повно відображає біологічні властивості насіння, і саме за товщиною насіння найчастіше виконується його сортування.

Розміри насіння, а також їх співвідношення є біологічними параметрами для даного сорту за певних умов вирощування. М.М. Макрушин вважає, що найбільш цінним, з високи­ми біологічними та врожайними якостями необхідно вважати насіння, у якого форма зернівки близька до середньої для даного сорту чи гібриду, тобто є оптимальною. Ним було встановлено, що за інтенсивністю росту і продуктивністю вирізнялося потомство насіння, яке мало середні розміри.

Розміри насіння можуть характеризувати рівень його стиг­лості; недостигле насіння завжди буде невиповненим та дрібним.

Насіння може бути симетричним та асиметричним. Відміни, що спостерігаються у зв'язку з явищем симет­рії та диссиметрії, звуться енантіоморфною мінливістю.

Насінню багатьох куль­тур притаманна дорзовентральна будова: поділ на випуклу спинну та ввігнуту черевну частини. Таку будову мають представники ро­дин Тонконогових та Бобових. У насіння представників родини Гарбузових така особливість, як дорзовентральність, відсутня.

Для кожного виду і сорту рослин характерним є співвідношен­ня: ширина - товщина - довжина b: а: l. Се­реднє значення цього співвідношення досить стабільне, практич­но не залежить від умов довкілля і є генетично обумовленим.

Співвідношення розмірів насіння, як було зазначено вище, є видовою та сортовою ознаками. Як правило, довжина перевищує інші параметри.

За співвідношенням товщини і ширини - параметрів, на яких базуються способи сортування насіння, рослини поділяють на такі групи:

а) з домінуванням ширини над товщиною (до цієї групи належить більшість рослин);

б) з домінуванням товщини над шириною (пшениця, рис, горох, соя, ріпак).

Сортувальний індекс насіння відображує відношення товщини насінини (а) до її шири­ни (b):

і = а/b.

Сортувальний індекс може дорівнювати 1, бути вищим або нижчим.

Сортувальний індекс дозволяє встановити, за яким розміром сортується насіння на решетах — з видовженими чи круглими отво­рами.

4. Поверхня насіння може бути ребристою, зморш­куватою, гладенькою, бугорчастою, з борозенками, з шипами, ямкуватою, з крильцями тощо. Структура поверхні насіння теж має велике значення при сортуванні та очищенні насіння, тому що від стану поверхні насіння та коефіцієнту тертя залежить його сипучість.

До зовнішніх ознак насіння відносять його забарвлення, яке може бути видовою або сортовою ознакою. За забарвленням на­сіння досить різноманітне і буває білим, чорним, червоним, зеле­ним, жовтим та інших кольорів. Якщо насіння інтенсивно або недостатньо забарвлене, то це може бути ознакою його недостат­ньої якості або неповної зрілості. Ступінь забарвлення насіння лежить в основі сортування за допомогою фотоелементів.

За забарвленням насіння можна також визначити й умови його зберігання: несприятливі умови можуть змінювати цю ознаку.

Мета: Навчитись самостійно проводити стратифікацію?

Перед процедурою, насіння необхідно очистити від шкірки та листя і продезінфікувати: 1 г марганцевокислого калію на 100 мл води (розчин має бути насиченого фіолетового кольору) на протязі 30–45 хв, після цього промити у теплій воді;Субстрат можна придбати чи приготувати власноруч: 1 частина торфу і 1 частина піску. Суміш слід попередньо знезаразити

Спосіб 1. Неглибоку посудину наповнити попередньо зволоженим ґрунтом, висіяти насінини на глибину 0,5–1 см, та помістити на верхню полицю холодильника чи винести в у прохолодний підвал.

Спосіб 2. Вату, ватні диски чи марлю, складену у кілька шарів, змочити теплою кип’яченою водою, розподілити на ній насінини та вкрити другим шаром. Сіянці загорнути в чистий поліетиленовий пакет чи зіп-лок та помістити у холодильник.

Спосіб 3. На дно горщика насипати шар вологого піску, на який треба викласти шар насіння, на них — новий шар піску. Потім полити зверху водою та помістити у целофановий пакет чи накрити склом. Посудину треба розмістити у холодильнику чи прохолодному підвалі.

Треба пам’ятати! Головне у стратифікації — підтримувати постійну вологість, інакше насіння згниє.

Хай вас більше не лякає незрозуміле слово «стратифікація». Адже навчившись самостійно проводити цю процедуру, ви зможете пророщувати різні види рослин: дерев, кущів, квітів, овочів та прянощів. Легких експериментів!

Дослід №1 Стратифікація насіння лаванди

Насіння лаванди стратифицируют протягом 35-40 днів при температурі 5 ° С. Оскільки ці насіння дуже дрібні, їх кладуть на вологий ватний диск або ганчірочку з льону або бавовни і накривають цим же матеріалом. Потім поміщають в поліетилен і періодично обприскують водою, щоб тканина не висихала. Але врахуйте: насіння не повинні плавати у воді, інакше вони згниють

Дослід №2 Як пророщують насіння розмарину в лабораторних умовах

1. Насіння розміщують на 7 днів в прохолодному місці за температури 8-9оС. Таким чином, розмарин і проходить стратифікацію.

2. Потім висівають на фільтрувальний папір (в домашніх умовах це можуть бути ватні диски, серветки), змочений будь-яким стимулятором росту (гетероауксин, епін).

3. Переносять в тепле місце при температурі 20-30ºС. У процесі пророщування можна обприскувати сіянці тим же стимулятором росту (а можна і просто відстояною або талою водою). Чекаємо сходів.

Додаткова інформація

https://visnyk-unaus.udau.edu.ua/assets/files/articles/Buleten2014/Buleten12014/Krasnostan.Pdf

Що таке стратифікація насіння: види і способи проведення

Насіння деяких квітів, декоративних дерев і чагарників сходять погано. Тому щоб з посівного матеріалу отримати привабливі рослини, не обійтися без особливої ​​підготовки насіння за допомогою стратифікації.+

Стратифікація - це процес імітації природних (зимових) умов під час проростання насіння. В результаті під впливом холоду і вологості насіння рослин "пробуджуються" і дружно сходять. А деякі культури, навпаки, потребують теплою стратифікації. Давайте розберемося, як правильно проводити стратифікацію насіння в домашніх умовах і який саме спосіб для яких рослин кращий.+

Яке насіння необхідно стратифікована?

Коли ми купуємо насіння, ми, за великим рахунком, купуємо «сплячі» насіння, Які треба перед посадкою «розбудити». Якщо це не зробити, не з'являється паростків, і всі старання пройдуть дарма. Не треба забувати, що майже все насіння взимку і восени перебувають в спокої, а більшість квітів необхідно висаджувати вже взимку, для чого зародки рослин і стратифицируют, щоб ті «прокинулися» і надалі зійшли.+

Що значить провести стратифікацію? Під час стратифікації дрібні насіння насичуються вологою, розкриваються, набухають і стають готовими до посіву, при цьому відсоток схожості в рази збільшується, тобто це свого роду попередня робота перед посівом насіння.+

Чи всім насінню потрібно «пробудження»? Дане питання треба задавати одним з перших. Рослини, які прибули в наші краї з тропіків і жарких країн, абсолютно не вимагають стратифікації: перець, томат, гарбуз і баклажан. Їх насіння перед безпосереднім посівом задовольняються лише простим замочуванням у воді, оскільки час їх «сплячки» доводиться на термін, коли вони тільки очікують дачного сезону.+

Але існують інші культури, що виростали в країнах, в яких зима була, але досить тепла. Їх-то якраз і необхідно стратифікована теплим методом. Тобто за допомогою збільшення температури, при якому насіння перейде в період «неспання» зі стану спокою. До цих культур відносяться рис і падуб.+

І, нарешті, є певні рослини, які потрібно стратифікована холодним методом. Як правило, батьківщиною цих культур є країни з холодною зимою і помірним кліматом (лаванда, женьшень, туя, ялина, простріл і ін.). Природно, рослини без стратифікації зможуть зійти, але недружно, сюди відноситься жимолость, суниця і обліпиха. Так чи інакше, стратифікація не зашкодить.+

Подзимний посів квіткових рослин

З настанням перших заморозків (у середній смузі Росії - в листопаді) можна сіяти у відкритий грунт насіння багатьох квіткових культур. А саме:+

холодостійкі однолетники

§ антирринум великий,

§ астра або каллістефус китайський,

§ волошка польовий,

§ вискаря глазковая,

§ дельфиниуми однорічні: д. Аяксом, д. польової, д. китайський або великоквіткова,

§ діморфотека виїмчаста і д. дощова,

Насіння однорічної айстри або каллістефус китайського можна сіяти під зиму

§ гипсофила витончена,

§ годецію крупноквіткова,

§ иберис гіркий і і. зонтичний,

§ календула лікарська,

§ кларкия витончена або Ноготкова і к. гарненька,

§ космос дваждиперістие і к. сірчано-жовтий,

§ кореопсис фарбувальний,

Насіння молочаю облямованого висівайте пізньої осені

§ лаватера тримісячна,

§ Льон великоквітковий,

§ Лобулярія морська,

§ мак снодійний, м.самосейка, м. Ширлі, м. сизий,

§ матіола дворога,

§ молочай облямований,

§ настурція велика,

§ немезія зобовідная і н. пишноцветущая,

§ нигелла дамаська,

§ резеда запашна,

Насіння ешшольціі каліфорнійської можна висівати під зиму

§ хризантеми: посівна, х. увінчана, х. кильоватая, х. видна,

§ флокс Друммонда,

§ ешшольція каліфорнійська та інші.

багаторічники

§ цибуля афлатунскій, л. каратавскій, л. Христофа,

§ аквилегия або водозбір гібридний,

§ аконіт клобучковий, а. східний,

Насіння водозбору посійте пізньої осені і він порадує вас більш раннім цвітінням в травні

§ резуха альпійська, р. кавказька,

§ астра альпійська, а. новобельгійська,

§ язичник зубчастий, б. Пржевальського, б. Кемпфера,

§ аліссум або бурячок гірський, б. скельний,

§ василистник водосборолістний, в. двукрилоплодний, в. Делавея,

§ гвоздики,

§ гипсофила метельчатая, м повзуча,

§ тирлич,

§ дицентра чудова, д. красива,

§ дельфініум гібридний,

§ кандик,

§ дзвіночок карпатський, к. персиколистий і інші,

Посійте бурачок скельний під зиму!

§ купальниця азійська, к. європейська,

§ комірник вязолістний, л. звичайний або шестілепестний,

§ лиатрис колоскова,

§ лихнис халцедонським,

§ люпин багатолистий,

§ мак східний,

§ шток-троянда,

§ мелколепестник гібридний, м. Карвінський,

Холодостійкий мелколепестник Карвінський сміливо сійте під зиму

§ морозник гібридний, м. кавказький, м. чорний,

§ молочай багатоквітковий, м. міртолістная, м. кипарисовий, м. головчасте,

§ наперстянки,

§ обрієта дельтовидная, о. культурна,

§ печеночница благородна або трехлопастная, п. азіатська,

§ примули,

§ рудбекия розсічена, р. глянсувата, р. блискуча, р. гібридна,

§ синьоголовником,

§ деревій звичайний,

§ цикламен садовий,

§ ряст пріцветніковий, х. порожниста і інші.

Не забудьте посіяти під зиму обрієта дельтовидную

Саме такий посів - по мерзлій землі - і називається підзимові. Для насіння промерзання землі не страшно, але це ускладнює підготовку грунту, тому місце для посіву під зиму слід підготувати завчасно.+

Розрізняють 2 терміни посіву

§ осінній: В листопаді, з настанням стійких осінніх холодів,

§ зимовий: В грудні-січні, з промерзанням верхнього шару грунту і наявністю постійного снігового покриву.

Висівати насіння потрібно так, щоб вони не встигли прорости до заморозків: більшість насіння не проростає при температурі грунту нижче +5 ° С. Тому починаємо сіяти за тиждень до замерзання грунту, коли температура повітря вже стійко тримається в межах від +1 ° С ... -3 ° С. Складно? Так, але на даному етапі на допомогу приходять термометри, зведення місцевих метеостанцій та прогнози погоди. При цьому не можна ігнорувати навіть довготривалий прогноз (більш точні метеозведення на 10 днів), так як тривале потепління - це червоне світло для подзимних посівів, адже насіння можуть прорости і загинути від заморозків.

Зовнішній термометр допомагає зорієнтуватися, коли проводити останню посівну року, фото сайту otzovik.com і холодостійкий лихнис халцедонським можна сіяти, коли температура повітря опустилася до 0 ° С

Подзимний посів добре застосувати до насіння, термін придатності яких закінчується (закінчується в цьому році), а також насіння «сумнівного» походження і якості (залишилися від нульового посіву, що не дав сходи). Логіка в даному випадку проста:

+

§ в умовах сухого повітря квартири (будинку) вони набагато швидше втратять схожість, і навесні їх все одно доведеться викинути,

§ посіявши таке насіння, великий ризик залишитися без бажаної розсади,

§ якщо ранньою весною сходи не з'явилися, можна встигнути купити і в термін посіяти свіже насіння,

§ не буде потрібно втрачати час на визначення їх схожості до весняних посівів.

Холодостійкі літники Кларк витончену і волошка польовий можна сіяти під зиму

Подзимний посів виправданий і для холодостійких однорічників, сходи яких не пошкоджуються поворотними заморозками.+

Плюси подзимних посівів

§ сильні, рослі, здорові сходи, стійкі до хвороб, шкідників і несприятливих умов середовища. У цьому потомство восени вибирайте маткові рослини, з яких збирайте повноцінне насіння,

Сіємо по снігу, dljadachnikov.ru і морозник смердючий, що не боїться снігу: ні рослини, ні його насіння економія дорогоцінного весняного часу для інших квіткових і овочевих культур, посів якого не можна перенести на осінь-зиму,

§ скорочення обсягу стратифікації в домашніх умовах,

§ зменшується кількість розсади, в результаті ми економимо свої сили, час і місце на підвіконнях,

§ більш ранні сходи (мінімум на 2 тижні) в порівнянні з весняним посівом,

§ цвітіння настає раніше (мінімум на 1-3 тижні). Але не завжди, виняток - багато багаторічники, схожість яких при подзимнем посіві значно краще, але зацвітають вони на другий рік.

Практична порада. Якщо навесні накрити плівкою місця посіяних під зиму багаторічників, то вони почнуть цвітіння в кінці літа.

Мінуси подзимних посівів

§ непередбачуваність: все насіння (або їх частину) можуть прорости під час відлиг (у лютневі вікна або в березні) і загинути в морози, але інша частина може прорости пізніше, і дати гарні сходи,

§ деякі багаторічники зацвітають на другий рік, а вирощені розсадою цвітуть в той же літо.

Підготовка посівного місця

Успішний подзимний посів вдається тільки на добре підготовлених грунтах - пухких, легких, влагопроніцаемая, в місцях, де виключений змив насіння талою водою і навесні сходи не виявляться під палючим сонцем.+

Готове з осені посівне місце фото panytany і примула звичайна, насіння якої можна сіяти під зиму

Як підготувати грунт:

§ до промерзання грунт перекопують,

§ вносимо просіяний перегній або компост, суперфосфат,

§ грунт рихлимо,

§ робимо борозенки або гнізда,

§ заготовляємо (або купуємо) і зберігаємо в теплому приміщенні торф, перегній або чистий пісок, яким будемо засипати насіння.

Подзимний посів

У сонячну суху погоду проводимо останню посівну, що минає.+

Подзимний посів, фото сайту Supersadovnik.ru і резуха кавказька, насіння якої висівають під зиму

1. Норму висіву насіння однорічних збільшують в 2 рази, багаторічників на 1/4.

2. Насіння висівають сухими.

3. Насіння загортають не так глибоко, як при весняному посіві.

Глибина посіву залежить від розмірів насіння:

§ дрібні закладаємо на глибину 0,5-1 см (антирринум великий),

§ середні - на 2 см (каллістефус китайський, Лобулярія морська),

§ великі - на 4-5 см (календула, морозникі).

Місця з посівами на зиму мульчіруем: компостом або сумішшю перегною і піску, або торфу і піску, узятих в рівних співвідношеннях, або просто тирсою.

Мульчування місць посівів, фото сайту Supersadovnik.ru і антирринум великий, який можна сіяти на зиму

Місця посівів помічаємо - ставимо добротні дерев'яні етикетки. Посіви не поливати! Насіння сплять і проходять природну стратифікацію у відкритому грунті за допомогою матінки-природи.+

Особливості зимового посіву

1 варіант. Проводимо тільки при наявності снігу шаром 25-30 см.

§ ущільнюємо пухкий сніговий покрив,

§ робимо в снігу борозенки і сіємо в них,

§ мульчіруем посіви непромерзшей почвосмесью з приміщення,

§ засипаємо місця посівів снігом, щоб не погосподарювали птиці.

2 варіант. Можна посіяти насіння не у відкритий грунт (сніг), а в підготовлені дерев'яні ящики (контейнери), які закопують в грядку врівень із землею.

3 варіант. Сіємо в ємності, але їх не закопуємо, а встановлюємо в захищеному від вітру місці на нетканий матеріал, їм же накриваємо, засипаємо снігом.

Сіємо в контейнери, фото сайту supersadovnik.ru і багаторічний молочай жорсткий, насіння якого можуть в ньому перебувати

Але от не зважилися ви свої дорогоцінні насіння, отримані поштою до середини зими, сіяти по снігу, особливо якщо за значну суму вдалося роздобути всього 3-7 штук! Або снігу у вас до сих пір немає, а земля промерзла, або місце не підготовлено. У цих випадках на допомогу приходить стратифікація.+

Стратифікація трав'янистих рослин

Готуємо всі складові (дивіться пост Стратифікація насіння деревних рослин) і проводимо її при температурі + 2 ° С. +5 ° С в нижньому відсіку холодильника у вологих ватяних дисках (в вермикуліті, перліті, сфагнумі, в торф'яних таблетках або в суміші торфу і піску або чистого піску), в зіп-пакетиках, контейнерах, ящиках.+

Період стратифікації насіння деяких квіткових культур

2 тижні:

§ дельфиниума гібридного або культурного,

§ ліхніс,

§ вербени,

§ віоли.

3 тижні:

§ крокосмии,

§ додекатеона,

§ Еремурус,

§ рябчиків,

§ гераней,

§ шаровніци,

§ Ваточник,

§ купальниці,

§ льнянкі,

§ мімулюс.

4 тижні:

§ луків,

§ астранція.

6 тижнів:

§ діцентри,

§ морозником,

§ лілійників.

8 тижнів:

§ Феліції,

§ вульфеніт.

12 тижнів:

§ лілій.

13 тижнів:

§ мильнянки.

Насіння в холодильнику, фото сайту supersadovnik.ru і вже квітуча віола

Після стратифікації висівають у підготовлені ящики (ємності) з родючим рихлим субстратом і розміщуємо в оптимальні умови для тієї чи іншої культури, в основному при температурі від +13 ° С. +21 ° С. Якщо стратифікація завершена до травня, то насіння висівають у відкритий грунт.+

Виключення з правил. Після стратифікації деякі практики перед посівом 3 рази обдають окропом насіння канн, борця для того, щоб тріснули зовнішні покриви, волога потрапила до зародка, і насіння швидко проросли.

Яке насіння вимагають стратифікації

Без стратифікації дуже складно самостійно виростити лаванду, простріл (сон-траву), примулу, клематис, тирлич, тую, ялина, сосну, глід, аквилегию, аконіт, барбарис, хеномелес (айву японську) і деякі інші декоративні культури. Оскільки цей процес зазвичай триває від 1 до 3 місяців, насіння, що вимагають стратифікації, необхідно купити заздалегідь (в січні-лютому).+

Терміни стратифікації насіння конкретної культури зазвичай вказані на зворотному боці упаковки. Там же ви знайдете значення оптимальної температури і умови, при яких найкраще проводити стратифікацію.+

Для чого потрібна стратифікація

Основне завдання стратифікації - створення необхідних умов для пробудження насіння. Найчастіше використовують стратифікацію холодом, імітуючи зимові перепади температури. Насіння, потрапляючи в теплий грунт після холодної атмосфери, пускаються в активне зростання, як ніби настала весна. Насіння діляться на 3 види:+

§ Чи не вимагають стратифікації,

§ Потребують теплою або комбінованої стратифікації,

§ Потребують холодної стратифікації.

До першої групи належать насіння рослин, батьківщина яких знаходиться на півдні. Ці рослини не знають холодної зими, їм не потрібна підготовка холодом. Також в цю групу відносяться рослини, фізіологічний спокій яких проходить швидко, поки насіння готуються до посадки. Друга група включає рослини, що ростуть в місцях, де зима виражена не яскраво. Їх насіння спочатку тримають в теплі, а потім піддають охолодженню, імітуючи зміну пір року. Третя група рослин, що живуть в умовах яскраво вираженого літа і зими, потребує стратифікації, щоб розбудити сплячі насіння.+

Холодна стратифікація

При цьому поширеному способі стратифікації намочені насіння поміщають в зволожений грунт (пісок, кокосовий субстрат, перліт, сфагнум, гідрогель) і тримають якийсь час у холоді. При цьому потрібно стежити, щоб насіння не засохли і не запліснявіли.+

Дрібні насіння зручно класти для стратифікації між двома вологими ватяними дисками або в ганчірочки з натурального волокна, а потім загортати в поліетилен.+

Як прохолодного приміщення підійдуть льох, підвал або холодильник.+

Але якщо там немає місця для мисок з насінням, їх зручно стратифікована снігу. Перемішайте насіння з вологим субстратом (в співвідношенні 1: 3), помістіть в лотки зі спіненого полістиролу і закопайте на ділянці в тихому куточку, де сніг навіть під час відлиг не тане. Оптимальна товщина сніжного покриву - 30 см.+

Основні способи стратифікації

Для холодного способу стратифікації підготуйте насіння і відповідний субстрат. Насіння продезінфікуйте фунгіцидом. Як субстрат візьміть пісок, торф або суміш цих речовин. Земля для цього завдання не підійде, в ній можуть міститися спори грибків.Субстрат намочіть з розрахунку 1 частка субстрату і 4 частки води. Відіжміть зайву рідину. Змішайте 1 частина насіння з 3-4 частинами вологого субстрату і викладіть масу в пластиковий контейнер. Розміри контейнера вибирайте з запасом, враховуючи подальше зростання розсади в них. Накрийте тару кришкою або плівкою, щоб уникнути випаровування вологи, і поставте в тепле місце на 2-3 дні. За цей час насіння набухнуть. Потім перенесіть контейнер в прохолодне місце. Використовуйте підвал, погріб або холодильник, будь-яке місце, де температура повітря не піднімається вище 5 градусів.+

Раз в тиждень відкривайте насіння, провітрюйте і струшуйте контейнер, щоб наситити субстрат киснем. При необхідності зволожуйте субстрат і видаляйте гнилі насіння. Пророслі насіння виймайте пінцетом і садіть в грунт. Якщо після закінчення періоду стратифікації залишилися непророслими кілька насіння, замочіть їх у активаторі зростання. При теплом способі стратифікації насіння покладіть на вологу ганчірку, і залиште їх в теплому місці на 2-3 дня. Цього часу достатньо більшості культур для пророщування. Але існують і винятки. Наприклад, ягоди лимоннику доведеться тримати в піску при підвищеній температурі в 28 градусів цілий місяць для появи паростків.+

Додаткові способи стратифікації

Додаткові способи стратифікації використовуються як єдиний або доповнює для деяких видів рослин+

§ Комбінований спосіб стратифікації застосовується у рослин, яким потрібен тривалий час для пророщування насіння. Наприклад, насіння примули спочатку піддають холодній обробці протягом 2-3 тижнів, потім переносять в тепле місце, контролюючи температуру вище 20 градусів і постійно вологу тканину.

§ Промивання як спосіб стратифікації використовується для насіння, вже підготовлених в минулому році, але не посаджених. Замочіть насіння у воді на кілька днів, як тільки насіння проросли - можна садити. Ще один варіант промивання - викласти насіння в полотняний мішечок і залишити його під струменем проточної теплої води на 10 годин. Потім дістати насіння і викласти на вологу марлю до появи паростків.

§ Барботування - цікавий спосіб стратифікації. Для його проведення вам знадобиться акваріумний компресор. Суть процедури в замочуванні насіння в ємності з водою і пропущенні через неї пухирців повітря. Температуру води підтримуйте не нижче 20 градусів. Бульбашки змивають захисна речовина, що заважає насінню проростати. Цей спосіб прискорює пророщування в середньому на 1 тиждень.

§ Проморожування - спосіб стратифікації при якому насіння замочують у воді, а потім заморожують в ній. Після розморожування заморожують знову. Цикл повторюють 6-7 разів.

Стратифікація - корисна процедура для отримання ранніх і дружних сходів вирощуваних в городі культур.

Способи стратифікації насіння

Не всі садівники знають, що мається на увазі під таким незрозумілим і страшним словом. Необхідно відразу розібратися, оскільки воно нічого складного не означає. Стратифікацією насіння називається імітування холодних умов для підвищення схожості в грунті їх певних видів, наприклад, примули, лаванди, глоду, яблуні і т.д. Інакше кажучи, це один з варіантів створення природних і природних умов для насіння.+

На практиці застосовуються три види стратифікації:+

§ теплий,

§ холодний,

§ комбінований.

При цьому комбінований спосіб найкраще застосовувати для рослин, які дуже погано сходять, даний метод полягає в почерговому дії низьких і високих температур. Як визначити, який спосіб необхідний насінню? Уважно подивіться на пакетик з ними. Найчастіше використовується холодний спосіб (від 0 до + 5⁰С). Необхідно враховувати, що стратифікація триває досить довго, приблизно 2-3 місяці (Але точний термін бажано дізнатися на пачці з насінням або у фахівців). Необхідно попередньо подбати про неї.+

t

З відео також можете отримати додаткову інформацію про процес стратифікації, як правильно його провести і скільки часу вона триває.+

Стратифікація насіння ялини

Щоб сіянці ялини блакитної росли дружно, досвідчені садівники рекомендують вдатися до стратифікації насіння в холодильнику при температурі 4-5 ° С. Там посівний матеріал повинен знаходитися протягом 2-3 місяців. При цьому зручніше помістити насіння у вологий кокосовий субстрат. Завдяки хорошій аерації і антисептичним властивостям цієї унікальної грунту насіння в ньому не покриються цвіллю і не згниють.+

Кокосовий субстрат продається в спресованому вигляді. Щоб зробити його придатним для стратифікації або пророщування насіння, диск коко-грунту необхідно залити водою об'ємом 0,5-1 л (в залежності від потрібного ступеня зволоження), почекати 10-15 хвилин, поки кокосове волокно вбере в себе рідину, після чого ретельно перемішати.+

«Холодний» метод

Методи стратифікації для різних груп рослин різні, проте, насіння традиційно поміщають в прохолодні і вологі умови. Як правильно проводити стратифікацію за допомогою холоду в домашніх умовах?+

Самий перевірений і поширений метод - це приміщення в суміш піску або торфу (Пропорції до землі 1: 3). Насіння перемішуються з сумішшю і поливаються, поки вода не вийде назовні, після витримують певну кількість днів. Термін витримки залежатиме від виду і сорту рослини.+

Потім, коли минув термін витримки, разом з піском насіння розсипають для просушки (пісок зобов'язаний бути трохи вологим). Бачимо, що наші насіння від води набрякли. Лише потім по шухлядах розсипають пісок і встановлюють в прохолодне приміщення на зразок підпілля, підвалу і т.д. Температура повинна бути не більше і 4⁰С. У ящиках необхідно зробити отвори, щоб проходило повітря, а зайва вода могла стікати.+

Стратифікація має відбуватися під наглядом. Тому раз в 2 тижні необхідно перевіряти насіння, додавати воду і прибирати зіпсовані насіння.

Коли ви побачили, що формуються корінці, процедуру стратифікації потрібно завершити, охолодивши насіння за допомогою снігу. Потрібно ящик закопати в сніг до приходу сезону посіву.+

Такий метод відмінно підходить для великої кількості насіння, на 3-4 зернятка навіть не варто витрачати ваші сили, оскільки для невеликої кількості зародків рослин є більш прості методи, наприклад:+

§ засипати в горщик, чергуючи кілька разів шар насіння з торфом, і завершити дане чергування необхідно шаром торфу. Покласти горщик в пакет і поставити на нижню полицю в холодильник,

§ висадити зернятка в чашки або горщики з вологим торфом, загорнувши пакетом, зробивши в ньому дірочки для доступу повітря і встановити на нижню полицю холодильника,

§ для даного способу буде необхідна біла тканина, розірвана на шматки (довжина - 50 см, ширина - 15 см). Рівномірно на тканину висипати насіння, потім укласти її вздовж і скрутити рулончиком, зафіксувавши за допомогою дроту або волосіні, необхідно не забути записати на папірці дату початку процесу і назва рослини і також закріпити її на волосінь. Рулончики укладаються в глибоку тару і заливаються водою так, щоб всі вони не потонули, але наповнилися вологою.

Для зволоження іноді застосовують НЕ лійку або пульверизатор, а мох-сфагнум, Який точно губка утримує вологу.+

«Теплий» метод

Оскільки способи стратифікації використовуються для якогось певного типу рослини, даний вид підготовки найкраще підійде для квітучих рослин. Наприклад, томати (до цього зазначалося, що томатам не потрібна стратифікація, але про це краще почитати на звороті пачки, оскільки іноді вона потрібна), огірки, плодові і квіти перед посівом на розсаду або висадкою в грунт. Як проводити цю стратифікацію в домашніх умовах?+

Даний спосіб досить легкий, так як він проводиться при кімнатній температурі. Цей метод стратифікації полягає в переміщенні незначної кількості насіння на вологу тканину або серветку. Потім «мішечок» перекладають в тепле місце. Паростки з'являються вже через кілька днів, що досить швидко, на відміну від «холодного» методу.+

Певні рослини потребують більш тривалому часу для розвитку зачатків. Росток укладають на вологий поролон, засипають піском і загортають плівкою, качани утворюються тільки через 10-14 днів.+

Комбінований метод

Даний вид стратифікації застосовується для тих рослин, які досить довго проростають, тому під час виконання процесу застосовують холодну і теплу температуру, тобто комбінують два вищеописаних методу.+

Зернятка, загорнуті у вологу ганчірку, тримають 1-2 тижні в холодильнику. Потім їх перекладають в тепле місце, при цьому тканина завжди повинна бути вологою (якщо необхідно, то можна обприскати пульверизатором), температура менше + 19⁰С не повинна опускатися.+

Промивання

Даний метод досить простий, найчастіше його застосовують садівники-любителі, так як він дуже легкий, а також не вимагає додаткових витрат. І насправді, зробити цю стратифікацію досить просто:+

§ необхідно викласти необхідну кількість зерняток в неглибоку тару на зразок блюдця, піалки або тарілки,

§ залити водою.

§ залишити на кілька днів.

За цей час утворюються паростки - насіння можна діставати.+

Такий метод хороший для рослин, насіння яких підготовлені самостійно ще в минулому році. Цим способом стратифицируют соняшник, бобові, капусту і люпин.+

Коли ж насіння пролежали вже більше року, спосіб промивання застосовують трохи інакше. Їх загортають в матерію або висипають в тканинний мішок і на 12 годин розміщують під струмінь теплої і проточної води. Вода в даному випадку грає одночасно дві функції: прибирає масла з насіння і насичує їх вологою - це сприяє розвитку паростка. Однак на цьому процес не закінчується. Насіння дістають з мішечка і викладають на вологу марлю, після очікують появу паростка.+

Барботування

Даний метод підготовки насіння до посадки досить цікавий, оскільки при цьому їх поміщають в ємності з водою, а безпосередньо процедура полягає в постійному пропущенні через цю тару повітряних бульбашок. Така дія допомагає прибрати на зернятках зовнішній шар, який заважає їм проростати. У домашніх умовах такий спосіб зручно проводити за допомогою акваріумний установки. Але при цьому температура води зобов'язана зберігатися на рівні 19⁰С.+

Коли певний вид рослини потребує кількох днях барботирования, воду необхідно замінювати кожні 10 годин.+

Туговсхожіе культури типу цибулі та моркви після цієї обробки формують паростки раніше приблизно на тиждень.+

Проморожування

Вплив даної процедури схоже на холодну стратифікацію. Зернятка розміщуються в звичну для них середовище, тому застосовується даний метод для насіння, які знаходяться «на волі» на поверхні землі взимку. Для чого необхідно їх викласти в тару і залити водою (таким чином тримати 6-8 годин), потім ємність з водою встановлюється в морозилку і знаходиться в ній до повного замерзання. після необхідно заново її розморозити і знову заморозити. Дана дія потрібно здійснювати 6-8 разів.+

Стратифікація насіння полуниці і суниці

Для суниці та полуниці використовується швидка стратифікація: під час посіву зверху грунту викладають сніговий шар розміром 2 см, а дрібні зернятка суниці або полуниці викладають мокрою зубочисткою по снігу, нічим не покриваючи їх і не закладаючи. Тару з посівами встановлюють на нижню полицю холодильника на кілька днів - за цей час сніг розтане і втягне в землю насіння настільки, наскільки необхідно. Через 3 доби посіви встановлюють на світлий підвіконня і закривають прозорою плівкою або склом.+

Є ще один варіант передпосівної підготовки. Насіння укладають на паперову вологу серветку, поверх накривають ще однієї, по теперішній «сендвіч» змотують в рулон, розміщують в поліетиленовий пакет, закривають і зав'язують його, при цьому в пакеті залишають невелику кількість повітря, і тримають один день в теплому місці.+

Стратифікація насіння яблуні

Насіння яблуні, на відміну від помідорів чи огірків, сходять з великими труднощами без спеціальної підготовки. Вам буде необхідно докласти певних зусиль, щоб добитися хорошого розвитку паростка. Спочатку коричневі зрілі насіння, які ви дістали з яблука, ретельно вимийте в проточній воді, щоб прибрати речовина, що перешкоджає їх проростанню. Замочіть насіння яблуні в воді на 3 доби, щодня міняючи воду. На останню добу додатково можна додати у воду активатор «Епін».+

Потім насіння яблуні схильні до стратифікації - загартовування в холодильнику. Заповніть якусь тару вологим піском або тирсою, помістіть в неї зернятка і на кілька місяців встановіть на нижню полицю холодильника. Періодично не забувайте перевіряти: чи не проклюнулися чи насіння, не висох чи не запліснявів чи пісок.+

Можна використовувати інший перевірений метод, який часто використовували ще служителі Валаамського монастиря під час обробітку саду. Вимиті кісточки, які були вийняті з яблука, тут же висаджували в грунт ще в кінці літа. До зими насіння набрякали і за зимовий період проходили всі етапи гарту, випускаючи до весни паростки.+

Отже, процес стратифікації нічого надприродного не має на увазі. З його допомогою тільки пробуджують насіння, готуючи їх так до посіву. Але погодьтеся, яким чином тільки над насінням не доводиться «знущатися», щоб потім у себе в саду їх побачити в повному здоров'ї. Стратифікація насіння - це необхідний процес, без якого ваші рослини зовсім не зійдуть або зійдуть недружно.+

Грудневі посіви кімнатних рослин

З асортименту популярних кімнатних рослин, насіння яких можна починати сіяти в грудні, особливо улюблені квітникарями: бегонія і пеларгонія плющелистная (їх вирощують і в саду влітку), цикламен перський, глоксинія, фуксія, кактуси і сукуленти, кальцеолярия, пасифлора, ін.+

Володарі колекцій ошатних сортів бальзамінів Уоллера і зональних пеларгоній (ці рослини влітку теж вирощують в квітниках) проводять посіви вже з середини грудня, щоб якомога раніше отримати квітучі саджанці для прикраси будинку і саду.+

У грудні проводяться посіви тропічних рослин багатьох видів, в тому числі плодових.+

На фото: бегонія вечноцветущая, вербени+

Стратифікація насіння лаванди

Насіння лаванди стратифицируют протягом 35-40 днів при температурі 5 ° С. Оскільки ці насіння дуже дрібні, їх кладуть на вологий ватний диск або ганчірочку з льону або бавовни і накривають цим же матеріалом. Потім поміщають в поліетилен і періодично обприскують водою, щоб тканина не висихала. Але врахуйте: насіння не повинні плавати у воді, інакше вони згниють.+

Грудневі посіви садових рослин

З асортименту популярних садових рослин, які використовуються в якості літників, досвідчені квітникарі сіють на розсаду вже з середини грудня: гвоздику Шабо, петунію, лобелію, левиний зів, вербену і інші види, яким потрібна дуже тривалий час від посівів до початку цвітіння. Ці чудові рослини безупинно цвітуть в наших садах протягом усього садового сезону.+

З багаторічних садових рослин сіють під сніг в листопаді або на початку зими туговсхожіе види, обов'язково вимагають стратифікації. До таких рослин належать: півонія, клематис, княжик, еустома, тирлич, ломикамінь, морозник, дельфініум, дзвіночок, суниця, аконіт, пенстемон, ясенець, ірис, кандик, рябчик, ряст, луки декоративні, жовтець, меконопсіс, горицвіт, простріл, купальница, аквилегия, гелениум, молочай багатоквітковий, єнотера, примула, фіалка, лаванда і ін.+

Коли в грудні в саду ще немає снігу або його мало, то провести подзимние посіви прямо у відкритий грунт (так роблять, коли насіння багато) не становить труднощів.

Якщо вже випав товстий шар снігу або є цінні насіння рідкісних рослин, то краще посіяти їх в горщики і потім закопати посіви під сніг. В цьому випадку горщики з посівами і надійними бирками можна поставити, наприклад, в дірчастий пластиковий ящик з-під фруктів, потім покрити його зверху покривним матеріалом (закріпивши на ящику мотузкою) і потім закопати ящик під сніг в саду.

Однак не кожен садівник може для цього поїхати взимку в свій сад. В цьому випадку ящик з горщиками можна закопати під сніг в міському квітнику, вибравши для нього затишне «природне» місце - далеко від чистяться взимку стежок і від місця прогулянок собак.+

Якщо горщиків з посівами мало, то можна поставити їх в целофановий пакет і помістити для стратифікації при низькій позитивній температурі на нижню полицю холодильника. Потрібно регулярно провітрювати посіви і стежити, чи не з'явилися сходи, - тоді слід переставити горщики з сіянцями на підвіконня під фітолампи.+

На фото: віоли, купальница, дзвіночок скупчені і очиток+

Створення сприятливих умов для появи сходів і росту сіянців

Перш ніж вперше зайнятися посівами бажаних рослин, спочатку необхідно вивчити поради професіоналів та досвідчених квітникарів і садівників, щоб врахувати всі нюанси посівних робіт, що рекомендуються для кожного виду. Адже через неправильно проведеного посіву та неналежного догляду за сіянцями можна загубити насіння і ніжні сходи.+

У деяких видів рослин светловсхожіе насіння (яким для проростання необхідне світло), які практично не закладаються - досить лише злегка втиснути їх в поверхню вирівняного вологого субстрату і прикрити плівкою. Наприклад, це бегонія, петунія, лобелія, левиний зів, суниця, дзвіночок, кореопсис, кальцеолярия, хризантема, маргаритка, агератум, брахікома, сальпиглоссис, родіола рожева, портулак, Немофіла, тютюн запашний і ін.+

Насіння деяких видів рослин для успішного проростання вимагають поетапного впливу на них теплом і холодом. Наприклад, щоб примули і фіалки (рогата, запашна, ін.) Зацвіли в перший же рік, їх насіння сіють на самому початку зими і стратифицируют. Для успішного проростання насіння фіалки запашної, їх після посіву спочатку містять в кімнатних умовах 3 тижні, потім виносять на мороз на 6 тижнів, потім ставлять будинку в прохолодне місце до появи сходів.

Цікаво, що свіже насіння лаванди необхідно стратифікована 2 місяці, а лежані старі насіння (5-6 років) вже не потребують стратифікації і проростають після посіву досить швидко.+

При створенні сприятливих умов для появи сходів і розвитку сіянців летников і багаторічників, вже до початку садового сезону можна отримати добре розвинені саджанці, які порадують рясним і довгим цвітінням.+

Методика стратифікації

Насіння, відібрані для стратифікації, змішують з просіяним і попередньо промитим піском або торф'яної крихтою в співвідношенні 1: 3. Суміш викладають в контейнери або ящики з дренажними отворами і поливають водою до виступу вологи на поверхні. Перш ніж перенести ємності з насінням в прохолодне місце їх залишають на деякий час (від 1 до 3 діб) для набухання. Потім ящики переносять в підвал з плюсовою температурою 2-5оС.+

Під час стратифікації кожні 10 днів слід перевіряти вміст ємностей, видаляючи підгнилі насіння і зволожуючи при необхідності субстрат. Після того, як у насіння з'являться зачатки корінців, ящики з насіннєвим матеріалом ставлять на льодовик або закопують глибоко в сніг, залишаючи їх так до весняного посіву.+

Даний метод традиційно використовується для стратифікації великих партій насіння. У домашніх умовах, займаючись підготовкою до зимового «розгону» невеликої кількості насіннєвого матеріалу, застосовують прості і менш громіздкі способи.+

Використовуючи звичайний квітковий горщик, можна пошарово заповнити його вологим торф'яним грунтом і насінням. Потім горщик поміщають всередину поліетиленового пакета з пророблену отворами для доступу повітря і розміщують його на нижній полиці в холодильнику.+

Якщо насіння зовсім мало, висипте їх купкою на клапоть марлі, складеної в декілька шарів, згорніть її кульочки і помістіть в миску, заповнену вологим піском або вермикуліту. Пісок можна замінити мохом сфагнумом, відомим своєю здатністю добре утримувати вологу.+

Повторюємо «фокус» з пакетом, і відправляємо насіння на зимівлю в холодильник. І не забудьте кожну «міні-тепличку» забезпечити відповідною етикеткою, щоб не було плутанини.+

Види стратифікації

У природних умовах стратифікацію проходять безліч видів рослин, цей етап життєвого циклу культури виробили в процесі еволюції. Щоб пережити зимові холоди, насіння, що потрапили в землю восени, занурюються в своєрідну сплячку і лише з настанням весни даються в зростання. Усунути етап стратифікації у таких рослин неможливо, але можна штучно проморозити посіви, створивши лише відчуття настання зими.+

У садівничої практиці застосування знаходять кілька видів стратифікації:+

§ природна (підзимовий посів),

§ домашня стратифікація (розміщення тари з насінням в холодильнику).

Стратифікація насіння клематиса

Великі насіння клематиса (шириною близько 5 мм і довжиною більше 10 мм) стратифицируют в невеликому контейнері з почвосмесью, що складається з піску, торфу і садової землі в рівних пропорціях. Тару ставлять в холодильник на 2-3 місяці. Насіння середнього розміру стратифицируют в таких же умовах, але їх достатньо потримати в холоді один місяць. А дуже дрібне насіння стратифицируют у вологих ватяних дисках або серветках протягом двох тижнів.+

Терміни посіву насіння на стратифікацію

З пізньої осені сіють насіння, з тривалими термінами стратифікації в теплому і холодному режимі (півонії, примула Зибольда, морозник).+

У другій половині грудня ті, яким достатньо 6-7 тижнів (стандарт) для підготовки до пробудження (тирлич, дзвіночок альпійський, фіалка, клематис, ірис).+

У березні можна висівати раннецветущие багаторічники, яким необхідний невеликий період охолодження (примули, Меконопсис, аквилегии, дельфиниуми).+

Порада: Регулярно перевіряйте свої посіви в холодильнику на предмет зволоженості субстрату. Дуже добре реагують насіння на протоки талою водою, просто при можливості додавайте в миски чистий сніг і дайте йому підтанути. При необхідності і для поліпшення процесу стратифікації насіння виробляють обприскування посадок «Епін» або іншим стимулятором росту.+

Тепла стратифікація

У деяких насіння (наприклад, сон-трави, або прострілу) Зародок недорозвинений, тому їх потрібно стратифікована не в холоді, а в теплі. Насіння кладуть між двома зволоженими поролоновими губками, обертають харчовою плівкою і залишають в добре освітленому теплому місці з температурою 25-28 ° С, поки не з'являться паростки. Зазвичай для цього потрібно 2-4 тижні.+

Етапи посіву

Подзимний посів полягає у виконанні декількох етапів:+

1. насіння рослин висаджують глибокої осені в відповідну тару (для зручності і стійкості ємності поміщають в ящики),

2. для розміщення ящиків на ділянці вибирають затишне затінене місце, на якому виходячи зі спостережень минулих років, сніг лежить найдовше,

3. Останнім, що потрібно від садівника, укрити ємності нетканим матеріалом.

Тепер доля рослин до весни знаходиться під владою природи і саме в цьому факті полягають як переваги, так і недоліки подзимнего посіву. Відлиги супроводжують практично кожну зиму і в такі періоди рослини помилково можуть «прокинутися» і пуститися в зростання. Природно, що з поверненням сильних морозів рослини приречені на загибель.+

Якщо так вийшло, що здійснити посів восени не вдалося, можна перенести його і на зиму. В такому випадку насіння висаджуються в горщики в домашніх умовах, потім тару перевозять на ділянку і закопують під товщею снігу.+

Контролювати стан посівів садівникові необхідно з настанням весни, коли розтане сніг і насіння почнуть проростати.+

Стратифікація насіння тирличу

Насіння цієї рослини найкраще стратифікована розмоченому гідрогелю, вміщеному в поліетиленовий пакет. Спочатку їх 2-3 тижні тримають при температурі близько 20 ° С, а по закінченні цього часу на місяць прибирають в холодильник (з температурою 3-4 ° С).+

Після такої стратифікації насіння відокремлюють від гідрогелю та сіють в контейнер з теплою і родючим грунтом (в її складі обов'язково повинна бути глина). Сходи зазвичай з'являються через 10-14 днів.+

Стратифікація насіння примули

Насіння примули стратифицируют навпаки: спочатку в холоді, а потім в теплі. Їх розкладають між двома вологими ватяними дисками, поміщають в поліетиленовий пакетик і тримають в холодильнику протягом 10-14 днів. У міру висихання ватяні диски зволожують з пульверизатора. Потім насіння переносять в тепле, але не надто спекотне місце (наприклад, поруч з батареєю), і тримають там до моменту проростання.+

В холодильнику

Альтернатива Підзимовий посів - домашня стратифікація, або як її називають «холодильний обман». Цей процес полягає в такому ж промерзании насіння, але тільки в умовах квартири або будинку. Джерелом холоду може стати холодильна камера або лоджія, якщо вона засклена і температура на ній вище нуля.+

Якщо посіви будуть зимувати на балконі, то посадити насіння краще в пластикові ящики, після чого накрити кришкою. При використанні в якості тари горщики рекомендується звернути їх у целофанові пакети до розміщення на лоджії.+

Завдання садівника полягає в якомога природною імітації зміни сезонів. Найсприятливішим для насіння варіантом є поступове зниження температури. Для початку ящики з посівами можна поставити в найбільш прохолодному місці в квартирі. Це можуть бути неопалювані комори або, наприклад, місця поблизу вікон (якщо там немає батарей). Наступний крок - розставити ящики на полиці в холодильники, зазвичай температура в камері тримається в районі +4 градусів. Після вже можна переставити їх у зону зберігання овочів і фруктів, в ній зазвичай нульова температура.+

Перевагою домашньої стратифікації є можливість постійного контролю посівів, в будь-який момент часу можна заглянути і перевірити «підопічних». До того ж, якщо є необхідність більш раннього отримання сходів, досить просто перемістити контейнери в тепло, тим самим симітіровав прихід весни.+

Посів насіння

Перед посівом беремо відтанула масу насіння з піском, висипаємо в сито і просіюємо для звільнення від піску. За пару днів до посіву, можна перекласти насіння з морозильника в холодильну камеру з невеликою плюсовою температурою. Чи не мочім дрібне насіння - з мокрими насінням складніше працювати. Якщо десь зберігся сніг, то можна для поливу використовувати талу воду - вона є хорошим стимулятором росту.+

У попередньому листі ми описали два найпоширеніших в практиці способу стратифікації, а також дали визначення природного спокою насіння і поміркували про процес стратифікації.+

Обгрунтування способу стратифікації насіння під снігом.

1) Зберігання під снігом імітує природний процес, описаний в природному способі №1. При цьому ми здійснюємо захист від вживання насіння в їжу тваринами і комахами. Виключаємо інші негативні фактори, які можуть погубити насіння взимку.+

2) Після закінчення природного спокою насіння не стають схильними до загибелі, якщо вони не відтавали і продовжують зберігатися при мінусовій температурі до моменту посіву.+

3) Чи встигає пройти стратифікацію основна маса насіння, якщо ми витримали терміни. Під час висадки в землю ми можемо розраховувати на високий відсоток схожості.+

У Вас залишилися питання? Пишіть відповіддю на цей лист або в коментарях на блозі видавництва.+

Недоліки стратифікації насіння під снігом:

1. Після сходу снігу і до моменту посіву насіння потрібно кудись прибрати, наприклад в морозильник.

2. Метод не підходить для морозних регіонів з малою кількістю снігу.

3. Труднощі якщо ніде зберігати насіння на стратифікації, наприклад якщо немає можливості дістатися до ділянки взимку.

Ах, да ... Чому Валерій Костянтинович не використовує спосіб?+

1. У його регіоні взимку випадає мало снігу, тому зберігати насіння під снігом немає можливості.

2. Він на стільки добре знає свій посадковий матеріал, що з легкістю підбирає терміни і в керованому режимі вільно отримує високу схожість. Цьому і вчить своїх учнів. Досвід позитивний, хоча комусь і не просто дається повторення його успіху.

Даючи Вам третій спосіб - ми не рекламуємо його і не рекомендуємо використовувати саме його. Вам потрібно зробити висновок для себе самостійно, що для Вас зручніше і зрозуміліше.+

Вибирайте і замовляє, поки асортимент достатній. Насіння слив вже відправляються стратифікованим. Ті, що не пізно стратифікована самостійно ви отримаєте сухими.+

Чекаємо на Ваші запитання в коментарях.+

Період очікування

Один з найважчих питань, що стосуються стратифікації, полягає у визначенні її тривалості. Тривалість промерзання насіння варіюється для різних видів рослини, тому навіть досвідченому сівачеві часом доводиться сильно замислюватися про терміни. Як правило, інформація про тривалість стратифікації вказана на упаковці з насінням, також її можна знайти в інтернеті або книгах по садівництву. Необачно ігнорувати вивчення таких даних не тільки новачкам, але і садівникам зі стажем, тим більше, якщо в руки потрапили насіння рослин, які ще не доводилося вирощувати. Адже саме правильний підхід, догляд і турбота про насіння - запорука отримання сходів і подальшого росту рослин.+

Насінням одних рослин досить 2-3х-тижневої стратифікації, іншим необхідний двоетапний курс, а є і туговсхожіе культури, промерзання насіння яких займає всю зиму, а то й кілька.+

Терміни стратифікації

§ 1-2 тижнів холодів досить насінню дельфиниума, Лівіз, Меконопсис,

§ кілька місяців для промерзання вистачить насіння купальниці, гвоздики, жимолості,

§ насіння клена, горицвіту, півонії потребують тривалої стратифікації в дві зими.

Чітких рекомендацій щодо процесу підготовки до стратифікації і його здійсненню немає. Все залежить від конкретного виду рослин. Але для домашнього методу можна виділити кілька загальних порад:+

§ після завершення посівної кілька тижнів потримати ящики в квартирі,

§ якщо не з'явилися сходи, можна перемістити тару в холод,

§ через 10-20 днів (в залежності від виду рослини) занести ящики з посівами в тепло і спостерігати: якщо насіння «не прокинулись» і не пустилися в ріст, то процедуру «зимівлі» знову повторюють.

Хочете прискорити процес схожості насіння? Тоді спробуйте провести скарифікацію насіння в домашніх умовах. Це процес дає можливість насінню проростати набагато швидше, ніж у природних умовах, і до того ж вибраковувати порожні і слабкі насіння.

Здійснити скарифікацію своїми руками можна під хімічним, термічним і механічним впливом на насіння. У цій статті ви дізнаєтеся про те, як правильно проводити пошкодження верхньої оболонки насіння різних рослин.

Для яких насіння потрібна скарифікація

Насіння з щільною оболонкою, наприклад, сливи, персика, шипшини, терну, черемхи, калини, фісташки, кизилу для більш швидкого проростання потребують скарифікації.

Для великих насіння підходить механічний варіант впливу. При цьому оболонка акуратно поддевается або підрізається вузьким ножем або шилом. Також можна зробити надпил напилком або подтереть ділянку у насіння гравієм чи грубозернистим піском. В результаті має утворитися тонкішою ділянку, але не отвір.

Для лихниса, канн і гіпсофіла оболонку можна просто надломити. Це дозволить вологи і кисню проникнути всередину і прискорити процес росту у рослин. Багато різновиди бобових, рицина та пеларгонія обробляються наждачкою до зменшення шару.

Скарифікація наждачним папером. Люпин, запашний горошок, аконіт, швидше дає сходи після ошпарювання окропом. Потім вони поміщаються в ємність з холодною водою на добу.

Глід, насіння гледичии і канн, поміщаються в бавовняну тканину і занурюються в окріп, потім виймаються і опускаються у воду з льодом. Процедура не повинна зайняти більше півхвилини кожна. А процес окріп - лід повторюється, поки насіння не збільшаться в розмірі.

Скарифікація в домашніх умовах

Примула і аквілегія добре проростають після замочування насіння в холодній воді. Дванадцять годин ємність варто в теплі і стільки ж в холоді. Цей процес триває тиждень, поки насіння не тріснуть і почнуть прокльовується.

Хімічна скарифікація насіння

Для хімічного впливу на насіння, береться 3% розчин сірчаної або соляної кислоти.

Скарифікація сірчаною або соляною кислотою, проводиться рідко і з особливою акуратністю. Посуд береться з емальованим покриттям або з скла. Наливається вода, а в неї вводиться кислота. Насіння в цьому розчині знаходяться максимум дванадцять годин, а потім промиваються проточною водою.

Механічна скарифікація

Такий вплив підходить для шипшини, канн і пальми. Шипшина збирається в недозрілому стані і очищаються від м'якоті. Канна може проходити процес скарифікації в будь-якому з варіантів, результат завжди позитивний.

Скарифікація хімічна

Також можна зробити импакцию насіння, тобто помістити насіння в банку з річковим піском і потрясти.

Імпакція насіння

Онтогенез (істота + походження) - індивідуальний розвиток організму від зиготи (або вегетативного зачатка) до природної смерті.

У ході онтогенезу реалізується спадкова інформація організму (генотип) у конкретних умовах оточуючого середовища, в результаті чого формується фенотип - сукупність усіх ознак і властивостей індивідуального організму.

Розвиток - це якісні зміни в структурі і функціональній активності рослин та їх частин у процесі онтогенезу.

Поява якісних відмінностей між клітинами, тканинами й органами отримала назву диференціювання. Процес диференціювання ще трактують як спеціалізацію клітин, пристосування клітин і тканин у ході онтогенезу до виконання певних функцій.

Поняття “розвиток” охоплює також і вікові зміни.

Ріст - незворотне збільшення розмірів і маси клітин, органу чи всього організму, що пов’язано з новоутворенням елементів їх структур. Поняття “ріст” відображає кількісні зміни, які супроводжують розвиток організму чи його частин. Підпорядкованість даних понять відображено у схемі:

Етапи онтогенезу вищих рослин

Розвиток вищих рослин поділяють на чотири етапи: 1) ембріональний; 2) ювенільний; 3) репродуктивний; 4) старість.

Ембріональний етап

Ембріональний етап онтогенезу насіннєвих рослин охоплює розвиток зародка від зиготи до зрілої насінини.

Зигота утворюється в результаті злиття спермію пилкової трубки (чол. гаметофіт) із яйцеклітиною зародкового мішка (жін. гаметофіт). У зародковому мішку відбувається подвійне запліднення, вперше відкрите й описане С. Навашиним. Зародковий мішок знаходиться в нуцелусі, оточеному інтегументом. Нуцелус використовується для живлення зародка, рідше для перетворення в запасну тканину - перисперм. Інтегументи виконують захисну функцію і згодом перетворюються в покриви насінини.

Зародки проходять декілька послідовних фаз розвитку. Для більшості дводольних це проембріо, глобулярна, серцевидна, торпедовидна (торпедо) і дозрівання.

Яйцеклітина в зародковому мішку вже полярна: ядро зміщене до халазного полюса, а в мікропілярній половині розміщена велика вакуоля.

Після запліднення зигота зберігає поляризацію яйцеклітини і деякий час (від 2-4 год. до 1-3 діб) знаходиться в латентному стані. В цей час зростає синтез РНК, збільшується об’єм зиготи, починає ділитися триплоїдне ядро, утворюючи ендосперм, із нуцелуса і плаценти надходять ІОК і цитокініни, які необхідні для розвитку ендосперму.

При першому поділі зиготи, що відбувається перпендикулярно до осі її поляризації, дочірня клітина, повернена до мікропіле, значно крупніша і при подальшому поділі утворює однорядну нитку клітин - суспензор (підвісок). Він виконує такі функції:

- подовжуючись, відсуває зародок вглиб тканин ендосперму;

- поглинає речовини з нуцелуса та інтегумента і передає їх зародкові;

- синтезує фітогормони.

Частина клітин суспензора, що межує із зародком, у деяких видів пізніше входить до складу апікальної меристеми та кореневого чохлика зародкового корінця. Дві синергіди, які прилягають до яйцеклітини, виконують функцію гаусторії, поглинаючи речовини із нуцелуса. Аналогічну функцію гаусторії здійснюють антиподи, які знаходяться поряд з ендоспермом.

Друга клітина двоклітинного зародка, яка повернена до халазного полюса, двічі ділиться впоздовж осі поляризації, утворюючи квадрант. Згодом у більшості дводольних кожна з клітин ділиться впоперек, у результаті чого утворюється октант. Чотири дистальні (периферичні) клітини октанта далі сформують сім’ядолі й апекс пагона, а чотири проксимальні - гіпокотиль та базальну частину кореня. Зародок, який складається з однієї, двох, чотирьох і восьми клітин, називають проембріо.

У міру розвитку зародка зростає концентрація ІОК та цитокінінів. Остання клітина суспензора, яка межує з октантом, стає гіпофізою - ініціальною клітиною кореневого полюса і морфологічно виділяється.

Усі 8 клітин проембріо діляться периклинально (паралельно до поверхні октанта). Ця фаза розвитку називається глобулярною. Зовнішні клітини формують далі протодерму, а внутрішні дають початок первинній корі і центральному циліндру. На цій фазі особливо необхідний цитокінін. Він надходить з ендосперму, який відіграє головну роль у розвитку зародка.

Наступна фаза - серцевидна. У морфологічно верхній частині глобулярного зародка спостерігається інтенсивний білатеральний поділ клітин, в результаті чого закладаються примордії двох симетрично розміщених сім’ядолей. На ділянці між ними (майбутній апекс пагона) поділ клітин, навпаки, різко сповільнюється. В цей період для нормального розвитку необхідне надходження ІОК, цитокініну й аденіну.

Привертає увагу чітка хронологічна послідовність диференціації зародка на окремі спеціалізовані ділянки. Це відбувається завдяки наявності кореляційних зв’язків між клітинами різних ділянок. Ускладнення цих взаємовідносин вказує на становлення власної гормональної системи майбутнього організму.

Торпедовидна фаза (торпедо) розвитку зародка пов’язана з поділом клітин переважно впоперек повздовжньої осі та з більш інтенсивним ростом клітин у зачатках сім’ядолей і в зоні гіпокотилю. Чітко виділяються за видовженою по осі формою клітини прокамбію в гіпокотилі. Формується промеристема кореня. Крім ІОК та цитокініну, необхідний гіберелін (для росту гіпокотиля).

У деяких дводольних сім’ядолі й гіпокотиль у процесі росту згинаються й складаються вдвоє. Між сім’ядолями закладається апекс пагона, відбувається розпад суспензора. Якщо сім’ядолі виконують функцію запасання речовин, то вони заповнюють майже весь об’єм дозріваючого насіння і в них на останніх етапах формування зародка відкладаються білки, крохмаль, жири.

Надходження поживних речовин до насіннєвих зачатків, а потім до дозріваючих насіння і плодів визначається тим, що ці ділянки стають домінуючими центрами: в їхніх тканинах синтезується велика кількість фітогормонів, у результаті чого зростає їх атрагуюча дія.

На останньому етапі дозрівання насіння втрачає значну кількість води й у більшості видів середньої смуги переходить до стану спокою. Цей перехід пов’язаний із зменшенням у тканинах вільних ауксинів, цитокінінів, гіберелінів та збільшенням вмісту АБК.

Ювенільний етап

Етап молодості у насіннєвих рослин починається з проростання насіння або органів вегетативного розмноження і характеризується швидким нагромадженням вегетативної маси.

Рослини в цей період не здатні до статевого розмноження.

Процес проростання насіння ділиться на фази набухання (набрякання), накільчування (накльовування), гетеротрофного росту проростка та переходу до автотрофного способу живлення.

Набухання. Поглинання насінням води служить пусковим фактором проростання. Воно відбувається в результаті збільшення проникності насіннєвих покривів для води і за рахунок гідратації біополімерів у клітинах. Внаслідок цього розвивається онкотичний тиск (тиск набухання) і насіннєві покриви розриваються. Набрякання практично не залежить від температури, вмісту О₂, освітлення.

Накільчування починається, коли вологість насіння сягає величини 40-65%. Воно відбувається шляхом росту розтягуванням самого зародкового кореня або гіпокотиля, в результаті чого кінчик кореня виштовхується із насінини. При цьому у злаків він прориває кореневу піхву - колеоризу. Поділ клітин звичайно настає пізніше. Ріст розтягуванням можливий у результаті зменшення АБК при набряканні. Вихід кореня забезпечує закріплення проростаючої насінини в ґрунті та покращує поглинання води.

Гетеротрофний ріст. Услід за коренем починається ріст пагона. Проростаючи у темноті, і корінь, і пагін орієнтуються перш за все за гравітаційним вектором. Ріст осьових частин зародка й проростка підтримується фітогормонами. Причому, у злаків ІОК і цитокініни надходять спочатку до зародка з ендосперму, ГА звільнюються зі зв’язаного стану в зародковій осі, а через декілька годин індукується синтез гіберелінів у щитку. Епітеліальні клітини щитка починають перетравлювати запасні речовини в ендоспермі. Створюються умови для кислого травлення і для всмоктування поживних речовин епітелієм (симпорт цукрів і амінокислот з іонами Н⁺ через плазмалему). Клітини епітелію вростають в ендосперм і здійснюють гетеротрофне живлення зародка, що розвивається.

Ріст зародкового корінця супроводжується появою у нього зон поділу, розтягування й диференціації клітин. Корінь сам починає синтезувати цитокініни і ГА, які спрямовуються до пагона. Пагін подовжується завдяки розтягуванню гіпокотиля (дводольні) або мезокотиля (злаки). Гіпокотиль сильно згинається, й утворюється гачок, що полегшує його рух у ґрунті. У бруньці дводольних та на верхівці колеоптиля (безбарвний піхвовий листок) злаків синтезується ІОК.

Коли етиольований пагін сягає поверхні землі, виникають світлоростова та фотоморфогенетична реакції: ріст гіпокотиля чи мезокотиля різко гальмується, посилюється ріст епікотиля (перше справжнє міжвузля) і листків. Вміст етилену у зоні гачка знижується, і гачок випрямляється. Рослина зеленіє й переходить до фототрофного типу живлення.

У результаті продовження росту головного, бокових та додаткових коренів і формування пагонів та потовщення стебла рослина до кінця ювенільного періоду нагромаджує значну вегетативну масу.

Тривалість ювенільного періоду у різних рослин неоднакова: від декількох тижнів (однорічні трави) до десятків років (у деревних).

Проростки за багатьма параметрами не подібні до дорослих рослин:

• є відмінності у формі листків (огірки, бавовник);

• у внутрішній будові (папороті);

• у характері росту (плющ).

• менш потужна верхівкова меристема.

Етап молодості характеризується повною відсутністю цвітіння. Тут яскраво простежується явище компетенції (тобто готовність специфічно реагувати на той чи інший індукований вплив). У даному випадку ювенільна рослина не володіє компетенцією до факторів, які викликають закладання органів статевого чи вегетативного розмноження. Це може бути пов’язано з відсутністю в органах- мішенях, на які діють гормони, білків-рецепторів, що беруть участь в індукції генеративного розмноження.

Однак відсутність цвітіння - ще не показник ювенільності, оскільки багато рослин у зрілому стані довго не цвітуть. Для ювенільного росту характерна більша здатність до коренеутворення, що використовується у садівництві.

Ювенільний стан підтримується специфічним співвідношенням гормонів. Перехід від ювенільного типу росту до зрілого найкраще помітний у деревних порід. У бука, наприклад, можливе співіснування усіх фаз розвитку від ювенільності до зрілості.

Етап старості й відмирання

Етап старості та відмирання (сенільний етап) охоплює період від повної зупинки плодоносіння до природної смерті організму. Це період прогресуючого ослаблення життєдіяльності. Його тривалість певною мірою визначається загальною тривалістю життя рослин. Вона є різною у рослин різних видів та екологічних груп:

• так, ефемери живуть 2-4 тижні;

• однорічні та дворічні рослини - 1-2 роки;

• деякі багаторічні трави - 10-30 років;

• виноград, тау-сагиз - 100 років;

• дерева (липа, ялина, дуб, секвоя) - більше 1000 років.

Це свідчить про генетичну детермінованість часу життя кожного виду. Старіння й смерть - завершальні фази онтогенезу будь-якої рослини, але термін “старіння” можна застосувати й до окремих органів рослин.

Для рослин характерні різні типи старіння:

• однорічні рослини відмирають повністю;

• у багаторічних трав щороку повністю відмирає наземна частина;

• у багатьох рослин у процесі росту старіють і відмирають нижні листки;

• у листопадних дерев восени одночасно старіють і опадають усі листки. Перед опаданням листка чи плода в основі черешка чи плодоніжки утворюється розподільний шар із щільних, поперечно орієнтованих клітин. У них частково розчиняються клітинні стінки та серединні пластинки. Весь процес індукується етиленом, який синтезується старіючими листками. Старіння ізольованих листків можна затримати цитокініном; у деяких рослин - ауксином і гібереліном. АБК та етилен прискорюють процеси старіння.

Гіпотетичні механізми старіння

1) Гіпотеза німецького фізіолога рослин Г. Моліша ґрунтується на тому, що у монокарпічних рослин - одно-, дворічних і деяких багаторічних трав (агава, бамбук, які цвітуть один раз), старіння спостерігається зразу після цвітіння й дозрівання плодів. Старіння зумовлюється відтоком більшості поживних речовин до репродуктивних органів, які розвиваються, і відмирання настає через виснаження вегетативних частин рослин. Ця точка зору підтверджується тим, що зрізання квітів затримує старіння.

Проти цієї гіпотези свідчить той факт, що зрізання чоловічих квітів у дводомних рослин також затримує старіння, хоч відтоку поживних речовин немає. Крім того, у деяких рослин старіння індукується певним фотоперіодом. Можливо, старіння виникає при певному співвідношенні фітогормонів, яке настає під дією зовнішніх і/чи внутрішніх факторів.

2) На думку В. Казаряна (1959), головну роль у процесах старіння відіграє функціональна кореляція між коренями й листками: причиною старіння може бути відставання розвитку кореневої системи. Під час формування плодів ріст коренів пригнічується через припинення надходження асимілятів. Зменшення активності коренів спричинює порушення мінерального живлення, водного режиму, фотосинтезу і т.д., що знижує загальну життєдіяльність рослин. Пригнічення росту коренів, чим би воно не зумовлювалося, призводить до зменшення надходження фізіологічно активних речовин і, в першу чергу, цитокінінів до надземних органів та зниження проліферативної активності апікальних меристем пагона, що стає причиною старіння цілого організму. (Проліферація - розростання тканини організму тільки шляхом новоутворення і розмноження клітин.)

3) Теорія М. Кренке про циклічне старіння та омолодження рослин. Кожен організм старіє й відмирає. Під старінням Кренке розуміє тривалий процес, який починається із запліднення яйцеклітини. Перехід організму від ембріонального етапу до молодого, потім до дорослого - усе це поступові процеси, пов’язані зі старінням. Процес старіння циклічний. Він пов’язаний з омолодженням - це новоутворення й розвиток молодих органів, у результаті чого кожна частина рослини характеризується власним та загальним віком.

Старіння має велике біологічне значення. Воно виступає одним із способів адаптації рослини до несприятливих умов зовнішнього середовища. Крім того, старіння сприяє більш швидкій еволюції, оскільки прискорює зміну поколінь, тобто “оборотність” генетичного матеріалу.

Фенологічні фази розвитку рослин .Рослини в процесі розвитку зазнають ряд зовнішніх змін: проростання насіння, поява сходів, ріст стебла, утворення органів цвітіння, формування 50 плодів. Спостереження за проходженням життєвого циклу дозволили О.І. Воейкову і П.І. Броунову вже наприкінці XIX ст. поряд з основними періодами вегетативного і генеративного розвитку виділити ряд фаз розвитку і росту рослин, які одержали назву фенологічних фаз розвитку. Кожна фенологічна фаза характеризується появою ряду нових зовнішніх морфологічних ознак або нових органів .Вченими фенологами розроблена методика визначення фенологічних фаз для багатьох культурних рослин. У хлібних злаків (пшениця, жито, ячмінь, овес) відзначаються такі фенологічні фази: 1) проростання насіння, 2) сходи, 3) 3-й листок, 4) кущіння (розгалуження) з підземних вузлів стебла, 5) вихід у трубку (стеблування, початок росту стебла головного пагона), 6) колосіння (викидання волоті), 7) цвітіння, 8) молочна стиглість, 9) воскова стиглість, 10) повна стиглість. У кукурудзи відзначаються: сходи, поява 3-го листка і наступних листків, викидання волоті, цвітіння султана, молочна, воскова і повна стиглість. В однолітніх трав'янистих рослин (соняшник, гречка, коноплі та ін.) розрізняють наступні фази: 1) проростання насіння 2) сходи, 3) поява першої пари дійсних листків, 4) розгалуження стебла, 5) стеблування, 6) утворення суцвіть, 7) цвітіння, 8) утворення плодів (зелена стиглість насіння), 9) дозрівання насіння (повна стиглість). У зернобобових – сої, гороху, кормових бобів, вики, квасолі, люпину та ін. бобових з моменту початку формування плодів відзначаються фази зелених, сизих і бурих бобиків. У томатів також визначаються окремі фази дозрівання плодів: зелені плоди, бланжова стиглість, повна стиглість, переспілі плоди. У баштанних культур визначається так звана збиральна стиглість. У капусти на першому році життя визначають такі фази: сходи, поява 1-го справжнього листка, поява 3-го справжнього листка, початок завивання качана, технічна стиглість. У плодових культур (яблуня та ін.) відзначають такі фази: 1) набрякання бруньок, 2) розпускання квіткових і листкових бруньок, 3) розгортання перших листків, 4) утворення суцвіть, 5) цвітіння, 6) зав'язування плодів, 7) дозрівання плодів, 8) осіннє розцвічування листя, 9) листопад. При спостереженнях за коренеплодами в перший рік життя (буряк цукровий і кормовий, бруква, морква та ін.) відзначаються фази сходів, появи 1-ї, 2-ї і 3-ї пари справжніх листків, початок росту коренеплоду. На другий рік життя коренеплодів відзначаються такі фази: поява розетки, стеблування, поява бокових пагонів, цвітіння, початок дозрівання, збиральна стиглість. 51 Таким чином, фенологічні фази характеризують не тільки зміну морфологічних ознак рослин, але вони найчастіше пов'язані з детальною характеристикою господарсько-важливих ознак культурних рослин. Вивчення фаз розвитку і росту рослин, термінів настання окремих фаз у різних видів рослин у різних географічних умовах і визначення їхньої тривалості становить предмет окремої дисципліни сільськогосподарської метеорології – фенології. В онтогенезі рослин відбувається ряд закономірних змін у їхній будові в зв'язку з віковими періодами їхнього життя. Тому поряд з фенологічними фазами й етапами органогенезу варто розрізняти також і вікові періоди. Процеси старіння, які залежать від фактора часу в індивідуальному житті рослини, є найбільш загальними. Всі явища і процеси в житті рослини протікають у часі, мають визначену тривалість, свій початок і свій кінець, тобто зазнають вікових змін. Протопласт, ядро, органоїди клітини, тканини, органи, фізіологічні процеси та в цілому весь рослинний організм зазнають вікових змін. При нормальних умовах існування і розвитку особини вікові зміни відбуваються синхронно з її розвитком; їх практично важко відокремити від стадійних і органоутворювальних процесів. При несприятливих умовах для розвитку рослин синхронність цих процесів порушується. У цьому випадку стадійні та органоутворювальні процеси затримуються, а процеси старіння продовжуються і навіть можуть прискорюватися. Тому вікова періодизація життєвого циклу, зокрема, багаторічних полікарпічних рослин проводиться за морфофізіологічними ознаками, в зв'язку з розвитком. Таким чином, вікові зміни відображають не тільки певний морфофізіологічний стан самої особини, але і стан тих процесів, які пов'язані безпосередньо з відтворенням нових індивідуумів. Отже вони відображають загальні біологічні закономірності життя не тільки особин, але і усього виду. Життєвий шлях індивідуума у насіннєвих рослин починається з проростання насіння. Тому перший віковий період часто визначається як період або стан паростка рослини. При цьому, на відміну від наступного вікового періоду, паростки поряд з автотрофним живленням використовують і запаси поживних речовин насіння. Стан паростків характеризується тим, що всі органи (корені, листки, зародковий пагін) є зародковими органами, які утворилися за рахунок речовин материнського організму і насіння. Тривалість періоду паростка в однолітніх рослин визначається декількома днями, рідше декількома тижнями, у багаторічних займає не більш одного вегетаційного періоду, а частіше, як і в однолітніх рослин, триває кілька днів [74]. 52 Тривалість періоду проростання визначається в залежності від ступеню диференціації бруньки й у цілому зародка в насінні, який у різних видів різний. Другим віковим періодом є ювенільний період. Він характеризується формуванням вегетативних органів – листків, стебел, коренів. У цей період найбільш чітко в онтогенезі проявляються ознаки, властиві віковим формам. Морфологічно в цей період усі органи звичайно різко відрізняються від дорослих рослин за своєю будовою та розміщенням. Ювенільний період найчастіше називають також виргінильним (незайманим), відзначаючи тим самим непідготовленість рослини до плодоносіння. Тривалість ювенільного періоду варіює від декількох тижнів в однорічних трав'янистих рослин до декількох років у деяких багаторічних трав і особливо деревних порід. Третій віковий період – статева зрілість або зрілість рослин – характеризується формуванням органів розмноження, починаючи від утворення квіткових горбків у зародковому суцвітті, диференціації археспоріальних клітин у тканинах пильовика і насіннєвого зародка бруньки (материнських клітин мікро- і макроспор) і закінчуючи утворенням зиготи. Із загасанням процесів, пов'язаних із плодоносінням і відмиранням основних вегетативних органів рослини, починається наступний, останній віковий період онтогенезу рослин – старіння, яке завершується відмиранням рослини. У полікарпічних багаторічних форм процес старіння має ряд особливостей у порівнянні з однолітніми, тому що окремі пагони можуть старіти і відмирати, а в організмі в цілому продовжуються процеси росту і розвитку нових пагонів (за рахунок своїх запасів і сплячих бруньок). Між фенологічними фазами і етапами органогенезу існує тісний зв'язок

Етапи органогенезу в онтогенезі вищих рослин. Фенологічні спостереження – це спостереження за основними фазами росту і розвитку рослин, однак вони не відображають усіх складних органоутворювальних процесів, які протікають у міжфазні періоди. Весь процес органогенезу рослин відбувається етапами на базі визначених стадій розвитку і тому, якщо встановити, на якій стадії проходить той або інший етап органогенезу, можна потім за станом етапів органогенезу з порівняно високим ступенем вірогідності судити про зворотнє, тобто на якій стадії розвитку знаходиться рослина. При всій специфічності формоутворювальних процесів, властивих кожному виду, роду і сімейству рослин, існують закономірності і 53 послідовність органогенезу пагонів і суцвіть, спільні для усіх вищих рослин. Ф.М. Куперман [46,48] встановила дванадцять основних етапів органогенезу, спільних для усіх видів покритонасінних рослин, які наведені на рис. 3.1. та табл.3.2 На I-II етапах органогенезу формується вегетативна сфера пагона. I етап органогенезу у більшості сільськогосподарських культур проходить у міжфазний період проростання насіння – поява сходів. У багаторічних полікарпічних рослин пазушні бруньки, з яких розвиваються пагони другого, третього і наступного порядків, також починають свій розвиток з I етапу. При цьому в конусі наростання відбувається анатомічна диференціація первинної меристеми на основні тканини майбутнього стебла і листя. В основі конуса наростання добре розрізняються зародкові листки. Так, наприклад, у ярої й озимої пшениці є 3–5 зародкових листків, у кукурудзи – 5-7, у соняшнику – від 3 до 7 в залежності від скоростиглості сорту. На цьому етапі конуси наростання не тільки різних сортів, але і різних видів рослин зовні дуже подібні й розрізняються частіше розмірами і ступенем опуклості первинного горбика зародкового стебла. II етап органогенезу. Слідом за появою сходів рослини переходять у II етап органогенезу. Цей етап у більшості рослин проходить у міжфазний період сходи – вихід у трубку або початок стеблування, а в багаторічних рослин збігається з процесом внутрішньобрунькової диференціації верхівкової і пазушних бруньок. II етап органогенезу характеризується диференціацією конуса наростання на вузли й укорочені міжвузля зародкового стебла, а також формуванням листкових зачатків. У багатьох видів рослин визначається не тільки кількість вузлів і міжвузля дорослого пагона, але ступінь і характер кущіння злаків і розгалуження стебла у дводольних рослин. У рослин з незавершеним ростом пагона (наприклад, у багатьох видів бобових і гарбузових рослин) на II етапі тривало йдуть процеси диференціації вузлів і міжвузлів стебла. Кількість вузлів і листків стебла метамерів, що закладаються на II етапі органогенезу, визначається видовими (сортовими) спадковими особливостями рослин і умовами їхнього розвитку в цей період. За сприятливих умов погоди кількість метамерів стебла є типовим для кожного сорту або різновидності. У більшості зернових культур фаза виходу в трубку супроводжується переходом пагона до III етапу органогенезу і майже відразу переходить до IV етапу. На III і IV етапах органогенезу відбувається диференціація осі суцвіття. III етап органогенезу. Витягування і «сегментація» конуса наростання – зародкової осі суцвіття. Чим сприятливіші умови для ростових процесів на III етапі, тим більше формується зародкових члеників колоса, мітелки, 54 кошика і тим довший буде колос, більший початок, ширший діаметр кошика соняшника. Оскільки ІІІ етап проходить швидко, то спостереження за сегментацією конуса наростання здійснюються без детального підрахунку зміни кількості сегментів. IV етап органогенезу. Формування так званих лопатей суцвіття, зародкових віточок суцвіття або колоскових горбиків у злаків. Таким чином, на III і IV етапах органогенезу, які у більшості рослин проходять ще на початку виходу в трубку або на початку стеблування, уже визначаються можливі величини суцвіття, колоса, мітелки, качана, кошика і парасольки. Завершується IV етап органогенезу утворенням квіткових недиференційованих горбиків (квіткової меристеми). Кількість квіткових горбиків у суцвітті може продовжувати наростати на V етапі

На V і VI етапах органогенезу формуються квітки і генеративні органи, археспорії, мікроспори (материнські клітини пилку) і макроспори (зародкові мішечки).

V етап органогенезу характеризується диференціацією основних органів квітки. Спочатку в більшості видів рослин утворюються зачатки покривних органів – чашечки та віночка і власне генеративних органів — тичинкових і пестичних горбиків.

Наприкінці V етапу в них можна розрізнити утворення первинного археспорія, потім спостерігається подальша диференціація клітин вторинного археспорія. VI етап органогенезу характеризується процесами утворення материнських клітин пилку (мікроспор і мікроспороцитів) і зародкового мішечка (макроспор і макроспороцитів). Цей етап характеризується також початком посиленого росту покривних органів квітки. На VII і VIII етапах органогенезу звичайно завершується формування гамет (полових клітин рослини – пилку і яйцевого апарата зародкового мішечка). Квітка здатна до здійснення основної функції — запліднення. VII етап органогенезу. На цьому етапі відбувається формування чоловічого і жіночого гаметофіта. Тобто відбувається поділ ядра й утворення двоклітинного пилкового зерна – генеративної клітини і вегетативного ядра пилку. Пилкові зерна значно збільшуються в розмірах. Одночасно продовжується посилений ріст зародкового мішечка. Спостерігаються високі темпи росту покривних органів квітки, які захищають на цьому етапі генеративні органи, причому, віночок росте швидше, ніж чашечка. Посилено розростаються вегетативні органи суцвіття – членики колосу, гілочки волоті, головка конюшини, квітколоже кошика; витягаються тичинкові нитки, росте стовпчик маточки, збільшується розмір зав'язі. VIII етап органогенезу. Завершуються процеси гаметогенеза і формування статевого апарата рослин – пилку і яйцеклітини. На цьому етапі відбувається формування видимої частини фази бутонізації, вихід віночка за межі чашечки, посилений ріст міжвузля, яке несе суцвіття і квітконос. Відзначаються фази колосіння у пшениці, жита, ячменю і багаторічних злаків, а також появи нитковидних стовпчиків з обгортки качана у кукурудзи (цвітіння). IX етап органогенезу. Цвітіння, запліднення й утворення зиготи. Процеси цвітіння у квіткових рослин розрізняються за тривалістю, способами запилення, типами запліднення і нарешті ведуть до утворення зиготи. X етап органогенезу. Посилений ріст плоду, зародка й ендосперму насіння. На цьому етапі дуже рано починається ділення зиготи, утворення зародка і заповнення клітинами ендосперму зародкового мішечка. На X етапі органогенезу зародок починає диференціюватися на осьові органи і сім'ядолі. Встановлено, що до кінця X етапу органогенезу насіння багатьох видів рослин (пшениці, жита, бавовнику та ін.) є життєздатним; його можна пророщувати на живильних середовищах і при дотриманні необхідних умов схожість насіння досягає 90–100 %. В цей час у зародка 57 добре помітний зародковий корінь з кореневим чохликом і брунька з декількома зародковими листочками. Кількість і форма їх визначаються видовими (сортовими) особливостями насіння. На XI–XII етапах органогенезу завершується формування плоду і насіння, йдуть процеси нагромадження поживних речовин і перетворення їх на запасні, специфічні для кожного сімейства, роду, виду (сорту). XI етап органогенезу. Цей етап характеризується ростом плодів у діаметрі, різкою зміною будови стінок зав'язі і нагромадженням поживних речовин. На цьому етапі, коли в плодах і насінні накопичується велика кількість води, вони досягають свого максимального розміру, при цьому в насінні відповідно до їх видової і сортової специфіки йде ряд складних біохімічних процесів. У той же час із завершенням морфологічної диференціації їхній ріст (плоду, насіння і зародка) як у довжину, так і в ширину різко сповільнюється. XII етап органогенезу – дозрівання насіння. Цей етап характеризується перетворенням поживних речовин на запасні, різким зневоднюванням насіння, переходом зародка насіння у деяких видів в стан тимчасового змушеного (у багатьох видів глибокого органічного) спокою. При цьому від специфіки запасних поживних речовин, накопичених у насінні, залежать не тільки видові, але і сортові особливості росту паростків на ранніх етапах органогенезу. Ці особливості у величезної більшості видів рослин впливають на ріст рослин на більш пізніх етапах. У деяких крупно насіннєвих видів рослин диференціація органів квітки (аж до VI етапу) може здійснюватися при вирощуванні рослин у темряві за рахунок запасних речовин насіння (за умови нормального формування материнської рослини на XI-XII етапах). У більшості видів рослин XII етап завершується повною стиглістю насіння. Тривалість етапів органогенезу, інтенсивність органоутворювання й амплітуда варіювання тривалості кожного етапу визначається ходом спадкоємної інформації виду (сорту) і ступенем оптимізації основних факторів, до яких адаптована рослина. У багаторічних, полікарпічних трав'янистих і деревних рослин пагони різних років життя, так само, як і пагони різних порядків на тій же самій рослині, можуть бути одночасно на різних етапах органогенезу. В той час як одні пагони тільки ще закладаються у бруньці й перебувають на I-II етапах органогенезу і з них потім виростають ростові пагони, репродуктивні пагони, які багато років перебувають на II етапі у стані вегетації, швидко розвиваються і досягають XII етапу органогенезу. Тому в багаторічних рослин прийнято розрізняти систему пагонів, а про стан розвитку рослини в цілому судять по пагонах, які досягли найбільш високого рівня розвитку (етапів органогенезу). Стежачи за фенологічними фазами росту рослин, їх інтенсивністю можна, застосовуючи технологічні прийоми, регулювати елементи продуктивності рослин у запрограмованому напрямку.

Одна з обов'язкових властивостей живого організму - відтворення потомства, тобто здатність однієї особини дати початок цілій серії собі подібних дочірніх особин або, принаймні, одній. Існує два принципово різнихспособи розмноження: статеве й безстатеве. Розрізняють два види безстатевого розмноження: вегетативне й власне безстатеве. У деяких нижчих рослин чіткої межі між цими видами розмноження немає. Вегетативне розмноження здійснюється частинами таллома, кореня, стебла, листка. Воно засноване на здатності рослин до регенерації - відновленню цілого організму з його частини

Розмноження вусами.

Розмноження відростками кореня

Розмноження живою тканиною

У одноклітинних рослин (водорості, бактерії) вегетативне розмноження відбувається шляхом ділення клітини у колоніальних і нижчих багатоклітинних - шляхом розчленовування таллома на частини, у грибів - за допомогою спеціалізованих одноклітинних утворень: хламідоспор та ін.

У вищих рослин вегетативне розмноження здійснюється частинами кореня, стебла, листка, або їх видозмінами - кореневищами, бульбами, цибулинами, вивідковими бруньками. На основі природнього вегетативного розмноження в практиці сільського господарства розроблені різноманітні способи штучного вегетативного розмноження овочевих, плодових і декоративних рослин. процес черенкування рослини. Для цього найбільш часто використовують: бульби (картопля, батат, георгіни), кореневища (ірис, флокс), вуса (суниця), цибулини (лук, тюльпан), кореневі нащадки (малина, вишня). Власне безстатеве розмноження Власне безстатеве розмноження здійснюється спеціалізованими клітками - спорами або зооспорами. Спори мають тверду стінку й поширюються вітром, зооспори не мають твердої стінки й пересуваються за допомогою джгутиків. Вони утворюються усередині органів безстатевого розмноження - спорангіїв або зооспорангіїв. У нижчих рослин це одноклітинний орган , у вищих - багатоклітинний. Різноманітність спор велика. За походженням й призначенням їх підрозділяють на дві групи:

1 У першу групу входять спори (зооспори), які утворюються шляхом мітотичного ділення й здатні безпосередньо відтворювати нову особину, подібну до материнської. При дозріванні вони залишають материнський організм і, звичайно, слугують для розмноження й поширення. Розмноження такими спорами властиво нижчим рослинам'(водоростям, грибам та ін.).

2 У другу групу входять спори, які не можуть відтворити материнську особину. Вони гаплоїдні (п), тому що утворюються в результаті мейозу. Такі спори бувають у вищих рослин, а також у деяких водоростей. В останніх ці спори спочатку виростають у заросток (проталлом, протонема), на якому відбувається статеве розмноження.

Статеве розмноження Суть статевого розмноження або відтворення полягає у формуванні рослиною спеціалізованих клітин - гамет (п), у попарному їхньому злитті (копуляція) і утворенні зиготи (2п), з якої виростає нова рослина

. Гамета - це статева клітина, ядро якої містить гаплоїдне число хромосом. Гамети, що копулюють, можуть різнитися між собою за структурою (форма, величина, рухливоість), але обов'язково будуть відрізнятись фізіологічно, тобто по статі й по спадковості. У результаті злиття гамет у новому організмі поєднуються материнська й батьківська спадковість. Якщо гамети, що копулюють, однакові за формою, величиною й рухливістю, їх називають ізогаметами, а статевий процес - ізогамним. Якщо гамети однакові за формою, але жіноча гамета більша й менш рухлива, чим чоловіча, їх називають гетерогаметами, а статевий процес - гетерогамним. Статевий процес називають оогамным, коли жіноча гамета велика, куляста, нерухлива (яйцеклітина), а чоловіча дуже маленька й рухлива (сперматозоїд). Гамети формуються в спеціальних органах, що називаються гаметангіями: чоловічі - в антеридіях, жіночі - у нижчих рослин в оогониях, а у вищих - в архегоніях. У нижчих рослин гаметангії, як і спорангії, одноклітинні, а у вищих – багатоклітинні

Існує два способи розмноження насінних рослин: вегетативний і статевий. Для статевого розмноження характерно те, що нові особини виникають в результаті злиття двох статевих клітин - чоловічої і жіночої. При вегетативному розмноженні ніякого злиття клітин не відбувається, а нові особини виникають із спеціальних утворень на вегетативних частинах рослини (з цибулин і вусів на стеблах, з нирок на коренях, з кореневищ і ін), або безпосередньо з вегетативних органів або їх частин (частин кореня, стебла, листя). При статевому розмноженні новий: організм, що виникає з статевих клітин, знову починає розвиток, повторюючи при цьому всі ті видозміни і перетворення, які відбувалися в попередніх поколіннях. При вегетативному розмноженні ж розвиток нового організму продовжується з того етапу, на якому зупинився розвиток органу, або тій його частині, яка була взята для розмноження. Так, наприклад, при статевому розмноженні багаторічні рослини часто зацвітають лише через десятки років (багато деревні породи); при вегетативному розмноженні ж цих рослин, що вступили в пору плодоношення, нові рослини зацвітають у перший або другий рік. Вегетативне розмноження рослин має великий науковий і практичний інтерес і часто застосовується в рослинництві та лісівництві. Багато деревні породи плодоносять не кожен рік (дуб через 6-7 років), деякі породи дають мало схожих насіння (модрина - 30%), а іноді і зовсім невсхожіе. Насіння багатьох деревних порід довго проростають (насіння бруслини) або швидко втрачають схожість (насіння верб і тополь).Далекосхідну вербу чозенія, наприклад, не можна розвести в іншій частині нашої країни, так як від тривалого перевезення насіння її втрачають свою схожість. При розмноженні насінням часто цінні властивості рослини, внаслідок розщеплення ознак, не передаються потомству. Головне ж значення вегетативного розмноження полягає в точній спадкової передачі цінних властивостей рослин. Здатність рослин розмножуватися вегетативно тим чи іншим способом полегшує роботу селекціонера. Наприклад, вивів селекціонер цінну форму модрини. Насіння будуть тільки через 8-10 років, і то в невеликій кількості, а живцями її можна розмножити в які-небудь 2-3 роки. Для отримання однорідного матеріалу у великій кількості при селекційних роботах основним служить метод вегетативного розмноження. Масове розведення садових декоративних форм, красиво квітучих, орнаментальних і інших рослин в зеленому будівництві може бути забезпечене тільки методами вегетативного розмноження їх, і практика будівництва широко використовує цей метод у своїх роботах

Вегетативне розмноження - розмноження рослин за допомогою вегетативних органів: гілок, коренів, пагонів, листя або їх частин. При цьому змін в генетичному складі нового рослини не спостерігається. Всі ознаки батька (материнського) передаються дочірньому організму. Вегетативне розмноження зумовлене різними причинами, успіх його залежить від багатьох обставин: природи рослини (систематичне положення, сортові особливості, вік), зовнішніх умов (субстрат, тепло, волога, доступ повітря, світло). Вегетативне розмноження застосовують у наступних випадках.

1. Рослини, що використовуються для культури, при насіннєвому розмноженні не повторюють якості батьків (бузок, троянда, гладіолус, флокс, ірис, тюльпан, жоржина та ін.)

2. Рослини взагалі не утворюють життєздатних насіння або в умовах, де ведуть культуру, вони не дозрівають (ряболисті форми рослин, часник, декоративні цибулі, манжета, елодея, очерет болотний, фікус, кімнатний жасмин, герань, панкраціум).

3. Якщо потрібно закріпити ювенільні фази розвитку.

4. Якщо вегетативне розмноження економічно більш вигідно (для отримання низьких рослин, більш раннього цвітіння і т. д.).

5. Якщо вегетативне розмноження легше насіннєвого. Окремі види можна розмножувати насінням без змін або з невеликими змінами в потомстві, але насіння повинні пройти складні умови підготовки до посіву, що ускладнює і уповільнює насіннєве розмноження (бирючина, лимонник, аронія проростають повільно і довго, важка стратифікація, а зелене живцювання дуже легко, економічно). Переваги вегетативного розмноження: рослини починають цвісти в більш ранньому віці але порівняно з рослинами, вирощуваними з

насіння (амарілліси відповідно на третій і п'ятий рік); всі вегетативно розмножені рослини більш низькі по висоті (вербена, агератум при насіннєвому розмноженні дають рослини висотою до 50 см і на створення

бордюру їх використовувати вже не можна, а при живцюванні - до 15 см при дуже сильному цвітінні). Недоліки вегетативного розмноження: рослини менш довговічні, більш схильні до захворювань. Вегетативне розмноження може бути природним і штучним.

У першому випадку в розмноженні беруть участь наступні вегетативні органи. 1. Вуса (столони) - суниця, хлорофітум, Сакс-Фрага (ломикамінь) та ін Для рослин, що розмножуються вусами, характерний розетковий або кільчасте зростання.

2. Батога - надземні пагони, що мають вузькі листочки (Нечуйвітер, жівучка повзуча). На кінці досить довгого втечі є розетка, на батогах - листя. Батоги і вуса дуже схожі.

3. Нащадки - бічні пагони або гілки, що виникають у підстави головного стебла. Багато цибулинні рослини утворюють отприсковие цибулинки у свого заснування. Так розмножується фінікова пальма, ананас. Бічні пагони, що виникають на кореневищах, як, наприклад, у банана чи орхідеї, також можна вважати нащадками. У тих випадках, коли розвиток нащадків відбувається слабо, його можна стимулювати видаленням основний розетки на старому стеблі (ехеверія). Розетку з невеликою частиною стебла можна відрізати й укоренити, а біля основи стебла залишився виникнуть нові нащадки.

Генна інженерія – це комплекс технічних прийомів перенесення в структуру клітини живої істоти деяких видів генетичної інформації, якої попередньо там не було. ДНК, як відомо, – це спадковий матеріал усіх організмів, за винятком деяких вірусів, для яких таким матеріалом є РНК. Послідовно ДНК є носієм генетичної інформації, яка передається з покоління в покоління. В частинці ДНК вирізняємо гени – структури, що співдіють між собою.

Ген – функціонально неподільна одиниця генетичного матеріалу. Сукупність усіх генів даної клітини або організму складає його генотип. Генна інженерія – це штучне створення "бажаних" мутацій та рекомбінацій. По суті, генна інженерія полягає на "вирізанні" з одного генотипу фрагменту ДНК і вставлення його до іншої частинки ДНК іншого організму.

Традиційні методи підвищення врожайності сільськогосподарських культур – схрещування і селекції – за останні півстоліття значно удосконалились. До цих пір для переносу генів застосовували в основному метод статевої гібридизації. Генетична інженерія дозволяє на відмінну від статевої гібридизації вводити в геном рослини тільки вибраний ген, причому будь-якого походження, поза зв’язком з статевою сумісністю донора і реципієнта, виключає необхідність тривалих беккресів і відборів для видалення непотрібних при знаків і в кінцевому рахунку розширює можливості, прискорює і полегшує задачу покращення рослин. В даний час виділено і детально охарактеризовано біля сотні різних структурних генів рослин. Методами молекулярної біології, в основному через етап синтезу к днк на інформаційній РНК, отримані копії геномних генів (клони), досліджуються оптимальні шляхи переносу в рослини чужорідної генетичної інформації, її експресії у новому генетичному середовищі, а також способи винайдення і відбору трансформованих генотипів. Переніс генів здійснюється у все збільшуючи число видів рослин шляхом використання як технології рекомбінантної ДНК, так і соматичною гібридизацією. Деякі методи генетичної інженерії детально розроблені і можуть бути використані на різних рослинних об’єктах, хоча і потребують доробки застосування до конкретних видів рослин. Поки що більшість експериментів проводиться з маркерними генами на модельних культурах, але уже реальна можливість переносу в економічно важливі культури таких господарсько-корисних ознак, які кодуються одним або небагатьма генами. Найбільш високі шанси першочергового використання генетичної інженерії в трьох практичних областях: реакція на гербіциди, стійкість до шкідників і хвороб, якість 16 продукції. В наступному можна чекати успіху в покращенні симбіотичної фіксації азоту бобовими і не бобовими культурами, підвищенні ефективності фотосинтезу і стійкості до стресових дій середовища. Для отримання форм рослин, стійких до гербіцидів, використовують три основних підходи. Перший заключається в зміні чутливості мішені, на яку діє гербіцид; другий – у введені в рослин генів, які визначають ферменти, які знищують гербіцид; третій – в ампліфікації у рослині генів, які визначають продукт, на який діє гербіцид. Досягнуто деякий прогрес в створенні сортів ряду культур, які стійкі до слідуючи груп гербіцидів: – триазин і його похідні (пригнічують фотосинтез); – сульфонілсечовина, гліфосат, імідозолінони (пригнічують амінокислотний метаболізм). В інституті Вейсмана (Ізраїль) шляхом соматичної гібридизації із стійким до триазину біотипом пасльону чорного отримали триазин стійкий гібрид картоплі сорту Mirka. Протопласти пасльону були піддані впливу облучення для інактивації ядерних генів. Донором стійкості до другої групи гербіцидів можуть бути як мутантні сорняки, так і мутантні мікроорганізми. Для переносу цих генів частіше всього використовують векторні системи. В США отримали рослини табаку, стійкі до глифосату. Цей гербіцид блокує один із ферментів (EPSPS) біосинтезу ароматичних амінокислот. Зміна структури ферменту EPSPS без порушення його функції таким чином, що він є неуязвимим для гербіциду, або збільшення його синтезу в клітині надає рослинам стійкості до глифосату. Генетична інженерія починає вносити реальний вклад в створені сільськогосподарських культур, які здатні захищати себе від комах-шкідників. В 1985 році спеціалісти фірми PGS ізолювали ген ентоматоксина Bacillus thuringiensis і перенесли його в рослину табаку. Отримані рослини мають найбільшу кількість цього білку в листках і стійкі до пошкодження гусеницями бражника (Manduca sexta). Ефект захисту рослин досягається при складі токсину в загальному білку рослини біля 0,02%. Польові дослідження в 1986-1987 роках підтвердили здібність рослин протистояти поїданню гусеницями. Ця ознака стабільно наслідується потомством. Подальша робота направлена на те, що б застосовувати дану технологію до таких економічно важливих культур, як кукурудза, бавовна, овочеві. Ведуться дослідження по переносу в рослини із інших організмів (рослин, бактерій, грибів і комах) генів різних захисних білків, токсичних для патогенів. 17 Спеціалістами компанії Agracetus (США) отримані трансгені рослини табаку, які несуть ген стійкості до захворювання корончатим галлом (збуджував Agrobacterium tumefaciens), шляхом введення в рослині клітини дріжджової алкогольдегідрогенази. В Каліфорнійському університеті (США) в рослинах і мікроорганізмах ідентифікували гени, які захищають їх від висихання в умовах різкого недостатку вологи або засолення ґрунту. Ці гени сприяють накопиченню в клітинах амінокислоти проліну, яка служить осморегулятором у солестійких організмів. Поставлена задача – посилити накопичення проліну у сільськогосподарських культур, особливо у злаків. Ще на зорі появи генетичної інженерії рослин обговорювалися проекти переносу генів фіксації атмосферного азоту із природних азотофіксаторів – бобових в злакові рослини. Що міг би дати успіх подібної роботи, ясно – людство могло б різко обмежитися використанням азотних добрив, ціна найціннішої сільськогосподарської продукції була би знижена, самітно зменшилося б і пов’язане із застосуванням хімічних добри забруднення навколишнього середовища. В середині минулого століття німецький хімік Юстус фон Лібін знайшов, що речовини, які споживають рослини для росту, потрібно вводити в грунт для підвищення і збільшення врожайності і розробив перші штучні мінеральні добрива. Сучасні землі неможливо уявити собі без використання все збільшуючи кількостей різних мінеральних добрив. Одні лише азотні, наприклад, вносять у великих масштабах; теперішні сорта пшениці витягають до 90 кілограм на гектар, а всього у світі випускається до 70 мільйонів тон в рік. Незважаючи на всі плюси, азотні добрива мають 2 суттєвих недостатка: їх виробництво обходиться дорого, а крім того, і це, мабуть, головне, велика частина нітратів не встигає попасти рослини, а вимивається дощами, попадає у прісні водойми, викликаючи бурхливе розмноження споживаючих ними одноклітинних водоростей, так зване “цвітіння води”. При цьому водорості “з’їдають” весь кисень, що міститься у воді, в результаті вода стає мертвою, розриваються екологічні зв’язки, і вона втрачає здібність до самоочищення. Добре було б взагалі відмовитись від використання добрив, створивши самоудобряючі рослини, але для цього потрібно зрозуміти і використати молекулярний механізм засвоєння азоту живими організмами і які контролюють його ген. Краще вивчені в цьому відношенні бобові рослини. Вони синтезують із атмосферного азоту і водню аміак і найбільш складні азотовмісні з’єднання – нітрати. Здібністю до азотфіксації бобові зобов’язані життю з ними в симбіозі бактеріям із роду ризобій. Бактерію постачають в рослини нітрати, так що ті можуть жити на бідних ґрунтах, а рослини забезпечують бактерії водою і органічними речовинами – продуктами фотосинтезу. Бактерії ці строго 18 специфічні – один вид існує в симбіозі з клевером, другий з люцерною, третій – з горохом і т.д. Вчені із Бразилії і Індонезії разом відкрили нові азотофіксуючі бактерії, які мешкають в кореневій системі цукрової тростини. Їх було названо цукробактеріями. Зв’язок бактерій з рослинами взаємовигідний. Бактерії споживають сахарин і продукують із нього потрібні для їхньої життєдіяльності речовину – глюкуронову кислоту. Рослини, в свою чергу, мають можливість використовувати атмосферний азот. Звичайно, не виключається і можливість прямого введення генів азотфіксації із бактерій в злаки, але це найбільш тяжкий шлях і потрібно ще багато взнати і про гени азотфіксації, і про механізм симбіотичних взаємовідношень, щоб можна було б з впевненістю говорити, що така корінна перестройка одного з найбільш істотних процесів життєдіяльності рослин не призведе до непердбачуваних поки що і не бажаним наслідкам.

Фенологічні фази розвитку рослин .Рослини в процесі розвитку зазнають ряд зовнішніх змін: проростання насіння, поява сходів, ріст стебла, утворення органів цвітіння, формування 50 плодів. Спостереження за проходженням життєвого циклу дозволили О.І. Воейкову і П.І. Броунову вже наприкінці XIX ст. поряд з основними періодами вегетативного і генеративного розвитку виділити ряд фаз розвитку і росту рослин, які одержали назву фенологічних фаз розвитку. Кожна фенологічна фаза характеризується появою ряду нових зовнішніх морфологічних ознак або нових органів .Вченими фенологами розроблена методика визначення фенологічних фаз для багатьох культурних рослин. У хлібних злаків (пшениця, жито, ячмінь, овес) відзначаються такі фенологічні фази: 1) проростання насіння, 2) сходи, 3) 3-й листок, 4) кущіння (розгалуження) з підземних вузлів стебла, 5) вихід у трубку (стеблування, початок росту стебла головного пагона), 6) колосіння (викидання волоті), 7) цвітіння, 8) молочна стиглість, 9) воскова стиглість, 10) повна стиглість. У кукурудзи відзначаються: сходи, поява 3-го листка і наступних листків, викидання волоті, цвітіння султана, молочна, воскова і повна стиглість. В однолітніх трав'янистих рослин (соняшник, гречка, коноплі та ін.) розрізняють наступні фази: 1) проростання насіння 2) сходи, 3) поява першої пари дійсних листків, 4) розгалуження стебла, 5) стеблування, 6) утворення суцвіть, 7) цвітіння, 8) утворення плодів (зелена стиглість насіння), 9) дозрівання насіння (повна стиглість). У зернобобових – сої, гороху, кормових бобів, вики, квасолі, люпину та ін. бобових з моменту початку формування плодів відзначаються фази зелених, сизих і бурих бобиків. У томатів також визначаються окремі фази дозрівання плодів: зелені плоди, бланжова стиглість, повна стиглість, переспілі плоди. У баштанних культур визначається так звана збиральна стиглість. У капусти на першому році життя визначають такі фази: сходи, поява 1-го справжнього листка, поява 3-го справжнього листка, початок завивання качана, технічна стиглість. У плодових культур (яблуня та ін.) відзначають такі фази: 1) набрякання бруньок, 2) розпускання квіткових і листкових бруньок, 3) розгортання перших листків, 4) утворення суцвіть, 5) цвітіння, 6) зав'язування плодів, 7) дозрівання плодів, 8) осіннє розцвічування листя, 9) листопад. При спостереженнях за коренеплодами в перший рік життя (буряк цукровий і кормовий, бруква, морква та ін.) відзначаються фази сходів, появи 1-ї, 2-ї і 3-ї пари справжніх листків, початок росту коренеплоду. На другий рік життя коренеплодів відзначаються такі фази: поява розетки, стеблування, поява бокових пагонів, цвітіння, початок дозрівання, збиральна стиглість. 51 Таким чином, фенологічні фази характеризують не тільки зміну морфологічних ознак рослин, але вони найчастіше пов'язані з детальною характеристикою господарсько-важливих ознак культурних рослин. Вивчення фаз розвитку і росту рослин, термінів настання окремих фаз у різних видів рослин у різних географічних умовах і визначення їхньої тривалості становить предмет окремої дисципліни сільськогосподарської метеорології – фенології. В онтогенезі рослин відбувається ряд закономірних змін у їхній будові в зв'язку з віковими періодами їхнього життя. Тому поряд з фенологічними фазами й етапами органогенезу варто розрізняти також і вікові періоди. Процеси старіння, які залежать від фактора часу в індивідуальному житті рослини, є найбільш загальними. Всі явища і процеси в житті рослини протікають у часі, мають визначену тривалість, свій початок і свій кінець, тобто зазнають вікових змін. Протопласт, ядро, органоїди клітини, тканини, органи, фізіологічні процеси та в цілому весь рослинний організм зазнають вікових змін. При нормальних умовах існування і розвитку особини вікові зміни відбуваються синхронно з її розвитком; їх практично важко відокремити від стадійних і органоутворювальних процесів. При несприятливих умовах для розвитку рослин синхронність цих процесів порушується. У цьому випадку стадійні та органоутворювальні процеси затримуються, а процеси старіння продовжуються і навіть можуть прискорюватися. Тому вікова періодизація життєвого циклу, зокрема, багаторічних полікарпічних рослин проводиться за морфофізіологічними ознаками, в зв'язку з розвитком. Таким чином, вікові зміни відображають не тільки певний морфофізіологічний стан самої особини, але і стан тих процесів, які пов'язані безпосередньо з відтворенням нових індивідуумів. Отже вони відображають загальні біологічні закономірності життя не тільки особин, але і усього виду. Життєвий шлях індивідуума у насіннєвих рослин починається з проростання насіння. Тому перший віковий період часто визначається як період або стан паростка рослини. При цьому, на відміну від наступного вікового періоду, паростки поряд з автотрофним живленням використовують і запаси поживних речовин насіння. Стан паростків характеризується тим, що всі органи (корені, листки, зародковий пагін) є зародковими органами, які утворилися за рахунок речовин материнського організму і насіння. Тривалість періоду паростка в однолітніх рослин визначається декількома днями, рідше декількома тижнями, у багаторічних займає не більш одного вегетаційного періоду, а частіше, як і в однолітніх рослин, триває кілька днів [74]. 52 Тривалість періоду проростання визначається в залежності від ступеню диференціації бруньки й у цілому зародка в насінні, який у різних видів різний. Другим віковим періодом є ювенільний період. Він характеризується формуванням вегетативних органів – листків, стебел, коренів. У цей період найбільш чітко в онтогенезі проявляються ознаки, властиві віковим формам. Морфологічно в цей період усі органи звичайно різко відрізняються від дорослих рослин за своєю будовою та розміщенням. Ювенільний період найчастіше називають також виргінильним (незайманим), відзначаючи тим самим непідготовленість рослини до плодоносіння. Тривалість ювенільного періоду варіює від декількох тижнів в однорічних трав'янистих рослин до декількох років у деяких багаторічних трав і особливо деревних порід. Третій віковий період – статева зрілість або зрілість рослин – характеризується формуванням органів розмноження, починаючи від утворення квіткових горбків у зародковому суцвітті, диференціації археспоріальних клітин у тканинах пильовика і насіннєвого зародка бруньки (материнських клітин мікро- і макроспор) і закінчуючи утворенням зиготи. Із загасанням процесів, пов'язаних із плодоносінням і відмиранням основних вегетативних органів рослини, починається наступний, останній віковий період онтогенезу рослин – старіння, яке завершується відмиранням рослини. У полікарпічних багаторічних форм процес старіння має ряд особливостей у порівнянні з однолітніми, тому що окремі пагони можуть старіти і відмирати, а в організмі в цілому продовжуються процеси росту і розвитку нових пагонів (за рахунок своїх запасів і сплячих бруньок). Між фенологічними фазами і етапами органогенезу існує тісний зв'язок

Етапи органогенезу в онтогенезі вищих рослин. Фенологічні спостереження – це спостереження за основними фазами росту і розвитку рослин, однак вони не відображають усіх складних органоутворювальних процесів, які протікають у міжфазні періоди. Весь процес органогенезу рослин відбувається етапами на базі визначених стадій розвитку і тому, якщо встановити, на якій стадії проходить той або інший етап органогенезу, можна потім за станом етапів органогенезу з порівняно високим ступенем вірогідності судити про зворотнє, тобто на якій стадії розвитку знаходиться рослина. При всій специфічності формоутворювальних процесів, властивих кожному виду, роду і сімейству рослин, існують закономірності і 53 послідовність органогенезу пагонів і суцвіть, спільні для усіх вищих рослин. Ф.М. Куперман [46,48] встановила дванадцять основних етапів органогенезу, спільних для усіх видів покритонасінних рослин, які наведені на рис. 3.1. та табл.3.2 На I-II етапах органогенезу формується вегетативна сфера пагона. I етап органогенезу у більшості сільськогосподарських культур проходить у міжфазний період проростання насіння – поява сходів. У багаторічних полікарпічних рослин пазушні бруньки, з яких розвиваються пагони другого, третього і наступного порядків, також починають свій розвиток з I етапу. При цьому в конусі наростання відбувається анатомічна диференціація первинної меристеми на основні тканини майбутнього стебла і листя. В основі конуса наростання добре розрізняються зародкові листки. Так, наприклад, у ярої й озимої пшениці є 3–5 зародкових листків, у кукурудзи – 5-7, у соняшнику – від 3 до 7 в залежності від скоростиглості сорту. На цьому етапі конуси наростання не тільки різних сортів, але і різних видів рослин зовні дуже подібні й розрізняються частіше розмірами і ступенем опуклості первинного горбика зародкового стебла. II етап органогенезу. Слідом за появою сходів рослини переходять у II етап органогенезу. Цей етап у більшості рослин проходить у міжфазний період сходи – вихід у трубку або початок стеблування, а в багаторічних рослин збігається з процесом внутрішньобрунькової диференціації верхівкової і пазушних бруньок. II етап органогенезу характеризується диференціацією конуса наростання на вузли й укорочені міжвузля зародкового стебла, а також формуванням листкових зачатків. У багатьох видів рослин визначається не тільки кількість вузлів і міжвузля дорослого пагона, але ступінь і характер кущіння злаків і розгалуження стебла у дводольних рослин. У рослин з незавершеним ростом пагона (наприклад, у багатьох видів бобових і гарбузових рослин) на II етапі тривало йдуть процеси диференціації вузлів і міжвузлів стебла. Кількість вузлів і листків стебла метамерів, що закладаються на II етапі органогенезу, визначається видовими (сортовими) спадковими особливостями рослин і умовами їхнього розвитку в цей період. За сприятливих умов погоди кількість метамерів стебла є типовим для кожного сорту або різновидності. У більшості зернових культур фаза виходу в трубку супроводжується переходом пагона до III етапу органогенезу і майже відразу переходить до IV етапу. На III і IV етапах органогенезу відбувається диференціація осі суцвіття. III етап органогенезу. Витягування і «сегментація» конуса наростання – зародкової осі суцвіття. Чим сприятливіші умови для ростових процесів на III етапі, тим більше формується зародкових члеників колоса, мітелки, 54 кошика і тим довший буде колос, більший початок, ширший діаметр кошика соняшника. Оскільки ІІІ етап проходить швидко, то спостереження за сегментацією конуса наростання здійснюються без детального підрахунку зміни кількості сегментів. IV етап органогенезу. Формування так званих лопатей суцвіття, зародкових віточок суцвіття або колоскових горбиків у злаків. Таким чином, на III і IV етапах органогенезу, які у більшості рослин проходять ще на початку виходу в трубку або на початку стеблування, уже визначаються можливі величини суцвіття, колоса, мітелки, качана, кошика і парасольки. Завершується IV етап органогенезу утворенням квіткових недиференційованих горбиків (квіткової меристеми). Кількість квіткових горбиків у суцвітті може продовжувати наростати на V етапі

На V і VI етапах органогенезу формуються квітки і генеративні органи, археспорії, мікроспори (материнські клітини пилку) і макроспори (зародкові мішечки).

V етап органогенезу характеризується диференціацією основних органів квітки. Спочатку в більшості видів рослин утворюються зачатки покривних органів – чашечки та віночка і власне генеративних органів — тичинкових і пестичних горбиків.

Наприкінці V етапу в них можна розрізнити утворення первинного археспорія, потім спостерігається подальша диференціація клітин вторинного археспорія. VI етап органогенезу характеризується процесами утворення материнських клітин пилку (мікроспор і мікроспороцитів) і зародкового мішечка (макроспор і макроспороцитів). Цей етап характеризується також початком посиленого росту покривних органів квітки. На VII і VIII етапах органогенезу звичайно завершується формування гамет (полових клітин рослини – пилку і яйцевого апарата зародкового мішечка). Квітка здатна до здійснення основної функції — запліднення. VII етап органогенезу. На цьому етапі відбувається формування чоловічого і жіночого гаметофіта. Тобто відбувається поділ ядра й утворення двоклітинного пилкового зерна – генеративної клітини і вегетативного ядра пилку. Пилкові зерна значно збільшуються в розмірах. Одночасно продовжується посилений ріст зародкового мішечка. Спостерігаються високі темпи росту покривних органів квітки, які захищають на цьому етапі генеративні органи, причому, віночок росте швидше, ніж чашечка. Посилено розростаються вегетативні органи суцвіття – членики колосу, гілочки волоті, головка конюшини, квітколоже кошика; витягаються тичинкові нитки, росте стовпчик маточки, збільшується розмір зав'язі. VIII етап органогенезу. Завершуються процеси гаметогенеза і формування статевого апарата рослин – пилку і яйцеклітини. На цьому етапі відбувається формування видимої частини фази бутонізації, вихід віночка за межі чашечки, посилений ріст міжвузля, яке несе суцвіття і квітконос. Відзначаються фази колосіння у пшениці, жита, ячменю і багаторічних злаків, а також появи нитковидних стовпчиків з обгортки качана у кукурудзи (цвітіння). IX етап органогенезу. Цвітіння, запліднення й утворення зиготи. Процеси цвітіння у квіткових рослин розрізняються за тривалістю, способами запилення, типами запліднення і нарешті ведуть до утворення зиготи. X етап органогенезу. Посилений ріст плоду, зародка й ендосперму насіння. На цьому етапі дуже рано починається ділення зиготи, утворення зародка і заповнення клітинами ендосперму зародкового мішечка. На X етапі органогенезу зародок починає диференціюватися на осьові органи і сім'ядолі. Встановлено, що до кінця X етапу органогенезу насіння багатьох видів рослин (пшениці, жита, бавовнику та ін.) є життєздатним; його можна пророщувати на живильних середовищах і при дотриманні необхідних умов схожість насіння досягає 90–100 %. В цей час у зародка 57 добре помітний зародковий корінь з кореневим чохликом і брунька з декількома зародковими листочками. Кількість і форма їх визначаються видовими (сортовими) особливостями насіння. На XI–XII етапах органогенезу завершується формування плоду і насіння, йдуть процеси нагромадження поживних речовин і перетворення їх на запасні, специфічні для кожного сімейства, роду, виду (сорту). XI етап органогенезу. Цей етап характеризується ростом плодів у діаметрі, різкою зміною будови стінок зав'язі і нагромадженням поживних речовин. На цьому етапі, коли в плодах і насінні накопичується велика кількість води, вони досягають свого максимального розміру, при цьому в насінні відповідно до їх видової і сортової специфіки йде ряд складних біохімічних процесів. У той же час із завершенням морфологічної диференціації їхній ріст (плоду, насіння і зародка) як у довжину, так і в ширину різко сповільнюється. XII етап органогенезу – дозрівання насіння. Цей етап характеризується перетворенням поживних речовин на запасні, різким зневоднюванням насіння, переходом зародка насіння у деяких видів в стан тимчасового змушеного (у багатьох видів глибокого органічного) спокою. При цьому від специфіки запасних поживних речовин, накопичених у насінні, залежать не тільки видові, але і сортові особливості росту паростків на ранніх етапах органогенезу. Ці особливості у величезної більшості видів рослин впливають на ріст рослин на більш пізніх етапах. У деяких крупно насіннєвих видів рослин диференціація органів квітки (аж до VI етапу) може здійснюватися при вирощуванні рослин у темряві за рахунок запасних речовин насіння (за умови нормального формування материнської рослини на XI-XII етапах). У більшості видів рослин XII етап завершується повною стиглістю насіння. Тривалість етапів органогенезу, інтенсивність органоутворювання й амплітуда варіювання тривалості кожного етапу визначається ходом спадкоємної інформації виду (сорту) і ступенем оптимізації основних факторів, до яких адаптована рослина. У багаторічних, полікарпічних трав'янистих і деревних рослин пагони різних років життя, так само, як і пагони різних порядків на тій же самій рослині, можуть бути одночасно на різних етапах органогенезу. В той час як одні пагони тільки ще закладаються у бруньці й перебувають на I-II етапах органогенезу і з них потім виростають ростові пагони, репродуктивні пагони, які багато років перебувають на II етапі у стані вегетації, швидко розвиваються і досягають XII етапу органогенезу. Тому в багаторічних рослин прийнято розрізняти систему пагонів, а про стан розвитку рослини в цілому судять по пагонах, які досягли найбільш високого рівня розвитку (етапів органогенезу). Стежачи за фенологічними фазами росту рослин, їх інтенсивністю можна, застосовуючи технологічні прийоми, регулювати елементи продуктивності рослин у запрограмованому напрямку.

Застосування лікарських рослин в практиці обумовлено наявністю в їх складі біологічно активних речовин, які при введенні в організм навіть у дуже малих кількостях викликають певний фізіологічний ефект. Ці активні речовини синтезуються самими рослинами з неорганічних мінеральних речовин грунту, води, з вуглекислого газу повітря. Синтез здійснюється рослинами під впливом світлової енергії.

Відомо кілька груп активних речовин рослин: алкалоїди, глікозиди, дубильні речовини, сапоніни, флавоноїди, різні органічні кислоти, вітаміни, жирні та ефірні олії, мікроелементи та ін

Діючі речовини зазвичай накопичуються тільки в певних органах рослини, причому їх кількість, а отже, і фізіологічний ефект впливу на організм коливаються. У різних географічних зонах одне і те ж рослина може містити різні кількості діючих речовин. Залежить це від кліматичних умов, грунтового складу, атажності, висоти розташування місцевості над рівнем моря і ряду інших чинників. Велику роль в накопиченні діючих речовин в рослині грає фаза вегетації або фаза розвитку, тому рослини слід заготовляти в певні фази вегетації. Лікарська сировина, зібране в інші терміни, може надати менш ефективне фізіологічний вплив на організм.

Наведемо найбільш важливі біологічно активні речовини рослин.

Алкалоїди - складні органічні речовини, що містять азот і утворюють при з'єднанні з кислотами солі, які добре розчиняються у воді. Більшість алколоидов - кристалічні речовини. У рослинах вони зазвичай знаходяться у вигляді солей, різних органічних кислот (яблучної, щавлевої, лимонної та ін.) - від слідів до 2-3%. Зміст їх в одному і тому ж рослині залежить від пори року і фази розвитку. Їх мало в молодому рослині, потім кількість їх збільшується, досягаючи свого максимуму в момент цвітіння, а потім знову ідетна спад. Кліматичні умови грають важливу роль в процесі накопичення в рослинах алкалоїдів. Суворий клімат півночі мало сприяє утворенню алкалоїдів, і тому флора тундри бідна такими рослинами. У різних видах рослин алкалоїди накопичуються нерівномірно. Особливо багаті цими речовинами представники сімейства пасльонових і макових, у хвойних їх майже немає. Отруйність багатьох рослин найчастіше обумовлена наявністю алкалоїдів, які в малих кількостях надають лікувальний ефект.

Перший алкалоїд був отриманий з опійного маку - морфін. Потім з різних рослин були виділені високоактивні, що широко застосовуються алкалоїди - атропін, ехінопсин, хінін, пілокарпін, стрихнін, кокаїн, берберин, резерпін. У ветеринарній практиці зазвичай вживають солі алкалоїдів, так як вони краще розчиняються у воді, що підвищує їх біологічну (фізіологічну) активність.

Спектр дії алкалоїдів надзвичайно широкий. Схематично його можна представити в такому вигляді: стимулюючий вплив на центральну нервову систему, гіпотензивну дію, судинозвужувальну і судинорозширювальний вплив на серцево-судинну систему, дія в області закінчень вегетативних нервів, функціональну діяльність м'язової системи і т. п. З 18 000 видів вищих рослин , що виростають в Радянському Союзі, близько половини містять алкалоїди. Цінними алкалоі-доноснимі рослинами є беладона, дурман, секуріне-га, ефедра, пилокарпус, чай і багато інших.

Глікозиди - складні безазотисті органічні сполуки. При гідролізі вони розпадаються на цукристу частина (глюкозу, рамнозу, галактозу та ін.) - глікон і несахарістую - аглікон або генії. Дія глікозидів в основному визначається їх несахарістой частиною. У чистому вигляді глікозиди звичайно являють собою кристалічні, легкорозчинні у воді і спирті речовини гіркого смаку. При зберіганні вони швидко руйнуються ферментами самих рослин, під дією високих температур, кислот, лугів та інших несприятливих чинників. Тому при заготівлі рослин, що містять глікозиди, необхідно дотримуватися всіх правил збору, сушіння та зберігання. Враховуючи нестійкість глікозидів, їх зазвичай використовують не в чистому вигляді, а застосовують рослини або витяги з них. Винятки становлять серцеві глікозиди: строфантин, ерізімін, глікозиди наперстянки та ін

Глікозиди відрізняються один від одного як структурою аг-Ликона, так і будовою цукристої ланцюга. Залежно від хімічної природи агликона глікозиди поділяють на такі групи: серцеві глікозиди, антраглікозіди, сапоніни, близькі до глікозидів гіркі речовини, флавоноїдної глікозиди і т. д.

Серцеві глікозиди виявлені в таких рослинах, як наперстянка , травневий конвалія, горицвіт весняний,

строфант, обвойник та ін Вони мають високу біологічну активність. Надають виборче дію на серце (кар-діотоніческі посилюють скорочення серцевого м'яза і уповільнюють темп серцевих скорочень), нормалізують артеріальний тиск та ін Серед засобів, що застосовуються для лікування захворювань серцево-судинної системи, 70% належить препаратам з рослин. У той же час вони досить отруйні і їх призначення має проходити під контролем лікаря.

Антраглікозіди надають проносне і жовчогінну дію. Вони містяться в корі крушини ламкої, плодах крушини проносне, коренях ревеню, листі сени і сабуру. Дані речовини малоядовіти, щодо стійки при зберіганні. У полину, тирлич, кульбабу, золототисячника, аире та інших рослинах є глікозиди дуже гіркі на смак. Їх використовують як гіркоти, які стимулюють секреторну функцію шлунково-кишкового тракту для поліпшення травлення.

Один з різновидів глікозидів - сапоніни. При гідролізі вони розпадаються на вуглеводну частину і аглікон, званий сапогеніном. Сапоніни добре розчиняються у воді і спирті, їх водні розчини при збовтуванні утворюють стійку (типу мильною) піну. Вони володіють широким спектром фармакологічної активності, на практиці їх застосовують як відхаркувальні (термопсис, синюха, первоцвіт, коріння істода), сечогінні (нирковий чай), жовчогінні (трава звіробою) і тонізуючі засоби. Багато хто з них сприятливо впливають на серцево-судинну систему, ефективні при атеросклерозі судин і ін

Фенольні сполуки та їх глікозиди-одні з найбільш біологічно активних речовин рослин. Містять ароматичні кільця з гідроксильною групою та їх похідні. Рослинні фенольні сполуки - надзвичайно строката група органічних сполук, досить неоднорідна за хімічною будовою. До них відносять прості феноли, фла-воноіди і їх глікозиди, кумарини (і їх глікозиди), дубильні речовини, лігнано та ін Багато рослинні фенольні сполуки виявляють найрізноманітнішу фармакологічну активність.

Прості феноли в рослинах зустрічаються рідко. Вони виявлені в голках і шишках сосни звичайної, чорній смородині та ін Феноли отруйні. У малих дозах вони діють обезболивающе, обеззаражівающе і протизапально; застосовують їх при захворюваннях органів дихання.

Флавоноїди (флавони, флавонони, ксантініни та ін.) широко поширені в рослинному світі. Вони грають важливу роль в житті рослин - беруть участь у складних окисно-відновних процесах тканинного дихання. У рослинах вони зустрічаються в глікозідірованной формі або у вільному стані. Виділені в чистому вигляді, флавоноїди являють собою кристалічні речовини різного забарвлення: жовті, оранжево-червоні, рідше безбарвні. Залежно від химиче-ської структури вони можуть розчинятися у воді або органічних розчинниках.

Глікозідірованние форми флавоноїдів в якості цукрового компонента найчастіше містять моносахариди (глюкоза, галактоза, рамноза та ін.), рідше - дисахариди (рутіноза, софорс-за), а в якості агликона - похідні а- пірану (катехіни, антоціаніди тощо) і 7-Пірона (флавони, ізофлавони, флавони-ли та ін.)

Флавоноїди мають високу біологічну активність і широким спектром фармакологічної дії. Так, ряд флавоноїдних глікозидів характеризується Р-вітамінною активністю і підвищує міцність стінок капілярів, бере участь в окисно-відновних процесах, сприяє розслабленню спазмів судин, загоєнню ран, має місцевим протизапальною, терпкою і спазмолітичну дію. Флавоноїди безсмертника, м'яти перцевої, шипшини травневого, ромашки аптечної, пижма звичайного діють холе-ретические, а їхні препарати застосовують при захворюваннях печінки і жовчних шляхів. Флавоноїди звіробою звичайного, глоду застосовують при серцево-судинної патології, а горця перцевого, пташиного і почечуйного - як діуретичні і кровоспинні засоби.

Дубильні речовини, або таніди - неотруйні, безазотистих, ароматичні сполуки, добре розчинні у воді і спирті, з характерним терпким смаком. Зустрічаються вони майже у всіх рослинах; містяться головним чином в корі і деревині дерев і чагарників, в надземних частинах трав'янистих багаторічних рослин. Загальна кількість танідов в рослинах може досягати 10-30%. Рослини, що містять таніди (кровохлебка, мучниця, черемха, кінський щавель, кора дуба та ін.), застосовують всередину при шлунково-кишкових розладах, при отруєнні важкими металами або алкалоїдами, зовнішньо як в'яжучі, кровоспинні і бактерицидні препарати.

Кумарини і фу рок у марини. Кумарини - природні сполуки, в основі будови яких лежить циклировать орто-оксикоричні кислота (бензол-а-пірон). У чистому вигляді це безбарвні запашні кристали. У рослинах вони знаходяться в чистому вигляді або в з'єднаннях з цукром - у формі глікозидів. В даний час відомі сотні похідних кумарину. Кількість їх в різних видах рослин варіює в межах 0,2 - 5%, іноді до 10%. Найчастіше їх знаходять у коренях і плодах рослин сімейства бобових, зонтичних, рутових та ін У практиці в основному застосовують препарати, які стосуються фурокумарі-нам, і спазмолітичні засоби. Крім того, вони володіють фотосенсибилизирующим, гіпотензивну та Р-вітамінним дією.

Лігнани містяться в коренях, листі, корі, деревині багатьох видів рослин (в ялівці обикйовенном, лопуха великому, в смолі подофилла щитовидного, камеді евкаліпта кулькового, насінні кунжуту індійського, в деревині рослин класу хвойні). Зустрічаються як у вільному вигляді, так і у формі глікозидів. Є фармакологічно активними сполуками. Так, лігнано, отримані з подофилла щитовидного, надають канцеролітичні дію; лігнано з кунжутного масла застосовують для лікування геморагічних діатезів і тромбопенії; як біогенні стимулятори використовують лігнано лимонника китайського, заманихи високою і елеутерококу колючого.

Ефірні масла - леткі, з сильним запахом речовини, що становлять суміші різних органічних сполук, що складаються головним чином з терпенових вуглеводнів та їх похідних. Отримують масла з рослин шляхом перегонки сировини з водяною парою. Вони знаходяться в різних частинах рослин: у квітках, листі, плодах, насінні, рідше в підземних частинах. Кількість ефірних масел у різних видів рослин коливається від ледь помітних слідів (0,001%) до 20%; найчастіше воно складає 2-3%. В даний час відомо близько 2500 видів запашних рослин, наприклад полин гіркий, м'ята перцева, валеріана лікарська, материнка звичайна, шавлія лікарська та ін

Ефірні олії нестійкі, тому при заготівлі ефіроолійних рослин необхідно суворо дотримуватися правил збору, сушіння та зберігання. Застосування ефірних масел в практиці дуже різноманітно головним чином завдяки їх протизапальну, протимікробну і противірусну дію. Деякі з них впливають на серцево-судинну систему і ЦНС, мають стимулюючу, болезаспокійливу і проти-кашльові дією, знижують артеріальний тиск. Їх використовують також у парфумерній, хіміко-фармацевтичної промисловості, для зміни смаку і запаху ліків.

Смоли. За своїм складом вони близькі до ефірних масел. Це тверді або напіврідкі органічні сполуки складного хімічного складу, з характерним запахом. За консистенцією це густі рідини, клейкі на дотик. У рослинах вони знаходяться під умістищах - смоляних ходах, добувають їх допомогою надрізів. Смоли містяться в хвойних деревах, в бруньках берези, коренях ревеню та інших рослинах, мають певним фармакологічною дією, яке в основному проявляється бактерицидною і антигнильним дією. Так, смоли сосни входять до складу ранозагоювальний пластиру клеол, а бензойна смола має дезінфікуючу властивістю, нодофіллін застосовують як проносний засіб всередину.

Органічні кислоти (яблучна, лимонна, щавлева, саліцилова, оцтова та ін.) містяться в рослинах у значних кількостях як у вільному стані, так і у вигляді солей - в насінні, плодах, ягодах, коренях , листках і стеблах. Деякі органічні кислоти цілющі, інші представляють балластниевещества, лекговидаленим із сировини при виготовленні лікарських препаратів. Ряд кислот активно бере участь в обміні речовин, збуджує секреторну активність слинних залоз, посилює виділення жовчі я панкреатичного соку, покращує травлення, має бактерицидні та іншими властивостями.

До кислот, які мають виражене фармакологічна дія, відносять валериановую і ізовалеріанову, що зустрічаються в ефірному маслі валеріани, деревію, хмелю та інших рослин. Ненасичені ефірні кислоти (олеїнова, ліноле-вая, ліноленова та ін.) сприяють зниженню рівня холестерину, що попереджає розвиток атеросклерозу. Ліноле-вая кислота, наприклад, є в насінні льону, плодах обліпихи.

Мінеральні солі неорганічних кислот знаходяться в рослинах у розчиненому стані або викристалізовуються у вигляді оксалатів. Вони грають важливу роль в обміні речовин, утворенні ферментів, гормонів, кровотворенні, впливають на діяльність серця, збудливість нервової системи і м'язів, входять до складу кісток скелета. Цілий ряд захворювань пов'язаний з нестачею або надлишком в організмі того чи іншого мікроелементу, особливо в біогеохімічних провінціях.

Мікроелементи - біологічні каталізатори обмінних процесів в живих організмах. Вони входять до складу ферментів, активних металоорганічних сполук, які надають каталітичну дію на багато біохімічні процеси, що протікають в організмі. До них відносять кобальт, мідь, нікель, цинк, марганець та ін У рослинах вони містяться в мізерно малих кількостях. Баланс мікроелементів в організмі підтримується за рахунок надходження їх з кормом і водою. Так, в зерні пшениці є цинк, нікель, марганець, мідь, алюміній, сліди селену. Жито багата міддю і титаном. У картоплі міститься залізо, нікель, мідь, кобальт та ін, у чорній смородині і квасолі - молібден, в різних фруктово-ягідних соках - марганець, кобальт, нікель, цинк, залізо та ін

Вітаміни - біологічно активні органічні речовини, необхідні для життєдіяльності організму. Відіграють важливу роль в обміні речовин, процесах засвоєння і використання організмом всіх поживних речовин, в захисних функціях різних органів і систем, регулюють процес засвоєння і використання основних харчових речовин - білків, жирів, вуглеводів. Організм потребує надходження ззовні близько 20 вітамінів, решта синтезуються у внутрішніх органах. Недолік надходження вітамінів з кормом призводить до порушення обміну речовин, погіршення стану нервової системи, викликає інші патологічні явища. Настає гіпо-або авітаміноз. Відомо близько 30 вітамінів. Це вітамін А і В i (тіамін), В 2 (рибофлавін), В б (піридоксин), В | 2, В! 5, Д, Е, F, К, Р (рутин), РР (нікотинова кислота), вітамін С (аскорбінова кислота) та ін Багато хто з цих вітамінів є в лікарських рослинах.

Крім описаних фізіологічно активних речовин, у рослинах містяться також баластні речовини.

До них відносять крохмаль, пектини, слизу, камеді, жирні олії та ін

Крохмаль накопичується в клітинах майже всіх вищих рослин і є їх найважливішим резервним живильним углеводом, що складається з полісахаридів. При витяганні біологічно активних речовин з рослин крохмаль є баластом. Але сам по собі в розвареному вигляді (клейстер) володіє деякими фізіологічними властивостями, наприклад обволакивающим при шлунково-кишкових захворюваннях. Рисовий крохмаль вживають як присипки.

Пектини - вуглеводні полімери, що складаються із залишків уранових кислот і моносахаридів. У присутності цукру і кислот вони здатні утворювати холодці, у фармації їх застосовують як допоміжні речовини при виготовленні деяких лікарських форм. Так, пектини з соняшнику використовують як основу деяких шлунково-кишкових препаратів.

Слизу і камеді. Слизу - безазотистих речовини різного хімічного складу, переважно полісахариди. Мають високу водоудерживающей здатністю, при кип'ятінні з водою розбухають і утворюють студнеобразную масу. Слизу як обволікаючі засоби застосовують всередину при шлунково-кишкових захворюваннях, кашлі, зовнішньо як пом'якшувальний. До а-м е д і утворюються у деяких рослин при руйнуванні клітинних оболонок або їх хворобливому стані, рідше у здорових рослин як продукти нормального обміну речовин. Камеди ряду рослин проявляють певну фармакологічну дію.

Так, камедь кореня солодки голої обумовлює її проносну дію, камедь трагаканта використовують при виготовленні деяких лікарських форм.

Жирні масла зазвичай накопичуються у великих кількостях в насінні. Наприклад, в лляному насіння масел понад 30%, в очищеному мигдалі 70%. У практиці масла використовують для приготування розчинів деяких лікарських препаратів (розчин камфори в олії), мазей, лініментів та ін, касторове масло - як проносний засіб і т. д.

Такі основні біологічно активні речовини, що знаходяться в лікарських рослинах і зумовлюють їх лікувальну властивість. Останнє часто пов'язано не з однією речовиною, а з кількома входять до складу рослини. Використання хімічно чистих препаратів нерідко не дає того лікувального ефекту, який отриманий від застосування самої рослини або суми його діючих речовин. Прикладом можуть служити наперстянка, шипшина, валеріана та ін

Фітонциди – речовини, які утворюються вищими рослинами і мають бактерицидну, фунгіцидну і протистоцидну дію, а деякі з них токсично діють на комах, кліщів, червів та інших макроорганізмів, стимулюють або гальмують розвиток і ріст рослин, їх відкрив російський ембріолог Б. П. Токін. Вони є одним із чинників природного імунітету рослин, що захищають їх від збудників інфекційних хвороб та комах-шкідників.

За хімічним складом, це – глікозиди, терпеноїди та інші вторинні метаболіти. Так, наприклад, у комплекс фітонцидів яблуні входить 28 компонентів (кислоти, спирти, альдегіди, кетони, прості та складні ефіри, лімонен).

Слід відмітити, що біологічна активність їх обумовлена не усім комплексом сполук, а групою речовин (алкалоїдами, глікозидами, хінонами, лактонами, флавоноїдами, кислотами, смолами, ефірними оліями тощо).

Розрізняють леткі фітонциди, які виділяються наземними частинами рослини у повітря; підземними – частинами рослини у грунт; водними рослинами – у воду.

Виділяють і неекскреторні фітонциди. Останні утворюються у тканинних соках і протоплазмі клітин.

Продукування їх змінюється в залежності від пори року, доби, грунту, кліматичних умов, стадії вегетації, та у цілому, від фізіологічного стану рослини. Причому, різні органи рослини можуть виділяти різні фітонциди, а однакові – у різних кількостях.

Рослини продукують порівняно велику кількість фітонцидів. Наприклад, 1 гектар хвойного лісу виділяє у повітря в середньому 4-5 кг фітонцидів на добу, листяного – 2 кг, тоді як яловець звичайний виділяє до 30 кг.

Виділення в атмосферу фітонцидів особливо інтенсивно проходить під час цвітіння рослин. Відмічають, що у цей час повітря лісів, степів та навколишнього середовища особливо насичено ними.

Відкриття фітонцидів, до певної міри, дало можливість з'ясувати складні співіснування між рослинами. Справа у тому, що деякі з них гальмують, а інші стимулюють розвиток та ріст інших, тобто впливають на стан фітоценозів.

Для прикладу, якщо висіяти по сусідству пшеницю та альпійську фіалку, то пшениця дасть високий врожай, а фіалка не випустить жодного паростка. Ця ж фіалка, якщо росте по сусідству із капустою, проявляє такий антагонізм, що обидві рослини гинуть.

Якщо вирощувати озиме жито й пшеницю на одній і тій же площі, протягом трьох років поспіль, то на четвертий рік пшениця не дасть урожаю.

Спостерігають, що огірки краще ростуть поряд з квасолею.

Відмічається різне співіснування і у дерев. Так, дуб і горіх не можуть рости поряд; хвойні породи дерев пригнічують ріст навіть свого родича – сосну; ясень пригнічує ріст дуба; шипшина не може рости поряд з ялиною; липа дрібнолиста пригнічує акацію жовту і бузину жовту; тополя запашна пригнічує ріст вільхи сірої. Своєрідна несумісність існує між бузиною червоною і мадриною сибірською. Водночас, магнолія стимулює проростання насіння люцерни та тимофіївки; троянди краще ростуть поряд із лілією.

Вищенаведені приклади свідчать про те, що фітонциди є одним із вирішальних чинників природного добору рослин у фітоценозах.

Фітонциди у цілому впливають і на склад біоценозів. Зокрема, в залежності від якісного і кількісного складу лісів, садів, полів, лугів змінюється склад мікрофлори повітря, бо фітонциди до деякої міри його знезаражують.

Мікробіологічними дослідженнями встановлено, що у соснових і кедрових лісах повітря містить на 1 м³ усього близько 200-300 бактерій.

Проведеними дослідами встановлено, що в лабораторних умовах фітонциди квіток і листя черемхи на перших секундах убивають мух, комарів, гедзів, а через 15-90 хвилин можуть гинути і щури. Також доведено, що досить 2,0 г подрібнених листків лавровишні, щоб їх фітонциди привели до загибелі великих пацюків.

Бузина своїми фітонцидами захищає смородину та агрус від гусениці метелика-вогневика, а яблуня – від плодожерки; календула – квіткові рослини і ягідні кущі від нематод.

Цибуля своїми фітонцидами відлякує кліщів, довгоносиків та інших шкідників від ягідних кущів.

Виходячи із цього, необхідно у містах і селищах міського типу, а також біля медичних і профілактичних закладах (лікарні, санаторії, будинки відпочинку тощо) висаджувати дерева та кущі з високою фітонцидною активністю.

У деяких країнах проводять обкурювання приміщень димом, який одержують при спалюванні різних рослин або їх сумішей.

Поширення, заготівля, хімічний склад та медичне застосування описані нижче в розділах рослини, які місять комплекс біологічно активних речовин.

1.Вам коли-небудь радили розрізати цибулину і покласти в кімнаті, коли ви підхопите ГРВІ? Згодна, запах не дуже приємний, але таким способом ви рятуєтеся від мікробів в кімнаті. Цей спосіб застосовують споконвіку, але пояснити його дію змогли тільки в ХХ столітті, коли відкрили такі речовини як фітонциди. В даний час відкриття фітонцидів виросло в самостійне біологічне вчення, що розробляється ботаніками, хіміками, мікробіологами і лікарями.

Всі рослини, крім грибів, мають антимікробну дію. Таким чином, вони самі себе захищають, це їх імунітет. І це все завдяки фитонцидам - ​​летючим речовин. Виявлення фітонцидів в 20-х роках вважається одним з найбільших досягнень ХХ століття. Крім того, фітонциди стимулюють організм людини до підвищення імунітету. Це дуже важливо при лікуванні інфекційних захворювань, які тому і виникають, що імунітет організму знижується.

Фітонциди різних рослин сприяють очищенню повітря. Наприклад, фітонциди бегонії знижують кількість мікробів в кімнаті на 43%, а фітонциди хризантеми - на 66%. У приміщенні, де знаходяться, наприклад, цитрусові, розмарин, мирт, в повітрі набагато менше мікробів. А частки солей важких металів, які потрапляють до нас додому з вулиці, переповненій машинами, поглинає аспарагус. Якщо у вас є в будинку герань, то вам пощастило. Фітонциди, які виділяє герань, дезінфікують і дезодорують повітря. Це перешкоджає виникненню легеневих захворювань і покращує обмін речовин. А хлорофітум за добу здатний очистити повітря в 10-12 метровій кімнаті на 80%. Якщо ми правильно підберемо кімнатні рослини, які виділяють фітонциди, ми зможемо оздоровити атмосферу в кімнаті. Наприклад, від фітонцидів, що виділяються хвойними рослинами, фікусами, пеларгонії, монстерою, аспарагусом, розмарином, гинуть більшість хвороботворних мікробів, що знаходяться в кімнатах.

Отже, фітонциди - це леткі речовини, що мають антимікробну дію, підвищують імунітет організму. Наприклад, фітонциди часнику вбивають збудників черевного тифу, дизентерії, холери. А фітонцидами цибулі дезінфікували приміщення, де знаходився хворий.

Фітонциди вишні, агрусу, брусниці, суниці, журавлини та чорниці знешкоджують кишкову паличку. А соки брусниці, калини, червоної і чорної смородини знешкоджують трихомонади. А найголовніше, що активність фітонцидів соку журавлини, брусниці, смородини і калини зберігається і при високій, і при низькій температурі. Також антимікробну дію мають перець духмяний, кориця, гвоздика, оскільки в них велика кількість фітонцидів. Тому, коли ви додаєте ці прянощі в блюдо, ви не тільки покращуєте смак страви, а й тим самим знезаражує його. Як ви думаєте, чому в м'ясний фарш кладуть цибулю, часник і перець. Не тільки тому, що це смачно, а також з-за фітонцидів, які знаходяться в цибулі, часнику і перці. Мікробів, які можуть перебувати в м'ясі, вбивають фітонциди.

2.Всього в світі налічується більше 3000 рослин, з яких можна отримати ефірну олію. Однак на практиці використовується лише 300, що теж немало. Всі без винятку ефірні олії несуть величезну користь для здоров'я. Вони володіють такими важливими властивостями:

- антибактеріальною - олії знищують мікроби і віруси, тому в період загострення простудних захворювань корисно очищати будинку повітря за допомогою аромалампи. Найсильнішими противниками бактерій є олії ромашки, лимона, бергамоту і чебрецю.

- заспокійливою - приємні аромати ефірних олій позитивно позначаються на нервовій системі. Вони допомагають розслабитися, зняти стрес і налаштуватися на позитивну хвилю. Зокрема, найкращі антидепресанти - це олії сандалу, материнки і іланг-ілангу.

- регенеруючою - щоб порізи або тріщини швидше гоїлися, досить нанести на шкіру пару крапель ефірної олії троянди, герані, сосни, рожевого дерева або мірри.

Завдяки дослідженням учених вдалося з'ясувати, що на запах реагує не тільки ніс, але і організм в цілому.

Молекули олій надзвичайно активні і вони здатні проникати крізь шкіру до глибших тканин.

- Так, випари ефірних олій троянди і жасмину нормалізують роботу центральної нервової системи, а також покращують сон.

- Для концентрації мозку і підвищення розумової діяльності відмінно підходять олії базиліка, розмарину і м'яти перцевої.

- Олія бергамоту загострює зір в темряві і зміцнює імунітет.

- Евкаліптова олія ефективно бореться з простудними захворюваннями.

- Ефірна олія лимона знижує артеріальний тиск, усуває головний біль і мігрені, а також вона дуже корисна при захворюваннях дихальних шляхів.

- Олія чайного дерева допомагає швидше позбутися від кашлю та застуди, крім того, воно сприяє одужанню при харчових отруєннях.

- А при нудоті допоможе олія лаванди або розмарину.

Чинники зміни хімічного складу рослинного організму

Внутрішні фактори

Утворення і накопичення у лікарських рослинах біологічно активних речовин є динамічним процесом, який, зокрема, пов'язаний з фазами розвитку. Онтогенез супроводжується характерними змінами в обміні речовин. Динаміка утворення діючих речовин кожної рослини має свої закономірності, підпорядковується онтогенетичним закономірностям і залежить від віку рослин, фази вегетації. Наприклад, при заготівлі маку алкалоїди з’являються відразу після проростання насіння, а морфін – тільки на другому місяці. Кількість алкалоїдів зростає у фазі цвітіння, потім – зменшується і зовсім зникає до заморозків.

Фактори зовнішнього середовища

Грунтовий фактор

Склад ґрунту, наявності в ньому мінеральних речовин, вологості, мікрофлори, механічної структури, прогрівання тощо

Кліматичний фактор

Кількість опадів та вологість повітря впливають на якісний та кількісний склад хімічних речовин в рослині. Так, для ксерофітів шкідлива зайва волога, для гігрофітів, навпаки, шкідливі посушливі умови зростання

Географічний фактор – сонячна радіація

Від теплової та світлової енергії залежить тривалість вегетації, накопичення діючих речовин і біомаса сировини. Кожна рослина має свій максимум тепла, котрий дає їй змогу повно ї закінчено завершити життєвий цикл. Тепла погода сприяє підвищенню вмісту алкалоїдів в рослинах, холодна – гальмує їх синтез, а при заморозках алкалоїди не накопичуються.

Географічний фактор – широта і довгота місця, його експозиція, у тому числі і висота над рівнем моря.

В рослинах південних широт звичайно накопичується більше діючих речовин. Достатньо вказати на силу отруйних рослин у тропічних країнах. Велике значення має і географічна довгота – рослини східних, більш континентальних районів європейської частини материка, дають більший вихід ефірних олій. Відомо, що в олійних рослинах кількість жирних кислот та йодне число олій зростають при віддалені від узбережжя вглиб до материка

Методика дослідження ефірної олії в бруньках берези

Добування. Ефірні олії добувають методом перегонки з водяною парою (гідродистиляція); екстрагування органічними розчинниками, інертними газами, жирними оліями (мацерація); методом поглинння твердим жиром (анфлераж); методом пресування (для цитрусових). Вибір методу добування залежить від хімічного складу ефірної олії, морфолого - анатомічних властивостей сировини й від того, у якій галузі олія буде застосована. Для виділення олії використовують свіже збирану, підв`ялену, підсушену або попередньо ферментовану сировину. Медичні олії добувають перегонкою з водяною парою.

Кількісне визначення. Кількісне визначення ефірної олії в сировині роблять перегонкою її з водяною парою з подальшим вимірюванням об`єму отриманої ефірної олії. Вміст олії виражають у об’ємно - вагових відсотках у перерахунку на суху сировину.

Визначення вмісту ефірних олій у ЛРС проводили шляхом перегонки з водяною парою за стандартною методикою з використання ксилолу . Для порівняння вивчали методи визначення вмісту ефірної олії по старій методиці. Перед роботою перевірили цілісність зворотного холодильника, правильність підключення його до водопровідної системи та циркуляцію води в холодильнику.

У плоскодонну або круглодонну колбу місткістю 1000 мл. помістили кількість випробувального зразка, масою 20,07 г., додали 400 мл. води очищеної через наливну лійку N до рівня В , додали ксилол 0,50 мл. ,а в горловину помістили градуйований приймальник, заповнений водою очищеною до верхньої позначки. Закріпили в штативі зворотний холодильник із гумовою пробкою, з’єднали з колбою так, щоб кінець холодильника знаходився над лійкоподібним розширенням градуйованого приймальника не торкаючись його. Колбу поставили в колбонагрівач. Приймальник повинен вільно поміщатися в горловині колби, не торкаючись стінок і знаходиться від рівня води не менше ніж 50 мм. Для чистоти дослідження спочатку налили воду і ксилол, ганяли по системі 2 год., а потім додали наважку.

Рідину в колбі нагрівали до кипіння і регулювали швидкість перегонки від 2мл. до 3 мл. на хвилину. Перегонку продовжували 30 хв., після припинення нагрівання через 10 хв. Визначили об’єм ксилолу, зібраного в градуйованій трубці. Зазначену кількість випробуваного зразка помістили в колбу й продовжували перегонку протягом 2 годин. Після припинення нагрівання , через 10 хв., визначили об’єм рідини. Зібраний у градуйованій трубці й відняли від нього попередньо відзначений об’єм ксилолу. Одержана різниця являє собою кількість ефірної олії із усієї маси випробуваного зразка.

Результати розраховували за формулою :

1. Об’ємно масову частку χ, %, у перерахунку на повітряно-суху сировину за формулою (2.1)

,

де V1 – об’єм відігнаної ефірної олії, у мл.;

V2 - об’єм ксилолу, у мл.

m – маса наважки сировини, у г.

W2 – втрата в масі при висушуванні сировини, у %.

Отже, об’ємно масова частка ефірної олії в бруньках берези в перерахунку на повітряно-суху сировину становить:

Розроблення технологічних карток вирощування багаторічних лікарських рослин.

Схема складання

1.Вибір попередника і місце сівозміни значною мірою впливають на врожайність.

2.Удобрення.

3.Підготовка насіння до сівби, сівба.

4.Догляд за посівами.

5.Збирання врожаю.

Особливості вирощування лікарських рослин

Усім відома величезна користь лікарських трав. Навчитися вирощувати їх не складно. Як правило, єдине, що дійсно потрібно, – сонце.

Дуже мало видів, які дають нормальний урожай у тіні або хоча б півтіні. Особливо необхідне сонце ефіроолійним рослинам. Чим яскравіше сонце, тим більше вони накопичують діючих речовин. У півтіні добре почуваються лише валеріана, котівник, кропива. Більшість лікарських рослин, будучи за своїм походженням дикорослою, не надто вимоглива до поживності ґрунту; безсмертник піщаний взагалі здатний рости на чистих пісках. Крім того, поживність ґрунту легко регулюється підгодівлею. Більш чутливі вони до механічного складу. Для рослин, сировиною яких є корінь, потрібні пухкі, добре дреновані ґрунти. З рослин, у яких заготовляють наземну частину, дуже чутливі до пухкості ґрунту м’ята й естрагон. Рихлість ґрунту і відсутність на ньому щільної кірки дуже важливі при розмноженні лікарських рослин насінням, оскільки у багатьох з них дрібні і слабкі сходи.

Валеріана лікарська

Зазвичай у дикоростучої валеріани довжина кореневища – 5 см, а якщо виростити цю рослину на грядці, довжина його збільшиться до 15 см. Наприкінці літа пройдися сирими і заболоченими лісовими узліссями та галявинами і збери насіння валеріани лікарської, а на початку листопада посій його у землю. Висіяти насіння можна і навесні, і восени. Але більше року насіння не зберігайте – воно не зійде. Насіння висівають у добре і глибоко оброблений ґрунт, куди корисно внести компост, а якщо земля кисла – то й вапно. Найкраще насіння висівати рядами, відстань між якими – 45 см. Закладати насіння треба на сантиметр на суглинних ґрунтах і на 2 см – на більш легких. Виносить валеріана лікарська і затінення, адже дика валеріана часто росте під тінню чагарників і дерев. Хоча валеріана у природі воліє вологого ґрунту, раніше вважалося, що краще коріння можна збирати лише з сухих і високих місць. Перевірте це і спробуйте висадити валеріану на сухих легких ґрунтах і навіть на кам’янистих схилах. Засіяне валеріаною поле може давати врожай кілька років. А щоб рослини культурної валеріани не вироджувалися, між ними садіть час від часу дику. Кореневище валеріани викопуйте на другий рік, а щоб воно було більш міцним, обрізайте квітконосні стебла, що з’являються влітку. На насіння залишайте найкращі рослини, їх рясно поливайте і ретельно удобрюйте.

Алтея лікарська

Вирощувати її досить просто. Ґрунт повинен бути родючим, піщаним або глинистим, зораний на 20 см. Зазвичай ділянку, де буде вирощуватися алтея, скопують з осені на глибину 20-25 см, вносячи попередньо на 1 м2 5-6 кг добре перегнилого гною або компосту. Ранньою весною, коли зійде сніг, ділянку боронують граблями, рихлять мотикою на 4-5 см, якщо він за зиму сильно ущільнився, і розрівнюють граблями. Потім ділянку злегка ущільнюють і в борозни на глибину 2-3 см сіють насіння алтеї з міжряддям у 45-60 см за нормою 1 г/м2. Для посіву краще використовувати насіння, що полежало 2-3 роки. Для прискорення появи сходів насіння можна замочити у воді на 3-5 діб. При згущених сходах посів проріджують, залишаючи на 1 м грядки 10-15 рослин. При гарному догляді добрий урожай коренів можна отримати у перший рік.

Звіробій продірявлений

Звіробій переносить холод, любить світло і за нормальних умов на одному місці може рости років десять. Тому ґрунт має бути добре удобрений: на 1 м² внести 5-7 кг гною. Насіння висівають на світлих та очищених від бур’янів ділянках. Важливо, щоб на таких ділянках не застоювалися весняні води. Сіяти рослину краще під зиму, за тиждень-другий до морозів. Висівають звіробій поверхово з міжряддями 45 см. На 1 м грядки сіють 1500 насінин (0,15 г). При появі сходів звіробою грядки прополюють, міжряддя розпушують. За потреби звіробій можна прополювати ще кілька разів.

Особливості вирощування лікарських рослин

Усім відома величезна користь лікарських трав. Навчитися вирощувати їх не складно. Як правило, єдине, що дійсно потрібно, – сонце.

Дуже мало видів, які дають нормальний урожай у тіні або хоча б півтіні. Особливо необхідне сонце ефіроолійним рослинам. Чим яскравіше сонце, тим більше вони накопичують діючих речовин. У півтіні добре почуваються лише валеріана, котівник, кропива. Більшість лікарських рослин, будучи за своїм походженням дикорослою, не надто вимоглива до поживності ґрунту; безсмертник піщаний взагалі здатний рости на чистих пісках. Крім того, поживність ґрунту легко регулюється підгодівлею. Більш чутливі вони до механічного складу. Для рослин, сировиною яких є корінь, потрібні пухкі, добре дреновані ґрунти. З рослин, у яких заготовляють наземну частину, дуже чутливі до пухкості ґрунту м’ята й естрагон. Рихлість ґрунту і відсутність на ньому щільної кірки дуже важливі при розмноженні лікарських рослин насінням, оскільки у багатьох з них дрібні і слабкі сходи.

Зупинимося на найвідоміших видах трав окремо.

Ромашка аптечна

Найкраще сіяти ромашку в першій декаді серпня. Підзимовий посів – за 10-12 днів до морозів; весняний – як тільки розтане сніг. Ширина міжрядь – 45 см. Норма висіву – 0,3 г/м². Глибина загортання при озимому та осінньому посіві – 1-1,5 см, при пізньому – не глибше 0,5 см. Насіння після посіву присипають торф’яною крихтою. Посіви потребують розпушування та прополювання бур’янів.

Шавлія лікарська

Ця рослина любить світло і тепло, добре переносить посуху. Однак у холодні зими вимерзає. Не можна створювати ділянку біля польових доріг – рослина дуже забруднюється пилом. Не любить шавлія і надлишку вологи. Ґрунт розпушують граблями на 3-7 см, прикопують і сіють насіння. Висівають шавлію (найкраще пророщене насіння) рано навесні на глибину 3-4 см, з міжряддям 46-60 см і нормою посіву 0,8 г/м². Посіви рихлять, прополюють, помірно поливають.

Вирощування подорожника великого добре вдається на чорноземах, суглинних і супіщаних ґрунтах. Важкі глинисті ґрунти, піддані запливанию, для нього непридатні

Подорожник великий - багаторічна рослина з досить тривалим періодом використання плантацій (3 - 5 років). Тому його посіви варто розміщати на ділянках з досить вологим і родючим ґрунтом, у ланках сівозміни з багаторічними лікарськими рослинами

Підготовка ґрунту

Основна обробка ґрунту не відрізняється від загальноприйнятої під інші просапні культури. Передпосівна підготовка залежить від строку посіву. При подзимнем посіві ділянка після оранки, що проводять не пізніше чим за 10 - 15 днів до посіву, боронують в 1 - 2 сліди. Якщо період між оранкою й посівом досить великої й ґрунт сильно ущільнився або поле початок заростати бур'янами, роблять культивацію й боронування. Для одержання рівномірних і дружних сходів після культивації й боронування поле накочують легкою ковзанкою. При весняному посіві поораний з осені ділянку залишають у зиму без боронування. Провесною, як тільки можна почати польові роботи, зяб боронують в 1 - 2 сліди. Культивацію застосовують тільки на сильно ущільненому ґрунті й за умови, що перед посівом поле буде прикочено. При літньому посіві ґрунт обробляють по типі пари або напівпари

Добриво

Органічні добрива варто вносити під попередник. Безпосередньо під посіви подорожника великого дають повне мінеральне добриво в дозі на 1 га 60 кг діючих речовин. За час вегетації рослини 1 - 2 рази підгодовують мінеральними або місцевими добривами. Досвідами встановлено, що дворазова підгодівля повним мінеральним добривом (на 1 га 30 кг діючих речовин) збільшує врожай сировини па 22 - 28%. З місцевих добрив для підгодівлі можна використовувати гнойову рідоту й курячий кал

Посів

Подорожник великої висівають овочевою сівалкою. Подзимний і літній посіви проводять сухими насіннями, а весняний - стратифікованими або сухими

Для стратифікації насіння подорожника змішують у ящику зі зволоженим піском у пропорції 1:4 по обсязі й при температурі в 18 - 20° витримують двоє доби. Потім їх виносять у льох або поміщають на 1 - 2 місяці під сніг. Перед посівом насіння подорожника великого висушують до сипучого стану на повітрі й очищають від піску

На порівняно чисті від бур'янів ґрунтах подорожник великої сіяють із міжряддями 27,5 - 30 див. При таких звужених міжряддях листи в розетці більше підняті над землею, чим при широкорядних посівах, що дає можливість механізувати збирання. На недостатньо чистих ділянках варто висівати з міжряддями 45 і навіть 60 см.

Під зиму насіння подорожника висівають поверхово, а при посіві влітку або навесні їх заглубляют на 0,5 - 1 див. Норма висіву сухих насінь 6 кг на 1 га, стратифікованих - 4 кг.

Догляд за посівом

Улітку посіви вчасно рихлять, просапують у рядках, підгодовують і ведуть боротьбу із хворобами й шкідниками. Особливо ретельним повинен бути відхід на початку першого року вирощування рослин, тому що дрібні сходи легко заглушають бур'яни. Першу культивацію проводять слідом за появою сходів

Рано навесні перехідні плантації подорожника великого боронують, щоб видалити відмерлі листи. Інші прийоми відходу ті ж, що й за плантаціями першого року життя. Для підвищення врожаю листів на сировинних плантаціях, де з вирощуваного подорожника не намечается збір насінь, доцільно скошувати й видаляти що утворяться цветоноси.

Збирання врожаю

Урожай листа забирають 1 - 2 рази за сезон, залежно від погодних умов. Перше збирання проводять у фазі початку цвітіння рослин, другу - за 1,5 - 2 місяці до кінця вегетації, щоб рослини перед відходом у зиму могли сформувати нову розетку й досить добре зміцніти. Забирають урожай жниваркою, обладнаної копичником. У випадках, коли листи в розетках слабко підняті над землею, їх зрізують серпом

Щоб витягти сік, зібрані листи без затримки направляють на переробку. Для одержання сухої продукції їх сушать у повітряній сушарці або під навісом, а в непогожу погоду - у вогневій сушарці з температурою теплоносія 40 - 50°.

При належній агротехніці вирощування врожай свіжого листа подорожника за два укоси доходить до 70 - 90 ц із 1 га. Вихід сухих листів становить приблизно 20%.

Вирощування насінь подорожника великого виробляється винятково для цілей подальшого розмноження

До збирання на насіння приступають, коли починають розкриватися нижні супліддя колосків. Скошують цветоносние стебла жниваркою з копичником. Скошувати цветоноси треба на висоті 15 - 20 див, щоб не зачіпати листів розетки. Скошені цветоноси звозять на токовище, розкладають шаром 8 - 10 див і під час сушіння періодично ворушать. Після сушіння їх обмолочують на молотарці, а потім насіння очищають на зерноочисні машинах

Тема. Бажання вивчати та охороняти лікарські рослини.

Мета: розширити знання учнів із властивостями лікарських рослин своєї місцевості та їх значенням для людини, формувати інтерес до лікарських рослин, закріпити із правилами збору лікарських рослин, навчити використовувати їх у харчуванні; розвивати спостережливість, увагу, пізнавальний інтерес, естетичний смак; виховувати бажання вивчати та охороняти лікарські рослини своєї місцевості, екологічну культуру.

Сьогодні я , запропону рецепти приготування смачних, цілющих, оздоровчих та запашних фіточаїв, а також ми розширемо свої знання про властивості лікарських рослин та вміння їх збирати.

Куди б ми не пішли – чи то до лісу, чи то на луки, поле, скрізь нас зустрічають квіти. А що ми знаємо про них? Мабуть, не так уже й багато. А про них варто знати більше. Останнім часом винайдено багато лікувальних властивостей рослин. Лікарські рослини є тим місточком між людиною і природою, тією рятівною соломинкою, за яку хватається хворий.

Калган, калина і кавун,

Капусти і кульбаби квітка,

Рослини рідні збережуть

Здоров'я всім маленьким діткам.

Наша робота буде побудовано за чарівними чашечками, які ви бачите на дошці.

Перша чашечка «Загадки»

І червона, й соковита,

Та гірка вона все літо.

Припече мороз – вона

Стала добра і смачна. (Калина)

Лист різний із оксамиту,

Соком ягідка налита.

А для хворої дитини

Кращі ліки - чай з … (Малини)

Червона, солодка, пахуча,

Росте низько, до землі близько. (Суниця)

Рослина, що зубів не має,а кусає. ( Кропива)

Росла біленька кулька,

подув вітер - кулька полетіла. (Кульбабка)

Я на сонце дуже схожа,

Золотиста, ніжна, гожа.

Я щоранку розцвітаю,

Промінцями всіх вітаю.

Відгадати вам не важко,

Що за квітка я? (Ромашка)

Синьоока ця заброда

В полі водить хороводи.

Де вона вінки спліта -

Рідкі пшениці і жита. (Волошка)

- Молодці!

Друга чашечка у нас «Загадкова скринька»

- Що вам потрібно зробити. До мене підходить один учень витягує зі скриньки одну лікарську рослину і описує її не називаючи, а інші учні повинні відгадати назву цієї рослини.

- Молодці!

Третя чашечка у нас «Знайди пару»

Ви вже багато знаєте лікарських рослин, як вони виглядають і називаються. Ось зараз ми і перевіримо ваші знання. Завдання буде таким. Вам потрібно об'єднатися у групи по 4 учня.

Потім кожна групка отримує аркуш паперу на якому зображенні лікарські рослини та їх назви. Вам потрібно з'єднати назву з малюнком. (діти працюють на протязі 1 хв)

- Молодці!

Четверта чашечка «Пазли»

Кожна групка отримує пазли, які повинні скласти і назвати лікарську рослину.

- Молодці!

А. що ви знаєте про властивості цих рослин?

Подорожник - це рослина, яка росте при дорозі. Листя подорожника використовують

що швидше зупинити кров. Сік із подорожника покращує апетит.

Насіння використовують при захворюванню шлунка.

Материнка - п'ють напій з материнки при хворобі шлунка, кишечника, горла, при

простудних захворюваннях, від зубного болю.

Звіробій - Засобом від 99 хвороб називають звіробій в народі. Він має протимікробну

дію. Він цілющий у свіжому та сухому виді. Готують із трави звіробійне

масло, яке застосовують у компресах для лікування ран, опіків. Свіжу траву

звіробою розтирають і прикладають при ударах. Добре допомагає при грипі,

коли болить голова.

Календула або нагідки – це різновид трав’янистої рослини із сімейства Айстрові. Впізнати календулу можна по дуже красивим і яскравим жовтим або помаранчевим кольорами. Досить поширена в традиційній і народній медицині. Її лікувальні властивості – широкі.

Застосовують при порізах, язві, лишаях, хворобі очей, печінки, шлунка, золотусі

М'ята — це рослина, лікувальні властивості якої відомі ще здавна. Недарма вона входить до складу багатьох ліків, чаїв, харчових добавок.

П'ята чашечка «Правила збору»

Для виконання цього завдання кожна групка отримує правила в яких вам потрібно визначити як правильно збирати лікарські рослини. (Діти виконують завдання 1 хв)

Завдання закінчено і ми зараз перевіремо як ви знаєте правила збору лікарських рослин.

Відповіді дітей

«Як збирати лікарські рослини»

• Не рвіть квітів без зайвої потреби.

• Не рвіть їх багато, а лише кілька.

• Не виривайте квіти з корінням.

• Не рвіть останньої квітки.

• Не витоптуйте і не ламайте квіти.

http://library.nlu.edu.ua/POLN_TEXT/4%20KURS/4/1/09H2R9_2.htm

Цікаві результати здобуті гуртківцями, фіксуються в щоденниках дослідницької роботи, а окремі досліди завершує дослідницька робота. Доглядаючи за рослинами, юннати засвоюють важливі прийоми і трудові навички, вчаться розмножувати, пересаджувати, обрізати, щеплювати, поливати та підживлювати рослини. З цією метою проводиться з гуртківцями цікава експериментальна та змістовна науково-дослідна робота за наступною тематикою:

«Дослідження впливу стимуляторів росту на укорінення стеблових живців », «Вегетативне розмноження рослин»,

«Щеплення»,

«Вирощування з насіння

пошуково – дослідницька діяльність виконує низку функцій, а саме: створення позитивної мотивації до наук природничого циклу, цілеспрямованої самоосвітньої діяльності; поглиблення та посилення дієвості знань з природознавства, біології, географії, фізики, хімії, народознавства; розвиток інтелектуальної сфери особистості, формування вмінь та навичок дослідницької діяльності; розвиток пізнавальної активності.

Цікаві результати здобуті гуртківцями, фіксуються в щоденниках дослідницької роботи, а окремі досліди завершує дослідницька робота. Доглядаючи за рослинами, юннати засвоюють важливі прийоми і трудові навички.

Фенологічні спостереження. Фенологія – система знань про сезонні явища природи, терміни їх настання та причини, що визначають ці терміни. Фенологічні спостереження дозволяють встановити час початку і закінчення вегетації рослин, їх цвітіння, строків достигання плодів і насіння, збору насіння, збору врожаю, розвитку шкідливих комах, збудників хвороб тощо, з чого можна зробити висновок про їхню господарську цінність і перспективи використання. Фенологічні спостереження мають наукову та практичну цінність якщо вони проводяться систематично та за єдиною методикою. Перед початком фенологічних спостережень необхідно встановити об’єкти та їхню ботанічну достовірність. Рослин, за якими ведуться фенологічні спостереження, повинно бути не менше ніж 5–10 особин кожного виду (сорту). Вони повинні бути здоровими і здатними до формування генеративних органів. Навесні та восени, коли зміна фаз розвитку відбувається швидко, фенологічні спостереження слід проводити через 1–2 дні, в інші періоди – не рідше 2 рази на тиждень. Тривалість спостережень, залежно від їхньої мети, може коливатись від одного до декількох десятків років. Дані фенологічних спостережень заносяться до спеціального журналу. Організація вивчення розвитку рослин полягає у виборі об'єктів, місць та термінів спостережень, проведенні паралельних спостережень над рослиною та навколишнім середовищем. Бажано вести спостереження за рослинами в різних екологічних умовах (в насадженнях і на галявинах, в сухих і надмірно зволожених місцях, на ґрунтах з різним механічним складом, в різних елементах рельєфу). При цьому слід точно описувати саму рослину (вік, висоту, ступінь розвитку, походження та інше), її місцезнаходження. При описуванні відмічаються: географічний пункт, рельєф (підвищення, схил, дно балки тощо), експозиція схилу, наявність водойм (болото, річка, озеро), тип ґрунту, глибина залягання ґрунтових вод, оточуюча рослинність тощо). Фенологічні спостереження слід проводити одночасно не менш, ніж за п'яти однотипними рослинами. Під однотипними розуміють рослини одного виду, однакові за віком, походженням, розвитком, які знаходяться в однакових умовах тощо. Якщо передбачається з’ясувати фенологічні форми, кількість однотипних дослідних рослин доцільно збільшити до двадцяти. Всі рослини, за якими проводитиметься спостереження, нумеруються і наносяться на план. Для визначення різниці в зміні фенологічних фаз у рослин за умов різного оточуючого середовища необхідно паралельно проводити спостереження за періодичністю інших явищ природи. Насамперед, необхідно використати дані найближчої метеорологічної станції. Дуже важливо мати дані про вологість ґрунту та розташування ґрунтових вод протягом вегетаційного періоду. Необхідно зафіксувати дату останніх весняних та перших осінніх приморозків, замерзання ґрунту, глибину його промерзання, товщину снігу та дату відтавання ґрунту.

Вероніка лікарська – дикоросла рослина родини ранникові (Scrophulariaceae). Росте на піщаних грунтах у світлих лісах по всій Україні, рідше у Лісостепу і Криму, дуже рідко в Степу. Вероніка належить до видів, які зустрічаються на узліссях, галявинах, зрубах, лісових луках, серед чагарників [3]. Рослину здавна використовують у народній медицині як протизапальний, знеболювальний, протисудомний, антитоксичний, фунгіцидний, кровоочисний, відхаркувальний, депуративний, кровоспинний і ранозагоювальний засіб [2]. Природні запаси вероніки лікарської з кожним роком зменшуються внаслідок інтенсивного господарського використання земель, на яких зростає рослина, заготівлі сировини без урахування норм та правил збору, несприятливої екологічної ситуації, зокрема після аварії на Чорнобильській АЕС та інших факторів. При цьому попит фармацевтичної промисловості України на сировину дикорослих лікарських рослин залишається великим [6]. Тому метою нашої роботи є вивчення особливостей розвитку вероніки лікарської в умовах культури.

Методи дослідження.

Фенологічні спостереження проводили за методикою .

Аналізуючи структуру морфогенезу вероніки лікарської вивчали особливості формування і тривалість життя материнського куща.

Рослини висаджували (15 квітня) в грунт з міжряддями 45 х 70 см.

Результати й обговорення.

Вероніка лікарська – багаторічна опушена рослина висотою 10–30 см, яка розмножується насінням і вегетативно – живцями та вкоріненими ділянками втеч.

Насіння можна сіяти під зиму або навесні. Цікаве у вероніки пристосування до поширення насіння. У суху погоду двогніздна коробочка закрита, а в дощ відкривається, вода вимиває з неї насіння і розносить його на значну відстань [4]. Плодоносить вероніка в серпні – вересні

Ювенільна та іматурна фази у вероніки лікарської чітко не окреслені, поступово спостерігаються зміни форми листків

Генеративна фаза починається з утворення бутонів. Поява перших бутонів збігається з періодом інтенсивного росту – з першої декади червня до третьої декади червня. Фаза бутонізації продовжується до розпускання першої квітки. У цей період дещо знижується ростова активність рослини. Тип розпускання суцвіття – рецимозний, що характеризується випереджальним розкриттям найнижчої квітки й акропетальним порядком розвитку інших квіток. Встановлено, що добовий хід розпускання квіток у рослин однотипний. Зміна добового ритму цвітіння залежить від температури й вологості повітря. Оптимальними умовами для розпускання квіток можна вважати температуру повітря 18 – 22 0С і вологість повітря 50 – 60 %, при яких у ранкові години спостерігається максимальне число квіток, що розпустилися. За початок цвітіння приймали розкриття перших квіток у 5–15 рослин. Масове цвітіння відзначали, якщо більше 30 % бутонів рослин перетворювалися у квіти. Кінець цвітіння видзначали, коли тільки на деяких рослинах залишалися квіти. Середня тривалість цвітіння в природних умовах складала 20 днів. У природному фітоценозі у вероніки лікарської. Вероніка лікарська фаза цвітіння: А – бутонізація, Б – початок цвітіння, В – масове цвітіння, Г – кінець цвітіння. чинається з запізнення всіх фаз розвитку. У вероніки лікарської поява бутонів запізнюється на 7–10 днів порівняно з дослідною ділянкою. Фаза цвітіння вероніки лікарської у природному фітоценозі запізнюється на 10 днів. Якщо після цвітіння генеративні пагони видалити, то наприкінці серпня настає друга, менш інтенсивна хвиля цвітіння. Результати проходженняфенологічних фаз розвитку вероніки лікарської наведено в таблиці 1. Після запліднення настає фаза росту і формування, а далі наливу й дозрівання насіння. Дозрівання супроводжується поступовим зневодненням рослини, відсиханням листків і стебел. Засихання рослини відбувається не відразу, а починається ще в період масового цвітіння, коли дозріває насіння в нижній частині суцвіття. Фаза плодоношення включає три етапи: молочну, воскову та повну стиглість. Молочна стиглість характеризується опаданням віночків і утворенням зав’язей. Дозрівання коробочок проходить поетапно. Воскова стиглість коробочок вероніки лікарської на дослідних ділянках спостерігалась у другій декад

іhttps://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/pharm-chas/article/download/5548/5076/